П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
30 березня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/37453/24
Головуючий І інстанції: Харченко Ю.В.
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді - Осіпова Ю.В.,
суддів - Коваля М.П., Скрипченка В.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 01 травня 2025 року (м.Одеса, дата складання повного тексту судового рішення - 01.05.2025р.) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
03.12.2024р. ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду із позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просив суд:
- визнати протиправними дії відповідача щодо оподаткування військовим збором грошового забезпечення за періоди з 25.02.2023р. по 06.07.2023р., з 14.07.2023р. по 04.08.2023р., з 21.08.2023р. по 18.10.2023р., з 05.11.2023р. по 07.12.2023р., з 13.12.2023р. по 02.02.2024р., з 20.02.2024р. по 11.04.2024р., з 20.04.2024р. по 03.07.2024р., з 21.07.2024р. по 24.10.2024р. включно;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити суму утриманого військового збору за періоди з 25.02.2023р. по 06.07.2023р., з 14.07.2023р. по 04.08.2023р., з 21.08.2023р. по 18.10.2023р., з 05.11.2023р. по 07.12.2023р., з 13.12.2023р. по 02.02.2024р., з 20.02.2024р. по 11.04.2024р., з 20.04.2024р. по 03.07.2024р., з 21.07.2024р. по 24.10.2024р. включно.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_1 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 в період з 23.02.2023р. по 28.10.2024р. та 28.10.2024р. був звільнений та виключений зі списків цієї військової частини. Позивач зазначив, що з карток особового рахунку, отриманих на запит адвоката, позивачу стало відомо, що військовою частиною у період з 2022р. по 2024р. здійснювалось оподаткування військовим збором належного йому грошового забезпечення на період безпосередньої його участі в здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації. Позивач наголосив на тому, що, у даному випадку, військовою частиною було проігноровано існування Закону України «Про внесення змін до ПК України щодо особливостей оподаткування військовим збором грошового забезпечення військовослужбовців та інших осіб, які беруть безпосередню участь у бойових діях в умовах воєнного стану» від 19.06.2022р. №2308-ІХ, а саме компенсацію стягнутого військового збору не виплачено. Позивач зазначив про те, що цим Законом, який набрав чинності 09.07.2022р., було визначено, що звільняється від оподаткування військовим збором грошове забезпечення військовослужбовців на період їх безпосередньої участі в здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації.
Відповідач, у свою чергу, надав до суду першої інстанції письмовий відзив, в якому позовні вимоги не визнав та просив відмовити у їх задоволенні.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 01 травня 2025 року (ухваленим в порядку спрощеного (письмового) провадження) позов ОСОБА_1 - задоволено частково. Визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо оподаткування військовим збором грошового забезпечення позивача за період з 25.02.2023р. по 17.03.2023р. Зобов'язано відповідача нарахувати та виплатити суму утриманого військового збору за період з 25.02.2023р. по 17.03.2023р. У решті позовних вимог - відмовлено.
Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням суду першої інстанції, позивач та Військова частина НОМЕР_1 подали апеляційні скарги.
У поданій апеляційній скарзі Військова частина НОМЕР_1 посилається на те, що рішення суду першої інстанції про задоволення позовних вимог було ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спірного питання та неповного з'ясування судом обставин даної справи, у зв'язку із чим просила скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 01.05.2025р. та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
Ухвалою судді П'ятого апеляційного адміністративного суду від 06.05.2025р. дану апеляційну скаргу - залишено без руху.
Ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 19.05.2025р. повернуто апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 .
Позивач, у свою чергу, у поданій ним апеляційній скарзі вказав, що рішення суду 1-ї інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення суду від 01.05.2025р. та прийняти нове, який його позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Ухвалами П'ятого апеляційного адміністративного суду від 21.05.2025р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 та призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження.
27.05.2025р. матеріали справи надійшли до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України, апеляційні скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, судом 2-ї інстанції можуть бути розглянуті в порядку письмового провадження.
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч.1 ст.308 КАС України).
