25.03.2026 року м. Дніпро Справа № 908/1634/24(908/2436/24)
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Чередка А.Є. (доповідач)
суддів: Мороза В.Ф., Верхогляд Т.А.,
при секретарі судового засідання: Кишкань М.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційна скаргу ОСОБА_1
на рішення Господарського суду Запорізької області (суддя Юлдашев О.О.) від 20.02.2025р. у справі № 908/1634/24(908/2436/24)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕНЕЛАЙ"
до відповідачів:
1/ ФО ОСОБА_1
2/ ФО ОСОБА_2
треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:
1/ Розпорядник майна, арбітражний керуючий Венська Оксана Олександрівна
2/ Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Вдовіна Ліана Леонідівна
3/ Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Колодій Роман Олександрович
4/ Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Румянцева Ірина Олексіївна
треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - 1/ ОСОБА_3
2/ ОСОБА_4
3/ ОСОБА_5
4/ ОСОБА_6
про визнання права іпотекодержателя, -
в межах справи № 908/1634/24 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕНЕЛАЙ", -
Товариство з обмеженою відповідальністю "МЕНЕЛАЙ" звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовом до відповідачів: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , в якому просило:
- визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю "МЕНЕЛАЙ" право іпотекодержателя за Договором іпотеки від 06 листопада 2007 року, посвідченим приватним нотаріусом ДМНО Куліш В.І., зареєстрованим в реєстрі за №3038, укладеним між ОСОБА_6 та ВАТ КБ "Надра", право вимоги за яким перейшло до Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕНЕЛАЙ" на підставі Договору про відступлення права вимоги від 04.06.2024 року, посвідченого приватним нотаріусом ДМНО Мазур Я.В., зареєстрованого в реєстрі за №2236 щодо іпотечного майна - квартиру АДРЕСА_1 , про що зробити відповідний запис у державному реєстрі;
- звернути стягнення на предмет іпотеки на квартиру АДРЕСА_1 , в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 68/2007/840-К/1535-Н, укладеним 06 листопада 2007 року шляхом визнання права власності на предмет іпотеки за іпотекодержателем - Товариством з обмеженою відповідальністю "МЕНЕЛАЙ".
Позовні вимоги мотивовані тими обставинами, що позивач набув право вимоги за кредитним договором № 8/2007/840-К/1535-Н від 06.11.2007 та договором іпотеки № 1535/Н-1 від 06.11.2007 на підставі договору про відступлення права вимоги. Позивач дізнався, що запис про іпотеку було припинено, а також було припинено обтяження на предмет іпотеки на підставі рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 23.08.2016 по справі № 202/4300/16-ц, а право власності на квартиру зареєстровано за іншою особою. В подальшому майно було неодноразово відчужено, останніми набувачами майна є відповідачі. Заочне рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 23.08.2016 було скасоване. Зважаючи на ту обставину, що предмет іпотеки було відчужено без згоди іпотекодержателя на підставі судового рішення, яке було скасовано, позивач звернувся до суду із вимогою про визнання права іпотекодержателя стосовно іпотечного майна та звернення стягнення на таке майно для погашення вимог за кредитним договором.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 20.02.2025р. у справі № 908/1634/24(908/2436/24):
- позов задоволено;
- визнано за Товариством з обмеженою відповідальністю "МЕНЕЛАЙ" право іпотекодержателя за Договором іпотеки від 06 листопада 2007 року, посвідченим приватним нотаріусом ДМНО Куліш В.І., зареєстрованим в реєстрі за №3038, укладеним між ОСОБА_6 та ВАТ КБ "Надра", право вимоги за яким перейшло до Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕНЕЛАЙ" на підставі Договору про відступлення права вимоги від 04.06.2024 року, посвідченого приватним нотаріусом ДМНО Мазур Я.В., зареєстрованого в реєстрі за №2236 щодо іпотечного майна - квартиру АДРЕСА_1 , про що зробити відповідний запис у державному реєстрі;
- звернуто стягнення на предмет іпотеки на квартиру АДРЕСА_1 , в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 68/2007/840-К/1535-Н, укладеним 06 листопада 2007 року шляхом визнання права власності на предмет іпотеки за іпотекодержателем - Товариством з обмеженою відповідальністю "МЕНЕЛАЙ";
- стягнуто з ОСОБА_1 на користь Державного бюджету України 3 988 грн 50 коп. судового збору;
- стягнуто з ОСОБА_2 на користь Державного бюджету України 3 988 грн 50 коп. судового збору.
