пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10
E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885
31 березня 2026 року Справа № 903/127/26
Господарський суд Волинської області у складі головуючого судді Гарбара Ігоря Олексійовича, розглянувши у приміщенні Господарського суду Волинської області у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи справу №903/127/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Фірма Ерідон» до Товариства з обмеженою відповідальністю “САВ АГРО ПАРТНЕР» про стягнення 1059300,01грн,
12.02.2026 представниця ТОВ “Фірма Ерідон» сформувала в системі "Електронний суд" позовну заяву до Товариства з обмеженою відповідальністю “САВ АГРО ПАРТНЕР» про стягнення 1059300,01 грн, в т.ч.: 796 268,19 грн основний борг, 82 422,35 грн 36% річних, 109 896,46 грн проценти за користування товарним кредитом та 70 713,01 грн. пеня, а також просить суд стягнути з відповідача 15889,50грн витрат по сплаті судового збору та 50000грн витрат на професійну правничу допомогу.
На обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору поставки №1632/25/167 від 21.03.2025, в частині оплати поставленого позивачем товару.
Ухвалою суду від 17.02.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідач ухвалу суду від 17.02.2026 отримав 21.02.2026, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
Отже, строк для подачі відзиву до 09.03.2026.
06.03.2026 відповідач надіслав до суду відзив на позовну заяву та докази надіслання відзиву на адресу позивача.
Ухвалою суду від 10.03.2026 відзив на позовну заяву від 05.03.2026 (вх.№01-75/433/26 від 09.03.2026) на 2 арк. з додатками документів на 5 арк. повернуто відповідачу без розгляду.
26.03.2026 представниця позивача сформувала в системі «Електронний суд» заяву, в якому просить суд:
1.Закрити провадження у справі №903/127/26 в частині стягнення основного боргу із ТОВ «САВ АГРО ПАРТНЕР».
2. Вирішити питання про повернення судового збору у зв'язку із закриттям провадження у частині стягнення суми основного боргу.
3. Позовні вимоги щодо стягнення 36,00% річних від простроченої суми основної заборгованості, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України та п. 6.7. Договору, в розмірі: 82 422,35 грн, процентів за користування товарним кредитом, відповідно до ст. 536, ч. 5 ст. 694 ЦК України, умов пунктів 4. та 5. додатків до Договору в розмірі: 109 896,46 грн, пені за Договором, в розмірі: 70 713,01 грн підтримує в повному обсязі.
Заперечення щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін відсутні.
Враховуючи, що норми ст. 74 ГПК України щодо обов'язку суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що ним, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за необхідне розгляд справи проводити за наявними в ній матеріалами.
Суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі (ст. 248 ГПК України).
Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч. 2 ст. 252 ГПК України).
Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше (ч. 5 ст. 252 ГПК України).
Враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами.
Судом враховано, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
У відповідності до вимог пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод - кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку. Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.
З огляду на викладене, з метою дотримання принципів господарського судочинства, суд розглянув справу в межах розумного строку.
Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного висновку.
Як слідує з матеріалів справи, 21.03.2025 між ТОВ «Фірма Ерідон» та ТОВ «Сав агро Партнер» укладено договір поставки №1632/25/167.
Відповідно до п.п.1.1.-1.2. договору, в порядку та на умовах цього Договору Постачальник зобов'язується поставити Покупцю продукцію виробничо-технічного призначення (надалі - «Товар»), а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити вартість такого товару. Найменування, асортимент та кількість Товару, який підлягає поставці за цим Договором, зазначаються в Додатках, що є ного невід'ємною частиною, якими визначають істотні умови поставки замовлених Товарів.
Згідно п.2.1.договору, ціна за одиницю Товару та його вартість в національній валюті України, а також її грошовий еквівалент в іноземній валюті (долар США або Євро в залежності від умов закупівлі Постачальником такого Товару), зазначається у Додатках до цього Договору, на дату їх формування, надалі «Контрактна Ціна».
