вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63
за результатами розгляду заяв та клопотань учасників судового процесу
25.03.2026м. ДніпроСправа № 904/4360/25
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Іванової Т.В.
за участю секретаря судового засідання Давидової Є.О.
та представників:
від позивача: Бардакова А.О. (в режимі відеоконференції)
від відповідача: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження справу
за позовом Фермерського господарства "Альянс" (63450, Харківська область Чугуївський (Зміївський) район, село Роздольне, вулиця Молодіжна, будинок 1-А; ідентифікаційний код 31374476)
до відповідача Фізичної особи-підприємця Мовчан Олексія Володимировича ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )
про стягнення заборгованості за договором про надання послуг №9/23 НП від 01.04.2023 коштів оплати в сумі 650 000,00 грн та 2 175 100,00 грн збитків
В провадженні Господарського суду Дніпропетровської області перебуває справа за позовом Фермерського господарства "Альянс" до Фізичної особи-підприємця Мовчан Олексія Володимировича про стягнення заборгованості за договором про надання послуг №9/23 НП від 01.04.2023 коштів оплати в сумі 650 000,00 грн та 2 175 100,00 грн збитків.
В межах даної справи Фізичною особою-підприємцем Мовчан Олексієм Володимировичем до господарського суду було подано наступні клопотання:
- (вх. суду №49595/25 від 11.11.2025) щодо постановлення окремої ухвали;
- (вх. суду №49596/25 від 11.11.2025) щодо залучення представника;
- (вх.суду №5989/25 від 12.11.2025) про перегляд ухвали за нововиявленими обставинами;
- (вх.суду №50042/25 від 12.11.2025) про зупинення проводження у справі;
- (вх. суду №50044/25 від 13.11.2025) про зупинення провадження у справі;
- (вх. суду №50596/25 від 18.11.2025) про зупинення провадження у справі;
- (вх.суду №50601/25 від 18.11.2025) про призначення колегіального розгляду справи;
- (вх. суду №50614/25 від 18.11.2025) про залучення третіх осіб;
- (вх.суду №50630/25 від 18.11.2025) про надання дозволу на трансляцію судових засідань;
- (вх. суду № 50673/25 від 18.11.2025) про продовження строку на надання відповідей;
- (вх.суду №51262/25 від 20.11.2025) про долучення доказів до матеріалів справи;
- (вх. суду №855/26 від 09.01.2026) про продовження строку на надання відповідей.
Розглянувши клопотання відповідача щодо постановлення окремої ухвали, господарський суд зазначає наступне.
Відповідно до поданого клопотання відповідач просить господарський суд:
- при розгляді справи не творити перепони в доступі до правосуддя Державі України в особі її представників;
- дійти висновку, що закон чи інший правовий акт, щодо представництва в суді, суперечить Конституції України, суд не застосовувати норму права яка є перепону в задовільнені цього клопотання щодо представництва, а застосувати норми Конституції України як норми прямої дії, та після ухвалення рішення у справі звернутися до Верховного Суду для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності закону щодо положення Господарського процесуального кодексу України в частині представництва, вирішення питання про конституційність якого належить до юрисдикції Конституційного Суду України.
Суд, дослідивши подане клопотання щодо постановлення окремої ухвали та застосування конституційних норм як норм прямої дії, дійшов висновку, що заявлені у клопотанні вимоги не ґрунтуються на положеннях чинного процесуального законодавства та не підлягають задоволенню.
Хоча заявник формально не просить суд тлумачити положення Конституції України, зміст його доводів зводиться до необхідності встановити суперечність між нормами Конституції та нормами Господарського процесуального кодексу України щодо представництва, а також застосувати Конституцію України шляхом невиконання вимог процесуального закону.
Встановлення такої суперечності, визначення обсягу, змісту та способу застосування конституційних норм у співвідношенні із законом фактично передбачає здійснення судом конституційного контролю та офіційного тлумачення положень Конституції, що відповідно до статей 147- 150 Конституції України належить виключно до компетенції Конституційного Суду України. Господарський суд не наділений повноваженнями оцінювати конституційність законів чи не застосовувати закон через уявну або передбачувану суперечність із Конституцією. Суд застосовує процесуальний закон, який має презумпцію конституційності, поки інше не встановлено Конституційним Судом.
Подальші доводи заявника щодо нібито дискримінації, правового статусу громадянина як представника держави, посилання на рішення Європейського суду з прав людини у кримінальних провадженнях, а також вимоги про звернення суду до Верховного Суду для ініціювання конституційного подання не мають правового значення для розгляду даного спору, не випливають із положень Господарського процесуального кодексу України та не пов'язані з предметом розгляду у справі № 904/4360/25.
Процесуальне законодавство чітко визначає, що представництво сторін у господарському процесі здійснюється особисто або через адвоката, а від імені держави лише органами державної влади чи іншими суб'єктами, прямо уповноваженими законом. Нотаріальна довіреність не змінює передбаченого законом порядку представництва та не може надавати особі, яка не є адвокатом і не уповноважена законом, право здійснювати представництво у господарському суді в категоріях справи що не віднесені до малозначних.
З огляду на наведене, подане клопотання не містить жодних передбачених законом підстав для його задоволення, не стосується предмета спору, виходить за межі повноважень господарського суду та не має процесуального значення для правильного вирішення справи.
Враховуючи вищевикладене, господарський суд дійшов висновку відмовити у задоволені клопотання (вх. суду №49595/25 від 11.11.2025) щодо постановлення окремої ухвали.
Крім того, господарський суд вважає за необхідне роз'яснити відповідачу наступне.
Відповідно до частини третьої статті 1312 Конституції України виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді, а також захист від кримінального обвинувачення.
Водночас частиною четвертою зазначеної статті встановлено, що законом можуть бути визначені винятки щодо представництва в суді у трудових спорах, спорах щодо захисту соціальних прав, щодо виборів та референдумів, у малозначних спорах, а також стосовно представництва малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена.
Чинними нормами Господарського процесуального кодексу України, зокрема частиною другою статті 58, регламентовано, що при розгляді справ у малозначних спорах (малозначні справи) представником може бути особа, яка досягла вісімнадцяти років, має цивільну процесуальну дієздатність, за винятком осіб, визначених статтею 59 цього Кодексу.
Згідно зі статтею 12 Господарського процесуального кодексу України малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Тобто процесуальним законом встановлено, що малозначними є справи, по-перше, визначені такими законом (пункт 1 частини п'ятої статті 12 Господарського процесуального кодексу України), і по-друге, визнані малозначними судом (пункт 2 частини п'ятої статті 12 Господарського процесуального кодексу України).
