П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
27 березня 2026 р.м. ОдесаСправа № 400/8869/25
Головуючий в 1 інстанції: Біоносенко В.В.
Місце та час укладення судового рішення «--:--», м. Миколаїв
Повний текст судового рішення складений 17.09.2025
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Крусяна А.В.,
суддів Шевчук О.А., Яковлєва О.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
15.08.2025 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування рішення від 30.07.2025 №6955 за результатами розгляду його рапорту від 29.07.2025 про звільнення з військової служби відповідно до п.п. «г» п.2 ч.4 ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», а саме у зв'язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за матір'ю з числа осіб з інвалідністю ІІ групи; зобов'язання розглянути його рапорт від 29.07.2025 про звільнення з військової служби з підстав передбачених п.п. «г» п.2 ч.4 ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» та прийняти за результатами розгляду рішення про звільнення його з військової служби.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначає, що в липні 2025 року він звернувся до командування військової частини з відповідним рапортом про звільнення з військової служби. Але, 06.08.2025 командуванням повідомлено позивача про відмову у задоволенні рапорту, з мотивів наявності інших членів сім'ї, які можуть здійснювати догляд за матір'ю позивача, а саме чоловіка - ОСОБА_2 та дочки - ОСОБА_3 .
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 17.09.2025 відмовлено у задоволенні позову, оскільки у матері позивача є інші члени сім'ї першого ступеня споріднення - чоловік ОСОБА_2 та донька ОСОБА_3 , які можуть та зобов'язані здійснювати за нею постійний догляд, а тому відсутні підстави для звільнення позивача з військової служби за сімейними обставинами, з підстав, передбачених абз.13 п.3 ч.12 ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Не погоджуючись з ухваленим у справі судовим рішенням, посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин справи та порушення норм матеріального, процесуального права, позивач подав апеляційну скаргу в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про задоволення позовних вимог.
Апелянт зазначає, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не мають реальної можливості здійснювати догляд за ОСОБА_4 , що свідчить про відсутність інших членів сім'ї першого чи другого ступеня у розумінні приписів абз.13 п.3 ч.12 ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню.
Судом першої інстанції встановлено, що з 29.04.2023 ОСОБА_1 був призваний на військову службу по мобілізації до Збройних Сил України та проходить її у військовій частині НОМЕР_1 . /а.с.11/
ОСОБА_4 з 24.05.2025 встановлено другу групу інвалідності безстроково. /а.с.12/
Згідно висновку лікарсько-консультативної комісії ТОВ «Медикгруп» від 03.03.2025 №50/2 ОСОБА_4 потребує отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи. /а.с.13/
02.04.2025 ОСОБА_1 подано командиру військової частини НОМЕР_1 рапорт про звільнення з військової служби відповідно пп.«г» п.2 ч.4 ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», а саме у зв'язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за матір'ю з числа осіб з інвалідністю ІІ групи. /а.с.14/
Листом військової частини НОМЕР_1 від 07.04.2025 №1886/3263 направлено до ІНФОРМАЦІЯ_1 запит щодо проведення перевірки сімейного стану старшого лейтенанта ОСОБА_1 /а.с.15/
Актом обстеження сімейного стану військовослужбовця ОСОБА_1 , затвердженим начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 05.05.2025, встановлено наявність у матері ОСОБА_1 - ОСОБА_4 2 групи інвалідності та необхідність постійного догляду, а також наявність двох інших членів сім'ї першого ступеня споріднення, які можуть здійснювати догляд: чоловік ОСОБА_2 та донька ОСОБА_3 /а.с.16/
Листом військової частини НОМЕР_1 від 30.07.2025 №6955 повідомлено ОСОБА_1 про відмову у задоволенні вищезазначеного рапорту про звільнення по догляду за матір'ю ОСОБА_4 , що є особою з інвалідністю другої групи, у зв'язку із наявністю двох інших членів сім'ї першого ступеня споріднення, які можуть здійснювати догляд за нею. /а.с.17-18/
Вважаючи протиправною відмову у звільненні з лав Збройних Сил України за сімейними обставинами за пп.«г» п.2 ч.4 ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» у зв'язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за матір'ю з числа осіб з інвалідністю ІІ групи, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла до наступних висновків.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1-3 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992р. №2232-XII (надалі - Закон №2232-XII) захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту, посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов'язок включає у тому числі проходження військової служби.