Рішення суду мотивовано тими обставинами, що виключення відомостей про право іпотеки з відповідного Державного реєстру, зокрема, на підставі судового рішення не впливає на чинність іпотеки. Скасування того судового рішення, що мало наслідком внесення до Державного реєстру іпотек запису про припинення іпотеки, не відновлює дію останньої, оскільки іпотека зберігає чинність незалежно від відсутності певний час відомостей про неї у відповідному державному реєстрі; запис про іпотеку не може бути відновлений з моменту вчинення первинного запису, а вчиняється державним реєстратором повторно за наявності для цього підстав, передбачених законом, зокрема договору іпотеки, а також судового рішення про визнання права іпотекодержателя. Суд дійшов висновку, що відповідачі є недобросовісними набувачами майна, придбаного за відсутності в Державному реєстрі іпотек відомостей про обтяження, у зв'язку відчуженням спірного майна декілька разів протягом короткого періоду, відсутності доказів оплати за договором купівлі-продажу, придбання квартири за низькою ціною. При цьому, відсутність у Державному реєстрі іпотек означених відомостей не може беззастережно свідчити про добросовісність особи, яка придбаває таке майно. Відповідно майно придбано у власність відповідачами з обтяженням. Враховуючи, що судове рішення про стягнення за кредитним договором заборгованості у розмірі 1 227 524 грн 81 коп. не виконано на теперішній час, є підстави для задоволення позовної вимоги щодо звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок виконання зобов'язань за таким кредитним договором. Також, суд прийшов до висновку, що позивач не пропустив строк позовної давності, про застосування наслідків спливу, якого заявляв відповідач-2.
Не погодившись із зазначеним рішенням, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернувся ОСОБА_1 , в якій просить скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 20.02.2025р. у справі № 908/1634/24(908/2436/24) та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог позивача відмовити у повному обсязі.
Скаржник зазначає, що позивачем не надано доказів недобросовісності набуття відповідачами спірного майна.
Висновки господарського суду про те, що запис про обтяження спірної квартири було вилучено на підставі судового рішення, яке в подальшому скасовано, не спростовують добросовісність останнього набувача спірного майна, а також не свідчать про те, що ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на момент придбання спірного майна могли знати про ці обставини.
Запис про іпотеку було поновлено вже після скасування заочного рішення суду яким припинено іпотеку, проте за змістом інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно станом грудень 2016 року, на яку покладались відповідачі під час укладання договору купівлі-продажу спірного майна були відсутні відомості про права або їх обтяження за ПАТ "КБ "Надра" на квартиру. За відсутності в реєстрі відомостей про права інших осіб на нерухоме майно або їх обтяжень особа, яка добросовісно покладалася на ці відомості, тобто не знала і не мала знати про існування таких прав чи обтяжень, набуває право на таке майно вільним від незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень.
Позивач не посилався на відсутність доказів оплати набувачами спірного майна за договором купівлі-продажу від 28.12.2016. До того ж, в матеріалах справи відсутні докази звернення позивача в порядку ст. 81 ГПК України про витребування у відповідачів доказів оплати за договором купівлі-продажу.
За відсутності доказів набуття відповідачами квартири за вартістю, нижчою від вартості, визначеної у висновку про вартість об'єкта оцінки від 22 грудня 2016 року, підстави стверджувати про недобросовісність набувачів спірного майна з огляду на придбання квартири за низькою ціною, відсутні.
При цьому, у відповідачів був відсутній обов'язок досліджувати статус майна, який вони мали намір придбати, за даними Єдиного державного реєстру судових рішень.
Також, суд безпідставно не застосував заявлену відповідачами позовну давність.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 16.06.2025р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою, її розгляд призначено в судове засідання на 14.10.2025р. о 15:00 год.
У зв'язку з перебуванням судді-члена колегії Мороза В.Ф. у відрядженні та неможливістю проведення судового засідання 14.10.2025р., розгляд апеляційної скарги у справі № 908/1634/24(908/2436/24) не відбувся.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 21.10.2025р. розгляд апеляційної скарги призначено в судове засідання на 16.12.2025р. о 11:00 год.
16.12.2025 розгляд апеляційної скарги відкладено в судове засідання на 25.03.2026р. о 15:15 год.
Позивач проти задоволення апеляційної скарги заперечує та зазначає про вчинення протиправних дії щодо виведення предмету іпотеки з під іпотеки та уникнення від виконання своїх кредитних зобов'язань.
Про існування судового рішенням, яким було скасовано запис про іпотеку позивач не був обізнаний. При цьому, договір іпотеки не було визнано припиненим чи визнано недійсним, як і не було визнано припиненими зобов'язання за кредитним та іпотечним договорами.
Зважаючи на ту обставину, що предмет іпотеки було відчужено без згоди Іпотекодержателя, то це призвело до порушення права іпотекодержателя на одержання задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки.
У разі вибуття заставного майна з власності іпотекодавця, законодавством встановлено механізм захисту прав іпотекодержателя шляхом перенесення всіх прав та обов'язків іпотекодавця на особу, до якої перейшло право власності на майно.
Позивач посилається, що відповідачі є недобросовісними набувачами спірного майна. Відсутність у Державному реєстрі іпотек означених відомостей не може беззастережно свідчити про добросовісність особи, яка придбаває таке майно.
Придбання квартири за низькою ціною, три перереєстрації власників за два місяці не можуть свідчити про добросовісність відповідачів. Матеріали справи не містять доказів на підтвердження здійснення розрахунку за договором купівлі-продажу.
