пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10
E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885
18 березня 2026 року Справа № 903/761/25
Суддя Господарського суду Волинської області Вороняк А.С., за участі секретаря судового засідання Коритан Л.Ю., розглянувши справу
за позовом Квартирно-експлуатаційного відділу міста Володимир
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Волиньгаз збут»
про визнання недійсними додаткових угод та стягнення 124401,89 грн,
за участю представників-учасників справи:
від позивача: Ковальчук В.І., довіреність від 13.01.2025 (поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів);
від відповідача: Шевчик О.І., довіреність №Др-10-1125 від 25.11.2025.
Права та обов'язки учасникам судового процесу роз'яснені відповідно до ст.ст. 42, 46 ГПК України.
Відводу складу суду не заявлено.
Запис розгляду судової справи здійснюється за допомогою технічних засобів, а саме: підсистеми відеоконференцзв'язку ЄСІТС.
Суть спору: 29.07.2025 Квартирно-експлуатаційний відділ міста Володимир звернулися до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Волиньгаз збут» в якому просить (з врахуванням заяви від 04.08.2025):
- визнати недійсними додаткові угоди №2 від 17.09.2021, №3 від 21.09.2021, №4 від 27.09.2021, №5 від 29.09.2021, №6 від 13.10.2021 до договору на постачання природного газу від 06.09.2021 №41ВВ437-9306-21;
- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Волиньелектрозбут» на користь Квартирно-експлуатаційного відділу міста Володимир кошти в сумі 124401,89 грн, з них 123519,89 грн безпідставно сплачені за договором на постачання природного газу від 06.09.2021 №41ВВ437-9306-21 та 882,00 грн 3% річних.
При обґрунтуванні позовних вимог вказує, що спірні додаткові угоди до договору на постачання природного газу від 06.09.2021 №41ВВ437-9306-21 укладені з порушенням вимог п.2 ч.5 ст.41 Закону України “Про публічні закупівлі», внаслідок збільшення вартості одиниці товару за 100 м3 природного газу спірними додатковими угодами більше ніж на 10% від ціни товару, яка була визначена сторонами за договором на постачання природного газу від 06.09.2021 №41ВВ437-9306-21 та додатковою угодою №1, тому на підставі ч.1 ст. 203 та ч.1 ст. 215 Цивільного кодексу України(далі - ЦК України) просить визнати їх недійсними. Додатково зазначають, що збільшення сторонами вартості одиниці предмету закупівлі за відсутності визначених законом умов, призвело до безпідставного витрачання коштів, які підлягають поверненню в сумі 123519,89 грн, а також на підставі ст. 625 ЦК України нараховано 882,00 грн 3% річних.
Ухвалою суду від 30.07.2025 дану позовну заяву було залишено без руху та надано строк для усунення її недоліків, а саме подати суду докази сплати судового збору у розмірі 9689,60 гривень та уточнити прохальну частину позову з зазначенням конкретних дат укладення спірних додаткових угод до договору на постачання природного газу від 06.09.2021 №41ВВ437-9306-21.
Ухвалою суду від 06.08.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та вирішено справу розглядати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 08.09.2025, запропоновано відповідачу надати відзив на позов, заперечення на відповідь на відзив, позивачу - відповідь на відзив.