Статтею 2 Закону №2232-XII встановлено, що проходження військової служби здійснюється громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.
Пунктом 6 статті 2 Закону №2232-XII передбачені наступні види військової служби: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів); військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
Указом Президента України від 24.02.2022р. №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні (затвердженим Законом України від 24.02.2022 року № 2102-ІХ), введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022р., який діє і на теперішній час.
Як вбачається з матеріалів справи, з 29.04.2023 ОСОБА_1 був призваний на військову службу по мобілізації до Збройних Сил України та проходить її у військовій частині НОМЕР_1 . /а.с.11/
Відповідно до пп. «г» п.2 ч.4 ст.26 Закону України №2232-XII, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації звільняються з військової служби під час воєнного стану через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу), зокрема: необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.
Відповідно до ч.7 ст.26 Закону України №2232-XII звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
На виконання вищезазначених вимог закону, Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008 затверджено Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, (надалі - Положення №1153).
Пунктом 7 Положення №1153 встановлено, що військова служба закінчується в разі звільнення військовослужбовця з військової служби в запас або у відставку, загибелі (смерті), визнання судом безвісно відсутнім або оголошення померлим.
Згідно п.12 Положення №1153 встановлення, зміна або припинення правових відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом та за призовом осіб офіцерського складу (зокрема, присвоєння та позбавлення військового звання, пониження та поновлення у військовому званні, призначення на посади та звільнення з посад, переміщення по службі, звільнення з військової служби, залишення на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі, направлення за кордон, укладення та припинення (розірвання) контракту, продовження його строку, призупинення контракту та військової служби тощо) оформлюється письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких встановлюються Міністерством оборони України.
Право видавати накази по особовому складу надається командирам, командувачам, начальникам, керівникам (далі - командири (начальники) органів військового управління, з'єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, які утримуються на окремих штатах (далі - військові частини), за посадами яких штатом передбачено військове звання полковника (капітана 1 рангу) і вище, а також керівникам служб персоналу Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України.
Відповідно до п.233 Положення №1153 військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
Так, 02.04.2025 ОСОБА_1 подано командиру військової частини НОМЕР_1 рапорт про звільнення з військової служби відповідно пп.«г» п.2 ч.4 ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», а саме у зв'язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за матір'ю з числа осіб з інвалідністю ІІ групи. /а.с.14/
Пунктом 225 Положення №1153 передбачено, що звільнення військовослужбовців із військової служби здійснюється під час дії особливого періоду (з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації) - на підставах, передбачених ч.3, п.2 ч.4, п.3 ч.5 та п.3 ч.6 ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», зокрема, - у військових званнях до майстер-сержанта (майстер-старшини) включно за всіма підставами - командирами бригад (полків, кораблів 1 рангу) і посадовими особами, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прирівняні до них.
Наказом Міністерства оборони України від 10.04.2009 № 170 затверджена Інструкція про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (надалі - Інструкція №170).
Відповідно до п.14.10 Інструкції №170 звільнення з військової служби через сімейні обставини або інші поважні причини здійснюється за наявності оригіналів документів, що підтверджують таку підставу звільнення.
Документи на звільнення військовослужбовців направляються безпосередньо до посадових осіб, які мають право їх звільнення з військової служби. Наказ по особовому складу про звільнення цих військовослужбовців повинен бути виданий і доведений до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем взяття громадянина на військовий облік та до військової частини за місцем проходження військової служби в строки, що забезпечуватимуть вчасне здавання справ і посад і розрахунок військовослужбовців, а також виконання строків звільнення, визначених Президентом України (абз.13 п.14.10 Інструкції №170).