У відповідності до п.2.2. договору, контракта Ціна, зазначена Сторонами у Додатках до цього Договору, може бути змінена Постачальником протягом дії цього Договору (Додатків до нього), в залежності від зміни цін продажу (цін закупівлі), які встановлені Виробниками таких Товарів або їх офіціними представниками на території України, на момент фактичного продажу (поставки) ними таких Товарів Постачальнику, що обумовлено умовами контрактів, за якими такі Виробники Товарів або їх офіційні представники на території України здійснюють продаж таких Товарів Постачальнику. Нова Контрактна Ціна стає офіційно завтердженою та змінює Контракту Ціну зазначену у Додатках до цього Договору, з дати направлення Постачальником відповідного повідомлення на вказану в розділі 10 цього Договору адресу Покупця та на адресу його електронної пошти без будь якого додаткового узгодження Сторонами такої нової Контрактної Ціни.
Згідно з пунктом 6.2. Договору поставки Відповідач, у разі несвоєчасної оплати товару, повинен сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України за кожний день прострочення від вартості отриманого але не оплаченого Товару за кожний день прострочення.
Пунктом 6.7. Договору поставки встановлено, що в разі невиконання Покупцем зобов'язань щодо оплати Товару у відповідності до умов цього Договору, Покупець, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, сплачує на користь Постачальника компенсаційний платіж в розмірі 36,00%. Річні нараховуються на загальну суму простроченої оплати. Для уникнення непорозумінь, Сторони погодили, що сплата коштів, передбачених цим пунктом, є особливим видом цивільно-правової відповідальності, передбаченим ст.625 Цивільного кодексу України, та не відноситься до неустойки (штрафу чи пені).
Відповідно до п. 6.8. Договору поставки, стягнення штрафних санкцій (пені, штрафу, процентів) за договором поставки відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України не обмежується строком нарахування та припиняється в день виконання стороною зобов'язання, а строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій, у відповідності до ст. 259 Цивільного кодексу України, продовжується до 3 (Трьох) років.
На виконання договору поставки № 1632/25/167 від 21.03.2025 (далі - Договір), та додатків до нього, які визначені нижче, Позивач передав згідно видаткових накладних, а Відповідач отримав Товар, а саме:
1.На підставі додатку №1632/25/167/01-ЗЗР від 21.03.2025 до Договору, згідно видаткових накладних, Відповідачу поставлено товари:
-за видатковою накладною № 26180 від 26.03.2025 поставлено товару на суму 88 817,28 грн.
Згідно п. 3 додатку вказаного додатку товар підлягав оплаті наступним чином: 100,00% від загальної вартості Товару Покупець сплачує на умовах Кредит оплати в строк до 27.04.2025 року.
Відповідач здійснив оплату товару на загальну суму 88817,28 грн, відповідно до платіжного доручення №2205 від 30.04.2025 на суму 88817,28 грн.
Відповідач повністю оплатив вартість отриманого за вказаним додатком товару.
2. На підставі додатку №1632/25/167/04-ЗЗР від 25.04.2025 до Договору, згідно видаткових накладних, Відповідачу поставлено товари:
- За видатковою накладною № 49643 від 26.04.2025 поставлено товару на суму 25 920,00 грн.
Згідно п. 3 додатку вказаного додатку товар підлягав оплаті наступним чином: 100,00% від загальної вартості Товару Покупець сплачує на умовах Кредит оплати в строк до 01.09.2025 року.
Відповідач здійснив оплату товару на загальну суму 25920,00 грн, відповідно до платіжного доручення № 2637 від 24.09.2025 на суму 25 920,00 грн.
Відповідач повністю оплатив вартість отриманого за вказаним додатком товару.
3. На підставі додатку №1632/25/167/06-ЗЗР від 29.04.2025 до Договору, згідно видаткових накладних, Відповідачу поставлено товари:
- За видатковою накладною № 53206 від 02.05.2025 поставлено товару на суму 20 851,92 грн.
Згідно п. 3 додатку вказаного додатку товар підлягав оплаті наступним чином: 20,00% від загальної вартості Товару Покупець сплачує на умовах Передоплата оплати в строк до 30.04.2025 року, 80,00% від загальної вартості Товару Покупець сплачує на умовах Кредит оплати в строк до 28.10.2025 року.
Відповідач здійснив оплату товару на загальну суму 20 851,92 грн, відповідно до платіжного доручення № 2271 від 19.05.2025 на суму 4 170,38 грн, платіжного доручення №2759 від 31.10.2025 на суму 16681,54 грн. Відповідач повністю оплатив вартість отриманого за вказаним додатком товару.
4. На підставі додатку №1632/25/167/02-Мд-П від 18.04.2025 до Договору, згідно видаткових накладних, Відповідачу поставлено товари:
-За видатковою накладною № 43098 від 18.04.2025 поставлено товару на суму 337152,00 грн.