21.08.2025 через систему "Електронний суд" відповідач подав відзив на позовну заяву у якому просить суд відмовити у задоволенні позову. При цьому зазначає, що сторонами договору на постачання природного газу №41ВB437-9306-21 від 06.09.2021 не було порушено приписів Закону України “Про публічні закупівлі“. Звертає увагу, що чинним законодавством не встановлено вичерпного переліку органів, установ, організацій, які уповноважені надавати інформацію щодо коливання ціни товару на ринку, так само і не встановлено якусь певну форму фіксації коливання ціни товару на ринку. Сторони договору мали право вносити зміни до договору декілька разів, при цьому збільшувати ціну товару не більше ніж на 10% кожного разу з урахуванням попередніх змін. Спірні додаткові угоди були укладені у відповідності до вимог чинного законодавства, постачання природного газу здійснювалося за середньо ринковими цінами, що відповідало як інтересам споживача, так і інтересам постачальника. Ціни на природний газ в 2021 році фіксувались в додаткових угодах, які підписувались сторонами без заперечень. Акти приймання-передачі природного газу, в яких теж зазначалась ціна природного газу, підписані позивачем без зауважень, оплата проведена в повному обсязі. Матеріали справи не містять доказів того, що позивач в односторонньому порядку відмовлявся від договору або що договір був розірваний сторонами чи визнаний недійсним у судовому порядку. Також, позивачем до суду не надано жодного доказу того, що підстава набуття коштів (правочин) згодом відпала. Таким чином, твердження позивача про те, що зобов'язання щодо здійснення платежу на суму 123519,89 грн не існувало, а сплата цих коштів позивачем відбулася помилково, не знаходять свого підтвердження згідно з матеріалами справи, зокрема, наявним укладеним договором, підписаними додатковими угодами та актами приймання-передачі природного газу та спростовуються зазначеним вище. Водночас, звертаючи з позовною заявою до суду, позивачем не зазначено жодного пункту договору, який при здійсненні своєї діяльності з постачання природного газу не виконано та/або порушено відповідачем. Спірні правовідносини у цій справі мають договірний характер, оскільки виникли на підставі укладеного сторонами договору на постачання природного газу, який на момент перерахування коштів був чинним, що виключає можливість застосування положень статті 1212 ЦК України. У цьому випадку набуття майна однією із сторін зобов'язання відбулося за рахунок іншої сторони в порядку виконання вказаного договору постачання природного газу та не є безпідставним. А відтак, законні підстави для здійснення перерахунку вартості природного газу відсутні. А отже, позовні вимоги КЕВ відділу міста Володимира про стягнення з ТОВ «ВОЛИНЬГАЗ ЗБУТ» грошових коштів у розмірі 123519,89 грн задоволенню не підлягають. Даний відзив долучений до матеріалів справи.
25.08.2025 через систему "Електронний суд" позивач подав відповідь на відзив на позовну заяву у якому просить суд задовольнити позовні вимоги. Крім того, зазначають, що додаткова вимога щодо стягнення 123519,89 грн безпідставно сплачених коштів за договором на постачання природного газу від 06.09.2021 №41ВВ437-9306-21 є правомірною у разі, якщо судом буде визнано недійсними додаткові угоди №2, 3, 4, 5, 6 до договору на постачання природного газу №41ВВ437-9306-21, та є ефективним способом захисту прав позивача. КЕВ м. Володимир вважає, що оскільки договір на постачання природного газу №41ВВ437-9306-21 від 06.09.2021 був укладений сторонами за процедурою встановленою Законом України «Про публічні закупівлі», то вимоги Закону України «Про публічні закупівлі» є імперативними для сторін цього договору. Крім цього, згідно пункту 5.6 договору, сторони мають також інші права та обов'язки, що імперативно встановлені чинними нормативно-правовими актами. Дана відповідь на відзив долучена до матеріалів справи.
Ухвалою суду від 08.09.2025 зупинено провадження у справі №903/761/25 за позовом Квартирно-експлуатаційного відділу міста Володимир до Товариства з обмеженою відповідальністю “Волиньгаз збут» про визнання недійсними додаткових угод та стягнення 124401,89 грн до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи №920/19/24.
Ухвалою суду від 22.12.2025 провадження у справі №903/761/25 поновлено з 21.01.2026; підготовче засідання призначено на 21.01 2026.
24.12.2025 через систему "Електронний суд" надійшла заява від представника Квартирно-експлуатаційного відділу міста Володимир про проведення судових засіданнь в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду в системі відеоконференцзв'язку ВКЗ.
Ухвалою суду від 08.01.2026 заяву представника Квартирно-експлуатаційного відділу міста Володимир про проведення судових засідань у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів в системі відеоконференцзв'язку ВКЗ задоволено.
19.01.2026 через систему «Електронний суд» від відповідача надійшло клопотання у якому з метою ознайомлення із матеріалами даної справи та належної підготовки до судового засідання ТОВ “ВОЛИНЬГАЗ ЗБУТ» просить суд надати можливість ознайомитись в електронному вигляді із матеріалами даної справи шляхом надання доступу до справи представнику Товариства. Відкласти розгляд справи, призначеної на 21.01.2026 о 14:30, на іншу дату. Усі наступні судові засідання по даній справі здійснювати в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою сервісу "EASYCON". Дана заява долучена до матеріалів справи.
Ухвалою суду від 21.01.2026 заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю “Волиньгаз збут» про проведення судового засідання у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів в системі відеоконференцзв'язку ВКЗ задоволено. Постановлено подальші судові засідання за участю представника Товариства з обмеженою відповідальністю “Волиньгаз збут» Шевчика О.І. по справі № 903/761/25 проводити в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів в системі відеоконференцзв'язку ВКЗ. Повідомлено сторони про те, що підготовче засідання відбудеться 03.02.2026.
