Справа № 527/3184/25 Номер провадження 22-ц/814/1611/26Головуючий у 1-й інстанції Олефір А. О. Доповідач ап. інст. Пилипчук Л. І.
26 березня 2026 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючий суддя Пилипчук Л.І.,
судді Дряниця Ю.В., Чумак О.В.
розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи у місті Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал»
на рішення Глобинського районного суду Полтавської області від 02 грудня 2025 року, постановлене суддею Олефір А.О.,
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
16.10.2025 ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» звернулося в суд із указаним позовом, у якому просило стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства заборгованість за кредитним договором №26570-05/2023 від 17.05.2023 у розмірі 15575,00 грн, а також судові витрати, включно із витратами на професійну правничу допомогу.
В обґрунтування підстав позову зазначає, що 17.05.2023 між ТОВ «ФК «Інвеструм» та ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансового кредиту №26570-05/2023, за умов якого позичальник отримав кредит у розмірі 5000,00 грн, зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені цим договором.
Відповідач, користуючись коштами наданими йому кредитодавцем, не виконав своєчасно та у повному обсязі свої зобов'язання - не вносив платежі, передбачені умовами договору, на повернення отриманих коштів, також сплату процентів за користування кредитом. У зв'язку із відсутністю здійснення платежів на виконання умов договору у відповідача утворилася заборгованість у розмірі 15575,00 грн, із якої: 5000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 10575,00 грн - заборгованість за відсотками.
03.07.2023 між ТОВ «ФК «Інвеструм» та ТОВ «Стар Файненс Груп» укладено договір факторингу №3072023, за яким останній набув право вимоги до ОСОБА_1 за договором №26570-05/2023 від 17.05.2023, яке 29.01.2024 відступив на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», про що укладено договір факторингу №29012024.
Позивачем вжито заходів досудового врегулювання спору та направлено позичальнику досудову вимогу про погашення кредитної заборгованості, яка залишена останнім без належного реагування. Із підстав викладеного позивач просить суд захистити порушене право згідно із заявленими позовними вимогами.
Рішенням Глобинського районного суду Полтавської області від 02.12.2025 у задоволенні позову ТОВ «ФК «Кредит Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовлено.
Рішення районного суду вмотивовано тим, що відповідач виконав у повному обсязі зобов'язання за кредитним договором перед первісним кредитором ТОВ «ФК «Інвеструм» та його правонаступником ТОВ «Стар Файненс Груп». Отже, на момент переуступки прав вимоги до ТОВ «ФК «Кредит Капітал» заборгованість відповідача за кредитним договором була відсутньою.
Не погодившись із таким рішенням позивач оскаржив його в апеляційному порядку. Посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення районного суду скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити.
Посилаючись на положення статей 627, 638 ЦК України доводить, що 17.05.2023 між ТОВ «ФК «Інвеструм» та ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансового кредиту №26570-05/2023, за умов якого позичальник отримав кредит у розмірі 5000,00 грн, зі сплатою процентів за користування кредитом.
Кредитор належним чином виконав взяті на себе зобов'язання та перерахував позичальнику кредитні кошти у розмірі 5000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №26570-05/2023 від 17.05.2023.
Зазначає, що у додатках до позовної заяви товариство надало засвідчену копію розрахунку заборгованості за кредитним договором, де сума у стовпці «оплата по відсотках» відображає загальний розмір коштів, фактично сплачених боржником на відповідну дату, без розподілу на щоденні платежі. Зокрема, зазначена сума 750,00 грн, сплачена 15.06.2023, є одноразовим платежем, який у подальших датах залишався незмінним до моменту здійснення наступної оплати. Також відповідачем було сплачено 2800,00 грн одноразово 16.07.2023. А оскільки жодних інших платежів не надходило, у підсумку відповідачем станом на 29.01.2024 було здійснено всього лише 2 платежі на суму 3550,00 грн. Відтак, указана сума не є щоденним платежем і не може бути врахована судом як щоденна оплата заборгованості за відсотками.
Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 12.01.2026 відкрито апеляційне провадження; у справі закінчено підготовчі дії та призначено до розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, про що постановлена ухвала апеляційного суду від 15.01.2026.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Перевіряючи законність та обґрунтованість судового рішення в межах вимог апеляційної скарги, апеляційний суд виходить з наступного.
Судом установлено та підтверджується матеріалами справи, що 17.05.2023 між ТОВ «ФК «Інвеструм» та ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансового кредиту №26570-05/2023, за яким товариство надає клієнту фінансовий кредит у розмірі 5000,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим договором (п.1.1).
Тип кредиту: кредит. Мета отримання кредиту: на власні потреби клієнта. Кредит надається строком на 360 днів. Дата надання кредиту 17.05.2023. Наданий кредит клієнт зобов'язаний погасити в останній день строку кредитування. дата погашення кредиту 10.05.2024 (п.1.2).
За користування кредитом товариством нараховуються проценти, що є платою за користування кредитом. Тип процентної ставки: фіксована. Процентна ставка становить 2,50% в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п.1.2. цього договору (п.1.4, 1.4.1).
Пункт 8 договору містить реквізити сторін, зокрема, відомості про особу позичальника: ОСОБА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ; паспорт: НОМЕР_2 , виданий 02.02.2008; адреса: АДРЕСА_1 ; телефон: НОМЕР_3 ; рахунок: № НОМЕР_6; електронний підпис: НОМЕР_5 ./а.с.10-14/
Додатком №1 до Договору про надання фінансового кредиту №26570-05/2023 є графік платежів, за яким реальна річна процентна ставка становить 99923,40%; загальна вартість кредиту - 45000,00 грн./а.с.15-16/
Передувало укладенню такого договору є ознайомлення позичальника із паспортом споживчого кредиту. Інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит./а.с.7-9/
03.07.2023 ТОВ «Стар Файненс Груп» (фактор) та ТОВ «ФК «Інвеструм» (клієнт) укладено договір факторингу №3072023, за яким клієнт передав фактору, а фактор прийняв у зобов'язується оплатити клієнту права вимоги за грошовими зобов'язаннями у загальному розмірі 320 904 260,80 грн, що виникли у клієнта за кредитними договорами, укладеними між боржниками та клієнтом (п.1.1 договору).
На підставі цього договору фактор стає новим кредитором в зобов'язаннях, що виникли із основних договорів, та отримує права вимоги по зобов'язанням за основними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті боргу за основними договорами, строк платежу за якими настав, а також вимоги по основним договорам, які виникнуть в майбутньому, з моменту підписання сторонами Акту приймання-передачі відповідно до додатку №2 до цього договору (п.1.2 договору).
Відступлення права грошової вимоги і всіх інших прав, належних клієнту за основними договорами, та їх перехід від клієнта до фактора відбувається у дату укладення цього договору та Акту приймання-передачі (п.1.4 договору)./а.с.24-27/
Додатком №1 до договору факторингу №3072023 від 03.07.2023 є витяг Реєстру боржників, де наявні відомості про боржника ОСОБА_1 , кредитний договір 26570-05/2023; сума заборгованості - 5000,00 грн; сума заборгованості за відсотками - 2250,00 грн./а.с.27/
29.01.2024 між ТОВ «Стар Файненс Груп» (клієнт) та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» (фактор) укладено договір факторингу №29012024, за яким останній набув статус нового кредитора та отримав право грошової вимоги, серед іншого, до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором №26570-05/2023 від 17.05.2023. Обставини викладеного підтверджуються: витягом з реєстру боржників, за яким: сума основного боргу - 5000,00 грн; сума заборгованості за відсотками - 10575,00 грн; загальна сума заборгованості: 15575,00 грн; кількість днів прострочення: 198; Актом приймання-передачі письмового та електронного реєстру боржників від 29.01.2024 до договору факторингу №29012024 від 29.01.2024; платіжною інструкцією (безготівковий переказ в національній валюті) №74824 від 29.01.2024 у розмірі 1489027,83 грн./а.с.27-35/
16.04.2025 ТОВ «Універсальні платіжні рішення» листом №2919_250416092349 повідомлено, що товариство надає послуги з переказу коштів у національній валюті без відкриття рахунків. Для цього підприємство внесене в державний реєстр фінансових установ (свідоцтво серія ФК №342 від 02.10.2012) та отримало ліцензію НБУ №21/788-рк від 01.05.2023.