- За видатковою накладною № 48515 від 25.04.2025 поставлено товару на суму 57 594,00 грн.
Згідно п. 3 додатку вказаного додатку товар підлягав оплаті наступним чином: 100,00% від загальної вартості Товару Покупець сплачує на умовах Кредит оплати в строк до 22.05.2025 року.
Відповідач здійснив оплату товару на загальну суму 394746,00 грн., відповідно до платіжного доручення № 2271 від 19.05.2025 на суму 3 945,31 грн, платіжного доручення № 2278 від 21.05.2025 на суму 199 896,05 грн, платіжного доручення № 2303 від 29.05.2025 на суму 50000,00 грн, платіжного доручення № 2320 від 05.06.2025 на суму 50000,00 грн, платіжного доручення № 2325 від 10.06.2025 на суму 40 000,00 грн, платіжного доручення № 2368 від 30.06.2025 на суму 50 904,64 грн.
Відповідач повністю оплатив вартість отриманого за вказаним додатком товару.
5. На підставі додатку № 1632/25/167/03-Мд-О від 18.04.2025 до Договору, згідно видаткових накладних, Відповідачу було поставлено товари:
- За видатковою накладною № 43830 від 18.04.2025 поставлено товару на суму 43 999,99 грн.
Згідно п. 3 додатку вказаного додатку товар підлягав оплаті наступним чином: 100,00% від загальної вартості Товару Покупець сплачує на умовах Кредит оплати в строк до 16.05.2025 року.
Відповідач здійснив оплату товару на загальну суму 43999,99 грн., відповідно до платіжного доручення № 2271 від 19.05.2025 на суму 43 999,99 грн.
Відповідач повністю оплатив вартість отриманого за вказаним додатком товару.
6. На підставі додатку № 1632/25/167/07-Мд-О від 21.05.2025 до Договору, згідно видаткових накладних, Відповідачу поставлено товари:
-За видатковою накладною № 62061 від 22.05.2025 поставлено товару на суму 22 000,00 грн.
-За видатковою накладною № 81626 від 03.07.2025 поставлено товару на суму 22 000,00 грн.
Згідно п. 3 додатку вказаного додатку товар підлягав оплаті наступним чином: 100,00% від загальної вартості Товару Покупець сплачує на умовах Кредит оплати в строк до 04.06.2025 року.
Відповідач здійснив оплату товару на загальну суму 44 000,00 грн., відповідно до платіжного доручення № 2368 від 30.06.2025 на суму 22 000,00 грн., платіжного доручення № 2388 від 02.07.2025 р. на суму 22 000,00 грн.
Відповідач повністю оплатив вартість отриманого за вказаним додатком товару.
7. На підставі додатку №1632/25/167/08-Мд-О від 02.07.2025 до Договору, згідно видаткових накладних, Відповідачу поставлено товари:
-За видатковою накладною № 81608 від 03.07.2025 поставлено товару на суму 26 000,00 грн.
Згідно п. 3 додатку вказаного додатку товар підлягав оплаті наступним чином: 100,00% від загальної вартості Товару Покупець сплачує на умовах Передоплата оплати в строк до 02.07.2025 року.
Відповідач здійснив оплату товару на загальну суму 26000,00 грн., відповідно до платіжного доручення № 2388 від 02.07.2025 р. на суму 26000,00 грн.
Відповідач повністю оплатив вартість отриманого за вказаним додатком товару.
8. На підставі додатку №1632/25/167/09-Мд-О від 15.07.2025 до Договору, згідно видаткових накладних, Відповідачу поставлено товари:
-За видатковою накладною № 84564 від 17.07.2025 поставлено товару на суму 52 000,00 грн.
Згідно п. 3 додатку вказаного додатку товар підлягав оплаті наступним чином: 100,00% від загальної вартості Товару Покупець сплачує на умовах Передоплата оплати в строк до 15.07.2025.
Відповідач здійснив оплату товару на загальну суму 52000,00 грн, відповідно до платіжного доручення № 2432 від 16.07.2025 на суму 52 000,00 грн.
9. На підставі додатку № 1632/25/167/11-ЗЗР від 11.11.2025 до Договору, згідно видаткових накладних, Відповідачу поставлено товари:
-За видатковою накладною № 114408 від 12.11.2025 р. поставлено товару на суму 2415,12 грн.
