номер провадження справи 17/5/26
30.03.2026 Справа № 908/11/26
м. Запоріжжя
Господарський суд Запорізької області у складі головуючого судді Корсуна В.Л., розглянувши без повідомлення (виклику) учасників справи заяву ТОВ “КК “Мрія» за вих. від 16.03.26 про ухвалення додаткового рішення суду по справі № 908/11/26
за позовною заявою: товариства з обмеженою відповідальністю “Керуюча компанія “Мрія», 69098, м. Запоріжжя, вул. Полякова, буд. 13-В
до відповідача: територіальної громади міста Запоріжжя в особі Запорізької міської ради, 69105, м. Запоріжжя. пр. Соборний, буд. 206
про стягнення 3 281,40 грн
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 09.03.26 у справі № 908/11/26 позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю “Керуюча компанія “Мрія» (далі ТОВ “КК “Мрія») до територіальної громади міста Запоріжжя в особі Запорізької міської ради (далі Запорізька МР) про стягнення заборгованості з оплати послуг з управління багатоквартирним будинком за період з 01.09.22 по 30.06.23 у розмірі 3 281,40 грн задоволено повністю. Вирішено стягнути з територіальної громади міста Запоріжжя в особі Запорізької міської ради на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Керуюча компанія “Мрія» 3 281,40 грн заборгованості за оплату послуг з управління багатоквартирним будинком за період з 01.09.22 по 30.06.23 та 2 422,40 грн судового збору.
16.03.26 до суду в системі “Електронний суд» надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, в якому представник ТОВ “КК “Мрія» просить суд ухвалити додаткове рішення, яким стягнути з територіальної громади міста Запоріжжя в особі Запорізької міської ради на свою користь витрати на професійну правничу допомогу у зв'язку з розглядом справи № 908/11/26 у розмірі 8 500,00 грн.
Витягом з протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 17.03.26 вказана вище заява передана на розгляд судді Корсуну В.Л.
Ухвалою від 18.03.26 судом призначено заяву ТОВ “КК “Мрія» за вих. від 16.03.26 про ухвалення додаткового рішення суду по справі № 908/11/26 до розгляду.
24.03.26 до суду в системі «Електронний суд» надійшли заперечення за вих. від 24.03.26 на заяву про ухвалення додаткового рішення, в яких представник відповідача заперечує проти заяви про ухвалення додаткового рішення та просить суд зменшити розмір витрат на правничу допомогу ТОВ “КК “Мрія» у справі № 908/11/26 до розумного, співмірного та документально підтвердженого розміру.
Розглянувши матеріали справи та заяву ТОВ “КК “Мрія» за вих. від 16.03.26 про ухвалення додаткового рішення у справі суд дійшов висновку про наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 244 ГПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:
1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;
2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати;
3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Згідно із ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1). Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (ч. 2).
Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1). У разі посилання учасника справи на невчинення ін. учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. У справах про невиконання боржником умов договору оренди, суборенди, емфітевзису, суперфіцію, якщо таке порушення може мати наслідком припинення права користування земельною ділянкою, що зазначена в аграрній ноті як місце вирощування, збирання, виробництва, переробки, зберігання та/або утримання майбутньої сільськогосподарської продукції, особа, яка передала в користування боржника за аграрною нотою таку земельну ділянку, повинна надати суду докази здійснення нею заходів досудового врегулювання спору, передбачених Законом України «Про аграрні ноти» (ч. 2). Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 3).
Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1). Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 2).
Згідно із ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1). Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються (ч. 2).
Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (ст. 78 ГПК України).
Відповідно до ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування (ч. 1). Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч. 2).
У відповідності до вимог ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1). Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч. 2). Суд надає оцінку (ч. 3) як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Статтею 123 ГПК України унормовано, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи (ч. 1). До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду (ч. 3).
Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ч.1 ст. 126 ГПК України).
Приписами ч. 2 ст. 126 ГПК України закріплено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в т.ч. гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).
Частиною 8 ст. 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Згідно із п. 1 ч. 4 ст. 129 ГПК України, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача.
На підтвердження здійснення витрат на оплату послуг адвоката представником позивача у справу надано копії:
- договору про надання правничої допомоги від 30.12.25 № 5/12 з додатками;
- акту приймання-передачі надання послуг від 13.03.26 № 1;
- рахунку від 13.03.26 № 26 на суму 8 500,00 грн;
- квитанції до прибуткового касового ордеру від 13.03.26 № 26 на загальну суму 8 500,00 грн;
- ордеру на надання правничої допомоги серії АР № 1274205 від 30.12.25.