Між ТОВ «Універсальні платіжні рішення» та ТОВ «ФК «Інвеструм» укладено договір на переказ коштів ФК-150920 від 15.09.2020. Відповідно до зазначеного договору було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта: 17.05.2023 20:25:03 на суму 5000,00 грн, маска картки НОМЕР_6 , номер транзакції в системі іРау.ua - 239211729, призначення платежу: зарахування 5000,00 грн на карту НОМЕР_6 ./а.с.19/
22.04.2025 ТОВ «Стар Файненс Груп» складено розрахунок заборгоаності за кредитним договором №26570-05/2023 від 17.05.2023 за період з 17.05.2023 по 29.01.2024, за яким у графах «Оплата по відсоткам» та «Оплат Всього» наявні відомості про наступні платежі: 750,00 грн - 30 платежів; 3350,00 грн - 99 платежів./а.с.19-23/.
12.05.2025 ТОВ «Інвеструм Груп» складено довідку про ідентифікацію, якою підтверджено, що клієнт ОСОБА_1 , з яким укладено договір №26570-05/2023 від 17.05.2023 ідентифікований товариством. Акцепт договору позичальником (підписання аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора: W2249; час відправки ідентифікатора позичальнику: 17.05.2023 20:23:00; номер телефону: НОМЕР_3 ./а.с.17, 18/
16.10.2025 ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» сформовано на ім'я ОСОБА_1 досудову вимогу №23331632, яким повідомлено про відступлення права вимоги на користь нового кредитора обов'язок сплатити упродовж 7 днів заборгованість за кредитним договором у розмірі 15575,00 грн./а.с.35/
На підтвердження складових розміру стягнення позивачем надано розрахунок, складений ТОВ «Стар Файненс Груп», який відображає відомості: період стягнення: із17.05.2023 по 29.01.2024; кількість днів прострочення - 198; тіло кредиту - 5000,00 грн; прострочені відсотки: 10575,00 грн; оплата по відсоткам: 3550,00 грн; всього оплата: 3550,00 грн./а.с.19-23/
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, районний суд виходив із того, що ізрозрахунку заборгованості за кредитним договором №26570-05/2023 від 17.05.2023 убачається, що за період з 17.05.2023 по 29.01.2024, складеного ТОВ «Стар Файненс Груп» убачається, що в графах «Оплата по відсоткам» та «Оплат Всього» наявні відомості про наступні платежі: 750,00 грн - 30 платежів, 3350,00 грн - 99 платежів.
Отже, судом першої інстанції установлено, що відповідачем на користь ТОВ «ФК «Інвеструм» та ТОВ «Стар Файненс Груп» сплачено грошові кошти, розмір яких значно перевищує як суму отриманого кредиту, так і розмір відсотків передбачених договором.
Приймаючи до уваги викладене, районний суд дійшов висновку, що зобов'язання ОСОБА_1 за договором про надання фінансового кредиту №26570-05/2023 від 17.05.2023 є виконаним перед первісним кредитором та ТОВ «Стар Файненс Груп», отже на момент переуступки прав вимоги позивачу заборгованість за кредитним договором була відсутня, а тому позов до задоволення не підлягає.
Апеляційний суд із висновками суду першої інстанції не погоджується з таких підстав.
Відповідно до вимог статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (частина перша статті 638 ЦК України).
