вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88605, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua
30 березня 2026 р. м. Ужгород Справа № 907/1307/25
Господарський суд Закарпатської області у складі: головуючого - судді Сисина С.В., за участі секретаря судового засідання - Райніш М.В., розглянувши в загальному позовному провадження з викликом сторін справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Латчбахер Україна», код ЄДРПОУ - 38615255, місцезнаходження - 04074, місто Київ, вулиця Новозабарська, будинок 2/6,
до відповідача: Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», код ЄДРПОУ - 44768034, місцезнаходження - 01601, місто Київ, вулиця Руставелі Шота, будинок 9А в особі філії «Карпатський лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», код ЄДРПОУ відокремленого підрозділу - 45554542, місцезнаходження - 88017, Закарпатська область, Ужгородський район, місто Ужгород, вулиця Собранецька, будинок 156,
про стягнення пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат,
за участі представників сторін:
від позивача - адвоката Панченко А.В. (згідно ордеру серії ВО №1123331 від 17.11.2025),
від відповідача - не з'явився,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Латчбахер Україна» (далі - позивач), від імені та в інтересах якого діє адвокат Панченко Андрій Вікторович (згідно ордеру серії ВО №1123331 від 17.11.2025) через систему «Електронний суд ЄСІТС» звернулося до Господарського суду Закарпатської області з позовною заявою від 20.11.2025 (зареєстрована за вх.№02.3.3-05/1416/25 від 20.11.2025) до відповідача 1 - Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» та відповідача 2 - філії «Карпатський лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», згідно з прохальною частиною якої просить суд: стягнути з Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» суму заборгованості за поставлені товари у розмірі 1242856,63 грн, з яких: 1190553,80 грн - основного боргу, 31851,39 грн - пені, 6164,79 грн - 3% річних та 14 286,65 грн - інфляційних втрат.
Позовні вимоги обґрунтовані з посиланням на укладені договори №11-04/11-2025-3 та 11-04/12-2025-3 від 11.04.2025, згідно з якими позивач, як постачальник, зобов'язався поставити відповідачу, як покупцю, товар, а відповідач зобов'язався його прийняти та оплатити його вартість на умовах договору. За отриманий товар відповідач розрахувався лише частково, у зв'язку з чим станом на день подання позову заборгованість відповідача перед позивачем по договору № 11-04/11-2025-3 від 11.04.2025 становить 774 471,30 грн., а по договору № 11-04/12-2025-3 від 11.04.2025 року становить 416 082,50 грн. Загальна сума основної заборгованості за поставлений товар становить 1 190 553,80 грн, що є підставою нарахування позивачем до стягнення з відповідача 31 851,39 грн - пені, 6 164,79 грн - 3% річних та 14 286,65 грн - інфляційних втрат.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи визначено головуючого суддю Сисина С.В., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.11.2025.
Процесуальні дії у справі
Згідно з ухвалою від 25.11.2025 суд постановив: позовну заяву ТОВ «Латчбахер Україна» про стягнення заборгованості за договорами поставки, пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат залишити без руху; встановити позивачу строк - 10 днів з дня вручення копії ухвали для усунення недоліків позовної заяви, про які зазначено у цій ухвалі.
На виконання вимог ухвали суду від 25.11.2025 від представника позивача - адвоката Панченко А.В. через систему «Електронний суд» надійшла заява про усунення недоліків від 28.11.2025 (зареєстрована за вх. №02.3.1-02/10410/25 від 28.11.2025), до якої долучені докази усунення недоліків позовної заяви.
Зокрема, позивачем - ТОВ «Латчбахер Україна» викладено у новій редакції позовну заяву до одного відповідача - Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі філії «Карпатський лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», згідно з прохальною частиною якої позивач просить суд: стягнути з Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» суму заборгованості за поставлені товари у розмірі 1242856,63 грн, з яких: 1190553,80 грн - основного боргу, 31851,39 грн - пені, 6164,79 грн - 3% річних та 14286,65 грн - інфляційних втрат.
Згідно з ухвалою від 15.12.2025 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 14 січня 2026 року на 10:45 та встановлено учасникам справи строки на подачу заяв по суті справи.
17.12.2025 через систему «Електронний суд ЄСІТС» від представника позивача - адвоката Панченко А.В. надійшла заява про участь судовому засіданні в режимі відеоконференції від 17.12.2025 (зареєстрована за вх.№02.3.1-02/11031/25).
Згідно з ухвалою від 19.12.2025 суд задовольнив заяву представника позивача - адвоката Панченка А.В. від 17.12.2025 про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції та постановив забезпечити участь представника позивача - адвоката Панченка А.В. у судовому засіданні 14.01.2025 та у наступних судових засіданнях у даній справі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів у системі ЄСІТС ВКЗ за допомогою системи «Електронний суд».
14.01.2026 в підготовчому засіданні представник позивача заявив усне клопотання про відкладення підготовчого засідання на іншу дату у зв'язку з першою неявкою представника відповідача, з метою забезпечення прав та інтересів відповідача у справі та дотримання принципів змагальності та рівності сторін.
Згідно з ухвалою від 14.01.2026 суд задовольнив усне клопотання представника позивача - адвоката Панченко А.В. про відкладення підготовчого засідання та призначив наступне підготовче засідання на 04.02.2026.
20.01.2025 через систему «Електронний суд ЄСІТС» від представника позивача - адвоката Панченка А.В. надійшла заява про зміну предмету позову від 19.01.2026 (зареєстрована за вх.№02.3.1-02/375/26) в якій представник позивача просить змінити предмет позову в частині уточнення позовних вимог та викласти п. 2 позовних вимог позовної заяви в новій редакції: « 2. Позов задовольнити, стягнути з Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі філії «Карпатський лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Латчбахер Україна» суму заборгованості за поставлені товари в розмірі 1242856,63 грн з них 1190553,80 грн - основного боргу, 31851,39 грн - пені, 6164,79 грн - 3% річних та 14286,65 грн - інфляційних втрат».
Згідно з ухвалою від 21.01.2026 суд постановив:
- заяву представника позивача (Товариства з обмеженою відповідальністю «Латчбахер Україна») - адвоката Панченка А.В. від 19.01.2026 (зареєстровану за вх.№02.3.1-02/375/26 від 20.01.2026) про зміну предмету позову - задовольнити частково та здійснювати подальший розгляд справи із врахуванням уточненої відповідно до цієї заяви прохальної частини позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Латчбахер Україна» про стягнення з Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі філії «Карпатський лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Латчбахер Україна» суму заборгованості за поставлені товари в розмірі 1242856,63 грн, з яких 1190553,80 грн - основного боргу, 31851,39 грн - пені, 6164,79 грн - 3% річних та 14286,65 грн - інфляційних втрат.
- відмовити у задоволенні заяви представника позивача (Товариства з обмеженою відповідальністю «Латчбахер Україна») - адвоката Панченка А.В. від 19.01.2026 (зареєстрованої за вх.№02.3.1-02/375/26 від 20.01.2026) про зміну предмету позову - у частині зміни предмету позову, так як наведені у заявах доводи та обставини справи не стосуються зміни предмету позову.
Згідно з ухвалою від 04.02.2026 суд закрив підготовче провадження у справі, та призначив справу до судового розгляду по суті на 04.03.2026.
Відповідач - Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» в особі філії «Карпатський лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», у судове засідання 04.03.2026 участі уповноважених представників не забезпечив, будучи належним чином повідомлений про дату, місце та час проведення судового засідання.
04.03.2026 в судовому засіданні, з'ясувавши думку представника позивача щодо можливості проведення судового засідання без участі відповідача, який вважав за можливе продовжувати засідання без участі представника Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі філії «Карпатський лісовий офіс»; врахувавши приписи ч.ч. 1, 3 ст. 202 ГПК України; беручи до уваги, що явка учасників справи не визнавалася обов'язковою, а відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення питань, які вирішуються у судовому засіданні; суд згідно ухвали, постановленої в судовому засіданні без оформлення окремого документа, та зазначеної у протоколі судового засідання, постановив: проводити розгляд справи по суті за відсутності відповідача, який належним чином повідомлений про місце, дату та час судового засідання, від якого не надходило заяв і клопотань щодо причин неявки чи про відкладення судового засідання.
Надалі у судовому засіданні 04.03.2026 суд під час з'ясування обставин справи і перевірки їх доказами, суд заслухав вступне слово представника позивача, дослідив письмові докази, а також пояснення учасників справи, що містяться в заявах по суті справи, після чого відповідно до ухвали від 04.03.2026 оголосив перерву в судовому засіданні до 30.03.2026.
27.03.2026 через систему «Електронний суд ЄСІТС» від представника позивача - адвоката Панченка А.В. надійшло клопотання про долучення доказів від 26.03.2026 (яке зареєстроване за вхідним №02.3.1-02/2816/26), у якому представник позивача повідомляє, що 18.03.2026 відповідач здійснив часткове погашення боргу за поставлену продукцію, а саме: по договору № 11-04/11-2025-3 від 11.04.2025 відповідач перерахував кошти в сумі 774 471,30 грн згідно платіжного документу №28891, а по договору № 11-04/12-2025-3 від 11.04.2025 відповідач перерахував кошти в сумі 416 082,50 грн. Загальна сума перерахованих коштів в погашення заборгованості за поставлений товар становить 1190553,80 грн.
У зв'язку з наведеним згідно клопотання від 26.03.2026 представник позивача просить долучити до матеріалів справи копію банківської виписки про зарахування коштів від відповідача на розрахунковий рахунок позивача в якості оплати заборгованості від 18.03.2026.
30.03.2026 через систему «Електронний суд ЄСІТС» від представника позивача - адвоката Панченка А.В. надійшла заява про закриття провадження в частині від 29.03.2026 (яка зареєстрована за вхідним №02.3.1-02/2883/26), згідно з якою представник позивача просить закрити провадження по справі в частині позовних вимог про стягнення з відповідача 1190553,80 грн основного боргу та вирішити питання про повернення позивачу сплаченого судового збору.
Представник позивача обґрунтовує подану заяву фактом часткового добровільного погашення відповідачем заборгованості за поставлену продукцію, що відбулося 18.03.2026 після відкриття провадження у справі, зокрема шляхом перерахування коштів у сумі 774471,30 грн згідно з платіжним документом №28891 за договором №11-04/11-2025-3 від 11.04.2025 та шляхом перерахування коштів у сумі у сумі 416082,50 грн згідно з платіжним документом №28890 за договором №11-04/12-2025-3 від 11.04.2025, що загалом становить 1190553,80 грн. У зв'язку з фактичним виконанням грошових зобов'язань у зазначеному розмірі, позивач вказує на відсутність предмета спору в частині позовних вимог про стягнення з відповідача основного боргу, посилаючись на положення п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.
До заяви про закриття провадження в частині від 29.03.2026 представником позивача було додано виписку про рух коштів від 23.03.2026 за період з 18.03.2026 по 18.03.2026.
У судовому засіданні представник позивача підтримав клопотання про долучення доказів від 26.03.2026 і про закриття провадження в частині від 29.03.2026, зазначивши, що після відкриття провадження у справі відповідач добровільно погасив основну заборгованості за поставлену продукцію за договорами №11-04/11-2025-3 від 11.04.2025 і №11-04/12-2025-3 від 11.04.2025 в загальному розмірі 1190553,80 грн.
Згідно ухвали, постановленої в судовому засіданні без оформлення окремого документа, та зазначеної у протоколі судового засідання, суд постановив: задовольнити клопотання представника позивача - адвоката Панченка А.В. про долучення доказів від 26.03.2026 (яке зареєстроване за вхідним №02.3.1-02/2816/26) та долучити до матеріалів справи копію банківської виписки про зарахування коштів від відповідача на розрахунковий рахунок позивача в якості оплати заборгованості від 18.03.2026.
Згідно ухвали від 30.03.2026 суд задовольнив заяву представника позивача - адвоката Панченка А.В. про закриття провадження в частині від 29.03.2026; закрив на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України у зв'язку з відсутністю предмету спору провадження у справі № 907/1307/25 за позовом ТОВ «Латчбахер Україна» до ДСГП «Ліси України» в особі філії «Карпатський лісовий офіс» ДСГП «Ліси України» про стягнення заборгованості за договорами поставки, пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат в частині позовних вимог про стягнення з відповідача 1190553,80 грн - основного боргу; задовольнив клопотання представника позивача - адвоката Панченка А.В. про повернення судового збору, наведене у заяві про закриття провадження в частині від 29.03.2026; повернув ТОВ «Латчбахер Україна» судовий збір у розмірі 14286,65 грн, сплачений за подання позову відповідно до платіжної інструкції №920 від 18.11.2025.