Згідно п. 3 додатку вказаного додатку товар підлягав оплаті наступним чином: 100,00% від загальної вартості Товару Покупець сплачує 100,00% від загальної вартості не пізніше 30 (тридцять) календарних днів з моменту отримання Товару за видатковими накладними шляхом перерахування суми, належної до сплати на розрахунковий рахунок Постачальника.
Відповідач не здійснював оплати товару, у зв'язку з чим сума заборгованості за вказаним додатком становить 2415,12 грн. Непогашена сума заборгованості за додатком становить 2 415,12 грн.
10. На підставі додатку №1632/25/167/05-Мд-П від 29.04.2025 до Договору, згідно видаткових накладних, Відповідачу поставлено товари:
- За видатковою накладною № 53203 від 02.05.2025 поставлено товару на суму 239421,60 грн.
-За видатковою накладною № 62028 від 22.05.2025 поставлено товару на суму 229524,00 грн.
-За видатковою накладною № 81230 від 03.07.2025 поставлено товару на суму 185812,80 грн.
- За видатковою накладною № 84567 від 17.07.2025 поставлено товару на суму 355074,00 грн.
-За видатковою накладною № 90191 від 12.08.2025 поставлено товару на суму 228972,00 грн.
-За видатковою накладною № 91042 від 12.08.2025 поставлено товару на суму 13807,20 грн.
-За видатковою накладною № 95805 від 29.08.2025 поставлено товару на суму 69351,60 грн.
-За видатковою накладною № 110318 від 15.10.2025 поставлено товару на суму 24 590,40 грн.
Згідно п. 3 додатку вказаного додатку товар підлягав оплаті наступним чином:
-20,00% від загальної вартості Товару Покупець сплачує на умовах Передоплата оплати в строк до 30.04.2025 року,
-80,00% від загальної вартості Товару Покупець сплачує на умовах Кредит оплати в строк до 28.10.2025 року.
Відповідач здійснив оплату товару на загальну суму 552700,53 грн, відповідно до платіжного доручення № 2271 від 19.05.2025 на суму 47 884,32 грн, платіжного доручення №2278 від 21.05.2025 на суму 103,95 грн, платіжного доручення № 2289 від 22.05.2025 на суму 46 000,00 грн, платіжного доручення № 2368 від 30.06.2025 на суму 95,36 грн, платіжного доручення № 2388 від 02.07.2025 на суму 37 000,00 грн, платіжного доручення № 2433 від 16.07.2025 на суму 73 000,00 грн, платіжного доручення № 2518 від 11.08.2025 на суму 45878,40 грн, платіжного доручення № 2521 від 12.08.2025 на суму 621,32 грн, платіжного доручення № 2563 від 28.08.2025 на суму 13 893,60 грн. платіжного доручення № 2713 від 15.10.2025 на суму 4 905,12 грн, платіжного доручення № 2759 від 31.10.2025 на суму 83 318,46 грн., платіжного доручення № 2869 від 12.12.2025 на суму 100 000,00 грн, платіжного доручення № 2918 від 27.01.2026 на суму 100 000,00 грн.
Непогашена сума заборгованості за додатком становить 793 853,07 грн.
Позивач доводить, що Відповідачем станом на день подачі позову до суду не здійснено розрахунки за поставлену продукцію в розмірі 796268,19 грн.
Разом з цим, як слідує з доводів позивача після відкриття провадження у справі боржник здійснив погашення суми основного боргу в повному обсязі. Вказане підтверджується наступними платіжними інструкціями №2972 від 05.03.2026, №2949 від 16.02.2026, №2966 від 26.02.2026.
На день розгляду справи відповідачем сплачено борг в сумі 796268,19 грн.
Згідно з п.2 ч.1 ст.231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Провадження у справі щодо стягнення основного боргу в сумі 61071,17 грн підлягає закриттю.
Відповідно до ч. 3 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Згідно із ч. 4 ст. 231 ГПК України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.
Відповідно до ч. 2 ст. 123 ГПК України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях (ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір»).
На підставі ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» слід повернути з Державного бюджету України 9555,22 грн. судового збору у зв'язку із закриттям провадження у справі в частині вимог (796268,19 грн) до відповідача.
Відповідно до ст.11 ЦК України обов'язки суб'єктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, непередбачених законом, але таких які йому не суперечать.