Відповідачі проявивши розумну обачність могли перевірити інформацію щодо цього майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, відповідно могли вжити усіх розумних заходів для звернення до іпотекодержателя ПАТ КБ "Надра" з метою ознайомлення з умовами договору іпотеки, з'ясування стану кредитних правовідносин сторін договору. Також відповідачі не були позбавлені можливості ознайомитись з текстом заочного рішення з Єдиного державного реєстру судових рішень з якого вбачається, що зобов'язання за договором іпотеки № 533/1-Н від 17 жовтня 2006 року не було визнано припиненими.
Отже з переходом права власності на майно, відповідачі набули статус іпотекодавця і несуть всі його обов'язки згідно з договором іпотеки.
Оскільки відомості про припинення обтяження спірного нерухомого майна були безпідставно вилучені з Державного реєстру іпотек, договір іпотеки не припинив свою дію, основне зобов'язання не виконане, заборгованість, яка була стягнуто судовим рішенням не погашена, у зв'язку з чим наявні підстави для визнати за ним право іпотекодержателя щодо спірної квартири.
15.12.2025 від позивача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі до розгляду Господарським судом Запорізької області справи № 908/1634/24(908/1335/25) про визнання недійсним договору відступлення (купівлі-продажу) права вимоги від 4 червня 2024 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Дніпрофінансгруп" та Товариством з обмеженою відповідальністю "МЕНЕЛАЙ", який посвідчено приватним нотаріусом Мазур Я.В., та зареєстровано в реєстрі за номером №2236.
Відповідач-1 подав заперечення на клопотання про зупинення провадження. Наявність спору між тими самими сторонами у іншій справі не є перешкодою для встановлення обставин, підстав, фактів, які можуть бути з'ясовані та встановлені у даному процесі.
Вирішуючи питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному конкретному випадку повинен з'ясовувати як пов'язана справа, що розглядається даним судом, зі справою, що розглядається іншим судом, а також чим обумовлюється неможливість розгляду даної справи. Сама по собі взаємопов'язаність двох справ не свідчить про неможливість розгляду та прийняття рішення у справі.
Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду у п.п. 8.11, 8.12 постанови від 01.03.2024 у справі № 910/17615/20 сформулював висновок про те, що, по-перше, провадження у справі слід зупиняти лише за наявності беззаперечних підстав для цього; по-друге, під неможливістю розгляду справи до вирішення іншої справи необхідно розуміти те, що обставини, які розглядаються в такій справі, не можуть бути встановлені судом самостійно через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи внаслідок непідвідомчості, обмеженості предметом позову, неможливості розгляду тотожної справи, черговості розгляду вимог тощо; по-третє, обов'язкова пов'язаність справи, що зупиняється, з іншою, в якій суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на докази у цій справі, зокрема, факти, що мають преюдиційне значення.
Колегія суддів не вбачає підстав для задоволення вказаного клопотання, оскільки заявник не наводить обставин, які не можуть бути встановлені у цій справі самостійно.
24.03.2026 від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, мотивоване зайнятістю представника в іншому судовому засіданні.
Колегія суддів не вбачає підстав для задоволення вказаного клопотання, оскільки причини неявки представника у судове засідання не є поважними. Процесуальне законодавство не визначає пріоритет одних справ над іншими, крім того клопотання про відкладення розгляду справи вже заявлялося позивачем. Суд звертає увагу скаржника, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Позиція позивача викладена у письмових документах, поданих у справі.
Відповідач-2, треті особи своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористались, у судове засідання не з'явились. Про дату, час та місце судових засідань повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи.
Враховуючи вищенаведене, а також те, що апеляційним судом не визнавалася явка учасників справи в судове засідання обов'язковою, а їх неявка не перешкоджає розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу по суті у відсутності позивача, відповідача-2 та третіх осіб.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника відповідача-1, дослідивши матеріали справи, судова колегія дійшла до висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, 06 листопада 2007 року між ОСОБА_6 та Відкритим акціонерним товариством КБ "Надра" (найменування змінено на Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Надра") було укладено Кредитний договір №/2007/840-К/1535-Н, відповідно до умов якого, Банк надав кредит у іноземній валюті у розмірі 89 540,00 дол. США строком до 12.10.2034 року зі сплатою процентної ставки у розмірі 13,39 % річних.
Відповідно до умов укладеного договору ВАТ КБ "Надра" зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та платити проценти за користування ним.
В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором №8/2007/840-К/1535-Н від 06.11.2007 року, між ОСОБА_6 та ПАТ КБ "Надра" було укладено Договір іпотеки, відповідно до умов якого квартира АДРЕСА_2 передається в іпотеку.
У зв'язку з неналежним виконанням ОСОБА_6 прийнятих на себе грошових зобов'язань з повернення кредиту, внесення необхідних платежів та сплати відсотків, Банк звертався за судовим захистом, пред'явивши позов до Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська.
Заочним рішенням Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 17.09.2014 у справі № 200/2751/14-ц задоволено позов ПАТ "КБ "Надра" та стягнуто у тому числі з ОСОБА_6 на користь Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" за кредитним договором №8/2007/840-К/1535-Н від 06.11.2007 р. заборгованість за кредитом у розмірі 1 227 524, 81 грн.
Доказів повного виконання даного рішення боржником матеріали даної справи не містять.