Після проголошення в судовому засіданні 30.03.2026 вступної та резолютивної частини ухвал від 30.03.2026 про закриття провадження в частині та про повернення судового збору, суд продовжив розгляд справи в частині стягнення з відповідача 52302,83 грн, з яких: 6164,79 грн - 3% річних, 14286,65 грн - інфляційні втрати та 31851,39 грн - пеня, нараховані за неналежне виконання умов договорів поставки №11-04/11-2025-3 від 11.04.2025 та №11-04/12-2025-3 від 11.04.2025, у зв'язку з чим суд завершив дослідження письмових матеріалів справи і пояснень учасників справи, що містяться в заявах по суті справи та відповідно до ст. 217 ГПК України оголосив про закінчення з'ясування обставин та перевірки їх доказами і перехід до судових дебатів. Під час судових дебатів 30.03.2026 представник позивача підтримав позовні вимоги, після чого за результатами розгляду справи у судовому засіданні 30.03.2026 суд оголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення та час його проголошення у цьому судовому засіданні.
Після повернення 30.03.2026 зі стадії ухвалення судового рішення, у порядку ч.ч. 1 та 6 ст. 240 ГПК України суд проголосив скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду.
Згідно з ч. 6 ст. 233 ГПК України у виняткових випадках залежно від складності справи складання повного рішення (постанови) суду може бути відкладено на строк не більш як на десять, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - не більш як на п'ять днів з дня закінчення розгляду справи.
Відповідно до частини 5 статті 240 ГПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене).
У постанові від 27.06.2024 у справі №759/16487/21, провадження № 61-772св24 Верховний Суд з посиланням на практику Європейського Суду з прав людини (справи «Заводнік проти Словенії», заява №53723/13, рішення від 21 травня 2015 року, пункт 70; справа «Созонов та інші проти України», заява № 29446/12, рішення від 08 листопада 2018 року, пункт 8) зазначив, що на національні суди покладено обов'язок з'ясувати, чи були повістки або інші судові документи завчасно отримані сторонами та, за необхідності, суди зобов'язані фіксувати таку інформацію у тексті рішення.
Відповідно до ч. 7 ГПК України особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Частиною 1 ст. 232 ГПК України передбачено, що судовими рішеннями є: 1) ухвали; 2) рішення; 3) постанови; 4) судові накази.
Згідно з ч. 5 ст. 242 ГПК України учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі шляхом надсилання до електронного кабінету у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
У постанові від 07.06.2024 у справі №904/1273/23 Об'єднана палата Касаційного господарського суду зазначила, що процесуальним законодавством передбачено два способи надсилання судового рішення - шляхом направлення рекомендованим листом з повідомленням про вручення та в електронній формі - через «Електронний кабінет», у тому числі шляхом направлення листа на офіційну електронну пошту засобами підсистем ЄСІТС у випадках, передбачених пунктом 37 глави 2 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС. Вимога про надіслання судового рішення через підсистеми ЄСІТС є обов'язковою для осіб, визначених пунктом 10 Положення про ЄСІТС, та тих осіб, які добровільно зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі.
З довідок про доставку електронного листа, які отримані з автоматизованої системи документообігу суду комп'ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду», вбачається, що ухвали суду від 25.11.2025, 15.12.2025, 19.12.2025, 14.01.2026, 21.01.2026, 04.02.2026, 04.03.2026 у справі №907/1307/25 (суддя Сисин С.В.) були надіслані позивачу, відповідачу та представнику позивача в їх Електронний кабінет. Означені документи доставлено до електронних кабінетів учасників справи 25.112025 о 18:40, 15.12.2025 о 13:00, 19.12.2025 о 15:28, 15.01.2026 о 09:40, 21.01.2026 о 18:54, 04.02.2026 о 22:15, 05.03.2026 о 14:45.
В пунктах 41-42 постанови Верховного Суду від 30.08.2022 у справі №459/3660/21 викладена правова позиція, що довідка про доставку документа в електронному вигляді до «Електронного кабінету» є достовірним доказом отримання адресатом судового рішення.
Таким чином, з урахуванням сформованої позиції судів вищих інстанцій щодо належного повідомлення учасників процесу, Господарський суд Закарпатської області дійшов висновку, що відповідач належним чином повідомлявся про призначені судове засідання у справі.
Щодо неявки представника відповідача в судові засідання, не надання відзиву на позовну заяву суд зазначає таке.
Застосовуючи при розгляді справи відповідно до ч. 4 ст. 11 ГПК України і ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення від 07.07.1989 Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).
Таким чином, суд констатує, що відповідач належним чином повідомлявся судом про розгляд справи у суді та мав можливість, передбачену законом, на реалізацію своїх прав та законних інтересів, з урахуванням приписів ГПК України щодо належного повідомлення учасників процесу.
Водночас, суд враховує, що серед принципів господарського судочинства є, зокрема, верховенство права, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін, розумність строків розгляду справи судом.
Згідно приписів ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
Згідно з ч. 2 ст. 14 ГПК України учасник справи розпоряджається своїми правами на власний розсуд.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).
Стаття 43 ГПК України, зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається.
Щодо цього суд звертає увагу, що представник відповідача - адвокат Волошин Л.Я. неодноразово подавала у справі клопотання про відкладення підготовчих засідань, а саме: подавала такі клопотання від 17.11.2025, від 27.11.2025, від 18.12.2025, від 22.01.2026, а у клопотанні від 27.11.2025 представник відповідача зазначила про направлення нею поштовим зв'язком відзиву на позовну заяву.
З метою забезпечення завдань господарського судочинства щодо справедливого, неупередженого та своєчасне вирішення судом спору; з метою забезпечення під час розгляду справи принципів верховенство права, рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін та пропорційності, підготовчі засідання у справі судом неодноразово відкладалися, через подані також представником відповідача клопотання про відкладення таких засідань. Проте відповідач жодного разу не уповноважив свого представника для участі в розгляді справи (не зважаючи на подані клопотання про відкладення судових засідань) та не подав відзиву на позовну заяву.
За таких обставин, суд зазначає, що відповідач, будучи неодноразово належним чином повідомлений судом про розгляд справи, про дату, час і місце судових засідань, у строк, встановлений ч.1 ст. 178 ГПК України відзиву на позов не подав і не забезпечив явку представника в судові засідання, тобто не скористався наданими йому процесуальними правами на участь у розгляді справи.
Відтак, з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору, відповідно до ст. 202 ГПК України, статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ч. 9 ст.165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України, на підставі всебічного, повного, об'єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів, яких достатньо для встановлення обставин справи і вирішення спору по суті, суд розглянув справу за наявними у ній документами та 30.03.2026 ухвалив у справі рішення
Аргументи сторін
Суть спору за позицією позивача
У позовній заяві позиція позивача обґрунтована неналежним виконанням відповідачем грошових зобов'язань за двома договорами поставки, укладеними за результатами процедури відкритих торгів з особливостями (ідентифікатор закупівлі UA-2025-02-20-007207-а). За результатами аукціону від 20.02.2025 позивача було визнано переможцем по обох лотах закупівлі, що стало підставою для підписання 11.04.2025 договору №11-04/11-2025-3 на поставку 7293 аерозольних балончиків фарби для маркування лісу помаранчевого кольору (500 мл) на суму 1328055,30 грн та договору №11-04/12-2025-3 на поставку 9879 аерозольних балончиків фарби для клеймування лісу синього кольору (500 мл) на суму 735985,50 грн.
На виконання умов зазначених правочинів протягом квітня - серпня 2025 року позивач поставив відповідачу товар у повному обсязі, а саме: фарбу Biodur помаранчеву за договором №11-04/11-2025-3 та емаль SLIDER color 5002 синю за договором №11-04/12-2025-3. Факт передачі товару підтверджується видатковими накладними №1500334, №1500381, №1500518, №1500788, №1500335, №1500382, №1500519 та №1500789, які підписані представниками сторін без жодних зауважень щодо якості чи кількості. Крім того, позивачем було належним чином зареєстровано відповідні податкові накладні в ЄРПН та надано рахунки на оплату, зокрема рахунки №1500340/1 та №1500341/1 від 22.08.2025.
Згідно з пунктами 5.1. обох договорів, відповідач зобов'язаний був здійснити повний розрахунок за поставлений товар протягом 10 робочих днів з дати підписання видаткової накладної та отримання рахунку. Однак покупець розрахувався за отриману продукцію лише частково: за договором №11-04/11-2025-3 перераховано 553584,00 грн, а за договором №11-04/12-2025-3 - 319903,00 грн. Наявність та розмір заборгованості на час подачі позову підтверджуються актами звірки взаємних розрахунків станом на 30.10.2025 та банківськими виписками від 30.05.2025 і 31.07.2025. Надіслана позивачем вимога про оплату боргу від 13.10.2025 №131025-1 залишена відповідачем без відповіді.
Станом на день подання позову за відповідачем обліковувалася заборгованість у загальному розмірі 1242856,63 грн. До вказаної суми увійшли: основний борг у розмірі 1190553,80 грн (з яких 774471,30 грн за першим договором та 416082,50 грн за другим), а також нараховані у зв'язку з простроченням платежів пеня в сумі 31851,39 грн (обмежена 7% згідно з п. 7.4. договорів), 3% річних у сумі 6164,79 грн та інфляційні втрати в сумі 14286,65 грн. Позивач стверджує, що відповідач всупереч вимогам чинного законодавства та умов договорів допустив тривале порушення зобов'язань, що є підставою для примусового стягнення зазначених сум у судовому порядку.
Поряд з цим, під час судового розгляду справи №907/1307/25 відповідач відповідно до платіжних доручення №28891 від 18.03.2026 перерахував кошти у сумі 774471,30 грн як погашення основного боргу за договором №11-04/11-2025-3 від 11.04.2025 та відповідно д о платіжного доручення №28890 від 18.03.2026 перерахував кошти у сумі у сумі 416082,50 грн як погашення основного боргу за договором №11-04/12-2025-3 від 11.04.2025, тобто у загальному повністю сплатив спірну основну заборгованість в сумі 1190553,80 грн, що було підставою закриття судом 30.03.2026 справи в частині стягнення з відповідача основного боргу в загальному розмірі 1190553,80 грн.за договорами №11-04/11-2025-3 від 11.04.2025 і №11-04/12-2025-3 від 11.04.2025.
Отже, подальший розгляд справи судом здійснюється в частині позовних вимог ТОВ «Латчбахер Україна» про стягнення з Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі філії «Карпатський лісовий офіс» 52302,83 грн, з яких: 6164,79 грн - 3% річних, 14286,65 грн - інфляційні втрати та 31851,39 грн - пеня, нараховані за неналежне виконання умов договорів поставки №11-04/11-2025-3 від 11.04.2025 та №11-04/12-2025-3 від 11.04.2025.
Позиція відповідача
Відповідач відзиву на позовну заяву не подав, доказів погашення заборгованості не представив.
Відповідно до приписів ч. 2 ст. 14 ГПК України учасник справи розпоряджається своїми правами на власний розсуд.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).
Відтак, з врахуванням положень ч. 9 ст.165, ч. 2 ст. 178 ГПК України, суд вирішив справу за наявними в ній матеріалами.
Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин
20.02.2025 відповідачем ДП «Ліси України» було оголошено закупівлю фарби для маркування лісу, ідентифікатор закупівлі UA-2025-02-20-007207-a, ця закупівля була опублікована на Prozorro (https://prozorro.gov.ua/uk/tender/UA-2025-02- 20-007207-a). Закупівля проводилась за процедурою відкритих торгів з особливостями згідно постанови Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 2022 року №1178 «Про затвердження особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування».
Вказана закупівля складалась з двох лотів: Лот 1 - Фарба для маркування лісу і Лот 2 - Фарба для клеймування лісу.
11.04.2025 між позивачем та відповідачем в особі його філії «Карпатський лісовий офіс» ДП «Ліси України», за результатами проведеної закупівлі було укладено договір №11-04/11-2025-3 на поставку товару: «фарба для маркування лісу помаранчевого кольору» в кількості 7293 аерозольних балончиків по 500 мл. кожен на загальну суму 1328055,30 грн, та договір №11-04/12-2025-3 на поставку товару: «фарба для клеймування лісу синього кольору» в кількості 9879 аерозольних балончиків по 500 мл. кожен на загальну суму 735985,50 грн.
