ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
10.03.2026Справа № 910/16165/24
За позовом Першого заступника керівника Баштанської окружної прокуратури Миколаївської області в інтересах держави в особі
1) Південного офісу Держаудитслужби;
2) Баштанської міської ради;
3) Відділу освіти, молоді та спорту виконавчого комітету Баштанської міської ради
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кворум-Нафта"
про визнання додаткових угод недійсними та стягнення грошових коштів
Суддя Котков О.В.
Секретар судового засідання Шевчук М.Д.
представники учасників судового процесу:
прокурор: Бондарчук І.П.
від позивача-1: не з'явився
від позивача-2: не з'явився
від позивача-3: не зявився
від відповідача: Лях Н.В.
В судовому засіданні 10.03.2026, відповідно до положень ст. 233, 240 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
До Господарського суду міста Києва від першого заступника керівника Баштанської окружної прокуратури Миколаївської області (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Південного офісу Держаудитслужби (позивач-1), Баштанської міської ради (далі - Баштанська міськрада, позивач-2), Відділу освіти, молоді та спорту виконавчого комітету Баштанської міської ради (далі - Відділ освіти, позивач-3) надійшла позовна заява до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кворум-Нафта" (далі - ТОВ "Кворум-Нафта", відповідач) про визнання додаткових угод недійсними та стягнення грошових коштів.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувані додаткові угоди № 1 від 14.05.2021 року, № 2 від 14.05.2021 року, № 3 від 30.06.2021 року, № 4 від 13.08.2021 року, № 5 від 21.10.2021 року, № 6 від 22.11.2021 року укладені з порушенням вимог пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", що є підставою для визнання їх недійсними на підставі ст. 203, 215 Цивільного кодексу України. Крім того, з відповідача підлягають стягненню кошти у сумі 155 548,95 грн. на підставі ст. 1212 Цивільного Кодексу України як безпідставно одержані.
У позові, посилаючись на ст. 203, 215, 216, 1212 ЦК України, ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", позивач просить визнати недійсними додаткові угоди № 1 від 14.05.2021, № 2 від 14.05.2021, № 3 від 30.06.2021, № 4 від 13.08.2021, № 5 від 21.10.2021, № 6 від 22.11.2021 до договору № тТВ-205 від 15.02.2021 недійсними та стягнути з ТОВ "Кворум-Нафта" грошові кошти в сумі 155 548,95 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.01.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/16165/24, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.
Відповідач у визначений законом строк надав відзив на позов, у якому заявлені вимоги не визнав, вказав, що додаткові угоди були укладені сторонами у повній відповідності до вимог Закону України "Про публічні закупівлі" (в редакції, чинній на час спірних відносин), який передбачає можливість внесення змін до договору щодо збільшення ціни за одиницю товару. При цьому обмеження в розмірі 10% від такої ціни може застосовуватись як максимальний ліміт незалежно від того, як часто відбуваються зміни. Також відповідач послався на наявність довідок ТПП № 26-065 від 27.04.2021, № 26-0071 від 18.05.2021 та експертного висновку № Ве-251 щодо коливання ціни на товар, що підтверджують правомірне збільшення ціни товару. У задоволенні позовних вимог просив відмовити.
30.01.2025 позивач подав відповідь на відзив, а 04.02.2025 - відповідач подав заперечення на відповідь на відзив, у яких сторони наполягали на своїй позиції по суті справи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.06.2025 було зупинено провадження у справі № 910/16165/24 до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 920/19/24.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.12.2025 провадження у справі було поновлено.
У судовому засіданні, призначеному для розгляду справи по суті, прокурор позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити.
Представники позивачів-1, 2, 3 в судове засідання не з'явилися, були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи.
Представник відповідача у судовому засіданні проти заявлених вимог заперечив з підстав, викладених ним у заявах по суті спору, просив відмовити у задоволенні позову.
Суд, розглянувши заяви учасників справи по суті спору, заслухавши пояснення учасників провадження у судовому засіданні та дослідивши наявні в матеріалах справи докази, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Установлено, що на офіційному веб-порталі "Prozorro" опубліковано оголошення № UA-2021-01-15-000907-а про проведення відкритих торгів щодо закупівлі нафта та дистиляти (бензин, дизельне паливо), замовник - Відділ освіти, молоді та спорту виконавчого комітету Баштанської міської ради.
Відповідно до протоколу розкриття тендерних пропозицій UA-2021-01-15-000907-а, ТОВ "Кворум-Нафта" відповідає кваліфікаційним критеріям, встановленим у тендерній документації, відсутні підстави для відмови, встановлені ст. 17 Закону України "Про публічні закупівлі".
