79010, м. Львів, вул. Личаківська, 81
25.03.2026 Справа № 921/579/25
Західний апеляційний господарський суд у складі колегії: головуючий суддя Міліціанов Р.В., судді Зварич О.В., Ржепецький В.О., при секретарі Залуцькому Д.Т., розглянувши у судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця Сандуляка Михайла Ярославовича на Рішення Господарського суду Тернопільської області від 04.12.2025 у справі
за позовом Чортківської міської ради, м. Чортків,
до Фізичної особи - підприємця Сандуляка Михайла Ярославовича, м. Чортків,
про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою шляхом знесення самочинного будівництва,
за участю представників:
позивача: Вандяк В.П.
відповідача, апелянта: Юрчака В.В.
16.01.2026 до Західного апеляційного господарського суду через канцелярію суду, надійшла апеляційна скарга Фізичної особи-підприємця Сандуляка Михайла Ярославовича на Рішення Господарського суду Тернопільської області від 04.12.2025 у справі №921/579/25.
20.01.2026 через систему "Електронний суд" від позивача надійшли заперечення проти відкриття апеляційного провадження.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 26.01.2026 апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Сандуляка Михайла Ярославовича на Рішення Господарського суду Тернопільської області від 04.12.2025 у справі № 921/579/25 залишено без руху, встановлено строк для усунення недоліків - протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали про залишення апеляційної скарги без руху; встановлено апелянту спосіб усунення недоліків апеляційної скарги шляхом надання суду: доказів сплати судового збору в сумі 3 633,60 грн за розгляд справи в суді апеляційної інстанції; заяви про поновлення строку із зазначенням інших підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження Рішення Господарського суду Тернопільської області від 04.12.2025 у справі №921/579/25.
30.01.2026 через канцелярію суду від відповідача надійшла заява про усунення недоліків вх. №01-04/921/26 від 30.01.2026, до якої долучено платіжну інструкцію про сплату судового збору №052620023 від 26.01.2026 в сумі 3 634,00 грн.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 04.02.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Сандуляка Михайла Ярославовича на Рішення Господарського суду Тернопільської області від 04.12.2025 у справі №921/579/25.
Рух справи відображено у відповідних ухвалах та протоколах судових засідань.
13.02.2026 надійшов відзив (вх.№01-04/1315/26) на апеляційну скаргу.
У судове засідання 25.03.2026 прибули представники сторін, які підтримали процесуальні позиції, висловлені у процесуальних заявах по суті розгляду апеляційної скарги.
Апеляційну скаргу розглянуто в межах процесуальних строків, визначених ст. 273 ГПК України.
1. Короткий зміст позовних вимог.
Позовні вимоги обґрунтовані здійсненням відповідачем у період з 2015 по 2016 рік самочинного будівництва-прибудови до нежитлової будівлі №34 по вул. Тараса Шевченка, м. Чортків, Тернопільська область, яка розташована на земельній ділянці комунальної форми власності та відноситься до земель загального користування, що не була відведена йому для цієї мети, за відсутності дозвільних документів, передбачених чинним законодавством. У позові Чортківська міська рада просить за рахунок відповідача привести земельну ділянку за адресою: вул. Тараса Шевченка, 34, м. Чортків, Тернопільська область, до попереднього стану шляхом знесення самочинного будівництва, прибудови розміром 5,0 x 21,0 м, на земельній ділянці, що є власністю Чортківської міської територіальної громади в особі Чортківської міської ради Тернопільської області.
2. Короткий зміст оскаржуваного процесуального рішення суду першої інстанції.
Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 17.12.2025 у справі №921/579/25 позов задоволено. Усунуто перешкоди Чортківській міській раді в користуванні земельною ділянкою за адресою: вул. Тараса Шевченка, 34, м. Чортків, Тернопільська область, що є власністю Чортківської міської територіальної громади в особі Чортківської міської ради Тернопільської області, а саме: за рахунок відповідача Сандуляка Михайла Ярославовича привести земельну ділянку до попереднього стану, шляхом знесення самочинного будівництва - прибудови розміром 5,0 x 21,0 м, що розташована на земельній ділянці за адресою вул. Тараса Шевченка, 34, м. Чортків, Тернопільська область. Стягнуто з Фізичної особи - підприємця Сандуляка Михайла Ярославовича на користь Чортківської міської ради 2422,40 грн судового збору.
Рішення суду мотивоване тим, що будівництво спірної прибудови до нежитлової будівлі, що розташована за адресою: вул. Тараса Шевченка, 34, м. Чортків, Тернопільська область, відбувалось на земельній ділянці територіальної громади, яка не відводилась для такої мети, Чортківська міська рада як власник земельної ділянки не надавала згоди на забудову такої земельної ділянки, в матеріалах справи відсутні дозвільні документи в підтвердження наявності у відповідача права виконувати будівельні роботи чи належно затверджений проєкт, суд першої інстанції погодився із твердженнями позивача про те, що зазначений об'єкт набув ознак об'єкта самочинного будівництва, відповідно до приписів ч. 1 ст. 376 ЦК України.
3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.
Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, Фізична особа-підприємець Сандуляк Михайло Ярославович звернувся до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішенням Господарського суду Тернопільської області від 04.12.2025 у справі №921/579/25 на підставі п.2 ч.2 ст.256 ГПК України та постановити нове рішення яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Апеляційна скарга мотивована тим, що:
- судом першої інстанції порушено юрисдикцію розгляду справи. На думку апелянта, міська рада мала б звертатися з таким позовом до окружного адміністративного суду, оскільки діяла не для захисту своїх прав власника земельної ділянки, а як суб'єкт владних повноважень у сфері державного архітектурно-будівельного контролю та захисту публічних інтересів територіальної громади.
- судом не встановлено, що спірна споруда є нерухомим майном;
- позивачем не доведено порушення його прав відповідачем;
- висновки суду першої інстанції про те, що існують безумовні підстави для знесення самочинного будівництва передчасні; суд, на думку скаржника, мав би встановити, що у позивача існував титул на землю.
4. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.
Чортківська міська рада подала відзив (вх.№01-04/1299/26) на апеляційну скаргу, у якому вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, таким, що не підлягає скасуванню.
Будівництво прибудови до нежитлової будівлі №34 по вул. Тараса Шевченка, м. Чортків, Тернопільська обл., яка перебуває у спільній частковій власності, на земельній ділянці комунальної власності загального користування не відведеної та не наданої відповідачеві, згідно норм закону є об'єктом самочинного будівництва, який чинить перешкоди Чортківській міській територіальній громаді у користуванні та розпорядженні її майном.
Власник майна вправі звернутися до суду з позовом про усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном (негаторний позов). Із зазначеним позовом може звернутися також особа, яка відповідно до закону або договору має право володіння та користування майном, у тому числі у випадку, коли зазначені перешкоди чиняться власником такого майна.
Прибудова до нежитлової будівлі №34 по вул. Тараса Шевченка, м. Чортків, Тернопільська обл. є об'єктом самочинного будівництва оскільки: земельна ділянка належить на праві комунальної власності територіальній громаді міста Чорткова, в оренду чи користування не надавалась; містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки для проєктування прибудови не надавались; проєктна документація на прибудову відсутня; дозвільні документи на виконання підготовчих та будівельних робіт, декларації про готовність до експлуатації прибудови не реєструвалися; пожежні відстані порушені.
Зазначені порушення існують з 2016 року по даний час, а отже є триваючими.
Таким чином, суд першої інстанції вірно встановив обставини, що мають значення для справи, суд надав належну правову оцінку дослідженим доказам, прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального і процесуального права, тому його необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу.
Заяви про приєднання до апеляційної скарги не надходили (ст. 265 ГПК України).
5. Межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції.
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції (стаття 269 ГПК України).
6. Встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставин, а також обставин, встановлені судом апеляційної інстанції.
Чортківській міській територіальній громаді в особі Чортківської міської ради на праві спільної часткової власності належить 59/100 частки у нежитловій будівлі за адресою: вул. Тараса Шевченка, 34, м. Чортків, Тернопільська область, що підтверджується дублікатом свідоцтва на право власності, виданого виконавчим комітетом Чортківської міської ради 10.06.2002 (т.1, а.с.22-23).
Право власності територіальної громади міста Чорткова в особі Чортківської міської ради на зазначене нерухоме майно - 59/100 частки у нежитловому будинку за адресою: вул. Тараса Шевченка, 34, м. Чортків, Тернопільська область, також зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №428089037 від 22.05.2025 (а.с.26-32).
Згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №428089665 від 22.05.2025, Сандуляку Михайлу Ярославовичу на праві приватної власності належить 23/100 нежитлової будівлі за адресою: вул. Тараса Шевченка, 34, м. Чортків, Тернопільська область , а також нежиле приміщення, магазин, загальною площею 64,1 кв.м, яке знаходиться по вул. Шевченка, 34, в м. Чортків Тернопільської області (т.1т.1, а.с.24-25).
Сандуляку Михайлу Ярославовичу на праві власності належить нежиле приміщення, магазин, загальною площею 64,1 кв.м, яке знаходиться в м. Чорткові по вул. Шевченка, 34 і розташоване на 1 поверсі будинку; а також на праві спільної часткової власності належить 23/100 нежитлової будівлі, що знаходиться в м. Чортків по вул. Шевченка, 34 (приміщення готелю "Таня", яке знаходиться на 1 та 3 поверхах).
Згідно з випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 23.09.2025, а також відповіді з Реєстру на запит суду №1844694 від 02.10.2025, Сандуляк Михайло Ярославович з 22.09.2003 зареєстрований як фізична особа-підприємець (а.с.28-32, т.1).