03.02.2026 суд на виконання вимог ст. 195 ГПК України, враховуючи строки розгляду справи, ухвалив на місці продовжити строк підготовчого провадження до 03.03.2026, закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті в межах цього строку на 03.03.2026.
02.03.2026 через систему «Електронний суд» від відповідача надійшло клопотання у якому просить суд відкласти розгляд справи на іншу дату, оскільки братиме участь в іншому судовому засіданні. Дане клопотання долучено до матеріалів справи.
03.03.2026 відповідач у судове засідання не прибув, хоча належно був повідомлений про час та місце розгляду справи.
03.03.2026 представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просила задовольнити.
03.03.2026 повідомлено учасників справи про те, що розгляд справи по суті відбудеться 18.03.2026.
18.03.2026 у судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити у повному обсязі.
18.03.2026 у судовому засіданні відповідач заперечив щодо задоволення позовних вимог та просив суд відмовити у їх задоволенні.
Відповідно до ч. 3 ст. 242 ГПК України у разі проголошення в судовому засіданні скороченого рішення суд надсилає учасникам справи копію повного судового рішення протягом двох днів з дня його складення в електронній формі шляхом надсилання до електронного кабінету у порядку, встановленому законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
За визначенням п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Застосовуючи згідно з ч.1 ст.3 ГПК України, ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватися від дій, що зумовлюють затягування судового процесу та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" від 07.07.1989).
Згідно ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
В рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Папазова та інші проти України" (заяви №№ 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07) від 15.03.2012р. (п.29) суд повторює, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (§ 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України"). Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (§51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006р. у справі "Красношапка проти України").
Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,
установив:
06.09.2021 року, за результатами проведеної процедури закупівлі UA-2021-07-22-000798-b, між Квартирно-експлуатаційним відділом міста Володимир ЄДРПОУ 07516184 (далі - КЕВ м. Володимир, позивач, споживач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВОЛИНЬГАЗ ЗБУТ», ЄДРПОУ 39589216 (далі відповідач, постачальник, ТОВ «ВОЛИНЬГАЗ ЗБУТ») укладений Договір на постачання природного газу №41ВВ437-9306-21 (далі - Договір).
Згідно умов договору, постачальник зобов'язується передати у власність споживачу у 2021 році природний газ: (згідно з Державним класифікатором продукції та послуг ДК 021:2015 - 0912000-6 Газове паливо (Природний газ), а споживач зобов'язується прийняти та оплатити вартість газу у розмірах, строки та порядку, що визначені договором. Річний плановий обсяг постачання газу - до 75 тис. куб. м. Планові обсяги постачання газу по місяцях встановлені з жовтня по грудень (4 квартал).
Пунктами 3.2, 3.3 договору визначено, що ціна 1 тис. куб. метрів газу без урахування податку на додану вартість становить 13571,76 гривень, крім того компенсація вартості послуги доступу до потужності становить 136,57 гривень. Ціна 1 тис. куб. метрів природного газу з урахуванням компенсації вартості послуги доступу до потужності складає 13708,33 гривень. Податок на додану вартість становить 2741,67 гривень. Всього ціна газу за 1 тис. куб. становить 16450,00 гривень. Ціна, зазначена в п.3.2 договору, може змінюватись протягом дії договору. Зміни ціни за одиницю товару може бути не більше ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі. Загальна сума договору складається із місячних сум вартості газу поставленого споживачеві за даним договором і становить 1233750,00 грн. (один мільйон двісті тридцять три тисячі сімсот п'ятдесят грн. 00 коп.), у т. ч. ПДВ - 20%.
Згідно пункту 5.6 договору, сторони мають також інші права та обов'язки, що імперативно встановлені чинними нормативно-правовими актами.
У подальшому між КЕВ м. Володимир та відповідачем було укладено 6 додаткових угод до договору №41ВВ437-9306-21 від 06.09.2021, зокрема, додаткову угоду №1 від 16.09.2021, додаткову угоду №2 від 17.09.2021, додаткову угоду №3 від 21.09.2021, додаткову угоду №4 від 27.09.2021, додаткову угоду №5 від 29.09.2021, додаткову угоду №6 від 13.10.2021
Підпунктами 4.2.1, 4.2.2 пункту 4.2 договору визначено, що оплата природного газу постачальнику здійснюється споживачем на підставі акту приймання-передачі природного газу та рахунку. Остаточний розрахунок по оплаті місячної вартості газу (п.3.5 Договору) здійснюється до 20 числа місяця наступного за місяцем постачання газу.
