Номер провадження 22-ц/821/659/26Головуючий по 1 інстанції
Справа №695/2457/25 Категорія: 304090000 Степченко М. Ю.
Доповідач в апеляційній інстанції
Новіков О. М.
26 березня 2026 року Черкаський апеляційний суд в складі колегії:
суддів Новікова О.М., Василенко Л.І., Фетісової Т.Л.,
за участю секретаря Костенко А.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу представника Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» - Зажоми Ігоря Васильовича на заочне рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 18 листопада 2025 року у справі за позовною заявою Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії-Черкаське обласне управління АТ «Ощадбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
У червні 2025 року АТ «Ощадбанк» звернулося до суду із вказаним позовом.
В обґрунтування поданого позову зазначало, що 03.12.2024 між АТ «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит № 355485731202, за умовами якого позивач надав кошти в сумі 150 000,00 грн., яка визначена кредитним договором на умовах строковості, зворотності, платності, а відповідач зобов'язався повернути кредит та сплатити проценти за його користування.
Відповідач не виконала свого обов'язку та не повернула наданий їй кредит в строки, передбачені кредитним договором. Відтак, станом на 26.05.2025 за нею утворилася заборгованість у розмірі 171 420,44 грн., які позивач просив суд стягнути на свою користь з відповідачки разом із судовими витратами, які становлять 3 028,00 грн.
Заочним рішенням Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 18 листопада 2025 року позов задоволено частково.
Стягнуто зі ОСОБА_1 на користь АТ «Ощадбанк» заборгованість за кредитним договором № 355485731202 від 03.12.2024 року в сумі 167 414,88 грн., що складається з тіла кредиту 147 500,00 грн., процентів 19 914,88 грн.
Стягнуто зі ОСОБА_1 на користь АТ «Ощадбанк» суму сплаченого судового збору 2 955,33 грн.
У решті позовних вимог відмовлено.
Рішення суду мотивовано тим, що фактично отримані та використані відповідачем кредитні кошти за кредитним договором в добровільному порядку повернуті не в повному обсязі, тому вимоги позивача в цій частині є обґрунтованими та підлягають до повного задоволення. Стягненню з відповідача на користь позивача підлягає заборгованість за тілом кредиту в сумі 147 500,00 грн.
Із розрахунку заборгованості за договором кредиту № 355485731202 від 03.12.2024 вбачається, що розмір нарахованих процентів становить 19 914,88 грн., які нараховані в межах строку кредитування.
Отже, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають проценти, за користування кредитом у сумі 19 914,88 грн.
Надаючи правову оцінку нарахованій позивачем пені за несвоєчасне погашення основного боргу в сумі 2931,06 грн., пені за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом в сумі 1128,10 грн., суд урахував положення п.18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, за змістом якого у період дії в Україні воєнного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.
За цих обставин у стягненні з відповідача нарахованої пені відмовлено.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції в частині відмови у стягненні пені, представник АТ «Ощадбанк» - адвокат Зажома І.В. оскаржив його в апеляційному порядку.
Вказував, що оскаржуване рішення у даній частині є необґрунтованим, незаконним, ухваленим з порушенням норм матеріального права, просив його скасувати рішення в оскаржуваній частині та ухвалити нове, яким задовольнити позов у повному обсязі.
Посилається на те, що при ухваленні рішення судом не було враховано норми Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», яким було внесено зміни до Закону України «Про споживче кредитування» та скасовано положення про звільнення споживача від відповідальності за прострочення виконання зобов'язань за договорами про споживчий кредит, укладеними пізніше 30-го дня з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринку фінансових послуг», що призвело до порушення норм матеріального права.
Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив.
В судове засідання апеляційного суду сторони, належним чином повідомлені про час і місце судового розгляду даної справи, не з'явились. Представник АТ «Державний ощадний банк України» Зажома І.В. просив провести розгляд справи без участі представника апелянта. Відповідно до приписів ч. 2 статті 372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд доходить наступних висновків.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Оскаржуване рішення суду відповідає зазначеним вимогам закону.
Судом встановлені наступні фактичні обставини справи.