Відповідно до п.26 Переліку документів, що подаються з поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби, який є Додатком 19 до Інструкції №170, у разі необхідності здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи:
документи, які підтверджують відповідні родинні зв'язки з цією особою (особами);
один із документів, що підтверджує відсутність в особи інших членів сім'ї першого ступеня споріднення (батьків, її чоловіка або дружини, дітей, у тому числі усиновлених) чи другого ступеня споріднення (рідних братів, сестер та онуків): один із документів, що підтверджує інвалідність особи першого чи другого ступеня споріднення, її потребу у постійному догляді та акт перевірки сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформація про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати такий догляд, затвердженого керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки;
один із документів, що підтверджує інвалідність особи, яка потребує догляду: довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи за формою згідно з наказом МОЗ від 10.12.2024 №2067, або копія посвідчення, яке підтверджує відповідний статус, або копія пенсійного посвідчення чи копія посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги відповідно до Законів України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю», «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю», в яких зазначено групу та причину інвалідності, або довідка для отримання пільг особами з інвалідністю, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу, за формою згідно з наказом Мінсоцполітики від 21.09.2015 №946;
висновок медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи за формою згідно з наказом МОЗ від 10.12.2024 №2067, про потребу в постійному догляді.
Отже, умовою звільнення військовослужбовця з військової служби за сімейними обставинами під час воєнного стану є: 1) встановлення одному із батьків чи батьків дружини військовослужбовця, статусу особи з інвалідністю І чи ІІ групи; 2) встановлення необхідності постійного нагляду, за цією особою з інвалідністю; 3) відсутність у особи з інвалідністю, інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.
Так, відповідачем відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні вищезазначеного рапорту про звільнення по догляду за матір'ю ОСОБА_4 , що є особою з інвалідністю другої групи, у зв'язку із наявністю двох інших членів сім'ї першого ступеня споріднення, які можуть здійснювати догляд за нею. /а.с.17-18/
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції дійшов висновку про те, що у матері позивача є інші члени сім'ї першого ступеня споріднення - чоловік ОСОБА_2 та донька ОСОБА_3 , які можуть та зобов'язані здійснювати за нею постійний догляд, а тому відсутні підстави для звільнення позивача з військової служби за сімейними обставинами, з підстав, передбачених абз.13 п.3 ч.12 ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Колегія суддів погоджується з тим, що «відсутність інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи» означає реальну відсутність таких осіб, які фактично могли б здійснювати постійний догляд за особою з інвалідністю, яка цього потребує. У випадку ж «юридичної наявності» інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи, які, при цьому, реально не можуть здійснювати постійний догляд за такою особою з об'єктивних причин (перебування у полоні, відбування покарання у місцях позбавлення волі, проходження військової служби, тощо), то така особа відсутня у розумінні приписів абз.13 п.3 ч.12 ст.26 Закону №2122-IX.
Апелянт зазначає, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не мають реальної можливості здійснювати догляд за ОСОБА_4 , що підтверджується відповідними доказами наданими разом з позовною заявою.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 є чоловіком ОСОБА_4 .
Рішенням Виконавчого комітету Казанківської селищної ради від 17.11.2023 №206 призначено ОСОБА_2 опікуном ОСОБА_5 . Крім того, з вищезазначеного рішення вбачається, що ОСОБА_2 постійно проживає з хворою тіткою ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_1 . /а.с.19/
Статтею 67 Цивільного кодексу України визначено, що опікун зобов'язаний дбати про підопічного, про створення йому необхідних побутових умов, забезпечення його доглядом та лікуванням. Опікун має право вимагати повернення підопічного від осіб, які тримають його без законної підстави. Опікун вчиняє правочини від імені та в інтересах підопічного. Опікун зобов'язаний вживати заходів щодо захисту цивільних прав та інтересів підопічного.