15.02.2021, за результатами проведення відкритих торгів щодо закупівлі нафти та дистилятів (бензин, дизельне паливо), між Відділом освіти, молоді та спорту виконавчого комітету Баштанської міської ради (замовник) та ТОВ "Кворум-Нафта" (постачальник) був укладений договір № тТВ-2025 про закупівлю товарів за державні кошти (далі - договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язується до 31.12.2021 поставити у власність замовника товари, у кількості та за ціною, що зазначені в його ціновій пропозиції, а замовник - прийняти і оплатити такі товари (п. 1.1 договору).
Найменування товару: ДК 021:2015 09130000-9 Нафта та дистиляти (бензин, дизельне паливо). Кількість товару: бензин А-92-6000 л., дизельне паливо - 26255 л (п. 1.2 договору).
Ціна цього договору становить з ПДВ 715 610,00 грн. з ПДВ. (п. 3.1 договору). Ціна цього договору може бути зменшена за взаємною згодою сторін (п. 3.2 договору).
Оплата товарів здійснюється на підставі документів, що підтверджують факт отримання цих товарів закладами освіти Баштанської об'єднаної територіальної громади (п. 4.1 договору). Замовник має право на відстрочку платежів на термін до 30 календарних днів з моменту поставки (п. 4.4 договору).
Поставка здійснюється через мережу АЗС (п. 5.1 договору). Місце поставки товарів - через мережу АЗС Баштанського району (п. 5.2 договору).
Цей договір набирає чиннсті з 15.02.2021 і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань, але в будь-якому випадку строком до 31.12.2021 (п. 10.1).
Також установлено, що упродовж травня 2021 по листопад 2021 сторони внесли зміни до вказаного договору шляхом укладення додаткових угод:
- додатковими угодами № 1 та № 2 від 14.05.2021 внесено зміни до специфікації, відповідно до якої зменшено обсяги закупівлі товару та збільшено ціну за одиницю товару. Так, згідно специфікації до укладеної додаткової угоди № 1 та № 2 до договору № тТВ-205, передбачено поставку: бензину А-92 в кількості 5555,654 л. за ціною 24,84 грн за одиницю товару з ПДВ; дизельного палива в кількості 23787,00 л. за ціною 24,19 грн за одиницю.
- додатковою угодою № 3 від 30.06.2021 внесено зміни до специфікації, відповідно до якої (п. 1.1 додаткової угоди), встановлено ціну бензину А92 на рівні 25,80 грн з ПДВ, та відповідно до п. 2.2 зменшено обсяг закупівлі на 165,167 л. Вартість дизельного палива не змінено, проте зменшено обсяг закупівлі до 21157 л;
- додатковою угодою № 4 від 13.08.2021 внесено зміни до специфікації, відповідно до якої знову зменшено обсяги закупівлі товару та збільшено ціну за одиницю товару. Загальну суму закупівлі не змінено. Так, згідно специфікації до укладеної додаткової угоди № 4 зменшено обсяг закупівлі та встановлено ціну: бензину А-92 на 342,669 л за ціною 27,52 грн за одиницю товару з ПДВ; дизельного палива на 1833 л з ціною 26,61 грн за одиницю товару з ПДВ;
- додатковою угодою № 5 від 21.10.2021 внесено зміни до специфікації, відповідно до якої знову зменшено обсяги закупівлі товару та збільшено ціну за одиницю товару. Загальну суму закупівлі не змінено. Так, згідно специфікації до укладеної додаткової угоди № 5 до договору № тТВ-205 передбачено поставку бензину А-92 в кількості 3561,7179 л з ціною 30,27 грн за одиницю товару з ПДВ; дизельного палива в кількості 13840,6492 л з ціною 29,27 грн за одиницю товару з ПДВ;
- додатковою угодою № 6 від 22.11.2021 внесено зміни до специфікації, відповідно до якої знову зменшено обсяги закупівлі товару та збільшено ціну за одиницю товару. Загальну суму закупівлі не змінено. Так, згідно специфікації до укладеної додаткової угоди № 6 до договору № тТВ-205, зокрема, передбачено поставку: - бензину А-92 в кількості 3409 л з ціною 30,65 грн за одиницю товару з ПДВ; - дизельного палива в кількості 8462 л з ціною 29,85 грн за одиницю товару з ПДВ.