Рішенням п'ятої сесії п'ятого скликання Чортківської міської ради Тернопільської області №109 від 27.07.2006 надано дозвіл суб'єкту підприємницької діяльності Сандуляку М.Я. на збір матеріалів попереднього погодження місця розташування земельної ділянки по вул. Шевченка, 34 в м. Чорткові для розширення торгового залу ресторану " Таня ".
У п.2 рішення зазначено, що останнє дійсне протягом одного року з дня його прийняття.
Рішенням дев'ятнадцятої сесії п'ятого скликання Чортківської міської ради Тернопільської області від 25.09.2007 №539 "Про затвердження матеріалів погодження місця розташування земельної ділянки СПД-ФО Сандуляку Михайлу Ярославовичу для розширення торгового залу ресторану " Таня " в м. Чорткові по вул. Шевченка, 34 з передачею в оренду" (а.с.188, т.1) вирішено:
1. Затвердити матеріали погодження місця розташування земельної ділянки в оренду СПД-ФО Сандуляку М.Я. по вул. Шевченка, 34 в м. Чорткові для розширення торгового залу ресторану "Таня" за рахунок земель Чортківської міської ради (землі загального користування (вулиці, набережні, площі) орієнтовною площею 200 м2.
2. Дозволити СПД-ФО Сандуляку М.Я. проведення проєктно-вишукувальних робіт на даній земельній ділянці.
3. Зарезервувати земельну ділянку орієнтовною площею 200 м2 по вул. Шевченка, 34 на час проведення проєктно-вишукувальних робіт.
4. Надати дозвіл СПД-ФО Сандуляку М.Я. на підготовку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для розширення торгового залу ресторану " Таня " і одержання архітектурно-планувального завдання.
У п.5 вказаного рішення зазначено, що останнє дійсне протягом одного року з дня його прийняття.
Станом на час розгляду цієї справи процедуру виділення земельної ділянки відповідачем не було завершено.
Рішенням Чортківського районного суду Тернопільської області від 02 липня 2013 року у справі №608/1128/13-ц (а.с.189-194, т.1) задоволено змінені позовні вимоги Сандуляка Михайла Ярославовича . Скасовано рішення 19-ї сесії 6-го скликання Чортківської міської ради від 25 квітня 2012 року за №490 "Про затвердження СПД ФО Гаврилюку Андрію Миколайовичу технічної документації з сервітутного землекористування для облаштування окремих входів до нежитлового приміщення, яке реконструюється під офісне приміщення з магазином по вул. Шевченка, 34 в м. Чорткові в частині затвердження технічної документації Гаврилюку Андрію Миколайовичу для облаштування окремого входу до нежитлового приміщення, яке реконструюється під офісне приміщення з магазином по вул. Шевченка, 34 в м. Чорткові площею 13 кв.м та строковий земельний сервітут на земельну ділянку за цією адресою площею 13 кв.м. Скасовано рішення виконавчого комітету Чортківської міської ради за №68 від 19 січня 2011 року "Про надання дозволу СПД Гаврилюку А.М. на реконструкцію нежитлового підвального приміщення під магазин з офісними приміщеннями по вул. Шевченка, 34/4, м. Чортків ". Скасовано договір про сервітутне землекористування від 25 травня 2012 року між Чортківською міською радою і СПД ФО Гаврилюком Андрієм Миколайовичем в частині встановлення сервітутного землекористування на земельну ділянку для обслуговування нежилого приміщення, яке реконструюється під офісне приміщення з магазином загальною площею 13 кв.м - для влаштування окремого входу по вул. Шевченка, 34 в м. Чорткові Тернопільської області . Зобов'язано Гаврилюка Андрія Миколайовича не чинити Сандуляку Михайлу Ярославовичу перешкод у здійсненні права власності на нежитлові приміщення, що знаходяться по вул. Шевченка, 34 в м. Чорткові , а саме: кафе з підвалом, офісом з коридором, готельні приміщення, магазином, шляхом заборони влаштування окремого входу по вул. Шевченка, 34 в м. Чорткові з головного фасаду загальною площею 13 кв.м. Відмовлено у задоволенні зустрічного позову Гаврилюка Андрія Миколайовича до Сандуляка Михайла Ярославовича про зобов'язання не чинити перешкод щодо облаштування окремого входу, проведення реконструкції нежитлового підвального приміщення під магазин з офісними приміщеннями з влаштуванням окремого входу.
У Рішенні Чортківського районного суду зазначено, що сторонами - Чортківською міською радою та Сандуляком М.Я., було укладено угоди про відшкодування збитків від недотримання коштів Чортківською міською радою за фактичне землекористування суб'єктом підприємницької діяльності, фізичною особою:
- від 30.06.2011, за умовами якої Сандуляк М.Я. користується земельною ділянкою площею 118 кв.м в м. Чорткові по вул. Шевченка, 34 (готель "Таня") за відповідну плату, до сплати сум передбаченої угодою та до набуття землекористувачем права користування чи права власності на земельну ділянку;
- від 05.05.2011, за умовами якої Сандуляк М.Я. користується земельною ділянкою площею 40 кв.м в м. Чорткові по вул. Шевченка, 34 за відповідну плату, терміном дії угоди з 01.05.2011 до 31.10.2011;
- від 27.03.2012, за умовами якої Сандуляк М.Я. користується земельною ділянкою площею 51 кв.м в м. Чорткові по вул. Шевченка, 34 за відповідну плату, терміном дії угоди 6 місяців з дати її підписання або до моменту виникнення права власності чи користування (оренди) даною земельною ділянкою. Після закінчення строку дії угоди землекористувач має переважне право на його поновлення. В разі розірвання Угоди власник землі повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення дії угоди повідомити землекористувача про намір розірвати його дію, у випадку відсутності такого повідомлення угода продовжується на той самий термін.
Згідно відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі судових рішень, вказане рішення Чортківського районного суду набрало законної сили 20.11.2013.
Відповідачем не заперечено, що у період з 2015 по 2016 рік ФОП Сандуляк Михайло Ярославович здійснив самочинне будівництво прибудови до нежитлової будівлі №34 по вул. Тараса Шевченка, м. Чортків, Тернопільська область, яка розташована на земельній ділянці комунальної форми власності.
Матеріали справи не містять відомостей формування, визначення меж, присвоєння кадастрового номера земельній ділянці, на якій розміщена спірна прибудова.
Прибудинкова територія та територія під зазначеним нерухомим майном за адресою: вул. Тараса Шевченка, 34, м. Чортків, Тернопільська область належить на праві комунальної власності Чортківській міській раді на підставі ст. 83 Земельного кодексу України; та належить до земель загального користування, які використовуються як внутрішньо квартальні проїзди, пішохідні зони; у користування чи оренду Сандуляку Михайлу Ярославовичу не передавалися (Лист Відділу земельних ресурсів Чортківської міської ради на №28-В/01-49 від 14.03.2025).
03.11.2016, на підставі направлення для проведення позапланової перевірки №384 від 28.10.2016, виданого Управлінням Державної архітектурно-будівельної інспекції у Тернопільській області, головними інспекторами будівельного нагляду Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Тернопільській області, у присутності Петровського П.М. - уповноваженої особи Сандуляка Михайла Ярославовича згідно довіреності від 02.11.2016, проведено позапланову перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил Сандуляком Михайлом Ярославовичем, щодо об'єкта будівництва - літньої тераси по вул. Тараса Шевченка, 34, м. Чортків, Тернопільська область (а.с.33, т.1).
Згідно з Актом перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 03.11.2016 встановлено, що Сандуляком Михайлом Ярославовичем без відповідно розробленої проєктної документації, належно затвердженої замовником, без зареєстрованої декларації про початок виконання будівельних робіт, на земельній ділянці, що не належить забудовнику на праві приватної власності чи на праві користування здійснено будівництво літньої тераси, розміром 5,0 x 21,0 м (II категорії складності), по вул. Тараса Шевченка, 34 в м. Чорткові, чим порушено статтю 36 ч.8 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та пункт 9 Порядку виконання будівельних робіт, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 №466.
За результатами проведеної перевірки Управлінням Державної архітектурно-будівельної інспекції у Тернопільській області складено Припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил №С-03.11/1 від 03.11.2016, із вимогою - до 04 березня 2017 привести дане будівництво до норм діючого законодавства шляхом реєстрації об'єкта в Управлінні Держархбудінспекції у Тернопільській області (а.с.39-40, т.1).
Примірник Акту перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 03.11.2016 (а.с.34-38, т.1) та примірник Припису про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил №С-03.11/1 від 03.11.2016 (а.с.39-40, т.1) отримано особисто 03.11.2016 представником ФОП Сандуляка Михайла Ярославовича.
Оскільки виявлені порушення не були усунуті протягом тривалого часу, зважаючи на усні та письмові звернення мешканців міста щодо неможливості користування земельною ділянкою комунальної форми власності загального користування з частиною тротуару та площі міста, оскільки остання перебуває під самовільно збудованою прибудовою відповідача, Чортківською міською радою направлено лист вих. №01-17-105 від 12.01.2023 до Державної інспекції архітектури та містобудування України щодо проведення позапланової перевірки вищезазначеного об'єкта будівництва (а.с.41-42, т.1).
У відповідь на вказаний лист, Державна інспекція архітектури та містобудування України листом вих. №505-37/13-23 від 23.01.2023 (а.с.47-49, т.1) повідомила, що здійснення заходів державного архітектурно-будівельного контролю у порядку проведення планових та позапланових перевірок на об'єктах будівництва під час правового режиму воєнного стану припинено. Також повідомила, що шляхом перевірки відомостей, які містяться у Реєстрі будівельної діяльності, за параметрами пошуку "Замовник - Сандуляк Михайло Ярославович", а також " вул. Тараса Шевченка, 34, м. Чортків " відомостей не виявлено.
