Постанова від 17.02.2026 по справі 904/868/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" лютого 2026 р. Справа№ 904/868/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кравчука Г.А.

суддів: Коробенка Г.П.

Сибіги О.М.

при секретарі судового засідання: Нагулко А.Л.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 17.02.2026

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Естейт Сіті» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Квартал-Груп»

на рішення Господарського суду міста Києва від 06.03.2025 (повне рішення складено 19.06.2025.)

у справі № 904/868/22 (суддя Ковтун С.А.)

за позовом 1. Товариства обмеженою відповідальністю «Квартал-Груп»,

2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Естейт Сіті»

до 1. Дніпровської міської ради,

2. Військової частини НОМЕР_1 ,

3. Міністерства оборони України

за участю третьої особи на стороні відповідачів, яка не заявляє самостійних вимоги щодо предмета спору: ОСОБА_1

про визнання протиправним та скасування наказу, визнання недійсними актів про примусове відчуження майна, повернення майна

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст і підстави позовних вимог.

У квітні 2022 року Товариство обмеженою відповідальністю «Квартал-Груп» (далі - ТОВ «Квартал-Груп», позивач 1) та Товариство з обмеженою відповідальністю «Естейт Сіті» (далі - ТОВ «Естейт Сіті» звернулись до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом (з урахуванням заяв від 03.04.2023 та від 22.03.2024) до Дніпропетровської міської ради (далі - Міська рада, відповідач 1), про:

1) визнання незаконним та скасування наказу від 11.03.2022 № 11аг «Про примусове відчуження майна на користь підрозділів військової частини», виданого військовою частиною НОМЕР_1 за погодженням з Дніпровською міською радою № 7/10-469 від 11.03.2022;

2) визнання недійсним акту про примусове відчуження або вилучення майна, складеного та підписаного військовою частиною НОМЕР_1 та Дніпровською міською радою щодо нерухомого майна належного товариству з обмеженою відповідальністю «Квартал-Груп», розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , та складається: літ. Л-1, нежитлова будівля, загальною площею 280,7 кв.м; літ. В-навіс, загальною площею 180,0 кв.м; літ. М- навіс, загальною площею 180,0 кв.м; літ. Н - вагончик (тимчас.), загальною площею 16,5 кв.м; літ. П - ТП (тимчас.), загальною площею 7,6 кв.м; літ. Р - бесідка (тимчас.), загальною площею 10,9 кв.м; № 1 - ворота, площею 8,8 кв.м; № 2 - огорожа, площею 581,3 кв.м; № 3 - хвіртка, площею 2,0 кв.м; № 4 - огорожа, площею 38,3 кв.м; № 5 - ворота, площею 9,1 кв.м.; № 6- хвіртка, площею 2,5 кв.м, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 19560431201;

3) витребування від військової частини НОМЕР_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Квартал-Груп» споруди (складові частини/ елементи): літ. Л-1, нежитлова будівля, загальною площею 280,7 кв.м; літ. В-навіс, загальною площею 180,0 кв.м; літ. М- навіс, загальною площею 180,0 кв.м; літ. Н - вагончик (тимчас.), загальною площею 16,5 кв.м; літ. П - ТП (тимчас.), загальною площею 7,6 кв.м; літ. Р - бесідка (тимчас.), загальною площею 10,9 кв.м; № 1 - ворота, площею 8,8 кв.м; № 2 - огорожа, площею 581,3 кв.м; № 3 - хвіртка, площею 2,0 кв.м; № 4 - огорожа, площею 38,3 кв.м; № 5 - ворота, площею 9,1 кв.м; № 6- хвіртка, площею 2,5 кв.м;

4) визнання недійсним акту про примусове відчуження або вилучення майна, складеного та підписаного військовою частиною НОМЕР_1 та Дніпровською міською радою щодо нерухомого майна належного товариству з обмеженою відповідальністю «Естейт Сіті», розташованого по за адресою: АДРЕСА_2 , а саме нежитлової одноповерхової споруди виставкового центру літ. А-1, навіси літ. А', А'', А''', огорожі № 1, 2, 3, І - мостіння, загальною площею 2700 кв.м, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 304029412101;

5) витребування від військової частини НОМЕР_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Естейт Сіті» споруди (складові частини/ елементи): нежитлова одноповерхова споруда виставкового центру літ. А-1, навіси літ. А', А'', А''', огорожа № 1, 2, 3, І - мостіння.

Господарський суд Дніпропетровської області своєю ухвалою від 11.04.2022 залучив військову частину НОМЕР_1 в особі Міністерства оборони України як співвідповідача та передав справу № 904/868/22 за підсудністю до Господарського суду міста Києва.

03.04.2023 суд першої інстанції своєю ухвалою замінив первісного відповідача - Міністерство оборони України належним відповідачем - військовою частиною НОМЕР_1 (далі - ВЧ НОМЕР_1 , відповідач 2), а ухвалою від 15.05.2023 залучив до участі у справі як співвідповідача - Міністерство оборони України (далі - Міністерство, відповідач 3).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.07.2023 до участі у справі залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідачів - ОСОБА_1 (далі- ОСОБА_1 , третя особа).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачі незаконно відчужили належне позивачам майно. Позивачі стверджують, що оспорюваний наказ прийнято не для використання майна в умовах правового режиму воєнного стану та не для потреб держави в умовах правового режиму воєнного стану, що свідчить про його невідповідність вимогам Закону України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного та надзвичайного стану» та Закону України «Про правовий режим воєнного стану». Про це, на думку позивачів, свідчить низка обставин: вилучення майна здійснено для потреб територіальної оборони, а не потреб держави; знесення майна після його примусового відчуження свідчить про те, що наказ не переслідував мети, зазначеної у ньому (утримання та контроль підрозділами військової частини та автомобільної частини вулиці Січеславської Набережної), оскільки територія вулиці Січеславської Набережної не є суцільно забудованою приватною власністю і має непередані у користування/власність комунальні землі, які можливо було використати для визначеної у наказі мети без втручання держави у власність позивачів. Позивачі вважали, що відсутні передбачені Інструкцією про порядок виконання норм міжнародного гуманітарного права у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністерства оборони України №164 від 23.03.2017, фактичні обставини віднесення майна до військового об'єкта за критерієм «повне або часткове зруйнування, якого в конкретних умовах обстановки надає явну військову перевагу». Станом на час прийняття наказу та його реалізації відсутні були конкретні умови обстановки, у яких використання майна позивачів могло б надати військову перевагу.

03.04.2023 позивачами подана та судом першої інстанції прийнята заява про зміну підстав позову, якою фактично доповнено підстави позову новими доводами, зокрема, про відсутність передбачених законодавством умов, які можуть бути покладені в основу рішення про вилучення цивільного об'єкту для забезпечення оборони України. Відсутність таких умов полягає у відсутності потреб у використанні Державою майна, яке б могло надати військову перевагу.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.03.2025 у справі № 904/868/22 відмовлено повністю ТОВ «Квартал-Груп» та ТОВ «Естейт Сіті» у позові до Дніпровської міської ради, Військової частини НОМЕР_1 , Міністерства оборони України.

Покладено судові витрати на ТОВ «Квартал-Груп» та ТОВ «Естейт Сіті».

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог у даній справі, суд першої інстанції дійшов таких висновків:

- командування Військової частини НОМЕР_1 є суб'єктом, який відповідно до частини 1 статті 4 Закону України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану» уповноважене приймати рішення про примусове відчуження майна в умовах правового режиму воєнного стану, і таке відчуження здійснюється у власність Держави в особі Збройних Сил України. Можливе порушення підзаконних актів щодо діловодства не невілює повноваження командування Військової частини НОМЕР_1 на прийняття спірного наказу, в рівній мірі як і не робить його неправомірним формулювання про відчуження майна на користь територіальної оборони;

-із цими висновками суду не узгоджуються висновки експертів від 05.05.2023 № 9605/9606/23-81 за результатами проведення судової військової експертизи у кримінальному провадженні № 62022170030000202. Експерти у своїх висновках дали правову оцінку діям командування військової частини НОМЕР_1 при прийнятті оспорюваного наказу. Водночас, згідно з частиною 2 статті 98 ГПК України предметом висновку експерта не можуть бути питання права, а тому суд відхиляє ці висновки експертів відповідно до статті 104 ГПК України;

- відхилено висновок експерта № 008-АНО/24 за результатами проведення експертизи менеджменту від 16.05.2024, так як при оцінці рішень та дій командування Військової частини НОМЕР_1 при прийнятті Наказу та складанні Актів, що мало місце зі сторони виконавця висновку № 008-АНО/24, застосовані критерії їх відповідності законодавству України, а тому цей висновок є також висновком у галузі права;

- оскільки оскаржувані позивачами наказ та акти є виконаними і вичерпали свою дію, їх скасування та визнання недійсними є неефективним способом захисту;

- не підлягає задоволенню позовна вимога про витребування майна, так як матеріалами справи підтверджено факт знесення (демонтаж) спірного майна, а наслідком знищення майна у відповідності до вимог статті 349 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) є припинення права власності на майно. Отже, спірне майно внаслідок його знесення (демонтажу) повністю вилучено зі сфери цивільних правовідносин.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги ТОВ «Естейт Сіті» та узагальнення її доводів.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, ТОВ «Естейт Сіті» 04.07.2025 звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 06.03.2025 у справі № 904/868/22 в частині відмови ТОВ «Естейт Сіті» у задоволенні першої, четвертої та п'ятої позовних вимог та в цій частині прийняти нове рішення, яким позовну заяву задовольнити в частині; визнати незаконним та скасувати наказ від 11.03.2022 № 11аг «Про примусове відчуження майна на користь підрозділів військової частини», виданий військовою частиною НОМЕР_1 за погодженням Дніпровської міської ради № 7/10-469 від 11.03.2022; визнати недійсним Акт про примусове відчуження або вилучення майна, складений та підписаний військовою частиною НОМЕР_1 та Дніпровською міською радою щодо нерухомого майна належного ТОВ «Естейт Сіті» (ЄДРПОУ 43505163), розташованого по за адресою: АДРЕСА_2 , а саме нежитлової одноповерхової споруди Виставкового центру літ. А-1, навіси літ. А', А'', А''', огорожі № 1, 2, 3, І - мостіння, загальною площею 2700 кв.м, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 304029412101; витребувати від Військової частини НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) на користь ТОВ «Естейт Сіті» (ЄДРПОУ 43505163) споруди (складові частини / елементи): нежитлова одноповерхова споруда Виставкового центру літ. А-1, навіси літ. А', А'', А''', огорожа № 1, 2, 3, І - мостіння.