Звертаючись до суду з даним позовом, прокурор вважає укладення додаткових угод № 1-6 до договору порушенням вимог чинного законодавства України про публічні закупівлі, а тому просить визнати їх недійсними та повернути надмірно сплачені кошти.
Вирішуючи спір та перевіряючи доводи сторін в частині визнання додаткових угод недійсними, суд виходив з такого.
Прокурор, вважаючи укладення додаткових угод № 1-6 порушенням вимог чинного законодавства України про публічні закупівлі, звернувся до суду з даним позовом в інтересах держави в особі Південного офісу Держаудитслужби, Баштанської міської ради, Відділу освіти про визнання зазначених угод недійсними.
Дослідивши підстави звернення першого заступника керівника Баштанської окружної прокуратури Миколаївської області в інтересах держави в особі вказаних позивачів, суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.
Згідно з ч. 3 вказаної статті прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Відповідно до ч. 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.
Отже, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду. При цьому прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.
Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу.
Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб'єкту, требувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.
Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме - подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення. Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.
Таким чином прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого не звернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але, якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18.
Оскільки повноваження органів влади, зокрема, і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах (висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц).
У даному випадку, подаючи позов до суду, прокурор послався на ч. 3-5 статті 53 ГПК України, ч. 3, 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" та вказав на неналежне здійснення Баштанською міською радою, Південним офісом Держаудитслужби та Відділом освіти захисту інтересів держави в сфері законодавства про публічні закупівлі.
У обґрунтування звернення із даним позовом в інтересах Баштанської міської ради та Відділу освіти прокурор зазначив, що укладення додаткових угод з порушенням вимог законодавства призвело до нераціонального та неефективного використання бюджетних коштів, порушило економічні (майнові) інтереси держави у бюджетній сфері.
Статтею 2 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст. Відповідно до ст. 1 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи.
За змістом ч. 3 ст. 140 Конституції України, ст. 2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 22 Бюджетного кодексу України головними розпорядниками бюджетних коштів за бюджетними призначеннями, визначеними іншими рішеннями про місцеві бюджети, є місцеві державні адміністрації, виконавчі органи та апарати місцевих рад (секретаріат Київської міської ради), структурні підрозділи місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів місцевих рад в особі їх керівників.
Згідно зі ст. 26 Бюджетного кодексу України контроль за дотриманням бюджетного законодавства спрямований на забезпечення ефективного і результативного управління бюджетними коштами та здійснюється на всіх стадіях бюджетного процесу його учасниками відповідно до цього Кодексу та іншого законодавства, а також забезпечує, зокрема, досягнення економії бюджетних коштів, їх цільового використання, ефективності і результативності в діяльності розпорядників бюджетних коштів, шляхом прийняття обґрунтованих управлінських рішень (п. 3 ч. 1 статті 26).
Відповідно до ч. 3 ст. 26 Бюджетного кодексу України розпорядники бюджетних коштів в особі їх керівників організовують внутрішній контроль і внутрішній аудит та забезпечують їх здійснення у своїх установах і на підприємствах, в установах та організаціях, що належать до сфери управління таких розпорядників бюджетних коштів.
Використання коштів місцевого бюджету становить суспільний інтерес та стосується прав та інтересів великого кола осіб. Завданням органу місцевого самоврядування є забезпечення раціонального використання майна та інших ресурсів, що перебувають у комунальній власності. Неефективне витрачання коштів місцевого бюджету, зокрема шляхом укладення незаконних правочинів, може порушувати економічні інтереси територіальної громади.
Так, відповідно до п. 1.6 Положення про відділ освіти, молоді та спорту виконавчого комітету Баштанської міської ради цей відділ є головним розпорядником бюджетних коштів за видатками, які визначені рішенням про міський бюджет на фінансування установ і закладів, міських програм і заходів.
Згідно з п. 1.1 Положення про відділ освіти, Відділ освіти, молоді та спорту виконавчого комітету Баштанської міської ради є структурним підрозділом виконавчого комітету Баштанської міської ради, який створюється Баштанською міською радою, є підзвітним і підконтрольним Баштанській міській раді, з питань здійснення делегованих йому повноважень.
Відповідно до п. 1.4 Положення про відділ освіти, відділ освіти молоді та спорту фінансується за рахунок коштів міського бюджету та інших, не заборонених законодавством надходжень.
Відповідно до п. 4.10 Положення про відділ освіти, молоді та спорту виконавчого комітету Баштанської міської ради, відділ освіти наділений правом представляти в установленому порядку інтереси в судових органах під час розгляду спірних питань, що належать до його компетенції.