17.07.2020 року між ПАТ КБ "Надра" та ТОВ ФК "Дніпрофінансгруп" було укладено Договір № GL48N718070_І_3 про відступлення права вимоги, відповідно до якого ПАТ КБ "Надра" відступило ТОВ "ФК "Дніпрофінансгруп" право вимоги, зокрема до ОСОБА_6 за кредитним договором №8/2007/840-К/1535-Н, укладеним 06 листопада 2007 року між ОСОБА_6 та ПАТ КБ "Надра", договором іпотеки №1535/Н-1 від 06 листопада 2007 року, що укладався між ОСОБА_6 та ПАТ КБ "Надра".
Договір № GL48N718070_І_3 про відступлення права вимоги укладений за результатом електронного аукціону, який відбувся 22.05.2020 року. Відповідно до протоколу електронного аукціону №UA-EA-2020-05-12-000017-b було придбано лот - право вимоги, інші майнові права за кредитними договорами, що укладені з суб'єктами господарювання та фізичними особами, дебіторська заборгованість та майнові права, що випливають з договорів врахування векселів згідно в кількості 1 295 шт. Права вимоги, майнові права за кредитними договорами, що укладені з фізичними особами та дебіторська заборгованість в кількості 5 375 шт. Права вимоги, інші майнові права за кредитними договорами, що укладені з фізичними особами та дебіторська заборгованість в кількості 34 372 шт. Дебіторська заборгованість за кредитними картками в кількості 133 822 шт. Права вимоги, інші майнові права за кредитними договорами, що укладені з фізичними особами та дебіторська заборгованість в кількості 5 115 шт. Права вимоги за кредитними договорами, що укладені з фізичними особами в кількості 132 шт. Нерухоме майно та основні засоби в кількості 6 одиниць. Загальна ціна лоту, за яким було придбано, складає 188 900 625,00 грн.
На підставі зазначеного протоколу було укладено Договори відступлення права вимоги за кожним окремим видом вимог.
Зазначена інформація є у вільному доступі зокрема на сайті https://prozorro.sale/auction/UA-EA-2020-05-12-000017-b/ та https://zakupivli.pro/ru/auctions-dgf/auctions/UA-EA-2020-05-12-000017-b?source_id=prozorrosale_link&utm source=prozorrosale&utm_medium=link&utm_campaign=auctions&utm_content=lot. На зазначених сайтах наявний повний перелік укладених Договорів відступлення права вимоги за результатом електронного аукціону.
Умовами Договору №GL48N718070_І_3 про відступлення прав вимоги та Додаткової угоди від 17.07.2020 року, зокрема п.4, передбачено, що: "Ціна договору сплачується Новим кредитором Банку в повному обсязі до моменту набуття чинності цим договором, відповідно до пункту 14 цього Договору, на підставі протоколу, сформованого за результатами відкритих торгів, переможцем яких став Новий кредитор." П.14 Договору встановлено, що Договір набуває чинності з дати його підписання сторонами, скріплення печатками сторін та нотаріального посвідчення. Даний договір було посвідчено 17.07.2020 року.
Тобто умовами Договору передбачено, що оплата по Договору сплачується на підставі протоколу сформованого за результатами відкритих торгів, а підписання даного Договору та набуття ним чинності підтверджує факт такої оплати.
В матеріалах справи наявна копія відповіді Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, якою підтверджено, що Договір № GL48N718070_І_3 про відступлення прав вимоги від 17.07.2020, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бочкарьовою А.В. та зареєстрований в реєстрі за № 509, є таким, що був укладений за результатами відкритих торгів (аукціону) з продажу лоту № GL48N718070, який відбувся, та результати якого оформлено протоколом електронного аукціону від 22.05.2020 № UA-EA-2020-05-12-00017-b. Також Фонд гарантування вкладів фізичних осіб підтвердив, що ТОВ "ФК "Дніпрофінансгруп" (код за ЄДРПОУ 40696815) в повному обсязі сплатило на користь ПАТ "КБ "Надра" кошти у розмірі 188 900 625,00 грн. за придбаний лот № GL48N718070.
04.06.2024 року між ТОВ ФК "Дніпрофінансгруп" та ТОВ "МЕНЕЛАЙ" було укладено Договір про відступлення (купівлі-продажу) права вимоги, відповідно до якого ТОВ "ФК "Дніпрофінансгруп" відступило ТОВ "МЕНЕЛАЙ" право вимоги, зокрема до ОСОБА_6 за кредитним договором №8/2007/840-К/1535-Н, укладений 06 листопада 2007 року між ОСОБА_6 та ПАТ КБ "Надра", договором іпотеки №1535/Н-1 від 06 листопада 2007 року, що укладався між ОСОБА_6 та ПАТ КБ "Надра.
З наявної в матеріалах справи інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна вбачається, що приватним нотаріусом Ярмолюк М.М. Дніпровського міського нотаріального округу було припинено запис про іпотеку та обтяження на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_2 на підставі заочного рішення від 23.08.2016 року, винесеного Індустріальним районним судом м. Дніпропетровська по цивільній справі №202/4300/16-ц.
