Справа № 761/26789/25
Провадження №1-кп/761/747/2026
Іменем України
03 березня 2026 року, Шевченківський районний суд міста Києва у складі
головуючої судді - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Шевченківського районного суду міста Києва, в порядку спеціального судового провадження за відсутності обвинуваченого (in absentia) кримінальне провадження №62025100130003454, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 11.06.2025 відносно
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Луганськ, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 1111 КК України,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_4 ,
захисника - ОСОБА_5 ,
Так, відповідно до статей 1-3, 6 Конституції України - Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава; суверенітет України поширюється на всю її територію; Україна є унітарною державою; територія України в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною; людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність; державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову; органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.
Згідно зі статтями 17, 19, 65, 68 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу; на території України забороняється створення і функціонування будь-яких збройних формувань, не передбачених законом; на території України не допускається розташування іноземних військових баз; органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України; кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей; незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.
Статтями 132, 133 Конституції України визначено, що територіальний устрій України ґрунтується на засадах єдності та цілісності державної території, поєднання централізації і децентралізації у здійсненні державної влади, збалансованості і соціально-економічного розвитку регіонів, з урахуванням їх історичних, економічних, екологічних, географічних і демографічних особливостей, етнічних і культурних традицій. До системи адміністративно-територіального устрою України входять: Автономна Республіка Крим, області, зокрема Луганська область, а також райони, міста, райони в містах, селища і села.
Згідно Постанови Верховної Ради України від 27.01.2015 №129-VIII російську федерацію визнано державою-агресором.
Відповідно до Заяви Верховної Ради України «Про відсіч збройній агресії російської федерації та подолання її наслідків», схваленої постановою Верховної Ради України від 21.04.2015 № 337-VIII, у квітні 2014 року розпочалася друга фаза збройної агресії російської федерації проти України, коли контрольовані, керовані і фінансовані спецслужбами російської федерації озброєні бандитські формування проголосили створення «Луганської народної республіки» (27.04.2014).
Впродовж травня 2014 року самозвані лідери «ЛНР», серед яких було багато громадян російської федерації, у неконституційний спосіб провели фіктивні референдуми про відокремлення цих нелегітимних утворень від України. Під приводом і з метою їхньої підтримки на територію України були заслані розвідувально-диверсійні групи, які очолювали кадрові офіцери Головного розвідувального управління Генерального штабу Збройних Сил російської федерації, парамілітарні формування російського козацтва та укомплектований чеченцями - громадянами російської федерації батальйон «Восток», а також задіяні такі озброєні групи найманців як «Русский сектор» та «Оплот». За їхньої участі відбулися захоплення адміністративних будівель у багатьох населених пунктах Луганської області.
Наслідком збройної агресії російської федерації проти України стала нелегітимна воєнна окупація і подальша незаконна воєнна окупація значної частини державної території України у Луганській області.
Всупереч вимогам п. п. 1, 2 Меморандуму про гарантії безпеки у зв'язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 05.12.1994, принципам Заключного акту Наради з безпеки та співробітництва в Європі (Гельсинський заключний акт) від 01.08.1975 та вимогам ч. 4 ст. 2 Статуту ООН, Декларації про недопущення інтервенції та втручання у внутрішні справи держав Генеральної Асамблеї Організації Об'єднаних Націй від 09.12.1981 №36/103 про недопустимість інтервенції та втручання у внутрішні справи держав та резолюціями від 16.12.1970 № 2734 (ХХV), що містить Декларацію про зміцнення міжнародної безпеки та від 21.12.1965 №2131 (ХХ), що містить Декларацію про неприпустимість втручання у внутрішні справи держав та обмеження їх суверенітету та від 14.12.1974 № 3314 (ХХІХ), російською федерацію 24.02.2022 здійснено повномасштабне військове вторгнення на територію України, у зв'язку із чим розпочато ведення агресивної війни проти України та захоплення її території.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введено воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб. Законом України №2102-IX від 24.02.2022 «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні»» затверджено зазначений Указ.
В подальшому, Указами Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» (затвердженими відповідними Законами України) неодноразово продовжено строк дії воєнного стану в Україні: останній раз - з 05 год. 30 хв. 09.05.2025 строком на 90 діб.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12.06.2020 №717-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Луганської області» визначено адміністративні центри та затверджено території територіальних громад Луганської області згідно з додатком до цього розпорядження.