Мотивуючи вимоги апеляційної скарги, позивач 2 зазначив, що оскаржуване рішення в частині відмови у задоволенні першої, четвертої та п'ятої позовних вимог, які стосуються ТОВ «Естейт Сіті», є незаконним та необґрунтованим.

Узагальнені доводи позивача 2 полягають у тому, що суд першої інстанції:

-в порушення статті 16 ЦК України та статті 5 ГПК України дійшов помилкового висновку про обрання позивачами неефективного способу захисту, оскільки 1) керувався висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постановах від 11.09.2019 у справі №826/4509/17 та від 01.04.2020 у справі №520/13067/17, предмети розгляду у яких не є тотожними з предметом розгляду у даній справі (904/868/22); 2) оспорювані наказ та акти не вичерпали свою дію, так відповідачами не здійснено державну реєстрацію права власності на спірне майно, по цей час в Реєстрі речових прав наявні записи про право власності на нерухоме майно за позивачами;

-в порушення статей 73-79, 86 ГПК України, не з'ясувавши обставин щодо збереження двох складових частин нерухомого майна (огорожі №2 та №3), що мають значення для справи, помилково виснував про відсутність підстав для задоволення вимоги про витребування майна;

-в порушення пункту 1 частини 1 статті 1 Закону України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану» та пункту 4 частини 1 статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» не з'ясував обставини, що мають значення для справи, а саме не перевірив законність оскаржуваного наказу в частині наявності/відсутності потреб держави у майні позивачів та в порушення статей 73-79, 86, 104 ГПК України не дослідив та не надав оцінку поданим та наявним у матеріалах справи доказам, зокрема висновку експертів №24352 від 29.11.2023, матеріалів кримінального провадження, висновку експертів від 05.05.2023 №9605/9606/23-81 за результатами проведення судової експертизи у кримінальному провадженні №62022170030000202;

-не врахував, що лист Дніпровської міської ради №7/10-469 від 11.03.2022 не є погодженням у розумінні частини 1 статті 4 Закону України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану», оскільки у своєму змісті не містить тексту про надання Дніпровською міською радою погодження про примусове відчуження майна;

-не взяв до уваги, що спірний Наказ, виданий військовою частиною НОМЕР_1 , за яким здійснюється примусове відчуження майна не у власність Держави, а на користь підрозділів територіальної оборони, що є порушенням пункту 1 частини 1 статті 1 Закону України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного або надзвичайного стану», частини 2 статті 236 ЦК України, статей 1, 3 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних силах України»;

-залишив поза увагою те, що оспорюваний наказ не містить обґрунтування щодо потреб держави у такому майні саме у спосіб його зруйнування та щодо можливості отримання явної військової переваги від повного або часткового знищення зазначеного у наказі майна;

-безпідставно не врахував, що оспорюваний наказ видано з порушенням статті 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки втручання у право власності ТОВ «Естейт Сіті» відбулося з порушенням норм національного законодавства; таке втручання не переслідувало легітимної мети; примусове відчуження майна за спірним наказом, що призвело до знищення такого майна, не є пропорційним меті втручання у право власності ТОВ «Естейт Сіті», такий захід порушує справедливий баланс між інтересами суспільства й інтересами ТОВ «Естейт Сіті», яке зазнало втручання у його право власності.

У поданій ТОВ «Естейт Сіті» 13.10.2025 до суду апеляційної інстанції відповіді на відзив на третьої особи, позивач просить задовольнити апеляційні скарги в повному обсязі, посилаюсь на безпідставність та необґрунтованість доводів третьої особи у відзиві.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги ТОВ «Квартал-Груп» та узагальнення її доводів.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, ТОВ «Квартал-Груп» 04.07.2025 звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 06.03.2025 у справі № 904/868/22 в частині відмови ТОВ «Квартал-Груп» у задоволенні першої, другої та третьої позовних вимог та в цій частині прийняти нове рішення, яким позовну заяву задовольнити в частині; визнати незаконним та скасувати наказ від 11.03.2022 № 11аг «Про примусове відчуження майна на користь підрозділів військової частини», виданий військовою частиною НОМЕР_1 за погодженням Дніпровської міської ради № 7/10-469 від 11.03.2022; визнати недійсним Акт про примусове відчуження або вилучення майна, складений та підписаний військовою частиною НОМЕР_1 та Дніпровською міською радою щодо нерухомого майна належного ТОВ «Квартал-Груп» (ЄДРПОУ 43120748), розташованого за адресою: АДРЕСА_1 та складається: літ. Л-1, нежитлова будівля, загальною площею 280,7 кв.м; літ. В-навіс, загальною площею 180,0 кв.м; літ. М- навіс, загальною площею 180,0 кв.м; літ. Н - вагончик (тимчас.), загальною площею 16,5 кв.м; літ. П - ТП (тимчас.), загальною площею 7,6 кв.м; літ. Р - бесідка (тимчас.), загальною площею 10,9 кв.м; № 1 - ворота, площею 8,8 кв.м; № 2 - огорожа, площею 581,3 кв.м; № 3 - хвіртка, площею 2,0 кв.м; № 4 - огорожа, площею 38,3 кв.м; № 5 - ворота, площею 9,1 кв.м; № 6- хвіртка, площею 2,5 кв.м, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 19560431201; витребувати від Військової частини НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) на користь ТОВ «Квартал-Груп» (ЄДРПОУ 43120748) споруди (складові частини / елементи): літ. Л-1, нежитлова будівля, загальною площею 280,7 кв.м; літ. В-навіс, загальною площею 180,0 кв.м; літ. М навіс, загальною площею 180,0 кв.м; літ. Н - вагончик (тимчас.), загальною площею 16,5 кв.м; літ. П - ТП (тимчас.), загальною площею 7,6 кв.м; літ. Р - бесідка (тимчас.), загальною площею 10,9 кв.м; № 1 - ворота, площею 8,8 кв.м; № 2 - огорожа, площею 581,3 кв.м; № 3 - хвіртка, площею 2,0 кв.м; № 4 - огорожа, площею 38,3 кв.м; № 5 - ворота, площею 9,1 кв.м; № 6- хвіртка, площею 2,5 кв.м.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач 1 вказує, що оскаржуване рішення в частині відмови у задоволенні першої, четвертої та п'ятої позовних вимог, які стосуються ТОВ «Квартал-Груп», є незаконним та необґрунтованим.

При цьому мотиви і доводи в апеляційній скарзі ТОВ «Квартал-Груп» є ідентичними мотивам і доводам, викладеним в апеляційній скарзі ТОВ «Естейт Сіті», які фактично зводяться до того, що суд першої інстанції в порушення норм матеріального права, а саме: частини 2 статті 3 та пункту 4 частини 11 статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», пункту 1 частини 1 статті 1 Закону України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану», частини статті 236 ЦК України, статей 1, 3 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних силах України», пункту 3 глави 1, пунктів 11, 41, 60 глави 2, пункту 1 глави 3 розділу І , пунктів 4, 5, 6, 8, 10 глави 1, пунктів 4, 6 глави 2, пунктів 1, 2 глави 3 розділу ІІ Інструкції №164 та норм процесуального права: статей 73-79, 86 ГП України, дійшов до помилкового висновку про законність наказу від 11.03.2022 № 11аг «Про примусове відчуження майна на користь підрозділів військової частини».

У поданій ТОВ «Квартал-Груп» 29.10.2025 до суду апеляційної інстанції відповіді на відзив Дніпровської міської ради, позивач 1 просить задовольнити апеляційні скарги в повному обсязі, при цьому спростовуючи доводи відповідача 1, наполягаючи на ефективності обраного ним способу захисту порушених прав та незаконності прийнятого відповідачем 2 Наказу.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.

Відповідно до Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.07.2025 апеляційну скаргу ТОВ «Естейт Сіті» на рішення Господарського суду міста Києва від 06.03.2025 у справі № 904/868/22 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Кравчук Г.А. (суддя-доповідач), судді: Тарасенко К.В., Коробенко Г.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.07.2025 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи № 904/868/22; відкладено розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду апеляційної скарги або залишення апеляційної скарги без руху за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Естейт Сіті» на рішення Господарського суду міста Києва від 06.03.2025 у справі № 904/868/22 до надходження до суду матеріалів справи.

Згідно з Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 04.07.2025 апеляційну скаргу ТОВ «Квартал-Груп» на рішення Господарського суду міста Києва від 06.03.2025 у справі № 904/868/22 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Кравчук Г.А. (суддя-доповідач), судді: Тарасенко К.В., Коробенко Г.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.07.2025 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №904/868/22; відкладено розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду апеляційної скарги або залишення апеляційної скарги без руху за апеляційною скаргою ТОВ «Квартал-Груп» на рішення Господарського суду міста Києва від 06.03.2025 у справі № 904/868/22 до надходження до суду матеріалів справи.

17.07.2025 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 904/868/22.

У зв'язку з перебуванням судді Тарасенко у відпустці з 24.07.2025 по 25.07.2025 включно, з 28.07.2028 по 01.08.2025 включно, перебуванням на лікарняному судді Кравчука Г.А. з 31.07.2025 по 01.08.2025 включно, відпусткою з 04.08.2025 по 05.08.2025 включно, відпусткою судді Тарасенко К.В. з 14.08.2025 по 15.08.2025 включно, з 18.08.2025 по 21.08.2025 включно, відпусткою судді Коробенка Г.П. з 18.08.2025 по 21.08.2025 включно, надмірним навантаженням, процесуальні дії у справі не здійснювались.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.08.2025 апеляційну скаргу ТОВ «Естейт Сіті» на рішення Господарського суду міста Києва від 06.03.2025 у справі № 904/868/22 залишено без руху на підставі статті 174, частини 2 статті 260 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України); надано скаржнику десятиденний термін, з моменту отримання ухвали, для усунення недоліків апеляційної скарги.