03.12.2024 року між ПАТ «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_1 підписано власноруч кредитну заяву № 3554857312.
03.12.2024 року між АТ «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит № 355485731202.
Згідно з п. 2.2 дговору кредит надається в загальному розмірі 150 000,00 гривень на строк 60 місяців з терміном остаточного повернення кредиту не пізніше 03.12.2029 року, якщо інший строк та/або термін не буде встановлено згідно з умовами цього Договору, шляхом перерахування на поточний рахунок позичальника НОМЕР_1 , відкритий в банку для отримання кредитних коштів.
Підпунктом 2.4.1. кредитного договору встановлено, що за користування кредитом позичальник зобов'язаний сплачувати банку відповідну плату (проценти) в розмірі 40% річних.
Підпунктом п.п.п.2.4.1.2. кредитного договору, визначено розмір денної процентної ставки в розмірі 0.06 %.
Згідно з п. 3.2.1. кредитного договору банк здійснює надання; кредиту/одноразово шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок позичальника.
При цьому, згідно п. 1.1.15 Кредитного договору поточний рахунок - рахунок відкритий в банку позичальником поточний рахунок № НОМЕР_1 .
ОСОБА_1 також ознайомилася з паспортом споживчого кредиту, в якому відображені розмір наданого кредиту, термін кредитування, розмір процентної ставки, що підтверджується її власноручним підписом.
Банк свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав ОСОБА_1 можливість користуватися наданими кредитними коштами на умовах, визначених у договорі
Позичальником, у порушення умов договору, не здійснено погашення частини основної суми боргу. Відповідних погашень позичальник не здійснив, внаслідок чого на рахунку банку НОМЕР_1 була відображена прострочена заборгованість за основним боргом в сумі 147 500,00 грн.
Окрім того, в порушення умов договору позичальник не виконав своїх зобов'язань в частині щомісячної сплати процентів за користування кредитом.
У зв'язку з невиконанням умов договору у ОСОБА_1 перед банком станом на 26.05.2025 наявна заборгованість за договором № 355485731202 від 03.12.2024 р., яка згідно з розрахунком заборгованості станом на 26.05.2025 року становить 171 420,44 грн., яка складається з боргу за кредит у сумі 147 500,00 грн., процентів за користування кредитом в розмірі 19 914,88 грн., пені за несвоєчасне погашення основного боргу в сумі 2 931,06 грн., пені за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом в сумі 1 128,10 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Згідно з ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.
Щодо стягнення пені.
Відповідно до пункту 8.3 кредитного договору, за порушення взятих на себе зобов'язань по своєчасному поверненню кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом, та або сплати суми комісійної винагороди, позичальник зобов'язується сплатити на користь банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період, за який сплачується пеня, від суми платежу за кожен день прострочення, але не більше 15% від суми простроченого платежу.
Аналізуючи зміст положень чинного законодавства щодо правомірності стягнення пені колегія суддів враховує наступне.
У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем) (пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України).
Верховний Суд вже робив висновки щодо застосування пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до зобов'язань, які виникли на підставі окремих договорів. Зокрема, на кредитний договір розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 жовтня 2023 року в справі № 706/68/23 (провадження № 61-8279св23).
Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов'язань. Така особливість проявляється: (1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; (2) в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; (3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною 2 статті 625 ЦК, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого відповідним законом України від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ, на всій території України введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, дія якого триває до теперішнього часу.
Із наданого АТ «Ощадбанк» розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за споживчим кредитом №355485731202 від 03 грудня 2024 року слідує, що пеня за кредитом у розмірі 2931,06 грн. та пеня за процентами у розмірі 1128,10 грн. нараховувались у період з січня 2025 року по травень 2025 року.
Тобто пеня за кредитним договором нарахована у період дії воєнного стану, а тому колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що ОСОБА_1 звільняється від обов'язку її сплати на користь АТ «Ощадбанк» відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.
