Справа № 523/4465/25
Номер провадження № 2/521/504/26
31 березня 2026 року Хаджибейський районний суд міста Одеси у складі:
головуючого судді - Громіка Д.Д.,
при секретарі - Котигорох Н.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі №204, в м. Одеса, клопотання позивача ОСОБА_1 про відвід судді по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третьої особи - приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Левківського Ігоря Петровича, про зменшення обов'язкової частки у спадщині, -
В провадженні Хаджибейського районного суду м. Одеси перебуває цивільна справа №523/4465/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третьої особи - приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Левківського Ігоря Петровича, про зменшення обов'язкової частки у спадщині.
Ухвалою Хаджибейського районного суду м. Одеси від 05 травня 2025 року по даній справі було відкрито провадження у справі (а.с. 73) розгляд якої постановлено проводити в порядку загального позовного провадження.
Ухвалою Хаджибейського районного суду м. Одеси від 25.03.2026 року було постановлено закрити підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
27 березня 2026 року до канцелярії суду надійшла заява позивача про відвід головуючому у справі.
В обґрунтування підстав для відводу заявник посилається на, те що, надаючи перевагу стороні відповідача, а саме можливість підготовки доказів та забезпечення представництвом, суддя Громік Д.Д. не закрив підготовче засідання у встановлений законодавством термін. Замість 2-х місяців воно тривало майже 11 місяців та було закрите лише два дня тому, а саме 25.03.2026р. Зауважує на тому, що відповідач, як і його представник, не з'являлись в судові засідання поспіль: 25.06.25; 10.09.25 та 15.10.25. До того, на судових засіданнях 10.09.25 та 15.10.25 позивачем подавалися клопотання про закриття підготовчого засідання, що відображено в протоколах цих засідань. Окремо зауважує, що судом, в порушення ст. 248 ЦПК України, не складався протокол судового засідання, яким мало бути відображено подію неявки сторони відповідача в судове засідання.Крім того, у відповідності до Ухвали суду від 05.05.2025 про відкриття провадження у справі, суддею Громік Д.Д. предписано про необхідність як для учасників процесу так і для самого суду неухильно керуватись «Правилами організації ефективного цивільного судочинства, затвердженого радою суддів України від 28.02.2020р.
З урахуванням викладеного вважає, що суд не мав відхиляти клопотання позивача про закриття підготовчого засідання (провадження) на судових засіданнях 10.09.25 та 15.10.25.
Викладене в цій заяві про відвід судді Громіка Д.Д. свідчить про створення ним переваги для сторони Відповідача в змагальності, та є свідченням відсутності неупередженого ставлення до позивача.
Одночасно, факт проведення підготовчого засідання впродовж 11 місяців (закінчення 25.03.26), замість законодавчо встановлених: 2-х місяців, крім того, що є дією грубого порушення суддею вимог Закону України «Про судоустрій та статус суддів» одночасно є свідченням штучного створення для сторони відповідача переваг в змагальності, що на думку заявника говорить про упередженість з боку судді Громіка Д.Д.
Дослідивши матеріали справи, суд не знаходить підстав для задоволення заяви, виходячи з наступного.
Згідно з частинами 2 та 3 ст. 40 ЦПК України питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.
Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.
Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.
За ч. 8 ст. 40 ЦПК України суд вирішує питання про відвід судді без повідомлення учасників справи.
Статтею 36 ЦПК України визначений перелік підстав для відводу (самовідводу) судді, серед яких є наявність обставин, які викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді.
Статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованої Верховною Радою України (Закон України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР), закріплені основні процесуальні гарантії, якими може скористатися особа при розгляді її цивільного позову в національному суді, серед яких - розгляд справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейським судом з прав людини у рішенні в справі «Білух проти України» від 09 листопада 2006 року зазначено, що особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного.
При вирішенні справи Європейський суд у пункті 49 рішення з посиланням на свою усталену практику зазначає, що наявність безсторонності відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції повинна визначатися за суб'єктивним та об'єктивним критеріями.
За суб'єктивним критерієм беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у цій справі.
Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності.
У пункті 52 цього ж рішення щодо об'єктивного критерію зазначено, що при вирішенні питання, чи є у справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною.
Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими.
При цьому суд вважає, що наявність об'єктивного критерію має визначатися виходячи з об'єктивно існуючих обставин, тобто обставин, які існували та існують поза волею учасників процесу.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Мироненко і Мартенко проти України», зокрема, у п. 66 зазначено, що згідно з усталеною практикою Європейського суду наявність безсторонності має визначатися, для цілей п. 1 ст. 6 Конвенції, за допомогою суб'єктивного та об'єктивного критеріїв. За суб'єктивним критерієм оцінюються особисте переконання та поведінка конкретного судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (зокрема, про це вказано у рішеннях ЄСПЛ у справах «Фей проти Австрії» та «Ветштайн проти Швейцарії»).
Стосовно об'єктивного критерію слід визначити, окремо від поведінки головуючого у справі судді, чи існували переконливі факти, які б могли свідчити про його безсторонність. Це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими («Ветштайн проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland), п. 44); та рішення у справі «Ферантелі та Сантанжело проти Італії» (Ferrantelli and Santangelo v. Italy), від 07 серпня 1996 року, п. 58).