Матеріалами справи підтверджено, що 30.12.25 між товариством з обмеженою відповідальністю “КК “Мрія» (Клієнт) та адвокатом Волженим Євгеном Юрійовичем (Адвокат) укладено договір про надання правничої допомоги № 5/12 (договір).
Згідно із п. 1.1. договору, за цим Договором Адвокат зобов'язується здійснити представництво Клієнта, що вказане в цьому Договорі, та надати інші види правничої допомоги (послуг) Клієнту на умовах і в порядку, що визначені цим Договором, а Клієнт зобов'язується оплатити надання правничої допомоги (послуг) та фактичні витрати, необхідні для виконання цього Договору.
Пунктом 1.2. договору визначено, що безпосередній зміст професійної правничої допомоги Адвоката за цим Договором полягає в тому, що Клієнт доручає, а Адвокат бере на себе зобов'язання, яке надалі іменується Доручення, під час строку дії цього Договору здійснити представництво (представити) Клієнта в будь-яких органах, установах та організаціях незалежно від форм власності (в т.ч. в Територіальній громаді міста Запоріжжя в особі Запорізької міської ради, в Виконавчому комітеті Запорізької міської ради, будь-яких відділах державної виконавчої служби та приватних виконавців), а також в усіх необхідних судах (в т.ч. у Господарському суді Запорізької області, Центральному апеляційному господарському суді) по наступним справам: А) за позовом Клієнта до Територіальної громади міста Запоріжжя в особі Запорізької міської ради про стягнення заборгованості, а також надати Клієнту інші види правничої допомоги (послуг), пов'язані з досудовим вирішенням спору, поданням до Господарського суду Запорізької області відповідної позовної заяви та з розглядом відповідної справи в усіх судах.
У відповідності до п. 1.3. договору, конкретний зміст/перелік/обсяг професійної правничої (правової) допомоги та послуг, які надаються Адвокатом Клієнту за цим Договором, встановлюються Сторонами у Додатках до цього Договору, які є невід'ємною його частиною.
Згідно із п. 3.2. договору, загальний розмір гонорару складається з суми вартості всіх послуг (всієї правової допомоги), які надаються Адвокатом Клієнту в межах цього Договору та за всіма Додатками до нього.
Пунктом 3.3. договору визначено, що розміри гонорару (його частини) / вартість послуг визначаються та узгоджуються сторонами в Дод конкретного змісту/вартість послуг не залежить від досягнення чи недосягнення Адвокатом позитивного результату, якого бажає Клієнт.
Відповідно до п. 3.4. договору, сплата узгоджених Сторонами сум гонорару (його частини) / вартостей послуг здійснюється Клієнтом в готівковому або безготівковому порядку відповідно до чинного законодавства України шляхом передплати (внесення авансу) та/або оплати за фактично надані послуги протягом ста робочих днів з моменту підписання Сторонами відповідного акту приймання-передачі наданих послуг.
Остаточний розрахунок за всі надані за цим Договором послуги здійснюється Клієнтом протягом ста робочих днів з моменту підписання Сторонами останнього акту приймання-передачі наданих послуг з урахуванням раніше сплачених сум передплат (авансів) (п. 3.6. договору).
Згідно із п. 3.7. договору, у разі проведення розрахунку (оплати) готівкою Адвокат видає Клієнту відповідний підтверджуючий документ, складений в довільній або в установленій формі (квитанцію, акт, довідку, розписку, квитанцію до прибуткового касового ордера, касовий чек, тощо), який підтверджує факт отримання Адвокатом готівкових коштів від Клієнта.
У відповідності до п. 4.1. договору, факт надання послуг (правової допомоги) за цим Договором та Додатками до нього підтверджується відповідними актами приймання-передачі наданих послуг.
Пунктом 4.2. договору, послуги вважаються належним чином наданими Адвокатом та прийнятими Клієнтом з моменту підписання обома сторонами відповідного акту приймання-передачі наданих послуг.