Згідно з п. 1.1. договору №11-04/11-2025-3 від 11.04.2025, в порядку та на умовах, визначених даним договором, постачальник зобов'язується поставити покупцю товар, визначений у п. 1.2. договору, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його вартість на умовах цього договору.
Відповідно до п. 1.2. договору №11-04/11-2025-3 від 11.04.2025, найменування товару: фарба для маркування лісу за кодом ДК 021:2015: 44810000-1 «Фарби» Єдиного закупівельного словника. асортимент товару, його кількість та ціна за одиницю зазначаються у специфікації товару (додаток №1 до договору).
Згідно з п. 1.3. договору №11-04/11-2025-3 від 11.04.2025, партія товару - кількість товару, яка поставляється покупцю постачальником, згідно кожного окремого замовлення покупця та видаткової накладної.
Відповідно до п. 1.4. договору №11-04/11-2025-3 від 11.04.2025, постачальник засвідчує, що товар не є предметом спору, претензії зі сторони третіх осіб, не перебуває під арештом, заставою, іншим обтяженням майна, є вільним від будь-яких прав третіх осіб, про які постачальник був повідомлений або міг знати при укладенні договору.
Згідно з п. 1.5. договору №11-04/11-2025-3 від 11.04.2025, обсяги поставки товару можуть бути зменшені покупцем в односторонньому порядку, шляхом надсилання покупцем постачальнику відповідного повідомлення (в тому числі із допомогою сервісів електронного документообігу). При цьому ціна договору відповідним чином зменшується.
Відповідно до п. 1.6. договору №11-04/11-2025-3 від 11.04.2025, закупівля товару здійснюється з урахуванням вимог особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 №1178 (зі змінами).
Якість товару, що постачається згідно з договором, повинна відповідати встановленим нормам та стандартам, діючим на території України на момент постачання товару, а також технічним умовам та законодавству щодо показників якості такого роду/виду товарів тощо (п. 2.1. договору №11-04/11-2025-3 від 11.04.2025).
Згідно з п. 2.2. договору №11-04/11-2025-3 від 11.04.2025, товар повинен бути виробленим не раніше 2024 року.
Постачальник гарантує якість товару протягом 12 (дванадцять) місяців (п. 2.3. №11-04/11-2025-3 від 11.04.2025).
Відповідно до п. 2.4. договору №11-04/11-2025-3 від 11.04.2025, постачальник гарантує належну якість товару, що постачається та відповідність товару чинним технічним вимогам (умовам) і відповідає перед замовником за всіма гарантійними зобов?язаннями.
Згідно з п. 2.5. договору №11-04/11-2025-3 від 11.04.2025, прийняття замовником неякісного товару не звільняє постачальника від зобов?язань поставити якісний товар, термін поставки при цьому визначається датою поставки якісного товару.
Постачальник зобов?язаний за власний рахунок замінити неякісний товар на товар належної якості, якщо не доведе, що недоліки (дефекти) товару виникли внаслідок порушення замовником правил зберігання та експлуатації товару. В разі заміни товару гарантійний строк обчислюється заново від дня його заміни (п. 2.6. №11-04/11-2025-3 від 11.04.2025).
Відповідно до п. 2.7. договору №11-04/11-2025-3 від 11.04.2025, строк заміни товару - протягом 10 (десяти) робочих днів з моменту отримання претензії (рекламації) від замовника.
Згідно з п. 3.1. договору №11-04/11-2025-3 від 11.04.2025, постачальник здійснює поставку та якісне відвантаження товару окремими партіями на підставі замовлень покупця, за місцями поставки товару зазначено в додатку №2 до договору, та несе всі витрати та ризики, пов?язані з її доставкою до вказаного місця призначення, включаючи оплату відповідних податків і інших зборів.
Відповідно до п. 3.2. договору №11-04/11-2025-3 від 11.04.2025, замовлення покупця оформлюється у письмовій формі за заявками відокремлених структурних підрозділів (надлісництв) і повинно містити відомості про кількість та асортимент кожної окремої партії товару, дату замовлення, місце поставки, підпис особи, уповноваженої направляти замовлення від імені покупця. замовлення може здійснюватись факсимільним зв?язком або електронною поштою за реквізитами, зазначеними у договорі. Датою отримання постачальником замовлення, здійсненого електронною поштою, є дата надсилання замовлення покупцем.
Згідно з п. 3.3. договору №11-04/11-2025-3 від 11.04.2025, поставка кожної партії товару здійснюється постачальником не пізніше 10 (десяти) робочих днів, наступних за днем отримання замовлення покупця.
Відповідно до п. 3.4. договору №11-04/11-2025-3 від 11.04.2025, при кожній поставці товару постачальник зобов?язаний передавати покупцю наступні документи: рахунок-фактуру, видаткову накладну.
Згідно з п. 3.5. договору №11-04/11-2025-3 від 11.04.2025, поставка вважається завершеною, коли покупець прийняв товар та підписав видаткову накладну.
Відповідно до п. 3.6. договору №11-04/11-2025-3 від 11.04.2025, право власності на товар переходить до покупця з моменту його приймання.
Згідно з п. 3.7. договору №11-04/11-2025-3 від 11.04.2025, покупець має право відмовитись від прийняття Товару у випадках, коли виявлено:
- невідповідність асортименту поставленого товару замовленню, наданому покупцем;
- невідповідність вартості поставленого товару вартості, визначеній даним договором;
- неналежну якість твару.
Згідно з п. 3.7. договору №11-04/11-2025-3 від 11.04.2025, договору, покупець складає відповідний акт про недостачу (недоліки/невідповідність, тощо) товару.
Відповідно до п. 3.9. договору №11-04/11-2025-3 від 11.04.2025, покупець повідомляє постачальника про виявлені в процесі приймання товару порушення умов договору протягом 3 (трьох) робочих днів з дня складання акту про недостачу (недоліки/невідповідність, тощо) товару.
У випадках, передбачених п. 3.7 договору, постачальник зобов'язаний привести товар у відповідність зі специфікацією, замовленням покупця та умовами договору протягом 10 (десяти) робочих днів з моменту повідомлення покупцем постачальнику про виявлену невідповідність товару.
Згідно з п. 4.1. договору №11-04/11-2025-3 від 11.04.2025, ціна цього договору складається із сумарної вартості партій товару, що поставляються постачальником покупцю впродовж строку дії договору, але в цілому не перевищує: 1328055,30 грн, в тому числі ПДВ-20% - 221342,55 грн.
Відповідно до п. 4.2. договору №11-04/11-2025-3 від 11.04.2025, вартість кожної окремої партії товару визначається у відповідній видатковій накладній, яка надається постачальником покупцю при відвантаженні товару.
Згідно з п. 4.3. договору №11-04/11-2025-3 від 11.04.2025, вартість товару включає в себе вартість завантаження на автотранспортний засіб покупця а також компенсацію будь-яких та всіх понесених постачальником витрат, пов'язаних з виконанням договору.
Відповідно до п. 4.4. договору №11-04/11-2025-3 від 11.04.2025, ціна за одиницю кожного найменування товару, визначена договором (додаток №1 до договору), є істотною умовою договору і може змінюватися після його підписання у випадках та в порядку, передбаченому законодавством у сфері публічних закупівель.
Згідно з п. 4.4.1. договору №11-04/11-2025-3 від 11.04.2025, зміни ціни за одиницю товару в договорі у разі коливання ціни такого товару на ринку, що відбулося з моменту укладення договору або останнього внесення змін до договору в частині зміни ціни за одиницю товару. Зміна ціни за одиницю товару здійснюється пропорційно коливанню ціни такого товару на ринку (відсоток збільшення ціни за одиницю товару не може перевищувати відсоток коливання (збільшення) ціни такого товару на ринку) за умови документального підтвердження такого коливання та не повинна призвести до збільшення суми, визначеної в договорі на момент його укладення. Коливання ціни товару на ринку в сторону збільшення має підтверджуватись довідкою ДП «Держзовнішінформ» або торгово-промислової палати та обраховується по відношенню до середнього значення відповідних цін.
Згідно з п. 4.4.3. договору №11-04/11-2025-3 від 11.04.2025, зміни ціни в договорі у зв?язку з зміною ставок податків і зборів та/або зміною умов щодо надання пільг з оподаткування - пропорційно до зміни таких ставок та/або пільг з оподаткування, а також у зв?язку із зміною системи оподаткування пропорційно до зміни податкового навантаження внаслідок зміни системи оподаткування;
Відповідно до п. 4.4.4. договору №11-04/11-2025-3 від 11.04.2025, зміни курсу долара США відносно гривні. Сторони домовились, що ціна за одиницю товару може бути змінена пропорційно за взаємною згодою у разі зміни офіційного курсу НБУ гривні до долара США більше ніж на +/- 3% з дати підписання договору на дату замовлення товару, в сторону збільшення або зменшення, за умови, що товар містить імпортну складову та надання постачальником відповідного документального підтвердження.
Згідно з п. 4.5. договору №11-04/11-2025-3 від 11.04.2025, ціна договору включає в себе усі податки, збори та необхідні платежі, що сплачуються або мають бути сплачені, згідно з законодавством України, а також витрати, пов?язані з поставкою товару, у тому числі пакуванням, завантаженням, розвантаженням, вартість страхування, доставкою до місця поставки.
Відповідно до п. 4.6. договору №11-04/11-2025-3 від 11.04.2025, ціни встановлюються у національній валюті України.
Згідно з п. 5.1. договору №11-04/11-2025-3 від 11.04.2025, розрахунки за замовлений та відповідно поставлений товар здійснюються покупцем шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок постачальника впродовж 10 (десяти) робочих днів після підписання сторонами видаткової накладної та надання постачальником покупцеві рахунку-фактури на оплату товару.
Відповідно до п. 5.2. договору №11-04/11-2025-3 від 11.04.2025, у разі вичерпання за заявками замовника загальної суми та кількості одиниць конкретного товару відповідно до специфікації товару (додаток №l до договору), такі товари не повинні замовлятися і постачатись.
Згідно з п. 5.3. договору №11-04/11-2025-3 від 11.04.2025, постачальник зобов?язаний вести облік сум замовлених товарів і у разі вичерпання загальної суми за одиниці товару, вказаного у специфікації товару (додаток №1 до договору), не має права приймати замовлення та зобов?язаний не постачати товар за договором понад обумовлену суму.
Відповідно до п. 5.4. договору №11-04/11-2025-3 від 11.04.2025, у разі недотримання умов п.п. 5.2., 5.3. договору, обов?язок щодо оплати надлишково поставлених товарів не настає.
Згідно з п. 5.5. договору №11-04/11-2025-3 від 11.04.2025, якщо у терміни, встановлені договором для оплати товару, постачальник не здійснить реєстрацію податкової накладної або зареєструє податкову накладну, складену з порушенням діючого порядку її заповнення, оплата за поставлений товар здійснюється покупцем на умовах визначених договором, у розмірі 80 (вісімдесят) відсотків від ціни поставленого товару. Оплата залишкової суми у розмірі 20 (двадцять) відсотків від ціни поставленої партії товару здійснюється протягом 10 (десяти) календарних днів від дати реєстрації постачальником усіх податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних відповідно до вимог Податкового кодексу України.
Відповідно до п. 6.1. договору №11-04/11-2025-3 від 11.04.2025, покупець зобов'язаний: сплачувати вартість поставленого товару згідно умов даного договору; прийняти поставлений товар згідно з видатковою накладною, за умови його відповідності замовленню та якості, передбачений розділом 2 договору.