За правилами частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Згідно з положеннями частини другої статті 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
За змістом частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1048 ЦК України). Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно з частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Згідно зі статтею 12 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» перевірка цілісності електронного документа проводиться шляхом підтвердження удосконаленого або кваліфікованого електронного підпису чи печатки, а в разі накладання на електронний документ електронного підпису чи печатки іншого виду, із застосуванням інших засобів і методів захисту інформації з дотриманням вимог законодавства у сфері захисту інформації.
Якщо електронний документ підписаний за допомогою КЕП або УЕП, суд може перевірити достовірність, цілісність і незмінність даних, які в ньому містяться, за допомогою спеціальних програмних засобів або з використанням спеціальних онлайн-сервісів.
Якщо ж електронний документ підписано за допомогою будь-якого іншого електронного підпису (не КЕП чи УЕП), то суд має здійснити окремі процесуальні дії, спрямовані на перевірку цілісності та незмінюваності даних, які в ньому містяться.
Які саме це мають бути дії, залежить від способу надання відповідного процесуального документу до суду (паперова копія, електронний примірник тощо), формату, в якому цей документ зберігається, особливостей електронного підпису, за допомогою якого він підписаний, тощо. При цьому характер цих процесуальних дій визначається особливостями дослідження електронних доказів, що передбачені процесуальним законодавством.
Так, згідно із частиною першою статті 100 ЦПК України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема, на портативних пристроях (картах пам'яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).
При цьому, згідно із частиною третьою статті 100 ЦПК України учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених у порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом.
Водночас частиною п'ятою цієї статті передбачено, якщо подано копію (паперову копію) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу. Якщо оригінал електронного доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.
Як убачається із матеріалів справи на підтвердження позовних вимог позивачем, як правонаступником кредитора, надано копію договору про надання фінансового кредиту №26570-05/2023 від 17.05.2023, який містить персональні дані відповідача, а також довідку первинного кредитора про ідентифікацію, якою підтверджено, що клієнт ОСОБА_1 , з яким укладено договір №26570-05/2023 від 17.05.2023 ідентифікований товариством. Акцепт договору позичальником (підписання аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора: W2249; час відправки ідентифікатора позичальнику: 17.05.2023 20:23:00; номер телефону: НОМЕР_3 ; за даними ТОВ «Універсальні платіжні рішення» зарахування коштів відбулося 17.05.2023 20:25:03.
Між тим, у справі відсутні докази реєстрації відповідача у інформаційно-телекомунікаційній системі кредитора, а також, що позичальник отримав та у стислі строки (упродовж 2 хвилин) ознайомився зі складними для розуміння та значними за обсягами договором із додатками та паспортом про надання фінансового кредиту, а також використання позичальником одноразового ідентифікатора: W2249.
Обставини викладеного ставлять під сумнів добросовісність дій кредитора, який скориставшись необізнаністю позичальника, діючи із порушенням звичаїв ділового обороту та порушуючи при цьому норми і вимоги чинного законодавства, спонукав у такий спосіб позичальника на укладення кредитного договору на вкрай невигідних для нього умовах (очевидно завищений розмір базової відсоткової ставки та загальної вартості кредиту (45000,00 грн) по відношенню до тіла кредиту (5000,00 грн), які відповідач не міг оцінити належно. Тоді як відсутність доказів, які б підтверджували достовірність, цілісність і незмінюваність відповідного договору, з огляду на позицію Верховного Суду, сформовану у справі №758/14925/23 від 04.02.2026, виключають підстави вважати погодженим позичальником істотних умов кредитування, таких як строк дії договору, розмір неустойки та процентної ставки за користування кредитними коштами, а отже, їх стягнення в судовому порядку.
При постановленні оскаржуваного рішення суд першої інстанції викладене залишив поза увагою та, ґрунтуючись на хибній оцінці розрахунку заборгованості, дійшов помилкового висновку, як про укладеність кредитного договору, так і про його повне виконання перед первісним кредитором та ТОВ «Стар Файненс Груп».