Згідно практики Європейського суду з прав людини ( рішення у справі «Хаушильд проти Данії», рішення у справі «Газета «Україна-центр» проти України»), потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. Причому суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з'являються докази протилежного. Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, а якщо з'являються сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об'єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, певних його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі.
Тобто, особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного. При визначенні наявності у відповідній справі законних підстав сумніватися в безсторонності певного судді позиція особи має важливе, але не вирішальне значення. Вирішальне значення при цьому матиме можливість вважати такі сумніви об'єктивно обґрунтованими.
На думку суду, позивачем не доведена наявність обставин, які б викликали сумніви в неупередженості судді та унеможливлювали ухвалення суддею об'єктивного рішення у вказаній справі, доводи, викладені в заяві про відвід судді, не містять доказів, що вказують на необ'єктивність, упередженість чи заінтересованість судді у вказаній справі.
Жодного переконливого доказу про заінтересованість судді у розгляді даної справи чи її упередженості щодо когось зі сторін не надано. Упередженість судді зводиться до незгоди позивача з процесуальними рішеннями судді щодо відкладення підготовчих судових засідань.
Слід відзначити, що чинний ЦПК України визначає, що саме головуючий суддя, відповідно до завдання цивільного судочинства, керує ходом судового засідання, забезпечує додержання послідовності і порядку вчинення процесуальних дій.
Необхідність вчинення тих чи інших процесуальних дій по справі, в тому числі і відкладення підготовчого судового засідання, визначається саме суддею, який розглядає справу.
Стаття 3 ЦПК України передбачає, що основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, змагальність сторін, диспозитивність.
Відповідно до ч. 1-3 статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.
Змагальність сторін не означає пасивної позиції суду, що розглядає справу. Саме суд остаточно визначає коло обставин, які слід встановити по справі (предмет доказування), визначає які обставини кожна із сторін повинна довести, пропонує сторонам подати докази, якщо їх недостатньо, а також витребовує ці докази. Суд не надає консультації та роз'яснення сторонам по справі, а захищає порушенні права осіб, а у чому саме полягає порушення прав має довести особа, яка звертається до суду.
Суд звертає увагу, що в рамках розгляду даної справи ухвалою Хаджибейського районного суду м. Одеси від 05 травня 2025 року по даній справі було відкрито провадження у справі (а.с. 73) розгляд якої постановлено проводити в порядку загального позовного провадження.
У призначене підготовче засідання на 25.06.2025 року об 11:30 годин сторони по справі, які повідомлялись судом у встановленому законом порядку, не з'явились. Згідно приписів до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу не здійснювалося. Від позивача ОСОБА_1 надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання (а.с.98, том 1). Підготовче засідання було відкладено на 10.09.2025 року на 10:30 год.
Суд також звертає увагу, що суддя Громік Д.Д. у період з 22.07.2025 року по 19.08.2025 року перебував у щорічній відпустці.
09.09.2025 року від відповідача ОСОБА_2 надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання, призначеного на 10.09.2025 року на 10:30 год. (а.с. 121, том 1). Відповідно до протоколу судового засідання від 10.09.2025 року підготовче засідання було відкладено на 15.10.2025 року на 10:30 год. (а.с.136, том 1).
15.10.2025 року через систему «Електронний суд» представником відповідача Тимчуком О.О. до суду було надано клопотання про відкладення (перенесення) розгляду справи, в якому він просив відкласти судове засідання, призначене на 15.10.2025 року на 10.30 год., у зв'язку з тим, що 15.10.2025 року на 11.30 год. призначено інше судове засідання у Господарському суді Одеської області по справі № 916/3372/25-Е, де останній є представником Відповідача, а віддаленість судів не дасть змоги вчасно бути присутнім у двох судових засіданнях (а.с.156). Дата, на яку було призначено вказане підготовче засідання, в підготовчому засіданні 10.09.2025 року з представником відповідача не узгоджувалась, оскільки між відповідачем та адвокатом Тимчук О.О. договір про надання правничої допомоги №17-09/25 було укладено лише 17.09.2025, що підтверджується ордером на надання правової допомоги від 17.09.2025р. Відповідно до протоколу судового засідання від 15.10.2025 року підготовче засідання було відкладено на 19.11.2025 року на 11:00 год. (а.с.158, том 1).
19.11.2025 року підготовче засідання було відкладено на 29.01.2026 року на 13:00 год. за клопотанням позивача ОСОБА_1 для надання йому можливості письмово обґрунтувати заяву про відвід судді, що відображено у протоколі судового засідання від 19.11.2025 року (а.с. 181, 182, том 1).
29.01.2026 року підготовче засідання було відкладено на 04.03.2026 року на 13:00 год. у зв'язку з надходженням від позивача ОСОБА_1 клопотання про витребування доказів, яке він в підготовчому засіданні підтримав, та яке ухвалою суду від 29.01.2026 року було задоволено, що відображено у протоколі судового засідання від 19.11.2025 року (а.с. 56-,57,66 том 2).