Згідно з п. 6.2. договору №11-04/11-2025-3 від 11.04.2025, покупець має право: достроково розірвати цей договір у разі невиконання, чи неналежного виконання зобов?язань постачальником, повідомивши його про це письмово не пізніше ніж за 20 (двадцять) календарних днів до дати розірвання договору; вимагати здійснення поставки товару у строки, встановлені цим договором; у будь-який час до закінчення строку дії договору відмовитися від поставки товару постачальника, здійснивши з ним розрахунки за фактично поставлений товар; повернути постачальнику рахунок-фактуру на оплату поставленого товару без здійснення оплати у разі його неналежного оформлення;
имагати від постачальника поставки товару, якість якого відповідає умовам, визначеним розділом 2 договору;
Згідно з п. 6.3. договору №11-04/11-2025-3 від 11.04.2025, постачальник зобов'язаний: поставляти товар у строки, встановлені цим договором; забезпечити поставку товару, якість якого відповідає умовам, встановленим розділом 2 договору; постачальник несе відповідальність за належне транспортування товару до моменту приймання-передачі його покупцем; зареєструвати податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних відповідно до ст. 201 Податкового кодексу України на всю суму податкових зобов?язань по ПДВ у строки, встановлені законодавством України. У разі несвоєчасної реєстрації податкових накладних або некоректно оформленої податкової накладної, у зв?язку з якими покупець позбавляється права на отримання податкового кредиту, постачальник зобов?язаний відшкодувати покупцю всі понесені покупцем збитки; здійснити заміну товару на якісний, якщо він виявиться неякісним відповідно до п.2.4. цього договору; дотримуватись конфіденційності щодо отриманої інформації, не розголошувати та не передавати третім особам документів та інформації, пов?язаних з виконанням цього договору, без письмової згоди замовника, крім випадків передбачених чинним законодавством.
Відповідно до п. 6.4. №11-04/11-2025-3 від 11.04.2025, постачальник має право: своєчасно та в повному обсязі отримувати плату за поставлений товар; у разі невиконання або неналежного виконання замовником зобов?язань за цим договором достроково в односторонньому порядку розірвати цей договір, письмово повідомивши про це замовника у строк не менше ніж за 20 (двадцять) календарних днів до фактичної дати розірвання договору.
У випадку невиконання або неналежного виконання своїх зобов?язань за договором, сторони несуть відповідальність, передбачену законодавством України та цим договором (п. 7.1. договору №11-04/11-2025-3 від 11.04.2025).
Згідно з п. 7.2. договору №11-04/11-2025-3 від 11.04.2025, за порушення строків поставки товару, визначених договором, постачальник сплачує пеню у розмірі 0,1% від вартості непоставленого товару за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 (тридцять) календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7 % від вказаної вартості.
Відповідно до п. 7.3. договору №11-04/11-2025-3 від 11.04.2025, за порушення умов зобов?язання щодо якості товару постачальник сплачує штраф у розмірі 20% від вартості поставленого неякісного товару.
Згідно з п. 7.4. договору №11-04/11-2025-3 від 11.04.2025, за прострочення оплати вартості поставленого товару покупець сплачує пеню у розмірі облікової ставки НБУ, що діє у період, за який сплачується пеня, від вартості простроченого платежу за весь час прострочення, але не більше 7% від невиплаченої в строк суми.
Відповідно до п. 7.5. договору №11-04/11-2025-3 від 11.04.2025, за порушення строку, передбаченого п. 3.10. договору, постачальник сплачує штраф у розмірі 5 % від вартості непоставленого вчасно товару за кожен день прострочення.
Згідно з п. 7.6. договору №11-04/11-2025-3 від 11.04.2025, постачальник відшкодовує збитки, завдані замовнику неякісним товаром (вихід з ладу окремих агрегатів, вузлів та деталей автомобіля). достатнім доказом неякісного товару є висновок незалежної експертизи. Витрати на проведення експертизи несе сторона, яка вимагала її призначення, а якщо експертизу призначено за погодженням сторін, - обидві сторони порівну. Якщо експертиза підтвердить неякісність товару, постачальник компенсує замовнику витрати на її проведення.
Відповідно до п. 8.1. договору №11-04/11-2025-3 від 11.04.2025, всі спори та розбіжності, які можуть виникнути між сторонами у зв?язку із цим договором, повинні вирішуватися ними шляхом переговорів.
Згідно з п. 8.2. договору №11-04/11-2025-3 від 11.04.2025, у разі недосягнення сторонами згоди у порядку, передбаченому п. 8.1 договору, спори (розбіжності) вирішуються у судовому порядку згідно законодавства України.
Згідно з п. 9.6. договору №11-04/11-2025-3 від 11.04.2025, сторони усвідомлюють, що договір укладено в умовах дії режиму воєнного стану в Україні - під час дії обставин непереборної сили, засвідчених листом Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1.
Відповідно до п. 10.1. договору №11-04/11-2025-3 від 11.04.2025, цей договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.2023, а в частині розрахунків до повного виконання зобов?язань. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору.
Згідно з п. 10.2. договору №11-04/11-2025-3 від 11.04.2025, зміни та доповнення до договору можуть бути внесені тільки за домовленістю сторін, яка оформлюється письмовою додатковою угодою до цього договору, за виключенням випадків, передбачених договором, та законодавством України.
Відповідно до п. 12.1. договору №11-04/11-2025-3 від 11.04.2025, усі правовідносини, що виникають з цього договору або пов'язані з ним, у тому числі пов?язані з дійсністю, укладенням, виконанням, зміною та припиненням договору, тлумаченням його умов, визначенням наслідків недійсності або порушення договору, регулюються цим договором та відповідними нормами законодавства України.
Відповідно до п. 12.3. договору №11-04/11-2025-3 від 11.04.2025, додаткові угоди та додатки до цього договору є його невід?ємними частинами і мають юридичну силу у разі, якщо вони викладені у письмовій формі, підписані сторонами та скріплені їх печатками.
Згідно з п. 12.4. договору №11-04/11-2025-3 від 11.04.2025, у випадках, не передбачених цим договором, сторони керуються нормами законодавства України.
Згідно з п. 12.6. договору №11-04/11-2025-3 від 11.04.2025, даний договір укладений при повному розумінні сторонами його умов та термінології, українською мовою у двох автентичних примірниках, які мають однакову юридичну силу, по одному для кожної із сторін.
Відповідно до п. 12.7. договору №11-04/11-2025-3 від 11.04.2025, сторони домовились, що наявність відбитку печатки сторін на договорі, додатках до договору, додаткових угодах до договору є обов?язковою.
Відповідно до п. 1.1. договору №11-04/12-2025-3 від 11.04.2025, в порядку та на умовах, визначених даним договором, постачальник зобов?язується поставити покупцю товар, визначений у п. 1.2. договору, а покупець зобов?язується прийняти товар та оплатити його вартість на умовах цього договору.
Згідно з п. 1.2. договору №11-04/12-2025-3 від 11.04.2025, найменування товару: фарба для маркування лісу за кодом ДК 021:2015: 44810000-1 «Фарби» Єдиного закупівельного словника. Асортимент Товару, його кількість та ціна за одиницю зазначаються у специфікації совару (додаток №1 до договору).
Відповідно до п. 1.3. договору №11-04/12-2025-3 від 11.04.2025, партія товару - кількість товару, яка поставляється покупцю постачальником, згідно кожного окремого замовлення покупця та видаткової накладної.
Згідно з п. 1.4. договору №11-04/12-2025-3 від 11.04.2025, постачальник засвідчує, що товар не є предметом спору, претензії зі сторони третіх осіб, не перебуває під арештом, заставою, іншим обтяженням майна, є вільним від будь-яких прав третіх осіб, про які постачальник був повідомлений або міг знати при укладенні договору.
Відповідно до п. 1.5. договору №11-04/12-2025-3 від 11.04.2025, обсяги поставки товару можуть бути зменшені покупцем в односторонньому порядку, шляхом надсилання покупцем постачальнику відповідного повідомлення (в тому числі із допомогою сервісів електронного документообігу). При цьому ціна договору відповідним чином зменшується
Згідно з п. 1.6. договору №11-04/12-2025-3 від 11.04.2025, закупівля товару здійснюється з урахуванням вимог особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 №1178.
Відповідно до п.п. 2.1., 2.2., 2.3. договору №11-04/12-2025-3 від 11.04.2025, якість товару, що постачається згідно з договором, повинна відповідати встановленим нормам та стандартам, діючим на території України на момент постачання товару, а також технічним умовам та законодавству щодо показників якості такого роду/виду товарів тощо. Товар повинен бути виробленим не раніше 2024 року. Постачальник гарантує якість товару протягом 12 (дванадцять) місяців.
Згідно з п. 2.4. договору №11-04/12-2025-3 від 11.04.2025, постачальник гарантує належну якість товару, що постачається та відповідність товару чинним технічним вимогам (умовам) і відповідає перед замовником за всіма гарантійними зобов?язаннями.
Відповідно до п. 2.5. договору №11-04/12-2025-3 від 11.04.2025, прийняття замовником неякісного товару не звільняє постачальника від зобов?язань поставити якісний товар, термін поставки при цьому визначається датою поставки якісного
Згідно з п. 2.6. договору №11-04/12-2025-3 від 11.04.2025, постачальник зобов?язаний за власний рахунок замінити неякісний товар на товар належної якості, якщо не доведе, що недоліки (дефекти) товару виникли внаслідок порушення замовником правил зберігання та експлуатації товару. В разі заміни товару гарантійний строк обчислюється заново від дня його заміни.
Відповідно до п. 2.7. договору №11-04/12-2025-3 від 11.04.2025, строк заміни товару - протягом 10 (десяти) робочих днів з моменту отримання претензії (рекламації) від замовника.
Згідно з п. 3.1. договору №11-04/12-2025-3 від 11.04.2025, постачальник здійснює поставку та якісне відвантаження товару окремими партіями на підставі замовлень покупця, за місцями поставки товару зазначено в додатку №2 до договору (далі - місце постачання товару) та несе всі витрати та ризики, пов?язані з її доставкою до вказаного місця призначення, включаючи оплату відповідних податків.
Замовлення покупця оформлюється у письмовій формі за заявками відокремлених структурних підрозділів (надлісництв) і повинно містити відомості про кількість та асортимент кожної окремої партії товару, дату замовлення, місце поставки, підпис особи, уповноваженої направляти замовлення від імені покупця. Замовлення може здійснюватись факсимільним зв?язком або електронною поштою за реквізитами, зазначеними у договорі. Датою отримання постачальником замовлення, здійсненого електронною поштою, є дата надсилання замовлення покупцем (п. 3.2. договору №11-04/12-2025-3 від 11.04.2025).
Відповідно до п. 3.3. договору №11-04/12-2025-3 від 11.04.2025, поставка кожної партії товару здійснюється постачальником не пізніше 10 (десяти) робочих днів, наступних за днем отримання замовлення покупця.
При кожній поставці товару постачальник зобов?язаний передавати покупцю наступні документи: рахунок-фактуру, видаткову накладну (п. 3.4. договору №11-04/12-2025-3 від 11.04.2025).
Згідно з п. 3.5. договору №11-04/12-2025-3 від 11.04.2025, поставка вважається завершеною, коли покупець прийняв товар та підписав видаткову накладну.
Відповідно до п. 3.6. договору №11-04/12-2025-3 від 11.04.2025, право власності на товар переходить до покупця з моменту його приймання.
Покупець має право відмовитись від прийняття товару у випадках, коли виявлено: - невідповідність асортименту поставленого товару замовленню, наданому покупцем; - невідповідність вартості поставленого товару вартості, визначеній даним договором; - неналежну якість товару (п. 3.7. договору №11-04/12-2025-3 від 11.04.2025).
Згідно з п. 3.8. договору №11-04/12-2025-3 від 11.04.2025, у випадку, якщо в процесі приймання товару будуть виявлені недоліки, визначені у п. 3.7. договору, покупець складає відповідний акт про недостачу (недоліки/невідповідність, тощо) товару.
Відповідно до п. 3.9. договору №11-04/12-2025-3 від 11.04.2025, покупець повідомляє постачальника про виявлені в процесі приймання товару порушення умов договору протягом 3 (трьох) робочих днів з дня складання акту про недостачу (недоліки/невідповідність, тощо) товару.
Згідно з п. 3.11. договору №11-04/12-2025-3 від 11.04.2025, місце поставки товару: згідно додатку №2 до договору.
Відповідно до п. 4.1. №11-04/12-2025-3 від 11.04.2025, ціна цього договору складається із сумарної вартості партій товару, що поставляються постачальником покупцю впродовж строку дії договору, але в цілому не перевищує: 735985,50 грн., в тому числі ПДВ-20%- 122664,25 грн.
Згідно з п. 4.2. №11-04/12-2025-3 від 11.04.2025, вартість кожної окремої партії товару визначається у відповідній видатковій накладній, яка надається постачальником покупцю при відвантаженні товару.