Розглянувши матеріали даної справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення у межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги позивача, колегія суддів доходить наступних висновків.
Судом першої інстанції встановлені наступні обставини.
Позивач - старший солдат ОСОБА_1 у період з 23.02.2023р. по 28.10.2024р. проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 .
Відповідно до наказу командира Військовій частині НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 28.10.2024р. №325 позивача з 28.10.2024р. було виключено зі списків особового складу, а з 29.10.2024р. з усіх видів забезпечення військової частини.
Позивач у періоди з 25.02.2023р. по 06.07.2023р., з 14.07.2023р. по 04.08.2023р., з 21.08.2023р. по 18.10.2023р., з 05.11.2023р. по 07.12.2023р., з 13.12.2023р. по 02.02.2024р., з 20.02.2024р. по 11.04.2024р., з 20.04.2024р. по 03.07.2024р., з 21.07.2024р. по 24.10.2024р. брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, що підтверджується довідко. від 27.10.2024р. №6212.
20.11.2024р. представником позивача направлено на адресу відповідача адвокатський запит за №213 щодо оподаткування протягом періоду з 2023р. по 2024р. військовим збором належного йому грошового забезпечення, однак відповіді станом на дату подання даного позову отримано не було.
Не погоджуючись з такими діями та рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Вирішуючи справу по суті та частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із часткової обґрунтованості та доведеності позовних вимог та, відповідно, наявності підстав для їх часткового задоволення.
Однак, колегія суддів апеляційного суду, уважно дослідивши матеріали даної справи та наявні в них докази, не може в повному обсязі погодитися з такими висновками суду першої інстанції, як, власне, і з обраним способом захисту порушеного права позивача, вважаючи наведені висновки лише частково обґрунтованими, з огляду на наступне.
Частиною 2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
При цьому, ст.43 Конституції України визначено, що кожен має право, зокрема, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Як передбачено у ч.1 ст.2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992р. №2232-ХІІ, військовою службою вважається державна служба особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я та віком громадян України, пов'язана із захистом Вітчизни. У зв'язку із особливим характером військової служби військовослужбовцям надаються передбачені законом пільги, гарантії та компенсації.
У силу ст.9 Закону №2011-XII, держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.
До складу грошового забезпечення військовослужбовця входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Відповідно до п.16-1 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України, тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.
Згідно з пп.1.2 п.16-1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, об'єктом оподаткування військовим збором є доходи, визначені ст.163 ПК України.
Разом із тим, за приписами п.163.1 ст. 163 ПК України, об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід, до складу якого включаються доходи, перелік яких визначено пп.164.2.1-164.2.18 п.164.2 ст.164 ПК України. Крім того, до зазначеного переліку включаються інші доходи, окрім визначених у ст.165 ПК України, що передбачені пп.164.2.20 п.164.2 ст. 164 ПК України.
Ставка військового збору становить 1,5% від об'єкта оподаткування, визначеного п.п.1.2 п.16-1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України (пп.1.3 п.16-1 вказаного підрозділу).
До загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включається сума грошового або майнового утримання чи забезпечення військовослужбовців строкової служби (у тому числі осіб, що проходять альтернативну службу), передбачена законом, яка виплачується з бюджету чи бюджетною установою (пп.165.1.10 п.165.1 ст. 165 ПК України).
Тимчасово, на період проведення антитерористичної операції та/або здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, що здійснюються шляхом проведення операції Об'єднаних сил, не підлягають оподаткуванню військовим збором доходи у вигляді грошового забезпечення працівників правоохоронних органів, військовослужбовців та працівників Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, осіб рядового, начальницького складу, військовослужбовців, працівників Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, інших утворених у відповідності до законів України військових формувань та інших осіб на період їх безпосередньої участі в АТО та/або здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії РФ у Донецькій та Луганській областях, що здійснюються шляхом проведення ООС (абз.2 пп.1.7 п.16-1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України).