Підпунктом 5.3.2 пункту 5.3 договору визначено, що постачальник зобов'язується складати та підписувати акт приймання-передачі газу у порядку, визначеному договором.
У відповідності до пп.2.6.2, 2.6.3 договору, 05.11.2021 КЕВ м. Володимир та ТОВ «ВОЛИНЬГАЗ ЗБУТ» було підписано акт №ВО381013213 приймання-передачі природного газу до договору на постачання природного газу від 06.09.2021 № 41ВВ437-9306-21, згідно якого КЕВ м. Володимир прийняло природного газу обсягом 11 810,58 м3.
Вказаний акт став підставою для здійснення оплати КЕВ м. Володимир поставленого природного газу, що підтверджується платіжним дорученням №3052 від 09.11.2021.
КЕВ м. Володимир було оплачено 11810,58 м3 природного газу на загальну суму 337038,05 грн, ціна за 1000 м3 природного газу склала 28536,96 грн.
27.10.2021 між сторонами було укладено угоду про розірвання договору постачання природного газу від 06.09.2021 №41ВВ437-9306-21, якою сторони дійшли згоди розірвати договір від 06.09.2021 №41ВВ437-9306-21 постачання природного газу з 31.10.2021.
В ході проведення у КЕВ м. Володимир, на виконання пунктів 10.2, 18.14 розділу 5 Зведеного плану діяльності з внутрішнього аудиту в системі Міністерства оборони України на 2025-2027 роки, планового аудиту за період діяльності КЕВ м. Володимир з 01.07.2020 по 31.01.2025 року, було встановлено окремі недоліки та порушення, зокрема, «понаднормові витрати бюджетних коштів за 2021 рік в КЕВ м. Володимир на закупівлю газу, внаслідок збільшення вартості одиниці товару за 100 м3 додатковими угодами протягом вересня-жовтня 2021 більше ніж на 10% від ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі. Орієнтовна вартість зайво сплачених коштів склали 123325,60 грн, що свідчить про неправомірне (безпідставне) використання бюджетних коштів на вказану суму.».
На виконання Вимоги 5 територіального управління внутрішнього аудиту Служби внутрішнього аудиту Міністерства оборони України про вжиття заходів щодо усунення порушень та недоліків від 21.03.2025 №526/309, КЕВ м. Володимир було надіслано претензію ТОВ «ВОЛИНЬГАЗ ЗБУТ» від 23.04.2025 №21/1169 з проханням відшкодувати зайво сплачені кошти за договором у розмірі 123 325, 60 грн.
У відповідь на вказану претензію ТОВ «ВОЛИНЬГАЗ ЗБУТ» було надіслано лист КЕВ м. Володимир від 23.05.2025 №43701-Лв-28-0525 в якому зазначалося, що ТОВ «ВОЛИНЬГАЗ ЗБУТ» не вбачає правових підстав для повернення коштів зазначених у претензії, оскільки вважає, що сторони договору «мали право вносити зміни до договору декілька разів, при цьому збільшувати ціну товару не більше ніж на 10% кожного разу з урахуванням попередніх змін. Додаткові угоди були укладені у відповідності до вимог чинного законодавства, постачання природного газу здійснювалося за середньо ринковими цінами, що відповідало як інтересам споживача, так і інтересам постачальника.
У Аудиторському звіті 5 територіального управління внутрішнього аудиту Служби внутрішнього аудиту Міністерства оборони України від 20.06.2025 №526/11/А3 здійснено аналіз збільшення ціни за одиницю товару за 1 тис. куб. метрів газу з урахуванням ПДВ. У зазначеному Аудиторському звіті вказано, що «в порушення вимог пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» в наслідок збільшення протягом одного місяця вартості закупівлі додатковими угодами №№2-7 через зміну істотних умов договору після його підписання шляхом збільшення вартості ціни за одиницю товару більше ніж на 10% призвело до неправомірних витрат коштів на суму 123 086,29 грн. з ПДВ. Розрахунок 337038,05 грн. (оплачено фактично) - 63,48% (неправомірне збільшення після 10%) = 123 086,29 грн. з ПДВ. Першопричиною даного порушення слугувало те, що посадовими особами КЕВ м. Володимир при укладенні додаткових угод про підняття ціни за одиницю товару сприймалось розуміння про обмеження в 10% як межа підняття між попередньою ціною яка визначена в попередньому договорі.».