Відповідно до п. 4.3. договору №11-04/12-2025-3 від 11.04.2025, вартість товару включає в себе вартість завантаження на автотранспортний засіб покупця а також компенсацію будь-яких та всіх понесених постачальником витрат, пов'язаних з виконанням договору.
Згідно з п. 4.4. договору №11-04/12-2025-3 від 11.04.2025, ціна за одиницю кожного найменування товару, визначена договором (додаток №1 до договору), є істотною умовою договору і може змінюватися після його підписання у випадках та в порядку, передбаченому законодавством у сфері публічних закупівель, а саме: зміни ціни за одиницю товару в договорі у разі коливання ціни такого товару на ринку, що відбулося з моменту укладення договору або останнього внесення змін до договору в частині зміни ціни за одиницю товару. Зміна ціни за одиницю товару здійснюється пропорційно коливанню ціни такого товару на ринку (відсоток збільшення ціни за одиницю товару не може перевищувати відсоток коливання (збільшення) ціни такого товару на ринку) за умови документального підтвердження такого коливання та не повинна призвести до збільшення суми, визначеної в договорі на момент його укладення. Коливання ціни товару на ринку в сторону збільшення має підтверджуватись довідкою ДП «Держзовнішінформ» або Торгово-промислової палати та обраховується по відношенню до середнього значення відповідних цін; зміни ціни в договорі в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) та якості товарів); зміни ціни в договорі у зв?язку з зміною ставок податків і зборів та/або зміною умов щодо надання піль з оподаткування - пропорційно до зміни таких ставок та/або пільг з оподаткування, а також у зв?язку із зміною системи оподаткування пропорційно до зміни податкового навантаження внаслідок зміни системи оподаткування; зміни курсу долара США відносно гривні. Сторони домовились, що ціна за одиницю Товару може бути змінена пропорційно за взаємною згодою у разі зміни офіційного курсу НБУ гривні до долара США більше ніж на +/- 3% з дати підписання договору на дату замовлення товару, в сторону збільшення або зменшення, за умови, що товар містить імпортну складову та надання постачальником відповідного документального підтвердження.
Відповідно до п. 4.5. договору №11-04/12-2025-3 від 11.04.2025, ціна договору включає в себе усі податки, збори та необхідні платежі, що сплачуються або мають бути сплачені, згідно з законодавством України, а також витрати, пов?язані з поставкою товару, у тому числі пакуванням, завантаженням, розвантаженням, вартість страхування, доставкою до місця поставки.
Згідно з п. 4.6. договору №11-04/12-2025-3 від 11.04.2025, ціни встановлюються у національній валюті України.
Відповідно до п. 5.1. договору №11-04/12-2025-3 від 11.04.2025, розрахунки за замовлений та відповідно поставлений товар здійснюються покупцем шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок постачальника впродовж 10 (десяти) робочих днів після підписання сторонами видаткової накладної та надання постачальником покупцеві рахунку-фактури на оплату товару.
Згідно з п. 5.2. договору №11-04/12-2025-3 від 11.04.2025, у разі вичерпання за заявками замовника загальної суми та кількості одиниць конкретного товару відповідно до специфікації товару (додаток №1 до договору), такі товари не повинні замовлятися і постачатись.
Відповідно до п. 5.3. договору №11-04/12-2025-3 від 11.04.2025, постачальник зобов?язаний вести облік сум замовлених товарів і у разі вичерпання загальної суми за одиниці товару, вказаного у специфікації товару (Додаток №1 до договору), не має права приймати замовлення та зобов?язаний не постачати товар за договором понад обумовлену суму.
Згідно з п. 5.4. договору №11-04/12-2025-3 від 11.04.2025, у разі недотримання умов п.п. 5.2., 5.3. договору, обов?язок щодо оплати надлишково поставлених товарів не настає.
Відповідно до п. 5.5. договору №11-04/12-2025-3 від 11.04.2025, якщо у терміни, встановлені договором для оплати товару, постачальник не здійснить реєстрацію податкової накладної або зареєструє податкову накладну, складену з порушенням діючого порядку її заповнення, оплата за поставлений товар здійснюється покупцем на умовах визначених договором, у розмірі 80 (вісімдесят) відсотків від ціни поставленого товару. Оплата залишкової суми у розмірі 20 (двадцять) відсотків від ціни поставленої партії товару здійснюється протягом 10 (десяти) календарних днів від дати реєстрації постачальником уеіх належним чином складених податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних відповідно до вимог Податкового кодексу України.
Згідно з п. 6.1. договору №11-04/12-2025-3 від 11.04.2025, покупець зобов'язаний: сплачувати вартість поставленого товару згідно умов даного договору; прийняти поставлений товар згідно з видатковою накладною, за умови його відповідності замовленню та якості, передбачений розділом 2 договору.
Відповідно до п. 6.2. №11-04/12-2025-3 від 11.04.2025, покупець має право: достроково розірвати цей договір у разі невиконання, чи неналежного виконання зобов?язань постачальником, повідомивши його про це письмово не пізніше ніж за 20 (двадцять) календарних днів до дати розірвання договору; вимагати здійснення поставки товару у строки, встановлені цим договором; у будь-який час до закінчення строку дії договору відмовитися від поставки товару постачальника, здійснивши з ним розрахунки за фактично поставлений товар; повернути постачальнику рахунок-фактуру на оплату поставленого товару без здійснення оплати у разі його неналежного оформлення; вимагати від постачальника поставки товару, якість якого відповідає умовам, визначеним розділом 2 договору; зменшувати обсяг закупівлі товару (згідно п.п. 1. п. 19 Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 №1178 зі змінами (далі - Особливості)) та відповідно ціну цього договору залежно від зазначеного зменшення обсягу закупівлі товару. У вказаному випадку, покупець зобов?язаний письмово повідомити постачальника про зменшення обсягу закупівлі товару та відповідно ціни договору залежно від зазначеного зменшення обсягу закупівлі товару; відмовитись від прийняття товару, якщо він не відповідає умовам договору і вимагати від постачальника відшкодування збитків, якщо вони виникли внаслідок невиконання або неналежного виконання постачальником взятих на себе зобов'язань за цим договором.
В п. 6.3. договору №11-04/12-2025-3 від 11.04.2025, постачальник зобов'язаний: поставляти товар у строки, встановлені цим договором; забезпечити поставку товару, якість якого відповідає умовам, встановленим розділом 2 договору; постачальник несе відповідальність за належне транспортування товару до моменту приймання-передачі його покупцем; зареєструвати податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних відповідно до ст. 201 Податкового кодексу України на всю суму податкових зобов?язань по ПДВ у строки, встановлені законодавством України. У разі несвоєчасної реєстрації податкових накладних або некоректно оформленої податкової накладної, у зв?язку з якими покупець позбавляється права на отримання податкового кредиту, постачальник зобов?язаний відшкодувати покупцю всі понесені покупцем збитки; здійснити заміну товару на якісний, якщо він виявиться неякісним відповідно до п.2.4. цього договору; дотримуватись конфіденційності щодо отриманої інформації, не розголошувати та не передавати третім особам документів та інформації, пов?язаних з виконанням цього договору, без письмової згоди замовника, крім випадків передбачених чинним законодавством.
Згідно з п. 6.4.1. договору №11-04/12-2025-3 від 11.04.2025, постачальник має право своєчасно та в повному обсязі отримувати плату за поставлений товар.
Відповідно до п. 7.1. договору №11-04/12-2025-3 від 11.04.2025, у випадку невиконання або неналежного виконання своїх зобов?язань за договором, сторони несуть відповідальність, передбачену законодавством України та цим договором.
Згідно з п. 7.2. договору №11-04/12-2025-3 від 11.04.2025, за порушення строків поставки товару, визначених договором, постачальник сплачує пеню у розмірі 0,1% від вартості непоставленого товару за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 (тридцять) календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7% від вказаної вартості.
Відповідно до п. 7.3. договору №11-04/12-2025-3 від 11.04.2025, за порушення умов зобов?язання щодо якості товару постачальник сплачує штраф у розмірі 20% від вартості поставленого неякісного товару.
Згідно з п. 7.4. договору №11-04/12-2025-3 від 11.04.2025, за прострочення оплати вартості поставленого товару покупець сплачує пеню у розмірі облікової ставки НБУ, що діє у період, за який сплачується пеня, від вартості простроченого платежу за весь час прострочення, але не більше 7% від невиплаченої в строк.
Відповідно до п. 7.5. договору №11-04/12-2025-3 від 11.04.2025, за порушення строку, передбаченого п. 3,10. договору, постачальник сплачує штраф у розмірі 5% від вартості непоставленого вчасно товару за кожен день прострочення.
Згідно з п. 7.6. договору №11-04/12-2025-3 від 11.04.2025, постачальник відшкодовує збитки, завдані замовнику неякісним товаром (вихід з ладу окремих агрегатів, вузлів та деталей автомобіля). достатнім доказом неякісного товару є висновок незалежної експертизи. Витрати на проведення експертизи несе сторона, яка вимагала її призначення, а якщо експертизу призначено за погодженням сторін, - обидві сторони порівну. Якщо експертиза підтвердить неякісність товару, постачальник компенсує Замовнику витрати на її проведення.
Відповідно до п. 8.1. договору №11-04/12-2025-3 від 11.04.2025, всі спори та розбіжності, які можуть виникнути між сторонами у зв?язку із цим договором, повинні вирішуватися ними шляхом переговорів.
Згідно з п. 8.2. договору №11-04/12-2025-3 від 11.04.2025, у разі недосягнення сторонами згоди у порядку, передбаченому п. 8.1 договору, спори (розбіжності) вирішуються у судовому порядку згідно законодавства України.
Згідно з п. 9.6. договору №11-04/12-2025-3 від 11.04.2025, сторони усвідомлюють, що договір укладено в умовах дії режиму воєнного стану в Україні - під час дії обставин непереборної сили, засвідчених листом Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1.
Відповідно до п. 10.1. договору №11-04/12-2025-3 від 11.04.2025, цей договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31 12.2025, а в частині розрахунків до повного виконання зобов?язань. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору.
Відповідно до п. 12.1. договору №11-04/12-2025-3 від 11.04.2025, усі правовідносини, що виникають з цього договору або пов?язані з ним, у тому числі пов?язані з дійсністю, укладенням, виконанням, зміною та припиненням договору, тлумаченням його умов, визначенням наслідків недійсності або порушення договору, регулюються цим договором та відповідними нормами законодавства України.
Відповідно до п. 12.3. договору №11-04/12-2025-3 від 11.04.2025, додаткові угоди та додатки до цього договору є його невід?ємними частинами і мають юридичну силу у разі, якщо вони викладені у письмовій формі, підписані сторонами та скріплені їх печатками.
Згідно з п. 12.4. договору №11-04/12-2025-3 від 11.04.2025, у випадках, не передбачених цим договором, сторони керуються нормами законодавства України.
Згідно з п. 12.6. договору №11-04/12-2025-3 від 11.04.2025, даний договір укладений при повному розумінні сторонами його умов та термінології, українською мовою у двох автентичних примірниках, які мають однакову юридичну силу, по одному для кожної із сторін.
Відповідно до п. 12.7. договору №11-04/12-2025-3 від 11.04.2025, сторони домовились, що наявність відбитку печатки сторін на договорі, додатках до договору, додаткових угодах до договору є обов?язковою.
Згідно з актом звірки взаємних розрахунків за період: 11.04.2025 - 30.10.2025 між ТОВ «Латчахер Україна» і Філія «Карпатський лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» зо договором 11-04/11-2025-3 від 11.04.2025, сторони склали даний акт звірення у тому, що стан взаємних розрахунків за даними обліку наступний: 18.04.2025 - дебет 74292,80 грн; 02.05.2025 - дебет 451972,20 грн; 30.05.2025 - кредит 526269,00 грн; 10.06.2025 - дебет 27315,00 грн; 31.07.2025 - кредит 27315,00 грн; 22.08.2025 - дебет 774471,30 грн.
Відповідно до акту звірки взаємних розрахунків за період: 11.04.2025 - 30.10.2025 між ТОВ «Латчахер Україна» і Філія «Карпатський лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» зо договором 11-04/12-2025-3 від 11.04.2025, сторони склали даний акт звірення у тому, що стан взаємних розрахунків за даними обліку наступний: 18.04.2025 - дебет 41124,00 грн; 02.05.2025 - дебет 267604,00 грн; 30.05.2025 - кредит 308728,00 грн; 10.06.2025 - дебет 11175,00 грн; 31.07.2025 - кредит 11175,00 грн, 22.08.2025 - дебет 416082,50 грн.