Протягом 3 робочих днів з моменту надання кожних окремих послуг відповідно до Додатків до цього Договору Адвокат складає, підписує та передає Замовнику два примірника акту приймання-передачі наданих послуг. В актах приймання-передачі наданих послуг Адвокат наводить детальний опис та розрахунок наданих послуг з викладенням переліку конкретних послуг та вартості кожної з них окремо, а також кількості годин, витрачених на кожну з цих послуг (п. п. 4.3. та 4.4. договору).
Відповідно до п. 4.5. договору, протягом 3 робочих днів з моменту отримання від Адвоката актів приймання-передачі наданих послуг Клієнт зобов'язаний розглянути і підписати їх. За наявності мотивованих зауважень Клієнта, наданих письмово на адресу Адвоката, Сторони спільно розглядають їх, узгоджують позиції та шляхи їх усунення/виправлення і, за необхідності, складають акт, в якому вказують такі зауваження і терміни та/або шляхи їх усунення/виправлення. У разі необґрунтованого не підписання Клієнтом наданих йому актів приймання-передачі наданих послуг і ненадання письмових мотивованих зауважень у встановлений термін, такі акти приймаються в редакції Адвоката (підписані лише Адвокатом), є підтвердженням надання Адвокатом та прийняття Клієнтом відповідних послуг, зазначених в цих актах, і є підставою для їх оплати (розрахунків між Сторонами).
Згідно із п. 5.1. договору, цей Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2027 року, але в будь-якому випадку, до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань. Сторони погодили, що в разі набрання законної сили судовим рішенням, яким вирішено справу (спір) по суті, до закінчення строку дії цього Договору передбаченого в цьому пункті, строк дії цього Договору закінчується в день набрання таким судовим рішенням законної сили. Сторони встановили, що із закінченням строку дії цього Договору усі зобов'язання Адвоката за цим Договором вважаються виконаними та припиненими.
У відповідності до Додатків від 30.12.25 № 1 та від 03.02.25 № 2 до договору про надання правничої допомоги від 30.12.25 № 5/12, відповідно до пунктів 1.3. та 3.3. договору про надання правничої допомоги від 30.12.25 № 5/12 сторони погодили надання Адвокатом Клієнту наступної правової допомоги (наступних послуг), а також наступний розмір гонорару/частини за надання такої допомоги (наступну вартість цих послуг) у фіксованій сумі в межах виконання Адвокатом доручення, визначеного а п. 1.2. договору, а саме:
- позовна заява - 7 000,00 грн;
- додаткові пояснення - 5 000,00 грн.
На виконання умов договору про надання правничої допомоги від 30.12.25 № 5/12, Адвокатом було надано Клієнту правничу правову допомогу на загальну суму 8 500,00 грн, що підтверджується актом приймання-передачі наданих послуг від 13.03.26 № 1, а саме:
- підготовка та подання позовної заяви до Господарського суду Запорізької області від іменні (в інтересах) Клієнта, витрачено часу для надання послуги - 11 год. 45 хв., вартість послуг - 7 000,00 грн без ПДВ;
- підготовка та подання додаткових пояснень, витрачено часу для надання послуги - 9 год. 30 хв., вартість послуг - 1 500,00 грн без ПДВ.
Загальна вартість наданих послуг/виконаних робіт за актом приймання-передачі наданих послуг від 13.03.26 № 1 до договору про надання правничої допомоги від 30.12.25 № 5/12, як стверджує представник позивача, складає 8 500,00 грн.
Адвокатом виставлено Клієнту рахунок на оплату від 13.03.26 № 26 щодо надання професійної правничої допомоги (юридичних послуг) відповідно до договору про надання правничої допомоги від 30.12.25 № 5/12 та акту приймання-передачі наданих послуг від 13.03.26 № 1 на суму 8 500,00 грн.
Клієнт на виконання умов договору та рахунку Адвоката сплатив адвокату Волжину Євгену Юрійовичу плату за виконану роботу у розмірі 8 500,00 грн, що підтверджується квитанцією до прибуткового ордеру від 13.03.26 № 26.
Судом враховано, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 126 ГПК України).
У разі недотримання вимог ч. 4 цієї статті суд, за клопотанням іншої сторони, може зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України).
При цьому, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо (вказане викладене і в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 01.02.23 у справі № 160/19098/21).
Окрім цього, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.21 у справі № 927/237/20).