Відповідно до довідки про доставку електронного документа (з системи електронного документообігу "Діловодство спеціалізованого суду"), ухвалу від 28.08.2025 було надіслано скаржнику до його електронного кабінету (доставлено 01.09.2025 о 00:55).

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.08.2025 апеляційну скаргу ТОВ «Квартал-Груп» на рішення Господарського суду міста Києва від 06.03.2025 у справі №904/868/22 залишено без руху на підставі статті 174, частини 2 статті 260 ГПК України; надано скаржнику десятиденний термін, з моменту отримання ухвали, для усунення недоліків апеляційної скарги.

Відповідно до довідки про доставку електронного документа (з системи електронного документообігу «Діловодство спеціалізованого суду»), ухвалу від 28.08.2025 було надіслано скаржнику до його електронного кабінету (доставлено 01.09.2025 о 00:55).

08.09.2025 через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду від ТОВ «Естейт Сіті» надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги (сформовано в підсистемі 05.09.2025), в якій на виконання вимог ухвали від 28.08.2025 позивачем 1 надано докази сплати судового збору у розмірі 21 600,00 грн та докази надсилання копії апеляційної скарги і доданих до неї документів третій особі.

Також 08.09.2025 до Північного апеляційного господарського суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» від ТОВ «Квартал-Груп» на виконання ухвали від 28.08.2025 надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги (сформовано в підсистемі 05.09.2025), відповідно до якої позивачем 2 надано докази сплати судового збору у розмірі 5 760,00 грн та докази надсилання копії апеляційної скарги і доданих до неї документів третій особі.

У зв'язку з перебуванням головуючого судді (судді-доповідача) Кравчука Г.А. у відпустці з 01.09.2025 по 14.09.2025 включно, процесуальні дії у справі не здійснювались.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.09.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ «Естейт Сіті» на рішення Господарського суду міста Києва від 06.03.2025 у справі №904/868/22, розгляд справи призначено на 18.11.2025 о 14 год 00 хв, запропоновано учасникам справи вчинити певні процесуальні дії у встановлений судом строк.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.09.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ «Квартал-Груп» на рішення Господарського суду міста Києва від 06.03.2025 у справі №904/868/22, об'єднано апеляційні скарги ТОВ «Квартал-Груп» та ТОВ «Естейт Сіті» на рішення Господарського суду міста Києва від 06.03.2025 в одне провадження для спільного розгляду справи №904/868/22, розгляд справи призначено на 18.11.2025 о 14 год 00 хв, запропоновано учасникам справи вчинити певні процесуальні дії у встановлений судом строк.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.10.2025 задоволено заяву представника ТОВ «Естейт Сіті» адвоката Удовицького Є.М. про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції; постановлено судове засідання, призначене на 18.11.2025 о 14 год 00 хв, проводити в режимі відеоконференції; визначено особу, яка братиме участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду - представника ТОВ «Естейт Сіті» адвоката Удовицького Є.М.; попереджено сторін, що відповідно до частини 5 статті 197 ГПК України, ризики технічної неможливості участі у відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв'язку тощо несе учасник справи, який подав відповідну заяву.

За результатами розгляду поданої представником Дніпропетровської міської ради Риженко М.С. заяви про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 31.10.2025 її задоволено, постановлено судове засідання, призначене на 18.11.2025 о 14 год 00 хв, проводити в режимі відеоконференції; визначено особу, яка братиме участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду - представника Дніпропетровської міської ради Риженко М.С.; попереджено сторін, що відповідно до частини 5 статті 197 ГПК України, ризики технічної неможливості участі у відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв'язку тощо несе учасник справи, який подав відповідну заяву.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.11.2025 задоволено заяву представника Дніпровської міської ради адвоката Вороновської О.В. про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції; постановлено судове засідання, призначене на 18.11.2025 о 14 год 00 хв, проводити в режимі відеоконференції; визначено особу, яка братиме участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду - представника Дніпровської міської ради адвоката Вороновської О.В.; попереджено сторін, що відповідно до частини 5 статті 197 ГПК України, ризики технічної неможливості участі у відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв'язку тощо несе учасник справи, який подав відповідну заяву.

Однак, у зв'язку з перебуванням судді Тарасенко К.В. у відпустці 18.11.2025, судове засідання у призначений час не відбулось.

Ухвалою від 21.11.2025 колегією суддів апеляційного господарського суду розгляд апеляційних скарг ТОВ «Естейт Сіті» та ТОВ «Квартал-Груп» на рішення Господарського суду міста Києва від 06.03.2025 у справі № 904/868/22 призначено на 18.12.2025 о 16 год 20 хв, визначено осіб, які братимуть участь у судовому засіданні поза межами приміщення суду: представника ТОВ «Естейт Сіті» адвоката Удовицького Є.М., представників Дніпровської міської ради Риженко М.С. та адвоката Вороновську О.В.

У зв'язку з перебуванням головуючого судді (судді-доповідача) Кравчука Г.А. у відпустці 18.12.2025 та перебуванням судді Коробенка Г.П. у відпустці з 15.12.2025 по 22.12.2025 включно, судове засідання у призначений час не відбулось.

Розпорядженням Керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 23.12.2025 призначено повторний автоматизований розподіл справи, у зв'язку з перебуванням судді Тарасенко К.В. яка не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у відрядженні.

Відповідно до Витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.12.2025 апеляційні скарги ТОВ «Естейт Сіті» та ТОВ «Квартал-Груп» на рішення Господарського суду міста Києва від 06.03.2025 у справі № 904/868/22 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Кравчука Г.А., суддів Сибіги О.М., Коробенка Г.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.12.2025 зазначеною колегією прийнято до свого провадження апеляційні скарги ТОВ «Естейт Сіті» та ТОВ «Квартал-Груп» на рішення Господарського суду міста Києва від 06.03.2025 у справі № 904/868/22; розгляд вказаних апеляційних скарг у даній справі призначено на 17.02.2026 о 15 год 40 хв, визначено осіб, які братимуть участь у судовому засіданні поза межами приміщення суду: представника ТОВ «Естейт Сіті» адвоката Удовицького Є.М., представників Дніпровської міської ради Риженко М.С. та адвоката Вороновську О.В.

Позиції інших учасників справи.

07.10.2025 через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду від Міністерства надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач 3 просить апеляційні скарги позивачів залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 06.03.2025 у даній справі - без змін.

Вказуючи у відзиві про відсутність підстав для скасування рішення суду першої інстанції, Міністерство зазначає, що на підставі Указу Президента №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ (зі змінами та доповненнями), Законів України «Про правовий режим воєнного стану», «Про оборону України», «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану», командиром військової частини НОМЕР_1 задля забезпечення потреб держави в умовах правового режиму воєнного стану шляхом реалізації наданих Законом повноважень прийнято рішення про примусове відчуження, що оформлене наказом №11аг «Про примусове відчуження майна на користь підрозділів військової частини», який складено та погоджено у відповідності до вимог чинного законодавства.

Крім того, за твердженням Міністерства, оскільки оскаржувані Наказ та Акти є виконаними і вичерпали свою дію, їх скасування та визнання недійсними є неефективним способом захисту. А так як наявними у матеріалах справи доказами встановлено, що нерухоме майно було знесено, тобто припинило своє існування, тому застосування речового способу захисту щодо спірного майна також виключається.

07.10.2025 через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» до суду апеляційної інстанції від Водолазького О.М. надійшов об'єднаний відзив на апеляційні скарги позивачів у даній справі, оскільки доводи, викладені в обох апеляційних скаргах, є аналогічними, стосуються одних і тих самих обставин справи та ґрунтуються на однакових нормах права. У своєму відзиві третя особа, вважаючи доводи позивачів безпідставними, маніпулятивними та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи та вимогам чинного законодавства, просить апеляційні скарги позивачів залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції у даній справі залишити без змін.

Заперечення третьої особи проти вимог апеляційних скарг мотивовані такими доводами:

- суд першої інстанції, виснувавши про неефективність обраного позивачами способу захисту в частині скасування Наказу та визнання недійсними Актів, діяв у повній відповідності до усталеної судової практики та норм матеріального права;

-оскільки майно було демонтовано, що визнається усіма сторонами та підтверджується первинними доказами самих апелянтів, право власності на нього припинилось у відповідності до вимог статті 349 ЦК України. Скасування Наказу та Актів, які лише зафіксували перехід права власності на вже неіснуючий об'єкт, не може відновити майно в натурі і є, таким чином безпредметним та неефективним;

-нормами чинного законодавства чітко визначено належний та ефективний спосіб захисту прав власника у таких випадках, проте апелянти замість того, щоб скористатися передбаченим законом правом та звернутися за компенсацією в порядку, визначеному постановою КМУ №998 від 31.10.2012, свідомо обрали неефективний спосіб захисту, який не може призвести до реального поновлення їх прав;

- огорожа (паркан), хвіртка та тимчасова трансформаторна підстанція є допоміжними некапітальними спорудами та можуть бути переміщені без знецінення, тобто вони не є самостійними об'єктами нерухомого майна у розумінні приписів статті 181 ЦК України, а тому не можуть бути предметом віндикаційного позову про витребування майна;

-оскільки відповідно до частини 3 статті 7 Закону України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану» право власності на спірне майно у відповідача 2 виникло з дати підписання Актів, тому апелянти втратили статус власників і не мали права виступати замовниками нової технічної інвентаризації, що робить надані технічні паспорти від 04.04.2024, в яких стверджується про нібито збереження окремих елементів (огорожі, хвіртки, ТП), юридично нікчемними;

-з огляду на пункт 49 Порядку проведення технічної інвентаризації, затвердженого постановою КМУ № 488 проведення нової інвентаризації та присвоєння літери залишкам конструкції після офіційно зафіксованого знесення є незаконною;

- відповідно до наказу Головнокомандувача Збройних Сил України №84 від 13.03.2022 «Про визначення районів ведення бойових дій» Дніпропетровська область була визначена районом ведення бойових дій, починаючи з 10.03.2022, отже на момент видання оспорюваного у даній справі Наказу (11.03.2022) територія була визнана зоною бойових дій, рішення про примусове відчуження майна приймалося в умовах реальної загрози наступу ворога;

-у відповідності до статті 3 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» командир військової частини НОМЕР_1 є військовим командуванням, уповноваженим разом з органами виконавчої влади, військовими адміністраціями та органами місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати заходи правового режиму воєнного стану;

-суд першої інстанції обґрунтовано відхилив висновки експертиз, надані позивачами відповідно до вимог статті 104 ГПК України;

-оскільки Сили територіальної оборони як окремий рід сил входить до структури Збройних Сил України, відчуження майна на користь підрозділів ТрО є відчуженням для потреб держави в особі Збройних Сил України;

-спірний Наказ було погоджено рішенням виконавчого комітету Дніпровської міської ради №2-11/3-вч від 11.03.2022. Крім того Дніпровська міська рада надала лист №7/10-469 від 11.03.2022 щодо погодження відчуження;

-як свідчить ухвала Дніпропетровського районного суду від 12.12.2024 у справі №175/9172/24 кримінальне провадження №62022170030000202, на яке посилаються апелянти, закрито у зв'язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення, що спростовує доводи апелянтів та підтверджує законність дій командира військової частини НОМЕР_1 в умовах воєнного стану;

-посилання апелянтів на низку документів, отриманих у межах кримінального провадження №62022170030000202, є безпідставним, оскільки останні не можуть бути визнані належними та допустимими доказами у даній справі, оскільки не мають преюдиційного значення для встановлення обставин в питанні чи мали місце відповідні дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою, подані з грубим порушенням процесуальних строків, зазначене кримінальне провадження закрито у зв'язку з відсутністю складу злочину.