Згідно з видатковою накладною №1500334 від 18.04.2025, всього поставлено товару (фарби Biodur для маркування лісу помаранчева в аероз.упаковці 500 мл) в кількості 408 на суму 74296,80 грн з ПДВ.
Відповідно до видаткової накладною №1500335 від 18.04.2025, всього поставлено товару (фарби для клейкування лісу Емаль SLIDER color універсальна 5002 синя, аер.упаковці 400 мл) в кількості 552 на суму 41124,00 грн з ПДВ.
Згідно з видатковою накладною №1500381 від 02.05.2025, всього поставлено товару (фарби Biodur для маркування лісу помаранчева в аероз.упаковці 500 мл) в кількості 2482 на суму 451972,20 грн з ПДВ.
Відповідно до видаткової накладною №1500382 від 02.05.2025, всього поставлено товару (фарби для клейкування лісу Емаль SLIDER color універсальна 5002 синя, аер.упаковці 400 мл) в кількості 2009 на суму 267604,00 грн з ПДВ.
Згідно з видатковою накладною №1500518 від 10.06.2025, всього поставлено товару (фарби Biodur для маркування лісу помаранчева в аероз.упаковці 500 мл) в кількості 2009 на суму 27315,00 грн з ПДВ.
Відповідно до видаткової накладною №1500519 від 10.06.2025, всього поставлено товару (фарби для клейкування лісу Емаль SLIDER color універсальна 5002 синя, аер.упаковці 400 мл) в кількості 2009 на суму 11175,00 грн з ПДВ.
Згідно з видатковою накладною №1500788 від 22.08.2025, всього поставлено товару (фарби Biodur для маркування лісу помаранчева в аероз.упаковці 500 мл) в кількості 2009 на суму 645392,75 грн з ПДВ.
Відповідно до видаткової накладною №1500789 від 22.08.2025, всього поставлено товару (фарби для клейкування лісу Емаль SLIDER color універсальна 5002 синя, аер.упаковці 400 мл) в кількості 2009 на суму 346735,23 грн з ПДВ.
Згідно з рахунку (корегуючого) на оплату №1500340/1 від 22.08.2025, сума яку повинен доплатити відповідач за поставлений товар (фарби Biodur для маркування лісу помаранчева в аероз.упаковці 500 мл) в кількості 4253 штуки, за договором поставки №11-04/11-2025-3 від 11.04.2025, рахунок №1500340 від 16.04.2025 - 774471,30 грн.
Відповідно до рахунку (корегуючого) на оплату №1500341/1 від 22.08.2025, сума яку повинен доплатити відповідач за поставлений товар (фарби для клейкування лісу Емаль SLIDER color універсальна 5002 синя, аер.упаковці 400 мл) в кількості 5585 штук, за договором поставки №11-04/12-2025-3 від 11.04.2025, рахунок №1500341 від 16.04.2025 - 416082,50 грн.
Позивачем було скеровано директору філії «Карпатський лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» інформаційний лист-прохання №131025-1 від 13.10.2025, в якому позивач просив відповідача сплатити поставлений товар як найшвидше, в термін до 3 днів з дати отримання даного листа, та повідомив, що в разі не здійснення даної оплати буде змушений звернутись до суду, та вимагати оплатити штрафні санкції передбачені договором.
В матеріалах справи також наявні копії:
- виписки ТОВ «Латчбахер Україна» від 17.11.2025, за період з 30.05.2025 по 30.05.2025, видана АТ «Райфайзен Банк»;
- виписки ТОВ «Латчбахер Україна» від 17.11.2025, за період з 31.07.2025 по 31.07.2025, видана АТ «Райфайзен Банк»;
- листа відповідача №17119/39.2.2.1-2025 від 19.08.2025;
- таблиці кількості поставленого товару (додаток 1);
- наказу ТОВ «Латчбахер Україна» від 19.06.2025 №4-к;
- податкової накладної №49 від 18.04.2025;
- податкової накладної №50 від 18.04.2025;
- податкової накладної №6 від 02.05.2025;
- податкової накладної №7 від 02.05.2025;
- податкової накладної №17 від 10.06.2025;
- податкової накладної №18 від 10.06.2025;
- податкової накладної №63 від 22.08.2025;
- податкової накладної №64 від 22.08.2025.
Також до позовної заяви була долучена довідка розрахунку пені, 3% річних та інфляційних втрат відповідно до ст. 625 ЦК України за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Латчбахер Україна» до відповідача Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі філії «Карпатський лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» про стягнення заборгованості за поставлений товар, відповідно до якої: основний борг - 1190553,80 грн (774471,30 грн заборгованості за договором №11-04/11-2025-3 від 11.04.2025, та 416082,50 грн задоргованості за договором №11-04/12-2025-3 від 11.04.2025); пеня - 31851,39 грн (20719,76 грн нарахована відповідно до заборгованості за договором №11-04/11-2025-3 від 11.04.2025 та 11131,36 грн нарахована відповідно до заборгованості за договором №11-04/12-2025-3 від 11.04.2025); 3% річних - 6164,79 грн (4010,28 грн нараховані відповідно до заборгованості за договором №11-04/11-2025-3 від 11.04.2025, та 2154,51 грн нараховані відповідно до заборгованості за договором №11-04/12-2025-3 від 11.04.2025); інфляційні втрати - 14286,65 грн (9293,66 грн нараховані відповідно до заборгованості за договором №11-04/11-2025-3, та 4992,99 грн нараховані відповідно до заборгованості за договором №11-04/12-2025-3 від 11.04.2025).
Правове обґрунтування і оцінка суду
Судом встановлено, що укладені між Товариством з обмеженою відповідальністю «Латчбахер Україна» та Державним спеціалізованим господарським підприємством «Ліси України» в особі філії «Карпатський лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» договори №11-04/11-2025-3 та №11-04/12-2025-3 від 11.04.2025, є договорами поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та Глави 30 Господарського кодексу України тут і далі в редакції станом на час виникнення спірних правових відносин (далі - ГК України).
Вказані договори є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме: майново-господарських зобов'язань згідно ст.ст. 173, 174, 175 ГК України, і статей 11, 202, 509 ЦК України, і згідно зі ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 1 ст. 173 ГК України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ч. 1 ст. 174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Аналогічні за змістом норми містяться і в ст.ст. 509 і 526 ЦК України.
До вимог господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України, з врахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Частиною 1 ст. 265 ГК України визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно із ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст. 663 ЦК України, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
З матеріалів справи встановлено, що позивач свої зобов'язання за договорами поставки №11-04/11-2025-3 від 11.04.2025 та №11-04/12-2025-3 від 11.04.2025 виконав у повному обсязі, поставивши відповідачу протягом квітня - серпня 2025 року товар на загальну суму 2064040,80 грн. Факт передачі товару підтверджується належним чином оформленими видатковими накладними: по першому договору - №1500334 від 18.04.2025, №1500381 від 02.05.2025, №1500518 від 10.06.2025 та №1500788 від 22.08.2025; по другому договору - №1500335 від 18.04.2025, №1500382 від 02.05.2025, №1500519 від 10.06.2025 та №1500789 від 22.08.2025. Відповідність здійснених операцій підтверджується також зареєстрованими податковими накладними та підписаними сторонами актами звірки взаємних розрахунків за період з 11.04.2025 по 30.10.2025.
Відповідно до п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України) на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з використанням кваліфікованого електронного підпису або удосконаленого електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, уповноваженої платником особи відповідно до вимог Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Згідно з п. 201.10 ст. 201 ПК України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів і послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Щодо цього, суд зазначає, що на підтвердження факту поставки в період з 18.04.2025 по 22.08.2025 позивач товару відповідачу на виконання умов договорів також свідчать долучені до матеріалів справи податкові накладні на загальну суму 2064040,80 грн, які зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних без зупинення такої реєстрації, а саме: за договором №11-04/11-2025-3 - №49 від 18.04.2025, №6 від 02.05.2025, №17 від 10.06.2025, №63 від 22.08.2025; за договором №11-04/12-2025-3 - №50 від 18.04.2025, №7 від 02.05.2025, №18 від 10.06.2025, №64 від 22.08.2025.
Як вбачається з досліджених судом банківських виписок від 30.05.2025 та 31.07.2025, на виконання взятих на себе зобов'язань за договорами відповідач сплатив позивачу за поставлений товар кошти у загальному розмірі 873487,00 грн, з яких 553584,00 грн за договором №11-04/11-2025-3 та 319 903,00 грн за договором №11-04/12-2025-3. Отже, на час подачі позову відповідач не виконав у повному обсязі взяті на себе зобов'язання перед позивачем, оскільки всупереч умовам договорів та приписам ст. 692 ЦК України не сплатив коштів у сумі 1190553,80 грн за отриманий товар.
Судом встановлено, що у зв'язку з простроченням відповідачем зобов'язань по сплаті товару позивач звертався до останнього з вимогою про оплату №131025-1 від 13.10.2025. Крім того, наявність заборгованості підтверджується підписаними обома сторонами актами звірки взаємних розрахунків за період з 11.04.2025 по 30.10.2025, що свідчить про визнання відповідачем боргу. Проте вказана заборгованість станом на день подачі позову відповідачем погашена не була, та у ході розгляду справи відповідач добровільно сплатив основний борг в загальному розмірі 1190553,80 грн за обома договорами.
Поряд з цим, згідно з пунктами 5.1 обох договорів, покупець зобов'язаний здійснити розрахунки за замовлений та поставлений товар шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок постачальника впродовж 10 робочих днів після підписання сторонами видаткової накладної та надання постачальником рахунку-фактури на оплату товару. Незважаючи на належне виконання позивачем своїх договірних зобов'язань, відповідач за отриманий товар розрахувався лише частково, перерахувавши за договором № 11-04/11-2025-3 від 11.04.2025 кошти в сумі 553584,00 грн, а за договором №11-04/12-2025-3 від 11.04.2025 - у розмірі 319903,00 грн, що підтверджується банківськими виписками від 30.05.2025 та 31.07.2025, внаслідок чого залишок несплаченого основного боргу за вказаними договорами на час подачі позову становить 774471,30 грн та 416082,50 грн відповідно. Загальна сума основної заборгованості за обома договорами на час подачі позову у розмірі 1190553,80 грн підтверджується підписаними представниками сторін актами звірки взаємних розрахунків станом на 30.10.2025 та залишається непогашеною на день подання позову, попри направлення на адресу відповідача вимоги про оплату №131025-1 від 13.10.2025, яку відповідач залишив без відповіді та задоволення.
Відповідно до ч. 1- 3 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач не виконав у повному обсязі взяті на себе зобов'язання за договорами поставки №11-04/11-2025-3 від 11.04.2025 та №11-04/12-2025-3 від 11.04.2025, оскільки всупереч умовам зазначених правочинів та приписам чинного законодавства, відповідач допустив заборгованість перед позивачем по сплаті отриманого товару (фарби для маркування та клеймування лісу) в загальному розмірі 1190553,80 грн.
Статтею 629 ЦКУ встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Стаття 525 ЦК України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
У відповідності до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно із ч. 1 ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
В ч. 1 ст. 598 ЦК України вказано, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
За правилами ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Пеня, та інфляційні збитки і 3% річних позивачем нараховані за період з 19.09.2025 по 20.11.2025, враховуючи прострочення сплати відповідачем основного боргу, з яких: прострочення сплати 774471,30 грн - за договором №11-04/11-2025-3 та прострочення сплати - 416082,50 грн за договором №11-04/12-2025-3.
Щодо початок періоду прострочення, то суд звертає увагу, що відповідно до положень пунктів 5.1 договорів №11-04/11-2025-3 та №11-04/12-2025-3 від 11.04.2025 передбачено оплату поставленого товару впродовж 10 робочих днів після підписання сторонами видаткової накладної та надання рахунку-фактури. Разом з тим, отримавши у період з 18.04.2025 по 22.08.2025 товар від Товариства з обмеженою відповідальністю «Латчбахер Україна» згідно з видатковими накладними на загальну суму 2064040,80 грн та не здійснивши повний розрахунок за такий товар, у цьому випадку підлягають застосуванню приписи ч. 1 ст. 692 ЦК України, згідно з якою покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.