19.01.2023 Чортківською міською радою подано заяву (вих.№01-17-149) про вчинене кримінальне правопорушення фізичною особою-підприємцем Сандуляком Михайлом Ярославовичем щодо вищезазначеного об'єкта самочинного будівництва до Чортківського районного відділу поліції ГУНП в Тернопільській області, за наслідками чого до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості про кримінальне провадження №12023211110000099 від 17.02.2023, та розпочато досудове розслідування (а.с.50-52, т.1).
Слідче управління Головного управління Національної поліції в Тернопільській області листом вих.№1656-2024 від 03.09.2024 проінформувало Чортківську міську раду, що за результатами проведеного досудового розслідування, 12.08.2023 слідчим СВ Чортківського РВП ГУНП в Тернопільській області Тимківим Б.В. прийнято рішення про закриття вказаного кримінального провадження на підставі п.2 ч.1 ст. 284 КПК України, у зв'язку з відсутністю складу кримінального правопорушення (а.с.54, т.1).
У постанові Чортківського РВП ГУНП в Тернопільській області зазначено, що 16.02.2023 в Чортківський РВП ГУНП в Тернопільській області надійшла ухвала слідчого судді Чортківського районного суду №608/370/23 від 14.02.2023, за заявою представників Чортківського міської ради про зобов'язання внести до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості про вчинення ФОП Сандуляком М.Я. злочину передбаченого ч.3 ст.197-1 КК України, а саме про факт самовільного захоплення останнім земельної ділянки, в період часу з 2015 по 2016 роки, під самочинно збудованою прибудовою до нежитлової будівлі, що розташована за адресою вул. Шевченка, 34, м. Чортків Тернопільської області.
Під час досудового слідства не здобуто доказів, які б підтверджували факт можливого вчинення ФОП Сандуляком М.Я. самовільного захоплення земельної ділянки, в період часу з 2015 по 2016, під самочинно збудованою прибудовою до нежитлової будівлі, що розташована за адресою м. Чортків, вул. Шевченка, 34, Тернопільської області.
05.02.2025 Чортківським міським головою прийнято розпорядження №47-од "Про створення комісії щодо моніторингу житлового фонду, що перебуває у комунальній власності та може використовуватись як житло для тимчасового проживання, а також інших об'єктів нерухомого майна, які після реконструкції, капітального ремонту можуть використовуватись як житло для тимчасового проживання внутрішньо переміщених осіб", яким затверджено склад відповідної комісії та зобов'язано останню здійснити моніторинг терміном до 17 лютого 2025 року, за результатами чого до 18 лютого 2025 року надати міському голові узагальнену інформацію про об'єкти житлового фонду, що перебувають у комунальній власності та можуть використовуватись як житло для тимчасового проживання, а також інших об'єктів нерухомого майна, які після реконструкції, капітального ремонту можуть використовуватись як житло для тимчасового проживання внутрішньо переміщених осіб.
З метою оцінки можливості здійснення переобладнання нежитлового будинку по вул. Тараса Шевченка, 34 та комплексу по вул. Хичія, 14, м. Чортків, Тернопільська область, Чортківська міська рада листом вих.№01-13-309 від 11.02.2025 звернулась до Чортківського РУ ГУ ДСНС України у Тернопільській області щодо залучення представника для надання відповідного висновку чи рекомендацій у сфері дотримання вимог Правил пожежної безпеки в Україні.
Листом №64 23/3-203/64 23/3/1 від 13.02.2025 Чортківське РУ ГУ ДСНС України у Тернопільській області повідомило, що надає представника для залучення до роботи у комісії 17.02.2025.
Також Чортківське РУ ГУ ДСНС України у Тернопільській області листом за вих. №64 23/3-292/64 23/3 від 26.02.2025 (а.с.125126, т.1) надало інформацію про те, що за результатами роботи комісії щодо розгляду питання про можливість переобладнання нежитлового будинку Чортківської міської ради під будинок для проживання внутрішньо переміщених осіб, розташованого по вул. Тараса Шевченка, 34, у м. Чортків, фахівцями Чортківського районного управління виявлені наступні порушення вимог пожежної та техногенної безпеки:
1. Будівлю не обладнано системою протипожежного захисту відповідно до ДБН В.2.5-56:2014 "Системи протипожежного захисту".
2. Дерев'яні елементи горищного покриття будівлі, (крокви, лати) не оброблені засобами вогнезахисту, які забезпечують І групу вогнезахисної ефективності.
3. Будівлю не обладнано блискавкозахистом відповідно до вимог ДСТУ EN 62305-3:2021 "Блискавкозахист".
4. Приміщення будівлі не забезпечено нормативною кількістю первинних засобів пожежогасіння (вогнегасниками).
5. З'єднання, відгалуження та окінцювання жил проводів і кабелів не здійснено за допомогою опресування, зварювання, паяння або затискачів.
6. Не розміщено на видному місці знаки безпеки відповідно до ДСТУ EN ISO 7010:2019 "Графічні символи. Кольори та знаки безпеки. Зареєстровані знаки безпеки". Знаки розмістити на видимих місцях на висоті 2-2,5 м від рівня підлоги.
7. Вогнегасники не встановлені на вертикальні конструкції на висоті не більше 1,5 м від рівня підлоги до нижнього торця вогнегасника і на відстані від дверей, достатній для її повного відчинення.
8. На території будівлі не укомплектований пожежний щит згідно вимог: вогнегасники - 3 шт., ящик із піском - 1 шт., покривало з негорючого теплоізоляційного матеріалу або повсті розміром 2x2 м - 1 шт., гаки - 3 шт., лопати - 2 шт., ломи - 2 шт., сокири - 2 шт.
9. Електророзетки в приміщеннях встановлені на горючій основі (конструкції) без з підкладанням під них суцільного негорючого матеріалу, що виступає за габарити апарата не менше ніж на 0,01 метра.
10. У будівлі не справний внутрішній протипожежний водопровід.
11. Сходові клітки, коридори, проходи та інші шляхи евакуації не обладнані евакуаційним освітленням.
12. У дверях виходу на сходові клітки не встановлено армоване або суцільне скло.
13. Наказом не встановлений протипожежний режим на об'єкті.
14. Стіни на шляхах евакуації облицьовані горючими матеріалами.
15. Об'єкт не забезпечено засобами захисту органів дихання для саморятування людей під час пожежі.
16. У приміщенні коридору четвертого поверху встановлено відкрите прокладання проводів (кабелів) по горючій основі без відокремлення від горючої поверхні шаром негорючого матеріалу, який виступає з кожного боку проводу (кабелю) не менше ніж на 0,01 метра.
17. У вихід на горище не встановлено протипожежний люк 2 типу з межею вогнестійкості ЕІ 60.
18. У приміщеннях будівлі використовуються світильники без ковпаків суцільного виконання.
19. У приміщенні коридору експлуатується тимчасова ділянка електромережі.
20. Другі евакуаційні виходи із третього та четвертого поверхів в будівлі захаращені та закриті.
21. Двері на шляхах евакуації не відчиняються в напрямку виходу з будівель (приміщень).
22. Вогнегасники не встановлено в легкодоступних та видних місцях.
23. Інформацію про заходи безпеки та відповідну поведінку населення в разі виникнення пожежі не розміщено.
24. Протипожежні відстані між будинками використовуються для стоянок транспорту та встановлення тимчасової споруди.
Згідно долученої до матеріалів справи Узагальненої інформації про об'єкти житлового фонду, що перебувають у комунальній власності та можуть використовуватись як житло для тимчасового проживання, а також інших об'єктів нерухомого майна, які після реконструкції, капітального ремонту можуть використовуватись як житло для тимчасового проживання внутрішньо переміщених осіб від 17.02.2025, комісією під час обстеження нежитлової будівлі по вул. Тараса Шевченка, буд.34, м. Чортків, Тернопільська область, виявлено наявність самочинного будівництва прибудови, здійсненого Сандуляком Михайлом Ярославовичем. Також комісією, з урахуванням листа Чортківського РУ ГУ ДСНС України у Тернопільській області №64 23/3-292/64 23/3 від 26.02.2025, зроблено висновок про можливість переобладнання нежитлової будівлі по вул. Тараса Шевченка, 34 у місті Чорткові під житло для тимчасового проживання внутрішньо переміщених осіб, після усунення порушень вимог пожежної та техногенної безпеки, а саме: знесення самочинно збудованої прибудови до вищезазначеної будівлі Сандуляком Михайлом Ярославовичем.
Згідно Листа Відділу державного архітектурно-будівельного контролю Чортківської міської ради на №28-В/01-49 від 14.03.2025 земельна ділянка по вул. Тараса Шевченка, 34 в м. Чортків Тернопільської області належить до комунальної власності відповідно до ст.83 Земельного кодексу України; належить до земель загального користування, які використовуються як внутрішньо квартальні проїзди, пішохідні зони; у користування чи оренду Сандуляку Михайлу Ярославовичу не передавалася (а.с.75, т.1).
У листі Відділу державного архітектурно-будівельного контролю Чортківської міської ради на №27-В/01-49 від 14.03.2025 зазначено, що згідно журналів реєстрації містобудівних умов та обмежень з 2012 року по 2025 рік відділом архітектури та містобудівного кадастру Чортківської міської ради станом на 20.03.2025 ФОП Сандуляку Михайлу Ярославовичу не надавалися містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки на будівництво за адресою: вул. Тараса Шевченка, 34, м. Чортків, Тернопільська область. Також, згідно журналів вхідної документації з 2014 року по 2025 рік станом на 20.03.2025 звернень від ФОП Сандуляка Михайла Ярославовича щодо видачі технічних умов та завдання на проєктування на будівництво за вищезазначеною адресою не надходило (а.с.76, т.1)..
