ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
19.03.2026 м. Івано-ФранківськСправа № 909/613/24
Господарський суд Івано-Франківської області у складі:
судді Рочняк О. В.
секретар судового засідання Михайлюк А.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: Окружної прокуратури міста Івано-Франківська
вул. Мулика, 9, м. Івано-Франківськ, 76000
в інтересах держави в особі Івано-Франківської міської ради
вул. Грушевського, 21, м. Івано-Франківськ, 76004
Західного офісу Держаудитслужби
вул. Костюшка, 8, м. Львів, 79007
Головного управління ДПС в Івано-Франківській області
вул. Незалежності, 20, м. Івано-Франківськ, 76018
до відповідача: Управління капітального будівництва Івано-Франківської міської ради
вул. Незалежності, 6, м. Івано-Франківськ, 76018
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім" Профіт Сервіс"
пр. Маяковського Володимира, буд. 68, оф. 233, м. Київ, 02232
про визнання недійсним договору №02-17 про закупівлю робіт по об'єкту: "Капітальний ремонт народного дому "Княгинин" по вул. Галицька, 40 в м. Івано-Франківську" від 31.05.2017 (зі змінами, внесеними додатковими угодами), укладеного між Управлінням капітального будівництва міськвиконкому і ТОВ "Інтер-Профіт"; стягнення з ТОВ "Торговий дім" Профіт Сервіс" на користь Управління капітального будівництва Івано-Франківської міської ради 3 706 720 грн 80 коп.; стягнення з Управління капітального будівництва Івано-Франківської міської ради 3 706 720 грн 80 коп. в дохід держави
за участю представників сторін:
від прокуратури: Журавльова Наталія Євгенівна;
від позивача - Івано-Франківської міської ради: Буджак Віктор Миколайович;
від відповідача - Управління капітального будівництва Івано-Франківської міської ради: Петечел Неля Вікторівна;
від позивачів: Західного офісу Держаудитслужби та ГУ ДПС в Івано-Франківській області: не з'явилися;
від відповідача - ТОВ "Торговий дім" Профіт Сервіс": не з'явилися
ВСТАНОВИВ: Окружна прокуратура міста Івано-Франківська в інтересах держави в особі Івано-Франківської міської ради, Західного офісу Держаудитслужби та Головного управління ДПС в Івано-Франківській області звернулася до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Управління капітального будівництва Івано-Франківської міської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім" Профіт Сервіс" про визнання недійсним договору №02-17 про закупівлю робіт по об'єкту: "Капітальний ремонт народного дому "Княгинин" по вул. Галицька, 40 в м. Івано-Франківську" від 31.05.2017 (зі змінами, внесеними додатковими угодами), укладеного між Управлінням капітального будівництва міськвиконкому і Товариством з обмеженою відповідальністю "Комерційна група "Інтер-Профіт" та стягнення 3 706 720 грн 80 коп.
Відповідно до ухвали Господарського суду Івано-Франківської області від 28.06.2024 (суддя Шкіндер А.П.), суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі; постановив здійснювати розгляд справи за правилами загального та призначив підготовче засідання на 16.07.2024; встановив сторонам строк для надання відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечення.
04.07.2024 через систему "Електронний суд" від Івано-Франківської міської ради надійшли письмові пояснення від 04.07.2024 (вх.№110333/24) та клопотання про зупинення провадження у справі від 04.07.2024 (вх.№6103/24).
08.07.2024 через систему "Електронний суд" від Управління капітального будівництва Івано-Франківської міської ради надійшли:
- клопотання про зупинення провадження у справі від 08.07.2024 (вх.№6217/24);
- відзив на позовну заяву від 08.07.2024 (вх.№11207/24).
15.07.2024 через систему "Електронний суд" від Окружної прокуратури міста Івано-Франківська надійшли письмові пояснення від 12.07.2024 (вх.№11494/24).
16.07.2024 до відділу документального забезпечення, канцелярії суду від Окружної прокуратури міста Івано-Франківська надійшли письмові пояснення № 09.50-69-4103ВИХ-24 від 12.07.2024 (вх.№11599/24).
В судовому засіданні 16.07.2024 суд оголосив перерву в судовому засіданні до 23.07.2024.
17.07.2024 через систему "Електронний суд" від Управління капітального будівництва Івано-Франківської міської ради надійшли заперечення на відповідь на відзив від 17.07.2024 (вх.№11732/24).
Згідно з ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 23.07.2024, суд залишив без руху позовну заяву та встановив позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви та зобов'язав прокуратуру:
- зазначити в чиїх інтересах Окружна прокуратура міста Івано-Франківська звертається до суду з позовом та вказати належний ідентифікаційний код Прокуратури шляхом подання відповідної заяви з доказами її направлення на адресу інших учасників;
- уточнити інформацію щодо учасників судового процесу;
- подати суду заяви з визначеним предметом позову;
- надати письмові пояснення щодо посади особи, яка підписала позовну заяву.
29.07.2024 до господарського суду від Окружної прокуратури міста Івано-Франківська надійшли заяви (вх.№12221/24, вх.№12276/24, вх.№12281/24) про усунення недоліків позовної заяви.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.07.2024, у зв'язку з перебуванням судді Шкіндера П.А. у відпустці, справу №909/613/24 розподілено судді Рочняк О.В.
Згідно з ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 02.08.2024, суд прийняв справу №909/613/24 до розгляду, постановив здійснювати розгляд справи зі стадії підготовчого провадження, підготовче засідання призначив на 26.08.2024.