Така правова позиція викладена в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.06.2018 у справі № 927/5/18.
Отже, Верховний Суд у своїх рішеннях (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/2915/18, від 25.06.2018 у справі № 927/5/18, від 01.06.2018 у справі № 904/7536/17, від 11.10.2018 у справі № 910/6435/18) дотримується позиції, що представництво інтересів учасника справи у малозначних справах може здійснюватися не лише адвокатом, а й іншим законним представником з наданням доказів суду щодо уповноваження такої особи на представництво інтересів учасника справи відповідно до вимог процесуального законодавства.
Суд додатково зазначає, що у господарському процесі законним представником є особа, яка в силу закону, статуту чи положення має право діяти від імені учасника справи без довіреності, тобто її повноваження виникають не з волевиявлення сторони, а безпосередньо із закону; до таких представників належать керівник або інший уповноважений орган юридичної особи, а також органи державної влади чи місцевого самоврядування, які представляють відповідно державу або територіальну громаду;
Наведене є винятком із загального правила прямої дії, встановленого статтями 59, 1312 та підпунктом 11 пункту 161 розділу ХV "Перехідні положення" Конституції України, яким передбачено, що представництво відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 та статті 131-2 Конституції України здійснюється виключно прокурорами або адвокатами у Верховному Суді та судах касаційної інстанції з 1 січня 2017 року; у судах апеляційної інстанції - з 1 січня 2018 року; у судах першої інстанції - з 1 січня 2019 року.
В той же час, провадження у справі № 904/4360/25 відкрито за правилами загального позовного провадження, що з огляду на категорію та складність спору виключає можливість здійснення представництва у суді будь-якою іншою особою, окрім адвоката. Тому у даній справі представництво інтересів учасника процесу може здійснювати лише особа, яка має статус адвоката та належним чином уповноважена стороною відповідно до вимог статей 56, 58 та 60 Господарського процесуального кодексу України.
Отже, суд зазначає, що відповідач - Фізична особа-підприємець Мовчан Олексій Володимирович має право здійснювати представництво своїх інтересів у господарському суді особисто в порядку самопредставництва або через свого представника - адвоката, належним чином уповноваженого відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України.
Також суд вважає за необхідне роз'яснити відповідачу його право звернутися за допомогою до системи безоплатної правової допомоги, у тому числі до центрів та бюро правової допомоги, які можуть забезпечити надання адвоката для захисту його прав та інтересів у судовому процесі відповідно до Закону України "Про безоплатну правову допомогу", або до платного адвоката за власним вибором для забезпечення належного представництва та захисту його прав та інтересів у судовому процесі.
Розглянувши клопотання відповідача (вх. суду №49596/25 від 11.11.2025) щодо залучення представника, господарський суд зазначає наступне.
Відповідно до поданого клопотання відповідач просить господарський суд:
- у зв'язку з викликом відповідача до ТЦК у Одеську область відкласти судове засідання , або провести його за участю;
- залучити до участі в справі, в якості законного представника - Державу України, в особі правозахисника, громадського діяча та журналіста Кісель Юрія Івановича;
- дійти висновку, що закон чи інший правовий акт, щодо представництва в суді, суперечить Конституції України, суд не застосовувати норму права яка є перепону в задовільнені цього клопотання щодо представництва, а застосовати норми Конституції України як норми прямої дії, та після ухвалення рішення у справі звернутися до Верховного Суду для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності закону щодо положення Господарського процесуального кодексу України в частині представництва, вирішення питання про конституційність якого належить до юрисдикції Конституційного Суду України;
- не надавати особистих міркувань та товкмачень закону вирішення питання про конституційність якого належить до юрисдикції Конституційного Суду України, з огляду на частину 4 статті 382 Кримінального кодексу України;
- в разі незадоволення клопотання про залучення представника розглянути заяву про відвід головуючого судді , після одержання мною письмової ухвали я наддам письмову заяву про відвід судді;
- мотивовану ухвалу оголосити до початку слухання справи по суті;
- надіслати на електрону скриньку вступну та резолютивну частину судового рішення за суттю розгляду моєї апеляційної скарги.
Таким чином зміст вказаного клопотання в основному зводиться до вимоги відповідача щодо залучення в якості законного представника - Державу України, в особі правозахисника, громадського діяча та журналіста Кісель Юрія Івановича, який не має статусу адвоката.
Як вбачається з матеріалів справи відповідачем було подано два тотожні за змістом клопотання (вх. суду №37985/25 від 02.09.2025 та вх. суду №40811/25 від 18.09.2025) щодо залучення представника - Кісель Юрія Івановича, у задоволенні яких ухвалою господарського суду від 11.11.2025 було відмовлено.
Отже подане клопотання є таким що подане втретє, і яке вже вирішено ухвалою господарського суду від 11.11.2025.
Суд зазначає, що у разі відсутності спеціальної норми щодо вирішення певних питань, які виникають при розгляді справи, в силу положень частини 10 статті 11 Господарського процесуального кодексу України, до відповідних заяв, клопотань тощо учасників судового процесу мають застосовуватися положення чинного процесуального закону, якими врегульовано аналогічні питання (аналогія закону).
Відповідно до пункту 3 та пункту 5 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України суд залишає позов без розгляду, якщо: у провадженні цього чи іншого суду є справа із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав; позивач до початку розгляду справи по суті подав заяву про залишення позову без розгляду.
Враховуючи те, що відповідачем втретє заявлено клопотання щодо залучення представника - Кісель Юрія Івановича, яке вже вирішено судом, господарський суд вбачає підстави для застосування у даному випадку аналогії закону та залишення без розгляду клопотання щодо залучення представника - Кісель Юрія Івановича.
Враховуючи вищевикладене, господарський суд дійшов висновку залишити без розгляду клопотання (вх. суду №49596/25 від 11.11.2025) щодо залучення представника.
Розглянувши клопотання відповідача (вх. суду №5989/25 від 12.11.2025) про перегляд ухвали за нововиявленими обставинами, господарський суд зазначає наступне.
Відповідно до поданого клопотання відповідач просить господарський суд переглянути судове рішення від 12.11.2025, щодо закриття підготовчого судового засідання за нововиявленими обставинами та призначити розгляд чергового судового засідання після розгляду заяви про відвід суді Іванової.