У відповідності до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобов'язання. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно із статтею 629 ЦК України договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
У відповідності до ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
У відповідності до ч. 2 ст. 712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
В силу ст.538 ЦК України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено умовами договору, актами цивільного законодавства тощо.
Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов'язання (п. 1 ст. 549 ЦК України). Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.
Як визначено ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов'язання у строк, встановлений договором.
Згідно ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.
Статтею 251 ЦК України визначено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.
Згідно статті 252 ЦК України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.
Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
У відповідності до ст. 254 ЦК України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.
Згідно ст. 255 ЦК України якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку. У разі, якщо ця дія має бути вчинена в установі, то строк спливає тоді, коли у цій установі за встановленими правилами припиняються відповідні операції.
Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Статтями 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
ВС у постанові КГС ВС від 10 вересня 2020 року у справі № 916/1777/19 підкреслив, що наведеною нормою передбачено період часу, за який нараховуються пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається із дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконано, і початок перебігу не може бути змінений за згодою сторін.
Отже, встановивши розмір, термін і порядок нарахування штрафних санкцій за порушення грошового зобов'язання, законодавець передбачив також і право сторін врегулювати ці відносини у договорі. Тобто сторони мають право визначити у договорі не лише інший строк нарахування штрафних санкцій, який обчислюється роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 252 Цивільного кодексу України), а взагалі врегулювати свої відносини щодо нарахування штрафних санкцій на власний розсуд (частина третя статті 6 Цивільного кодексу України), у тому числі, мають право пов'язувати період нарахування пені з вказівкою на подію, яка має неминуче настати (фактичний момент оплати). Близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 21.06.2017 зі справи № 910/2031/16 та Верховного Суду від 10.04.2018 зі справи № 916/804/17.
У разі якщо розрахунок пені здійснено позивачем неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.
Згідно з представленими господарському суду розрахунком, позивачем нараховано за період з 15.11.2025 по 10.02.2026 на суму 2415,12 грн та за період з 29.10.2025 по 10.02.2026 на суму 793853,07 грн (а.с.60-64):
-36,00% річних від простроченої суми основної заборгованості, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України та п. 6.7. Договору, в розмірі: 82 422,35 грн,
- проценти за користування товарним кредитом, відповідно до ст. 536, ч. 5 ст. 694 ЦК України, умов пунктів 4. та 5. додатків до Договору в розмірі: 109 896,46 грн,
- пеню за Договором в розмірі: 70 713,01 грн.
Перевіривши доданий позивачем розрахунок заборгованості, суд дійшов висновку, що правомірним є нарахування та підлягає стягненню з відповідача (а.с.91-92):
-70713,01 грн - пеня за період з 15.11.2025 по 10.02.2026 на суму 2415,12 грн та за період з 29.10.2025 по 10.02.2026 на суму 793853,07 грн;
- 109 896,46 грн проценти за користування товарним кредитом, відповідно до ст. 536, ч. 5 ст. 694 ЦК України, умов пунктів 4. та 5. додатків до Договору (за період з 15.11.2025 по 10.02.2026 на суму 2415,12 грн та за період з 29.10.2025 по 10.02.2026 на суму 793853,07 грн);
- 82422,35 грн - 36,00% річних від простроченої суми основної заборгованості, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України та п. 6.7. Договору (за період з 15.11.2025 по 10.02.2026 на суму 2415,12 грн та за період з 29.10.2025 по 10.02.2026 на суму 793853,07 грн)
Згідно з розрахунком суду 36,00% річних (за період з 15.11.2025 по 10.02.2026 на суму 2415,12 грн та за період з 29.10.2025 по 10.02.2026 на суму 793853,07 грн) становить 86989,72 грн, однак суд не може вийти за межі заявлених позовних вимог.
Судом було застосовано розрахунки, здійснені за допомогою встановленої в господарському суді системи інформаційно-правового забезпечення “ЛІГА:ЗАКОН».
Контррозрахунку нарахування пені, 36 % річних та 48 процентів за користування товарним кредитом відповідачем не подано.
Оцінюючи подані стороною докази, що ґрунтуються на повному, всебічному й об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлена позивачем вимога щодо стягнення з відповідача підтверджена матеріалами справи, відповідачем не спростована підлягає до задоволення в сумі 263031,82 грн, в т.ч.: 70713,01 грн - пеня, 82422,35 грн 36% річних та 109896,46 грн - проценти за користування товарним кредитом. Провадження у справі на суму 796268,19 грн закрити.