Відповідно до додатку до Розпорядження «Адміністративні центри та території територіальних громад Луганської області» Луганська територіальна громада включає в себе адміністративний центр територіальної громади - місто Луганськ.
У зв'язку із веденням окупаційних дій та агресивної війни з боку російської федерації проти України в 2014 році захоплено місто Луганськ, у зв'язку із чим в подальшому російськими військами та проросійськими сепаратистами створено фіктивне квазідержавне терористичне утворення - так зване «лнр» з містом Луганськом, яке знаходиться під контролем незаконних збройних формувань та російської федерації. Зокрема, Луганська територіальна громада Луганської області з 07.04.2014 входить до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, що затверджений наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28.02.2025 №376.
Одночасно з цим, діючи всупереч вищевказаним нормативно-правовим актам України, ОСОБА_3 , будучи громадянином України, добровільно обійняв посаду працівника правоохоронного органу в незаконному правоохоронному органі - так званому «министерстве внутренних дел по луганской народной республике» (МВД ЛНР), що розташоване на тимчасово окупованій території Луганської області: «г. Луганск, ул. Луначарского, 38» за наступних обставин.
Встановлено, що ОСОБА_3 не пізніше 29.06.2022 (точна дата не встановлена), перебуваючи на території міста Луганськ, маючи умисел на зайняття посади у незаконному правоохоронному органі - так званому «МВД ЛНР» створеному на тимчасово окупованій території України, та реалізуючи його, вступив в злочинну змову з окупаційними військами російської федерації та представниками так званої «ЛНР», та отримавши від них пропозицію про зайняття посади у вищевказаному незаконному правоохоронному органі влади, в порушення вимог Конституції України та Законів України, умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, а також негативні наслідки, що можуть настати внаслідок їх реалізації, добровільно погодився на вказану пропозицію.
Продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу та надавши добровільну згоду на виконання функцій працівника правоохоронного органу у незаконно створеному на тимчасово окупованій території України правоохоронному органі - у так званому «МВД ЛНР», розуміючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, а також негативні наслідки, що можуть настати внаслідок їх реалізації, зі своїх особистих мотивів та бажання працювати у незаконному правоохоронному органі, погоджуючись на пропозицію представників держави-агресора - російської федерації та представників незаконних збройних формувань так званої «ЛНР» у невстановлений час, але не пізніше 29.06.2022, перебуваючи на території міста Луганськ, ОСОБА_3 вступив на службу до незаконного правоохоронного органу, що є частиною окупаційної адміністрації російської федерації, створеного на тимчасово окупованій території Луганської області та добровільно зайняв посаду «начальника отдела воспитательной работы управления работы с личным составом МВД ЛНР», що розташоване за адресою: «г. Луганск, ул. Луначарского, 38».
Так, після свого призначення на відповідну посаду, ОСОБА_3 діючи умисно, присягнувши на вірність так званій «ДНР» та її народу, приступив до виконання покладених на нього представниками окупаційних військ російської федерації та так званої «лнр» обов'язків, у зв'язку з чим 29.06.2022 взяв участь в офіційному заході «Дети сотрудников МВД ЛНР отправились на отдых» (з посиланням на публікацію в телеграм каналі «МВД ЛНР» - ІНФОРМАЦІЯ_2 організованому так званим «МВД ЛНР», де перебуваючи у форменому одязі з розпізнавальними знаками «МВД ЛНР», виступав перед дітьми та журналістами, виконуючи представницькі функції співробітника незаконного правоохоронного органу, тим самим сприяючи легітимізації окупаційної адміністрації.
Також, 20.07.2022 ОСОБА_3 перебуваючи на вищевказаній посаді та в якості працівника незаконного правоохоронного органу, створеного на тимчасово окупованій території, так званого «МВД ЛНР» був присутнім на церемонії прийняття присяги особовим складом « Новопсковского и Белокуракинского РОВД МВД ЛНР » (з посиланням на публікацію в телеграм каналі «МВД ЛНР» - ІНФОРМАЦІЯ_10).