Так, з 19.06.2022р. пп.1.7 п.16-1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України доповнено абз.3, відповідно до якого, у період дії правового режиму воєнного стану не підлягають оподаткуванню військовим збором доходи у вигляді грошового забезпечення військовослужбовців та працівників Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, осіб рядового, начальницького складу, військовослужбовців, працівників Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та інших осіб на період їх безпосередньої участі в здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії РФ (набрав чинності 09.07.2022р.).
Порядок підтвердження статусу зазначених осіб з метою застосування пільги з оподаткування військовим збором визначається Кабінетом Міністрів України (абз.4 пп.1.7 п.16-1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України).
Згідно з постановою Кабінету Міністрів України «Про порядок підтвердження статусу осіб, які беруть безпосередню участь в антитерористичній операції та/або здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, що здійснюються шляхом проведення операції Об'єднаних сил (ООС), з метою застосування пільги з оподаткування військовим збором» від 30.12.2015р. №1161 (із змінами, внесеними згідно з Постановою від 22.08.2018р. №650):
У відповідності до пп.1.7 п.16-1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України Кабінет Міністрів України постановив:
Установити, що підтвердження статусу осіб, які беруть безпосередню участь:
- в антитерористичній операції, з метою застосування пільги з оподаткування військовим збором здійснюється на підставі витягів з наказів керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки або особи, яка його заміщує, першого заступника чи заступника керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки про залучення таких осіб до проведення антитерористичної операції та наказів оперативного штабу з управління антитерористичною операцією про прибуття (вибуття) таких осіб до (із) складу сил і засобів, які беруть безпосередню участь в антитерористичній операції;
- у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, що здійснюються шляхом проведення операції Об'єднаних сил (ООС), з метою застосування пільги з оподаткування військовим збором здійснюється на підставі витягів з наказів Генерального штабу Збройних Сил України про залучення до здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації в Донецькій та Луганській областях, витягів з наказів Командувача об'єднаних сил, командирів оперативно-тактичних угруповань про прибуття (вибуття) до (з) районів здійснення таких заходів.
Зазначені документи командири (начальники) військових частин (органів, підрозділів), керівники установ, організацій та підприємств, у складі яких проходять службу чи працюють особи, які беруть безпосередню участь в антитерористичній операції та/або здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, що здійснюються шляхом проведення операції Об'єднаних сил (ООС), подають до відповідної бухгалтерської служби для здійснення розрахунків.
З аналізу наведених вище правових норм слідує висновок, що до введення в Україні режиму військового стану, чинним законодавством були передбачені пільги з оподаткування військовим збором відповідно до абз.2 пп.1.7 п.16-1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідних положень» ПК України, які розповсюджувалися на осіб, які беруть безпосередню участь:
1) в антитерористичній операції;
2) у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій і Луганській областях, що здійснюються шляхом проведення операції Об'єднаних сил (ООС).
На підтвердження статусу осіб, які беруть безпосередню участь, законодавством визначався відповідний перелік документів для підтвердження такого статусу.
З 24.02.2022р. відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022р. №64/20 (затв. Законом України від 24.02.2022р. 2102-IX), в Україні введено і діє воєнний стан.
При цьому, 19.06.2022р. Законом України №2308-ІХ «Про внесення змін до ПК України щодо особливостей оподаткування військовим збором грошового забезпечення військовослужбовців та інших осіб, які беруть безпосередню участь у бойових діях в умовах воєнного стану» (набрав чинності 09.07.2022р.), внесено наступні зміни: пп.1.7 п.16-1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України після абз.2 доповнено новим абзацом такого змісту: «У період дії правового режиму воєнного стану не підлягають оподаткуванню військовим збором доходи у вигляді грошового забезпечення працівників правоохоронних органів, військовослужбовців та працівників Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, осіб рядового, начальницького складу, військовослужбовців, працівників Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, інших утворених у відповідності до законів України військових формувань та інших осіб на період їх безпосередньої участі в здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації». У зв'язку з цим абз.3 вважати абз.4.