23.10.2025 до Північного апеляційного господарського суду від Дніпровської міської ради надійшли відзиви на апеляційні скарги ТОВ «Квартал-Груп» та ТОВ «Естейт Сіті» (надіслані поштою 20.10.2025), в яких відповідач 1 просить залишити вказані апеляційні скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції у даній справі - без змін.

Мотивуючи свої заперечення відповідач 1 зазначає, що апеляційні скарги позивачів є безпідставними та необґрунтованими, посилаючись на однакові доводи та обґрунтування нормами чинного законодавства, які полягають у тому, що перелічена в апеляційних скаргах позивачів мотивація не відповідає дійсності та фактичним обставинам справи, не має належного правового обґрунтування, права та інтереси апелянтів не порушено та не можуть бути відновлені, що було підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову та є підставою для залишення апеляційних скарг без задоволення.

Зокрема, Дніпровська міська рада у своїх відзивах наголошує, що:

-майно скаржників відчужено за Наказом, виданим командиром військової частини в межах повноважень відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану» та Указу Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», що затверджений Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, а сама процедура такого відчуження проведена у відповідності до норм Закону України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану»: за рішенням військового командування, погодженим з виконавчим органом відповідної місцевої ради на підставі відповідного акта;

-скаржники не є суб'єктами, які вправі оцінювати дії держави в умовах воєнного стану, зокрема їх необхідність, доцільність, ефективність, окреслювати оптимальні шляхи досягнення державою матеріально-технічного результату тощо;

-втручання у право власності апелянтів переслідувало легітимну мету та було пропорційним у співвідношенні до суспільних інтересів, оскільки в Україні із 24.02.2022 діє воєнний стан внаслідок збройної агресії рф, зусилля державних органів, Збройних Сил України, інших військових формувань спрямовані, насамперед, на захист життя і здоров'я мільйонів людей, значних зусиль і засобів потребує захист незалежності та територіальної цілісності України, що, окрім іншого, є обов'язком кожного громадянина України;

- Сили територіальної оборони є окремим родом сил Збройних Сил України, а тому примусове відчуження за оскаржуваним наказом майна, раніше належного апелянтам, на користь військової частини, яка є підрозділом територіальної оборони, свідчить про відчуження цього майна на користь держави;

- несприятливі наслідки для позивача, які пов'язані з втратою майна, відповідно до чинного законодавства підлягають грошовій компенсації як способу забезпечення його прав. Спори, пов'язані з відшкодуванням вартості примусово відчуженого майна, вирішуються в судовому порядку, а оскарження дій, а саме примусове відчуження або вилучення майна, що сталися в умовах воєнного стану, чинним законодавством не передбачено;

-позивачі не довели факту порушення їх прав та інтересів, а також що обраний ними спосіб захисту є ефективним та таким, що відповідає змісту права чи інтересу, за захистом якого вони звернулись до суду, характеру його порушення, невизнання або оспорення;

-скасування оспорюваного акта не тільки не призведе до відновлення прав скаржників, а й позбавить можливості на відшкодування вартості майна у порядку частини 2 статті 11 Закону України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану» після скасування правового режиму воєнного стану;

-спір про право у даній справі відсутній у зв'язку з тим, що об'єкти нерухомого майна припинили своє існування як об'єкти цивільних відносин, що саме по собі припиняє право власності щодо цих об'єктів.

Також Дніпровська міська рада зазначила, що у зв'язку з тим, що рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.12.2004 у справі №10/415, на підставі якого було зареєстроване первісне право власності на нежитлову одноповерхову споруду виставкового центру, що розташована за адресою: АДРЕСА_2, було скасоване, то подальше відчуження зазначеного об'єкту не породжує жодних правових наслідків, а отже ТОВ «Естейт Сіті» не набуло права власності на спірне нерухоме майно.

На думку відповідача 1, судом першої інстанції всебічно розглянуто справу, повно та об'єктивно досліджено в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, належним чином проаналізовано правовідносини, що виникли та існували між сторонами, правильно застосовані норми матеріального та процесуального права, внаслідок чого обґрунтовано прийнято рішення від 06.03.2025 у даній справі.

29.10.2025 через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду від представника Дніпровської міської ради адвоката Вороновської О.В. надійшов відзив на апеляційну скаргу з викладенням підстав та доводів в обґрунтування заперечень щодо вимог апеляційних скарг ТОВ «Квартал-Груп» та ТОВ «Естейт Сіті».

Відповідно до частини 1 статті 263 ГПК України учасники справи мають право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом апеляційної інстанції в ухвалі про відкриття апеляційного провадження.

Відкриваючи апеляційне провадження у даній справі, суд апеляційної інстанції в ухвалах від 30.09.2025 встановив учасникам справи строк для подачі відзиву на апеляційні скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали. Матеріалами справи підтверджується, що зазначені ухвали в електронному вигляді надіслані і доставлені відповідачу 1 в його електронний кабінет 03.10.2025 о 17:00 та 17:10 відповідно. Отже, останнім днем для подачі відзиву на апеляційну скаргу у даній справі є 21.10.2025, враховуючи вимоги частини 6 статті 242 ГПК України.

Право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим кодексом (стаття 118 ГПК України).

З огляду на те, що відзив на апеляційну скаргу представником Дніпровської міської ради адвокатом Вороновською О.В. надіслала після настання строку, який визначив суд апеляційної інстанції в ухвалах про відкриття апеляційного провадження від 30.09.2025, а також враховуючи відсутність підстав для поновлення пропущеного процесуального строку (стаття 119 ГПК України), колегія суддів апеляційного господарського суду залишає зазначений відзив без розгляду.

Відповідач 2 не скористався правом на подання відзиву щодо поданих апеляційних скарг в установленому порядку та строк, однак зазначене не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції у даній справі.

Явка представників сторін.

У судове засідання 17.02.2026 з'явилися представники позивачів, відповідача 1, відповідача 3 та третьої особи.

Відповідач 2 участь свого повноважного представника у судовому засідання не забезпечив, хоча належним чином був повідомлений про місце, дату і час судового розгляду, про поважність причин нез'явлення представника суд апеляційної інстанції не повідомив, будь-яких заяв або клопотань з цього приводу до суду не надав.

Оскільки явка представника відповідача 2 в судове засідання не була визнана обов'язковою, а також враховуючи те, що судочинство здійснюється, серед іншого, на засадах рівності та змагальності сторін і учасники судового провадження на власний розсуд користуються наданими ним процесуальними правами, зокрема, правом на участь у судовому засіданні, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість здійснення розгляду апеляційної скарги у даній справі за відсутності представника відповідача 2.

Представник позивачів підтримав вимоги апеляційних скарг, просить їх задовольнити.

Представники відповідача 1 у судовому засіданні проти вимог апеляційних скарг заперечили та просять апеляційні скарги залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Присутній у судовому засіданні представник відповідача 3 вимоги апеляційних скарг позивачів заперечив, просить апеляційні скарги залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Представник третьої особи апеляційні скарги заперечив, просить залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.

Як убачається з матеріалів справи, 18.07.2019 державним реєстратором - приватним нотаріусом Вдовіною Ліаною Леонідівною у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно проведено державну реєстрацію за ТОВ «Квартал-Груп» права власності на нерухоме майно - будівель та споруд за адресою: АДРЕСА_1, що складається з таких об'єктів: літ. Л-1, нежитлова будівля, загальною площею 280,7 кв.м: літ. В-навіс, загальною площею 180,0 кв.м; літ. М- навіс, загальною площею 180,0 кв.м; літ. Н - вагончик (тимчас.), загальною площею 16,5 кв.м; літ. П - ТП (тимчас.), загальною площею 7,6 кв.м; літ. Р - бесідка (тимчас.), загальною площею 10,9 кв.м; № 1 - ворота, площею 8,8 кв.м; № 2 - огорожа, площею 581,3 кв.м; № 3 - хвіртка, площею 2,0 кв.м; № 4 - огорожа, площею 38,3 кв.м; № 5 - ворота, площею 9,1 кв.м; № 6- хвіртка, площею 2,5 кв.м, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 19560431201.

31.03.2020 державним реєстратором - приватним нотаріусом Крючковою Тамарою Віталіївною у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно проведено державну реєстрацію за ТОВ «Естейт Сіті» права власності на нерухоме майно - нежитлову одноповерхову споруду Виставкового центру за адресою: АДРЕСА_2, яка складається з одноповерхової нежитлової споруди Виставкового центру літ. А-1, навісів літ. А', А'', А''', огорожі № 1, 2, 3, І - мостіння, загальною площею 2700 кв.м, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 304029412101.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв'язку з агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан.

24.02.2022 Законом України № 2102-IX затверджено Указ Президента України «Про введення воєнного стану в Україні».