Зазначеним рішенням було визнано право власності на квартиру АДРЕСА_2 за ОСОБА_5 , а також припинено іпотеку за № 6074016 в Державному реєстрі іпотек, накладену 21 листопада 2007 року на підставі договору іпотеки № 533/1-Н від 17 жовтня 2006 р., посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу за реєстровим № 3033, укладеного між ПАТ "КБ "Надра" та ОСОБА_6 , знято заборону відчуження за № 5981341 в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, накладену 06 листопада 2007 року на квартиру, на підставі договору іпотеки № 533/1-Н від 17 жовтня 2006 р., посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу за реєстровим № 3033, укладеного між ПАТ "КБ "Надра" (ЄДРПОУ 20025456) та ОСОБА_6 .
10.10.2016 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 було укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 , посвідчений приватним нотаріусом ДМНО Вдовіною Л.Л., зареєстрований в реєстрі за №3543. Право власності було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер: 31855446 від 13.10.2016 року, номер запису про право власності/довірчої власності: 16889165.
19.10.2016 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 було укладено договір дарування квартири АДРЕСА_2 , посвідчений приватним нотаріусом ДМНО Колодій Р.О., зареєстрований в реєстрі за №1123. Право власності було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер: 32003385 від 24.10.2016 року, номер запису про право власності/довірчої власності: 17046065.
28.12.2016 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 , посвідчений приватним нотаріусом ДМНО Румянцевою І.О., зареєстрований в реєстрі за №4333. Право власності було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер: 33294984 від 30.12.2016 року, номер запису про право власності/довірчої власності: 18426076.
01 квітня 2021 року Індустріальним районним судом м.Дніпропетровська було винесено ухвалу по цивільній справі №202/4300/16-ц, якою було скасовано заочне рішення від 23.08.2016 року, винесене по цивільній справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про визнання права власності, а дану справу було передано за підсудністю до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська.
09 лютого 2022 року Бабушкінським районним судом м. Дніпропетровська було винесено ухвалу по цивільній справі №202/4300/16-ц за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6 , якою було залишено без розгляду позовну заяву.
Позивач вважає себе іпотекодержателем та вважає, що відповідачі набули майно з обтяженням у вигляді іпотеки, тому звернувся до суду з вимогою про визнання права іпотекодержателя та звернення стягнення на майно, у зв'язку з тим, що заборгованість за кредитом не була погашена.
Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України). Частиною першою статті 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідно до статті 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України). Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 ст. 512 ЦК України, визначено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно з ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 516 ЦК України).
Право вимоги за кредитним договором №8/2007/840-К/1535-Н, укладеним 06 листопада 2007 року між ОСОБА_6 та ПАТ КБ "Надра", а також договором іпотеки №1535/Н-1 від 06 листопада 2007 року, що укладався між ОСОБА_6 та ПАТ КБ "Надра" перейшло до ТОВ "ФК "Дніпрофінансгруп". У свою чергу, ТОВ "ФК "Дніпрофінансгруп" передало позивачу ці права за кредитним договором та договором іпотеки.
Відповідно до частини першої статті 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Згідно зі статтею 589 ЦК України у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.
Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи (стаття 575 ЦК України).
Відповідно до статті 1 Закону України "Про іпотеку" іпотекою визнається вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника в порядку, встановленому цим Законом. Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду.
Частиною п'ятою статті 2 Закону України "Про іпотеку" встановлено, що іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.
Відповідно до частини першої статті 17 Закону України "Про іпотеку" іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється; примусове відчуження земельної ділянки, іншого нерухомого майна відповідно до статті 14-1 Закону України "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану; з інших підстав, передбачених цим Законом.
Статтею 23 Закону визначено, що в разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі та на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.
Як встановлено вище, на підставі судового рішення по цивільній справі №202/4300/16-ц, яке було пізніше скасовано, було припинено запис про іпотеку та обтяження на предмет іпотеки, визнано право власності на спірне нерухоме майно за ОСОБА_5 , який здійснив його подальше відчуження, кінцевими набувачами якого стали відповідачі.
У свою чергу, у постанові від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17 Велика Палата Верховного Суду дійшла наступних висновків:
- скасоване судове рішення не породжує жодних правових наслідків з моменту його ухвалення, але його скасування саме по собі (тобто без встановлення інших обставин, що, зокрема, можуть підтверджувати недобросовісність дій, які були вчинені на підставі цього рішення) не є підставою для перегляду всіх юридичних фактів, що виникли, змінилися чи припинилися на підставі відповідного рішення;
- виключення відомостей про право іпотеки з відповідного державного реєстру на підставі судового рішення є не правовим наслідком такого рішення, а фактичною дією, вчиненою на підставі цього рішення;
- виключення відомостей про право іпотеки з відповідного Державного реєстру, зокрема, на підставі судового рішення не впливає на чинність іпотеки. Скасування того судового рішення, що мало наслідком внесення до Державного реєстру іпотек запису про припинення іпотеки, не відновлює дію останньої, оскільки іпотека зберігає чинність незалежно від відсутності певний час відомостей про неї у відповідному державному реєстрі;
- запис про іпотеку не може бути відновлений з моменту вчинення первинного запису, а вчиняється державним реєстратором повторно за наявності для цього підстав, передбачених законом, зокрема договору іпотеки, а також судового рішення про визнання права іпотекодержателя;
- за відсутності в реєстрі відомостей про права інших осіб на нерухоме майно або їх обтяжень особа, яка добросовісно покладалася на ці відомості, тобто не знала і не мала знати про існування таких прав чи обтяжень, набуває право на таке майно вільним від незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень (пункт 38 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 922/3537/17 за провадженням № 12-127гс19). За таких умов право іпотеки припиняється, відомості про іпотеку поновленню не підлягають, а позов про звернення стягнення на предмет іпотеки не підлягає задоволенню;
- при вирішенні таких спорів необхідно враховувати наявність чи відсутність обставин, які можуть свідчити про недобросовісність набувача майна, придбаного за відсутності в державному реєстрі відомостей про обтяження.