Отже, позивач доводить, що спірні додаткові угоди до договору на постачання природного газу від 06.09.2021 №41ВВ437-9306-21 укладені з порушенням вимог п.2 ч.5 ст.41 Закону України “Про публічні закупівлі», внаслідок збільшення вартості одиниці товару за 100 м3 природного газу спірними додатковими угодами більше ніж на 10% від ціни товару, яка була визначена сторонами за договором на постачання природного газу від 06.09.2021 №41ВВ437-9306-21 та додатковою угодою №1, тому на підставі ч.1 ст. 203 та ч.1 ст. 215 Цивільного кодексу України просить визнати їх недійсними. Додатково зазначають, що збільшення сторонами вартості одиниці предмету закупівлі за відсутності визначених законом умов, призвело до безпідставного витрачання коштів, які підлягають поверненню в сумі 123519,89 грн, а також на підставі ст. 625 ЦК України нараховано 882,00 грн 3% річних.
Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об'єднаних територіальних громад визначено Законом № 922-VIII (Закон України “Про публічні закупівлі»).
Відповідно до частини четвертої статті 3 Закону № 922-VIII відносини, пов'язані зі сферою публічних закупівель, регулюються виключно цим Законом і не можуть регулюватися іншими законами, крім випадків, встановлених цим Законом.
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 1 цього Закону договір про закупівлю визначається як господарський договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі / спрощеної закупівлі та передбачає платне надання послуг, виконання робіт або придбання товару.
Основні вимоги до договору про закупівлю та внесення змін до нього урегульовані статтею 41 Закону № 922-VIII, частиною першою якої визначено, що договір про закупівлю укладається відповідно до норм зокрема, Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.
Верховний Суд у постанові від 18.06.2021 у справі №927/491/19, зазначив, що законодавство про публічні закупівлі встановлює спеціальний порядок зміни істотних умов договору, укладеного на відкритих торгах. Сторона договору при здійсненні державних закупівель розпоряджається не власними коштами, а коштами держави, коштами платників податків.
При цьому, право сторін договору на внесення змін до нього не може відбуватися з порушенням законодавства у сфері публічних закупівель, відповідно, свобода договору не може превалювати над дотримання вимог закону (постанова Верховного Суду від 28.09.2023 у справі №927/56/23).
Відповідно до частини четвертої статті 41 Закону України “Про публічні закупівлі», умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов'язання в іноземній валюті та/ або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.
Отже, у відповідності до приписів п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України “Про публічні закупівлі істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема, збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю/внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару.
Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії (п. 2 ч. 5 ст. 41 цього Закону).
Висновки щодо необхідності дотримання вимоги про збільшення ціни товару не більше ніж на 10 відсотків у відповідності до п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону викладено у постанові Верховного Суду від 06.02.2025 у справі № 916/747/24.
Згідно із частиною першою статті 628, статтею 629 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 632 ЦК України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.
Згідно з частиною першою статті 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до частини першої статті 652 ЦК України, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
Згідно із частинами третьою, четвертою статті 653 ЦК України, у разі зміни договору зобов'язання змінюється з моменту досягнення домовленості про зміну договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни договору, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) одна у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Враховуючи наведені норми ЦК України, ЗУ “Про публічні закупівлі» та Особливостей, вбачається, що ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю. Зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов'язання з передачі такого товару у власність покупця не допускається.
Крім того, суд звертає увагу, що Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22 (п.п. 88-90 указаної постанови) викладено правовий висновок про застосування норм пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону України “Про публічні закупівлі», зокрема про те, що:
88. Ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю. Зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов'язання з передачі такого товару у власність покупця не допускається;
89. Зміна ціни товару в бік збільшення до передачі його у власність покупця за договором про закупівлю можлива у випадку збільшення ціни такого товару на ринку, якщо сторони договору про таку умову домовились. Якщо сторони договору про таку умову не домовлялись, то зміна ціни товару в бік збільшення у випадку зростання ціни такого товару на ринку можлива, лише якщо це призвело до істотної зміни обставин, в порядку статті 652 ЦК України, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах;
90. У будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 ЦК України та пункті 2 частини п'ятої статті 41 Закону № 922-VIII, проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.
