ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
про відмову у відкритті апеляційного провадження
"30" березня 2026 р. Справа № 924/763/25
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючий суддя Хабарова М.В.
суддя Мамченко Ю.А.
суддя Петухов М.Г.
перевіривши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Проскурів 3" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 19.09.2025 у справі №924/763/25
за позовом Міського комунального підприємства "Хмельницьктеплокомуненерго"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Проскурів 3"
про стягнення 38931,84 грн.
Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 19.09.2025 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Проскурів 3" на користь Міського комунального підприємства "Хмельницьктеплокомуненерго" 34223,80 грн заборгованості за надані послуги з постачання теплової енергії для задоволення загальнобудинкових потреб, 337,80 грн плати за абонентське обслуговування послуги з постачання теплової енергії, 756,97 грн 3% річних, 3416,52 грн інфляційних втрат, 195,82 грн пені та 3028,00 грн витрат на оплату судового збору. У стягненні 0,73 грн 3% річних та 0,20 грн пені відмовлено.
Не погоджуючись з ухваленим рішенням Товариство з обмеженою відповідальністю "Проскурів 3" звернулось з апеляційною скаргою до Північно-західного апеляційного господарського суду, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Одночасно з поданням апеляційної скарги, апелянт заявив клопотання про поновлення пропущеного строку для її подачі.
В обґрунтування клопотання про поновлення вказаного процесуального строку, вказував, що відповідач не повідомлявся про розгляд справи в суді першої інстанції, не брав участі в судових засіданнях та був позбавлений можливості подавати докази.
Зазначав, що про існування оскаржуваного рішення відповідачу стало відомо після вжиття заходів Головним державним виконавцем Першого відділу державної виконавчої служби у місті Хмельницькому Хмельницького МУМЮ України щодо арешту коштів відповідача від 10.02.2026, а із його текстом ознайомився в приміщенні Господарського суду Хмельницької області лише 20.02.2026.
З огляду на вказане, просив суд поновити йому пропущений строк на подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Хмельницької області від 19.09.2025.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 13.03.2026 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Проскурів 3" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 19.09.2025 залишено без руху та надано 10-денний строк з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху для усунення встановлених при поданні апеляційної скарги недоліків, а саме надати належні докази на підтвердження надсилання копії апеляційної скарги з додатками Міському комунальному підприємству "Хмельницьктеплокомуненерго" та навести додаткові обґрунтування до поданого клопотання про поновлення пропущеного строку.
23.03.2026 від апелянта надійшла заява про усунення недоліків, а саме подано докази на підтвердження надсилання копії апеляційної скарги з додатками Міському комунальному підприємству "Хмельницьктеплокомуненерго" та наведено додаткові аргументи щодо поважності причин пропуску строку звернення з апеляційною скаргою.
Подаючи додаткові обґрунтування вказував, що через обставини сімейного характеру в учасника і директора ТОВ "Проскурів 3" - ОСОБА_1 , починаючи з 2023 року діяльність товариства фактично була призупинена, директор був відсутній за адресою товариства та не міг отримувати кореспонденцію.
А тому вважає наявними підстави для поновлення пропущеного строку на подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Хмельницької області від 19.09.2025 у даній справі.
Дослідивши матеріали апеляційної скарги та додані до неї документи, а також оцінивши подане апелянтом клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження в сукупності з наданими додатковими обґрунтуваннями, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Стаття 129 Конституції України встановлює основні засади судочинства, якими, зокрема, є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт вісім частини першої цієї статті).
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Частинами 1,2 статті 256 Господарського процесуального кодексу України визначено, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Згідно з ч.1 ст.119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Суд може поновити пропущений процесуальний строк лише у виняткових випадках, тобто причини відновлення таких строків повинні бути не просто поважними, але й мати такий характер, не зважати на який було би несправедливим і таким, що суперечить загальним засадам законодавства.
Для поновлення процесуального строку суд має встановити відповідні обставини, задля чого заявник має довести суду їх наявність та непереборність, у зв'язку з тим, що фактично норма про можливість поновлення процесуальних строків є, по суті, пільгою, яка може застосовуватись як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого визначення законодавцем кожного з процесуальних строків.
Сам по собі факт подання стороною клопотання про поновлення строку не зобов'язує суд автоматично відновити цей строк, оскільки вказане клопотання з огляду на приписи процесуального закону повинно містити обґрунтування поважності пропуску такого строку, а за необхідності - з посиланням на відповідні докази, які подаються до господарського суду на загальних підставах.