11.03.2022 командиром військової частини НОМЕР_1 полковником ОСОБА_1 видано наказ № 11aг «Про примусове відчуження майна на користь підрозділів військової частини» (далі - Наказ), яким наказано здійснити примусове відчуження на користь підрозділів територіальної оборони:

споруди, що за наявною інформацією належить ТОВ «Естейт Сіті», а саме нежитлової одноповерхової споруди Виставкового центру літ. А-1, навіси літ. А', А'', А''', огорожі № 1, 2, 3, І - мостіння, загальною площею 2700 кв.м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 304029412101;

споруди, що за наявною інформацією належать ТОВ «Квартал-Груп», а саме нерухомого майна, розташованого на земельній ділянці загальною площею 0,5853 га за адресою: АДРЕСА_1, та складається з: літ. Л-1, нежитлова будівля, загальною площею 280,7 кв.м: літ. В-навіс, загальною площею 180,0 кв.м; літ. М- навіс, загальною площею 180,0 кв.м; літ. Н - вагончик (тимчас.), загальною площею 16,5 кв.м; літ. П - ТП (тимчас.), загальною площею 7,6 кв.м; літ. Р - бесідка (тимчас.), загальною площею 10,9 кв.м; № 1 - ворота, площею 8,8 кв.м.; № 2 - огорожа, площею 581,3 кв.м; № 3 - хвіртка, площею 2,0 кв.м; № 4 - огорожа, площею 38,3 кв.м; № 5 - ворота, площею 9,1 кв.м; № 6- хвіртка, площею 2,5 кв.., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 19560431201.

У Наказі зазначено, що його видано з метою утримання та контролю підрозділами військової частини пішохідної та автомобільної частини вулиці Січеславської Набережної, захисту центральної частини міста, недопущення причалювання до Фестивального причалу або обстрілу з боку річки Дніпро з плавучих засобів, зважаючи на те, що споруда фактично не охороняється та здатна приховати кілька можливих груп противника у центрі Дніпра.

Відповідно до Наказу він виданий на підставі частини 5 статті 41 Конституції України, частини 5 статті 17 Закону України «Про оборону України», Законів України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану», «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» та погодження з Дніпровською міською радою № 7/10-469 від 11.03.2022.

Погодженням Дніпровської міської ради № 7/10-469 від 11.03.2022 є лист, який адресований командиру НОМЕР_3 окремої бригади ТРО Водолазькому Олександру, про погодження вилучення для потреб територіальної оброни вказаних вище об'єктів.

Також 11.03.2022 виконавчим комітетом Дніпровської міської ради прийнято рішенням № 2-11/3-вч від 11.03.2022 про погодження примусового відчуження майна, заначеного у Наказі, на користь підрозділів територіальної оборони, та доручено підписання акта про примусове відчуження майна міському голові, а в разі його відсутності - особі, яка виконує його обов'язки.

24.03.2022 суб'єктом оціночної діяльності ТОВ «Прайм оцінка» за замовленням військової частини НОМЕР_1 проведено оцінку нежитлової одноповерхової споруди Виставкового центру за адресою: АДРЕСА_2 (звіт про оцінку майна № 24032022 02 BR), визначивши ринкову вартість майна у розмірі 6 000 000 грн, та будівель та споруд за адресою: АДРЕСА_1 (звіт про оцінку майна № 24032022 01 BR), визначивши ринкову вартість майна у розмірі 1 600 000 грн.

На виконання наказу від 11 березня 2022 року № 11 аг «Про примусове відчуження майна на користь підрозділів військової частини» військовою частина НОМЕР_1 25 березня 2022 року складено два акти про примусове відчуження або вилучення майна, а саме:

- акт про примусове відчуження або вилучення майна, власником якого є ТОВ «Квартал-Груп», розташованого за адресою: АДРЕСА_1 та складається: літ. Л-1, нежитлова будівля, загальною площею 280,7 кв.м; літ. В-навіс, загальною площею 180,0 кв.м; літ. М- навіс, загальною площею 180,0 кв.м; літ. Н - вагончик (тимчас.), загальною площею 16,5 кв.м; літ. П - ТП (тимчас.), загальною площею 7,6 кв.м; літ. Р - бесідка (тимчас.), загальною площею 10,9 кв.м; № 1 - ворота, площею 8,8 кв.м; № 2 - огорожа, площею 581,3 кв.м; № 3 - хвіртка, площею 2,0 кв.м; № 4 - огорожа, площею 38,3 кв.м; № 5 - ворота, площею 9,1 кв.м; № 6- хвіртка, площею 2,5 кв.м, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 19560431201. Акт містить інформацію про документи, що підтверджують право власності ТОВ «Квартал-Груп» на майно, вартість вилученого майна (1 600 000 грн), звіт про його оцінку № 24032022 01 BR. Акт підписаний представником військової частини НОМЕР_1 та Дніпровським міським головою;

- акт про примусове відчуження або вилучення майна, власником якого є ТОВ «Естейт Сіті», розташованого по за адресою: АДРЕСА_2. Акт містить інформацію про документи, що підтверджують право власності ТОВ «Естейт Сіті», вартість вилученого майна (6 000 000 грн), звіт про його оцінку № 24032022 02 BR. Акт підписаний представником військової частини НОМЕР_1 та Дніпровським міським головою.

Зазначені акти (далі - Акти) складені за формою, що передбачена додатком до постанови Кабінету Міністрів України від 31.10.2012 № 998. Акти не підписані особами, які зазначені у них як власники майна (ТОВ «Квартал-Груп» та ТОВ «Естейт Сіті»).

Після відчуження майна до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомості щодо зміни власників майна не внесені.

У подальшому, в проміжок часу з 25 по 30 березня 2022 року, нерухоме майно, яке є предметом Наказу, було знесено (демонтовано). Ці обставини не є спірними та визнаються всіма учасниками справи.

13.12.2022 слідчим Державного бюро розслідувань проведено огляди місцевостей за адресами: АДРЕСА_1; АДРЕСА_2, за результатами яких складено протоколи огляду місця події (огляди проведено у зв'язку з розслідуванням кримінального провадження № 62022170030000202). В протоколах огляду місць події (т. 4 а.с. 211-215, т. 4 а.с. 218-222) зазначено про відсутність за цими адресами об'єктів нерухомого майна.

17.09.2024 позивачами проведено обстеження за вказаними вище адресами та складені відповідні акти обстеження: акт обстеження нерухомого майна № 1 від 17.09.2024, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, складений ТОВ «Квартал-Груп», за яким на місці розташування знаходиться ТП, що є тимчасовою спорудою, хвіртка та огорожа; акт обстеження нерухомого майна № 2 від 17.09.2024, розташованого за адресою: АДРЕСА_2, складений ТОВ «Естейт Сіті», за яким на місці розташування знаходиться огорожа.

Вважаючи оспорювані Наказ та Акти незаконними і такими, що порушують право власності позивачів та їх законні інтереси на мирне володіння майном, ТОВ «Квартал-Груп» і ТОВ «Естейт Сіті» звернулися до господарського суду з позовом у даній справі про визнання незаконним та скасування наказу, визнання недійсними актів про примусове відчуження або вилучення майна, витребування споруд (складових частин/елементів).

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.

Суд апеляційної інстанції, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства закріплених у частині 3 статті 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з частиною 1 статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

За змістом частини 2 цієї статті в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 Конституції.

Відповідно до статті 41 Конституції (яка не належить до переліку прав і свобод, які ніким і в жодний спосіб не можуть бути обмежені) ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об'єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об'єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану.

Частини 2, 6 статті 353 ЦК України встановлюють, що в умовах воєнного або надзвичайного стану майно може бути примусово відчужене у власника з наступним повним відшкодуванням його вартості. У разі повернення майна особі у неї поновлюється право власності на це майно, одночасно вона зобов'язується повернути грошову суму або річ, яка була нею одержана у зв'язку з реквізицією, з вирахуванням розумної плати за використання цього майна.

За приписами статті 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

24.02.2022 у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.04.2022 №2102-ІХ, в Україні введено воєнний стан з 05 год 30 хв 24.02.2022 строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався. Воєнний стан триває дотепер.

Згідно з пунктом 3 Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» у зв'язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30-34, 38, 39, 41-44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною 1 статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Так, згідно зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Крім того, статтею 15 Конвенції передбачено, що під час війни або іншої суспільної небезпеки, яка загрожує життю нації, будь-яка Висока Договірна Сторона може вживати заходів, що відступають від її зобов'язань за цією Конвенцією, виключно в тих межах, яких вимагає гострота становища, і за умови, що такі заходи не суперечать іншим її зобов'язанням згідно з міжнародним правом. Будь-яка Висока Договірна Сторона, використовуючи це право на відступ від своїх зобов'язань, у повному обсязі інформує Генерального секретаря Ради Європи про вжиті нею заходи і причини їх вжиття. Вона також повинна повідомити Генерального секретаря Ради Європи про час, коли такі заходи перестали застосовуватися, а положення Конвенції знову застосовуються повною мірою.

Повідомленням від 28.02.2022 Україна поінформувала Генерального секретаря Ради Європи щодо обсягу відступу, пославшись, зокрема, на статтю 41 Конституції України та статтю 1 Першого протоколу до Конвенції.

У рішенні від 12.10.2022 №8-р(I)/2022 Конституційний Суд України дійшов висновку, що держава встановлює як потрібні ті заходи втручання у право власності, які дають змогу досягти легітимної мети з дотриманням принципів правомірного втручання.

Механізм передачі, примусового відчуження або вилучення майна у юридичних та фізичних осіб для потреб держави в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану визначається Законом України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану».

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 1 зазначеного Закону примусове відчуження майна - позбавлення власника права власності на індивідуально визначене майно, що перебуває у приватній або комунальній власності та яке переходить у власність держави для використання в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану за умови попереднього або наступного повного відшкодування його вартості.

Примусове відчуження майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану може здійснюватися з попереднім повним відшкодуванням його вартості. У разі неможливості попереднього повного відшкодування за примусово відчужене майно таке майно примусово відчужується з наступним повним відшкодуванням його вартості (частини 1 та 2 статті 3 вказаного Закону).