Названі вище положення дають підстави для висновку про те, що зміна істотних умов договору про закупівлю (збільшення ціни за одиницю товару) є правомірною виключно за таких умов: відбувається за згодою сторін; порядок зміни умов договору має бути визначений самим договором (відповідно до проекту, який входив до тендерної документації); підстава збільшення - коливання ціни такого товару на ринку (обґрунтоване і документально підтверджене постачальником); загальна сума (ціна) договору не повинна збільшуватися (подібний висновок наведений у постановах Верховного Суду від 09.06.2022 у справі № 927/636/21, від 07.12.2022 у справі № 927/189/22, від 16.02.2023 у справі № 903/383/22).
Кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження. Документ про зміну ціни повинен містити належне підтвердження викладених у ньому даних, проведених досліджень коливання ринку, джерел інформації тощо (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13 жовтня 2020 року у справі № 912/1580/18, від 02 грудня 2020 року у справі № 913/368/19, від 11 травня 2023 року у справі № 910/17520/21).
Аналогічний правовий висновок викладений також у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 920/19/24 від 21.11.2025.
Під коливанням ціни необхідно розуміти зміну за певний період часу ціни товару на ринку чи то в сторону зменшення, чи в сторону збільшення. І таке коливання має відбуватись саме в період після укладання договору (додаткової угоди) і до внесення відповідних змін до нього. Тобто збільшення ціни такого товару на ринку повинно відбутись після укладання договору, має бути достатнє обґрунтування про наявність коливання (збільшення чи зменшення ціни за одиницю товару на ринку) за період з дати укладення Договору до дати першої зміни ціни додатковою угодою до Договору, а в разі наступних змін - між черговими такими змінами на підставі додаткових угод.
Виключно зміна регульованих цін (тарифів) і нормативів, які є складовими ціни електричної енергії не може бути беззаперечною підставою для автоматичного перегляду (збільшення) погодженої сторонами ціни за одиницю товару (постанова Верховного Суду від 07.03.2024 у справі № 910/401/23).
Суд враховує, що законодавством у сфері публічних закупівель конкретну особу, наділену повноваженнями надавати інформацію на підтвердження коливання ціни товару на ринку, не визначено, то виходячи з норм чинного законодавства, до суб'єктів надання такої інформації можна віднести, зокрема, Державну службу статистики України, на яку постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2014 № 442 “Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» покладено функцію з контролю за цінами в частині здійснення моніторингу динаміки цін (тарифів) на споживчому ринку; державне підприємство Державний інформаційно аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків, яке на замовлення суб'єкта господарювання виконує цінові/товарні експертизи, зокрема щодо відповідності ціни договору наявній кон'юнктурі певного ринку товарів; Торгово промислову палату України, яка у межах власних повноважень надає послуги щодо цінової інформації. Таким чином, довідки та експертні висновки Торгово-промислової палати України можуть використовуватися для підтвердження коливання ціни товару на ринку. Проте, у документі, який видає компетентна організація, має бути зазначена чинна ринкова ціна на товар і її порівняння з ринковою ціною станом на дату, з якої почалися змінюватися ціни на ринку, як у бік збільшення, так і у бік зменшення (тобто наявності коливання)
У разі коливання ціни товару на ринку, зацікавлена сторона ініціює внесення змін у договір щодо зміни ціни за одиницю товару на той відсоток коливання, що відбувся.
Пунктом 12.7 договору визначено, умови даного договору можуть бути змінені за взаємною згодою сторін, з обов'язковим складанням письмового документа, підписаного сторонами Договору. Змінені умови Договору вступають в силу після підписання.
Істотні умови договору не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі крім випадків, в т.ч., збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії.
Водночас, суд встановив, що між КЕВ м. Володимир та відповідачем було укладено 6 додаткових угод якими ціна за одиницю товару була збільшена до 28 536,96 з ПДВ за 1 тис. куб., що становить на 73,48% більше від початкової.
Відповідно до додаткової угоди №1 до договору, «у зв'язку із зміною ціни за одиницю товару через коливання ціни такого товару на ринку, керуючись п.3.3 договору та ч.5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» від 25.12.2015 №922-VIII уклали дану додаткову угоду про таке: сторони дійшли згоди: відповідно до п.3.3. договору №41ВВ437-9306-21 на постачання природного газу від 06.09.2021 року збільшити ціну за одиницю товару. 2. Пункт 3.2. Договору викласти в новій редакції наступного змісту: Ціна 1 тис. куб. метрів газу без урахування податку на додану вартість становить 15 056,46 гривень. Податок на додану вартість становить 3013,09 гривень. Всього ціна газу за 1 тис. куб. метрів становить 18 078,55 гривень. 3. Додаткова угода вступає в дію з 16 вересня 2021 року.».