Що стосується доводів апеляційної скарги про те, що договір про споживчий кредит №355485731202 від 03 грудня 2024 року, тобто пізніше 30-го дня з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринку фінансових послуг», яким було внесено зміни до Закону України «Про споживче кредитування» та скасовано положення про звільнення споживача від відповідальності за прострочення виконання зобов'язань за договорами про споживчий кредит, укладеними пізніше 30-го дня з дня набрання чинності цим Законом, то вони не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції в оскаржувані частині з таких підстав.
Так, відповідно до ст. 4 ЦК України основу цивільного законодавства України становить Конституція України. Основним актом цивільного законодавства є Цивільний кодекс України. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу (далі - закон).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово виснувала, що якщо ЦК України та інший нормативно-правовий акт, який має юридичну силу закону України, містять однопредметні приписи різного змісту, то пріоритетними є приписи ЦК України (див. постанови від 22 червня 2021 року у справі №334/3161/17 (пункт 17), від 18 січня 2022 року у справі №910/17048/17 (пункт 78), від 29 червня 2022 року у справі №477/874/19 (пункт 69)).
Тобто у даному випадку пріоритетним є саме застосування описаних приписів пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України.
При цьому, відповідно до ст. 2 Закону України «Про споживче кредитування» метою цього Закону є захист прав та законних інтересів споживачів і кредитодавців, створення належного конкурентного середовища на ринках фінансових послуг та підвищення довіри до нього, забезпечення сприятливих умов для розвитку економіки України, гармонізація законодавства України із законодавством Європейського Союзу та міжнародними стандартами.
Цей Закон регулює відносини між кредитодавцями, кредитними посередниками та споживачами під час надання послуг споживчого кредитування, а також відносини, що виникають у зв'язку з врегулюванням простроченої заборгованості за договорами про споживчий кредит та іншими договорами, передбаченими частиною другою цієї статті (ст. 3 Закону України «Про споживче кредитування»).
Згідно з п. 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» (в редакції, чинній з 24 грудня 2023 року), у разі прострочення споживачем у період з 1 березня 2020 року до припинення зобов'язань за договором про споживчий кредит, укладеним до тридцятого дня включно з дня набрання чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», у тому числі того, строк дії якого продовжено після набрання чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У тому числі, але не виключно, споживач у разі допущення такого прострочення звільняється від обов'язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов'язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з інших причин, ніж передбачені ч. 4 ст. 1056-1 ЦК України, у разі невиконання зобов'язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Дія положень цього пункту поширюється, у тому числі, на кредити, визначені ч.2 ст. 3 цього Закону. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит, нараховані за період, зазначений у цьому пункті, за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) зобов'язань за таким договором, підлягають списанню кредитодавцем.
Датою набрання чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» є 24 грудня 2023 року. Відповідно, 30-й день включно з дня набрання чинності цим Законом припадає на 23 січня 2024 року.
У цій справі договір про споживчий кредит між АТ «Ощадбанк» та відповідачем укладено 03 грудня 2024 року. Отже, оскільки кредитний договір укладено після 23 січня 2024 року, тобто, пізніше 30-го дня з дня набрання чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», до боржника не застосовуються положення п. 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» щодо звільнення споживача від відповідальності за прострочення виконання зобов'язань за договором про споживчий кредит.
Системний аналіз приписів п.6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» та п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить про те, що відповідні положення Закону України «Про споживче кредитування» з 23 січня 2024 року взагалі не мають предметом правового регулювання питання щодо нарахування пені у кредитних правовідносинах під час воєнного стану в Україні.
Отже, нарахування пені у кредитних правовідносинах під час воєнного стану в Україні з 24 січня 2024 року регулюються виключно ЦК України, а тому, у даному випадку правильно застосовувати саме п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що позовні вимоги в частині стягнення пені суперечать нормам закону, а тому задоволенню не підлягають.
Доводи апеляційної скарги не знайшли свого належного підтвердження при дослідженні справи судом апеляційної інстанції.
Відповідно до пункту 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скарги без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване рішення - залишенню без змін.
Керуючись ст. ст. 35, 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу представника Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» - Зажоми Ігоря Васильовича - залишити без задоволення.
Заочне рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 18 листопада 2025 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена до Верховного Суду у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 30 березня 2026 року.
Судді: