Справа № 532/345/25 Номер провадження 22-ц/814/1137/26Головуючий у 1-й інстанції Макарчук С. М. Доповідач ап. інст. Чумак О. В.
17 березня 2026 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючої судді Чумак О.В.,
суддів Дряниці Ю.В., Пилипчук Л.І.,
розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Кобеляцького районного суду Полтавської області від 09 жовтня 2025 року
по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У лютому 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (далі - ТОВ «Діджи Фінанс») звернулось до суду з позовом ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовні вимоги обґрунтовувало тим, що 19.11.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Слон Кредит» та ОСОБА_1 укладено договір № 754939, відповідно до умов якого ТОВ «Слон Кредит» перерахувало відповідачу кредитні кошти в сумі 37 500,00 грн, а відповідач зобов'язувався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом. ТОВ «Слон Кредит» взяті на себе зобов'язання виконало, надавши відповідачу кредит відповідно до умов кредитного договору.
21.02.2024 ТОВ «Слон Кредит» та ТОВ «Діджи Фінанс» уклали договір факторингу № 2102-24, відповідно до умов якого право вимоги за кредитним договором від 19.11.2021 № 754939 перейшло до ТОВ «Діджи Фінанс».
Відповідач не виконав умови кредитного договору, не повернув кредит позивачу, а також не виконав всі інші грошові зобов'язання перед позивачем за кредитним договором.
Згідно з договором факторингу сума боргу перед новим кредитором ТОВ «Діджи Фінанс» становить 63 472,85 грн.
ТОВ «Діджи Фінанс» було вжито заходи досудового врегулювання спору, шляхом направлення Адвокатської вимоги № 3297308595-АВ від 27.06.2024 на адресу відповідача.
Просило стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь ТОВ «Діджи Фінанс» заборгованість за кредитним договором № 754939 від 19.11.2021 в розмірі 63 472,85 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту - 28 407,87 грн.; заборгованість за відсотками - 35 064,98 грн.; заборгованість за комісійними винагородами - 0,00 грн.; заборгованість за пенею - 0,00 грн.; судовий збір - 2 422,40 грн. та 6 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Рішенням Кобеляцького районного суду Полтавської області від 09 жовтня 2025 року позовні вимоги ТОВ «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Діджи Фінанс» заборгованість за договором про споживчий кредит № 754939 від 19.11.2021 в розмірі 28 407,87 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Діджи Фінанс» понесені судові витрати: судовий збір у розмірі 2 422,40 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 2 700 грн, а всього 5 122,40 грн.
З рішенням суду не погодився ОСОБА_1 таоскаржив його в апеляційному порядку. Просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.
В обґрунтування апеляційної скарги посилається на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин справи. Зазначає, що кредитором не було надано до матеріалів справи повної первинної бухгалтерської документації про суму його заборгованості по тілу кредиту, що свідчить про не надання позивачем доказів про заборгованість ОСОБА_1 за кредитом.
У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «Діджи Фінанс» посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.
Згідно частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Враховуючи, що ціна позову становить 63472 грн. 85 коп. та беручи до уваги положення частини 13 статті 7, статті 369 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу без виклику сторін в порядку письмового провадження.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, приходить до такого висновку.
Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Оскільки рішення суду оскаржується лише в частині задоволення вимог, у суду апеляційної інстанції відсутні підстави для перегляду рішення в частині відмови у задоволенні позову.
З матеріалів справи вбачається, що 19.11.2021 між ТОВ «Слон Кредит» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено договір № 754939 про надання споживчого кредиту (а.с.40-42).
За умовами договору ТОВ «Слон Кредит» надало відповідачу кредит у розмірі 37 500,00 грн. строком на 730 днів, починаючи з 19.11.2021, з терміном повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом 19.11.2023.
Відповідно до п.1.5 договору тип процентної ставки - фіксована. Процентна ставка за користування коштами кредиту залежить від періоду її встановлення та становить: за перший день користування кредитом (включно) - 25% в день (9125 % річних); за всі наступні дні користування кредитом, починаючи з другого дня (включно) й до кінця строку надання кредиту 85 % річних.
Згідно п. 2.1 договору кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування (утримання): - у розмірі 30 000,00 гривень на користь Споживача за реквізитами: НОМЕР_1 в АТ «Аккорд Банк», код банку 380634, призначання платежу: « НОМЕР_2 , кредитний договір N?754939 від 19.11.2021, ОСОБА_1 (3297308595)» або за реквізитами поточного рахунку Споживача та/або за реквізитами платіжної картки, дані яких (-го,-ої) Споживач надав Товариству в будь-який спосіб : - у розмірі 7 500,00 гривень на користь Товариства з метою виконання зобов?язань з оплати Процентів за перший день користування кредитом, відповідно до п.3.5 Договору.
Відповідно до копії платіжного доручення № 11885 від 19.11.2021 ТОВ «Слон Кредит» отримувачу ОСОБА_1 перерахувало 30 000,00 грн., призначення платежу: кошти згідно договору № 754939 (а.с.59).
21.02.2024 між ТОВ «Діджи Фінанс» та ТОВ «Слон Кредит» укладено Договір факторингу № 2102-24, відповідно до якого ТОВ «Слон Кредит» відступило ТОВ «Діджи Фінанс» право грошової вимоги до боржників, в тому числі й боржника ОСОБА_1 за кредитним договором № 754939 від 19.11.2021, що підтверджується витягом з Додатку № 1 до Договору факторингу № 2102-24 від 21.02.2024, платіжним доручення про перерахування коштів за вказаним договором факторингу.
З акту приймання-передавання реєстру боржників в електронному вигляді за договором факторингу № 2102-24 від 21.02.2024 вбачається, що ТОВ «Слон Кредит» передало, а ТОВ «Діджи Фінанс» прийняло право вимоги до боржників (а.с.10, 55).
Відповідно до витягу додатку з реєстру боржників до договору факторингу № 2102-24 від 21.02.2024 ТОВ «Діджи Фінанс» сума боргу ОСОБА_1 становить 63 472,85 грн, з яких 28 407,87 грн. заборгованість за тілом кредиту, 35 064,98 грн. заборгованість за відсотками, 0,00 грн. сума заборгованості за комісією, 0,00 грн. сума заборгованості за пенею (а.с.13-35).
Згідно матеріалів справи відповідач ОСОБА_1 є військовослужбовцем, перебуває на військовій службі з 25.02.2022, на яку був призваний по мобілізації до в/ч НОМЕР_3 (а.с.89) і на даний час перебуває на військовій службі у в/ч НОМЕР_4 (а.с.90-93).
Відповідно до частин 1, 2 статті207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 статті638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті1048 ЦК України).
Частиною 2 статті1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
За змістом статті1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до частини 1 статті1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Частиною 1 статті 1050 ЦК України передбачено, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.
Відповідно до вимог частини 3 статті 12, частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно частини 6 та 7 статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Частинами 1 та 2 статті 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Колегія суддів звертає увагу, що факт надання ОСОБА_1 кредиту у розмірі 30000 грн. підтверджується матеріалами справи, а саме платіжним дорученням № 11885 від 19 листопада 2021 року відповідно до якого ТОВ «Слон Кредит» перерахувало відповідачу вказані кошти на рахунок зазначений в договорі № 754939 про надання споживчого кредиту: НОМЕР_1 в АТ «Аккорд Банк».
У пункті 21.1 статті 21 та пункті 22.1 статті 22 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", чинному на момент виникнення спірних правовідносин, визначено, що ініціювання переказу проводиться шляхом подання ініціатором до банку, в якому відкрито його рахунок, розрахункового документа. Ініціювання переказу здійснюється за такими видами розрахункових документів: 1) платіжне доручення; 2) платіжна вимога-доручення; 3) розрахунковий чек; 4) платіжна вимога; 5) меморіальний ордер.
Переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі (пункт 30.1 статті 30 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні").
Відповідно до пункту 1.30 статті 1 зазначеного Закону, платіжне доручення це розрахунковий документ, який містить доручення платника банку, здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунка на рахунок отримувача.
У вказаному платіжному дорученні № 11885 від 19 листопада 2021 року підтверджено переведення банком вищезазначеної платіжної операції. За вказаних обставин воно є належним та достатнім доказом виконання кредитором свого обов'язку щодо перерахування коштів.
Крім того, у письмових поясненнях поданих ОСОБА_1 до суду першої інстанції 09 вересня 2025 року він зазначає, що не заперечує наявність боргу за тілом наданого кредиту перед первинним кредитором у розмірі 28407,87 грн.
Колегія суддів звертає увагу, що відповідачем ні при розгляді справи судом першої інстанції, ні при перегляді справи в апеляційному порядку не надано жодних доказів, які б свідчили, що ним вказані кошти не отримувалися, чи розмір тіла кредиту є нижчим аніж заявлений позивачем.
Враховуючи зазначене та керуючись принципом змагальності сторін, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про обґрунтованість висновків суду щодо наявності достатніх підстав та доказів для стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за тілом кредиту.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно із статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладене колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції в повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, обставини по справі, перевірив доводи і дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані та підтверджені матеріалами справи. Рішення суду прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
Зважаючи на наведене апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.
За правилами частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки апеляційний суд не змінює судове рішення та не ухвалює нове, розподіл судових витрат не здійснюється при розгляді цієї апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Кобеляцького районного суду Полтавської області від 09 жовтня 2025 року- залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий О.В. Чумак
Судді Ю.В. Дряниця
Л.І. Пилипчук