Тому Велика Палата Верховного Суду вважає, що у справі за належною вимогою (зокрема про визнання права іпотекодержателя) суд має врахувати наявність/відсутність обставин, які можуть свідчити про недобросовісність набувача майна, придбаного на аукціоні за відсутності в Державному реєстрі іпотек відомостей про обтяження. Відсутність у Державному реєстрі іпотек означених відомостей не може беззастережно свідчити про добросовісність особи, яка придбаває таке майно.
За змістом статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Втручання у право мирного володіння майном, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов'язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає такого втручання. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа - добросовісний набувач внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв'язку з позбавленням права на майно (рішення Європейського суду з прав людини від 20.10.2011 у справах "Rysovskyy v. Ukraine", заява № 29979/04; від 16.02.2017 "Kryvenkyy v. Ukraine", заява № 43768/07).
Відповідно до частин першої та другої статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Як вже зазначалось вище, в силу приписів статті 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів, і вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Отже, положеннями частини другої статті 328 ЦК України встановлюється презумпція правомірності набуття права власності, за якою право власності на конкретне майно вважається набутим правомірно, якщо інше не встановлено в судовому порядку або незаконність набуття права власності прямо не передбачена законом.
Факт неправомірності набуття права власності, якщо це не передбачено законом, підлягає доказуванню, а правомірність набуття права власності передбачає його законність і добросовісність.
Відомості Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вважаються правильними, доки не доведено протилежне (постанова Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі № 48/340).
Однією із загальних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України). Відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" до загальних засад державної реєстрації прав належить гарантування державою об'єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження. Тому суд має оцінювати наявність або відсутність добросовісності зареєстрованого володільця нерухомого майна (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 669/927/16-ц (провадження № 14-192цс19)).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 922/3537/17 (провадження № 12-127гс19) сформульовано висновок, відповідно до якого добросовісна особа, яка придбаває нерухоме майно у власність або набуває інше речове право на нього, вправі покладатися на відомості про речові права інших осіб на нерухоме майно та їх обтяження (їх наявність або відсутність), що містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Тому за відсутності в цьому реєстрі відомостей про права інших осіб на нерухоме майно або їх обтяжень особа, яка добросовісно покладалася на ці відомості, тобто не знала і не мала знати про існування таких прав чи обтяжень, набуває право на таке майно вільним від незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень. Подібний висновок зроблено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 01.04.2020 у справі № 610/1030/18 (провадження № 14-436цс19).
В такий спосіб добросовісна особа, тобто та, яка не знала та не могла знати про існування обтяжень речових прав на це майно або про наявність на нього речових прав третіх осіб, при придбанні нерухомого майна у власність або при набутті іншого речового права на нього вправі покладатися на відомості про речові права інших осіб на це нерухоме майно та їх обтяження (їх наявність або відсутність), що містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
При цьому добросовісність набувача передбачає не лише співставлення відомостей про права на нерухоме майно з інформацією, що міститься у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а також розумну обачність набувача. Така розумна обачність включає перевірку, виявлення та докладання інших зусиль для визначення наявності прав інших осіб стосовно нерухомого майна. Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на важливості встановлення розумної обачності як критерію добросовісності набувача, зокрема у постановах від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17, від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц, від 30.01.2019 у справі № 357/9328/15-ц, від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16, від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц, від 30.05.2018 у справі № 469/1393/16-ц, від 22.05.2018 у справі № 469/1203/15-ц, від 15.05.2018 у справі № 372/2180/15-ц.
Відповідно до вимог частини 5 статті 12 Цивільного кодексу України, якщо законом встановлені правові наслідки недобросовісного або нерозумного здійснення особою свого права, вважається, що поведінка особи є добросовісною та розумною, якщо інше не встановлено судом.
Отже, за змістом частини п'ятої статті 12 Цивільного кодексу України добросовісність набувача є презумпцією, тобто нелегітимний набувач вважається добросовісним доти, доки не буде доведено протилежне.
Водночас, на час придбання відповідачами спірної квартири в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно були відсутні жодні відомості про обтяження щодо такого майна і відповідачі з усією обачливістю не могли знати про незаконність судового рішення, на підставі якого свого часу було виключено з Реєстру запис про обтяження цього майна, оскільки вказане судове рішення було скасовано вже після придбання спірної квартири відповідачами.