Крім того, 24.09.2022 ОСОБА_3 в якості працівника «МВД ЛНР» взяв участь у проведенні так званого «референдуму» щодо приєднання тимчасово окупованої території Луганської області до російської федерації (з посиланням на публікацію в телеграм каналі «МВД ЛНР» - ІНФОРМАЦІЯ_11), а 12.04.2024 ОСОБА_3 брав участь в урочистостях з нагоди привітання з 90-річчям «ветерана ОВД ЛНР ОСОБА_6 », де виступав у якості посадової особи «МВД ЛНР» (з посиланням на публікацію в телеграм каналі «МВД ЛНР» - ІНФОРМАЦІЯ_5 демонструючи свою активну приналежність до кадрового складу вищевказаного незаконного правоохоронного органу.
19.12.2024 ОСОБА_3 також здійснював пропагандистську роботу серед учнів «полицейского класса Луганской специализированной школы №5 имени ОСОБА_7 в рамках проведения единого дня правового информирования» (з посиланням на публікацію в телеграм каналі «МВД ЛНР» - ІНФОРМАЦІЯ_7 виступаючи як офіційний представник МВД ЛНР та популяризуючи діяльність незаконних правоохоронних органів і просуваючи проросійську ідеологію серед молоді.
Також, 27.01.2025 ОСОБА_3 «в рамках Единого дня государственно-правового информирования и Дня Российского студенчества» організував зустріч «молодых офицеров Луганского филиала Воронежского института МВД России» (з посиланням на публікацію в телеграм каналі «МВД ЛНР» - ІНФОРМАЦІЯ_8 з представниками військових комісаріатів, де викладав цінності патріотичного виховання та служби молодих кадрів у складі окупаційної поліції.
Продовжуючи реалізацію свого умислу та виконання покладених на нього за вищевказаною посадою обов'язків 17.04.2025 ОСОБА_3 в день ветеранів органів внутрішніх справ російської федерації взяв участь у привітаннях «ветеранов органов внутренних дел Российской Федерации за многолетнюю службу» (з посиланням на публікацію в телеграм каналі «МВД ЛНР» - ІНФОРМАЦІЯ_2
В якості офіційної посадової особи так званого «МВД ЛНР» 25.04.2025 ОСОБА_3 організував проведення «ежегодной просветительской акции «Диктант Победы» серед поліцейських вищевказаного незаконного правоохоронного органу, створеного на тимчасово окупованій території (з посиланням на публікацію в телеграм каналі «МВД ЛНР» - ІНФОРМАЦІЯ_7
З огляду на викладене, перебуваючи на вказаній посаді та виконуючи відповідні обов'язки за цією посадою, ОСОБА_3 бере активну участь у діяльності вищевказаного незаконного правоохоронного органу, створеного на тимчасово окупованій території Луганської області, у зв'язку з чим приймає участь у брифінгах, надає коментарі для місцевих засобів масової інформації, в інформаційних відеороликах яких публічно висловлює свою підтримку державі-агресору та діям її збройних формувань, які в подальшому розповсюджено через інформаційні канали так званого «МВД ДНР». Вказаними діями останній поширює інформацію щодо діяльності незаконно створеного правоохоронного органу так званої «ЛНР», організовує та координує заходи, спрямовані на популяризацію діяльності «МВД ЛНР».
Кримінальна відповідальність за вказане кримінальне правопорушення передбачена ч. 7 ст. 1111 КК України, як добровільне зайняття громадянином України посади в незаконному правоохоронному органі, створеному на тимчасово окупованій території.
Прокурор у судовому засіданні обставини, викладені в обвинувальному акті підтримав у повному обсязі, в обґрунтування винуватості обвинуваченого зазначив, що подані письмові докази, а також показання свідків підтверджують протиправність злочинних дій ОСОБА_3 , а кваліфікація кримінального правопорушення є вірною для того, щоб довести винуватість ОСОБА_3 поза розумним сумнівом.
Відтак, прокурор просив суд визнати ОСОБА_3 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 1111 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 15 (п'ятнадцять) років, з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади, місцевого самоврядування, правоохоронних органах строком на 15 (п'ятнадцять) років та з конфіскацією майна.