Отже, поновлення пропущеного процесуального строку є правом господарського суду, яким останній користується, виходячи із поважності причин пропуску строку учасником справи, і лише сам факт звернення з відповідним клопотанням про поновлення строку не кореспондується з автоматичним обов'язком суду поновити цей строк.
Апеляційним судом встановлено, що оскаржуване рішення винесене судом першої інстанції 19.09.2025 (повний текст складено 19.09.2025), тому останнім днем строку, встановленого для апеляційного оскарження є 09.10.2025.
Натомість скаржник, звернувся до апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою 10.03.2026, тобто з порушенням строку на апеляційне оскарження.
Оцінюючи наведені ТОВ "Проскурів 3" обставини щодо поважності такого строку, колегія суддів зазначає наступне.
Як вбачається з відомостей комп'ютерної програми "Діловодство спеціалізованого суду", ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 01.08.2025 відкрито провадження у даній справі в порядку розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
З матеріалів справи вбачається, що адресою місцезнаходження ТОВ "Проскурів 3" є: м. Хмельницький, вул. Проскурівська, 62 (дата державної реєстрації 03.02.2017), яка співпадає з місцезнаходженням відповідача за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Ухвала про відкриття провадження у справі направлялась на юридичну адресу ТОВ "Проскурів 3" - м. Хмельницький, вул. Проскурівська, 62, однак поштове повідомлення повернулось з відміткою "адресат відсутній".
Колегія суддів зазначає, що згідно з ч.6 ст. 6 Господарського процесуального кодексу України адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі (ЄСІКС) або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов'язковому порядку.
Відповідно до ч.5 ст.6 Господарського процесуального кодексу України суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).
Частиною 7 статті 6 Господарського процесуального кодексу України визначено, що особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Відповідно до абз.3 ч.7 ст.42 Господарського процесуального кодексу України у випадку, якщо учасник справи відповідно до ч.6 ст.6 цього кодексу зобов'язаний зареєструвати електронний кабінет, але не зареєстрував його, суд, направляючи такому учаснику справи судові виклики і повідомлення, ухвали у випадках, передбачених цим Кодексом, зазначає у цих документах про обов'язок такої особи зареєструвати свій електронний кабінет та про можливість ознайомлення з матеріалами справи через Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему або її окрему підсистему (модуль), що забезпечує обмін документами.
Як вбачається з п.6 резолютивної частини ухвали суду першої інстанції від 01.08.2025, ТОВ "Проскурів 3" було повідомлено про обов'язок останнього, згідно ч.6 ст.6 Господарського процесуального кодексу України, зареєструвати свій електронний кабінет в підсистемі ЄСІКС "Електронний суд".
У зв'язку з відсутністю виконання відповідачем обов'язку щодо реєстрації електронного кабінету у підсистемі ЄСІКС "Електронний суд", рішення Господарського суду Хмельницької області від 19.09.2025 також було направлено на юридичну адресу товариства - м. Хмельницький, вул. Проскурівська, 62, однак поштове повідомлення повернулось з відміткою "за терміном зберігання".
Колегія суддів зазначає, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 18.03.2021 у справі №911/3142/19).
Колегія суддів також звертає увагу на те, що в пункті 6.22 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі №910/719/19 та в пункті 97 постанови від 17.05.2024 об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі №910/17772/20 сформульовано висновки про те, що негативні наслідки через неодержання підприємцем звернення до нього, якщо таке звернення здійснене добросовісно і розумно, покладаються на підприємця. Не може вважатися неотриманим чи отриманим несвоєчасно звернення відправника до одержувача, якщо одержувач власними діями чи бездіяльністю (наприклад, несвоєчасним зверненням до відділення поштового зв'язку, незабезпечення особи для отримання кореспонденції за своєю адресою тощо) призвів до затримки в одержанні кореспонденції. Протилежний підхід суперечив би принципам справедливості, добросовісності і розумності (стаття 3 ЦК України).
До повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи (подібний висновок викладено Верховним Судом у постанові від 19.07.2023 у справі №906/638/22).
Таким чином, враховуючи, що ТОВ "Проскурів 3" не виконало свого обов'язку, щодо реєстрації електронного кабінету у підсистемі ЄСІКС "Електронний суд", який передбачений ч.6 ст.6 Господарського процесуального кодексу України (зміни внесені 18.10.2023 введенням в дію Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов'язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в ЄСІКС або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами"), а також те, що адреса, на яку направлялись судові рішення судом першої інстанції у справі №924/763/25 є юридичною адресою товариства, апеляційний суд вважає, що Господарським судом Хмельницької області було вжито усіх заходів щодо належного направлення поштових відправлень відповідачу.