Добросовісний набувач не повинен перевіряти історію придбання нерухомості та робити висновки щодо правомірності попередніх переходів майна, а може діяти, покладаючись на такі відомості, за відсутності обставин, які з точки зору розумного спостерігача можуть викликати сумнів у достовірності цих відомостей. Добросовісний набувач не може відповідати у зв'язку із порушеннями інших осіб, допущеними в рамках процедур, спеціально призначених для запобігання порушень при вчиненні правочинів з нерухомим майном.
Як вбачається з Інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 21.12.2016 та від 28.12.2016 (які отримано нотаріусом під час укладення договору купівлі-продажу від 28.12.2016) в них не лише відсутні відомості про наявність обтяження у вигляді іпотеки щодо спірного майна, а вбачається і наявність лише двох власників ОСОБА_3 на підставі договору дарування 19.10.2016 та ОСОБА_6 на підставі договору купівлі-продажу від 06.11.2007. Інші записи про право власності Вощини В.Т. та ОСОБА_4 відсутні.
За вказаного, відповідачі не могли усвідомлювати під час придбання майна факту здійснення відчуження майна протягом двох місяців декілька разів.
Також відповідачі не могли бути обізнаними про наявність судових спорів, які стосувалися спірного майна, іпотеки та заборгованості за кредитом, у тому числі справи №202/4300/16-ц, оскільки інформація Єдиного державного реєстру судових рішень щодо адреси нерухомого майна, прізвища та ім'я фізичних осіб не є доступною для загального доступу та на відповідачів не покладено вцілому відповідний обов'язок щодо ознайомлення з даними Єдиного державного реєстру судових рішень.
Вимога щодо перевірки усіх можливих обставин, пов'язаних з об'єктом нерухомості та його попередніми власниками, включаючи не зареєстровані обтяження чи можливі зловживання, фактично покладає на сторону договору надмірний та непропорційний обов'язок, виконання якого є об'єктивно неможливим.
У рішенні місцевий господарський суд зазначає про наявність у інформаційній довідці з Державного реєстру запису про іпотеку спірного об'єкту нерухомості запису про обтяження спірного об'єкту нерухомості, проте наявність такого запису обумовлена тим, що позивачем надано довідку, яку сформовано 29.08.2024, проте за змістом інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, станом 28.12.2016, на яку покладались відповідачі під час укладання договору купівлі-продажу спірного майна були відсутні відомості про права або їх обтяження за ПАТ "КБ "Надра" на квартиру, у тому числі записи про припинені права іпотеки.
Апеляційний суд не погоджується з посиланням суду першої інстанції на обставини відсутності у матеріалах справи доказів на підтвердження оплати за договором купівлі-продажу від 28.12.2016, оскільки відповідні докази не витребовувались у відповідачів, тоді як відповідно до умов договору купівлі-продажу (п.2.3, 2.4.) між сторонами здійснено розрахунок готівкою до підписання договору та зазначено про відсутність по відношенню до покупців жодних фінансових претензій.
Висновок суду про недобросовісність набувачів спірного об'єкту нерухомості з огляду на придбання квартири за низькою ціною зроблено без врахування висновку про вартість об'єкта оцінки від 22 грудня 2016 року, виданого Товариством з обмеженою відповідальністю "Український центр оцінки "Експерт" (сертифікат №917/16 від 21.11.2016)", згідно якого ринкова вартість відчужуваної квартири становить 98 502, 00 грн., про що, зокрема, зазначено у договорі купівлі-продажу від 28.12.2016. Невідповідність такої ціни ринковій, станом на дату укидання договору, належними доказами не підтверджена.
Також, апеляційний суд приймає до уваги, що відповідачі не здійснювали подальшого відчуження майна, є його власниками з 2016 року та вказана адреса є зареєстрованим місцем проживання відповідачів.
Окрім того, стверджуючи про відповідачів, як недобросовісних набувачів, позивач не зазначає та не доводить недобросовісності попередніх його власників. У свою чергу, якщо майно було набуто добросовісним набувачем за відплатним правочином і за положеннями статті 388 ЦК України воно не могло бути витребуване у цієї особи власником, то подальше розпорядження цією особою майном (в тому числі відчуження його за безвідплатним правочином) не створює підставу для витребування у нового набувача. Кожен з факторів добросовісності/недобросовісності досліджується послідовно стосовно кожного набувача у ланцюгу набувачів, якщо про існування відповідних обставин стверджує сторона, яка несе тягар їх доведення. Схожих висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.03.2026 у справі № 922/5241/21.
Отже, позивач не ставить під сумнів добросовісність набуття майна ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , тоді як недобросовісності у діях відповідачів також не встановлено.
Добросовісний набувач набуває право власності або інше речове право на нерухоме майно вільним від прав інших осіб та обтяжень, про які набувач не знав і не мав знати (див. mutatis mutandis висновки у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 922/3537/17, від 15.06.2021 у справі № 922/2416/17, від 02.11.2021 у справі № 925/1351/19, від 06.07.2022 року у справі № 914/2618/16).
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" українські суди мають застосовувати практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Зокрема, Європейський суд з прав людини послідовно стверджує, що "легалізація передачі права власності на квартиру шляхом процедури реєстрації, спеціально спрямованої на надання додаткової безпеки власнику титулу, відноситься до виключної компетенції держави. Оскільки численні регуляторні державні органи дозволили перехід права власності, то потреба виправити їх минулу помилку не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Ризик помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються" (рішення від 05 листопада 2002 року у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки", заява № 36548, п. 58; рішення від 24 травня 2007 року у справі "Радчиков проти Росії", заява № 65582/01, п. 50; рішення від 13 грудня 2007 року у справі "Гаші проти Хорватії", заява № 32457/05, п. 40; рішення від 11 червня 2009 року у справі "Трго проти Хорватії", заява № 35298/04, п. 67; рішення від 20 жовтня 2011 року у справі "Рисовський проти України", заява № 29979/04, п. 71; рішення від 06 грудня 2011 року у справі "Гладишева проти Росії", заява № 7097/10, п. 79; рішення від 29 січня 2015 року у справі "Столярова проти Росії", заява № 15711/13, п. 48; рішення від 17 листопада 2016 року у справах "Пчєлінцева проти Росії", заява № 47724/07, п. 98 та "Поняєва та інші проти Росії", заява № 63508/11, п. 53; рішення від 09 липня 2019 року у справі "Ольховський проти Росії", заява № 53716/17, п. 27).
У справах "Френкель та інші проти Росії" (від 06.04.2021, заяви № 22481/18 та 38903/19), "Задорожний та інші проти Росії" (від 06.04.2021, заяви № 55025/18 та 12185/19) ЄСПЛ послідовно наголошує на тому, що на набувача не може покладатися весь тягар відповідальності за помилкові дії, які були вчинені органами державної влади, при чому навіть у тому випадку, коли державні реєстраційні органи були введені в оману шляхом підробки документів, тобто внаслідок кримінального злочину.
У даному ж спорі набуття майна відповідачами відбулось за відсутності ознак введення реєстраційних органів в оману, а навпаки, на підставі чинних на той час рішень судів і дій органів влади (реєстраційних органів), тому у даній справі тим більш відсутні жодні підстави звернення стягнення на майно набувачів.
Прийняття рішення, за наслідком якого добросовісний набувач всупереч приписам статті 388 ЦК України втрачає такий статус, а відтак втрачає майно і сам змушений шукати способи компенсації своїх втрат, є неприйнятним та покладає на добросовісного набувача індивідуальний і надмірний тягар. Адже не може добросовісний набувач відповідати у зв'язку з порушеннями інших осіб (продавця чи осіб, які його представляють у силу вимог закону), допущеними в межах процедур, спеціально призначених для запобігання шахрайству при вчиненні правочинів з нерухомим майном, крім випадків передбачених у статті 388 ЦК України.
Відтак, враховуючи вищенаведені норми законодавства та судову практику Верховного Суду та ЄСПЛ, відсутні правові підстави для визнання права іпотекодержателя та звернення стягнення на спірне майно, яке належить відповідачам, які є добросовісними набувачами даного майна. Таке нерухоме майно набуто відповідачами вільним від прав інших осіб та обтяжень, про які набувачі не знали і не мали знати.
У зв'язку з відсутністю підстав для задоволення позову, апеляційний суд не вбачає підстав для застосування позовної давності у справі та наслідків її спливу. Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, звернутих позивачем до того відповідача у спорі, який заявляє про застосування позовної давності. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з'ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє у позові через необґрунтованість останнього. І тільки якщо буде встановлено, що право позивача дійсно порушене, але позовна давність за відповідними вимогами спливла, про що заявила інша сторона у спорі, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності у разі відсутності визнаних судом поважними причин її пропуску, про які повідомив позивач (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі №369/6892/15-ц).
За наведених обставин, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване судове рішення скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову.
Згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, зважаючи на відмову у задоволенні позову та задоволення апеляційної скарги, судовий збір за подання позову підлягає стягненню з позивача в дохід Державного бюджету України, оскільки його не було оплачено при поданні позову, а судом було відстрочено сплату; судові витрати, понесені у зв'язку із апеляційним оскарженням, підлягають стягненню з позивача на користь відповідача-1.
Керуючись статтями 129, 269, 275, 276, 281-283 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Запорізької області від 20.02.2025р. у справі № 908/1634/24 (908/2436/24) - задовольнити.
Рішення Господарського суду Запорізької області від 20.02.2025р. у справі № 908/1634/24 (908/2436/24) - скасувати.
Ухвалити нове рішення.
У задоволення позову відмовити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕНЕЛАЙ" на користь Державного бюджету України судовий збір за подання позову у сумі 7 977,00 грн.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕНЕЛАЙ" на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання апеляційної скарги у сумі 11 965,50 грн.
Видачу наказів, з урахуванням необхідних реквізитів, доручити Господарському суду Запорізької області.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, порядок і строки оскарження визначені ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повна постанова складена та підписана 31.03.2026р.
Головуючий суддя А.Є. Чередко
Суддя В.Ф. Мороз
Суддя Т.А. Верхогляд