За частиною 1 статті 10 зазначеного Закону компенсація за примусово відчужене майно в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану з попереднім повним відшкодуванням його вартості здійснюється військовим командуванням чи органом, що прийняв рішення про таке відчуження, за рахунок коштів державного бюджету до підписання акта. Частиною другою статті 10 Закону України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану» передбачено, що компенсація за примусово відчужене майно в умовах правового режиму воєнного стану з наступним повним відшкодуванням його вартості здійснюється протягом п'яти наступних бюджетних періодів, правового режиму надзвичайного стану - протягом одного наступного бюджетного періоду після скасування правового режиму воєнного чи надзвичайного стану за рахунок коштів державного бюджету.

За правовою природою примусове відчуження майна у власника в умовах воєнного стану є реквізицією. Як у доктрині приватного права, так і в судовій практиці усталеним є підхід, що:

- під реквізицією варто розуміти примусове оплатне відчуження майна державою у власника при існуванні надзвичайних обставин на підставі та в порядку, встановленому законом, за умови попереднього і повного відшкодування його вартості або без такого. Метою реквізиції є усунення або запобігання тим наслідкам, що виникли або можуть виникнути, наступити через стихійне лихо, аварію, епідемію, епізоотію, воєнний або надзвичайний стан та за інших надзвичайних обставин;

- реквізиція застосовується за надзвичайних обставин, які вимагають негайних дій, вона провадиться в позасудовому (адміністративному) порядку за рішенням органів державної влади. Адміністративний порядок реквізиції майна у власника обумовлений необхідністю швидкої реакції від органів державної влади на надзвичайні обставини. Норми, що регулюють реквізицію, спрямовані на вирішення колізії публічного інтересу та цивільного права (зокрема, права власності, інших цивільних прав), розв'язання якої відбувається на користь публічного інтересу;

- залежно від підстав проведення реквізиції, існує два її види: реквізиція за надзвичайних обставин (частина 1 статті 353 ЦК України); реквізиція в умовах воєнного або надзвичайного стану (частина 2 статті 353 ЦК України). Відмінність між реквізицією (частина 1 статті 353 ЦК України) та реквізицією в умовах надзвичайного чи воєнного стану (частина 2 статті 353 ЦК України) полягає у моменті відшкодування вартості майна. У першому випадку його має бути проведено до примусового відчуження майна, а в другому - обов'язок держави відшкодувати вартість майна настає після його примусового відчуження;

- право вимагати повернення майна обумовлюється наявністю в особи статусу «колишнього» власника. За допомогою такої конструкції законодавець створює передумови для охорони інтересів приватних осіб. Повернення майна можливе за умови: припинення надзвичайних обставин, тобто стихійного лиха, аварії, епідемії, епізоотії, воєнного або надзвичайного стану та ін.; збереження майна; заявлення власником позовної вимоги про його повернення до органу, що проводив його реквізицію або якому передано відповідне майно; встановлення можливості повернення (див., зокрема: постанову Великої Палати Верховного Суду від 23.10.2024 у справі № 712/3525/23, постанови Верховного Суду від 08.08.2018 у справі № 284/276/16-ц , від 13.09.2023 у справі № 707/1298/22).

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, передбачених указом Президента України про введення воєнного стану, такі заходи правового режиму воєнного стану: примусово відчужувати майно, що перебуває у приватній або комунальній власності, вилучати майно державних підприємств, державних господарських об'єднань для потреб.

Як передбачено статтею 3 Закону України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану» примусове відчуження майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану може здійснюватися з попереднім або наступним повним відшкодуванням його вартості. Вилучення ж майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану здійснюється без відшкодування вартості такого майна.

Питання, пов'язані із виплатою компенсації за примусово відчужене майно в умовах воєнного чи надзвичайного стану врегульовані положеннями Порядку розгляду заяв та здійснення виплат для наступної повної компенсації за майно, примусово відчужене в умовах воєнного чи надзвичайного стану, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №998 від 31.10.2012 (зі змінами, внесеними постановою КМУ №61 від 26.01.2022) (далі - Порядок).

Цей Порядок визначає механізм прийняття, розгляду заяв та здійснення виплат для наступної повної компенсації за майно, примусово відчужене в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану.

Майно, що підлягає примусовому відчуженню, оцінюється в порядку, встановленому законодавством про оцінку майна, майнових прав та професійну оцінну діяльність.

Заява про виплату наступної повної компенсації за примусово відчужене майно приймається, обліковується і розглядається за місцем відчуження майна. До заяви додаються акт про примусове відчуження майна та висновок про вартість такого майна (пункт 3 Порядку).

За результатами розгляду заяви органи, зазначені у пункті 3 Порядку, оформлюють висновок про здійснення виплат для наступної повної компенсації за майно, примусово відчужене в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану. Висновок оформляється у трьох примірниках. Перший примірник передається заявникові, другий - територіальному органу Казначейства, третій зберігається за місцем його оформлення. Висновки обліковуються органом, який їх видав. Орган, що прийняв рішення про примусове відчуження майна, на підставі виданого ним висновку враховує відповідну потребу в коштах у бюджетному запиті на наступний бюджетний період (після скасування правового режиму надзвичайного стану) або на п'ять наступних бюджетних періодів (після скасування правового режиму воєнного стану) (пункт 7 Порядку).

Виплата повної компенсації здійснюється органами, що прийняли рішення про примусове відчуження майна, у порядку черговості оформлення висновків за рахунок і в межах коштів, передбачених у державному бюджеті для виплати наступної повної компенсації за майно, примусово відчужене в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану (пункт 8 Порядку).

Примусове відчуження або вилучення майна у зв'язку із запровадженням та виконанням заходів правового режиму воєнного стану здійснюється за рішенням військового командування, погодженим відповідно з органом військового управління, визначеним Міністерством оборони України, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласною, районною, Київською чи Севастопольською міською державною адміністрацією або виконавчим органом відповідної місцевої ради (частина 1 статті 4 Закону України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану»).

Термін «військове командування» вживається у значенні, наведеному в Законі України «Про правовий режим воєнного стану» або Законі України «Про правовий режим надзвичайного стану», залежно від правового режиму, в умовах якого передається, відчужується або вилучається майно (стаття 1 Закону України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану»).

Відповідно до частин 1, 2 статті 3 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» військовим командуванням, якому згідно з цим Законом надається право разом з органами виконавчої влади, військовими адміністраціями, Радою міністрів Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати заходи правового режиму воєнного стану, є: Головнокомандувач Збройних Сил України, Командувач об'єднаних сил Збройних Сил України, командувачі видів та окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, командувачі (начальники) органів військового управління, командири з'єднань, військових частин Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань.

Військове командування, в межах повноважень, визначених цим Законом та Указом Президента України про введення воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях, затвердженим Верховною Радою України, видає обов'язкові до виконання накази і директиви з питань забезпечення оборони, громадської безпеки і порядку, здійснення заходів правового режиму воєнного стану.

Функції, склад Збройних Сил України, правові засади їх організації, діяльності, дислокації, керівництва та управління ними визначає Закон України «Про Збройні Сили України».

Згідно зі статтею 1 зазначеного Закону Збройні Сили України - це військове формування, на яке відповідно до Конституції України покладаються оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності. Збройні Сили України забезпечують стримування збройної агресії проти України та відсіч їй, охорону повітряного простору держави та підводного простору у межах територіального моря України у випадках, визначених законом, беруть участь у заходах, спрямованих на боротьбу з тероризмом.

Статтею 3 Закону України «Про Збройні Сили України» визначено таку загальну структуру Збройних Сил України: Генеральний штаб Збройних Сил України; Командування об'єднаних сил Збройних Сил України; види Збройних Сил України - Сухопутні війська, Повітряні Сили, Військово-Морські Сили; окремі роди сил Збройних Сил України - Сили спеціальних операцій, Сили територіальної оборони, Сили логістики, Сили підтримки, Медичні сили; окремі роди військ Збройних Сил України - Десантно-штурмові війська, війська зв'язку та кібербезпеки; органи військового управління, з'єднання, військові частини, вищі військові навчальні заклади, військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти, установи та організації, що не належать до видів та окремих родів військ (сил) Збройних Сил України.

Законом України «Про основи національного спротиву» також віднесено Сили територіальної оборони Збройних Сил України до окремого роду сил Збройних Сил України, на який покладається організація, підготовка та виконання завдань територіальної оборони. Територіальною обороною за Законом України «Про основи національного спротиву» є система загальнодержавних, воєнних і спеціальних заходів, що здійснюються у мирний час та в особливий період з метою протидії воєнним загрозам, а також для надання допомоги у захисті населення, територій, навколишнього природного середовища та майна від надзвичайних ситуацій.

Визначення особливого періоду містить Закон України «Про оборону України», яким є період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Сили територіальної оборони Збройних Сил України є військовою складовою територіальної оборони.

Відповідно до частини 5 статті 6 Закону України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану» право державної власності на майно виникає з дати підписання акта приймання-передачі.

За приписами частин 1, 2, 5 статті 7 наведеного Закону про примусове відчуження або вилучення майна складається акт. Бланк акта про примусове відчуження або вилучення майна (далі - акт) виготовляється за єдиним зразком, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

В акті зазначаються: 1) назва військового командування та органу, що погодив рішення про примусове відчуження або вилучення майна, або військового командування чи органу, що прийняв таке рішення; 2) відомості про власника (власників) майна: для юридичних осіб - повне найменування, місцезнаходження та ідентифікаційний код; для фізичних осіб - прізвище, ім'я, по батькові, постійне місце проживання та ідентифікаційний номер у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів, крім осіб, які з релігійних або інших переконань відмовилися від ідентифікаційного номера, про що мають відповідну відмітку у паспорті; 3) відомості про документ, що встановлює право власності на майно (у разі наявності); 4) опис майна, достатній для його ідентифікації. Для нерухомого майна - відомості про місцезнаходження (адреса), для рухомого майна (наземні, водні та повітряні транспортні засоби) - відомості про реєстраційний номер транспортного засобу, марку, модель, номер шасі, рік випуску та інші реєстраційні дані; 5) сума виплачених коштів (у разі попереднього повного відшкодування вартості майна).

Акт підписується власником майна або його законним представником і уповноваженими особами військового командування та органу, що погодив рішення про примусове відчуження майна, або військового командування чи органу, що прийняв таке рішення, і скріплюється печатками військового командування та/або зазначених органів.