Судом прийнято до уваги, що постановою Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.13 № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» роз'яснено, що оцінка тих чи інших витрат сторін як судових здійснюється господарським судом з урахуванням обставин конкретної справи, у визначенні розумно необхі дного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи, тощо.
Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та ін. істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Приймаючи до уваги принцип співмірності судом враховано, що свобода сторін у визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу не є абсолютною та безумовною навіть у разі їхньої повної документальної доведеності.
Судом прийнято до уваги заперечення відповідача за вих. від 24.03.26 на клопотання (заяву) позивача, в яких представник відповідача просить суд зменшити розмір витрат на правничу допомогу позивачу у справі № 908/11/26 до розумного, спів мірного та документально підтвердженого розміру та зазначає, що (дослівно):
«… У даній справі Позивач заявляє вимогу про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8 500,00 грн, що складається з:
- 7 000,00 грн - витрати на підготовку та подання до суду позовної заяви;
- 1 500,00 грн - витрати на підготовку та подання до суду додаткових пояснень.
Крім того, ціна позову у даній справі становить 3 281,40 грн, що свідчить про незначний розмір майнових вимог та відсутність підвищеної складності спору.
На підтвердження понесених витрат Позивачем надано наступні документи:
- договір про надання правничої допомоги № 5/12 від 30.12.2025;
- додаток № 1 до договору про надання правничої допомоги № 5/12 від 30.12.2025;
- додаток № 2 до договору про надання правничої допомоги № 5/12 від 30.12.2025;
- акт № 1 приймання-передачі наданих послуг від 13.03.2026.
Згідно з вказаними документами Позивачем заявлено витрати на підготовку (складання) та подання до Господарського суду Запорізької області позовної заяви у розмірі 7 000,00 грн та додаткових пояснень у розмірі 1 500,00 грн.
Водночас, під час аналізу наданих Позивачем доказів на підтвердження понесених витрат, Відповідачем встановлено суттєві неузгодженості між умовами договору про надання правничої допомоги, додатками до нього та актом приймання передачі наданих послуг, що ставить під сумнів реальність, обґрунтованість та достовірність заявлених витрат.
Так, згідно з Актом № 1 приймання-передачі наданих послуг від 13.03.2026 адвокатом нібито витрачено на підготовку та подання позовної заяви 11 годин 45 хвилин, а на підготовку та подання додаткових пояснень - 9 годин 30 хвилин, що в сукупності становить понад 21 годину робочого часу.
Водночас предметом розгляду у даній справі є типовий спір про стягнення заборгованості у незначному розмірі - 3 281,40 грн, який не потребує складного правового аналізу чи підготовки значного обсягу процесуальних документів.
За таких обставин зазначений у Акті обсяг витраченого часу є очевидно завищеним та не відповідає критерію розумності, оскільки фактично еквівалентний майже трьом повним робочим дням адвоката, витраченим на підготовку стандартних процесуальних документів у малозначній справі.
Крім того, Відповідач звертає увагу суду на відсутність узгодженого сторонами порядку обчислення часу, витраченого адвокатом. Зокрема, договір про надання правничої допомоги та додатки до нього не містять положень щодо погодинної ставки, порядку обліку робочого часу чи будь-якого механізму його фіксації.
Водночас в Акті № 1 наведено деталізований розрахунок часу, який нібито витрачено адвокатом, що не передбачений умовами договору та не підтверджений жодними первинними обліковими документами.
За таких обставин наведений у Акті розрахунок часу є одностороннім, не погодженим сторонами та не може вважатися належним і допустимим доказом обсягу фактично наданих послуг.
Більше того, відсутність у договорі погодинної моделі оплати виключає можливість використання показника витраченого часу як критерію визначення вартості правничої допомоги, що свідчить про штучний характер наведених у Акті розрахунків.
Крім того, Відповідач звертає увагу суду на суперечності у визначенні вартості наданих послуг.
Так, відповідно до Додатку № 2 до договору про надання правничої допомоги № 5/12 від 30.12.2025, сторонами погоджено фіксований розмір винагороди за підготовку додаткових пояснень у сумі 5 000,00 грн.
Натомість в Акті № 1 та у заяві Позивача вартість цієї ж послуги визначена у розмірі 1 500,00 грн.
Така невідповідність свідчить про відсутність узгодженості між первинними документами та вказує на довільне коригування Позивачем розміру витрат залежно від процесуальної ситуації, що виключає можливість визнання заявлених витрат належними та достовірними доказами у розумінні процесуального закону.