Суд звертає звагу, що правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України «Про судовий збір».
Оскільки спір до розгляду суду доведено з вини відповідача, то витрати по сплаті судового збору в частині задоволених позовних вимог в сумі 3156,38 грн відповідно до ст.129 ГПК України слід покласти на нього.
У відповідності до ч.3 ст. 4 Закону України “Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Згідно Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2026 року встановлено на рівні 3328,00 грн.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 у справі №916/228/22 зазначила, що Верховний Суд застосовує коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору в разі подання до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою статті 4 Закону України "Про судовий збір", в електронній формі.
Особи, які після 04.10.2021 подають до суду документи в електронній формі з використанням системи "Електронний суд", мають правомірні очікування, що розмір судового збору, який підлягає сплаті ними, у такому разі буде розрахований із застосуванням понижуючого коефіцієнта, що прямо передбачено в Законі України "Про судовий збір".
Відповідний позов подано з використанням системи "Електронний суд", тобто в електронній формі.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем сплачено судовий збір в сумі 15889,50 грн, однак, позовна заява сформована с системі «Електронний суд», отже застосовуючи коефіцієнт 0,8 судовий збір становить 12711,60 грн.
З врахуванням викладеного, судовий збір в розмірі 3177,90 грн підлягає поверненню позивачу на підставі ч.1 ст.7 ЗУ «Про судовий збір» у зв'язку внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
Отже, судовий збір в розмірі 9555,22 грн (в частині закриття провадження у справі) підлягає поверненню заявнику з Державного бюджету України відповідно до ч.4 ст.231 ГПК України та п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір".
З врахуванням вище викладеного, до стягнення з відповідача підлягає судовий збір в розмірі 3156,38 грн.
Враховуючи викладене, з урахуванням того, що позивачем надмірно сплачено судовий збір та закриття провадження в частині сплати основного боргу, судовий збір в розмірі слід повернути позивачу з Державного бюджету в розмірі 12733,12 грн.
Відповідно до частин 3, 4 ст. 13 ГПК кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18). Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (п.43 постанови Верховного Суду від 23.10.2019 у справі №917/1307/18). Аналогічна позиція викладена у п.81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц.
Відповідно до ч. 1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно зі ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Згідно зі ст.78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Проте, якщо подання сторони є вирішальним для результату проваджень, воно вимагає конкретної та прямої відповіді ("Руїс Торіха проти Іспанії").
Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами ("Ван де Гурк проти Нідерландів)".
Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті ("Гірвісаарі проти Фінляндії").
Згідно ж із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Отже, вказані рішення Європейського суду з прав людини суд застосовує у даній справі як джерело права.
На підставі викладеного, керуючись ст. 129, 231, 233, 236- 238, 240 ГПК України, суд,-
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “САВ АГРО ПАРТНЕР» (вулиця Шевченка,16, селище Маневичі, Волинська область, 44600, код ЄДРПОУ 41418357) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Фірма Ерідон» (вулиця Богдана Хмельницького, 35, село Чопилки, Переяслав-Хмельницький район, Київська область,08467, код ЄДРПОУ 43106699) 263031,82 грн (двісті шістдесят три тисячі тридцять одна гривня 82 коп) заборгованості, в т.ч.: 70713,01 грн - пеня, 82422,35 грн 36% річних та 109896,46 грн - проценти за користування товарним кредитом, а також 3156,38 грн (три тисячі сто п'ятдесят шість гривень 38 коп.) витрат по сплаті судового збору.
3. Провадження на суму 796268,19 грн закрити.
4. Головному управлінню державної казначейської служби України у Волинській області повернути із Державного бюджету України Товариству з обмеженою відповідальністю “Фірма Ерідон» (вулиця Богдана Хмельницького, 35, село Чопилки, Переяслав-Хмельницький район, Київська область,08467, код ЄДРПОУ 43106699) судовий збір в сумі 12733,12 грн, що сплачений згідно платіжної інструкції №3266 від 12.02.2026 на суму 15889,50 грн (копія міститься в матеріалах справи).
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду
Рішення суду може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст. 255-256, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.
Повне рішення складено 31.03.2026.
Суддя І. О. Гарбар