02.08.2024 через систему "Електронний суд" від Управління капітального будівництва Івано-Франківської міської ради надійшло клопотання від 02.08.2024 (вх.№12519/24) про відкладення підготовчого засідання та продовження строку проведення підготовчого провадження.
26.08.2024 до відділу документального забезпечення, канцелярії суду від Окружної прокуратури міста Івано-Франківська надійшла відповідь на відзив від 26.08.2024 №09.50-69-487 ВИХ-24 (вх.№13486/24).
В судовому засіданні 26.08.2024 суд задовольнив клопотання Управління капітального будівництва Івано-Франківської міської ради про відкладення підготовчого засідання, продовжив строк підготовчого провадження на 30 днів та відклав підготовче засідання на 15.10.2024.
26.08.2024 через систему "Електронний суд" від Окружної прокуратури міста Івано-Франківська надійшла відповідь на відзив від 26.08.2024 №09.50-69-4875 вих-24 (вх.№13529/24).
07.10.2024 через систему "Електронний суд" від Івано-Франківської міської ради надійшло клопотання (вх.№15538/24) про залишення позову без розгляду.
14.10.2024 через систему "Електронний суд" від Управління капітального будівництва Івано-Франківської міської ради надійшла заява (вх.№15941/24) про залишення позову без розгляду.
15.10.2024 до відділу документального забезпечення, канцелярії суду та через систему "Електронний суд" від Окружної прокуратури міста Івано-Франківська надійшли заперечення на клопотання про залишення позову без розгляду від 15.10.2024 №09.50-69-5892ВИХ-24 (вх.№15981/24).
У зв'язку з оголошенням системою цивільної оборони по всій території України повітряної тривоги, призначене на 15.10.2024 підготовче засідання не відбулося.
Відповідно до ухвали Господарського суду Івано-Франківської області від 15.10.2024, суд повідомив учасників справи про те, що підготовче засідання відбудеться 07.11.2024.
В судових засіданнях 07.11.2024 та 02.12.2024 суд оголошував перерви до 02.12.2024 та 17.12.2024 відповідно.
13.12.2024 через систему "Електронний суд" від Івано-Франківської міської ради надійшло клопотання (вх.№10978/24) про зупинення розгляду справи до закінчення розгляду та прийняття постанови об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 922/3456/23.
Згідно з ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 17.12.2024, суд зупинив провадження у справі №909/613/24 до перегляду об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду судового рішення у справі №922/3456/23.
30.12.2025 до відділу документального забезпечення, канцелярії суду від Управління капітального будівництва Івано-Франківської міської ради надійшло клопотання від 30.12.2025 (вх.№21205/25 від 30.12.2025) про поновлення провадження у справі у зв'язку з ухваленням об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду 19.12.2025 постанови у справі №922/3456/23.
Відповідно до ухвали Господарського суду Івано-Франківської області від 02.01.2026, суд поновив провадження у справі та призначив підготовче засідання на 29.01.2026.
27.01.2026 через систему "Електронний суд" до суду від Управління капітального будівництва Івано-Франківської міської ради надійшли додаткові пояснення від 27.01.2026 (вх.№1461/26).
29.01.2026 через систему "Електронний суд" від Окружної прокуратури міста Івано-Франківська надійшли письмові пояснення від 28.01.2026 (вх.№1558/26).
За наслідками підготовчого засідання 29.01.2026 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 02.03.2026, про що присутніх учасників справи повідомлено в судовому засіданні, а інших - ухвалою повідомленням від 29.01.2026.
В судовому засіданні 02.03.2026 суд оголосив перерву до 16.03.2026.
В судовому засіданні 16.03.2025 суд завершив розгляд справи суті, перейшов до стадії ухвалення судового рішення та відклав ухвалення та проголошення вступної та резолютивної частини рішення на 19.03.2026.
Позиція прокурора. Позовні вимоги мотивовані тим, що під час підготовки документації та участі у торгах, які проводило Управління капітального будівництва Івано-Франківської міської ради за допомогою електронних закупівель "Prozorro", ТОВ "Комерційна група "Інтер-Профіт" (30.04.2021 змінено назву на ТОВ "Торговий Дім "Профіт Сервіс") та ПП "ГалКомБуд", діяли не самостійно, а узгоджували свої дії, не змагалися між собою, що є обов'язковою умовою участі в конкурентних процедурах закупівель, а отже, спотворили результати проведених замовником торгів, порушивши право замовника на отримання найбільш ефективного для нього результату, тобто вчинили антиконкурентні узгоджені дії, заборонені Законом України "Про захист економічної конкуренції", що підтверджується рішенням адміністративної колегії Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 12.10.2023 № 63/93-р/к у справі № 63/8-01-2-2022.
Тому договір, укладений за підсумками тендера, результати якого спотворено антиконкурентними узгодженими діями його учасників, підлягає визнанню недійсним на підставі ст. ст. 203, 215, 228 ЦК України, як такий, що завідомо суперечить інтересам держави та суспільства з умислу ТОВ "Торговий Дім "Профіт Сервіс", а кошти одержані цим товариством повинні бути повернуті іншій стороні договору, а з іншої сторони договору стягнуті в дохід держави.
Пред'явлення позову прокурором у такому випадку зумовлено очевидним порушенням інтересів держави в бюджетній сфері, оскільки вчинення ТОВ "Торговий Дім "Профіт Сервіс" порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які спотворили результати тендера, призвело до придбання послуги за рахунок місцевого бюджету за відсутності конкуренції та при формальному створенні учасниками тендера її видимості. Наслідком цього стало нівелювання мети публічної закупівлі - отримання послуги з максимальною економією та ефективністю, із залученням мінімального обсягу коштів з місцевого бюджету.