Іншими словами, оскільки у період з квітня по серпень 2025 року на виконання умов договорів відповідач отримав від позивача згідно з видатковими накладними №1500334, №1500335, №1500381, №1500382, №1500518, №1500519, №1500788 та №1500789 товар на загальну суму 2064040,80 грн, то з врахуванням приписів ч. 1 ст. 692 ЦК України та договірних умов щодо строку оплати, відповідач повинен був оплатити товар у повному обсязі після його фактичного прийняття. Тобто така оплата з боку відповідача за отриманий від позивача товар мала бути здійснена у встановлені договорами строки, проте не пізніше завершення передбаченого десятиденного робочого дня від моменту останньої поставки, що мало місце 22.08.2025 згідно з видатковими накладними №1500788 та №1500789.
У постанові від 30 вересня 2025 року у справі № 927/1431/23 Верховний Суд зазначив, що, вирішуючи спір у цій справі, суди попередніх інстанцій не врахували, що поняття «термін виконання зобов'язання» і «строк виконання зобов'язання», які охарактеризовані у ст. 530 ЦК України, як і поняття «строк» і «термін», не є тотожними, а тому не звернули уваги на те, що правило, передбачене ч. 5 ст. 254 ЦК України, стосується строку, тоді як умовами укладеного сторонами договору був визначений саме термін виконання відповідачем зобов'язань з оплати наданих йому послуг, оскільки відповідна оплата мала бути здійснена ним до певного числа розрахункового місяця чи певного числа місяця, наступного за розрахунковим.
Встановивши обставини даної справи, суд зазначає, що останнім робочим днем після 22.08.2025, коли зобов'язання по сплаті коштів за договорами мали бути виконані відповідачем, є п'ятниця - 05.09.2026, а тому першим днем прострочення є субота 06.09.2025.
Отже, відповідач є таким, що з 06.09.2025 прострочив сплату боргу в сумі 774471,30 грн - за договором №11-04/11-2025-3 та прострочив сплату - 416082,50 грн за договором №11-04/12-2025-3.
Відповідно до ч.21 ст. 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Враховуючи принцип диспозитивності, суд зазначає, що є підставними позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача пені, та інфляційних збитків і 3% річних за період з 19.09.2025 по 20.11.2025, враховуючи, що прострочення сплати відповідачем коштів за поставлений товар у сумі 774471,30 грн - за договором №11-04/11-2025-3 та по сплаті 416082,50 грн за договором №11-04/12-2025-3 мало місце з 06.09.2025.
Щодо стягнення 3% річних та інфляційних втрат
Як було вказано вище, у зв'язку з простроченням виконання відповідачем грошового зобов'язання в загальному розмірі 1190553,80 грн, позивачем нараховано та заявлено до стягнення 6164,79 грн 3% річних та 14286,65 грн інфляційних втрат. Зокрема, за договором №11-04/11-2025-3 від 11.04.2025 сума 3% річних становить 4010,28 грн, а інфляційних втрат - 9293,66 грн; за договором №11-04/12-2025-3 від 11.04.2025 нараховано 2154,51 грн 3% річних та 4992,99 грн інфляційних втрат.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У відповідності до ч. 1 ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Матеріали справи свідчать про порушення відповідачем зобов'язання щодо оплати коштів за отриманий товар у передбачений договорами та ст. 692 ЦК України порядок і строк.
Отже, відповідач є таким, що з 06.09.2025 прострочив виконання грошового зобов'язання за договорами на загальну суму 1190553,80 грн, враховуючи, що останні поставки товару на суми 645392,75 грн та 346735,23 грн мали місце 22.08.2025 згідно з видатковими накладними №1500788 та №1500789 відповідно. Беручи до уваги приписи ч. 1 ст. 692 ЦК України, у поєднанні з умовами п.п. 5.1 договорів, відповідач повинен був здійснити повний розрахунок за отриманий товар після його прийняття згідно з товаророзпорядчими документами та надання рахунків, проте станом на дату подання позову зобов'язання залишається невиконаним.
Нарахуванням позивачем 3 % річних та інфляційних втрат є правом кредитора (позивача), яке він може реалізувати при неналежному виконанні боржником грошового зобов'язанні, що в даному випадку допущено відповідачем та водночас є підставою для настання для останнього відповідних правових наслідків, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України.
Так, в разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов'язання у нього виникає обов'язок сплатити кредитору разом із сумою основного боргу суму інфляційних втрат як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов'язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати та три проценти річних від простроченої суми.
Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до ст. 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.
Так, у постанові від 07.04.2020 у справі №910/4590/19 Велика Палата Верховного Суду, аналізуючи правову природу правовідносин, які виникають на підставі положень ст. 625 ЦК України, зробила висновок про те, що зобов'язання зі сплати інфляційних втрат та трьох процентів річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов'язання і поділяє його долю.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі №916/190/18 наведено висновок, за змістом якого, визначаючи розмір заборгованості відповідача, суд зобов'язаний належним чином дослідити подані сторонами докази, у тому числі зроблений позивачем розрахунок заявлених до стягнення сум, перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв'язку з іншими наявними у справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю або частково - зазначити правові аргументи на їх спростування та навести в рішенні свій розрахунок, що є процесуальним обов'язком суду.
Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.
Верховний Суд у постановах неодноразово висловлював позицію стосовно того, що з огляду на вимоги частини п'ятої статті 236, статей 86, ГПК України, господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми нарахувань, які підлягають стягненню, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру стягуваних сум нарахувань. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з'ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов'язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов'язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем) (постанови Верховного Суду від 28.01.2019 у справі №922/3782/17, від 05.03.2019 у справі №910/1389/18, від 14.02.2019 у справі №922/1019/18, від 22.11.2023 у справі №904/464/23).
На підставі зазначеного вище, суд дійшов висновку, що позивачем правомірно здійснено нарахування 3% річних та інфляційних втрат на суму заборгованості в розмірі 1190553,80 грн, яка не була сплачена відповідачем у встановлений договорами №11-04/11-2025-3 та №11-04/12-2025-3 від 11.04.2025 та ст. 692 ЦК України строк.
Такий період нарахування 3% річних позивачем визначено з 19.09.2025 по 20.11.2025 відповідно до заборгованості за договорами №11-04/11-2025-3 від 11.04.2025 та №11-04/12-2025-3 від 11.04.2025, та період нарахування інфляційних втрат позивачем визначено з вересня 2025 року по жовтень 2025 року.
Враховуючи встановлені судом обставини справи, згідно з якими відповідач є таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання за договорами №11-04/11-2025-3 та №11-04/12-2025-3 від 11.04.2025 на загальну суму 1190553,80 грн; враховуючи, що позивач просить стягнути 3% річних та інфляційні втрати, нараховані за період прострочення після здійснення кожної окремої поставки товару; керуючись принципом диспозитивності, передбаченим ст. 14 ГПК України, суд вбачає підстави для стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних у розмірі 6164,79 грн та інфляційних втрат у розмірі 14286,65 грн.
Суд, здійснивши перевірку наданих позивачем розрахунків 3% річних та інфляційних нарахувань, з урахуванням визначених позивачем періодів їх нарахування, встановив, що сума інфляційних втрат складає 14286,65 грн, а сума 3% річних складає 6164,79 грн.
Зважаючи на викладене, суд виснує про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 6164,79 грн 3% річних та 14286,65 грн інфляційних втрат, тобто в заявленому позивачем розмірі.
Щодо нарахування пені
Як було вказано вище, у зв'язку з простроченням виконання відповідачем зобов'язання зі сплати заборгованості за поставлений товар, позивачем на підставі п.п. 7.2 договорів №11-04/11-2025-3 та №11-04/12-2025-3 від 11.04.2025 нараховано та заявлено до стягнення пеню в загальному розмірі 31851,39 грн. Зокрема, за договором на поставку фарби для маркування лісу сума пені становить 20719,76 грн, а за договором на поставку фарби для клеймування лісу - 11131,36 грн. Розрахунок пені здійснено відповідно до умов договорів у розмірі 0,1% від вартості непоставленого вчасно товару за кожен день прострочення.
Пунктом 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України, встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно ч. 1 ст. 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.
Частина 1 ст. 548 ЦК України, передбачає, що виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
У сфері господарювання згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 ГК України застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ч. 1 ст. 550 ЦК України, право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
За змістом ч. 1 ст. 624 ЦК України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.
У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг) (ч. 4 ст. 231 ГК України).
Згідно з ч. 6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Наведеною нормою передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається із дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконано, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.
Пунктами 7.4 договорів №11-04/11-2025-3 та №11-04/12-2025-3 від 11.04.2025 передбачено, що за прострочення оплати вартості поставленого товару покупець сплачує пеню у розмірі облікової ставки НБУ, що діє у період, за який сплачується пеня, від вартості простроченого платежу за весь час прострочення, але не більше 7 відсотків від невиплаченої в строк суми. На підставі зазначених пунктів договорів, а також ст. 625 ЦК України, позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеню в загальному розмірі 31851,39 грн.
Отже, встановивши розмір, термін і порядок нарахування штрафних санкцій за порушення грошового зобов'язання, законодавець передбачив також і право сторін врегулювати ці відносини у договорі. Тобто сторони мають право визначити у договорі не лише інший строк нарахування штрафних санкцій, який обчислюється роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (ч. 1 ст. 252 ЦК України), а взагалі врегулювати свої відносини щодо нарахування штрафних санкцій на власний розсуд (ч. 3 ст. 6 ЦК України), у тому числі, мають право пов'язувати період нарахування пені з вказівкою на подію, яка має неминуче настати (фактичний момент оплати). Близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 21.06.2017 зі справи №910/2031/16 та Верховного Суду від 10.04.2018 зі справи №916/804/17.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач порушив зобов'язання щодо повної та своєчасної оплати за поставлений товар за договорами №11-04/11-2025-3 та № 11-04/12-2025-3 від 11.04.2025, внаслідок станом на день подачі позову утворилася заборгованість у загальному розмірі 1190553,80 грн. З урахуванням умов п.п. 5.1 договорів, які встановлюють обов'язок покупця здійснити розрахунок впродовж 10 робочих днів після підписання видаткової накладної, суд повторно зазначає, що прострочення виконання зобов'язання відповідача по сплаті коштів за поставлений товар у сумі 774471,30 грн - за договором №11-04/11-2025-3 та по сплаті 416082,50 грн за договором №11-04/12-2025-3 мало місце з 06.09.2025, однак позивачем пеня нарахована лише за період з 19.09.2025 по 20.11.2025.
З урахуванням таких обставин справи та умов пунктів 7.4 договорів, у долученій до позовної заяви довідці-розрахунку пені, 3% річних та інфляційних втрат, позивачем заявлено до стягнення пеню в загальному розмірі 31 851,39 грн. Вказана сума пені складається з нарахувань за договором № 11-04/11-2025-3 у розмірі 20719,76 грн та за договором № 11-04/12-2025-3 у розмірі 11131,36 грн. Нарахування зазначених штрафних санкцій здійснено позивачем за 63 дні прострочення по кожному з договорів, а саме за період з 19.09.2025 по 20.11.2025, відповідно до облікової ставки Національного банку України, що діяла у період прострочення, виходячи з сум неоплачених партій товару за кожною видатковою накладною окремо та з урахуванням граничного розміру пені, що не перевищує 7% від невиплаченої в строк суми.
Перевіривши за допомогою калькулятора сертифікованої комп'ютерної програми інформаційно-правового забезпечення «ЛІГА:ЗАКОН» правильність здійсненого позивачем розрахунку та здійснивши оцінку доказів, на яких він ґрунтується, суд вважає правомірним нарахування відповідачу пені, що розрахована позивачем в означені ним періоди в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення в межах шести місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, у загальній сумі 31851,39 грн, а тому позов у цій частині є таким, що підлягає до задоволення судом.
Щодо права суду з власної ініціативи зменшити розмір пені та наявності підстав для зменшення стягнення з відповідача пені.
Відповідно до ст. 233 ГК України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Право суду зменшувати розмір неустойки передбачене також ч. 3 ст. 551 ЦК України, згідно з якою розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Главою 24 ГК України загальні засади відповідальності учасників господарських відносин врегульовано таким чином, що господарсько-правова відповідальність передбачена за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Справедливість, добросовісність, розумність як загальні засади цивільного законодавства є застосовними у питаннях застосування господарсько-правової відповідальності.