12.04.2024, Баштанська окружна прокуратура Миколаївської області зверталась до Баштанської міськради з листом № 52/1-2412вих-24 від 12.04.2024, а до Відділу освіти з листом № 52/1-2413вих-24 у яких повідомила позивача-2 та позивача-3 про те, що сторонами під час проведення закупівлі за договором закупівлі № тТВ-205 від 15.02.2021 порушено вимоги чинного законодавства, а також принципи здійснення публічних закупівель, що спричинило безпідставне витрачання бюджетних коштів, нераціональне та неефективне їх використання, а тому просив надати інформацію щодо наявності намірів, а також щодо фактичного звернення із позовом до суду або навести причини невжиття відповідних заходів.
У відповідь листом від 24.04.2024 Баштанська міськрада повідомила прокуратуру, що заходи представницького характеру з метою визнання додаткових угоди недійсними та стягнення грошових коштів міською радою не вживались та вживатися не будуть у зв'язку з відсутністю коштів для сплати судового збору.
У подальшому прокуратура повідомила позивачів (лист від 02.12.2024), що звертається до суду з позовною заявою про визнання недійсними додаткових угод та стягнення коштів за договором № тТВ-205 від 15.02.2021.
Отже, позивачами-2, 3 не вживалися належні та ефективні заходи, спрямовані на захист інтересів держави у судовому порядку шляхом пред'явлення позовної заяви, хоча прокурор відповідно до закону повідомляв їх про необхідність звернення з позовом до суду.
З огляду на викладене звернення прокурора у даному випадку до суду спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно-значимого питання щодо належного розпорядження бюджетними коштами з метою захисту інтересів держави. Відтак, враховуючи, що вказані інтереси держави до цього часу залишаються незахищеними, вбачаються виключні підстави для представництва прокурором інтересів держави в особі Баштанської міської ради та Відділу освіти.
Щодо підстав представництва у даній справі прокурором інтересів держави в інтересах Південного офісу Держаудитслужби у якості органу, який має здійснювати захист інтересів держави, суд зазначає наступне.
Згідно з частинами 1, 2 статті 8 Закону України "Про публічні закупівлі" моніторинг процедури закупівлі здійснюють центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, та його міжрегіональні територіальні органи. Моніторинг процедури закупівлі здійснюється протягом проведення процедури закупівлі, укладення договору про закупівлю та його дії.
Частиною 1 статті 44 Закону України "Про публічні закупівлі" передбачено, що за порушення вимог, установлених цим Законом та нормативно-правовими актами, прийнятими на виконання цього Закону, уповноважені особи, службові (посадові) особи замовників, службові (посадові) особи та члени органу оскарження, службові (посадові) особи Уповноваженого органу, службові (посадові) особи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, службові (посадові) особи органів, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (обслуговуючого банку), несуть відповідальність згідно із законами України.
Відповідно до пунктів 8, 10 частини 1 статті 10 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" органу державного фінансового контролю надається право, зокрема, порушувати перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених із порушенням законодавства, у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, отримані підконтрольними установами за незаконними договорами, без установлених законом підстав та з порушенням законодавства; звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.
Положенням про Державну аудиторську службу України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.02.2016 № 43, визначено, що Державна аудиторська служба України (Держаудитслужба) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів та який реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю.
Згідно з підпунктами 3, 4, 9 пункту 4 Положення № 43 Держаудитслужба реалізує державний фінансовий контроль через здійснення державного фінансового аудиту, перевірки закупівель, інспектування (ревізії), моніторингу закупівель; здійснює контроль, зокрема, за цільовим, ефективним використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, досягненням економії бюджетних коштів і результативності в діяльності розпорядників бюджетних коштів, дотриманням законодавства про закупівлі; вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме: вимагає від керівників та інших осіб підприємств, установ та організацій, що контролюються, усунення виявлених порушень законодавства; здійснює контроль за виконанням таких вимог; звертається до суду в інтересах держави у разі незабезпечення виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів; застосовує заходи впливу за порушення бюджетного законодавства, накладає адміністративні стягнення на осіб, винних у порушенні законодавства; передає в установленому порядку правоохоронним органам матеріали за результатами державного фінансового контролю у разі встановлення порушень законодавства, за які передбачено кримінальну відповідальність або які містять ознаки корупційних діянь.