Щодо посилання апелянта на наявність сімейних обставин, які вплинули на зміну місця проживання директора ТОВ "Проскурів 3" та відсутність його за адресою товариства, що унеможливило отримання оскаржуваного рішення за допомогою поштового зв'язку, колегія суддів зазначає, що останні не є безумовною підставою повної неможливості звернутись до апеляційного суду з апеляційною скаргою.
Апеляційний суд зазначає, що товариство є юридичною особою, яке здійснює господарську діяльність та може залучати інших його працівників для представництва своїх інтересів або вчинення необхідних дій, зокрема для отримання поштової кореспонденції та для подання апеляційної скарги у даній справі. Доказів зворотного апелянтом не надано.
Виникнення організаційних складнощів у вигляді одноосібного управління товариства є суто суб'єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв'язку з такою причиною, є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов'язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними.
Вказані заявником обставини, зводяться до питань його внутрішньої організаційно-господарської діяльності, тобто за своїм характером є суб'єктивними та такими, що залежать лише від його волі. Юридична особа зобов'язана виважено підходити до виконання своїх функцій, вживати заходів щодо належної організації документообігу, у тому числі щодо належної участі у судових провадженнях та дотримання вимог процесуального законодавства стосовно подачі апеляційної скарги та оформлення її змісту.
Крім того, надана апелянтом фінансова звітність та податкова декларація з податку за прибуток підприємства не підтверджують наведені ним твердження щодо призупинення діяльності ТОВ "Проскурів 3" з 2023 року, оскільки останні подані за 2025 рік.
З огляду на вказане, наведені апелянтом обґрунтування причин пропуску ним строку на подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Хмельницької області від 19.09.2025 є не поважними.
Згідно зі ст.2 Господарського процесуального кодексу України завданнями господарського судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення господарських справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Закон встановлює рівні можливості для сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки. Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми процесуальними правами, в тому числі подавати докази на підтвердження обставин, на які вони посилаються.
Інститут строків в господарському процесі сприяє досягненню юридичної визначеності, а також стимулює учасників господарського процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників судочинства та своєчасного виконання ними передбачених ГПК України певних процесуальних дій (подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 05.07.2023 у справі № 910/186/21).
Згідно з ч.4 ст.11 Господарського процесуального кодексу України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини гарантії, закріплені в статті 6 Конвенції, є застосовними до провадження у судах апеляційної та касаційної інстанцій. Водночас Європейський суд з прав людини підкреслює, що право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням.
Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. Необґрунтоване поновлення строку на апеляційне оскарження порушує права іншої сторони, його сподівання на забезпечення належного здійснення правосуддя.
Як зазначено вище, статтею 119 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Відтак, вказаною статтею не передбачено конкретного переліку обставин, що відносяться до поважних і можуть бути підставою для поновлення пропущеного процесуального строку.
Отже, у кожному випадку суд повинен з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінити доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його поновлення та зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку, встановити, чи є такий строк значним та чи поновлення такого строку не буде втручанням у принцип юридичної визначеності з урахуванням балансу суспільного та приватного інтересу.
Поважними визнаються лише ті обставини, які є об'єктивно непереборними і пов'язані з дійсними істотними труднощами для вчинення процесуальних дій.
Відтак, у кожному випадку суд повинен з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінити доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення, та зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.
Питання про поважність причин пропуску процесуального строку в розумінні ст. 86 Господарського процесуального кодексу України вирішується судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
При цьому колегія суддів зазначає, що відновлення пропущеного процесуального строку є правом суду, яким останній користується виходячи із поважності причин пропуску строку, які в даному випадку не вбачаються за відсутності обставин, які об'єктивно перешкоджали скаржнику реалізувати своє право на подання апеляційної скарги протягом законодавчо встановленого терміну.
Відповідно до ч. 3, 4 ст.260 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 256 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 261 цього Кодексу.
Згідно з п.4 ч.1 ст.261 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про неповажність пропуску апелянтом строку на апеляційне оскарження та вважає за необхідне відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Проскурів 3" у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Хмельницької області від 19.09.2025 у справі №924/763/25.
Керуючись ст.ст. 260, 234, 235, 261 Господарського процесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд
1. Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Проскурів 3" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 19.09.2025 у справі №924/763/25.
2. Апеляційну скаргу разом з доданими до неї документами повернути скаржнику.
3. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та у строк відповідно до ст.ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя Хабарова М.В.
Суддя Мамченко Ю.А.
Суддя Петухов М.Г.