Порядок підтвердження статусу зазначених осіб з метою застосування пільги з оподаткування військовим збором визначається Кабінетом Міністрів України (абз.4 пп.1.7 п.16 прим. 1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України).
Пунктом 1 розділу II «Прикінцеві положення» Закону №2308-ІХ визначено, що Закон набирає чинності з дня його опублікування.
Отже, Законом №2308-ІХ, який набув чинності 09.07.2022р., визначені підстави для звільнення від оподаткування військовим збором грошового забезпечення військовослужбовців саме на період дії правового режиму воєнного стану.
За змістом ст.58 Конституції України, дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Конституційний Суд України неодноразово висловлював позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів. Так, згідно з висновками стосовно тлумачення змісту ст.58 Конституції України, викладеними у рішенні Конституційного Суду України від 13.05.1997р. №1-зп, від 09.02.1999р. №1-рп/99, від 05.04.2001р. №3-рп/2001 та від 13.03.2012р. №6-рп/2012, закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.
Відповідно, у період з 24.02.2022р. по 08.07.2022р. грошове забезпечення військовослужбовців, окрім тих які мають пільги на підставі абз.2 пп.1.7 п.16-1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, підлягало оподаткуванню військовим збором, адже було відсутнє правове регулювання, яким би передбачалось звільнення від відрахування військового збору під час дії правового режиму воєнного стану.
З 09.07.2022р. положення пп.1.7 п.16-1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України пов'язані та прямо відсилають до актів Кабінету Міністрів України, на підставі яких визначається порядок підтвердження статусу осіб з метою застосування пільги з оподаткування військовим збором.
У подальшому, Кабінетом Міністрів України відповідний порядок пільгового оподаткування військовим збором грошового забезпечення військовослужбовців на період дії правового режиму воєнного стану визначений постановою від 17.03.2023р. №244, згідно з якою, до Постанови №1161 внесені зміни, а саме:
Назву постанови викладено в такій редакції «Про порядок підтвердження статусу осіб, які беруть безпосередню участь в антитерористичній операції та/або здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, що здійснюються шляхом проведення операції Об'єднаних сил (ООС), та/або здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації, з метою застосування пільги з оподаткування військовим збором».
У постановляючій частині:
1) після абз.3 доповнено постанову новими абзацами такого змісту:
у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації, з метою застосування пільги з оподаткування військовим збором здійснюється на підставі витягів з наказів (копій наказів) командирів (начальників) про виплату додаткової винагороди, передбаченої абзацом першим п.1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022р. №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», особам, які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації, перебуваючи безпосередньо в районах ведення бойових дій у період здійснення зазначених заходів.
Особам, які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації, перебуваючи безпосередньо в районах ведення бойових дій у період здійснення зазначених заходів, та позбавлені з будь-яких причин виплати додаткової винагороди, застосування пільги з оподаткування військовим збором здійснюється на підставі витягів з наказів (копій наказів) командирів (начальників) про позбавлення виплати додаткової винагороди, де зазначаються періоди безпосередньої участі у зазначених заходах, за які особа позбавлена такої виплати.
У зв'язку з цим абз.4 постановлено вважати абз.6;
2) абз.6 після слів операції Об'єднаних сил (ООС) було доповнено словами, здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації.
Таким чином, лише із прийняттям зазначеної вище Постанови №244 необхідною умовою підтвердження статусу осіб, які беруть безпосередню участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації, з метою застосування пільги з оподаткування військовим збором здійснюється на підставі витягів з наказів (копій наказів) командирів (начальників) про виплату додаткової винагороди, передбаченої абз.1 п.1 Постанови №168, особам, які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації, перебуваючи безпосередньо в районах ведення бойових дій у період здійснення зазначених заходів.
Наведені вище положення Постанови №244 застосовуються до правовідносин після прийняття вказаного нормативно-правового акту.
Зазначена Постанова №244 набрала чинності 24.03.2023р.
