Справа № 932/15747/25
Провадження № 2/932/4819/25
24 лютого 2026 року м. Дніпро
Шевченківський районний суд міста Дніпра у складі:
головуючого - судді Рибкіна О.А.,
за участю секретаря Панчоха В.Ю.,
розглянувши у заочному відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпрі справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародний аеропорт «Дніпропетровськ» про визнання трудових відносин припиненими,
Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародний аеропорт «Дніпропетровськ» про визнання трудових відносин припиненими.
В обґрунтування вимог вказала, що вона перебуває у трудових відносинах на підставі безстрокового трудового договору з ТОВ «Міжнародний аеропорт «Дніпропетровськ», звернулася до відповідача із заявою про її звільнення із займаної посади «помічника начальника служби авіаційної безпеки» за власним бажанням за два тижні до бажаної дати звільнення. Відповідь або рішення за результатами розгляду її заяви про звільнення від відповідача не надходили. Відповідь вона отримала лише від органу управління відповідача - Приватного акціонерного товариства «Авіаційна компанія «Дніпроавіа», згідно з якої вбачається, що єдиний учасник (орган управління) Приватне акціонерне товариство «Авіаційна компанія «Дніпроавіа» не наділений повноваженнями звільняти працівників з роботи. Керівник у відповідача відсутній. Будь-якої інформації про призначення в найближчі терміни нового керівника відповідача орган управління не надав. Вважає, що порушується її право, передбачене ст. 48 Конституції України, та просить суд визнати припиненими трудові відносини між нею та Товариством з обмеженою відповідальністю «Міжнародний аеропорт «Дніпропетровськ» з 23 травня 2025 року.
Позивач та представник відповідача в судове засідання не з'явились, про час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, позивач надала заяву про розгляд справи без її участі.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що з 01 березня 2016 року позивачка перебуває у трудових відносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «Міжнародний аеропорт «Дніпропетровськ», з 11 липня 2017 року на посаді помічника начальника служби авіаційної безпеки, що підтверджується трудовою книжкою.
08 травня 2025 року позивачка звернулася до ТОВ «Міжнародний аеропорт «Дніпропетровськ» з заявою про звільнення за власним бажанням з 23 травня 2025 року на підставі ст.38 КЗпП України.
Листом від 22 травня 2025 року за вих. № 1.11-51/3 позивачці надано відповідь від Приватного акціонерного товариства «Авіаційна компанія «Дніпроавіа», в якій повідомило, що ПАТ «АК «Дніпроавіа» є єдиним учасником ТОВ «МА «Дніпропетровськ» із 100% часткою у статутному капіталі, але згідно Статутних документів ТОВ «МА «Дніпропетровськ» є виключно юридично самостійним в організації всіх аспектів підприємства, в т.ч. і щодо прийняття на роботу та звільнення працівників Товариства, у зв'язку з чим ПАТ «АК «Дніпроавіа» не наділений повноваженнями звільняти працівників ТОВ «МА «Дніпропетровськ» з роботи. Будь-якої інформації про призначення в найближчі терміни нового керівника ТОВ «МА «Дніпропетровськ» органом управління не надано.
Таким чином, позивач не може у встановленому законом порядку припинити трудові відносини з відповідачем, а тому наявні усі підстави визнання припиненими трудові відносини між сторонами у судовому порядку.
Відповідно до норм ст. 46 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
Аналогічні положення містяться в Європейській соціальній хартії (переглянута) від 03.05.1996 (ратифікована Україною 14.09.2006).
Так, ст. 1 Хартії визначає що з метою забезпечення ефективного здійснення права на працю сторони зобов'язуються: визнати однією зі своїх найголовніших цілей і одним зі своїх найголовніших обов'язків досягнення та, підтримання якомога високого і стабільного рівня зайнятості, маючи на меті досягнення повної зайнятості; ефективно захищати право працівника заробляти собі на життя професією, яку він вільно обирає; створювати безкоштовні служби працевлаштування для всіх працівників або забезпечувати їхнє функціонування; забезпечувати належну професійну орієнтацію, підготовку та перекваліфікацію або сприяти їм.
Відповідно до ст. 21 КЗпП України, трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується викопувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи передбачені законодавством про працю, колективним договором, або угодою сторін.
Отже, трудовий договір - це юридично оформлені відносини між працівником і роботодавцем. Змістом трудових відносин є взаємні права та обов'язки сторін, а предметом таких відносин є робота, яку працівник зобов'язується виконувати за плату. При цьому, невиконання протягом тривалого часу працівником з тих або інших причин своїх трудових обов'язків свідчить про відсутність реальних трудових відносин між роботодавцем та працівником. Належні трудові відносини існують одразу у двох площинах - фактичній та юридичній. Відсутність роботи, яка фактично виконується працівником на умовах, передбачених трудовим договором, при юридично оформлених трудових відносинах не відповідає нормам чинного законодавства та є підставою для розірвання трудового договору на вимогу працівника.