У разі відсутності особи, у якої відчужується або вилучається майно, або її законного представника під час складання акта про примусове відчуження або вилучення майна такий акт складається без її участі. У такому разі власник майна або його законний представник має право на ознайомлення з актом про примусове відчуження або вилучення майна. Примірник акта та документ, що містить висновок про вартість майна, вручаються під розписку особі, у якої відчужується або вилучається майно, або її уповноваженому представнику.

Відповідно до частини 3 статті 7 Закону України «Про передачу, примусове відчуження, вилучення майна в умовах правового режиму воєнного стану» право державної власності на майно виникає з дати підписання акта.

Статтею 9 Закону України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану» встановлено, що право на відшкодування вартості майна (далі - компенсація) у разі його примусового відчуження в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану мають юридичні особи комунальної і приватної форми власності та фізичні особи, у яких відчужені будівлі, споруди, транспортні засоби та інше майно для потреб держави в умовах правового режиму воєнного стану або для відвернення чи ліквідації ситуацій, що стали причиною введення правового режиму надзвичайного стану, і відповідно їх правонаступники та спадкоємці.

З огляду на викладені норми чинного законодавства та встановлені у даній справі обставини слідує, що примусове відчуження нерухомого майна у позивачів є процедурою реквізиції в умовах воєнного стану відповідно до закону з наступною повною компенсацією його вартості. Визначення такої вартості здійснюється не в момент відчуження майна, а тому відсутність даних про його вартість під час відчуження не є порушенням процедури відчуження.

Крім того, приписи Закону України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану» не покладають на орган державної влади та/або військове командування обов'язку повідомляти власника про дату та час розгляду питання щодо примусового відчуження майна. У разі відсутності особи, у якої відчужується або вилучається майно, або її законного представника під час складання акта про примусове відчуження або вилучення майна такий акт складається без її участі (пункт 5 статті 7 Закону України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану»).

З урахуванням викладеного, суд першої інстанції правомірно виснував, що командування військової частини НОМЕР_1 є суб'єктом, який відповідно до частини 1 статті 4 Закону України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану» уповноважене приймати рішення про примусове відчуження майна в умовах правового режиму воєнного стану, і таке відчуження здійснюється у власність Держави в особі Збройних Сил України. Можливе порушення підзаконних актів щодо діловодства не невілює повноваження командування військової частини НОМЕР_1 на прийняття Наказу, в рівній мірі як і не робить його неправомірним формулювання про відчуження майна на користь територіальної оборони.

Твердження апелянтів щодо нез'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, а саме: не здійснення перевірки законності оспорюваного Наказу в частині наявності/відсутності потреб держави у майні позивачів і обґрунтування такої потреби у спосіб його зруйнування та щодо можливості отримання явної військової переваги від повного або часткового знищення вказаного у Наказі майна, судом апеляційної інстанції відхиляються з огляду на таке.

Як убачається зі змісту Наказу, його видано на підставі частини 5 статті 41 Конституції України, частини 5 статті 17 Закону України «Про оборону України», Законів України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану», «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» з метою утримання та контролю підрозділами військової частини пішохідної та автомобільної частини вулиці Січеславської Набережної, захисту центральної частини міста, недопущення причалювання до Фестивального причалу або обстрілу з боку річки Дніпро з плавучих засобів, зважаючи на те, що споруда фактично не охороняється та здатна приховати кілька можливих груп противника у центрі Дніпра.

Отже, суд апеляційної інстанції вважає, що у Наказі визначено мету реквізиції належного позивачам майна на потреби держави в умовах правового режиму воєнного стану, які є значними та полягають як у забезпеченні потреб безпеки та оборони міста Дніпро, так і в забезпеченні потреб населення міста, якому держава гарантує право на достатній життєвий рівень. усунення або запобігання тим наслідкам, що виникли або можуть виникнути (наступити) в умовах реальної загрози з боку ворога.

При цьому для оцінки правомірності рішення про примусове відчуження майна (у даному випадку Наказу) немає значення коли саме реквізоване майно буде використовуватися державою під час дії особливого правового режиму воєнного стану за призначенням, оскільки метою примусового відчуження є усунення тих наслідків, що виникли або можуть виникнути внаслідок надзвичайних обставин (реальної загрози наступу з боку ворога), або запобігання таким наслідкам.

Крім того, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що скаржники не є суб'єктами, які вправі оцінювати дії держави в умовах воєнного стану, зокрема їх необхідність, доцільність, ефективність, окреслювати оптимальні шляхи досягнення державою матеріально-технічного результату тощо. Реалізуючи надані законом повноваження, держава в особі компетентних органів самостійно визначає перелік заходів, що підлягають застосуванню задля забезпечення обороноздатності та національної безпеки.

Власник реквізованого майна може обґрунтовувати незаконність, непропорційність вжитих державою заходів, відсутність суспільного (публічного) інтересу, однак не надавати оцінку їх дієвості, зокрема в умовах відсутності повного обсягу інформації (конфіденційна, таємна, службова інформація).

Подібні висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 24.07.2024 у справі №910/14243/22 та від 12.02.2025 у справі №925/323/24.

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає безпідставним посилання скаржників в апеляційних скаргах на те, що суд першої інстанції помилково визнав лист Дніпровської міської ради №7/10-469 від 11.03.2022 погодженням про примусове відчуження належного позивачам майна, в той час як останній у своєму змісті містить погодження про примусове вилучення майна.

Як свідчать матеріали справи, суд першої інстанції при дослідженні питання наявності/відсутності обставин щодо погодження примусового відчуження майна позивачів у зв'язку із запровадженням та виконанням заходів правового режиму воєнного стану у відповідності до вимог частини 1 статті 4 Закону України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану» встановив, що погодженням Дніпровської міської ради є лист № 7/10-469 від 11.03.2022, який адресований командиру НОМЕР_3 окремої бригади ТРО Водолазькому Олександру, про погодження вилучення для потреб територіальної оброни спірних об'єктів. Також 11.03.2022 виконавчим комітетом Дніпровської міської ради прийнято рішенням № 2-11/3-вч від 11.03.2022 про погодження примусового відчуження майна, зазначеного у Наказі, на користь підрозділів територіальної оборони, та доручено підписання акта про примусове відчуження майна міському голові, а в разі його відсутності - особі, яка виконує його обов'язки.

Водночас, з огляду на те, що процедура вилучення майна за приписами статті 1 Закону України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану» може застосовуватися відносно державного майна державних підприємств, державних господарських об'єднань, якими позивачі не є, тому зазначення Дніпровською міською радою у листі №7/10-469 від 11.03.2022 щодо погодження примусового «вилучення» майна, що перебуває у власності ТОВ «Квартал-Груп» та ТОВ «Естейт Сіті», суд апеляційної інстанції розцінює як допущену технічну помилку, яка в цей же день, 11.03.2002, виправлена шляхом прийняття виконавчим комітетом Дніпровської міської ради рішення № 2-11/3-вч про погодження примусового відчуження майна, зазначеного у Наказі, на користь підрозділів територіальної оборони, та доручено підписання акта про примусове відчуження майна міському голові, а в разі його відсутності - особі, яка виконує його обов'язки.

Суд апеляційної інстанції також погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відхилення висновків експертів від 05.05.2023 №9605/9606/23-81 за результатами проведення судової військової експертизи у кримінальному провадженні №62022170030000202 та висновку експерта №008-АНО/24 за результатами проведення експертизи менеджменту від 16.05.2024, оскільки у своїх висновках експерти дали правову оцінку діям командування військової частини НОМЕР_1 при прийнятті оспорюваного Наказу та складанні Актів, тобто є висновками у галузі права, що суперечить вимогам частини 2 статті 98 ГПК.

З огляду на дослідженні та встановлені у даній справі обставини, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що суд першої інстанції правомірно встановив, що правовою підставою набуття державою права власності на об'єкти нерухомого майна позивачів є оспорювані Наказ та Акти про примусове відчуження або вилучення майна, які оформлені належним чином та з дотриманням встановленої законом форми; відчуження зазначеного майна відбулося за попередньою згодою Дніпровської міської ради та із визначенням суми компенсації власникам вартості цього майна.

Щодо способу захисту.

Предметом позову у справі, що переглядається, є вимоги позивачів про скасування Наказу, визнання недійсними Актів та витребування майна (споруд, їх складових частин/елементів).

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. Однак якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ГПК України).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що спосіб захисту прав та інтересів має бути належним, зокрема ефективним, тобто призводити у конкретному спорі до того результату, на який спрямована мета позивача, - до захисту порушеного чи оспорюваного права або інтересу. Застосування способу захисту має бути об'єктивно виправданим і обґрунтованим, тобто залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання, оспорення та спричинених відповідними діяннями наслідків (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 02.07.2019 у справі № 48/340 (пункт 6.41), від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 01.10.2019 у справі №910/3907/18 (пункт 48), від 28.01.2020 у справі № 50/311-б (пункт 91), від 19.05.2020 у справі № 922/4206/19 (пункт 43), від 16.06.2020 у справі №145/2047/16-ц (пункт 7.23), від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17 (пункт 67), від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18 (пункти 63, 89), від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (пункт 6.13), від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц (пункт 58), від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18 (пункт 98), від 15.06.2021 у справі № 922/2416/17 (пункт 9.1), від 22.06.2021 у справах № 334/3161/17 (пункт 55) і № 200/606/18 (пункт 73), від 29.06.2021 у справі № 916/964/19 (пункт 7.3), від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19 (пункт 68), від 14.09.2021 у справі № 359/5719/17 (пункт 119), від 16.09.2021 у справі № 910/2861/18 (пункт 98), від 26.10.2021 у справі № 766/20797/18 (пункт 19), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 143), від 14.12.2021 у справі № 643/21744/19 (пункт 61), від 25.01.2022 у справі №143/591/20 (пункт 8.31), від 08.02.2022 у справі № 209/3085/20 (пункт 21), від 13.07.2022 у справі № 363/1834/17 (пункт 56), від 21.09.2022 у справі №908/976/19 (пункт 5.6), від 28.09.2022 у справі № 483/448/20 (пункт 9.64), від 14.12.2022 у справі № 477/2330/18 (пункт 55), від 18.01.2023 у справі №488/2807/17 (пункт 86), від 29.11.2023 у справі № 513/879/19 (провадження № 14-49цс22, пункт 24)).