Окрім цього, з урахуванням наявності значної кількості аналогічних спорів зазначеної категорії, а також усталеної судової практики їх розгляду, вказаний у Акті обсяг часу об'єктивно не відповідає реальним трудовим витратам, необхідним для підготовки відповідних процесуальних документів.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 06.01.2026 у справі № 908/11/26 відкрито провадження у справі та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (без виклику) учасників справи.
Відповідно до частини 1 статті 247 ГПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.
Зазначене дає підстави дійти висновку, що дана справа за своїми характеристиками належить до категорії малозначних у розумінні процесуального закону та об'єктивно не вимагала вчинення значного обсягу процесуальних дій чи застосування ускладнених підходів до її вирішення.
Водночас предмет спору має типовий характер для категорії спорів, пов'язаних зі стягненням заборгованості за послуги з управління багатоквартирними будинками, та не передбачає наявності складних або нетипових правових чи фактичних питань, які б зумовлювали необхідність поглибленого правового аналізу чи формування нової правозастосовної позиції.
Більше того, аналогічні спори за участю тих самих сторін неодноразово перебували та перебувають на розгляді Господарського суду Запорізької області (зокрема, справи № 908/552/26, № 908/9/26, № 908/544/26), що свідчить про усталеність правової позиції Позивача та відсутність потреби у формуванні нової аргументації в межах цього спору.
За таких обставин підготовка позовної заяви об'єктивно не потребувала ані дослідження значного масиву нових джерел права, ані формування складної доказової бази, тоді як подані Позивачем додаткові пояснення за своїм змістом фактично відтворюють уже викладену у позовній заяві правову позицію без її суттєвого розвитку чи доповнення.
З урахуванням наведеного, а також беручи до уваги характер спірних правовідносин, типовість відповідної категорії спорів, незначну ціну позову та обмежений обсяг фактично виконаних процесуальних дій, Відповідач вважає, що розумним, співмірним і таким, що відповідає критеріям необхідності, розміром витрат на професійну правничу допомогу є сума, що не перевищує 1 500,00 грн.
Натомість заявлений Позивачем розмір витрат на професійну правничу допомогу не відповідає критеріям розумності та співмірності, оскільки є явно непропорційним ані складності цієї справи, ані обсягу фактично виконаних робіт, що виключає можливість його компенсації у повному заявленому розмірі. …».
Втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. Аналогічну правову позицію викладено в постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19.
Суд оцінює рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час.
Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.11.19 у справі № 905/1795/18, в додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.20 у справі №755/9215/15-ц, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.20 у справі №904/4507/18.
Беручи до уваги принцип співмірності, необхідно пам'ятати, що свобода сторін у визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу не є абсолютною та безумовною навіть у разі їхньої повної документальної доведеності.
Крім того, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 12.05.20 у справі № 904/4507/18 зазначила, що домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом у межах правовідносин між ними та не є обов'язковими для суду у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд повинен оцінювати розумність витрат, їх співмірність із ціною позову, складністю справи та її значенням для позивача.
Аналогічна правова позиція викладена і в постанові Верховного Суду від 15.06.21 у справі № 912/1025/20.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у п. 95 рішення у справі “Баришевський проти України» від 26.02.15, п.п. 34-36 рішення у справі “Гімайдуліна і інших проти України» від 10.12.09, п. 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.06, п. 88 рішення у справі “Меріт проти України» від 30.03.04 заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат, крім судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. У зв'язку з цим суд, з урахуванням обставин конкретної справи, зокрема, ціни позову може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч. 4 ст. 129 ГПК України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.
Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, за клопотанням іншої сторони.
При цьому, обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 ст. 126 ГПК України).
Відповідач у запереченнях на заяву позивача проти стягнення витрат на правову допомогу заперечив та просив зменшити їх розмір до розумного, спів мірного та документально підтвердженого розміру.
Водночас, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 ст. 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Крім того, судом враховано, що:
- суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, приписами ст. ст. 123-130 ГПК України, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг;
- стягнення витрат на професійну правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу;
- у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 сформовано правовий висновок про те, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, приписами статей 123-130 ГПК України, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Вказане відповідає правовій позиції викладеній у додатковій постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 29.05.25 у справі № 908/252/24.