Отже орган державного фінансового контролю здійснює державний фінансовий контроль за використанням коштів державного та місцевих бюджетів, і в разі виявлення порушень законодавства має право пред'явити обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень. Зокрема до повноважень органів Держаудитслужби належить право порушувати перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених із порушенням законодавства.
Постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.2016 № 266 «Про утворення міжрегіональних територіальних органів Державної аудиторської служби» затверджено перелік міжрегіональних територіальних органів Держаудитслужби України.
Відповідно до наказу Держаудитслужби України від 02.06.2016 № 23 затверджено Положення про Південний офіс Держаудитслужби, відповідно до якого позивач-3 підпорядковується Держаудитслужбі та є її територіальним органом, основним завданням є реалізація повноважень Держаудитслужби на території.
Таким чином Південний офіс Держаудитслужби є органом, уповноваженим державою на здійснення відповідних функцій у спірних правовідносинах.
Як слідує з матеріалів справи, Баштанська окружна прокуратура надіслала листа від 09.05.2024 до Південного офісу Держаудитслужби з метою з'ясування інформації, чи будуть вживатись заходи Держаудитслужбою, в тому числі судового порядку, щодо визнання недійсними додаткових угод до договору № тТВ-205 від 15.02.2021, укладених Відділом освіти та ТОВ "Кворум-Нафта" у порушення бюджетного законодавства та Закону України «Про публічні закупівлі».
Проте, у відповідь на вказане звернення Південний офіс Держаудитслужби листом від 21.05.2024 повідомив прокуратуру про неможливість звернення до суду з таким позовом.
З урахуванням викладеного судом встановлено, що ні Південним офісом Держаудитслужби, ні Баштанською міськрадою та Відділом освіти не було вжито необхідних заходів для повернення бюджетних коштів, безпідставно сплачених ТОВ "Кворум-Нафта". Наведене вище свідчить про неналежне здійснення захисту інтересів держави, яке полягає в пасивній поведінці органу місцевого самоврядування та органу державного фінансового контролю.
Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог про визнання додаткових угод недійсними, суд виходив з такого.
Так, Законом України "Про публічні закупівлі" встановлено правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади, метою якого є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.
Відповідно до ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Частиною 1 ст. 632 ЦК України встановлено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.
Згідно ч. 2 ст. 632 ЦК України зміна ціни після укладання договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.
Абзацом 2 ч. 3 ст. 6 ЦК України визначено, що сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.
Отже, Закон України "Про публічні закупівлі" встановлює імперативну норму, згідно з якою зміна істотних умов договору про закупівлю може здійснюватися виключно у випадках, визначених ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі".
Тобто, передбачена законодавством про публічні закупівлі норма застосовується, якщо відбувається значне коливання (зростання) ціни на ринку, яке робить для однієї сторони договору його виконання вочевидь невигідним, збитковим.
Для того, щоб за таких обставин не був розірваний вже укладений договір і щоб не проводити новий тендер, закон дає можливість збільшити ціну, але не більше як на 10%. Інше тлумачення відповідної норми Закону "Про публічні закупівлі" нівелює, знецінює, робить непрозорою процедуру відкритих торгів. Обмеження 10 % застосовується як максимальний ліміт щодо зміни ціни, визначену в договорі, незалежно від того, як часто відбуваються такі зміни (кількість підписаних додаткових угод).
Водночас, внесення таких змін до договору про закупівлю повинно бути обґрунтованим та документально підтвердженим.
Отже, сторони у випадку коливання цін на ринку наділені правом вносити зміни до договору щодо ціни товару декілька разів, але не більше, ніж на 10% від ціни за одиницю товару, і такі зміни сторони вносять з урахуванням вже внесених попередніх змін. Тобто, кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження.
Відповідно до ст. 13 ЦК України кожна сторона договору має добросовісно користуватися наданими їй правами, не допускати зловживання правом, його використання на шкоду особам.
Згідно ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом Таким чином зміна умов договору відбувається за згодою обох сторін.
Будь-який покупець товару, за звичайних умов, не може бути зацікавленим у збільшенні його ціни, а відповідно й у зміні відповідних умов договору. Тобто, навіть за наявності росту цін на ринку відповідного товару, який відбувся після укладення договору, покупець має право відмовитися від підписання невигідної для нього додаткової угоди, адже ціна продажу товару вже визначена в договорі купівлі-продажу чи поставки.
У даному випадку замовник, який мав беззаперечне право на отримання бензину та дизельного палива по ціні, визначеній в укладеному сторонами договорі, без надання письмових заперечень чи проведення переговорів щодо пропозиції відповідача про збільшення ціни підписав додаткові угоди, внаслідок чого ціна бензину та дизельного палива збільшилася.