За ч. 2 ст. 216 ГК України застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 217 ГК України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
З врахуванням змісту ст. 549 ЦК України з приводу поняття неустойки та підстав її стягнення, суд зазначає, що неустойка (штраф, пеня) - це є спосіб забезпечення виконання зобов'язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов'язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов'язання боржником. Після порушення боржником свого обов'язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності.
Суд зауважує, що судова практика щодо застосування вказаних норм ГК України та ЦК України наразі є усталеною (див. зокрема, постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, Верховного Суду від 14.04.2021 у справі № 923/587/20, від 01.10.2020 у справі № 904/5610/19, від 02.12.2020 у справі № 913/698/19, від 26.01.2021 у справі № 922/4294/19, від 24.02.2021 у справі № 924/633/20, від 03.03.2021 у справі № 925/74/19, від 16.03.2021 у справі № 910/3356/20, від 30.03.2021 у справі № 902/538/18, від 19.01.2021 у справі № 920/705/19, від 27.01.2021 у справі № 910/16181/18, від 31.03.2020 у справі № 910/8698/19, від 11.03.2020 у справі № 910/16386/18, від 09.07.2020 у справі № 916/39/19, від 08.10.2020 у справі № 904/5645/19, від 14.04.2021 у справі № 922/1716/20, від 13.04.2021 у справі № 914/833/19, від 22.06.2021 у справі № 920/456/17 від 03.04.2024 у справі №924/706/23 та багато інших) і відповідно до неї при визначенні розміру неустойки судам належить керуватися наступними загальними підходами (правилами):
- обидва кодекси містять норми, які дають право суду зменшити розмір обрахованих за договором штрафних санкцій, але ГК України вказує на неспівмірність розміру штрафних санкцій з розміром збитків кредитора як на обов'язкову умову, за наявності якої таке зменшення є можливим, тоді як ЦК України виходить з того, що підставою зменшення можуть бути й інші обставини, які мають істотне значення;
- зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки;
- довести наявність обставин, які можуть бути підставою для відповідного зменшення, має заінтересована особа, яка заявила пов'язане з цим клопотання;
- неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора;
- господарський суд повинен надати оцінку як поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і запереченням інших учасників щодо такого зменшення;
- закон не визначає ані максимального розміру, на який суди можуть зменшити нараховані відповідно до договору штрафні санкції, ані будь-який алгоритм такого зменшення;
- чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, а тому таке питання вирішується господарським судом згідно статті 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів;
- підприємництво за своєю суттю є ризикованою діяльністю, в Україні діє принцип свободи договору та заборони суперечливої поведінки, сторони добровільно уклали договір і визначили штрафні санкції, тому суд має зменшувати розмір таких санкцій саме у виключних випадках з урахуванням всіх обставин справи.
З урахуванням наведеного, з метою забезпечення завдань господарського судочинства щодо справедливого та неупередженого вирішення судом спору в даній справі; дотримання при цьому таких принципів господарського судочинства як верховенство права, добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, при розгляді справи суд з власної ініціативи перевірив наявність підстав для зменшення штрафу за порушення відповідачем своїх зобов'язань за договором.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду від 22.05.2019 у справі №910/11733/18 у вирішенні судом питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки суди, зокрема, беруть до уваги ступінь виконання основного зобов'язання, поважність причин несвоєчасного виконання відповідачем зобов'язання, поведінку відповідача, яка свідчить про вжиття ним всіх можливих заходів до виконання зобов'язання.
Статтею 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Тобто, неустойка - це спосіб забезпечення виконання зобов'язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов'язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов'язання боржником. Після порушення боржником свого обов'язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності.
Водночас, неустойка не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер.
Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за неналежне виконання зобов'язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов'язань.
Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 року № 7-рп/2013 вбачається, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.
У тій же постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 Велика Палата Верховного Суду також вказала, що якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.
Зі змісту ч. 1 ст. 233 ГК України та ч. 3 ст. 551 ЦК України вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), що підлягають стягненню зі сторони, яка порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи із інтересів обох сторін, які заслуговують на увагу; ступінь виконання зобов'язання боржником; причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання; тривалість прострочення виконання; наслідків порушення зобов'язання; невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо (аналогічний висновок про застосування норми права викладений в постанові Верховного Суду від 31.10.2019 у справі №924/243/19).
Тобто при вирішенні питання про зменшення розміру штрафних санкцій судам належить брати до уваги як обставини, прямо визначені у ст. 233 ГК України та ст. 551 ЦК України, так і інші обставини, на які посилаються сторони і які мають бути доведені ними.
При цьому, суд не зобов'язаний встановлювати всі можливі обставини, які можуть вплинути на зменшення штрафних санкцій; це не входить в предмет доказування у справах про стягнення неустойки. Відповідно до принципу змагальності суд оцінює лише надані сторонами докази і наведені ними аргументи. Суд повинен належним чином мотивувати своє рішення про зменшення неустойки, із зазначенням того, які обставини ним враховані, якими доказами вони підтверджені, які аргументи сторін враховано, а які відхилено (ст. ст. 86, 236 - 238 ГПК України).
Так, ст. 86 ГПК України передбачає, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Водночас, суд зазначає, що на підставі ч. 3 ст. 551 ЦК України та ч. 1 ст. 233 ГК України, а також виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, суд може зменшити розмір неустойки (штрафу, пені) до її розумного розміру.
Аналогічний висновок міститься у постановах Верховного Суду 15.02.2023 у справі №920/437/22, від 13.07.2022 у справі №925/577/21, від 28.06.2022 у справі №902/653/21, від 30.03.2021 у справі №902/538/18, від 29.05.2023 у справі №904/907/22, від 20.12.2023 у справі №916/2263/22.
Як встановлено судом, пеня в загальному розмірі 31 851,39 грн, складається з пені у розмірі 20719,76 грн за несвоєчасне виконання умов договору № 11-04/11-2025-3 по сплаті коштів за поставлений товар у сумі 774471,30 грн та пені у розмірі 11131,36 грн за несвоєчасне виконання умов договору № 11-04/12-2025-3 по сплаті коштів за поставлений товар у сумі 416082,50 грн.
Відповідач під час розгляду справи не надав відзиву на позовну заяву, а також не заявляв клопотань про зменшення пені, не навів поважних причин несвоєчасного виконання зобов'язань.
Основне заборгованість по сплаті коштів за поставлений товар у сумі 774471,30 грн за договором № 11-04/11-2025-3 та по сплаті коштів в сумі 416082,50 грн було погашене відповідачем лише 18.03.2026, при цьому такі зобов'язання по сплаті коштів мали бути виконані відповідачем до 05.09.2025.
Отже, свої зобов'язання по договорах відповідач добровільно виконав лише після звернення позивача до суду з позовною заявою та лише через більше ніж 6 місяців з дня прострочення оплати за договорами.
Розмір пені в сумі 31851,39 грн у порівнянні з основною сумо боргу - 119053,80 грн становить лише 2,7% від загальної суми основного боргу і така пеня нарахована лише за 63 днів.
Врахувавши такі обставини, суд виснує про відсутність обставин справи, які би вказували про право суду зменшити заявлену до стягнення позивачем пеню.
При цьому, суд враховує, що позивач і відповідач у спірних правовідносинах беруть участь як господарюючі суб'єкти та відповідно несуть відповідний ризик під час здійснення своєї господарської діяльності. У зв'язку з цим суд зазначає, що відповідач як сторона договору добровільно його уклав та визначив штрафні санкції та їх розмір у виді пені, а тому - за відсутності виключних випадків - у суда відсутні підстави зменшувати її розмір.
Отже, оскільки відповідач не заявляв клопотання про зменшення розміру пені, не навів виняткових обставин, які б давали підстави для зменшення розміру заявленої до стягнення пені і такі обставини не встановлені судом; враховуючи, що за відсутності обставин справи, які би свідчили про наявність підстав для зменшення розміру пені, у випадку її безпідставного зменшення - це призведе до порушення принципу рівності сторін та порушення балансу інтересів сторін, суд, дослідивши наявні у справі докази, дійшов висновку про стягнення з відповідача 31851,39 грн пені, нарахованої за неналежне виконання умов договорів поставки №11-04/11-2025-3 від 11.04.2025 та №11-04/12-2025-3 від 11.04.2025.
Щодо обґрунтованості рішення
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Положеннями ст.ст. 13 - 14 ГПК України унормовано, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
В той же час, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно зі ст. 73 ГПК України доказами є будь які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Положеннями ст. 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
В силу приписів ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Згідно ч. 2 ст. 237 ГПК України, при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 86 Господарського процесуального кодексу України).
Суд також зазначає, що принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що кожна із сторін судового спору самостійно визначає докази, які, на її думку, належним чином підтверджують або спростовують заявлені позовні вимоги. Суд з дотриманням вимог щодо всебічного, повного, об'єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів визначає певну сукупність доказів з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв'язку, які, за його внутрішнім переконанням, дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, що входять до предмета доказування. Сторона судового спору, яка не погоджується з доводами опонента, має їх спростовувати шляхом подання відповідних доказів, наведення аргументів, надання пояснень тощо. Інакше принцип змагальності, задекларований у статті 13 ГПК України, втрачає сенс (постанови від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц, від 16.11.2021 у справі № 904/2104/19, від 21.06.2023 у справі №916/3027/21).
Сторонами у справі не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження наявності інших обставин ніж ті, що досліджені судом.
За таких обставин, враховуючи вищевикладене, оцінивши докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку про повне задоволення позовних вимог.
Розподіл судових витрат
Згідно з платіжною інструкцією №920 від 18.11.2025 при подачі позову про суму заборгованості за поставлені товари у розмірі 1242856,63 грн, з яких: 1190553,80 грн - основного боргу, 31851,39 грн - пені, 6164,79 грн - 3% річних та 14286,65 грн - інфляційних втрат, Товариством з обмеженою відповідальністю «Латчбахер Україна» сплачено судовий збір у сумі 14914,28 грн.
Судові витрати на підставі ст. 129 ГПК України, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Постановивши ухвалу від 30.03.2026 про закриття провадження у частині позовних вимог ТОВ «Латчбахер Україна» до ДСГП «Ліси України» в особі філії «Карпатський лісовий офіс» про стягнення з відповідача 1190553,80 грн - основного боргу, суд одночасно задовольнив клопотання представника позивача - адвоката Панченка А.В. про повернення судового збору, і повернув ТОВ «Латчбахер Україна» судовий збір у розмірі 14286,65 грн, сплачений за подання позову відповідно до платіжної інструкції №920 від 18.11.2025.
Відтак, врахувавши приписи ст.129 ГПК України та оскільки позовні вимоги задоволено повністю, на відповідача покладаються витрати зі сплати судового збору повністю в сумі 627,63 грн (шістсот двадцять сім гривень 63 копійок).
Враховуючи наведене та керуючись статтями 2, 13, 42, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 80, 129, 221, 236, 237, 238, 240, 251, 252, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити.
Стягнути з Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (код ЄДРПОУ - 44768034; місцезнаходження - 01601, місто Київ, вулиця Руставелі Шота, будинок 9А) в особі філії «Карпатський лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (код ЄДРПОУ відокремленого підрозділу - 45554542; місцезнаходження - 88017, Закарпатська область, Ужгородський район, місто Ужгород, вулиця Собранецька, будинок 156) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Латчбахер Україна» (код ЄДРПОУ - 38615255, місцезнаходження - 04074, місто Київ, вулиця Новозабарська, будинок 2/6) 52302,83 грн (п'ятдесят дві тисячі триста дві гривень 83 копійок), з яких: 6164,79 грн (шість тисяч сто шістдесят чотири гривні 79 копійок) - 3% річних, 14286,65 грн (чотирнадцять тисяч двісті вісімдесят шість гривень 65 копійок) - інфляційні втрати та 31851,39 грн (тридцять одна тисяча вісімсот п'ятдесят одна гривня 39 копійок) - пеня, нараховані за неналежне виконання умов договорів поставки №11-04/11-2025-3 від 11.04.2025 та №11-04/12-2025-3 від 11.04.2025, а також стягнути 627,63 грн (шістсот двадцять сім гривень 63 копійок) у повернення сплаченого судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
На підставі статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду, згідно з частиною першою статті 256 Господарського процесуального кодексу України, подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду.
Повне рішення складено і підписане 31.03.2026.
Суддя С.В.Сисин