Судовий розгляд у межах даного кримінального провадження здійснювався за відсутності обвинуваченого (in absentia), ОСОБА_3 , який показань суду не надавав, та будь-яких клопотань від останнього на адресу суду також не надходило.
При цьому, дане кримінальне провадження здійснювалось за обов'язковою участю захисника, який був забезпечений державою з Північного міжрегіонального центру з надання безоплатної правничої допомоги.
Відповідно до ухвали суду від 28.10.2025, вказане кримінальне провадження призначено до судового розгляду та постановлено здійснювати спеціальне судове провадження за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 1111 КК України.
Повістки про виклик обвинуваченого ОСОБА_3 , а також інформацію про процесуальні документи надсилались та публікувались відповідно до вимог ст. 323 КПК України.
Таким чином, суд вважає, що наявні у справі документи свідчать про відмову ОСОБА_3 , який в свою чергу повинен був знати про розпочате кримінальне провадження, від здійснення свого права предстати перед українським судом за діяння вчинені на території суверенної України, юрисдикцію якої обвинувачений над собою не визнає, та захищати себе безпосередньо в такому суді, а так само свідчать про його наміри від ухилення від кримінальної відповідальності.
В той же час, ухилення обвинуваченого ОСОБА_3 від правосуддя, суд оцінює як реалізацію останнім його невід'ємного права на свободу від самозвинувачення чи самовикриття (п/п. «g» п. 3 ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, ст. 63 Конституції України), як одну з ключових гарантій презумпції невинуватості.
Захисник ОСОБА_5 у судовому засіданні просив виправдати ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, у зв'язку з недоведеністю прокурором вчинення ОСОБА_3 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 1111 КК України.
Суд вважає, що вина ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 1111 КК України, за викладених у вироку обставинах у межах висунутого обвинувачення, повністю підтверджується зібраними по кримінальному провадженню і дослідженими в судовому засіданні наступними доказами:
-допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_8 надав суду показання про те, що знає особисто ОСОБА_3 , оскільки разом з ним працювали у Луганському державному університеті внутрішніх справ імені Едуарда Олексійовича Дідоренка, в якому ОСОБА_3 займав посаду керівника кадрового забезпечення у період з 2011 по 2014 рік. Останній раз з ним зустрічався у травні 2014 року. Свідок зазначив, що йому відомо, через листування з колишніми колегами, а також бачив у мережі інтернет на сайті так званого «МВД ЛНР» відеоролики на яких був присутній ОСОБА_3 , що останній на даний час проходить службу у так званому «МВД ЛНР». Крім того, зазначив, що на вказаний відеороликах, на яких він бачив ОСОБА_3 , було відображено момент присяги одним із підрозділу поліції на тимчасово окупованій території, а також на інших заходах був присутній, як представник так званого «МВД ЛНР». Також зазначив, що йому відомо, що ОСОБА_3 добровільно зайняв посаду в незаконно сформованому правоохоронному органі, оскільки тиску на нього не чинилося, оскільки він, як і інші співробітники міг самостійно виїхати
-допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_9 надав суду показання про те, що знає особисто ОСОБА_3 , оскільки разом з ним працювали у Луганському державному університеті внутрішніх справ імені Едуарда Олексійовича Дідоренка , в якому ОСОБА_3 займав посаду керівника кадрового забезпечення у період з 2011 по 2014 рік та зустрічався з ним по роду своєї діяльності. Останній раз з ним зустрічався у травні 2014 року. Свідок зазначив, що в одній із груп в месенджері «Телеграм» він зустрічав фотокартку із зображенням ОСОБА_3 , як одного із керівників департаменту так званого «МВД ЛНР». Свідок також зазначив, що коли останній раз зустрічався з ОСОБА_3 то у останнього не було будь-яких перешкод для виїзду на підконтрольну Уряду України територію, оскільки майже до жовтня 2014 року була можливість виїхати на підконтрольну територію. Також зазначив, що в серпні чи вересні 2014 року нинішній міністр внутрішніх справ ОСОБА_11 , збирав працівників університету, де також був присутній ОСОБА_3 , вказані збори відбувалися у місті Северодонецьку, і тоді ОСОБА_12 надав пропозицію працівникам виїхати на підконтрольну територію України, де весь склад буде забезпечений відповідними посадами. Також зазначив, що йому не відомі випадки застосування відносно ОСОБА_3 представниками незаконних формувань сили чи примусу. Крім того, свідок зазначив, що про те, що ОСОБА_3 залишився на тимчасово окупованій території він знав і раніше, а про те, що ОСОБА_3 займає посаду у так званому «МВД ЛНР» він дізнався у 2023 році, коли колишні колеги скинули йому посилання на групу в телеграм каналі, де він впізнав ОСОБА_3 .