У законодавстві про працю встановлено вичерпний перелік підстав розірвання трудового договору з метою охорони трудових прав громадян. Так, підстави припинення трудового договору окреслені у ст. 36 та інших статтях КЗпП України й залежно від того, хто є ініціатором припинення трудового договору, підстави поділяються на такі групи:
- припинення трудового договору за спільною (взаємною) ініціативою сторін трудового договору (наприклад, угода сторін, закінчення строку);
- розірвання трудового договору з ініціативи працівника (статті 38.39 КЗпП України);
- розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця (статті 40,41 КЗпП України);
- розірвання трудового договору з ініціативи осіб, які не є його стороною (третіх осіб) (пункти 3,7 ст.36, ст.45 КЗпП України та ін.).
Таким чином, розірвання трудового договору стосується лише випадків, коли трудовий договір припиняється з ініціативи будь-якої з його сторін.
Припинення трудового договору є правомірним за одночасної наявності таких умов: 1) передбаченої законодавством підстави припинення трудового договору: 2) дотримання порядку звільнення; 3) юридичного факту припинення трудового договору (наказу чи розпорядження роботодавця, заяви працівника, відповідного документа особи, уповноваженої вимагати розірвання договору).
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 36 КЗпП України, підставою припинення трудового договору є, зокрема, розірвання трудового договору з ініціативи працівника (статті 38, 39).
За ч.1 ст. 38 КЗпП України, працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це роботодавця письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до закладу освіти; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім'ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), роботодавець повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.
Відповідно до п. 2.2, 2.4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року за № 58 (із змінами), до трудової книжки вносяться відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення. Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Отже, чинне трудове законодавство передбачає можливість звільнення працівника за його ініціативою. При цьому, роботодавець повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник та внести відповідні записи до трудової книжки працівника.
Позивачка, яка бажає звільнитися з ТОВ «МА «Дніпропетровськ», не може цього зробити через фактичну відсутність керівника Товариства, а також відсутність будь-яких засобів зв'язку з його керівництвом, тобто позивачка позбавлена можливості розірвати трудові відносини з відповідачем у спосіб, передбачений КЗпП України.
Враховуючи викладене, права позивачки підлягають захисту шляхом визнання трудових відносин з відповідачем припиненими за рішенням суду.
Згідно з частиною першою статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права особи, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (частини 1 та 2 ст. 5 ЦПК України), - про це йдеться в постанові Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 15 лютого 2023 року у справі № 377/169/20.
У постанові від 19 вересня 2019 року у справі № 233/2529/18 Верховний Суд, встановивши, що відповідач ні після отримання заяви позивача про розірвання трудового договору, ні після відкриття провадження у справі, не вчинив жодних дій спрямованих на розірвання трудового договору, дійшов висновку, що відповідно до вимог частини другої статті 5 ЦПК України та виходячи з того, що пред'явлення позову по суті спрямоване на припинення трудових правовідносин між позивачем і відповідачем, ефективним і таким, що не суперечить закону буде такий спосіб захисту як припинення трудових відносин на підставі частини першої статті 38 КЗпП України.
Викладене свідчить, що за обставин, коли працівник позбавлений можливості розірвати трудовий договір з роботодавцем у порядку, передбаченому КЗпП України, то ефективним способом захисту порушеного права працівника буде ухвалення судом рішення про визнання трудових відносин між сторонами припиненими.
Отже, суд вважає, що позов підлягає задоволенню та трудові відносини між позивачем та відповідачем мають бути визнані припиненими.
Керуючись ст. 46 Конституції України, ст.ст. 36, 38 КЗпП України, ст.ст. 15, 16 ЦК України, ст.ст. 4, 10, 12, 13, 76, 81, 141, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354, 355 ЦПК України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , до Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародний аеропорт «Дніпропетровськ», адреса: 49042, м.Дніпро, Аеропорт Цивільної Авіації, ЄДРПОУ 37807273, про визнання трудових відносин припиненими задовольнити.
Визнати припиненими трудові відносини між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Міжнародний аеропорт «Дніпропетровськ» з 23 травня 2025 року у зв'язку із звільненням з посади за власним бажанням на підставі ч. 1 ст. 38 КЗпП України.
Заочне рішення може бути переглянуто Шевченківським районним судом міста Дніпра за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.А. Рибкін