Згідно додаткової угоди №2 до договору: « 2. Пункт 3.2. договору викласти в новій редакції наступного змісту: Ціна 1 тис. куб. метрів газу без урахування податку на додану вартість становить 16 436,42 гривень. Податок на додану вартість становить 3 287,28 гривень. Всього ціна газу за 1 тис. куб. метрів становить 19 723,70 гривень. 3. Додаткова угода вступає в дію з 17 вересня 2021 року.».
Відповідно до додаткової угоди №3 до договору: « 2. Пункт 3.2. договору викласти в новій редакції наступного змісту: Ціна 1 тис. куб. метрів газу без урахування податку на додану вартість становить 17 915,69 гривень. Податок на додану вартість становить 3 583,14 гривень. Всього ціна газу за 1 тис. куб. метрів становить 21 498,83 гривень. 3. Додаткова угода вступає в дію з 21 вересня 2021 року.».
У відповідності до додаткової угоди №4 до договору сторони домовились: « 2. Пункт 3.2. договору викласти в новій редакції наступного змісту: Ціна 1 тис. куб. метрів газу без урахування податку на додану вартість становить 19 689,34 гривень. Податок на додану вартість становить 3 937,87 гривень. Всього ціна газу за 1 тис. куб. метрів становить 23 627,21 гривень. 3. Додаткова угода вступає в дію з 27 вересня 2021 року.».
Згідно додаткової угоди №5 до договору: « 2. Пункт 3.2. Договору викласти в новій редакції наступного змісту: Ціна 1 тис. куб. метрів газу без урахування податку на додану вартість становить 21 638,58 гривень. Податок на додану вартість становить 4 327,72 гривень. Всього ціна газу за 1 тис. куб. метрів становить 25 966,30 гривень. 3. Додаткова угода вступає в дію з 29 вересня 2021 року.».
Відповідно до додаткової угоди №6 до договору: « 2. Пункт 3.2. договору викласти в новій редакції наступного змісту: Ціна 1 тис. куб. метрів газу без урахування податку на додану вартість становить 23 780,80 гривень. Податок на додану вартість становить 4 756,16 гривень. Всього ціна газу за 1 тис. куб. метрів становить 28536,96 гривень. 3. Додаткова угода вступає в дію з 01 жовтня 2021 року.».
Судом встановлено, що належні докази в підтвердження підвищення ціни за спірними додатковими угодами до договору на постачання природного газу від 06.09.2021 №41ВВ437-9306-21 в матеріалах справи відсутні.
Отже, завдяки тому, що постачальник у тендерній пропозиції запропонував найнижчу ціну товару, це дозволило йому перемогти у тендері. Відповідач, будучи обізнаним про ціни на предмет закупівлі, які склалися на ринку на момент підписання договору, гарантував його постачання за цінами згідно з договором, однак в процесі виконання договірних зобов'язань збільшив ціну за постачання електричної енергії.
Крім цього, у постанові Верховного Суду від 07.09.2022 у справі №927/1058/21 викладена правова позиція суду, на підставі якої вже сформована усталена практика, яка підлягає врахуванню при розгляді й даної справи, а саме, що положення п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» встановлює спеціальний порядок зміни істотних умов договору, укладеного за результатами проведення закупівлі за державні кошти та містить обмеження щодо заборони збільшення ціни за одиницю товару більш ніж на 10% незалежно від того, як часто відбуваються такі зміни (кількість підписаних додаткових угод).
Отже вказані дії призвели до повного нівелювання результатів відкритих торгів, а відтак держава втратила можливість скористатися пропозиціями інших учасників відкритих торгів, але електроенергію по ціні, запропонованій переможцем тендеру, закупити так і не змогла, натомість змушена була оплачувати електричну енергію за ціною значно вищою, аніж встановлена договором, укладеним внаслідок відкритих торгів.
Документ про зміну ціни повинен містити належне підтвердження викладених в ньому даних, проведених досліджень коливання ринку, джерел інформації, тощо (правова позиція Верховного Суду, викладена у постанові від 13.10.2020 у справі № 912/1580/18).
Відповідно до частини першої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Згідно із частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частиною першою статті 203 цього Кодексу.