Крім показань свідка, винуватість обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 1111 КК України, також повністю підтверджується наступними доказами, дослідженими під час судового розгляду, а саме:
- протоколами огляду відеозапису від 07.05.2025, 14.05.2025 з додатками до них та протоколами пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 07.05.2025, 14.05.2025 за участі свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_13 , в яких з відеохостингу YouTube відображено фрагменти відеороликів на каналі «МВД ДНР» з назвою « ІНФОРМАЦІЯ_9 » (з посиланням на публікацію в телеграм каналі «МВД ЛНР» - ІНФОРМАЦІЯ_2 на якому ОСОБА_3 29.06.2022 в якості «начальника отдела воспитательной работы управления работы с личным составом МВД ЛНР» публічно висловлює свою підтримку державі-агресору та діям її збройних формувань, 20.07.2022 був присутнім на церемонії прийняття присяги особовим складом « Новопсковского и Белокуракинского РОВД МВД ЛНР » (з посиланням на публікацію в телеграм каналі «МВД ЛНР» - ІНФОРМАЦІЯ_10), 24.09.2022 взяв участь у проведенні так званого «референдуму» щодо приєднання тимчасово окупованої території Луганської області до російської федерації (з посиланням на публікацію в телеграм каналі «МВД ЛНР» - ІНФОРМАЦІЯ_11), а 12.04.2024 ОСОБА_3 брав участь в урочистостях з нагоди привітання з 90-річчям «ветерана ОВД ЛНР ОСОБА_6 », де виступав у якості посадової особи «МВД ЛНР» (з посиланням на публікацію в телеграм каналі «МВД ЛНР» - ІНФОРМАЦІЯ_14), 19.12.2024 ОСОБА_3 також здійснював пропагандистську роботу серед учнів «полицейского класса Луганской специализированной школы №5 имени ОСОБА_7 в рамках проведения единого дня правового информирования» (з посиланням на публікацію в телеграм каналі «МВД ЛНР» - ІНФОРМАЦІЯ_12), 27.01.2025 ОСОБА_3 «в рамках Единого дня государственно-правового информирования и Дня Российского студенчества» організував зустріч «молодых офицеров Луганского филиала Воронежского института МВД России» (з посиланням на публікацію в телеграм каналі «МВД ЛНР» - ІНФОРМАЦІЯ_15), 17.04.2025 ОСОБА_3 в день ветеранів органів внутрішніх справ російської федерації взяв участь у привітаннях «ветеранов органов внутренних дел Российской Федерации за многолетнюю службу» (з посиланням на публікацію в телеграм каналі «МВД ЛНР» - ІНФОРМАЦІЯ_13), 25.04.2025 ОСОБА_3 організував проведення «ежегодной просветительской акции «Диктант Победы» серед поліцейських вищевказаного незаконного правоохоронного органу, створеного на тимчасово окупованій території (з посиланням на публікацію в телеграм каналі «МВД ЛНР» - ІНФОРМАЦІЯ_16). Так, на вказаних відео та пред'явлених фото свідки впізнали колишнього начальника відділу кадрового забезпечення Луганського державного університету внутрішніх справ імені Едуарда Олексійовича Дідоренка - ОСОБА_3 ;
- протоколом огляду від 12.05.2025 з додатком, яким оглянуто сайт «МВД России» в мережі Інтернет, в якому відображено факти створення/діяльності МВД РФ та його структурних підрозділів, територіальних органів (у тому числі - МВД по ЛНР) та їх структури (серед яких «управление работы с личным составом МВД ЛНР», що розташоване за адресою: «г. Луганск, ул. Луначарского, 38»), керівників, контактних даних тощо;
- висновком експерта №СЕ-19/124-25/8723-ФП від 03.07.2025, згідно з яким встановлено, що у відеофайлах «Дети сотрудников МВД ЛНР отправились на отдых», «Правоохранители МВД ЛНР приняли участие в референдуме по вопросу вхождение ЛНР в состав РФ» та копії паспорту громадянина України на ім'я ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зображена одна й та ж сама особа;
- листом з Офісу Президента України від 30.05.2025 №45-01/604, з якого вбачається, що ОСОБА_3 із заявою щодо припинення громадянства України не звертався;