Клопотання обґрунтоване тим, що на думку відповідача, на момент розгляду справи існували обставини, які не були враховані судом, що у свою чергу зумовило передчасний перехід до судового розгляду по суті. Зокрема, відповідач стверджує про нерозглянуті клопотання подані ним перед початком підготовчого засідання, про поведінку головуючого судді та секретаря, а також про інші процесуальні дії, які, на його переконання, могли вплинути на результат розгляду.
В основу мотивування поданого клопотання покладено наступне:
- під час розгляду справи, за твердженням відповідача, суд не звернув уваги на те щодо початку розгляду завчасно останній надав суду два процесуальних документа що стосується відводу судді , постановлення окремої ухвали, перенесення судового засідання та прийняття рішення що до залучення представника відповідача до участі в справі, за зазначене суд попередив головуючу суддю та секретаря до початку розгляду справи. Але секретар за халатного відношення до своїх посадових обов'язків не здійснив зазначеної дії що стало тягарем не розгляду заяви про відвід судді та відкладення судового засідання з поважних обставин.
- ігнорування судом, на думку відповідача, підстав зупинення провадження у справі, з огляду на рішення про притягнення позивача до кримінальної відповідальності (420240000000318) та клопотання відповідача про призначення судової експертизи щодо підробки документів на якому гуртуються позовні вимоги позивача.
Викладені у клопотанні доводи відповідача не відповідають фактичним обставинам та матеріалам справи.
По-перше, твердження відповідача про подання перед початком судового засідання заяви про відвід судді, заяви про постановлення окремої ухвали, перенесення судового засідання та залучення представника, які нібито залишені без реагування "через халатність секретаря", не підтверджені жодними належними та допустимими доказами у розумінні статті 74 Господарського процесуального кодексу України. У матеріалах справи відсутні відомості про надходження зазначених документів до суду до початку підготовчого засідання.
По-друге, доводи відповідача про ігнорування судом підстав для зупинення провадження у зв'язку з нібито існуванням кримінального провадження щодо позивача також є необґрунтованими. Відповідно до постанови Об'єднаної Палати Касаційного цивільного суду від 02.06.2025 у справі № 943/242/22 перебування матеріалів кримінального провадження на стадії досудового розслідування не є належною підставою для зупинення провадження у справі.
По-третє, твердження відповідача про неврахування судом його клопотання про призначення судової експертизи є безпідставним, оскільки відповідне клопотання було розглянуте у підготовчому судовому засіданні 11.11.2025 перед переходом до розгляду справи по суті, за результатами чого ухвалено рішення про відмову в його задоволенні.
Таким чином, наведені заявником обставини не підтверджені жодними доказами та не є нововиявленими у розумінніГосподарського процесуального кодексу України, не спростовують факти, покладені в основу судового рішення, та не можуть вплинути на його правильність, а відтак не становлять підстави для перегляду судового рішення.
Враховуючи вищевикладене, господарський суд дійшов висновку відмовити у задоволенні клопотання (вх. суду № 5989/25 від 12.11.2025) про перегляд ухвали за нововиявленими обставинами.
Розглянувши клопотання відповідача (вх. суду №50042/25 від 12.11.2025) про зупинення проводження у справі, господарський суд зазначає наступне.
Відповідно до поданого клопотання відповідач просить господарський суд:
- зупинити провадження у справі №904/4360/25 до завершення кримінального провадження №420240000000318, що здійснюється відносно позивача посадових осіб Фермерського господарства "Альянс". Та поновлення нового за підробку підпису за яким суддя упереджено відмовила в призначені судової експертизи в рамках зазначеної справи 904/4360/25;
- витребувати у відповідного правоохоронного органу Відділення поліції № 5 Дніпровського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровської області довідку або копію ухвали слідчого за руху кримінальної справи 420240000000318, що підтверджує факт існування зазначеного кримінального провадження;
- після усунення обставин, які зумовили зупинення, поновити розгляд справи в загальному порядку.
Тобто відповідач просить суд зупинити провадження у справі у зв'язку із наявністю кримінального провадження №420240000000318.
Як зазначено вище, відповідно до постанови Об'єднаної Палати Касаційного цивільного суду від 02.06.2025 у справі №943/242/22 перебування матеріалів кримінального провадження на стадії досудового розслідування не є належною підставою для зупинення провадження у справі.
Крім того, господарський суд зазначає що статті 227, 228 Господарського процесуального кодексу України не містить підстав зупинення провадження у справі у зв'язку із наявністю кримінального провадження №420240000000318 та здійсненням у ньому досудового розслідування за ознаками вчиненого злочину.
Враховуючи вищевикладене, господарський суд дійшов висновку відмовити у задоволенні клопотання (вх. суду №50042/25 від 12.11.2025) про зупинення проводження у справі.
Розглянувши клопотання відповідача (вх. суду №50044/25 від 13.11.2025) про зупинення провадження у справі, господарський суд зазначає наступне.
Вказане клопотання, за змістом та вимогами є аналогічним до поданого відповідачем клопотання (вх. суду №50042/25 від 12.11.2025) про зупинення проводження у справі.
Як вказано вище, за результатами розгляду господарським судом клопотання відповідача (вх. суду №50042/25 від 12.11.2025) про зупинення проводження у справі останньому було відмовлено через відсутність підстав для такого зупинення, а також з огляду на існуючу практику Верховного Суду (постанова від 02.06.2025 у справі №943/242/22) та положення процесуального закону.
Отже подане клопотання є таким що подане вдруге, і яке вже вирішено судом.
Суд зазначає, що у разі відсутності спеціальної норми щодо вирішення певних питань, які виникають при розгляді справи, в силу положень частини 10 статті 11 Господарського процесуального кодексу України, до відповідних заяв, клопотань тощо учасників судового процесу мають застосовуватися положення чинного процесуального закону, якими врегульовано аналогічні питання (аналогія закону).
Відповідно до пункту 3 та пункту 5 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України суд залишає позов без розгляду, якщо: у провадженні цього чи іншого суду є справа із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав; позивач до початку розгляду справи по суті подав заяву про залишення позову без розгляду.
Враховуючи те, що відповідачем вдруге заявлено клопотання щодо зупинення провадження у справі з огляду на наявність кримінального провадження, яке вже вирішено судом, господарський суд вбачає підстави для застосування у даному випадку аналогії закону та залишення без розгляду клопотання про зупинення проводження у справі.
Враховуючи вищевикладене, господарський суд дійшов висновку залишити без розгляду клопотання (вх. суду №50044/25 від 12.11.2025) про зупинення проводження у справі.
Розглянувши клопотання відповідача (вх. суду №50596/25 від 18.11.2025) про зупинення провадження у справі, господарський суд зазначає наступне.