Частиною третьою статті 215 ЦК України передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Враховуючи вище викладене, суд дійшов висновку про визнання недійсними додаткових угод №2 від 17.09.2021, №3 від 21.09.2021, №4 від 27.09.2021, №5 від 29.09.2021, №6 від 13.10.2021 до договору на постачання природного газу від 06.09.2021 №41ВВ437-9306-21 в силу вимог положень частини першої статті 203, частини першої статті 215 ЦК України та оскільки останні суперечать вимогам пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону № 922-VIII.
Оскільки, вищевказані додаткові угоди є недійсними та не породжують правових наслідків, то розрахунок за товар (природного газу) повинен здійснюватися за ціною, вказаною в основному договорі.
Згідно із частиною першою статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Відповідно до частини першої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.
Суд зазначає, що вартість природного газу за 1 тис. куб. метрів при обрахунку вартості природного газу спожитого у жовтні 2021 мала становити 18078,55 грн згідно укладеної сторонами додаткової угоди №1 до договору від 16.09.2021, що склало б 213518,16 грн (11810,58*18,07855=213518,16 грн).
За наведених обставин, грошові кошти в сумі 123519,89 грн (337 038,05-213 518,16=123 519,89 грн) є такими, що були безпідставно одержані відповідачем, підстава їх набуття відпала, а відтак останній зобов'язаний їх повернути КЕВ м. Володимир, у відповідності до приписів ч. 1 ст. 216, ч. 1 ст. 1212 ЦК України.
Крім того, позивачем нараховано відповідачем 882 грн 3% річних за період з 02.05.2025 по 28.07.2025 щодо яких суд зазначає таке.
Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних, які не є штрафними санкціями, є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору (правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 року у справі № 916/190/18, постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 05.07.2019 року у справі № 905/600/18 та постанові Верховного Суду від 03.10.2019 року у справі №905/587/18).
За змістом статей 625, 1212 ЦК України положення статті 625 ЦК України поширюють свою дію на всі види грошових зобов'язань, а тому в разі прострочення виконання зобов'язання, зокрема, щодо повернення безпідставно одержаних чи збережених грошей нараховуються 3 % річних від простроченої суми відповідно до частини другої статті 625 ЦК України (правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 10.04.2018 року у справі №910/10156/17).
У постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 910/3831/22 від 07.02.2024 року, досліджуючи обставини щодо початку періоду прострочення з часу безпідставного набуття відповідачем грошових коштів, виснувала, що "нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму боргу відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Отже, передбачений частиною другою статті 625 ЦК України обов'язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми виникає виходячи з наявності самого факту прострочення, який у цій справі має місце з моменту безпідставного одержання відповідачем грошових коштів позивача".
Невиконання боржником грошового зобов'язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення (постанова Верховного Суду від 08.11.2019 у справі №127/15672/16-ц).
Суд, розглянувши позовні вимоги щодо стягнення 3% річних в сумі 882 грн. за заявлений позивачем період з 02.05.2025 по 28.07.2025, вважає що останні підставні та підлягають до задоволення.
В силу положень ст. ст. 73 ГПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Частиною 1, 3 ст. 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказі.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача є підставними, обґрунтованими та підлягають до задоволення у повному обсязі.
За приписами статті 129 Господарського процесуального кодексу України 14534,40 грн судового збору слід покласти на відповідача.
Керуючись ст. ст. 73, 74, 77, 86, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-
вирішив:
1. Позов задовольнити.
2. Визнати недійсними додаткові угоди №2, 3, 4, 5, 6 до договору на постачання природного газу від 06.09.2021 №41ВВ437-9306-21, укладених Квартирно-експлуатаційним відділом міста Володимир та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВОЛИНЬГАЗ ЗБУТ».
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВОЛИНЬГАЗ ЗБУТ» (49038, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, вул. Ольги княгині, будинок 22, офіс 144, код ЄДРПОУ 39589216), на користь Квартирно-експлуатаційного відділу міста Володимир (44701, Волинська обл., Володимирський р-н, місто Володимир, вул. Глушкова академіка, будинок 1, код ЄДРПОУ 07516184) 124401,89 грн (сто двадцять чотири тисячі чотириста одну гривню 89 коп.), з них 123 519,89 грн основного боргу, 882,00 грн 3% річних та 14534,40 грн (чотирнадцять тисяч п'ятсот тридцять чотири гривні 40 коп.) витрат зі сплати судового збору.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення до Північно-західного апеляційного господарського суду.
Повний текст рішення складено 30.03.2026
Суддя А. С. Вороняк