- довідкою начальника відділу кадрового забезпечення Донецького державного університету внутрішніх справ від 06.05.2025 №14/117, з якої вбачається, що підполковник міліції ОСОБА_3 наказом Луганського державного університету внутрішніх справ імені Едуарда Олексійовича Дідоренка від 05.07.2011 №179 о/с з 02.07.2011 був призначений на начальника відділу кадрового забезпечення Луганського державного університету внутрішніх справ імені Едуарда Олексійовича Дідоренка . Крім того, з вказаної довідки вбачається, що відповідно до розпорядження Кабінет Міністрів України від 16.12.2022 №1143-р Луганський державний університет внутрішніх справ імені Едуарда Олексійовича Дідоренка реорганізовано шляхом приєднання до Донецького державного університету внутрішніх справ;
- витягом з Наказу від 31.10.2014 №206 0/с Луганського державного університету внутрішніх справ імені Едуарда Олексійовича Дідоренка , відповідно до якого начальника відділу кадрового забезпечення ОСОБА_3 звільнено у запас за власним бажанням;
Прокурором також долучено у судовому засіданні процесуальні документи, складені під час проведення досудового розслідування, на підтвердження законності вчинення процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень.
Відповідно до ст. 94 КПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Суд приходить до висновку, що надані стороною обвинувачення і досліджені безпосередньо в суді докази, взаємопов'язані і в сукупності підтверджують всі обставини, що підлягають доказуванню, ними встановлено подію кримінальних правопорушень, винуватість обвинуваченого та інші обставини, зазначені у ст. 91 КПК України, вони зібрані у порядку, встановленому ст. 93 КПК України, жодних обставин, передбачених ст. 87 КПК України, з якими закон пов'язує недопустимість доказів як таких, що отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, судом не встановлено, у зв'язку з чим підстави для визнання цих доказів недопустимими відсутні.
Таким чином, розглянувши кримінальне провадження з дотриманням положень ч. 1 ст. 337 КПК України, в межах висунутого обвинувачення, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ, наданий стороною обвинувачення, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку, вважає зазначені докази належними, допустимими, достовірними та в сукупності достатніми для прийняття рішення про винуватість обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні ним інкримінованого кримінального правопорушення, поза розумним сумнівом.
Дослідженими в судовому засіданні доказами підтверджений той факт, що не пізніше 29.06.2022 ОСОБА_3 будучи громадянином України, перебуваючи на тимчасово окупованій території міста Луганська, умисно, добровільно зайняв посаду «начальника отдела воспитательной работы управления работы с личным составом МВД ЛНР», тобто посаду у правоохоронному органі, який незаконно створений на тимчасово окупованій території.
У суду не виникає сумніву в тому, що ОСОБА_3 безумовно усвідомлював факт окупації та агресії з боку РФ та створення окупаційною владою незаконних органів. Так, маючи достатній рівень освіти, життєвого досвіду та спеціальних знань, ОСОБА_3 , який займав посаду начальника відділу кадрового забезпечення Луганського державного університету внутрішніх справ імені Едуарда Олексійовича Дідоренка, не міг не розуміти незаконності вчинених ним дій та їх наслідків.
Аналізуючи, чи наявна у діях обвинуваченого ОСОБА_3 ознака добровільності, суд враховує постанову Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 31.01.2024 у справі №638/5446/22, у якій зазначено, що у кримінальному праві добровільним вважається діяння, яке вчинено при можливості вибрати декілька варіантів поведінки, з урахуванням сукупності обставин, які можуть виключати кримінальну протиправність за приписами статей 39, 40 КК України.
Матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_3 примушували до зайняття посади у вищезазначеному незаконному органу, створеному на тимчасово окупованій території. Також відсутні докази того, що ОСОБА_3 перебував під фізичним та/або психічним примусом з боку осіб, які представляли іноземну державу - РФ.