Відповідно до поданого клопотання відповідач просить господарський суд зупинити або перенести розгляд справи призначеної на 18.11.2025 після її розгляду 11.11.2025 до вирішення питання апеляційним судом про перегляд судових рішень щодо відводу судді та закриття підготовчого судового засідання та інших питаннях.
Суд зазначає, що у даному випадку відсутні правові підстави для відкладення розгляду справи, оскільки відповідач не навів жодних обставин, передбачених статтею 202 Господарського процесуального кодексу України, які б об'єктивно унеможливлювали проведення судового засідання у призначену дату. Подання апеляційної скарги на проміжні процесуальні ухвали не є підставою для відкладення розгляду справи.
Крім того, пунктом 17.10 перехідних положень Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі подання апеляційної скарги на ухвали суду першої інстанції, передбачені пунктами 1, 6-8, 10, 12-14, 17, 19, 21, 31-33 частини першої статті 255 цього Кодексу (крім ухвал про відмову у прийнятті або повернення зустрічного позову, про відмову у прийнятті або повернення позову третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, ухвал про зупинення провадження у справі, які подані з пропуском строку на їх оскарження), чи подання касаційної скарги на ухвали суду апеляційної інстанції (крім ухвал щодо забезпечення позову, зміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення, ухвал про зупинення провадження у справі, які подані з пропуском строку на їх оскарження, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремих ухвал) - до суду апеляційної або касаційної інстанції передаються всі матеріали.
Оскаржена відповідачем ухвала, прийняте нею процесуальне рішення, не входить до переліку ухвал, передбачених статтею 255 Господарського процесуального кодексу України у взаємозв'язку з пунктом 17.10 перехідних положень, які тягнуть передачу всіх матеріалів справи до апеляційної інстанції та, відповідно, перешкоджають продовженню її розгляду.
Таким чином, подання апеляційної скарги у даному випадку не породжує автоматичної процесуальної заборони на подальший розгляд справи судом першої інстанції та не унеможливлює здійснення судового провадження. Зазначені відповідачем обставини не підпадають під дію статті 228 Господарського процесуального кодексу України, оскільки ані апеляційна скарга, ані сам її предмет не впливають на можливість суду встановлювати фактичні обставини спору, досліджувати докази та ухвалювати рішення у справі.
Суд також зазначає, що станом на момент розгляду даного клопотання Центральним апеляційним господарським судом матеріали справи №904/4360/25 не витребувані, у зв'язку з чим у суду першої інстанції відсутні будь-які процесуальні підстави для зупинення провадження у справі.
Крім того, господарський суд вважає за необхідне зазначити, що глава 8 розділу ІІІ Господарського процесуального кодексу України містить норми, які регулюють залишення позову без розгляду, зупинення і закриття провадження у справі.
Зупинення провадження у справі зупиняє перебіг процесуальних строків (частина 1 статті 117 Господарського процесуального кодексу України), який продовжується з дня поновлення провадження у справі (частина 2 статті 117 Господарського процесуального кодексу України), а самі випадки, які регламентують зупинення провадження у справі чітко передбачені статтями 227, 228 Господарського процесуального кодексу України і є вичерпними.
Положення статті 227 Господарського процесуального кодексу України передбачають обов'язок суду зупинити провадження у справі.
Пункт 5 частини 1 статті 227 Господарського процесуального кодексу України визначає, що суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у випадках: об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Провадження у справі зупиняється у випадку, встановленому пунктом 5 частини 1 статті 227 цього Кодексу, до набрання законної сили судовим рішенням, від якого залежить вирішення справи (пункт 4 частини 1 статті 229 Господарського процесуального кодексу України).
Досліджуючи питання про дотримання судом під час зупинення провадження норм процесуального права, зокрема пункту 5 частини 1 статті 227 Господарського процесуального кодексу України, суд виходить із системного аналізу цього пункту через призму завдань та основних засад господарського судочинства, закріплених у частині 1, пунктах 1, 4, 10, 11 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України, а також умов застосування цього пункту, якими є:
- об'єктивна неможливість розгляду цієї справи до вирішення іншої справи; тобто неможливість для суду самостійно встановити обставини, які встановлюються судом в іншій справі;
- пов'язаність справи з іншою, в якій суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на докази у цій справі, зокрема факти, що мають преюдиційне значення;
- обґрунтованість судового рішення, в якому має бути проаналізовано, чи дійсно від наведених обставин залежить вирішення спору в цій справі, та належно мотивовано, що зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи зумовлюється виявленням в ній саме обставин, фактів тощо, які не можуть бути з'ясовані та встановлені в цьому процесі, але мають значення для справи, провадження в якій зупинено і саме це і є першопричиною перешкоди у здійсненні правосуддя в справі, що зупиняється.
Метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи є виявлення обставин, підстав, фактів тощо, які не можуть бути з'ясовані та встановлені в цьому процесі, але мають значення для справи, провадження в якій зупинено.
Верховний Суд у складі суддів Об'єднаної Палати Касаційного господарського суду у постанові від 01.03.2024 у справі № 910/17615/20, зробив наступний висновок що: по-перше, провадження у справі слід зупиняти лише за наявності беззаперечних підстав для цього; по-друге, під неможливістю розгляду справи до вирішення іншої справи необхідно розуміти те, що обставини, які розглядаються в такій справі, не можуть бути встановлені судом самостійно через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи внаслідок непідвідомчості, обмеженості предметом позову, неможливості розгляду тотожної справи, черговості розгляду вимог тощо; по-третє, обов'язкова пов'язаність справи, що зупиняється, з іншою, в якій суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на докази у цій справі, зокрема факти, що мають преюдиційне значення.
Таким чином, для вирішення питання про зупинення провадження у справі з огляду на вимоги пункту 5 частини 1 статті 227 Господарського процесуального кодексу України суд повинен у кожному конкретному випадку з'ясувати:
- чи існує вмотивований зв'язок між предметом судового розгляду у справі, яка розглядається судом, з предметом доказування в конкретній іншій справі, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства;
- чим обумовлюється об'єктивна неможливість розгляду цієї справи з вказівкою на обставини, які встановлюються судом в іншій справі.
Вказаний висновок Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду узгоджується із постановою Верховного Суду у складі Об'єднаної Палати Касаційного цивільного суду від 14.02.2022 у справі №357/10397/19.