Позиція позивача - Івано-Франківської міської ради. Івано-Франківська міська рада позовні вимоги прокуратури не підтримала, мотивуючи тим, що з урахуванням виконання договору на значну суму коштів місцевого бюджету та предмету договору прокурором не доведено того, що наслідки визнання спірного договору недійсним у зв'язку із встановленими формальними порушеннями проведеної процедури закупівлі в даному конкретному випадку не погіршать права держави (враховуючи обов'язковість проведення двосторонньої реституції, у разі повернення ТОВ "Комерційна група "Інтер-Профіт" коштів та необхідність відшкодувати іншій стороні правочину вартість робіт чи збитки). При цьому прокурором не доведено наявності економічної доцільності та можливості проведення повторної закупівлі робіт.
Також міська рада вказала на відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі Івано-Франківської міської ради, Західного офісу Держаудитслужби, Головного управління ДПС в Івано-Франківській області, а тому позов виконувача обов'язків керівника Окружної прокуратури міста Івано-Франківська підлягає залишенню без розгляду.
Позиція позивача - Західного офісу Держаудитслужби. Правом на подання письмових пояснень щодо позовних вимог прокуратури не скористався.
Позиція позивача - Головного управління ДПС в Івано-Франківській області. Правом на подання письмових пояснень щодо позовних вимог прокуратури не скористалося.
Позиція відповідача - Управління капітального будівництва Івано-Франківської міської ради. Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив мотивуючи тим, що у позовній заяві не міститься відомостей про наявність інших потенційних учасників закупівлі, з якими б можливо було укласти договір на виконання вказаних робіт та які могли б задовольнити потреби міста за менші кошти. Прокурором не надано доказів наявності на ринку, на той час, більш вигідних для Управління, як замовника робіт, цінових пропозицій, незважаючи на те, що вказане є невід'ємною частиною для висновку про порушення матеріальних інтересів держави та, відповідно, про можливість задовольнити вимогу про визнання договору про закупівлю від 31.05.2017 №02-17 недійсним.
Також відповідач зазначив, що позов прокурора в інтересах Івано-Франківської міської ради фактично заявлено до її ж органу - Управління капітального будівництва Івано-Франківської міської ради, що суперечить положенням статті 45 ГПК України. Позивач і відповідач не можуть збігатися, оскільки такий збіг унеможливлює наявність спору.
Позиція відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім" Профіт Сервіс". Правом на надання відзиву на позов відповідач не скористався.
Як вбачається із ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, заслухавши учасників справи, надавши оцінку доказам у відповідності до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, які мають значення для справи, суд встановив таке.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
Управлінням капітального будівництва міськвиконкому (далі - Управління) в електронній системі закупівель опубліковано оголошення про проведення відкритих торгів щодо закупівлі робіт з капітального ремонту народного дому "Княгинин" на вул. Галицька, 40 в м. Івано-Франківську (ідентифікатор публічної закупівлі UA-2017-04-25-000085-a).
Рішенням тендерного комітету Управління, оформленим протоколом засідання його тендерного комітету від 17.05.2017, переможцем торгів визначено ТОВ "Комерційна група "Інтер-Профіт" (змінено назву на ТОВ "Торговий Дім "Профіт Сервіс"), тендерна пропозиція на суму 4 176 254 грн 40 коп. з ПДВ.
За результатами проведення відкритих торгів щодо закупівлі робіт (ідентифікатор публічної закупівлі UA-2017- 04-25-000085-a), 31.05.2017 між Управлінням капітального будівництва міськвиконкому (замовник) та ТОВ "Комерційна група "Інтер-Профіт" (генеральний підрядник) укладено договір №02-17 про закупівлю робіт по об'єкту "Капітальний ремонт народного дому "Княгинин" на вул. Галицька, 40 в м. Івано-Франківську", відповідно до п. 1.1 якого замовник доручив, а генеральний підрядник зобов'язався на свій ризик відповідно до проектно-кошторисної документації та умов договору виконати та здати в експлуатацію в установлений цим договором строк: роботи з капітального ремонту народного дому "Княгинин" на вул. Галицька, 40 в м. Івано-Франківську.
Згідно з п. 2.1 договору, вартість робіт (договірна ціна) цього договору визначена за результатами процедури відкритих торгів та становить 4 176 254 грн 40 коп., у тому числі ПДВ - 696 042 грн 40 коп.
Розрахунки за виконані роботи здійснюються на підставі п. 1 ст. 49 Бюджетного кодексу України (п. 3.5 договору).
Умови договору виконано сторонами в повному обсязі. Вказаний факт сторонами не заперечується.
12.10.2023 Західне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України, розглянувши матеріали справи № 63/8-01-2-2022 про порушення ТОВ "Комерційна група "Інтер-Профіт" (ТОВ "Торговий Дім "Профіт Сервіс") та ПП "ГалКомБуд" законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини 2 статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції", постановило Рішення №63/93-р/к, яким:
- визнано, що ПП "ГалКомБуд" та ТОВ "Комерційна група "Інтер-Профіт" (ТОВ "Торговий Дім "Профіт Сервіс") (відповідач), узгодивши свою поведінку під час підготовки та участі у відкритих торгах з предметом закупівлі "Роботи з капітального ремонту народного дому "Княгинин" на вул. Галицька, 40 в м. Івано-Франківську (ідентифікатор публічної закупівлі UA-2017-04-25-000085-a), проведених Управлінням капітального будівництва міськвиконкому, вчинили порушення, що передбачене пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів. На порушників накладено штрафи, зокрема на ПП "ГалКомБуд" - 38 000 грн 00 коп., а на ТОВ "Торговий Дім "Профіт Сервіс" - 68 000 грн 00 коп.
