Справа № 202/3198/25
Провадження № 2-др/202/24/26
Іменем України
23 березня 2026 року м. Дніпро
Індустріальний районний суд м. Дніпра у складі:
головуючого судді Дребот І.Я.,
за участю секретаря судового засідання Козиря Ю.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро заяву представника позивача ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення,-
У провадженні Індустріального районного суду м. Дніпра перебувала цивільна справа за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Представник позивача подав заяву, в якій просить поновити строк на подання заяви про ухвалення додаткового рішення та ухвалити додаткове рішення по справі № 202/3198/25 та стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правову допомогу у розмірі 23 000,00 грн. Заява обгрунтована тим, що під час розгляду даної справи, правнича допомога надавалася адвокатом Негробовим О.В., відповідно до Договору про надання правничої допомоги від 17.12.2024 року, Додаткової угоди № 1 від 17.12.2024 року та Додаткової угоди № 2 від 10.02.2025 року до Договору про надання правничої допомоги від 17.12.2024 року в яких визначено розмір гонорара адвоката та порядок його оплати.
Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпра від 08.10.2025 позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди задоволено. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 матеріальні збитки у розмірі 84 763 (вісімдесят чотири тисячі сімсот шістдесят три) грн. 50 коп, витрати по сплаті судового збору у розмірі 968,96 грн. та витрати на проведення експертного автотоварознавчого дослідження в сумі 5 800,00 грн.
Згідно з вимогами ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; судом не вирішено питання про судові витрати; суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.
Судом по справі не було вирішено питання щодо стягнення судових витрат понесених позивачем на професійну правничу допомогу.
У відповідності до п. 1 ч. 2 ст.141 ЦПК України, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.
Відповідно до ч. 3 ст.133ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу.
За змістом ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», договір про надання правової допомоги укладається в письмовій формі та до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.
Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який в свою чергу, врегульовано Главою 63 Цивільного кодексу України. Зокрема, стаття 903 Цивільного кодексу України, передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. Стаття 632 Цивільного кодексу України, регулює поняття ціни договору; за приписами вказаної статті ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.
При обчисленні гонорару слід керуватися зокрема умовами укладеного між замовником і адвокатом договору про надання правової допомоги (частина друга статті 137 ЦПК України, частина друга статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність») (правовий висновок викладений у постанові Верховного суду від 03.02.2021 року у справі № 554/2586/16-ц).
Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Зазначена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16, постанові Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі №199/3939/18-ц та у постанові від 09.06.2020 року у справі № 466/9758/16-ц, у постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18.
Суд під час вирішення питання про розподіл судових витрат може не тільки за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката, а й за власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 3, 5, 9 статті 141 ЦПК, не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
Аналогічна позиція відображена в пункті 119 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21.
З урахуванням наведеного вище, не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
Згідно з ч.8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Так, судом встановлено, що рішення Індустріального районного суду м. Дніпра від 08.10.2025 було доставлено до електронного кабінету представника позивача 23.10.2025, що підтверджується довідкою про доставку електронного документу.
Отже, виходячи з положень частини 3 статті 141 ЦПК, ураховуючи співмірність складності справи та обсяг і складність виконаної адвокатом роботи, критерію необхідності та значимості таких дій у справі, виходячи з її конкретних обставин, суд вважає, що зазначені позивачем витрати на правничу допомогу в суді у сумі 23 000,00 грн є завищеними.
З огляду на викладене, суд доходить висновку про необхідність часткового задоволення вимог позивача про стягнення понесених ним під час подачі позову витрат на правову допомогу.
Ураховуючи характер виконаної роботи, її доцільність, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, виходячи з конкретних обставин справи, суд дійшов висновку про необхідність зменшення їх розміру та стягнення з відповідача на користь позивача 5000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Керуючись ст. 141 ЦПК України, суд,
Заяву представника позивача ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду безпосередньо протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя І.Я. Дребот