Крім того, згідно з принципом процесуальної економії штучне подвоєння судового процесу є неприпустимим; вирішення справи у суді в одному судовому процесі має усунути необхідність у новому зверненні до суду для вжиття додаткових засобів захисту (див постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18 (пункт 63), від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (пункт 6.13), від 26.01.2021 у справі №522/1528/15-ц (пункт 82), від 02.02.2021 у справі № 925/642/19 (пункт 50), від 06.04.2021 у справі № 910/10011/19 (пункт 94), від 20.10.2021 у справі №9901/554/19 (пункт 19), від 08.02.2022 у справі № 209/3085/20 (пункт 24), від 21.09.2022 у справі 908/976/190 (пункт 5.6), від 22.09.2022 у справі №462/5368/16-ц (пункт 44), від 04.07.2023 у справі № 233/4365/18 (пункт 29), від 12.07.2023 у справі № 757/31372/18-ц (пункт 62), від 29.11.2023 у справі № 513/879/19 (провадження № 14-49цс22, пункт 22)).

За висновками Великої Палати Верховного Суду для витребування нерухомого майна оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування не є ефективним способом захисту права власника. Вимога про визнання рішень органів державної влади чи органів місцевого самоврядування недійсними (незаконними) та їх скасування не є ефективним способом захисту, адже задоволення такої вимоги не призвело б до відновлення володіння відповідною земельною ділянкою (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 у справі № 911/3681/17 (провадження № 12-97гс19, пункт 39), від 11.02.2020 у справі № 922/614/19 (провадження № 12-157гс19), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21, пункт 150)).

Аналогічні висновки є справедливими і у випадках витребування іншого нерухомого майна.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала, що рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування за умови його невідповідності закону не тягне тих юридичних наслідків, на які воно спрямоване (постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 у справі № 911/3681/17 (провадження № 12-97гс19, пункт 39), від 15.10.2019 у справі № 911/3749/17 (провадження № 12-95гс19, пункт 6.27), від 22.01.2020 у справі № 910/1809/18 (провадження № 12-148гс19, пункт 35), від 01.02.2020 у справі № 922/614/19 (провадження № 12-157гс19, пункт 52)).

Тому під час розгляду справи, в якій на вирішення спору може вплинути оцінка рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування як законного або протиправного (наприклад, у спорі за віндикаційним позовом), не допускається відмова у позові з тих мотивів, що рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування не визнане судом недійсним, або що таке рішення не оскаржене, відповідна позовна вимога не пред'явлена. Під час розгляду такого спору слід виходити з принципу jura- «суд знає закони» (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц (провадження №14-104цс19, пункт 50), від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17 (провадження № 12-161гс19, пункт 84), від 11.09.2019 у справі №487/10132/14-ц (провадження № 14-364цс19, пункт 101) та інші).

Відтак суд незалежно від того, оскаржене відповідне рішення чи ні, має самостійно дати правову оцінку рішенню органу державної влади чи місцевого самоврядування та викласти її у мотивувальній частині судового рішення (постанова Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі №359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21, пункт 109)).

Отже, задоволення вимоги про скасування оспорюваного Наказу є неналежним, зокрема неефективним способом захисту прав та інтересів позивачів у спірних правовідносинах.

Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20, пункт 6.21), від 02.02.2021 у справі № 925/642/19 (провадження № 12-52гс20, пункт 54), від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20, пункт 76), від 01.03.2023 у справі № 522/22473/15-ц (провадження № 12-13гс22, пункт 127).

Суд апеляційної інстанції також враховує, що оспорюваний Наказ вже виконаний, а тому він вичерпав свою дію.

Отже, враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позовів скаржників в частині скасування Наказу, оскільки такий спосіб захисту не є ефективним.

Що ж до вимог позивачів про визнання недійсними спірних Актів, суд апеляційної інстанції зазначає про відсутність підстав для задоволення цих вимог, оскільки Акти за своєю правовою природою, зважаючи на положення статті 7 Закону України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану є документом, який не спрямований на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, а лише засвідчує факт приймання-передачі майна, рішення про примусове вилучення/відчуження якого було прийнято згідно з Наказом відповідача 2, що став у спірних правовідносинах підставою для вилучення/відчуження майна у позивачів.

Більше того, скасування вказаних Актів не тільки не призведе до відновлення їх прав, а й позбавить можливості на відшкодування вартості майна у порядку частини 2 статті 11 Закону України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану» після скасування правового режиму воєнного стану.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції вважає, що позивачі обрали неефективний спосіб судового захисту, пред'явивши, зокрема вимоги про визнання недійсними Актів про примусове відчуження або вилучення майна.

Отже, суд першої інстанції правомірно відмовив позивачам у задоволенні позовів і в цій частині позовних вимог.

Щодо позовних вимог про витребування у військової частини НОМЕР_1 на користь позивачів спірного майна, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає таке.

Частиною 2 статті 393 ЦК України встановлено, що якщо інше не встановлено законом, власник майна, права якого порушені внаслідок видання правового акта органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акта.

У правовідносинах щодо примусового відчуження майна, законом встановлені спеціальні способи захисту права, серед яких є:

-право отримати наступне повне відшкодування вартості майна (частина 5 статті 41 Конституції України, частина 2 статті 353 ЦК України, стаття 9 Закону України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану», частини 1 статті 23 Закону України «Про режим воєнного стану»);

-право оскаржити до суду оцінку реквізованого майна (частина 4 статті 353 ЦК України, частина 3 статті 8 Закону України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану»);

-право вимагати взамін надання іншого майна, якщо це можливо (частина 5 статті 353 ЦК України, частина 3 статті 12 Закону України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану», частина 3 статті 23 Закону України «Про правовий режим воєнного стану»);

-право вимагати повернення реквізованого майна у судовому порядку після припинення воєнного стану (частина 6 статті 353 ЦК України, стаття 12 Закону України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану», частина 2 статті 23 Закону України «Про правовий режим воєнного стану»).

Отже, чинним законодавством передбачене право особи, майно якої примусово відчужене, на отримання повного відшкодування його вартості і у разі незгоди із визначенням такої вартості, такій особі забезпечується право на оскарження оцінки майна. Водночас сама можливість примусового відчуження об'єктів права власності в умовах воєнного стану передбачена Конституцією України і у зв'язку з цим визнається правомірною.

Специфіка спірних правовідносин реквізиції не передбачає можливості повернення примусово вилученого майна колишньому власнику до припинення правового режиму воєнного стану. Крім того, таке повернення можливе за наявності і інших умов, зокрема, збереження майна, встановлення можливості повернення. Отже, право вимагати у судовому порядку такого майна на умовах, визначених законом, у колишнього власника виникає лише після скасування правового режиму воєнного стану у разі якщо майно, що було примусово відчужуне, збереглося.

Як убачається з матеріалів справи, судами першої та апеляційної інстанції не встановлено обставин щодо порушення з боку відповідачів норм чинного законодавства при прийнятті оспорюваних Наказу та Актів при здійсненні процедури примусового відчуження у позивачів належного їм майна в умовах воєнного стану.

Тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову позивачам у задоволенні позовних вимог і в частині витребування спірного майна у військової частини на їх користь.

При цьому колегія суддів апеляційного господарського суду зауважує, що право власності, в тому числі приватної, не є абсолютним; його здійснення має певні конституційно-правові межі. Втручання у це право може здійснюватися лише на підставі закону з дотриманням принципу юридичної визначеності та принципу пропорційності, який вимагає досягнення розумного співвідношення між інтересами особи та суспільства.

Оцінюючи правомірність втручання держави у право власності позивачів у розумінні положень статті 1 Першого протоколу до Конвенції (дотримання критеріїв «трискладового тесту»), суд апеляційної інстанції зазначає, що:

-втручання у право власності позивачів переслідувало легітимну мету та було пропорційним у співвідношенні до суспільних інтересів. В Україні із 24 лютого 2022 року діє воєнний стан внаслідок збройної агресії російської федерації. Зусилля державних органів, Збройних Сил України, інших військових формувань спрямовані насамперед на захист життя і здоров'я мільйонів людей, значних зусиль і засобів потребує захист незалежності та територіальної цілісності України, що, окрім іншого, є обов'язком кожного громадянина України;

-Збройні Сили України мають гостру потребу в забезпеченні матеріальними засобами і ресурсами для належного виконання визначених перед ними завдань;

- за встановленими у справі обставинами військова частина підтвердила використання нею реквізованого майна для виконання завдань по обороні міста Дніпро. У свою чергу позивачі не навели переконливих аргументів на підтвердження того, що відчуження їх майна для потреб держави в умовах воєнного стану (з можливістю отримати належну грошову компенсацію) становитиме для них надмірний тягар;

- втручання у право власності позивачів відповідає критерію законності, оскільки відбулося у чітко регламентованому, зрозумілому порядку, який діє в Україні.

Таким чином, оскільки майно позивачів відчужено з дотриманням приписів законодавства України, уповноваженим на те органом (військовим командуванням), тому відсутні для задоволення позовних вимог позивачів у даній справі у повному обсязі.

Зважаючи на досліджені та встановлені у даній справі обставини, здійснивши їх оцінку у відповідності до вимог статті 86 ГПК України, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що апеляційні скарги позивачів не підлягають задоволенню у зв'язку з їх необґрунтованістю.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції керується висновками, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Колегія суддів апеляційного господарського суду з огляду на викладене зазначає, що у даній постанові надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному значенні, а інші доводи скаржників, викладені в апеляційних скаргах не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на вирішення спору у даній справі.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Нормою статті 276 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду у даній справі відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається. Позивачами не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства щодо спростування висновків суду першої інстанції.

Судові витрати.

Відповідно до вимог статті 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору за подання апеляційних скарг покладаються на позивачів.

Керуючись ст. ст. 74, 129, 269, 271, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

УХВАЛИВ:

1. Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Естейт Сіті» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Квартал-Груп» на рішення Господарського суду міста Києва від 06.03.2025 у справі №904/868/22 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 06.03.2025 у справі №904/868/22 залишити без змін.

3. Матеріали справи №904/868/22 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

У зв'язку з відпусткою судді Сибіги О.М. з 16.03.2026 по 27.03.2026 повний текст постанови складено 30.03.2026.

Головуючий суддя Г.А. Кравчук

Судді Г.П. Коробенко

О.М. Сибіга