Таким чином, Закон №2308-ІХ, яким прийнятий пільговий порядок оподаткування військовим збором грошового забезпечення у період дії правового режиму воєнного стану, діє з 09.07.2022р., а відповідний порядок підтвердження статусу осіб з метою застосування пільги з оподаткування військовим збором у період дії правового режиму воєнного стану відповідно до змін внесених Законом №2308-ІХ визначений Кабінетом Міністрів України у березні 2023р. Постановою №244.
Тобто, у спірному періоді з 09.07.2022р. по 23.03.2023р. діяли тільки норми Закону №2308-ІХ.
У той же час, зважаючи, що у періоді з 09.07.2022р. по 17.03.2023р. був відсутній порядок підтвердження статусу осіб з метою застосування пільги з оподаткування військовим збором відповідно до змін, внесених Законом №2308-ІХ у ПК України, то ОСОБА_1 не може бути позбавлений права на отримання пільги з оподаткування військовим збором, встановленої цим Законом.
За відсутності відповідного нормативно-правового акту, яким у спірному періоді визначався порядок підтвердження безпосередньої участі в здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації, апеляційний суд вважає застосовним у даних спірних правовідносинах роз'яснення, наведені в окремому дорученні Міністра оборони України від 23.06.2022р. №912/а/29.
Відповідно до окремого доручення Міністра оборони України від 23.06.2022р. №912/а/29, під терміном безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів необхідно розуміти виконання військовослужбовцем: бойових завдань у складі військової частини (підрозділу), яка веде воєнні (бойові) дії у складі діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави в районі ведення воєнних (бойових) дій; виконання бойових завдань з вогневого ураження повітряних цілей; виконання бойових завдань у районах бойових дій з виявлення повітряних цілей та інше.
Як вбачається із наявної у матеріалах справи довідки про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України №6212 від 27.10.2024р., позивач у спірний період з 25.02.2023р. по 06.07.2023р., з 14.07.2023р. по 04.08.2023р., з 21.08.2023р. по 18.10.2023р., з 05.11.2023р. по 07.12.2023р., з 13.12.2023р. по 02.02.2024р., з 20.02.2024р. по 11.04.2024р., з 20.04.2024р. по 03.07.2024р. та з 21.07.2024р. по 24.10.2024р. брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України.
При цьому, у позовній заяві позивач просив зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити йому суму утриманого військового збору за періоди з 25.02.2023р. по 06.07.2023р., з 14.07.2023р. по 04.08.2023р., з 21.08.2023р. по 18.10.2023р., з 05.11.2023р. по 07.12.2023р., з 13.12.2023р. по 02.02.2024р., з 20.02.2024р. по 11.04.2024р., з 20.04.2024р. по 03.07.2024р., з 21.07.2024р. по 24.10.2024р. включно.
У цьому контексті, колегія суддів наголошує, що ОСОБА_1 просить компенсувати йому саме утриманий військовий збір, тобто з нарахованих та виплачених доходів, за період участі його у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України.
З вищевикладеного вбачається, що окрім участі у бойових діях чинне законодавство не містило інших обов'язкових умов для звільнення від оподаткування військовим збором, то за період з 25.02.2023р. по 17.03.2023р. включно позивач має право на компенсацію утриманого військового збору.
Що ж до періоду з 17.03.2023р., то відповідно до Постанови №244, підтвердження статусу осіб, які беруть безпосередню участь, зокрема, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації, з метою застосування пільги з оподаткування військовим збором здійснюється на підставі витягів з наказів (копій наказів) командирів (начальників) про виплату додаткової винагороди, передбаченої абз.1 п.1 та абз.2 п.1-1 Постанови №168, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора; особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів; військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (абз.4).
