вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63
про відмову у відкритті провадження у справі
30.03.2026м. ДніпроСправа№ 904/1600/26
Суддя Господарського суду Дніпропетровської області Новікова Р.Г. , розглянувши матеріали
за позовом Акціонерного товариства «ДТЕК Дніпровські електромережі» м. Дніпро
до Котуранової Тетяни Віталіївни м. Дніпро
про стягнення вартості недоврахованої електроенергії у розмірі 58885грн10коп, 3% річних у розмірі 3445грн99коп, інфляційних втрат у розмірі 12542грн53коп
ВСТАНОВИВ: Акціонерне товариство «ДТЕК Дніпровські електромережі» звернулось до Котуранової Тетяни Віталіївни з позовом про стягнення вартості недоврахованої електроенергії у розмірі 58885грн10коп, 3% річних у розмірі 3445грн99коп, інфляційних втрат у розмірі 12542грн53коп.
В обґрунтування заявлених вимог позивач послався на порушення відповідачем Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 №312.
Позивач вказав, що між Відкритим акціонерним товариством «Енергопостачальна компанія «Дніпрообленерго» та фізичною особою-підприємцем Котурановою Тетяною Віталіївною був укладений договір про постачання електроенергії від 29.07.2009 №5-635/09 щодо постачання електричної енергії на об'єкт споживача - кафе-бар, розташований за адресою: м. Дніпро, вул. Свердлова, буд. 79.
Позивач послався на пункт 2.2 Статуту Акціонерного товариства «ДТЕК Дніпровські електромережі» та зазначив, що товариство є правонаступником майна, прав та обов'язків Державної акціонерної енергопостачальної компанії «Дніпрообленерго», Відкритого акціонерного товариства «Енергопостачальна компанія «Дніпрообленерго», Публічного акціонерного товариства «Енергопостачальна компанія «Дніпрообленерго».
Позивач послався на пункти 2, 4, 6 постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 №312, споживання електричної енергії об'єктом споживача (кафе-бар), оплату спожитої цим об'єктом електроенергії, відсутність письмових звернень споживача про припинення розподілу/передачі електричної енергії до об'єкту споживача та стверджував, що між АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» та фізичною особою-підприємцем Котурановою Т. В. з 01.01.2029 укладений публічний договір споживача про надання послуг з розподілу електроенергії на кафе-бар, що знаходиться за адресою: м. Дніпро, вул. Свердлова, буд. 79. (вул. Антоновача зараз).
Позивач повідомив про проведення у серпні 2023року представниками АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» перевірку щодо дотримання вимог Правил роздрібного ринку електричної енергії на об'єкті відповідача - кафе-бар, розташованому за адресою: м. Дніпро, вул. Антоновича (колишня вулиця Свердлова), буд. 79. За результатами перевірки був складений акт про порушення від 08.08.2023 №Дн 006642 та зазначено про виявлене порушення споживачем пункту 5.5.5, що відповідає п. 8.4.2. Правил роздрібного ринку електричної енергії (пошкодження пломби №С 23037375, пломба має сліди механічного впливу).
Позивач вказав, що за результатами засідання комісії з розгляду актів про порушення 28.09.2023 було прийняте рішення, оформлене протоколом, про направлення пломби №С 23037375 до спеціалізованої організації (підприємства) з метою проведення експертного трасологічного дослідження. Разом з супровідним листом від 25.10.2023 №53089/1001 на експертне дослідження до ТОВ «Незалежний інститут судових експертиз» позивач направив пломбу №С23037375. У грудні 2023року позивач отримав висновок експертів за результатами проведення електротехнічного та трасологічного дослідження №10264 від 13.12.2023.
Позивач зазначив, що за результатами засідання комісії з розгляду актів про порушення 12.03.2024 було прийняте рішення, оформлене протоколом, про проведення нарахувань за актом про порушення ПРРЕЕ від 08.08.2023 №Дн 006642 відповідно до пункту 8.4.10 згідно з формулою 4 Правил роздрібного ринку електричної енергії. За розрахунком позивача обсяг недоврахованої електричної енергії за період 08.02.2023 - 08.08.2023 дорівнює 10073,80 кВт*год, вартість становить 58885грн10коп.
Позивач повідомив про вручення повноважному представнику відповідача 12.03.2024 протоколу, розрахунку і рахунку за акту про порушення від 08.08.2023 №Дн 006642. Також представнику відповідача був вручений рахунок від 12.03.2024 №03/24 на суму 14109грн для оплати проведеної експертизи.
Позивач зазначив, що строк оплати рахунка, виставленого на оплату нарахувань за актом про порушення, настав 12.04.2024.
На підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та заявив до стягнення 3% річних у розмірі 3445грн99коп за період 13.04.2024 - 25.03.2026 та інфляційні втрати у розмірі 12542грн53коп за період травень 2024року - лютий 2026року.
Позивач послався на частину 10 статті 238 Господарського процесуального кодексу України та просив зазначити у резолютивній частині рішення про нарахування відповідачеві 3% річних до моменту виконання рішення, з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.
Позивач повідомив, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку з розглядом справи складається з - витрат зі сплати судового збору у розмірі 2662грн40коп; витрат на професійну правничу допомогу, попередній розмір яких становить 20000грн; оплати висновку судової трасологічної експертизи у розмірі 14109грн.
Обґрунтовуючи підвідомчість справи господарському суду, позивач послався на ухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 24.10.2024 у справі №201/6473/24, залишену без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 28.05.2025 у справі №201/6473/24.
Позивач просив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження.
Дослідивши зміст позову та додані до нього документи, суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови у прийнятті позову, оскільки позовна заява не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.
Відповідно до статті 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини.
Поняття "суд, встановлений законом" включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.
Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних інтересів.
Судова юрисдикція - це інститут права, покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного. Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до їх відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції.
При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі (постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.10.2019 у справі №911/1834/18, від 11.01.2022 у справі №904/1448/20).
Тобто юрисдикційність спору залежить від характеру спірних правовідносин, правового статусу суб'єкта звернення та предмета позовних вимог, а право вибору способу судового захисту належить виключно позивачеві.
Відповідно до положень статті 19 Цивільного процесуального кодексу суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ здійснюється в порядку іншого судочинства.
Учасниками цивільних відносин є фізичні особи та юридичні особи (частина перша статті 2 Цивільного кодексу України.
У свою чергу відповідно до статті 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Предметна та суб'єктна юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена статтею 20 Господарського процесуального кодексу України, частиною першою якої унормовано, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках.
Подання позовної заяви за правилами Господарського процесуального кодексу України означає, що позовна заява повинна бути подана за правилами предметної та суб'єктної юрисдикції справ відповідно до статті 20 цього Кодексу.
Критеріями розмежування між справами цивільного та господарського судочинства є одночасно суб'єктний склад учасників процесу та характер спірних правовідносин.
З огляду на положення частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України, а також статей 4, 45 цього Кодексу для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду конкретної справи має значення суб'єктний склад саме сторін правочину та наявність спору, що виник у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності. Аналогічна правова позиція щодо розмежування господарської та цивільної юрисдикції наведена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі №904/1083/18.
Ознаками господарського спору є, зокрема: участь у спорі суб'єкта господарювання; наявність між сторонами господарських відносин, урегульованих Цивільним кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції. Така правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 25.02.2020 у справі №916/385/19, від 13.02.2019 у справі №910/8729/18.
Разом з тим відповідно до частини першої статті 24 Цивільного кодексу України людина як учасник цивільних відносин вважається фізичною особою.
Статтями 25, 26 Цивільного кодексу України передбачено, що здатність мати цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи. Цивільна правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження та припиняється у момент її смерті. Усі фізичні особи є рівними у здатності мати цивільні права та обов'язки. Фізична особа здатна мати усі майнові права, що встановлені цим Кодексом, іншим законом. Фізична особа здатна мати інші цивільні права, що не встановлені Конституцією України, цим Кодексом, іншим законом, якщо вони не суперечать закону та моральним засадам суспільства. Фізична особа здатна мати обов'язки як учасник цивільних відносин.
Кожна фізична особа має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом (стаття 42 Конституції України). Це право закріплено й у статті 50 Цивільного кодексу України, у якій передбачено, що право на здійснення підприємницької діяльності, яку не заборонено законом, має фізична особа з повною цивільною дієздатністю.
Відповідно до частини другої статті 50 Цивільного кодексу України фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом.
Фізична особа, яка бажає реалізувати своє конституційне право на підприємницьку діяльність, після проходження відповідних реєстраційних та інших передбачених законодавством процедур не позбавляється статусу фізичної особи, а набуває до свого статусу фізичної особи нової ознаки - суб'єкта господарювання.
Вирішення питання про юрисдикційність спору залежить від того, чи виступає фізична особа (сторона у відповідних правовідносинах) як суб'єкт господарювання та від визначення цих правовідносин як господарських. Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі №916/1261/18.
Згідно з розділом 1 договору про постачання електричної енергії від 29.07.2019 №5-635/09 постачальник (ВАТ «Енергопостачальна компанія «Дніпрообленерго») продає споживачу (фізичній особі-підприємцю Котурановій Т.В.) електричну енергію для забезпечення потреб електроустановок споживача.