Так, показами свідків підтверджується саме добровільне зайняття ОСОБА_3 зазначеної посади за відсутності фізичного чи психічного примусу, суду не надано доказів того, що обвинувачений не мав можливості відмовитися від цієї посади.
Сукупність зазначених обставин дає підстави стверджувати про добровільність дій обвинуваченого, його свідомий вибір та власне волевиявлення щодо зайняття посади у незаконному органу, створеному на тимчасово окупованій території.
Важливо зазначити, що вибір ОСОБА_3 залишитися та проживати на тимчасово окупованій території України, не розглядається, ані судом, ані стороною обвинувачення, як підстава для кримінального переслідування.
Таким чином, суд кваліфікує дії ОСОБА_3 за ч. 7 ст. 1111 КК України, тобто як добровільне зайняття громадянином України посади в незаконному правоохоронному органі, створеному на тимчасово окупованій території.
Відповідно до вимог ст. ст. 50,65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень. Це покарання має відповідати принципам справедливості, співмірності й індивідуалізації. Для вибору такого покарання суд повинен урахувати ступінь тяжкості кримінального правопорушення, конкретні обставини його вчинення, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу винного, обставини, що впливають на покарання, ставлення винної особи до своїх дій, інші обставини справи, які впливають на забезпечення відповідності покарання характеру й тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та наділяють суд правом вибору щодо призначення покарання, завданням якого є виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
Обираючи обвинуваченому ОСОБА_3 вид та розмір покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, яке віднесене до категорії особливо тяжких злочинів, обставини його вчинення, характер діяння, форму й ступінь вини, мотив вчинення кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченої та обставини, що пом'якшують та обтяжують її покарання.
Обставин, які б, відповідно до вимог ст. 66 КК України, пом'якшували покарання ОСОБА_3 судом не встановлено.
Обставиною, яка б, відповідно до вимог ст. 67 КК України, обтяжувала покарання ОСОБА_3 є вчинення злочину з використанням умов воєнного стану.
Також враховано особу обвинуваченого, який раніше не судимий, відсутність пом'якшуючої обставини та наявність обтяжуючої обставини, суд вважає, що обвинуваченому ОСОБА_3 необхідно призначити покарання у виді позбавлення волі в межах санкції встановленої ч. 7 ст. 1111 КК України, з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади, місцевого самоврядування, правоохоронних органах, з конфіскацією майна належного йому на праві власності.
Таке покарання відносно ОСОБА_3 , на переконання суду, є необхідним та достатнім для його виправлення і попередження вчинення ним кримінальних правопорушень.
Початок строку відбування покарання ОСОБА_3 необхідно обраховувати з моменту звернення вироку до виконання, тобто із дня фактичного взяття його під варту.
У кримінальному проваджені наявні процесуальні витрати на залучення експерта для проведення судової експертизи №СЕ-19/124-25/8723-ФП від 03.07.2025 в розмір 5348 грн. 40 коп., вказану суму суд стягує з обвинуваченого на користь держави.
Речові докази у даному кримінальному провадженні відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 368, 370, 374-376 КПК України, суд,
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 1111 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк - 15 (п'ятнадцять) років з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади, місцевого самоврядування, правоохоронних органах на строк 15 (п'ятнадцять) років з конфіскацією всього належного йому на праві власності майна.
Початок строку відбування покарання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обраховувати з моменту звернення вироку до виконання, тобто із дня фактичного його затримання.
До набрання вироком законної сили, запобіжний захід, обраний ОСОБА_3 в порядку ч. 6 ст. 193 КПК України, у вигляді тримання під вартою, залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави витрати на залучення експерта для проведення судової експертизи №СЕ-19/124-25/8723-ФП від 03.07.2025 в розмір 5348 грн. 40 коп.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду через Шевченківський районний суд міста Києва протягом тридцяти діб з дня його проголошення, а особою, що перебуває під вартою, - в той самий строк з моменту отримання копії вироку.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку, обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення.
Інформацію про ухвалений вирок, опублікувати у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження згідно з положеннями статті 2975 КПК України та на офіційному веб-сайті суду.
Суддя ОСОБА_1