Це призвело до повного нівелювання результатів відкритих торгів, адже замовник втратив можливість скористатися пропозиціями інших учасників відкритих торгів, бензин та дизельне паливо за ціною, запропонованою переможцем тендеру, позивач зміг закупити у лютому 2021; а натомість, вже з травня 2021 був змушений оплачувати бензин та дизельне паливо за ціною, вище аніж встановлена договором, укладеним внаслідок проведення відкритих торгів.
Під час проведення процедури закупівлі, відповідач при поданні остаточної пропозиції, свідомо занизив ціни на продукцію з метою отримання перемоги та створення несприятливих умов для учасників торгів, їх дискримінації, непрозорості, спотворення добросовісної конкуренції тощо.
Підставою для внесення змін до істотних умов договору в частині збільшення ціни за одиницю товару відповідач обґрунтував ціновими довідками від Миколаївської ТПП, копії яких наявні в матеріалах справи, в яких зазначені орієнтовний рівень роздрібних цін (цін АЗС). У вказаних довідках зазначено, що вони мають довідково-інформаційний характер.
Суд зазначає, що вказані порівнюють лише орієнтовний рівень цін станом на конкретні дати, однак, не відображають інформацію, яка надає можливість прослідкувати динаміку цін та встановити її рух у бік збільшення або зменшення в підтвердження коливання ціни на товар. Тобто, фактично відсутня інформація, яка вказує на коливання цін на ринку нафтопродуктів в період з дати попередньої зміни/встановлення ціни до дати внесення змін.
Жодних даних про рівень коливання ціни на товар з часу укладення сторонами договору/внесення змін, а відтак необхідності збільшення ціни станом на момент укладення чергової додаткової угоди, ТОВ "Кворум-Нафта" замовнику не надало.
При цьому, у наданих ТОВ "Кворум-Нафта" цінових довідках відсутні проведені дослідження коливання ціни на ринку як у бік збільшення, так і у бік зменшення, тобто її динаміки і руху з дати попередньої зміни/встановлення ціни до дати внесення змін, а тому вони не можуть вважатись належним документальним підтвердженням коливання ціни на ринку.
Також вищезазначені документи не містять доказів на підтвердження ринкової вартості дизельного палива та бензину на момент укладення договору, що дало б можливість порівняти рівень цін та дійти висновку про зменшення або збільшення ціни впродовж строку дії договору.
Вказані довідки за своїм змістом та суттю є лише документами довідково-інформаційного характеру, в яких не міститься точної інформації про коливання цін на електричну енергію станом як на момент звернення відповідача про внесення змін до договору, так і на момент підписання спірних додаткових угод.
Кожне внесення змін до договору має бути документально підтверджене, а документи, що підтверджують коливання ціни товару на ринку повинні бути наявні саме на момент внесення таких змін. Тобто, не будь-яка довідка уповноваженого органу про ціну товару на ринку, є належним підтвердженням та підставою для зміни ціни в договорі після його підписання, а лише та, яка містить інформацію про коливання ціни такого товару на ринку.
Аналогічної правової позиції у тотожних правовідносинах дотримується Верховний Суд у постановах від 16.04.2019 у справі № 915/346/18, від 12.02.2020 у справі № 913/166/19, від 21.03.2019 у справі № 912/898/18, від 12.09.2019 у справі № 915/1868/18, від 25.06.2019 у справі № 913/308/18.
Так само, у експертному висновку № Ве-251 було зазначено лише, що за даними, опублікованими на сайті «Фінансовий портал «мінфін» експертом було встановлено середні ціни по Україні на бензин автомобільний А-95, бензин автомобільний А-92, дизельне паливо станом на 21.05.2021, станом на 02.08.2021, їх коливання. У той час, як спірні додаткові угоди були укладені 14.05.2021, 30.06.2021, 13.08.2021, 21.10.2021, 22.11.2021.
Верховний Суд у постанові № 927/491/19 від 18.06.2021 зазначив, що постачальнику треба не лише довести підвищення ціни на певний товар на певному ринку за допомогою доказів, але й обґрунтувати для замовника самі пропозиції про підвищення ціни, визначеної у договорі. Постачальник повинен обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по запропонованій замовнику на тендері ціні, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для нього вочевидь невигідним. Постачальник також має довести, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції).