Відповідно до листа від 24.06.2024 №09.50-69-3669ВИХ-24, на запит Окружної прокуратури міста Івано-Франківська 24.06.2024 №30ВН-24, процесуальним керівником у кримінальному провадженні №42023092010000034 прокурором Окружної прокуратури міста Івано-Франківська надано дозвіл на розголошення матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні №42023092010000034 - інформації, зазначеної у додатках та використання матеріалів вказаного кримінального провадження під час здійснення представництва інтересів держави в суді (подання до Господарського суду Івано-Франківської області та сторонам у справі).
З метою ініціювання здійснення покладених на органи Держаудитслужби України повноважень Окружна прокуратура міста Івано-Франківська, листами від 10.01.2024 №09.50-69-138вих-24 та № 09.50-69-137вих-24 повідомила Західний офіс Держаудитслужби та Управління Західного офісу Держаудитслужби в Івано-Франківській області про існування порушення інтересів держави від укладення договору за наслідками тендера, результати якого спотворено антиконкурентними узгодженими діями всіх його учасників та про наявність підстав для визнання його недійсним та стягнення коштів.
Управління Західного офісу Держаудитслужби в Івано-Франківській області листом від 25.01.2024 №130913-17/253-2024 повідомило Окружну прокуратуру міста Івано-Франківська, що Управлінням не проводились заходи державного фінансового контролю, в ході яких би досліджувалась законність проведення Управлінням капітального будівництва міськвиконкому процедури закупівлі з капітального ремонту народного дому "Княгинин" по вул. Галицька, 40 в м. Івано-Франківську, відповідно, не встановлювались порушення законодавства та не вживались заходи щодо їх усунення.
Листом від 10.01.2024 № 09.50-69-135ВИХ-24 Окружна прокуратура міста Івано-Франківська повідомила Івано-Франківську міську раду про існування порушення інтересів держави від укладення договору за результатами відкритих торгів та про наявність підстав для визнання його недійсним та стягнення коштів.
У відповідь на вказаний лист Виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради листом від 29.01.2024 № 637-24 повідомлено прокуратуру про те, що видатки за договором про закупівлю №02-17 від 21.05.2017 здійснено в сумі 3 706 720 грн 80 коп.; фінансування робіт за договором здійснювалось за рахунок коштів міського бюджету.
28.05.2024 Окружна прокуратура міста Івано-Франківська звернулася до ГУ ДПС в Івано-Франківській області із листом від 28.05.2024 № 09.50-69-3008ВИХ-24, в якому повідомила ГУ ДПС в Івано-Франківській області про існування порушення інтересів держави щодо спірних правовідносин та просила повідомити про вжиття заходів із захисту порушених інтересів держави.
ГУ ДПС в Івано-Франківській області листом №В427/5/09-19-05-02-05 від 25.06.2024 повідомило прокуратуру про те, що не вбачає підстав для визнання недійсними рішень, договорів та стягнення коштів без проведення контрольно-перевірочних заходів, передбачених Податковим кодексом України.
Окружна прокуратура міста Івано-Франківська листом від 21.06.2024 №09.50-69-3629ВИХ-24 повідомила Івано-Франківській міській раді про наявність порушень законодавства та намір здійснювати прокуратурою представництво інтересів держави в суді в особі Івано-Франківської міської ради шляхом подання позовної заяви щодо визнання недійсним договору №02-17 від 31.05.2017 та стягнення коштів у сумі 3 706 720 грн 80 коп. в дохід держави.
Окружна прокуратура міста Івано-Франківська листом від 21.06.2024 №09.50-69-3630ВИХ-24 повідомила Західний офіс Держаудитслужби та Управління Західного офісу Держаудитслужби в Івано-Франківській області про наявність підстав для вжиття заходів представницького характеру шляхом подання позовної заяви до Господарського суду Івано-Франківської області в інтересах держави в особі Івано-Франківської міської ради, Західного офісу Держаудитслужби та Головного управління ДПС в Івано-Франківській області до Управління капітального будівництва Івано-Франківської міської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім" Профіт Сервіс" про визнання недійсним договору №02-17 від 31.05.2017 (зі змінами, внесеними додатковими угодами) та застосування наслідків недійсності (стягнення з ТОВ "Торговий дім" Профіт Сервіс" на користь Управління капітального будівництва Івано-Франківської міської ради 3 706 720 грн 80 коп., а з Управління одержані ним за рішенням суду кошти в дохід держави).
Листом від 21.06.2024 №09.50-69-3631ВИХ-24 Окружна прокуратура міста Івано-Франківська повідомила ГУ ДПС в Івано-Франківській області про наявність порушень законодавства та намір здійснювати прокуратурою представництва інтересів держави в суді в особі ГУ ДПС в Івано-Франківській області шляхом подання позовної заяви щодо визнання недійсним договору №02-17 від 31.05.2017 та стягнення коштів у сумі 3 706 720 грн 80 коп.
НОРМИ ПРАВА, ЯКІ ЗАСТОСУВАВ СУД ТА МОТИВИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ
Щодо підстав звернення прокурора до суду в інтересах держави в особі позивачів.
За приписами ст. 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави у суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Частинами 3, 4 ст. 53 ГПК України передбачено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.
Частина 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачає, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи, інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді (ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру").
Так, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.
При цьому прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.
Аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 05.12.2018 у справі № 923/129/17, від 25.04.2018 у справі №806/1000/17 та від 20.09.2018 у справі № 924/1237/17, від 02.10.2018 у справі № 4/166"б", від 23.10.2018 у справі №906/240/18, від 01.11.2018 у справі №910/18770/17, від 05.11.2018 у справі №910/4345/18, від 30.01.2019 у справі №47/66-08, у справі № 923/35/19 від 31.10.2019, у справі № 925/383/18 від 23.07.2020.
Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.
Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого не звернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.
Статтею 140 Конституції України передбачено, що місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.
Згідно зі ст. 64 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" видатки, які здійснюються органами місцевого самоврядування на потреби територіальних громад, їх розмір і цільове спрямування визначаються відповідними рішеннями про місцевий бюджет.
Бюджетним кодексом України визначаються правові засади функціонування бюджетної системи України, її принципи, основи бюджетного процесу і міжбюджетних відносин та відповідальність за порушення бюджетного законодавства.
Відповідно до п. 47 ч. 1 ст. 2 Бюджетного кодексу України розпорядники бюджетних коштів - це бюджетні установи в особі їх керівників, уповноважені на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов'язань та здійснення видатків з бюджету.
При цьому для здійснення програм та заходів, які реалізуються за рахунок коштів бюджету, бюджетні асигнування надаються розпорядникам бюджетних коштів. За обсягом наданих прав розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня (ч. 1 ст. 22 Бюджетного кодексу України).
Головний розпорядник бюджетних коштів здійснює контроль за повнотою надходжень, взяттям бюджетних зобов'язань розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня та одержувачами бюджетних коштів і витрачанням ними бюджетних коштів (ч. 9 п. 5 ст. 22 Бюджетного кодексу України).
Джерелом фінансування оскаржуваної закупівлі є кошти місцевого бюджету.
З урахуванням наведеного, використання коштів місцевого бюджету становить суспільний інтерес та стосується прав та інтересів великого кола осіб - мешканців відповідної області. Завданням органу місцевого самоврядування є забезпечення раціонального використання майна та інших ресурсів, що перебувають у комунальній власності. Неефективне витрачання коштів місцевого бюджету, зокрема шляхом укладення підконтрольним органу місцевого самоврядування суб'єктами незаконних правочинів, може порушувати економічні інтереси відповідної територіальної громади.
Орган місцевого самоврядування зобов'язаний контролювати виконання бюджету, зокрема законність та ефективність використання коштів цього бюджету за договорами про закупівлю товарів, вказаний орган місцевого самоврядування є особою, уповноваженою на вжиття заходів представницького характеру щодо захисту інтересів територіальної громади, інтереси якої є складовою інтересів держави, пов'язаних із законним та ефективним витрачанням коштів обласного бюджету.
Схожі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 22.12.2022 у справі №904/123/22, від 26.10.2022 у справі № 904/5558/20 (підпункти 5.50, 5.51) та від 21.12.2022 у справі № 904/8332/21 (пункт 33).
Таким чином, Івано-Франківська міська рада є розпорядником бюджетних коштів та уповноваженим органом на захист державних інтересів у спірних правовідносинах у будь-який спосіб, передбачений ст. ст. 15, 16 Цивільного кодексу України.
В свою чергу, контроль за дотриманням законодавства у сфері закупівель здійснюється шляхом проведення моніторингу закупівлі у порядку, встановленому Законом України "Про публічні закупівлі", проведення перевірки закупівель, а також під час державного фінансового аудиту та інспектування.
Моніторинг процедури закупівлі здійснюють центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, та його міжрегіональні територіальні органи (далі - органи державного фінансового контролю). Моніторинг процедури закупівлі здійснюється протягом проведення процедури закупівлі, укладення договору про закупівлю та його дії (ч. 1 ст. 8 Закону України "Про публічні закупівлі").
Відповідно до п. 1 Положення про Державну аудиторську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.02.2016 № 43, Державна аудиторська служба України (Держаудитслужба) є центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю.
Основними завданнями Держаудитслужби є реалізація державної політики у сфері державного фінансового контролю; здійснення державного фінансового контролю, спрямованого на оцінку ефективного, законного, цільового, результативного використання та збереження державних фінансових ресурсів, досягнення економії бюджетних коштів (пп. 1, 3 п. 3 зазначеного Положення).
Згідно з пп. 20 п. 6 зазначеного Положення Держаудитслужба для виконання покладених на неї завдань має право порушувати перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених з порушеннями законодавства, у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, отримані підконтрольними установами за незаконними договорами, без установлених законом підстав та з порушенням законодавства.
Відповідно до п. 7 зазначеного Положення Держаудитслужба здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку міжрегіональні територіальні органи.
Отже, орган державного фінансового контролю здійснює державний фінансовий контроль за використанням коштів державного та місцевих бюджетів, і в разі виявлення порушень законодавства має право пред'явити обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2018 у справі №826/9672/17).
Таким чином, Держаудитслужба може бути позивачем у даній справі, оскільки є належним органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції щодо реалізації державної політики у сфері закупівлі.
На підтвердження вжиття заходів, які передують зверненню прокурора до суду для здійснення представництва інтересів держави, до позовної заяви подано листи від 10.01.2024 №09.50-69-138вих-24, №09.50-69-137вих-24 та № 09.50-69-135ВИХ-24, якими прокуратура повідомляла Івано-Франківській міській раді, Західному офісу Держаудитслужби та Управлінню Західного офісу Держаудитслужби в Івано-Франківській області про виявлені порушення та необхідність вжиття заходів реагування задля їх поновлення.