Отже, ОСОБА_2 , який є опікуном ОСОБА_5 та постійно проживає разом з нею, реально не може здійснювати постійний догляд за матір'ю позивача, а тому така особа відсутня у розумінні приписів абз.13 п.3 ч.12 ст.26 Закону №2122-IX.
Разом з тим, матеріали справи не містять доказів подання позивачем вищезазначеного рішення Виконавчого комітету Казанківської селищної ради від 17.11.2023 №206 разом із рапортом від 02.04.2025, що свідчить про те, що під час його розгляду відповідач не був обізнаний про наявність вищезазначеного факту.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 є донькою ОСОБА_4 .
Відповідно до ст.172 Сімейного кодексу України дитина, повнолітні дочка, син зобов'язані піклуватися про батьків, проявляти про них турботу та надавати їм допомогу.
Якщо повнолітні дочка, син не піклуються про своїх непрацездатних, немічних батьків, з них можуть бути за рішенням суду стягнуті кошти на покриття витрат, пов'язаних із наданням такого піклування.
Згідно з ч.1 ст.202 Сімейного кодексу України повнолітні дочка, син зобов'язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.
Статтею 47 Закону України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні» встановлено, що діти зобов'язані піклуватися про батьків похилого віку, подавати їм допомогу і підтримку, в разі необхідності здійснювати догляд за ними.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні» догляд за особою з інвалідністю (дитиною з інвалідністю) - сукупність соціальних послуг, спрямованих на соціально-побутову допомогу та підтримку, захист і забезпечення життєдіяльності особи з інвалідністю (дитини з інвалідністю).
Згідно із ч.6 ст.13 Закону України «Про соціальні послуги» фізичні особи, які надають соціальні послуги з догляду відповідно до цього Закону без здійснення підприємницької діяльності, можуть надавати соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі без проходження навчання та дотримання державних стандартів соціальних послуг отримувачам соціальних послуг з числа членів своєї сім'ї, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права і обов'язки та є, серед іншого, невиліковно хворими, які через порушення функцій організму не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися.
Виходячи з викладеного, колегія суддів вважає, що обов'язок дітей піклуватися про своїх батьків носить імперативний характер.
Водночас законодавець передбачає можливість вжиття до дітей, що відмовляються виконувати обов'язки щодо піклуються про своїх непрацездатних, немічних батьків заходів впливу у вигляді стягнення коштів на покриття витрат, пов'язаних із наданням такого піклування їх батькам іншими особами.
За таких обставин є неприйнятними доводи апеляційної скарги з приводу того, що сам факт наявності сестри позивача - доньки особи, якій необхідний сторонній догляд не встановлює автоматичного визнання наявності особи, яка може здійснювати саме постійний догляд за своєю матір'ю виключно в добровільному порядку, а не утримання, яке може здійснюватися в примусовому порядку в грошовій формі.
Колегія суддів зауважує, що матеріалами справи не підтверджується наявність об'єктивних причин неможливості виконання відповідних обов'язків щодо догляду за ОСОБА_4 сестрою позивача ОСОБА_3 .
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку щодо відсутності у відповідача на момент розгляду рапорту підстав для звільнення позивача з військової служби за сімейними обставинами, з підстав, передбачених абз.13 п.3 ч.12 ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», що свідчить про обґрунтованість відмови у задоволенні позову.
Оскільки суд першої інстанції при вирішенні справи вірно застосував норми матеріального та процесуального права, рішення суду першої інстанції в порядку ст.316 КАС України підлягає залишенню без змін.
Судові витрати розподіляються відповідно до ст.139 КАС України, якою передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Керуючись ст.ст.139, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2025 року залишити без змін.
Судові витрати за подання апеляційної скарги покласти на ОСОБА_1 .
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня отримання судового рішення.
Суддя-доповідач А.В. Крусян
Судді О.А. Шевчук О.В. Яковлєв