Тобто, суд констатує, що в обґрунтування необхідності підвищення ціни за одиницю товару відповідачем не було надано належних підтверджуючих документів, з яких можна було б визначити динаміку ціни у період з часу укладення договору про закупівлю товарів по дату укладення оспорюваних додаткових угод до договору про закупівлю товарів.
Верховний Суд у постановах, від 26.02.2019 № 925/683/18, від 26.03.2019 №912/898/18, від 16.04.2019 № 915/346/19 неодноразово звертав увагу на те, що без належного обґрунтування, а також достатнього документального підтвердження, відсутні правові підстави для збільшення ціни товару за договором у відповідності до укладених додаткових угод і укладення таких додаткових угод є порушенням вимог ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі".
У свою чергу, вищевказане підтверджує відсутність коливання ціни на предмет закупівлі, а оспорювані додаткові угоди до договору укладені без належного обґрунтування, достатнього документального підтвердження, а також за відсутності коливання ціни на товар, тобто в порушення вимог ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі".
Уклавши відповідний договір відповідач прийняв на себе зобов'язання постачати предмет поставки (бензин та дизельне паливо) протягом усього періоду договору, тобто до 31.12.2021 та усвідомлював всі фінансові ризики такої підприємницької діяльності, а рішення переможця закупівлі про підписання договору є його добровільним волевиявленням, в тому числі щодо ціни за одиницю товару на день підписання договору.
Водночас, як вбачається із матеріалів справи, що майже відразу після укладення договору, відповідач почав ініціювати питання щодо збільшення закупівельної ціни з підстав коливання ціни на ринку товарів. Указане свідчить про наявність мети переможця закупівлі не виконувати умови договору про закупівлю товарів згідно наданої пропозиції.
На переконання суду, такі дії порушують принципи закупівель, встановлені ст. 3 Закону України "Про публічні закупівлі", такі як: принцип максимальної економії та ефективності, добросовісної конкуренції серед учасників, відкритості та прозорості на всіх стадіях закупівель.
Відповідно до приписів ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу.
Статтею 204 ЦК України визначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Згідно із ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частиною першою статті 203 цього Кодексу.
Частиною 3 ст. 215 ЦК України передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Згідно із ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона держала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Відповідно до ч. 1 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.
Згідно із ч. 1 ст. 628, ст. 629 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
Згідно із ч. 3, 4 ст. 653 ЦК України у разі зміни договору зобов'язання змінюється з моменту досягнення домовленості про зміну договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни договору, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 4 ст. 41 Закону "Про публічні закупівлі" умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов'язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.
Згідно з п. 2 ч. 5 наведеної норми істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадку збільшення ціни за одиницю товару до 10 % пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії.
У постанові від 23.01.2024 у справі № 922/2321/22 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у ст. 652 Цивільного кодексу України та п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону, проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.
Аналогічний висновок наведений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2025 у справі № 920/19/24.
Відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Тобто допущення можливості перебільшення встановленого в законі обмеження до 10% збільшення ціни за одиницю товару у разі коливання ціни такого товару на ринку навіть у випадках зміни умов договору про закупівлю зводить нанівець мету вищенаведеного Закону щодо забезпечення створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель.
Як вже вказувалося судом, після укладення договору № тТВ-205 від 15.02.2021 за ініціативою відповідача сторонами було укладено додаткові угоди № 1-6 до вказаного договору, внаслідок чого було збільшено вартість за одиницю товару більше ніж на 10%, а саме на + 33 % для бензину А-92, а дизельного палива на + 35,68 %, від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі, а зменшення самої ціни договору зумовлено зменшенням кількості поставленої електричної енергії.
Отже, сторонами в порушення норм законодавства України, укладено додаткові угоди до договору, якими суттєво зменшено обсяги предмету закупівлі та збільшено ціну за одиницю товару, що не відповідає принципу економного витрачання бюджетних коштів.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що додаткові угоди № 1 від 14.05.2021, № 2 від 14.05.2021, № 3 від 30.06.2021, № 4 від 13.08.2021, № 5 від 21.10.2021, № 6 від 22.11.2021 до договору № тТВ-205 від 15.02.2021 суперечать нормам Цивільного кодексу України та Закону України "Про публічні закупівлі", у зв'язку з чим визнаються судом недійсними.
За таких обставин позов прокурора в цій частині підлягає задоволенню.
Щодо позовних вимог про стягнення 155 548,95 грн. суд зазначає наступне.