Так, Управління Західного офісу Держаудитслужби в Івано-Франківській області листом від 25.01.2024 №130913-17/253-2024 повідомило Окружну прокуратуру міста Івано-Франківська, що Управлінням не проводились заходи державного фінансового контролю, не встановлювались порушення законодавства та не вживались заходи щодо їх усунення, а Виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради листом від 29.01.2024 №637-24 повідомив про здійснені за рахунок коштів міського бюджету видатки за договором.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що Окружна прокуратура міста Івано-Франківська, звертаючись до суду з позовом в інтересах держави в особі Івано-Франківської міської ради та Західного офісу Держаудитслужби, належним чином обґрунтувала наявність підстав для представництва інтересів держави у суді, вказала, у чому полягає порушення інтересів держави, правильно визначила органи, уповноважені державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Таким чином, в задоволенні клопотань Івано-Франківської міської ради та Управління капітального будівництва Івано-Франківської міської ради про залишення позову без розгляду належить відмовити.
Стосовно того, що Івано-Франківська міська рада позов прокуратури не підтримала, суд зазначає, що відповідно до ч. 5 ст. 55 ГПК України, відмова органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, від поданого прокурором в інтересах держави позову (заяви), подання ним заяви про залишення позову без розгляду не позбавляє прокурора права підтримувати позов (заяву) і вимагати розгляду справи по суті.
Щодо представлення прокуратурою інтересах держави в особі Головного управління ДПС в Івано-Франківській області суд зазначає таке.
За змістом відповідно до пп. 19-1.1.23 п. 19-1 ст. 19 Податкового кодексу України податкові органи організовують роботу з виявлення, обліку, зберігання, оцінки та розпорядження безхазяйним майном та іншим майном, що переходить у власність держави, а також з обліку, попередньої оцінки, зберігання майна, вилученого та конфіскованого за порушення митного і податкового законодавства.
Відповідно до пп. 41.1.1 п. 41.1 ст. 41 Податкового кодексу України податкові органи є контролюючими органами щодо дотримання законодавства з питань оподаткування, законодавства з питань сплати єдиного внеску, а також щодо дотримання іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на ці органи.
В п. 61.1 ст. 61 Податкового кодексу України визначено, що податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Податковий контроль здійснюється органами, зазначеними у статті 41 цього Кодексу, в межах їх повноважень, встановлених цим Кодексом (п. 61.2 ст. 61 ПК України).
Таким чином, суд вважає, що спірні правовідносини не входять до сфери контролю податкових органів, а пред'явлення вимоги про стягнення коштів в дохід держави не означає, що ці кошти не надійшли внаслідок бездіяльності цих органів.
Водночас прокурор правильно визначив позивачами Західний офіс Держаудитслужби та Івано-Франківську міську раду, а тому позов належить до вирішення по суті.
Щодо встановлених судом фактичних обставин справи та законодавства, що підлягає застосуванню.
Спірним у цій справі є питання наявності правових підстав для визнання недійсним договору №02-17 про закупівлю робіт по об'єкту: "Капітальний ремонт народного дому "Княгинин" по вул. Галицька, 40 в м. Івано-Франківську" від 31.05.2017 (зі змінами, внесеними додатковими угодами), укладеного між Управлінням капітального будівництва міськвиконкому і Товариством з обмеженою відповідальністю "Комерційна група "Інтер-Профіт", стягнення з ТОВ "Торговий дім" Профіт Сервіс" на користь Управління капітального будівництва міськвиконкому - 3 706 720 грн 80 коп., а з Управління капітального будівництва міськвиконкому одержаних ним за рішенням суду коштів в дохід держави, з підстав вчинення учасниками публічної закупівлі антиконкурентних узгоджених дій, що призвели до спотворення результатів тендеру.
Правовою підставою позову прокурором визначено порушення статей 203, 215 та ч. 3 ст. 228 ЦК України.
Згідно з ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).
Загальні вимоги щодо недійсності правочину передбачені статтею 215 ЦК України, а правові наслідки недійсності правочину - статтею 216 ЦК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Згідно з частиною другою, третьою статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлено законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, установлених законом, такий правочин може бути визнано судом недійсним (оспорюваний правочин).
Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.
За змістом ч. 3 ст. 228 ЦК України у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.
Чітке законодавче визначення поняття «інтерес» та поняття «інтерес держави і суспільства» відсутнє, як і відсутні законодавчо закріплені єдині критерії, принципи, засади їх визначення. Втім поняття «інтерес» є ширшим, адже охоплює, наприклад, «охоронюваний законом інтерес», «публічний інтерес», «суспільний інтерес» тощо.
У Рішенні Конституційного Суду України від 01.12.2004 №18-рп/2004 надано визначення поняттю «охоронюваний законом інтерес»: у логічно-смисловому зв'язку з поняттям «право» (інтерес у вузькому розумінні цього слова) означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб'єктивного права; б) є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб'єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.
Державні інтереси - це інтереси, пов'язані з потребою у здійсненні загальнодержавних дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо (рішення Конституційного Суду України у рішенні № 3-рп/99 від 08.04.1999).
Поняття «інтереси держави» має невизначений зміст, і в кожному конкретному випадку необхідно встановити, порушені чи ні інтереси окремої особи або держави. Інтереси держави - це закріплена Конституцією та законами України, міжнародними договорами (іншими правовими актами) система фундаментальних цінностей у найбільш важливих сферах життєдіяльності українського народу і суспільства.