Як вбачається з матеріалів цієї справи та не заперечується відповідачем, після внесених змін з Постановою №244 та до самого звільнення з військової служби ОСОБА_1 отримував грошове забезпечення та додаткову винагороду у розмірі 30000 грн. та 100000 грн., за період виконання ним бойових (спеціальних) завдань та за період безпосередньої участі у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованими доводи апелянта, що він має право на компенсацію утриманого військового збору за періоди з 25.02.2023р. по 06.07.2023р., з 14.07.2023р. по 04.08.2023р., з 21.08.2023р. по 18.10.2023р., з 05.11.2023р. по 07.12.2023р., з 13.12.2023р. по 02.02.2024р., з 20.02.2024р. по 11.04.2024р., з 20.04.2024р. по 03.07.2024р. та з 21.07.2024р. по 24.10.2024р. включно, в які позивач брав безпосередню участь в здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у повному обсязі.
Доводи відповідача про те, що отримання додаткової винагороди у розмірі - 30000 грн. не звільняє від оподаткування військовим збором є помилковими, оскільки відповідно до ПК України, не підлягають оподаткуванню військовим збором доходи у вигляді грошового забезпечення військовослужбовців, тобто не лише додаткової винагороди 100000 грн. пропорційно, а усі складові грошового забезпечення.
Додатково на вірність таких висновків колегії свідчить й абз.5 Постанови №244, якою внесені зміни в Постанову №1161, згідно з яким, навіть у місяці позбавлені з будь-яких причин виплати додаткової винагороди, застосування пільги з оподаткування військовим збором здійснюється на підставі витягів з наказів (копій наказів) командирів (начальників) про позбавлення виплати додаткової винагороди, де зазначаються періоди безпосередньої участі у зазначених заходах, за які особа позбавлена такої виплати, тобто будь-яке нараховане і отримане військовослужбовцем грошове забезпечення звільняється від оподаткування військовим збором у такому місяці.
Суд 1-ї інстанції на викладене уваги не звернув, у зв'язку із чим дійшов помилкового висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Аналогічна правова позиція викладена і в постанові П'ятого апеляційного адміністративного суду від 25.06.2025р. у справі № 420/1645/25.
Отже, доводи апеляційної скарги позивача знайшли своє підтвердження в повному обсязі.
Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Слід також зазначити про те, що за правилами ст.ст.9,77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно зі ст.90 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Згідно з ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову, що, у свою чергу, не було відповідним чином реалізовано апелянтом при розгляді справи в судах 1-ї та 2-ї інстанцій.
У силу вимог ч.1 ст.317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду 1-ї інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Отже, в обсязі встановлених обставин та враховуючи, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а також у зв'язку із тим, що деякі висновки суду не відповідають обставинам справи, судова колегія, діючи виключно в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, у відповідності до ч.1 ст.317 КАС України, вважає за необхідне скасувати рішення суду 1-ї інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 та прийняти в цій частині нове - про їх задоволення в повному обсязі.
Керуючись ст.ст.308,311,315,317,321,322,325,329 КАС України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 01 травня 2025 року в частині відмови у задоволенні адміністративного позову - скасувати та ухвалити в цій частині нове, яким позов ОСОБА_1 - задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо оподаткування військовим збором грошове забезпечення ОСОБА_1 за періоди з 25.02.2023 року по 06.07.2023 року, з 14.07.2023 року по 04.08.2023 року, з 21.08.2023 року по 18.10.2023 року, з 05.11.2023 року по 07.12.2023 року, з 13.12.2023 року по 02.02.2024 року, з 20.02.2024 року по 11.04.2024 року, з 20.04.2024 року по 03.07.2024 року, з 21.07.2024 року по 24.10.2024 року включно.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 суму утриманого військового збору за періоди з 25.02.2023 року по 06.07.2023 року, з 14.07.2023 року по 04.08.2023 року, з 21.08.2023 року по 18.10.2023 року, з 05.11.2023 року по 07.12.2023 року, з 13.12.2023 року по 02.02.2024 року, з 20.02.2024 року по 11.04.2024 року, з 20.04.2024 року по 03.07.2024 року, з 21.07.2024 року по 24.10.2024 року включно.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови виготовлено 30.03.2026р.
Головуючий у справі
суддя-доповідач: Ю.В. Осіпов
Судді: М.П. Коваль
В.О. Скрипченко