З урахуванням вищенаведеного, Господарський суд Запорізької області дійшов висновку, що поданими та вказаними вище документами підтверджено статус адвоката Волжина Євгена Юрійовича, а відтак правова природа зазначених витрат ТОВ “КК “Мрія» є витратами на оплату професійної правничої допомоги адвоката в розумінні ст. 126 ГПК України.
Разом з тим, суд визнав, що реальний обсяг наданих адвокатом позивачу послуг не відповідає обсягу, зазначеному в акті приймання-здачі наданих послуг від 13.03.26 № 1. Зокрема, суд визнав завищеним час витрачений на підготовку позовної заяви та додаткових пояснень у справі № 908/11/26, оскільки предмет спору має типовий характер для категорії спорів, пов'язаних зі стягненням заборгованості за послуги з управління багатоквартирними будинками, та не передбачає наявності складних або нетипових правових чи фактичних питань, які б зумовлювали необхідність поглибленого правового аналізу чи формування нової правозастосовної позиції, а отже витрачено загального часу для підготовки у розмірі 21 год. 15 хв. (11 год. 45 хв. для підготовки позовної заяви та 9 год. 30 хв. для підготовки додаткових пояснень).
Зважаючи на наведене, суд дійшов висновку що заявлені витрати позивача на професійну правничу допомогу порівняно зі ціною позову, складністю справи є неспівмірними та достатньо завищеними.
Приписами ч. 1 ст. 2 ГПК України визначено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Відповідно до ч. 3 ст. 236 ГПК України судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом.
А тому, як наслідок, на переконання суду, загальна сума за підготовку та подання позовної заяви до Господарського суду Запорізької області та додаткових пояснень у справі № 908/11/26, повинна становити 3 000,00 грн (2 000,00 грн за підготовку та подання позовної заяви та 1 000,00 грн за підготовку та подання додаткових пояснень).
Тобто, на переконання суду достатньо на підготовку позовної заяви 3 години та на підготовку додаткових пояснень 2 години надання послуг на виготовлення кожного із документу відповідно.
Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги заперечення відповідача щодо завищення позивачем заявлених до стягнення витрат за професійну правничу допомогу, суд вважає за необхідне зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу позивача до суми 3 000,00 грн.
Як наслідок, приймаючи до уваги надані документи, судом задовольняється частково заява представника ТОВ “КК “Мрія» за вих. від 16.03.26 про ухвалення додаткового рішення суду по справі № 908/11/26 щодо стягнення з територіальної громади міста Запоріжжя в особі Запорізької міської ради на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 3 000,00 грн.
При цьому, судом також враховано, що:
- загальна сума заявлених до стягнення позовних вимог у цій справі по суті спору склала 3 281,40 грн;
- як зазначалось вище в тексті цього рішення, предмет спору має типовий характер для категорії спорів, пов'язаних зі стягненням заборгованості за послуги з управління багатоквартирними будинками;
- не передбачає наявності складних або нетипових правових чи фактичних питань, які б зумовлювали необхідність поглибленого правового аналізу чи формування нової правозастосовної позиції;
- загальний обсяг всіх матеріалів цієї справи не перевищує одного тому та не містить великого (значного) об'єму розрахунків.
Керуючись ст. ст. 4, 7, 8, 42, 46, 123, 126, 129, 233, 244 ГПК України, суд
Заяву “КК “Мрія» за вих. від 16.03.26 про ухвалення додаткового рішення суду по справі № 908/11/26 задовольнити частково.
Стягнути з територіальної громади міста Запоріжжя в особі Запорізької міської ради (69105, м. Запоріжжя. пр. Соборний, буд. 206, код ЄДРПОУ 04053915, платник: виконавчий комітет Запорізької міської ради, код ЄДРПОУ 02140892, банк: Державна казначейська служба України м. Київ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Керуюча компанія “Мрія» (69098, м. Запоріжжя, вул. Полякова, буд. 13-В, код юридичної особи 40413159) - 3 000 (три тисячі) грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
В іншій частині заяви відмовити.
Відповідно до ч. ч. 1. 2 ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено у апеляційному порядку відповідно до вимог ст.ст. 253-285 ГПК України.
Повний текст додаткового рішення складено 30.03.2026.
Суддя В.Л. Корсун