Таким чином, здійснивши правовий аналіз ч. 3 ст. 228 ЦК України, можна дійти висновку, що, зокрема, ознаками недійсного господарського договору, що суперечить інтересам держави і суспільства, є спрямованість цього правочину на порушення правового господарського порядку та наявність умислу (наміру) його сторін, які усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеного договору. Метою такого правочину є його кінцевий результат, якого бажають досягти сторони. Мета завідомо суперечить інтересам держави та суспільства.
Отже, для правильного вирішення спору у цій справі необхідно встановити, у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення господарського договору, якою із сторін і в якій мірі виконано зобов'язання, а також наявність наміру (умислу) у кожної із сторін.
Водночас, суд зазначає, що не будь-які порушення актів цивільного законодавства, вчинені під час укладення договору, мають своїм наслідком невідповідність правочину інтересам держави і суспільства.
Наявність такого наміру (умислу) у сторін (сторони) означає, що вони (вона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеного договору і суперечність його мети інтересам держави і суспільства та прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків.
Схожий правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 20.03.2019 у справі №922/1391/18.
19.12.2025 Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати касаційного господарського суду у справі № 922/3456/23 ухвалив постанову, в якій дійшов наступних висновків:
при визначенні підстав для застосування ч. 3 ст. 228 ЦК України, яка містить санкцію конфіскаційного характеру, не властиву нормам цивільного законодавства, і яка несе в собі високі ризики втручання держави в право власності приватних осіб, суд має враховувати критерії, визначені ЄСПЛ, щодо пропорційності покарання (конфіскації без вироку суду) та можливості обрання менш обтяжливого заходу для винної сторони правочину (двосторонньої реституції, стягнення збитків, штрафу тощо);
ця стаття може застосовуватися у виключних випадках порушення інтересів держави та суспільства, які, зокрема, можуть мати місце при вчинені особою кримінального злочину (тобто, за наявності обвинувального вироку суду, що набрав законної сили), або дій, якими державі та суспільству завдані значні збитки, а винна особа відповідно незаконно, безпідставно збагатилася (на суму, співставну із вартістю того, що стягується на користь держави, для дотримання принципу пропорційності втручання). Ця норма не може бути застосована у випадку порушення суб'єктом господарювання будь-яких норм чинного законодавства, яке регулює господарську діяльність, зокрема законодавства про захист конкуренції.
Також Об'єднана палата виснувала, що за умови застосування відповідних приписів ч. 3 ст. 228 ЦК України, відбувається непропорційне втручання в право власності й добросовісного учасника, оскільки:
по-перше, добросовісна сторона все одно втрачає очікуваний результат угоди. Вона витратила час, ресурси, можливо зазнала упущеної вигоди і зрештою залишиться ні з чим (лише зі своїм початковим майном/грошима). Якщо правочин був вигідним для неї, позбавлення майна чи прибутку може відчуватися як покарання, хоча умислу з її боку не було;
по-друге, конфіскація майна добросовісної сторони (того, що вона отримала від іншого учасника) означає, що держава вилучає майно у особи, яка не вчинила свідомого порушення. Такий крок потребує дуже переконливого обґрунтування публічним інтересом. ЄСПЛ у подібних справах перевіряє, чи не було можливості обмежитися менш суворими заходами щодо невинної особи (справа «Air Canada v. the United Kingdom»).
Об'єднана палата зазначила, що як у справі, що переглядається, так і у справі, від висновків у якій просять відступити, прокурор вочевидь для дотримання принципу пропорційності просив стягнути з добросовісної сторони не майно, отримане за правочином, а кошти, після того як вони будуть стягнуті з винної сторони (у справі № 922/3456/23 - з ПП «ЛСВ «Моноліт» на корить СКП «Харківзеленбуд»).
СКП «Харківзеленбуд» неодноразово стверджувало, що воно несе негативні наслідки від ухвалених судових рішень, оскільки грошові кошти не є речами з індивідуально визначеними ознаками, відтак, неможливо розрізнити власні кошти підприємства і кошти, стягнуті з винної сторони. Скаржник звертав увагу на неодноразове намагання виконати примусово відповідне рішення суду незалежно від того, чи отримані кошти з винної сторони на рахунок комунального підприємства. Отже, ухвалені судами у цій справі рішення означають не лише застосування ч.3 ст.228 ЦК України всупереч її прямим приписам (Об'єднана палата погоджується з доводами скаржника, що при правильному застосуванні цієї норми з нього мали би бути стягнуті товари, отримані за правочином, тобто світильники, а не кошти), але й перекладення тягаря відповідальності на невинну сторону - стягнення з комунального підприємства грошових коштів без отримання ним коштів від винної сторони.
Відтак, Об'єднана палата у справі № 922/3456/23 дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог прокурора про визнання недійсним договору про закупівлю товарів на підставі ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України та про стягнення з ПП «ЛСВ Моноліт» на користь СКП «Харківзеленбуд» 2 370 000 грн, а з СКП «Харківзеленбуд» одержаних ним за рішенням суду 2 370 000 грн в дохід держави.
Таким чином наразі є висновок об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з поставлених прокурором питань про застосування норм матеріального права у подібних правовідносинах, який підлягає врахуванню відповідно до положень ч. 4 ст. 236 ГПК України під час вирішення цієї справи № 909/613/24.
Фактично у якості єдиного доказу того, що оспорюваний договір є таким, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства з умислу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім" Профіт Сервіс", прокурор посилається на рішення Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України №63/93-р/к від 12.10.2023, яким визнано, що вказане товариство та ПП "ГалКомБуд" своїми діями вчинили порушення, передбачене п. 1 ст. 50, п. 4 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів під час участі у відкритих торгах з предметом закупівлі "Роботи з капітального ремонту народного дому "Княгинин" на вул. Галицька, 40 в м. Івано-Франківську (ідентифікатор публічної закупівлі UA-2017-04-25-000085-a), проведених Управлінням капітального будівництва міськвиконкому.