Між тим, наявні у справ дозволяють установити, що згідно із інформацією, наданою суду 21.11.2025 АТ КБ «ПриватБанк» повідомило суд, що на ім'я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_6 (IBAN НОМЕР_8 ) на яку здійснено переказ: 17.05.2023 у розмірі 5000,00 грн./а.с.64/
Доказів, які б спростовували факт отримання відповідачем 17.05.2023 від ТОВ «ФК «Інвеструм» коштів у розмірі 5000,00 грн, матеріали справи не містять. Тоді як складений правонаступником первісного кредитора ТОВ «Стар Файненс Груп» розрахунок дозволяє установити, що позичальником всього сплачено 3550,00 грн, які кредитором безпідставно направлені на погашення процентів.
Згідно із позицією Великої Палати Верховного Суду, сформованою у справі №342/180/17 від 03.07.2019, якщо фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку кредитору не повернуті, тоді як строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час шляхом зобов'язання виконати боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.
За встановлених обставин, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача суми непогашеного тіла кредиту в розмірі 1450,00 грн. У задоволенні решти позовних вимог слід відмовити за безпідставністю.
Доводів на спростування такого розміру стягнення заборгованості сторонами не надано. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року), (Проніна проти України, №63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Стосовно стягнення понесених позивачем правничих витрат, колегія суддів ураховує наступне
Відповідно до частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина друга статті 137 ЦПК України).
Суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо (частина перша статті 11 ЦПК України).
Як убачається із матеріалів справи представництво інтересів ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» в суді першої інстанції забезпечувалося АО «Апологет» на підставі договору про надання професійної правничої (правової) допомоги №0107 від 01.07.2025./а.с.37/
08.10.2025 складено Акт прийому-передачі наданих послуг та детальний опис наданих послуг до акту, за якими: сума наданих послуг складає 8000,00 грн; найменування послуг: усна консультація клієнта - 30 хв; ознайомлення із матеріалами кредитної справи - 2.00 год; погодження правової позиції з клієнтом - 30 хв; складання позовної заяви - 3-30 год; усього 6-30 го./а.с.38-39/
Установивши, що заявлений до стягнення розмір правничих витрат, понесених позивачем в суді першої інстанцій становить 8000,00 грн., колегія суддів дійшла висновку, що такий розмір стягнення не є співмірним зі складністю справи, та обсягом наданих адвокатом правничих послуг. Зокрема, в контекст того, що відшкодування витрат на правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу, що узгоджується із позицією Верховного Суду, сформованою у справі №127/9918/14.
Отже, з огляду на рівень складності справи та реальності правничих витрат, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 500,00 грн правничих витрат, понесених в суді першої інстанцій. В іншій частині стягнення слід відмовити з підстав їх невідповідності критерію пропорційності у цивільному судочинстві.
За таких обставин, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване судове рішення слід скасувати, постановивши нове рішення про часткове задоволення позову та стягнення із відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором у розмірі 1450,00 грн. У задоволенні решти позовних вимог слід відмовити за безпідставності.
Згідно зі статтею 141 ЦПК України, пропорційно задоволеним вимогам, які склали 9%, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір за подачу позову в розмірі 545,03 грн (218,01 грн судовий збір за подачу позову + 327,02 грн судовий збір за подачу апеляційної скарги).
Керуючись ст.ст.367, 368, 374, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» - задовольнити частково.
Рішення Глобинського районного суду Полтавської області від 02 грудня 2025 року - скасувати.
Ухвалити нове рішення, яким позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (ЄДРПОУ 35234236) заборгованість за кредитним договором у розмірі 1450,00 грн.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» судовий збір у розмірі 545,03 грн, а також 500,00 грн витрат на правову допомогу, понесених в суді першої інстанції, а всього 1045,03 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Л.І. Пилипчук
Судді Ю.В. Дряниця
О.В. Чумак