03.03.2026 року від позивача ОСОБА_1 до суду надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання, призначеного на 04.03.2026 року на 13:00 год. (а.с.93-95, том 2). Підготовче засідання було відкладено на 25.03.2026 року на 11:00 год., що відображено у протоколі судового засідання від 04.03.2026 року (а.с. 96,97, том 2).
Ухвалою Хаджибейського районного суду м. Одеси від 25.03.2026 року було постановлено закрити підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
Отже суд констатує, що на стадії підготовчого розгляду справи, судом призначалось шість підготовчих засідань, чотири з яких були відкладені у зв'язку із заявленими клопотаннями саме позивачем.
Згідно ч. 1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема: подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення (п. 1 ч. 2 ст. 44 ЦПК України).
У постанови від 31.01.2019 у справі № 753/21967/15-ц (провадження № 61-4393св18) Верховний Суд дійшов такого висновку: «Добросовісність учасників судового процесу зокрема полягає у тому щоб при обізнаності з судовими процедурами, правами та обов'язками, правилами поведінки виконувати усі правила та приймати заходи до обізнаності про хід судового процесу при дотриманні судовими органами обов'язку проінформувати про такі процедури та процедурні рішення.»
Під зловживанням процесуальними правами розуміється форма умисних, несумлінних дій учасників процесу, що знаходить своє вираження, зокрема, у вчиненні дій, неспівмірних із наслідками, до яких вони можуть призвести, використанні наданих прав всупереч їх призначенню з метою обмеження можливості реалізації чи обмеження прав інших учасників провадження, перешкоджання діяльності суду з правильного та своєчасного розгляду і вирішення справ чи встановлення явної неповаги до суду чи учасників справи (Постанова Верховного Сулу від 03.03.2021 у справі № 761/27076/19 (провадження № 61-14448св20)).
Зловживання процесуальними правами може мати форму штучного ускладнення цивільного процесу, ускладнення розгляду справи в результаті поведінки, що перешкоджає винесенню рішення у справі або вчиненню інших процесуальних дій. Вказане відповідає правовому висновку, викладеному в ухвалі Верховного Суду від 06 вересня 2018 року у справі № 552/2378/17.
Посилання позивача, щодо надання будь-яких переваг стороні відповідача через відмову суду у задоволенні клопотань позивача 10.09.25 та 15.10.25 про закриття підготовчого засідання, суд вважає необґрунтованими, оскільки матеріали справи містять клопотання як відповідача так і його представника про відкладення зазначених підготовчих засідань.
Закриття підготовчого провадження до того, як відповідач зміг реалізувати свої процесуальні права (зокрема, подати відзив), може вважатися порушенням права на захист та принципу змагальності сторін, що є недопустимим.
З огляду на викладене, доводи заяви про відвід, є фактично суб'єктивним сприйняттям ситуації позивачем, містять ознаки наміру вказувати суду, що саме йому робити та яким чином, що також є недопустимим.
Частиною 4 статті 36 ЦПК України визначено, що незгода сторони з процесуальним рішенням судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді, щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Несприятлива позиція суду з питань права сама по собі не породжує сумнівів в неупередженості (рішення «Кастілло Альгар проти Іспанії»).
Суд констатує, що учасники справи не можуть використовувати інститут відводу суддів з метою схиляння суду до ухвалення бажаного для них процесуального рішення. Необґрунтоване усунення судді від участі у розгляді певної справи є порушенням права на справедливий суд.
За умовами ч. 3, ч. 4 ст.39 ЦПК України відвід повинен бути вмотивованим, а заявник зобов'язаний надати докази упередженості судді у випадку наявності обставин, що викликають сумніви в неупередженості або об'єктивності судді.
Будь-яких доказів, які б підтверджували пряму чи опосередковану заінтересованість судді в результаті розгляду вказаної справи або наявність обставин, які викликають сумнів у її неупередженості чи об'єктивності при розгляді даної справи, з матеріалів справи та доводів заяви представника позивача не встановлено.
Відповідно до ч. 3 ст. 40 ЦПК України якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.
Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.
Частиною 7 вказаної статті передбачено, що питання про відвід вирішується невідкладно. Вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, здійснюється протягом двох робочих днів, але не пізніше призначеного засідання по справі. У разі розгляду заяви про відвід суддею іншого суду - не пізніше десяти днів з дня надходження заяви про відвід.
Відвід, який надійшов поза межами судового засідання, розглядається судом у порядку письмового провадження.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про необґрунтованість заявленого відводу та необхідність передачі заяви про відвід головуючому суді Громіку Д.Д., для визначення судді, у порядку, встановленому частиною першою статті 33 ЦПК України, для розгляду заяви про відвід по суті.
Керуючись ст.ст. 33, 39, 40 ЦПК України, -
Вважати заявлений позивачем ОСОБА_1 відвід головуючому судді Громіку Д.Д. - необґрунтованим.
Передати заяву позивача ОСОБА_1 про відвід судді до автоматизованої системи документообігу суду для визначення судді, у порядку, встановленому частиною першою статті 33 ЦПК України, для розгляду заявленого відводу по суті.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя: Д.Д. Громік