Чортківське обласне комунальне міжрайонне бюро технічної інвентаризації листом №17 від 03.04.2025 повідомило, що згідно архівної інвентарної справи на нежитлову будівлю, що знаходиться по вул. Т. Шевченка №34 в м. Чортків (станом на 01.01.2013) інвентаризація та оформлення права власності на дану будівлю проводилось в межах цієї будівлі загальною площею 1 953,6 кв.м. Що стосується прибудов до даної будівлі, інвентаризація не проводилась та право власності не оформлялось (а.с.78, т.1) .
З метою усунення порушень вимог пожежної та техногенної безпеки та вирішення питання щодо самочинного будівництва, Чортківська міська рада листом №01-13-603 від 24.03.2025 повідомила ФОП Сандуляка Михайла Ярославовича про те, що комісією щодо моніторингу житлового фонду, що перебуває у комунальній власності та може використовуватися як житло для тимчасового проживання, а також інших об'єктів нерухомого майна, які після реконструкції, капітального ремонту можуть використовуватися як житло для тимчасового проживання внутрішньо переміщених осіб, відповідно до розпорядження Чортківського міського голови від 05.02.2025 №47-од, під час обстеження 17.02.2025 нежитлової будівлі по вул. Тараса Шевченка, 34, м. Чортків Тернопільська обл. було виявлено наявність самочинного будівництва прибудови до зазначеної будівлі. Повідомлено останнього про те, що 04.04.2025 об 11:00 год. буде здійснено моніторинг об'єкта будівництва по вул. Тараса Шевченка, 34, м. Чортків, Тернопільська обл., а також про надання дозвільних та правовстановлюючих документів на вищезгадану прибудову (а.с.79-80, т.1).
Даний лист відправлено рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення поштового відправлення та згідно інформації Укрпошти (відправлення 4850106018381 від 25.03.2025) вручено особисто ФОП Сандуляку Михайлу Ярославовичу 27.03.2025 (а.с.81, т.1).
04.04.2025 комісією щодо моніторингу будівництва у межах території міста Чорткова, на підставі розпорядження Чортківського міського голови від 05.02.2025 №46-од, проведено моніторинг будівництва у межах території міста Чортків на земельній ділянці, яка розташована по вул. Тараса Шевченка, 34, м. Чортків, Тернопільська область.
За результатом моніторингу комісією складено Акт моніторингу будівництва у межах території міста Чортків від 04.04.2025 (а.с.83-87, т.1), у якому зазначено наступне:
- на земельній ділянці комунальної форми власності виявлено прибудову до нежитлової будівлі, що розташована за адресою: вул. Тараса Шевченка, 34, м. Чортків, Тернопільська область, яка використовується як торговельний зал для провадження підприємницької діяльності (магазин з продажу непродовольчих товарів - "Вдала Пара, Одяг та Взуття"). Присутні особи, які знаходилися у даній прибудові та ймовірно є орендарями магазину, відмовились у наданні будь-якої інформації, дозвільних чи правовстановлюючих документів.
Згідно даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно право власності на зазначений об'єкт - самочинно збудовану прибудову відсутнє, земельна ділянка для будівництва, за цією адресою, Сандуляку М.Я. не надавалася.
У Відділі державного архітектурно-будівельного контролю Чортківської міської ради з 10.02.2017 по 04.04.2025 та у Реєстрі будівельної діяльності відсутні дозвільні документи, які надають право на виконання будівельних робіт та декларація про готовність до експлуатації за адресою вул. Тараса Шевченка, 34, м. Чортків, Тернопільська область.
Проєктна документація, містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки відсутні.
Результати моніторингу:
- за адресою: вул. Тараса Шевченка, 34, м. Чортків, Тернопільська обл. наявна самочинно збудована Сандуляком Михайлом Ярославовичем прибудова до нежитлової будівлі №34, що знаходиться на земельній ділянці, яка належить на праві комунальної власності Чортківській міській територіальній громаді, чим порушено п. 1 ч. 1 ст. 34, ч. 1, 2 ст. 36, ч. 8 ст. 39 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", п. 5 Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 №466.
- не виконано вимог припису №С-03.11/1 від 03.11.2016, станом на 04.04.2025 реєстрацію об'єкта відповідно до чинного законодавства не здійснено. Враховуючи зазначене, вбачається самозахоплення земельної ділянки комунальної форми власності особою, що здійснила самочинне будівництво, відповідальність за яке передбачена ст. 197-1 Кримінального кодексу України.
- враховуючи норми ст. 26 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", ч. 1 ст. 376 Цивільного кодексу України, зазначена прибудова має явні ознаки самочинного будівництва, а саме - збудована на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи та належно затвердженого проєкту.
Зазначеним Актом Комісія рекомендувала ФОП Сандуляку Михайлу Ярославовичу у 30-денний термін з моменту отримання даного Акту усунути порушення шляхом знесення прибудови до нежитлової будівлі, що розташована за адресою: вул. Тараса Шевченка, 34, м. Чортків, Тернопільська обл., привести земельну ділянку комунальної форми власності в первинний стан.
Примірник Акту моніторингу будівництва у межах території міста Чортків від 04.04.2025 Чортківською міською радою надіслано Сандуляку М.Я. 08.04.2025 цінним листом з описом вкладення (супровідний лист вих. №01-13-718 від 07.04.2025) та отримано відповідачем 09.04.2025, про що свідчить інформація з сайту Укрпошти щодо відправлення 4850106052458.
Згідно з листом №01-09/822 від 20.05.2025 Департамент архітектури, містобудування, житлово-комунального господарства та енергозбереження Тернопільської обласної військової адміністрації повідомив Чортківську міську раду про те, що проєкт будівництва прибудови до нежитлової будівлі №34 по вул. Тараса Шевченка, у місті Чорткові на розгляд департаменту не подавався і такий проект департаментом не погоджувався (а.с. 124, т. 1).
7. Визначені судом апеляційної інстанції відповідно до встановлених обставин правовідносини; доводи та мотиви суду апеляційної інстанції, з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції.
Предметом спірних правовідносин є перевірка судом апеляційної інстанції застосування судом першої інстанції норм матеріального права, якими врегульовано питання знесення самочинного будівництва.
Західний апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, зазначає наступне.
7.1. Щодо аргументів апелянта про порушення судом першої інстанції предметної юрисдикції.
Перевіряючи дотримання правил юрисдикції, потрібно враховувати, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи (стаття 124 Конституції України).
Відповідно до статті 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом. Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.
Судовий захист є одним із найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб. Відповідно до статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання правил юрисдикції та підсудності.
Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до його відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції.
За приписами частини другої статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних зі здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Відповідно до пунктів 6, 13 частини першої статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності; вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, визнання недійсними актів, що порушують права на майно (майнові права), якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав чи спору, що виник з корпоративних відносин, якщо цей спір підлягає розгляду в господарському суді і переданий на його розгляд разом з такими вимогами.
У свою чергу справою адміністративної юрисдикції відповідно до частини першої статті 4 КАС України є публічно-правовий спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
За змістом частини четвертої статті 5 КАС України суб'єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України.
За пунктом 5 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб'єкту законом.
Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» є органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою чи службовою особою, іншим суб'єктом при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).
Отже, розгляду адміністративними судами підлягають спори, що мають в основі публічно-правовий характер, тобто випливають з владно-розпорядчих функцій або виконавчо-розпорядчої діяльності публічних органів.
У пунктах 6.22-6.30 постанови від 11.06.2019 у справі № 917/375/18 Велика Палата Верховного Суду сформувала такі правові висновки.
Орган державного архітектурно-будівельного контролю у разі виявлення факту самочинного будівництва об'єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проєкту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, уповноважений видати припис про усунення порушень, у тому числі шляхом знесення самочинно збудованого об'єкта. Цей припис є обов'язковою передумовою, що надає можливість контролюючому органу звернутися до суду на підставі частини першої статті 38 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» у зв'язку з невиконанням такого припису. І з огляду на положення частини четвертої статті 5 КАС України позов контролюючого органу у межах реалізації ним повноважень зі здійснення державного контролю за дотриманням законодавства у сфері містобудівної діяльності повинен розглядатися в порядку адміністративного судочинства.
Орган місцевого самоврядування, реалізуючи право розпорядження земельною ділянкою (передбачене, зокрема, статтею 12 ЗК України), наділений повноваженнями звернутися до суду за захистом своїх порушених прав як власник земельної ділянки, тобто за захистом майнових прав у межах приватноправових відносин. Спір між власником земельної ділянки (в тому числі органом місцевого самоврядування) щодо захисту майнового права на цю земельну ділянку та особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на цій земельній ділянці, підлягає розгляду за правилами господарського або цивільного судочинства залежно від суб'єктного складу сторін спору.
Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.04.2020 у справі № 916/2791/13 дійшла таких висновків: « 6.15. Передбачене частиною сьомою статті 376 ЦК України знесення самочинного будівництва за рішенням суду за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування відбувається в межах реалізації такими органами наданих їм функцій з контролю та нагляду за додержанням суб'єктами архітектурної діяльності затвердженої містобудівної та іншої проєктної документації, вимог вихідних даних, а також з метою захисту державою прав споживачів будівельної продукції, захисту суспільних інтересів.
Таким чином, Інспекція як контролюючий орган є суб'єктом владних повноважень, оскільки здійснює повноваження у сфері державного архітектурно-будівельного контролю.