Відповідно до пункту 2.1 Типового договору споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії (додаток 3 до Правил роздрібного ринку електричної енергії) оператор системи надає споживачу послуги з розподілу (передачі) електричної енергії.
Тобто перелічені договори мають різні предмети та не є тотожними.
Пунктом 2.1.1 глави 2.1 розділу ІІ Правил роздрібного ринку електричної енергії визначено, що результатом розподілу (передачі) електричної енергії на роздрібному ринку є забезпечення можливості отримання відповідним суб'єктом роздрібного ринку електричної енергії необхідного обсягу електричної енергії та рівня електричної потужності із забезпеченням параметрів якості електропостачання, які відповідають установленим стандартам, та категорії надійності електрозабезпечення відповідно до договору в точках приєднання електроустановок учасників роздрібного ринку.
Пунктом 3.1.1 глави 3.1 розділу ІІІ Правил роздрібного ринку електричної енергії встановлено, що постачання (продаж) електричної енергії споживачу здійснюється за договором про постачання електричної енергії споживачу обраним споживачем електропостачальником, який отримав відповідну ліцензію, за вільними цінами, крім постачання електричної енергії постачальником універсальної послуги або постачальником «останньої надії».
Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 24.01.2017 внесений запис про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця Котуранової Тетяни Вікторівни на підставі власного рішення.
Частиною третьою статті 46 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» передбачено, що фізична особа позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця.
Станом на момент прийняття постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 №312 (набрала чинності 19.04.2018) Котуранова Тетяна Вікторівна вже не мала статусу фізичної особи-підприємця. Відповідно, Котуранова Тетяна Вікторівна не могла приєднатись до публічного договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії як фізична особа-підприємець.
Згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно Котуранова Тетяна Вікторівна є власником об'єкта нерухомого майна (кафе), розташованого за адресою - м. Дніпро, вул. Володимира Антоновича, буд.79.
Чинне законодавство не виділяє такого суб'єкта права власності як фізична особа-підприємець та не містить норм щодо права власності фізичної особи-підприємця. Отже, суб'єктом права власності визнається саме фізична особа, яка може бути власником будь-якого майна, крім майна, що не може перебувати у власності фізичної особи. При цьому, правовий статус фізичної особи-підприємця не впливає на правовий режим майна, що перебуває у його власності (такі висновки викладено у постановах Верховного Суду від 15.05.2018 у справі №920/1275/16, від 12.03.2024 у справі №925/989/22).
Станом на 2023рік Котуранова Тетяна Вікторівна була власником об'єкту нерухомого майна (кафе) та споживачем електричної енергії, не маючи статусу фізичної особи-підприємця.
Згідно з пунктом 1.1.2 глави 1.1 розділу І Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 №312 (далі - Правила роздрібного ринку електричної енергії), споживач електричної енергії - фізична особа, у тому числі фізична особа-підприємець, або юридична особа, що купує електричну енергію для власного споживання.
Таким чином споживачем електричної енергії є не лише фізична особа-підприємець, а й фізична особа, що купує електричну енергію для власного споживання.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що у спірних правовідносинах Котуранова Тетяна Вікторівна виступала не як фізична особа-підприємець та про відсутність між сторонами господарських відносин. Тому суд відмовляє у прийнятті позовної заяви Акціонерного товариства «ДТЕК Дніпровські електромережі» до Котуранової Тетяни Віталіївни про стягнення вартості недоврахованої електроенергії у розмірі 58885грн10коп, 3% річних у розмірі 3445грн99коп, інфляційних втрат у розмірі 12542грн53коп.
Щодо посилання позивача на ухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 24.10.2024 у справі №201/6473/24, залишену без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 28.05.2025 у справі №201/6473/24, суд зазначає про різні предмети спору у справі №201/6473/24 та у справі №904/1600/26.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 175 Господарського процесуального кодексу України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.
Пунктом 6 статті 175 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що відмовляючи у відкритті провадження з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.
Суд роз'яснює заявнику, що розгляд вказаного позову віднесений до юрисдикції загальних судів.
Враховуючи наведене, керуючись статтями 4, 20, 175, 232 - 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
Відмовити у прийнятті позовної заяви Акціонерного товариства «ДТЕК Дніпровські електромережі» до Котуранової Тетяни Віталіївни про стягнення вартості недоврахованої електроенергії у розмірі 58885грн10коп, 3% річних у розмірі 3445грн99коп, інфляційних втрат у розмірі 12542грн53коп.
Ухвала набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена у порядку та строки, встановлені статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Р.Г. Новікова