Згідно з частиною 1 статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
Відповідно до частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Згідно з пунктом 1 частини 3 статті 1212 Цивільного кодексу України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.
У даному випадку, враховуючи, що додаткові угоди № 1 від 14.05.2021, № 2 від 14.05.2021, № 3 від 30.06.2021, № 4 від 13.08.2021, № 5 від 21.10.2021, № 6 від 22.11.2021 до договору № тТВ-205 від 15.02.2021 судом визнані недійсними і тому вони не породжують правових наслідків, то правовідносини між Відділом освіти, молоді та спорту виконавчого комітету Баштанської міської ради та ТОВ "Кворум-Нафта" мають регулюватися договором № тТВ-205 від 15.02.2021, згідно з яким ціна договору становить за дизельне паливо 22,00 грн., а за бензин - 23,00 грн. Отже, відповідно до умов договору за дизельне паливо позивач-3 мав сплатити 126 537,60 грн., а за бензин - 106 927,00 грн.
Проте, сума сплачених позивачем-3 коштів за дизельне паливо становить 577 581,60 грн., а за бензин - 135 938,35 грн.
Таким чином, грошові кошти в сумі 155 548,95 грн. (577 581,60 грн. - 451 044,00 грн.) = 126 537,60 грн. + (135 938,35 грн. - 106 927,00 грн.) = 29 011,35 грн.) є такими, що були безпідставно одержані відповідачем, підстава їх набуття відпала, а тому відповідач зобов'язаний їх повернути Відділу освіти, молоді та спорту виконавчого комітету Баштанської міської ради, що відповідає приписам статті 1212 Цивільного кодексу України.
З урахуванням викладеного суд вважає, що позовні вимоги стосовно стягнення безпідставно сплачених грошових коштів у сумі 155 548,95 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За приписами статей 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
З урахуванням наведеного суд вважає позовні вимоги прокурора доведеними, обґрунтованими та такими, що відповідають фактичним обставинам справи, а відтак, підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст. 73, 86, 129, 219, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позов задовольнити повністю.
2. Визнати додаткову угоду № 1 від 14.05.2021 до договору № тТВ-205 від 15.02.2021, укладену між Відділом освіти, молоді та спорту виконавчого комітету Баштанської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Кворум-Нафта", недійсною.
3. Визнати додаткову угоди № 2 від 14.05.2021 до договору № тТВ-205 від 15.02.2021, укладену між Відділом освіти, молоді та спорту виконавчого комітету Баштанської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Кворум-Нафта", недійсною.
4. Визнати додаткову угоду № 3 від 30.06.2021 до договору № тТВ-205 від 15.02.2021, укладену між Відділом освіти, молоді та спорту виконавчого комітету Баштанської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Кворум-Нафта", недійсною.
5. Визнати додаткову угоду № 4 від 13.08.2021 до договору № тТВ-205 від 15.02.2021, укладену між Відділом освіти, молоді та спорту виконавчого комітету Баштанської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Кворум-Нафта", недійсною.
6. Визнати додаткову угоду № 5 від 21.10.2021 до договору № тТВ-205 від 15.02.2021, укладену між Відділом освіти, молоді та спорту виконавчого комітету Баштанської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Кворум-Нафта", недійсною.
7. Визнати додаткову угоду № 6 від 22.11.2021 до договору № тТВ-205 від 15.02.2021, укладену між Відділом освіти, молоді та спорту виконавчого комітету Баштанської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Кворум-Нафта", недійсною.
8. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кворум-Нафта" (054003, Україна, Миколаївська обл., місто Миколаїв, вулиця Гречишникова, будинок 52в, ідентифікаційний код 32938047) на користь Відділу освіти, молоді та спорту виконавчого комітету Баштанської міської ради (56101, Україна, Баштанський р-н, Миколаївська обл., місто Баштанка, вулиця Полтавська, будинок 41, ідентифікаційний код 41186924) безпідставно сплачені кошти у сумі 155 548 (сто п'ятдесят п'ять тисяч п'ятсот сорок вісім) грн. 95 коп.
9. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кворум-Нафта" (054003, Україна, Миколаївська обл., місто Миколаїв, вулиця Гречишникова, будинок 52в, ідентифікаційний код 32938047) на користь Миколаївської обласної прокуратури (вул. Гречишникова, буд. 52в, м. Миколаїв, 54003, ідентифікаційний код 02910048) 16 956 (шістнадцять тисяч дев'ятсот п'ятдесят шість) грн. 80 коп. судового збору.
10. Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 31 березня 2026.
СуддяО.В. Котков