Водночас зі змісту підстав поданого позову у даній господарській справі вбачається звернення органом місцевого самоврядування до суду як власником забудованої земельної ділянки, з метою усунення перешкод у користування земельною ділянко, а не з метою здійснення контрольно-наглядових повноважень у сфері будівництва.
Долучення до матеріалів справи відомостей щодо проведення нагляду у сфері дотримання вимог будівельного законодавства та припису контролюючого органу не спростовують підстав поданого позову та змісту порушеного права власника земельної ділянки, за захистом якого позивач подав відповідний позов.
Проведення моніторингу з метою забезпечення житлових прав мешканців територіальної громади є лише доказом вчинення дій щодо врегулювання спору у досудовому порядку та надання відповідачу вимог з усунення перешкод у використання земельної ділянки комунальної форми власності.
Оскільки, власник не повинен доводити мету використання власного майна, достатнім є доведення обставин наявності перешкод у його використанні.
Згідно останнього правового висновку Великої Палати Верховного Суду, спір, що виник у правовідносинах щодо захисту прав міської ради на земельну ділянку комунальної власності від порушення відповідачем при здійсненні ним самочинного будівництва (частина четверта статті 376 ЦК України) належить до юрисдикції господарських судів» (Постанова ВП ВС 17 грудня 2025 року у справі № 908/2388/21).
З огляду на підстави поданого позову наведені правові висновки є застосовними до спірних правовідносин, що спростовує доводи апелянта відносно не дотримання правил юрисдикції.
Таким чином, у справі №921/579/25 міська рада правомірно подала позов про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом знесення самочинного будівництва до господарського суду.
7.2. Відносно розмежування цивільної та господарської юрисдикції, з огляду на посилання апелянта про участь відповідача у спірних правовідносинах у статусі фізичної особи, суд зазначає наступне.
Критеріями розмежування судової юрисдикції є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.
Відповідно до частини першої статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Отже, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства, а предметом позову є цивільні права, які, на думку позивача, є порушеними, оспореними чи невизнаними.
За змістом частин першої, другої статті 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Частиною першою статті 20 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.
Таким чином, критеріями розмежування між справами цивільного та господарського судочинства є одночасно суб'єктний склад учасників процесу та характер спірних правовідносин.
Аналогічні за змістом висновки щодо критеріїв розмежування судової юрисдикції наведено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2018 року у справі №905/2260/17, від 21 серпня 2019 року у справі №922/4239/16, від 25 лютого 2020 року у справі №916/385/19.
Визначаючи співвідношення понять фізичної особи та фізичної особи-підприємця і їх правового статусу, необхідно зазначити наступне.
Людина як учасник цивільних відносин вважається фізичною особою (частина перша статті 24 Цивільного кодексу України).
За вимогами статті 25 Цивільного кодексу України здатність мати цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи. Цивільна правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження та припиняється у момент її смерті (частини друга та четверта зазначеної статті).
Відповідно до статті 26 Цивільного кодексу України всі фізичні особи є рівними у здатності мати цивільні права та обов'язки. Фізична особа здатна мати усі майнові права, що встановлені цим Кодексом, іншим законом. Фізична особа здатна мати інші цивільні права, що не встановлені Конституцією України, цим Кодексом, іншим законом, якщо вони не суперечать закону та моральним засадам суспільства. Фізична особа здатна мати обов'язки як учасник цивільних відносин.
Кожна фізична особа має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом (стаття 42 Конституції України). Це право закріплено й у статті 50 Цивільного кодексу України, у якій передбачено, що право на здійснення підприємницької діяльності, яку не заборонено законом, має фізична особа з повною цивільною дієздатністю.
Тобто фізична особа, яка бажає реалізувати своє конституційне право на підприємницьку діяльність, після проходження відповідних реєстраційних та інших передбачених законодавством процедур за жодних умов не втрачає і не змінює свого статусу фізичної особи, якого вона набула з моменту народження, а лише набуває до нього нової ознаки - підприємця. При цьому правовий статус фізичної особи-підприємця сам по собі не впливає на будь-які правомочності фізичної особи, зумовлені її цивільною право- і дієздатністю, та не обмежує їх.
Такий підхід Великої Палати Верховного Суду щодо співвідношення понять фізичної особи та фізичної особи-підприємця і їх правового статусу є усталеним, що підтверджено, зокрема, у постановах від 20 вересня 2018 року у справі №751/3840/15-ц, від 24 квітня 2018 року у справі №303/5186/15-ц, від 15 травня 2019 року у справі №904/10132/17, від 21 вересня 2019 року у справі №922/4239/16, від 03 липня 2019 року у справі №916/1261/18, від 09 жовтня 2019 року у справі №209/1721/14-ц.
Отже, з моменту державної реєстрації фізичної особи-підприємця фізична особа фактично перебуває у двох правових статусах - як фізична особа, та як фізична особа-підприємець.
Наявність статусу підприємця не свідчить про те, що така особа виступає як підприємець у всіх правовідносинах або ж що всі подальші правовідносини за участю цієї особи мають ознаки господарських, адже фізична особа продовжує діяти як учасник цивільних відносин, зокрема, укладаючи правочини для забезпечення власних потреб, придбаваючи нерухоме та рухоме майно тощо (висновки Великої Палати Верховного Суду, сформульовані, зокрема, у постановах від 14 березня 2018 року у справі №2-7615/10, від 05 червня 2018 року у справі №522/7909/16-ц).
Підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Відтак підприємець - це юридичний статус фізичної особи, який засвідчує право цієї особи на заняття самостійною, ініціативною, систематичною, на власний ризик господарською діяльністю з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Такий висновок Велика Палата Верховного Суду зробила в постановах від 13 березня 2018 року у справі №306/2004/15-ц, від 15 травня 2019 року у справі №904/10132/17, від 02 жовтня 2019 року у справі №263/2359/19, від 25 лютого 2020 року у справі №916/385/19.
Суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.
У господарському законодавстві юридична особа та фізична особа-підприємець охоплюються спільним поняттям "суб'єкт господарювання".
У постанові від 25 лютого 2020 року у справі №916/385/19 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що вирішення питання про юрисдикційність спору за участю фізичної особи-підприємця залежить від того, виступає чи не виступає фізична особа як сторона у спірних правовідносинах суб'єктом господарювання та чи є ці правовідносини господарськими.
У справі, яка розглядається, слід виходити не лише із суб'єктного складу відповідних правовідносин, важливим у цьому випадку є також зміст самих правовідносин та чи є такі відносини господарськими.
Необхідним є встановлення правового статусу фізичної особи у цих правовідносинах - чи діє вона у особистих (непідприємницьких) інтересах, чи як суб'єкт господарювання.
Самоідентифікація Сандуляк М.Я., як фізичної особи - не підприємця не має визначального значення для вирішення питання про юрисдикцію спору.
Для визначення юрисдикції цього спору важливо встановити характер участі Сандуляк М.Я. у спірних правовідносинах, зокрема характер спірних правовідносин, у яких виник спір.
Подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 02 квітня 2024 року у справі №904/917/23, від 06 вересня 2023 року у справі №915/120/22, від 09 лютого 2023 року у справі №922/1138/22.
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, право власності на частку у нежитловій будівлі №34 по вул. Тараса Шевченка, м. Чортків, Тернопільська область зареєстровано за Сандуляком М.Я. (т.1, а.с.24-32).
Водночас, правовий статус нерухомого майна, як об'єкта комерційного використання для розміщення готельно-ресторанного комплексу не заперечується відповідачем.
ФОП Сандуляк М.Я. має наступні види економічної діяльності: 55.10 Діяльність готелів і подібних засобів тимчасового розміщування (основний); 52.29. Постачання інших готових страв; 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; 56.10 Діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування (т.1, а.с.148-149).
Відповідачем отримувались документи для оформлення проєктної документації під збудованими нежитловими приміщеннями у статусі фізичної особи-підприємця, з метою погодження на розширення підприємницької діяльності.
У матеріалах справи міститься долучена відповідачем копія витягу з виготовленого Приватним підприємством "Достаток" на замовлення ФОП Сандуляка М.Я. проєкту землеустрою "Щодо відведення земельної ділянки для розширення нежитлового приміщення ресторану "Таня", яким передбачалось відведення СПД Сандуляку М.Я. земельної ділянки площею 0,0200 га (200 кв.м) з метою надання такої у власність (т. 1 а.с. 185, 186).
Відповідно до наданих фотознімків, у спірній прибудові розміщені торговельні площі, магазин продажу одягу та взуття (т. 1 а.с. 103-111), що підтверджує їх комерційне використання та здійснення господарської діяльності.
Відповідачем не надано доказів використання спірного майна для особистих цілей або з метою задоволення побутових потреб фізичної особи.
Оцінивши наявні докази суд констатує, що відповідач у спірних правовідносинах виступає, як фізична особа-підприємець, оскільки збудував та використовує прибудову у комерційних цілях.
Крім того, Ухвалою Чортківського районного суду Тернопільської області від 19.09.2025 у справі №608/2152/25 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/130332476) відмовлено у відкритті провадження у справі за позовною заявою Чортківської міської ради Тернопільської області до Сандуляка Михайла Ярославовича про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом знесення самочинного будівництва на підставі п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України, зазначивши, що такий спір не підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства, оскільки містить ознаки господарського спору та має вирішуватися у порядку господарського судочинства.
На підставі ч. 6 ст. 31 ГПК України, спори між судами щодо підсудності не допускаються.
Суд також завертає увагу на Рішення ЄСПЛ від 21 грудня 2017 року у справі «Шестопалова проти України» («Shestopalova v. Ukraine», заява № 55339/07), у якому Європейський суд з прав людини дійшов висновку, що заявниця була позбавлена права на доступ до суду всупереч пункту 1 статті 6 Конвенції, оскільки національні суди надавали їй суперечливі роз'яснення щодо юрисдикції, відповідно до якої позов заявниці мав розглядатися у судах України, а Вищий адміністративний суд України не виконав рішення Верховного Суду України щодо розгляду позову заявниці за правилами адміністративного судочинства (§ 13, 18-24)).