Проте, лише сам факт вчинення ТОВ "Торговий дім" Профіт Сервіс" та ПП "ГалКомБуд" порушення у вигляді антиконкурентних узгоджених дій під час участі у спірній закупівлі, встановлений Рішенням АМК, не є підставою для визнання оспорюваного правочину недійсним як такого, що вчинений з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства (ч. 3 ст. 228 ЦК України).
Подібний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 10.06.2021 у справі №910/10055/20, та підтверджений у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.12.2025 у справі № 922/3456/23.
Водночас, прокурор, посилаючись на норми ч. 3 ст. 228 ЦК України, не доводив, що внаслідок укладення правочину держава понесла майнову шкоду, переплатила кошти або отримала товар/роботу неналежної якості. За цих умов відсутні підстави для кваліфікації правочину як такого, що вчинений з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.
Таким чином, прокурором не доведено у чому саме полягає завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета вчинення спірного договору про закупівлю, як і не доведено, що внаслідок укладення оспорюваного правочину держава понесла майнову шкоду, переплатила кошти або отримала роботу неналежної якості.
Отже, відсутній причинно-наслідковий зв'язок між порушенням конкуренції та погіршенням майнового становища держави, що виключає можливість кваліфікації правочину як такого, що вчинений з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.
Як зазначено вище, відповідно до висновку Верховного Суду від 19.12.2025 у справі №922/3456/23, антиконкурентна поведінка учасника закупівлі не завжди має за мету завдати шкоди державі чи підірвати її інтереси і сама по собі не трансформує правочин у такий, що суперечить інтересам держави та суспільства у розумінні частини третьої статті 228 Цивільного кодексу України. Ця норма права не може бути застосована у випадку порушення суб'єктом господарювання законодавства про захист конкуренції.
З огляду на викладене, обставини допущення, зокрема ТОВ "Торговий дім" Профіт Сервіс" при проведенні закупівлі порушення законодавства про захист економічної конкуренції, принципу добросовісної конкуренції, вчинення антиконкурентних узгоджених дій, на які послався прокурор в обґрунтування позову, не є підставами для визнання недійсним спірного договору з підстав його суперечності інтересам держави і суспільства.
До того ж, суд зазначає, що пунктом 4 ч. 1 ст. 17 Закону України «Про публічні закупівлі» встановлено, що замовник приймає рішення про відмову учаснику в участі у процедурі закупівлі та зобов'язаний відхилити тендерну пропозицію учасника або відмовити в участі у переговорній процедурі закупівлі (крім випадків, зазначених у пунктах 2, 4, 5 частини другої статті 40 цього Закону) в разі, якщо суб'єкт господарювання (учасник) протягом останніх трьох років притягувався до відповідальності за порушення, передбачене пунктом 4 частини другої статті 6, пунктом 1 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів тендерів.
Саме у вказаний спосіб держава гарантує розвиток добросовісної конкуренції, забезпечує ефективність правового регулювання сфери публічних закупівель, прозорість процедур. При цьому позбавлення суб'єкта господарювання права протягом трьох років брати участь у процедурах закупівель є тим запобіжчиком, за допомогою якого держава усуває недобросовісність суб'єктів господарювання від можливості мати доступ до публічних коштів.
Крім того, за порушення законодавства про захист економічної конкуренції Законом України «Про захист економічної конкуренції» передбачена відповідальність. Зокрема, за порушення, визначене пунктами 1, 2 та 4 ст. 50 цього Закону, накладаються штрафи (ст. 51, ч. 2 ст. 52).
Як встановлено судом, за порушення, передбачене п. 4 ч. 2 ст. 6, п. 1 ст. 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», Рішенням АМК накладено, зокрема, на переможця спірної закупівлі, яким є відповідач - ТОВ "Торговий дім" Профіт Сервіс" штраф. Отже, відповідачем понесено відповідальність за вчинене ним порушення законодавства про захист економічної конкуренції.
З урахуванням вищезазначеного, суд дійшов висновку про відсутність підстав для визнання укладеного між відповідачами договору №02-17 про закупівлю робіт по об'єкту: "Капітальний ремонт народного дому "Княгинин" по вул. Галицька, 40 в м. Івано-Франківську" від 31.05.2017 недійсним.
Як наслідок, вимоги прокурора про стягнення коштів з ТОВ "Торговий дім" Профіт Сервіс" на користь Управління капітального будівництва міськвиконкому, а з Управління капітального будівництва міськвиконкому одержаних ним за рішенням суду 3 706 720 грн 80 коп. в дохід держави, також задоволенню не підлягають.
Відповідно до частин 3, 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Частиною 1 ст. 73 ГПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно з ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що прокурором не доведено належними та допустимими доказами наявності підстав для визнання недійсним договору №02-17 про закупівлю робіт по об'єкту: "Капітальний ремонт народного дому "Княгинин" по вул. Галицька, 40 в м. Івано-Франківську" від 31.05.2017, укладеного між відповідачами та підстав для застосування наслідків недійсності цього договору відповідно до ч. 3 ст. 228 ЦК України, відтак у задоволенні позову належить відмовити.
Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на прокуратуру.
Керуючись ст. ст. 2, 13, 20, 73, 74, 76-78, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
у задоволенні позову відмовити.
Судовий збір покласти на прокуратуру.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 31.03.2026.
Суддя О.В. Рочняк