Водночас Верховний Суд у складі суддів Об'єднаної Палати Касаційного господарського суду у постанові від 01.03.2024 у справі № 910/17615/20 вказав, що за приписами пункту 5 частини 1 статті 227 Господарського процесуального кодексу України суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
У даній справі №904/4360/25 відсутня будь-яка об'єктивна неможливість її розгляду, оскільки наявні в матеріалах справи докази є достатніми для встановлення та оцінки всіх фактичних обставин, необхідних для вирішення спору по суті. Наявні письмові докази, пояснення сторін і процесуальні документи дозволяють суду повно та всебічно з'ясувати характер правовідносин між сторонами, перевірити обґрунтованість заявлених вимог та надати їм належну юридичну оцінку, що унеможливлює зупинення її розгляду, у тому числі у зв'язку з апеляційним переглядом ухвали суду постановлену з процесуальних питань.
Враховуючи вищевикладене, господарський суд дійшов висновку відмовити у задоволенні клопотання (вх. суду №50596/25 від 18.11.2025) про зупинення провадження у справі.
Розглянувши клопотання відповідача (вх. суду №50601/25 від 18.11.2025) про призначення колегіального розгляду справи, господарський суд зазначає наступне.
Відповідно до поданого клопотання відповідач просить господарський суд постановити ухвалу про розгляд справи колегією суддів, з огляду на складність справи.
Приписами частини 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що справи у судах першої інстанції розглядаються суддею одноособово, крім випадків, визначених цим Кодексом. Будь-яку справу, що відноситься до підсудності суду першої інстанції, залежно від категорії і складності справи, може бути розглянуто колегіально у складі трьох суддів, крім справ, які розглядаються в порядку наказного і спрощеного позовного провадження.
Отже, за загальним правилом, розгляд справи у суді першої інстанції здійснюється суддею одноособово.
Водночас, законодавцем передбачено право судді для розгляду конкретної справи вирішити питання про збільшення складу суду, виходячи із категорії та складності справи (частина 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України).
При цьому, відповідно до частини 10 статті 33 Господарського процесуального кодексу України вбачається, якщо справа має розглядатися суддею одноособово, але цим Кодексом передбачена можливість колегіального розгляду такої справи, питання про призначення колегіального розгляду вирішується до закінчення підготовчого засідання у справі (до початку розгляду справи, якщо підготовче засідання не проводиться) суддею, який розглядає справу, за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи, про що постановляється ухвала.
Суд зазначає, що ухвалою господарського суду від 11.11.2025 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті, а отже питання про зміну складу суду та призначення колегіального розгляду мало бути порушено та вирішено до завершення підготовчого провадження, відповідно до вимог частини 10 статті 33 Господарського процесуального кодексу України. Подане після закриття підготовчого засідання клопотання не може бути розглянуте судом, оскільки процесуальний строк для вирішення питання щодо колегіального складу суду вже сплив, а справу розпочато до розгляду по суті суддею одноособово в межах повноважень та у порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України. У зв'язку з цим у суду відсутні правові підстави для задоволення клопотання відповідача про призначення колегіального складу суду.
Враховуючи вищевикладене, господарський суд дійшов висновку відмовити у задоволенні клопотання (вх. суду №50601/25 від 18.11.2025) про призначення колегіального розгляду справи.
Розглянувши клопотання відповідача (вх. суду №50614/25 від 18.11.2025) про залучення третіх осіб, господарський суд зазначає наступне.
Відповідно до поданого клопотання відповідач просить господарський суд:
- залучити Президента України та Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини до участі у справі № 904/4360/25 як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог;
- повідомити зазначених третіх осіб про їх залучення, направити їм копію цього клопотання та роз'яснити їх права на участь у справі;
- надати їм можливість подати усі процесуальні документи (пояснення, заперечення тощо) в межах цієї справи;
- залучення третіх осіб провести без відкладення, з урахуванням строків, встановлених Господарським процесуальним кодексом України.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, можуть вступити у справу до закінчення підготовчого провадження або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, подавши позов до однієї або декількох сторін. Про прийняття позовної заяви та вступ третьої особи у справу суд постановляє ухвалу. Треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, користуються усіма правами і несуть усі обов'язки позивача. Після вступу в справу третьої особи, яка заявила самостійні вимоги щодо предмета спору, справа за клопотанням учасника справи розглядається спочатку. До позовів третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору у справі, в якій відкрито провадження, застосовуються положення статті 180 цього Кодексу.
Згідно із статтею 50 Господарського процесуального кодексу України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов'язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи. Якщо суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до розгляду встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права та обов'язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору. У заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити до участі у справі. Про залучення третіх осіб до участі у справі суд постановляє ухвалу, в якій зазначає, на які права чи обов'язки такої особи та яким чином може вплинути рішення суду у справі. Треті особи, які не заявляють самостійних вимог, мають процесуальні права та обов'язки, встановлені статтею 42 цього Кодексу. Вступ у справу третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, не тягне за собою розгляду справи спочатку.
Господарський суд зазначає, що відповідач не навів і не довів, які саме права чи обов'язки цих суб'єктів будуть змінені, порушені або встановлені судовим рішенням у даній господарській справі. Наведені заявником міркування стосовно залучення є абстрактними, не стосуються предмета спору та не підтверджують наявність у Президента України чи Уповноваженого Верховною радою України з прав людини матеріально-правового інтересу у вирішенні справи №904/4360/25.
Сам по собі контроль Уповноваженого Верховною радою України з прав людини за додержанням прав людини або статус Президента, як гаранта Конституції, не створюють підстав для їх участі у цьому процесі, оскільки чинне законодавство не передбачає їхню участь, як третіх осіб, у приватноправових господарських спорах і не пов'язує їхні повноваження з вирішенням майнових вимог між сторонами.
Суд зазначає, що залучення третіх осіб є допустимим лише за наявності прямого зв'язку між результатом розгляду справи та зміною їхніх суб'єктивних прав чи обов'язків.
Враховуючи вищевикладене, господарський суд дійшов висновку відмовити у задоволенні клопотання (вх. суду №50614/25 від 18.11.2025) про залучення третіх осіб.
Розглянувши клопотання відповідача (вх. суду №50630/25 від 18.11.2025) про надання дозволу на трансляцію судових засідань, господарський суд зазначає наступне.