Враховуючи позицію Європейського суду з прав людини, Великою Палатою Верховного Суду зазначено, що з огляду на існування такого юрисдикційного конфлікту та наявність в процесуальних кодексах України імперативних приписів, що унеможливлюють повторне звернення до суду з аналогічним позовом після закриття судом провадження, розгляд спору має завершитися за правилами того судочинства, відповідно до якого розглядається справа.
Вказане зумовлено тим, що заявнику має бути забезпечено доступ до правосуддя, що включає і розгляд скарги по суті, навіть в іншому, ніж це передбачено законом, судочинстві, оскільки перешкоди до розгляду у належному судочинстві виникли у зв'язку з процесуальною діяльністю суду.
Аналогічні по своїй суті висновки висловлено Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 21 листопада 2018 року у справі N 243/5078/17 від 12 грудня 2018 року у справі N 490/9823/16-ц від 12 грудня 2018 року у справі N 761/12676/17.
З огляду на характер та зміст спірних правовідносин, розгляд даного спору віднесено до юрисдикції господарського суду, що спростовує доводи апелянта.
7.3. Щодо правового статусу спірної прибудови.
Відповідно до частини другої статті 28 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності - одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту.
Тимчасова споруда для здійснення підприємницької діяльності може мати закрите приміщення для тимчасового перебування людей (павільйон площею не більше 30 квадратних метрів по зовнішньому контуру) або не мати такого приміщення.
Натомість, нерухоме майно - це земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення. (Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень").
Також відповідно до приписів статті? 181?Цивільного кодексу України, статті 1 Закону України «Про іпотеку» та статті 1 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» встановлюється комплекс кваліфікуючих ознак для нерухомого майна.
Згідно ч. 1 ст. 181 ЦК України, до нерухомих промов (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.
Рухомими промовами є речі, які можна вільно переміщувати біля простору (ч. 2 ст. 181 ЦК України).
Таким чином, на відміну від нерухомого майна, переміщення якого неможливе без їх знецінення та зміни призначення, тимчасові споруди мають відмінності, зокрема, виготовляються з полегшених збірних конструкцій та встановлюється без улаштування заглибленого фундаменту тощо (Постанова КАС ВС від 22 лютого 2023 року у справі № 826/9247/16).
Якщо законодавством передбачено прийняття в експлуатацію нерухомого майна, державна реєстрація прав на таке майно проводиться після прийняття його в експлуатацію в установленому законодавством порядку, крім випадків, передбачених статтею 31 цього Закону (частина 2 статті 5 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").
Відповідно до частин 2-4 статті 28 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності - одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту.
На виконання частини 4 статті 28 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" Міністерством регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України затверджено Порядок № 244.
Відповідно до пункту 2.1 Порядку № 244 підставою для розміщення тимчасової споруди торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності є паспорт прив'язки тимчасової споруди торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності.
Отже, тимчасова споруда та об'єкт нерухомого майна - це об'єкти з діаметрально протилежними юридичними та технічними характеристиками.
Тимчасова споруда має статус рухомого майна, не пов'язана фундаментом із землею, встановлюється на підставі паспорта-прив'язки, право власності на таку споруду не підлягає державній реєстрації у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Капітальна споруда набуває статусу нерухомого майна й об'єкта речових прав після завершення будівництва та проведення державної реєстрації права власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за наявності дозвільних документів на будівництво та введення об'єкта в експлуатацію, має капітальний фундамент і нерозривний зв'язок із землею (Постанова КГС ВС від 13 січня 2026 року у cправі №920/190/25).
04.04.2025 комісією щодо моніторингу будівництва у межах території міста Чорткова, на підставі розпорядження Чортківського міського голови від 05.02.2025 №46-од (а.с. 56-57, т. 1), проведено моніторинг будівництва у межах території міста Чортків на земельній ділянці, яка розташована по вул. Тараса Шевченка, 34, м. Чортків, Тернопільська область.
За результатом моніторингу комісією складено Акт моніторингу будівництва у межах території міста Чортків від 04.04.2025 (т. 1, а.с. 83-87), у якому зазначено наступне: прибудова має технічні характеристики: розміри в площі 21 м, 4,95 м; висота - 2,90 м, 3,9 м.
Прибудова примикає до зовнішньої несучої стіни нежитлової будівлі №34, розташованої за адресою вул. Тараса Шевченка, м. Чортків, Тернопільська область, із якої 59/100 частини нежитлових приміщень належить Територіальній громаді міста Чорткова в особі Чортківської міської ради.
Візуально ззовні вбачається каркасна схема прибудови з колонами з влаштуванням конструкції даху; колони - цегляні або оздоблені цеглою ззовні; стіни - поштукатурені та пофарбовані; встановлені вікна та двері з ПВХ-профілів; наявність фундаменту візуально визначити неможливо. Покриття даху - металопрофіль.
Покрівля односкатна із системою організованого водовідведення. Водовідведення здійснюється на тротуар площі Героїв Євромайдану. Електропостачання до прибудови здійснюється від нежитлової будівлі №34 по вул. Тараса Шевченка, м. Чортків, Тернопільська область. Всередині прибудови наявний лише торговий зал, стіни облицьовані природним каменем, підлога - плитка.
Таким чином, з досліджених на стадії апеляційного перегляду доказів встановлено, що спірна прибудова не має статусу відокремленої споруди, а збудована як частина нерухомого майна, котра використовує нерухоме майно, як одну із стін прибудови.
Прибудова споруджена з використанням цегли, плитки, каркасної схеми будови, влаштуванням окремого входу, стаціонарних вікон, даху, забезпечена комунікаціями (водовідведенням, електропостачанням).
Тобто, відповідна прибудова не містить полегшених конструкції та не оформлена шляхом отримання паспорта-прив'язки.
Крім того, площа прибудови перевищує 30 кв.м., а також прибудова використовується принаймні з 2016 року, що підтверджує її постійне, а не тимчасове розміщення.
Тому, наведені технічні характеристики, тривале використання, як частини нерухомого майна, підтверджують відповідність прибудови об'єкту нерухомості.
Водночас, відсутність відомостей про використання полегшених конструкцій у процесі будівництва, оформленого паспорта-прив'язки спростовує доводи апелянта про можливість класифікації відповідної прибудови, як тимчасової споруди.
Суд зазначає, що наявність фундаменту не може бути єдиною та виключною підставою для віднесення прибудови до тимчасової споруди, оскільки основним елементом відмежування відповідних категорій є розташування на земельній ділянці, а також неможливість переміщення без їх знецінення та зміни їх призначення (ч. 1 ст. 181 ЦК України).
Враховуючи спорудження стін з використанням цегли, облаштування підлоги з використанням плитки, встановлення даху з металевого профілю, водовідведення та електроживлення, суд констатує неможливість переміщення усіх складових елементів прибудови без їх знецінення та зміни призначення.
Відповідачем не долучено до матеріалів справи протилежних доказів, котрі підтверджували б віднесення прибудови до тимчасових споруд.
Отже, правовий статус та режим використання спорудженого майна слід здійснювати із застосуванням положень ст. ст. 181, 376 ЦК України, які регулюють питання самочинного будівництва.
7.4. Застосування положень ст. 376 ЦК України у спірних правовідносинах.
Статтею 319 Цивільного кодексу України визначено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства.
Згідно із частиною 1 статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Статтею 391 Цивільного кодексу України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно до частин 1-3 статті 373 Цивільного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується Конституцією України. Право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону. Право власності на земельну ділянку поширюється на поверхневий (ґрунтовий) шар у межах цієї ділянки, на водні об'єкти, ліси, багаторічні насадження, які на ній знаходяться, а також на простір, що є над і під поверхнею ділянки, висотою та глибиною, які необхідні для зведення житлових, виробничих та інших будівель і споруд.
Відповідно до частин 1, 4 статті 375 Цивільного кодексу України власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам.
Правові наслідки самочинної забудови, здійсненої власником на його земельній ділянці, встановлюються статтею 376 цього Кодексу.
Відповідно до частин 1- 4 статті 376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.
Отже, наявність хоча б однієї із трьох зазначених у частині 1 статті 376 Цивільного кодексу України ознак свідчить про те, що об'єкт нерухомості є самочинним (Постанова КГС ВС від 10 лютого 2026 року у cправі №910/7133/25).
Кожна із зазначених ознак є самостійною і достатньою для того, щоб визнати об'єкт нерухомого майна самочинним будівництвом.
Тому при вирішенні спору, що виникає у зв'язку із будівництвом на земельній ділянці об'єкта нерухомості, повинні досліджуватися питання щодо наявності документів про виділення земельної ділянки, дозвільної документації на будівництво спірних об'єктів та щодо відповідності побудованого об'єкта будівельним нормам і правилам (подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 18.09.2024 у справі № 915/1268/23).
Правовий порядок знесення будинку, будівлі, споруди, іншого нерухомого майно залежить від підстав, за якими його віднесено до об'єкта самочинного будівництва (Постанова Верховного Суду від 11.06.2024 у справі № 904/4338/21).
Відносини власника земельної ділянки із особою, яка вчинила самочинне будівництво на його земельній ділянці, регулюються частинами 4-6 статті 376 ЦК України. Такі відносини, як і будь-які інші відносини власності, є абсолютними, в яких праву власника кореспондує обов'язок усіх і кожного утримуватися від будь-яких посягань на це право.
