Провадження № 2-з/537/6/2026
Справа № 537/5120/24
23.03.2026 року Крюківський районний суд м. Кременчука Полтавської в складі головуючого судді Хіневича В.І., за участю секретаря Бакай М.С., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
установив:
ОСОБА_1 звернулась до суду з заявою, відповідно до якої просить забезпечити позов шляхом заборони АТ КБ «Приватбанк» здійснювати нарахування відсотків, комісії та пені за кредитним договором, до винесення фінального рішення, та заборонити АТ КБ «Приватбанк» й будь-яким іншим особам вчиняти будь-які інші дії щодо стягнення богу або відчуження її майна до завершення розгляду справи.
В обґрунтування необхідності вжиття заходів забезпечення позову зазначила, ОСОБА_1 зазначила, що позивач продовжує нарахування відсотків на оспорюваний борг, що призводить до його штучного збільшення. Крім того, існує реальна загроза подальшого стягнення або вчинення виконавчого напису нотаріуса, що призведе до арешту та продажу її єдиного житла - квартири за адресою: АДРЕСА_1 . Невжиття заходів забезпечення може ускладнити або унеможливити ефективний захист її прав навіть у разі відмови банку в позові.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив таке.
Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускаються як до пред'явлення позову, так і на будь-який стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.
Відповідно до п. 2, 4 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується забороною вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання;
Відповідно до ч. 5, ч. 6 ст. 153 ЦПК України залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
У п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" N 9 від 22.12.2006 року визначено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Тобто, важливими умовами для вжиття заходів забезпечення позову є наявність між сторонами дійсного спору та реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду.
Відповідно до частини третьої статті 150 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову.
Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.
Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.
Цивільний процесуальний закон не зобов'язує при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову.
Із заяви про забезпечення позову вбачається, що застосування відповідних заходів заявниця мотивує необхідністю зупинення нарахування відсотків на оспорюваний борг, оскільки це, на її думку, призводить до штучного збільшення суми заборгованості.
Однак суд зазначає, що відповідно до положень ст. 150 ЦПК України, забезпечення позову допускається лише за наявності належних і переконливих доказів того, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання майбутнього рішення суду.
ОСОБА_1 просить забезпечити позов шляхом заборони банку нараховувати проценти за кредитним договором. Водночас вона не надала суду доказів, які б підтверджували факт нарахування банківською установою процентів за користування кредитом, після пред'явлення позовної заяви до суду. Відомості про наявність таких обставин викладені заявницею виключно у самій заяві про забезпечення позову, без їх документального підтвердження.
Разом з тим, із письмових пояснень АТ КБ «ПриватБанк» від 19.03.2026 убачається, що станом на березень 2026 року сума заборгованості, зазначена у позовній заяві, не змінилася, у тому числі й щодо нарахування відсотків. Це підтверджується випискою по картковому рахунку заявниці станом на березень 2026 року.
Щодо вимоги ОСОБА_1 заборонити АТ КБ «ПриватБанк» та будь-яким іншим особам вчиняти дії, спрямовані на стягнення боргу або відчуження її майна до завершення розгляду справи, суд зазначає таке.
Із матеріалів справи не вбачається, що банком чи іншими особами вчиняються будь-які дії щодо стягнення заборгованості в інший спосіб, ніж шляхом звернення до суду з позовом про її стягнення. Відомості про існування такої загрози заявницею наведені лише у заяві про забезпечення позову, але вони не підтверджені жодними належними доказами.
Таким чином, наведені заявницею доводи ґрунтуються виключно на припущеннях і не свідчать про наявність реальної загрози відчуження її майна чи примусового стягнення боргу поза межами судового процесу.
Враховуючи вищевикладене, суд не вбачає доказів, які вказують, на існування очевидної та об'єктивно існуючої загрози порушення законних прав та інтересів заявника у справі в разі невжиття тих заходів забезпечення позову, - заборони нараховувати проценти на кредитну заборгованість та заборони АТ КБ «Приватбанк» й будь-яким іншим особам вчиняти будь-які дії щодо стягнення богу або відчуження її майна до завершення розгляду справи.
Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ускладнення виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 151 - 153, 259 ЦПК України, суд,-
постановив:
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості -відмовити.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Повна ухвала суду складена 27.03.2026.
Суддя В.І. Хіневич