Відповідно до поданого клопотання відповідач просить господарський суд:
- постановити ухвалу про дозвіл на трансляцію судових засідань за зазначеною справою на YouTube канал "Судова влада України";
- здійснити транслювання перебігу судового засідання в мережі Інтернет в обов'язковому порядку та забезпечити трансляцію судових засідань технічними засобами за вищезазначеною справою, на YouTube канал "Судова влада України" www.youtube.com/channel/UCFDRcAmACu5ljF-YUMGctnA та на портал "Судова влада України" court.gov.ua/affairs/online/;
- на судове засідання викликати судовою повісткою в електроном виді на електрону скриньку - kiseluyrii2381200413@gmail.com (та дублювати її смс) та судову повістку сумісно з ухвалою суду надіслати на електрону скриньку.
Частиною 1 статті 8 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розгляд справ у господарських судах проводиться усно і відкрито, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Згідно із частиною 2 статті 8 Господарського процесуального кодексу України, будь-яка особа має право бути присутньою у відкритому судовому засіданні.
Особи, присутні в залі судового засідання, представники медіа можуть проводити у залі судового засідання фотозйомку, відео- та аудіозапис з використанням портативних відео- та аудіотехнічних засобів без отримання окремого дозволу суду, але з урахуванням обмежень, встановлених цим Кодексом (частина 5 статті 8 Господарського процесуального України).
Трансляція судового засідання здійснюється з дозволу суду. Якщо всі учасники справи беруть участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, здійснюється транслювання перебігу судового засідання в мережі Інтернет в обов'язковому порядку (частина 6 статті 8 Господарського процесуального кодексу України).
Проведення в залі судового засідання фотозйомки, відеозапису, а також трансляція судового засідання повинні здійснюватися без створення перешкод у веденні засідання і здійсненні учасниками судового процесу їхніх процесуальних прав (частина 7 статті 8 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до частини 1 статті 11 Закону України "Про судоустрій та статус суддів", судові рішення, судові засідання та інформація щодо справ, які розглядаються судом, є відкритими, крім випадків, установлених законом. Ніхто не може бути обмежений у праві на отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа має право на вільний доступ до судового рішення в порядку, встановленому законом.
Розгляд справ у судах відбувається відкрито, крім випадків, установлених законом. У відкритому судовому засіданні мають право бути присутніми будь-які особи. У разі вчинення особою дій, що свідчать про неповагу до суду або учасників судового процесу, така особа за вмотивованим судовим рішенням може бути видалена із зали судового засідання (частина 3 статті 11 Закону України "Про судоустрій та статус суддів").
Згідно із частиною 4 статті 11 Закону України "Про судоустрій та статус суддів", особи, присутні в залі судового засідання, представники засобів масової інформації можуть проводити в залі судового засідання фотозйомку, відео- та аудіозапис з використанням портативних відео- та аудіотехнічних засобів без отримання окремого дозволу суду, але з урахуванням обмежень, встановлених законом. Трансляція судового засідання здійснюється з дозволу суду. Якщо всі учасники справи беруть участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, здійснюється транслювання перебігу судового засідання в мережі Інтернет в обов'язковому порядку.
Проведення в залі судового засідання фотозйомки, відеозапису, а також трансляція судового засідання повинні здійснюватися без створення перешкод у веденні засідання і здійсненні учасниками судового процесу їхніх процесуальних прав. Суд може визначити місце в залі судових засідань, з якого має проводитися фотозйомка, відеозапис.
Оскільки у своєму клопотанні заявник вказує, що дана справа має велике суспільне значення та представляє суспільний інтерес, тому потребує трансляції судового процесу в мережі Інтернет, суд враховує таке.
Відповідно до статті 29 Закону України "Про інформацію", предметом суспільного інтересу вважається інформація, яка свідчить про загрозу державному суверенітету, територіальній цілісності України; забезпечує реалізацію конституційних прав, свобод і обов'язків; свідчить про можливість порушення прав людини, введення громадськості в оману, шкідливі екологічні та інші негативні наслідки діяльності (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, тощо.
Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду від 04.05.2021 у справі №420/8512/20 визначено, що словосполучення "значний суспільний інтерес" необхідно розуміти як серйозну, обґрунтовану зацікавленість, яка має неабияке виняткове значення для усього суспільства в цілому, певних груп людей, територіальних громад, об'єднань громадян тощо до певної справи в контексті можливого впливу ухваленого у ній судового рішення на права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб. Вказане поняття охоплює ті потреби суспільства або окремих його груп, які пов'язані із збереженням, примноженням, захистом існуючих цінностей девальвація та/або втрата яких мала б значний негативний вплив на розвиток громадянського суспільства. Наявність значного суспільного інтересу може мати місце й тоді, коли предмет спору зачіпає питання загальнодержавного значення, як от визначення і зміни конституційного ладу в Україні, виборчого процесу (референдуму), обороноздатності держави, її суверенітету, найвищих соціальних цінностей, визначених Конституцією України тощо.
Дане клопотання не містить жодних аргументів, які б свідчили про значний суспільний інтерес саме до цієї конкретної справи й вказували на те, що предмет даного спору стосується питань, які мають виняткове значення для суспільства в контексті наведених вище критеріїв.
Предметом спору у даній справі є стягнення заборгованості за договором надання послуг щодо ремонту сільськогосподарської техніки та стягненням збитків за вказаним договором.
Отже, спір стосується майнових взаємовідносин сторін та не виходить за межі індивідуальних інтересів учасників процесу, а тому не може бути підставою для застосування підвищених стандартів публічності чи здійснення онлайн-трансляції судового засідання.
Стосовно посилання відповідача на те, що даний спір нібито становить суспільний інтерес у зв'язку з корупційними діями судді та дискримінацією відповідача, господарський суд зазначає, що такі твердження є виключно суб'єктивними оцінками заявника, не підтверджені жодними доказами та не стосуються предмета позову.
Вирішення питань щодо законності чи обґрунтованості процесуальних дій судді виходить за межі розгляду цієї господарської справи та здійснюється виключно у передбаченому законом порядку. Наведені твердження не можуть свідчити про наявність суспільного інтересу та не утворюють жодних правових підстав для здійснення обов'язкової онлайн-трансляції судового засідання. Суд також звертає увагу, що гласність судового процесу забезпечується його відкритістю, а не покладанням на суд обов'язку організовувати трансляцію на вимогу сторони.
Також суд наголошує, що гласність забезпечується шляхом відкритого судового розгляду, можливістю вільного доступу осіб до залу судового засідання, правом присутніх здійснювати аудіо- та відеофіксацію із застосуванням портативних технічних засобів без спеціального дозволу суду, а також відкритістю судових рішень. Відсутність трансляції в мережі Інтернет не порушує права сторін на справедливий і публічний суд, оскільки всі гарантії відкритості розгляду забезпечуються у спосіб, передбачений Господарським процесуальним кодексом України та Законом України "Про судоустрій і статус суддів". Отже, відмова у здійсненні трансляції не обмежує гласність судового процесу й не позбавляє учасників справи або інших осіб, участь яких зумовлена суспільним інтересом, можливості бути присутніми на відкритому судовому засіданні.
Враховуючи вищевикладене, з огляду на обставини справи та викладені в клопотанні обґрунтування, господарський суд дійшов висновку відмовити у задоволенні клопотання (вх. суду №50630/25 від 18.11.2025) про надання дозволу на трансляцію судових засідань.
Розглянувши клопотання відповідача (вх. суду №50673/25 від 18.11.2025) про продовження строку на надання відповідей, господарський суд зазначає наступне.
Відповідно до поданого клопотання відповідач просить господарський суд перевірити дійсність медичного висновку про непрацездатність та вважати неявку з поважних обставин; подовжити термін на надання відповідей на питання позивача; судовий розгляд відкласти.
Отже, за своєю суттю клопотання зводиться до клопотання про продовження строку на надання відповідачем відповідей на питання позивача викладені в позовній заяві.
З поданого клопотання вбачається, що відповідач посилається на створений ним медичний висновок про непрацездатність та загальні твердження щодо погіршення стану здоров'я. Проте наданий документ не містить даних, які б свідчили про неможливість виконання відповідачем його процесуальних обов'язків, крім того даний медичний висновок не визначає стану відповідача, ступінь та тяжкість хвороби, що спричинили його непрацездатність та причини такого стану.
Суд зазначає, що Законом України від 03.10.2017 №2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" внесено істотні зміни, відповідно до яких у вітчизняному законодавстві з'явився новий інститут доказування, так зване - письмове опитування учасників справи як свідків.
У господарському судочинстві порядок застосування письмового опитування регламентовано статтею 90 Господарського процесуального кодексу України.
Статтею 90 Господарського процесуального кодексу України регламентовано, що учасник справи має право поставити в першій заяві по суті справи або у додатку до неї не більше десяти запитань іншому учаснику справи про обставини, що мають значення для справи. Учасник справи, якому поставлено питання іншим учасником справи, зобов'язаний надати вичерпну відповідь окремо на кожне питання по суті. На запитання до учасника справи, який є юридичною особою, відповіді надає її керівник або інша посадова особа за його дорученням. Відповіді на запитання подаються до суду учасником справи - фізичною особою, керівником або іншою посадовою особою юридичної особи у формі заяви свідка не пізніше як за п'ять днів до підготовчого засідання, а у справі, що розглядається в порядку спрощеного провадження, - за п'ять днів до першого судового засідання. Копія такої заяви свідка у той самий строк надсилається учаснику справи, який поставив письмові запитання. Якщо поставлене запитання пов'язане з наданням доказів, що підтверджують відповідні обставини, учасник справи разом із заявою свідка надає такі докази. Учасник справи має право відмовитися від надання відповіді на поставлені запитання: 1) з підстав, визначених статтями 67, 68 Господарського процесуального кодексу України; 2) якщо поставлене запитання не стосується обставин, що мають значення для справи; 3) якщо учасником справи поставлено більше десяти запитань. За наявності підстав для відмови від відповіді учасник справи повинен повідомити про відмову іншого учасника та суд у строк для надання відповіді на запитання. Суд за клопотанням іншого учасника справи може визнати підстави для відмови відсутніми та зобов'язати учасника справи надати відповідь.
Відповідь на поставлені запитання у формі заяви свідка може бути надана учасником справи у письмовому вигляді, без необхідності його особистої присутності у судовому засіданні. Відповідач не позбавлений можливості надати такі відповіді належним чином, оскільки подання письмового документа не потребує особистої участі у суді або виконання будь-яких дій, які об'єктивно неможливі у разі тимчасової непрацездатності. Поданий медичний висновок не підтверджує того, що відповідач позбавлений можливості підписати та подати письмову заяву свідка чи уповноважити іншу особу на подання документів до суду. Тому наведені у клопотанні обставини не свідчать про наявність підстав для продовження строку, визначеного частиною другою статті 90 Господарського процесуального кодексу України.
Суд також враховує, що ухвалою господарського суду від 11.11.2025 підготовче провадження у справі було закрито та розгляд спору розпочато по суті. На цій стадії процесу всі дії, пов'язані з підготовкою справи, у тому числі надання відповідей на запитання в порядку статті 90 Господарського процесуального кодексу України, мали бути здійснені на етапі підготовчого провадження. Відтак продовження строку надання відповідей на письмові запитання після закриття підготовчого провадження суперечить принципу концентрації процесу та неможливе з огляду на процесуальну природу стадії розгляду справи по суті.
Слід зауважити, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України).
Отже, надання відповідей на запитання в порядку статті 90 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням додаткового строку на поштовий перебіг закінчився - 02.09.2025.
Будь-яких клопотань про продовження вказаного процесуального строку у порядку, передбаченому частиною 2 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, до суду від відповідача не надходило; поважних причин пропуску вказаного строку суду також не повідомлено.
Згідно із частиною 1 статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.
Суд вважає, що відповідач не виконав свій обов'язок щодо надання відповідей на запитання в порядку статті 90 Господарського процесуального кодексу України та вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.
Більше того, права відповідача, як учасника справи, не можуть забезпечуватись за рахунок порушення права позивача на розумність строків розгляду справи судом (на своєчасне вирішення спору судом), що є безпосереднім завданням господарського судочинства, та яке відповідно до норм частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Враховуючи вищевикладене, господарський суд дійшов висновку відмовити у задоволенні клопотання (вх. суду №50673/25 від 18.11.2025) про продовження строку на надання відповідей.
Розглянувши клопотання відповідача (вх. суду №51262/25 від 20.11.2025) про долучення доказів до матеріалів справи, господарський суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення спорів з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав та інтересів.
Згідно з пунктами 1, 2, 4, 5 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України основними засадами господарського судочинства є, зокрема, верховенство права, рівність учасників процесу перед законом і судом, змагальність сторін та диспозитивність.
Статтею 42 Господарського процесуального кодексу України передбачено право учасників справи подавати заяви та клопотання, надавати пояснення, доводи і заперечення.
Водночас відповідно до частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України учасники процесу зобов'язані добросовісно користуватися процесуальними правами, а зловживання такими правами не допускається.
У постанові Верховного Суду від 12.01.2022 у справі №234/11607/20 зазначено, що при застосуванні процесуальних норм слід уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, оскільки надмірний формалізм може призвести до необґрунтованого обмеження права на доступ до суду.