Основу такої правової охорони утворює принцип єдності земельної ділянки й будівель та споруд, розташованих на ній, основною ідеєю якого є унеможливлення виникнення ситуацій, у яких будівля й земельна ділянка стають об'єктами конкуруючих прав та інтересів різних суб'єктів. Законодавче визначення правових наслідків самочинного будівництва ґрунтується на пріоритетності захисту прав власника земельної ділянки.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що стаття 376 ЦК України розташована у главі 27 «Право власності на землю (земельну ділянку)», тобто правовий режим самочинного будівництва пов'язаний з питаннями права власності на земельну ділянку.
Особливістю об'єктів самочинного будівництва є те, що відповідно до частини 2 статті 376 ЦК України особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього (Постанова КГС ВС від 18 лютого 2026 року у cправі № 904/4854/24).
Будівництво та володіння спірною прибудовою ФОП Сандуляком М.Я. не заперечувалось, доводи відзиву та позиція у суді апеляційної інстанції зведені до наявності належних документів на зведення спірної прибудови та використання земельної ділянки.
Володіння спірною прибудовою ФОП Сандуляком М.Я. підтверджено актами про обстеження відповідного майна (т. 1 а.с. 83-112), матеріалами перевірки Управління ДАБІ у Тернопільській області (т. 1 а.с. 33-49), постановою про закриття кримінального провадження (т. 1 а.с. 200, 201)
Саме на відповідача, згідно вимог ст. ст. 73-80 ГПК України, як володільця спірної прибудови покладено обов'язок доведення обставин:
- будівництва на земельній ділянці, котра була відведена для цієї мети, або
- будівництва на підставі дозвільних документів, які надавали право виконувати будівельні роботи;
- будівництва на підставі належно затвердженого проєкту;
- відведення земельної ділянки у встановленому порядку під уже збудоване нерухоме майно;
- набрання чинності судовим рішенням про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно.
Наявність відповідних доказів унеможливлювало б віднесення спірного об'єкта до самочинного будівництва та застосування положень ч. ч. 1, 3 ст. 376 ЦК України.
Однак, до матеріалів справи належних та допустимих доказів на підтвердження існування обставин легітимізації самочинного будівництва не надано.
Рішення п'ятої сесії п'ятого скликання Чортківської міської ради Тернопільської області №109 від 27.07.2006 та Рішення дев'ятнадцятої сесії п'ятого скликання Чортківської міської ради Тернопільської області від 25.09.2007 №539 надавали право ФОП Сандуляку М.Я. оформити право користування земельною ділянкою протягом року з моменту їх прийняття.
Підготовка проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки могла здійснюватися виключно для розширення торгового залу ресторану "Таня".
Однак, спірна прибудова споруджена та використовується, як торговельний зал з продажу товарів, тобто з іншою метою.
Матеріали справи не містять відомостей про узгодження органом місцевого самоврядування проєкту відведення земельної ділянки, укладеного договору оренди, інших документів, котрі підтверджували б право володіння та використання земельної ділянки відповідачем (свідоцтва про право власності, акту постійного користування, тощо).
Суд критично оцінює посилання апелянта на укладення в період з 30.06.2011 по 27.03.2012 рр. угод про відшкодування збитків від недотримання коштів Чортківською міською радою за фактичне землекористування суб'єктом підприємницької діяльності, оскільки такі угоди врегульовували майнові (грошові) відносини сторін, а не посвідчували речові права відповідача на використання земельної ділянки під самочинним будівництвом.
Якщо особі за договором наданий дозвіл на тимчасове користування земельною ділянкою, тобто така особа набула зобов'язальне право тимчасового користування, то ця особа не є володільцем земельної ділянки, оскільки зобов'язальне право тимчасового користування нерухомим майном не підлягає державній реєстрації.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Зазначені законодавчі положення передбачають передання предмета оренди не тільки у користування, а й у володіння користувачу.
Водночас відповідно до частини першої статті 6 Цивільного кодексу України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства.
Отже, власник або постійний користувач земельної ділянки не позбавлений права укласти договір, за яким лише надає контрагенту дозвіл на тимчасове користування земельною ділянкою або її частиною, але не надає її у володіння контрагенту. Такий договір може бути сконструйований за зразком договору оренди землі, але виключати володіння земельною ділянкою тимчасовим володільцем (а отже, і виключати державну реєстрацію права користування) (Постанова ОП КГС ВС від 15 листопада 2024 року у справі № 905/20/23).
Таким чином, долучені до справи докази не підтверджують виникнення у відповідача права користування земельною ділянкою або наявність дозвільних документів на спорудження прибудови до нерухомого майна з метою її використання як торговельного залу для продажу товарів.
Відповідно будівництво прибудови розміром 5,0 x 21,0 м (II категорії складності) (магазин промислової групи товарів) за адресою: вул. Тараса Шевченка, м. Чортків, Тернопільська область здійснено ФОП Сандуляком М.Я. на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, а також без відповідного документа, який давав право виконувати будівельні роботи.
Тому, спірна прибудова відповідає ознакам самочинного будівництва, визначеним ч. 1 ст. 376 ЦК України.
7.5. Оцінка встановлених обставин судовим рішенням у цивільній справі та в рамках кримінального провадження.
В силу приписів ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
На підставі ч. 6 ст. 75 ГПК України, виключно обвинувальний вирок суду в кримінальному провадженні, який набрав законної сили, є обов'язковим для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 липня 2018 року у справі № 917/1345/14, зазначила, що преюдиційне обставинам, встановленим судовим рішенням, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення.
Як зазначено у Постанові Верховного Суду від 30.01.2020 у справі № 2а-161/11 не потребують доказування обставини, встановлені рішенням суду, тобто ті обставини, щодо яких мав місце спір і які були предметом судового розгляду. Визначення у заяві про визнання кредиторських вимог меншої суми заборгованості не порушує прав та інтересів боржника.
Апеляційний суд звертає увагу на предмет спору у справі №608/1128/13-ц, який стосувався лише оспорення правомірності рішення органу місцевого самоврядування про надання дозволу третій особі на реконструкцію нерухомого майна, співвласником якого є ФОП Сандуляк М.Я.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20.11.2013 року встановлено не дотримання прав Сандуляка М.Я., як фактичного користувача земельної ділянки та особи, якій надано дозвіл на розширення приміщення ресторану (т. 1 а.с. 198, 199).
Суд апеляційної інстанції зауважує, що відповідне рішення лише констатує порушення прав відповідача, однак не підтверджує наявності конкретного права використання земельної ділянки (власності, оренди чи постійного користування), захищає його інтереси, як співвласника нерухомого майна, набутого на законних підставах, а також право на обслуговування належних нежитлових приміщень.
Відповідним судовим рішенням встановлені фактичні обставини відносно подій у 2013 році, однак не містять відомостей щодо правомірності спорудження спірної прибудови протягом 2015, 2016 рр., тому не є преюдиційними для розгляду цієї господарської справи.
Обставина належності відповідачу права користування земельною ділянкою під спірною прибудовою підлягала доведенню відповідачем на загальних підставах.
Посилання апелянта на постанову про закриття кримінального провадження суперечить змісту ч. 6 ст. 75 ГПК України, тому суд апеляційної інстанції відхиляє відповідні доводи апеляційної скарги.
7.6. Оцінка наявності порушеного права позивача та ефективності обраного способу захисту.
В силу положень ч. 2 ст. 83 ЗК України, у комунальній власності перебувають:
а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності;
б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування;
в) землі та земельні ділянки за межами населених пунктів, що передані або перейшли у комунальну власність із земель державної власності відповідно до закону.
На підставі п. 24 Розділу Х Перехідних положень ЗК України, визначено перелік земель комунальної власності територіальних громад, які переходять з державної власності.
Крім того, інші земельні ділянки та землі, не сформовані у земельні ділянки, переходять у комунальну власність з дня набрання чинності цим пунктом.
Враховуючи розташування земельної ділянки по вул. Шевченка, 34 у межах населеного пункту м. Чортків Тернопільської області, відсутність відомостей про формування земельної ділянки, на якій розміщено самочинну прибудову, Чортківська міська рада в силу прямої вказівки закону є розпорядником земельної ділянки від імені територіальної громади.
Матеріали справи також не містять наданих відповідачем доказів про набуття права власності чи користування земельною ділянкою, на якій розміщено спірну прибудову.
7.7. Статтею 15 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до частини 1 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
При цьому суб'єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (пункт 5.6 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16, пункт 88 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18, пункт 55 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.06.2021 у справі № 334/3161/17).
Способи захисту прав особи - власника земельної ділянки, на якій здійснено самочинне будівництво, прямо визначені статтею 376 Цивільного кодексу України, яка регулює правовий режим самочинно побудованого майна.
Згідно із частиною 2 статтею 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
У частині 2 статті 212 Земельного кодексу України передбачено, що приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки.
Велика Палата Верховного Суду виснувала, що самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, потрібно розглядати як порушення прав власника відповідної земельної ділянки.
Отже, в разі порушення права користування земельною ділянкою, власник земельної ділянки має право на їх захист шляхом звернення до суду з позовом про відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, зокрема, шляхом усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своєю земельною ділянкою, включаючи знесення будинків, будівель і споруд.
У справі, що розглядається, належним та ефективним способом захисту прав власника земельної ділянки, на якій здійснено самочинне будівництво, є вимога про знесення об'єкта самочинного будівництва відповідно до частини 4 статті 376 Цивільного кодексу України.
Зазначений спосіб захисту відповідає характеру правопорушення, є таким, що встановлений законом, реально захищає та відновлює права та інтереси позивача (Постанова ВП ВС від 17 грудня 2025 року у справі № 908/2388/21).
