1 УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИСправа № 335/2368/26 1-кс/335/774/2026
26 березня 2026 року м. Запоріжжя
Слідчий суддя Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжі скаргу ОСОБА_3 на бездіяльність уповноважених осіб Запорізької обласної прокуратури, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви про кримінальне правопорушення,
06.03.2026 в провадження слідчого судді надійшла скарга ОСОБА_3 на бездіяльність уповноважених осіб Запорізької обласної прокуратури, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви про кримінальне правопорушення.
Скарга вмотивована тим, що 05.03.2026 заявник подав до Запорізької обласної прокуратури заяву про правопорушення, передбачене ст. 28, ст. 366 КК України, вчинене службовими особами, а саме дізнавачем ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , які внесли до офіційного документа - листа Головного управління Національної поліції в Запорізькій області № 7685-26 від 05.03.2026 завідомо неправдиві відомості.
В порушення приписів ст. 214 КПК України повідомлені заявником у вищезазначеній заяві відомості не були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
З огляду на викладене заявник просив зобов'язати уповноважених осіб Запорізької обласної прокуратури внести до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості, повідомлені ним у вищезазначеній заяві, та розпочати досудове розслідування.
Ухвалою слідчого судді від 06.03.2026 відкрито провадження за скаргою, призначено судове засідання для її розгляду на 12 год 45 хв 09.03.2026, витребувано із Запорізької обласної прокуратури інформацію щодо рішення, прийнятого за результатами розгляду вищезазначеної заяви ОСОБА_3 .
В судові засідання, призначені на 12 год 45 хв 09.03.2026 та 08 год 50 хв 11.03.2026, заявник та прокурор Запорізької обласної прокуратури не з'явилися, причин неявки не повідомили.
Про дату та місце розгляду скарги заявника повідомлено шляхом направлення судової повістки про виклик на електронну пошту, з якої до суду надійшла скарга. У зв'язку з неявкою в судове засідання заявника розгляд скарги відкладено до 09 год 30 хв 26.03.2026.
16.03.2026 начальником відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих територіального управління Державного бюро розслідувань Запорізької обласної прокуратури ОСОБА_7 до суду надана витребувана слідчим суддею інформація та копії документів.
В судове засідання, призначене на 09 год 30 хв 26.03.2026, заявник та прокурор Запорізької обласної прокуратури не з'явилися. Судову повістку про виклик, надіслану судом заявникові поштою на адресу, зазначену в скарзі, повернуто до суду неврученою з відміткою пошти про відсутність адресата. Прокурор в заяві від 16.03.2026 просив скаргу розглядати за його відсутності.
Відповідно до імперативних приписів частини третьої статті 306 КПК розгляд скарг на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування здійснюється за обов'язкової участі особи, яка подала скаргу, чи її захисника.
Закон не встановлює жодних заходів процесуального примусу для забезпечення участі в судовому засіданні особи, яка оскаржує рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора.
Відкладення розгляду скарги призводить до порушення строку, встановленого частиною другою статті 306 зазначеного Кодексу, а також не гарантує прибуття в наступне судове засідання заявника, який не бажає брати в ньому участь.
З огляду на вищевикладене та те, що в матеріалах провадження наявні всі документи, необхідні для розгляду скарги по суті, з метою забезпечення розумних строків розгляду скарги, слідчий суддя вважає за можливе розглянути скаргу за відсутності особи, яка її подала, та прокурора.
Вивчивши скаргу, дослідивши надані учасниками провадження матеріали, слідчий суддя встановив наступні обставини.
05.03.2026 заявник подав до Запорізької обласної прокуратури заяву про правопорушення, передбачене ст. 28, ст. 366 КК України, вчинене службовими особами Головного управління Національної поліції в Запорізькій області - ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_4 заяві ОСОБА_3 зазначив, що в листі з Головного управління Національної поліції в Запорізькій області № 11397-26 від 26.01.26 за підписом ОСОБА_8 , ОСОБА_6 зроблено службове підроблення, повідомлено неправдиву інформацію, що нібито ухвала Господарського суду Запорізької області від 02.06.2025 в справі № 908/1379/25 була виконана та витребувані документи були надані до матеріалів справи № 908/1379/25. Але дізнавач ОСОБА_9 вчинила службове підроблення, в офіційний документ внесла неправдиву інформацію, а саме до матеріалів справи № 908/1379/25 замість акта визначення меж земельної ділянки кадастровий № 2310100000:05:009:0288, виконаного інженером-геодезистом, землевпорядником, який міститься в матеріалах справи ЄРДР 12023087060000159, надала з іншої кримінальної справи ЄРДР 12023087060000160 Акт виконаних робіт від 17.05.2005 між заявником та ОГК «Автомобіліст-8», який не має жодного відношення до кримінальної справи ЄРДР 12023087060000159, з метою введення суду в оману. Витребувані ухвалою суду від 02.06.2025 в справі № 908/1379/25 документи суду не надані. З огляду на викладене заявник вважає, що ОСОБА_9 вчинила службове підроблення, надавши Господарському суду Запорізької області неправдиву інформацію, підмінила витребувані судом документи на інші, які судом не витребовувалися.