Згідно з частиною 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України докази подаються разом із заявами по суті справи. Разом із тим суд має право прийняти докази, подані з порушенням установлених строків, якщо визнає причини їх неподання поважними.
Як убачається з матеріалів справи, підготовче провадження у справі закрито, а відтак відповідачем пропущено процесуальний строк для подання доказів.
Разом з тим, з урахуванням положень статей 2, 13, 74, 80 Господарського процесуального кодексу України, подання доказів після закінчення підготовчого провадження саме по собі не є безумовною підставою для відмови у їх прийнятті, якщо такі докази є належними та допустимими, мають значення для правильного вирішення спору, а їх неприйняття може призвести до неповного з'ясування обставин справи та не порушує принципів змагальності і рівності сторін.
Подані відповідачем документи стосуються предмета доказування у справі, відповідають вимогам належності та допустимості у розумінні статей 73- 77 Господарського процесуального кодексу України, а їх дослідження є необхідним для всебічного, повного та об'єктивного встановлення обставин справи.
Крім того, долучення таких доказів не призводить до порушення прав іншої сторони, оскільки остання не позбавлена можливості надати свої заперечення та пояснення щодо їх змісту, а також реалізувати інші процесуальні права.
Вказане узгоджується з принципом рівності сторін та принципом «рівної зброї», який є складовою права на справедливий суд, гарантованого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та передбачає надання кожній стороні розумної можливості представити свою позицію в умовах, що не ставлять її у суттєво невигідне становище порівняно з іншою стороною.
З урахуванням викладеного, керуючись принципами змагальності, диспозитивності та пропорційності, господарський суд дійшов висновку про задоволення клопотання відповідача (вх. суду №51262/25 від 20.11.2025) про долучення доказів до матеріалів справи.
Розглянувши клопотання відповідача (вх. суду №855/26 від 09.01.2026) про продовження строку на надання відповідей, господарський суд зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем раніше вже подавалося аналогічне за змістом клопотання (вх. суду №50673/25 від 18.11.2025) про продовження строку на надання відповідей, у задоволенні якого господарським судом було відмовлено, про що вказано вище.
Таким чином, подане клопотання є повторним, тотожним за своїм змістом та підставами, і фактично спрямоване на повторний розгляд питання, яке вже було вирішено судом, у даній ухвалі.
Суд зазначає, що у разі відсутності спеціальної норми щодо вирішення певних процесуальних питань, відповідно до частини 10 статті 11 Господарського процесуального кодексу України застосовується аналогія закону.
Відповідно до пунктів 3, 5 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України суд залишає заяву без розгляду у випадках, коли спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав вже перебуває на розгляді або був вирішений судом.
З огляду на викладене, враховуючи повторність заявленого клопотання та те, що відповідне питання вже було предметом розгляду суду, господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення такого клопотання без розгляду.
Враховуючи вищевикладене, господарський суд дійшов висновку залишити без розгляду клопотання відповідача (вх. суду №855/26 від 09.01.2026) про продовження строку на надання відповідей.
Також господарський суд звертає увагу на тому, що використання штучного інтелекту для підготовки процесуальних документів саме по собі не заборонено. Проте відповідальність за достовірність інформації, викладеної у процесуальних документах, покладається виключно на учасника справи.
Суд наголошує на обов'язковості дотримання принципу фахового людського контролю (human-in-the-loop). Використання штучного інтелекту у правничій діяльності допускається виключно як допоміжний інструмент, який не може замінити професійну діяльність правника: його критичне мислення, фахове судження та правову кваліфікацію (Рекомендації з відповідального використання штучного інтелекту для правників (схвалені Міністерством цифрової трансформації та Міністерством юстиції України, липень 2025 року).
Відповідно до встановлених етичних стандартів, правник зобов'язаний самостійно перевірити (верифікувати) результати, згенеровані штучним інтелектом, шляхом перехресної перевірки з офіційними джерелами - базами законодавства та реєстром судових рішень. Принцип добросовісності вимагає від учасника справи утримуватися від використання результатів роботи штучного інтелекту, якщо достовірність джерел перевірити неможливо.
Подання до господарського суду недостовірної інформації, зокрема посилань на неіснуючі постанови та правові позиції Верховного Суду, становить порушення принципу добросовісності користування процесуальними правами, закріпленого процесуальним законодавством, незалежно від способу підготовки цієї інформації.
Водночас подання до суду процесуальних документів, згенерованих за допомогою штучного інтелекту, за відсутності фахової перевірки, свідчить про недобросовісне користування учасником справи процесуальними правами, що може бути кваліфіковано як вияв неповаги до суду.
Керуючись статтями 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
1. У задоволені клопотання відповідача (вх. суду №49595/25 від 11.11.2025) щодо постановлення окремої ухвали - відмовити.
2. Клопотання відповідача (вх. суду №49596/25 від 11.11.2025) щодо залучення представника - залишити без розгляду.
3. У задоволенні клопотання відповідача (вх. суду № 5989/25 від 12.11.2025) про перегляд ухвали за нововиявленими обставинами - відмовити.
4. У задоволенні клопотання відповідача (вх. суду №50042/25 від 12.11.2025) про зупинення проводження у справі - відмовити.
5. Клопотання відповідача (вх. суду №50044/25 від 13.11.2025) про зупинення провадження у справі - залишити без розгляду.
6. У задоволенні клопотання відповідача (вх. суду №50596/25 від 18.11.2025) про зупинення провадження у справі - відмовити.
7. У задоволенні клопотання відповідача (вх. суду №50601/25 від 18.11.2025) про призначення колегіального розгляду справи - відмовити.
8. У задоволенні клопотання відповідача (вх. суду №50614/25 від 18.11.2025) про залучення третіх осіб - відмовити.
9. У задоволенні клопотання відповідача (вх. суду №50630/25 від 18.11.2025) про надання дозволу на трансляцію судових засідань - відмовити.
10. У задоволенні клопотання відповідача (вх. суду № 50673/25 від 18.11.2025) про продовження строку на надання відповідей - відмовити.
11. Клопотання відповідача (вх. суду №51262/25 від 20.11.2025) про долучення доказів до матеріалів справи - задовольнити.
12. Клопотання відповідача (вх. суду № 855/26 від 09.01.2026) про продовження строку на надання відповідей - залишити без розгляду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення - 25.03.2026 та може бути оскаржена в частині пунктів 3 та 10 ухвали в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України
Повну ухвалу складено - 30.03.2026.
Суддя Т.В. Іванова