Верховний Суд у постанові від 02.06.2022 у справі № 910/14524/19 виснував, що особа, яка використовувала земельну ділянку з порушенням прав іншої (власника земельної ділянки), повинна привести земельну ділянку у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд за власний кошт.
Оскільки відповідно до вимог чинного законодавства обов'язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку, а відсутність таких документів може свідчити про самовільне зайняття земельної ділянки.
Належними вимогами, які може заявити особа - власник земельної ділянки, на якій здійснено (здійснюється) самочинне будівництво, для захисту прав користування та розпорядження такою земельною ділянкою, є вимога про знесення самочинно побудованого нерухомого майна або вимога про визнання права власності на самочинно побудоване майно (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 15.11.2023 у справі №916/1174/22).
Ураховуючи положення частин 3- 5 статті 376 Цивільного кодексу України, коли власник земельної ділянки не надавав згоди на будівництво на його земельній ділянці об'єкта нерухомого майна, він має право вимагати усунення будь-яких порушень його прав як власника земельної ділянки (частина 2 статті 152 Земельного кодексу України) (Постанова КГС ВС від 10 лютого 2026 року у cправі № 910/7133/25).
При цьому обов'язковому (безальтернативному) знесенню об'єкт будівництва підлягає лише у випадках, якщо такий об'єкт побудовано на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети та/або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи. В усіх інших випадках знесенню передує встановлення можливості перебудови об'єкта будівництва (Постанови Верховного Суду від 24.06.2020 у справі № 320/5880/18, від 03.07.2024 у справі № 925/752/23).
Відповідно до встановлених судом першої інстанції та описаних вище обставин, матеріали справи не містять затвердженого проєкту на будівництво спірної прибудови, тому відсутні достатні правові підстави для визначення ступеню істотності порушень будівельних норм і правил, що положеннями ч. 1 ст. 376 ЦК України віднесено до самостійної кваліфікуючої ознаки самочинного будівництва.
Тому, відсутні підстави для застосування до спірних правовідносин вимог ч. 7 ст. 376 ЦК України, яка передбачає проведення відповідної перебудови самочинно збудованого майна.
Отже, органом місцевого самоврядування правомірно подано позов з посиланням на ст. 83 ЗК України, ч.ч. 1, 4 ст. 376 ЦК України.
Згідно ч. 4 ст. 376 ЦК України, якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.
Тобто, на підставі наведеної норми самочинно збудоване майно підлягає знесенню за наявності відокремлених, самостійно застосованих випадків:
- якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці;
- якщо здійснення самочинного будівництва порушує права інших осіб.
Відповідно, для задоволення позову власника земельної ділянки, на якій здійснено (здійснюється) самочинне будівництво достатньою є сукупність юридичних фактів:
- здійснення самочинного будівництва на належній позивачу земельній ділянці на праві власності або користування;
- заперечення власника ділянки проти визнання права власності на нерухоме майно;
- відсутність підстав для застосування ч. 7 ст. 376 ЦК України.
З урахуванням оцінки судом апеляційної інстанції повноти встановлення обставин справи та їх юридичної оцінки судом першої інстанції, сукупності досліджених доказів та аналізу поведінки сторін у спірних правовідносинах, підтверджується одночасна наявність усіх елементів застосування ч. 4 ст. 376 ЦК України.
Отже, обраний позивачем спосіб захисту порушеного права є належним та ефективним способом захисту прав власника земельної ділянки, на якій здійснено самочинне будівництво.
Тому, суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованими висновки суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог; доводи апеляційної скарги суперечать фактичним обставинам, дослідженим доказам та нормам матеріального права.
7.8. Оцінка втручання у право відповідача на мирне володіння майном.
Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів (стаття 1 Першого протоколу до Конвенції).
Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ ця стаття містить три окремі норми: перша, виражена у першому реченні першого абзацу, - має загальний характер і закладає принцип мирного володіння майном. Друга, закладена у другому реченні того ж абзацу, - охоплює питання позбавлення права власності та обумовлює його певними критеріями. Третя, закріплена у другому абзаці, - визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друга та третя норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, треба тлумачити у світлі загального принципу, закладеного першою нормою (Рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04), § 166-168).
Право володіння нерухомим майном (оренди земельної ділянки) прирівнюється по ступеню захисту до охорони права власності.
Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також, чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право:
Втручання держави у право власності повинно мати нормативну основу у національному законодавстві, яке є доступним для заінтересованих осіб, чітким, а наслідки його застосування - передбачуваними.
Якщо можливість втручання у право власності передбачена законом, Конвенція надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання: або з метою контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, або для забезпечення сплати податків, інших зборів або штрафів.
Втручання у право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов'язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає втручання в її право власності. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа-добросовісний набувач внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв'язку з позбавленням права на майно.
Порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції ЄСПЛ констатує, якщо хоча б один із зазначених критеріїв не буде дотриманий. І навпаки: встановлює відсутність такого порушення, якщо дотримані всі три критерії.
Суд звертає увагу на те, що можливість втручання у володіння майно шляхом звернення власником земельної ділянки до суду з вимогою про знесення самочинного будівництва законом - ч. 4 ст. 376 ЦК України.
Наслідки зведення самочинного будівництва є доступними, чіткими, передбачуваними для особи. Яка його здійснює та володіє самочинно збудованим майном.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України, справедливість, добросовісність та розумність є загальними засадами цивільного законодавства.
Загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, в першу чергу акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, виявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії.
Добросовісність - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
Цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, яка відповідатиме зазначеним критеріям і уявленням про честь та совість (подібна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 11.11.2021 у справі №910/8482/18 (910/4866/21), від 04.08.2021 у справі №185/446/18, від 07.10.2020 у справі №450/2286/16-ц).
Згідно з ч. 3 ст. 13 ЦК?України, не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
Тобто на конвенційний захист має право особа, яка добросовісно, на законних підставах вчинила дії з будівництва нерухомого майна, відкрито та мирно володіла ним, не створюючи перешкод та не порушуючи інтересів власника.
Суд констатує, що з дати винесення Рішення п'ятої сесії п'ятого скликання Чортківської міської ради Тернопільської області №109 від 27.07.2006 та Рішення дев'ятнадцятої сесії п'ятого скликання Чортківської міської ради Тернопільської області від 25.09.2007 №539; оформлення угод про відшкодування збитків від недотримання коштів Чортківською міською радою за користування земельною ділянкою; після завершення самочинного будівництва; винесення приписів про наявність порушень будівельних норм у 2016 році; проведення моніторингу використання майна та перевірок контролюючими органами протягом 2025 року,
ФОП Сандуляком М.Я. не вчинено дій щодо отримання дозвільних документів на проведення будівельних робіт, не оформлено прав на земельну ділянку, не вчинено дії з прийняття об'єкта в експлуатацію, не виконано вимог приписів контролюючих органів, звернення до суду з метою визнання укладеним договору оренди на запропонованих умовах, або права власності на збудоване майно.
Встановлення даних обставин підтверджує тривалу недобросовісну поведінку відповідача у спірних правовідносинах та протиправне, свідоме недотримання прав та інтересів власника земельної ділянки.
У рішеннях ЄСПЛ склалась стала практика, відповідно до якої, якщо суть вимоги особи пов'язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має легітимне очікування, якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя - наприклад, коли є чинний закон, який передбачає таке право, або є усталена практика національних судів, якою підтверджується його існування (п. 68 рішення ЄСПЛ у справі "Воловік проти України", заява № 15123/03; п. 35 рішення ЄСПЛ у справі "Суханов та Ільченко проти України", заяви № 68385/10 та № 71378/10).
З цього приводу у п. 103 рішення ЄСПЛ у справі "Saghinadze and Others v. Georgia" (заява № 18768/05) зазначено, що для того, щоб "очікування" було "законним", воно повинне бути більш конкретним, ніж звичайна надія і бути заснованим на нормі права або правовому акті (див. також п. 39 рішення у справі "Ceni v. Italy", заява № 25376/06).
З огляду на здійснення самочинного будівництва без дозвільних документів та відведеної для цієї мети земельної ділянки, не вчинення передбачених законом дій для легітимізації самочинного будівництва, відсутні підстави вважати, що у відповідача виникли легітимні очікування стосовно набуття права власності на самочинно збудоване майно, виникнення права користування земельною ділянкою під таким майном, або інших майнових прав, співставних з режимом конвенційного захисту права власності.
8. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
Відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ст. 276 ГПК України).
Судом апеляційної інстанції не встановлено визначених ст. 277 ГПК України обставин, тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення; Рішення Господарського суду Тернопільської області від 04.12.2025 у справі №921/579/25 - залишити без змін.
9. Розподіл судових витрат.
Оскільки, суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов'язані з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на скаржника відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст. ст. 2, 4, 20, 73-80, 129, 232-236, 240, 242, 269, 270, 273, 275-277, 281-289 ГПК України, суд
1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Сандуляка М.Я. на Рішення Господарського суду Тернопільської області від 04.12.2025 у справі №921/579/25 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Тернопільської області від 04.12.2025 у справі №921/579/25 залишити без змін.
3. Судові витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги в сумі 3 634,00 грн - залишити за апелянтом.
4. Копію повного тексту судового рішення (постанови) не пізніше двох днів від дати складення направити учасникам справи до електронних кабінетів у системі ЄСІТС, за їх відсутності - засобами поштового зв'язку.
5. Матеріали справи у п'ятнадцятиденний строк повернути до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення - 25.03.2026.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати касаційну скаргу безпосередньо до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення (постанови).
Повна постанова складена 31.03.2026.
Головуючий суддя Міліціанов Р.В.
Суддя Зварич О.В.
Суддя Ржепецький В.О.