Заява ОСОБА_3 зареєстрована в Запорізькій обласній прокуратурі 05.03.2026 (вхідний № 7685-26).
Відомості, повідомлені ОСОБА_3 у вищезазначеній заяві, уповноваженою особою Запорізької обласної прокуратури до Єдиного реєстру досудових розслідувань не вносилися.
06.03.2026 заява ОСОБА_3 уповноваженою особою Запорізької обласної прокуратури супровідним листом № 31/2-99ВИХ-26 від 06.03.2026 скерована до ТУ ДБР у м. Мелітополі для розгляду та прийняття процесуального рішення відповідно до чинного законодавства.
Положеннями статті 55 Конституції України кожному гарантовано право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
В офіційному тлумаченні частини 2 статті 55 Конституції України, викладеному в рішенні Конституційного Суду України від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011, зазначено, що реалізація конституційного права на оскарження в суді будь-яких рішень, дій чи бездіяльності всіх органів влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб забезпечується в порядку, визначеному процесуальним законом.
Частиною 1 ст. 24 КПК України кожному гарантовано право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
У відповідності до приписів п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України, на досудовому провадженні можуть бути оскаржені бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення.
Кримінальним правопорушенням є передбачене Кримінальним кодексом України суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб'єктом кримінального правопорушення (ч. 1 ст. 11 КК України).
Статтею 2 КПК України визначено, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Стадія ініціювання кримінального провадження є важливою для виконання вказаних завдань і покликана, з одного боку, забезпечити рішуче оперативне реагування на кожне повідомлення про злочин, що є гарантією швидкого та повного його розкриття, притягнення винних до відповідальності, а з іншого - виключити незаконне і необґрунтоване залучення громадян до кримінального процесу, а також марне витрачання сил і засобів правоохоронних органів.
Кримінальним процесуальним кодексом України передбачено спрощену процедуру початку досудового розслідування.
Так, відповідно до ч. 1 та 2 ст. 214 КПК України слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов'язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань. Досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Проте така спрощена процедура не означає, що взагалі відсутні критерії для внесення чи невнесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Її спрощеність виражається у тому, що для перевірки наявності зазначених вище критеріїв не потрібно проводити попередню перевірку викладених у заяві відомостей, а необхідно лише перевірити зміст самої заяви.
До Єдиного реєстру досудових розслідувань вносяться відомості про: короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела; попередня правова кваліфікація кримінального правопорушення із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність (п. 4 та 5 ч. 5 ст. 214 КПК України).
Отже, для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань заявник у повідомленні про кримінальне правопорушення має зазначити конкретні, відомі йому обставини об'єктивної сторони такого правопорушення (яке саме кримінальне правопорушення відбулось, де, коли, в чому полягало, які особи причетні до його скоєння тощо). Такі обставини можуть бути неповними (в силу недостатньої обізнаності заявника, неочевидності вчинення кримінального правопорушення, з огляду на початкову стадію сприйняття та дослідження цих подій чи з інших причин), але в той же час достатніми для попередньої кваліфікації реєстраторами Єдиного реєстру досудових розслідувань такого діяння саме як кримінального правопорушення (кваліфікації за статтею, частиною статті КК України).
Якщо ж зі змісту повідомлення про кримінальне правопорушення є очевидним, що обставини, викладені в ньому, не свідчать про те, що існує ймовірність вчинення будь-якого кримінального правопорушення, і ці обставини для отримання зазначеного вище висновку не потребують перевірки засобами кримінального процесу або в силу його занадто абстрактного характеру неможливо встановити ні попередню кваліфікацію кримінального правопорушення, ні предмет, межі та напрямок досудового розслідування, яке ініціюється заявником, то такі повідомлення не мають вноситися до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Верховний Суд у постанові від 16 травня 2019 року (справа № 761/20985/18, провадження № 51-8007км18) зазначив, що якщо не було події кримінального правопорушення або в діях особи немає складу кримінального правопорушення, то за таких обставин кримінальне провадження не може бути розпочато. А якщо через помилку чи з інших причин таке провадження було розпочато, то воно негайно має бути припинено і з позиції вимог правопорядку, і з огляду на дотримання інтересів всіх учасників правовідносин.
Внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань неконкретних тверджень (у тому числі припущень) заявника про вчинення кримінального правопорушення за відсутності будь-яких об'єктивних відомостей про обставини його вчинення призвело б до: розпорошення обмежених сил і засобів правоохоронної системи держави на перевірку значної кількості безпідставних та абстрактних повідомлень про кримінальні правопорушення, що в свою чергу не дозволило б концентрувати зусилля на розслідуванні дійсно суспільно-небезпечних діянь, що неминуче знизило б ефективність захисту особи, суспільства та держави від цих кримінальних правопорушень, ускладнило б охорону прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, які зазнали шкоди від таких правопорушень; порушення права та законних інтересів осіб, згаданих в таких повідомленнях; використання інструментів статті 214 КПК України не для ініціювання початку досудового розслідування щодо конкретного кримінального правопорушення, а для спрямування сил і засобів правоохоронних органів загалом на всю діяльність визначеного заявником підприємства, установи чи організації або окремої людини з метою вже самостійного виявлення слідчим, дізнавачем, прокурором обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення (а це є вже іншим приводом для початку досудового розслідування за статтею 214 КПК України), а також унеможливлення застосування механізму притягнення заявників до кримінальної відповідальності за завідомо неправдиві повідомлення про кримінальні правопорушення (стаття 383 КК України). Зазначене не відповідає завданням кримінального провадження, які визначені в статті 2 КПК України.
Відповідно до висновку, викладеного у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду від 30.09.2021, прокурор після прийняття та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, виходячи з їх змісту, має перевірити достатність даних, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, за наслідками чого ним приймається рішення про початок досудового розслідування шляхом внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Таким чином, підставою початку досудового розслідування є не будь-які прийняті та зареєстровані заяви, повідомлення, а лише ті з них, з яких вбачаються вагомі обставини, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, короткий виклад яких разом із прізвищем, ім'ям, по батькові (найменуванням) потерпілого або заявника, серед іншого, вноситься до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Тобто закон передбачає необхідність попередньої оцінки (аналізу) дізнавачем, слідчим, прокурором, слідчим суддею (у разі оскарження заявником бездіяльності уповноваженої особи щодо невнесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань) змісту заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення на предмет викладення в ньому інформації саме про кримінальне правопорушення.
Частиною 1 ст. 366 КК України передбачено відповідальність за складання, видачу службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів, внесення до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, інше підроблення офіційних документів.
Предметом злочину є офіційний документ, визначення якого наведено у примітці до ст. 358 КК України.
Об'єктивна сторона злочину характеризується активною поведінкою - діями, які полягають у перекручуванні винним істини в офіційних документах чи у видачі неправдивих офіційних документів шляхом використання для цього свого службового становища. Правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 366 КК України, визнається закінченим з моменту вчинення хоча б однієї з таких альтернативно передбачених у диспозиції дій, як: а) складання неправдивого офіційного документа; б) видача неправдивого офіційного документа; в) внесення до офіційного документа неправдивих відомостей; г) інше підроблення офіційного документа.
Складання неправдивих документів - це повне виготовлення документа, що містить інформацію, яка повністю або частково не відповідає дійсності. При цьому форма та реквізити документа відповідають необхідним вимогам. Видача неправдивих документів означає надання (передачу) його фізичним або юридичним особам або випуск для використання такого документа, зміст якого повністю або частково не відповідає дійсності і який був складений або службовою особою, яка його видала, або іншою службовою особою.
З супровідного листа № 16992/46/-2025 від 02.10.2026 відділу поліції № 1 Запорізького районного управління Національної поліції в Запорізькій області вбачається, що дізнавачем ОСОБА_4 до Господарського суду Запорізької області надіслані копії акта виконаних робіт від 17.05.2025, плану-схеми, ухвали.
Який з вищезазначених документів містить завідомо неправдиві відомості, заявником у заяві про вчинене кримінальне правопорушення не зазначено.
Аналіз змісту заяви ОСОБА_3 про кримінальне правопорушення, поданої заявником до Запорізької обласної прокуратури 05.03.2026, дозволяє дійти висновку, що в ній заявником не повідомлено обставин, які б свідчили про вчинення переліченими в ній особами ані правопорушення, передбаченого ст. 366 КК України, ані будь-якого іншого кримінального правопорушення.
З огляду на викладене слідчий суддя доходить висновку, що уповноваженими особами Запорізької обласної прокуратури не допущено бездіяльності, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви ОСОБА_3 про кримінальне правопорушення, поданої 05.03.2026, оскільки у зазначеній заяві заявником не було повідомлено обставин, які можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення.
Отже, скарга ОСОБА_3 задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 206, 303, 306, 307, 372 КПК України, слідчий суддя
Скаргу ОСОБА_3 на бездіяльність уповноважених осіб Запорізької обласної прокуратури, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви про кримінальне правопорушення - залишити без задоволення.
Ухвала може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Повний текст ухвали складено 30 березня 2026 року.
Слідчий суддя ОСОБА_1