печерський районний суд міста києва
Справа № 757/3276/26-к
пр. 1-кс-2494/26
17 лютого 2026 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві клопотання адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 про скасування арешту майна,-
В провадження слідчого судді Печерського районного суду м. Києва надійшло клопотання адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 в порядку ст. 174 КПК України, у вимогах якого просить скасувати арешт майна накладений ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 06.06.2025 у справі № 757/24704/25-к у кримінальному провадженні № 12024100060002546 від 01.11.2024 на майно, яке вилучено 14.05.2025 під час проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 .
Мотивуючи означене клопотання, адвокат вказує, що арешт накладено необґрунтовано, з порушенням положень ст. 170 КПК України, без перевірки обставин та підстав накладення такого арешту, оскільки арештоване майно не являється майном набутим кримінально-протиправним шляхом. Адвокат також посилається на те, що накладений арешт грубо порушує право на вільне володіння, користування та розпорядження своїм майном, а також що при накладенні арешту не було враховано відсутність правової підстави для арешту майна, вказує, що арештоване майно, не відповідає ознакам визначених ст. 98 КПК України. Окрім того, адвокат вказує, що ОСОБА_5 відношення до розслідуваного кримінального провадження не має.
В судове засідання адвокат не з'явився, про дату, час та місце розгляду клопотання повідомлена належним чином про причини своєї неявки не повідомив, подав заяву про розгляд клопотання у її відсутність та зазначила, що клопотання підтримує в повному обсязі.
В судове засідання прокурор в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду клопотання повідомлений належним чином про причини своєї неявки не повідомив, подав письмові заперечення на клопотання відповідно до яких просив відмовити в задоволенні клопотання.
Статтею 22 КПК України передбачено, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
У відповідності до положень ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та спосіб, передбачених цим Кодексом.
Фіксація під час розгляду клопотання слідчим суддею за допомогою технічних засобів на підставі ч. 4 ст. 107 КПК України не здійснювалась.
Слідчий суддя, вивчивши матеріали провадження за клопотанням, приходить до наступного висновку.
З матеріалів клопотання вбачається, що СВ Печерського управління поліції ГУНП в м. Києві, за процесуального керівництва Печерської окружної прокуратури м. Києва, здійснюється досудове розслідування кримінального провадження № 12024100060002546 від 01.11.2024 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 190, ч. 4 ст. 190 КК України.
14.05.2025 слідчим слідчого відділу Печерського управління поліції ГУНП в м. Києві ОСОБА_6 повідомлено про підозру ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України у кримінальному провадженні № 12024100060002546.
14.05.2025 в період часу з 08 год. 58 хв. по 11 год. 45 хв., на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 01.05.2025 у справі №757/20143/25-к проведено обшук за місцем проживання ОСОБА_4 , а саме за адресою: АДРЕСА_1 та вилучено, зокрема, грошові кошти в сумі 41 000 доларів США: (Перша пачка купюр, номіналом 100 доларів США у кількості сто штук; Друга пачка купюр, номіналом 100 доларів США у кількості сто штук; Третя пачка купюр, номіналом 100 доларів США у кількості сто штук; Четверта пачка купюр, номіналом 100 доларів США у кількості сто штук; П'ята пачка купюр, номіналом 100 доларів США у кількості десять штук).
14.05.2025 вилучені під час обшуку речі оглянуті в порядку, передбаченому ст. 100 КПК України та визнані речовим доказом у кримінальному провадженні № 12024100060002546, зокрема і вказані вище грошові кошти.
В подальшому, 06.06.2025 ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва у справі №757/24704/25-к накладено арешт на майно, яке вилучено за місцем проживання ОСОБА_4 , а саме за адресою: АДРЕСА_1 , зокрема на грошові кошти.
Як вбачається з ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 06.06.2025 у справі № 757/24704/25-к про арешт майна, арешт було накладено з метою забезпечення збереження речових доказів.
07.08.2025 із кримінального провадження № 12024100060002546 від 01.11.2024 виділені матеріали досудового розслідування в окреме кримінальне провадження за №12025100060001429 за підозрою ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Відповідно до ч. 1 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Виходячи із аналізу викладеного, вказана норма пов'язує право слідчого судді на скасування арешту майна, із можливістю надання учасникам процесу, доказів та відомостей, які вказуватимуть, що арешт накладено необґрунтовано або в його застосуванні відпала потреба та доведеності перед слідчим суддею їх законності та переконливості.
Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя, згідно вимог ст. 94, ст. 132, ст. 173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатніх доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту для третіх осіб, а також розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Так, як вбачається із ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 06.06.205, метою арешту майна, є визначеною в п.п. 1, 3 ч. 2 ст. 170 КПК України, тобто з метою забезпечення збереження речових доказів.
Аналізуючи положення кримінально процесуального законодавства з приводу накладення арешту на майно особи, обов'язковою передумовою, яка обґрунтовує необхідність застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, є наявність достатніх доказів, що вказують на вчинення злочину, наявність обґрунтованої підозри, підставу для арешту майна; наслідки арешту для третіх осіб, а також розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, що визначено положенням ч. 2 ст. 173 КПК України.
Європейський суд з прав людини наголошує на тому, що слід врахувати необхідність забезпечення справедливого балансу між конкуруючими інтересами відповідної особи і суспільства в цілому. Необхідно зважати й на те, що цілі, згадані в цьому положенні можуть мати певне значення при визначені того, чи забезпечено баланс між вимогами відповідних суспільних інтересів і основоположним правом заявника на власність. В обох контекстах держава користується певним полем розсуду при визначені заходів, які необхідно вжити для забезпечення дотримання Конвенції. Рішення «Sargsyan v. Azerbaijan», n.220.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ісмаїлов проти Росії» від 06.11.2008 року, де вказувалися порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якому зазначено, що кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права».
Нормою ст. 41 Конституції України встановлюється непорушність права особи на володіння, користування і розпорядження своєю власністю.
Відповідно до положень ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що у матеріали кримінального провадження №12025100060001429 було виділено копія клопотання про арешт майна від 15.05.2025, копія ухвали слідчого судді №757/24704/25-к від 06.06.2025.
Поруч з наведеним, вилучене майно, в тому числі грошові кошти, на яке в подальшому було накладено арешт вказаною вище ухвалою слідчого судді від 06.06.2025, у кримінальне провадження №12025100060001429 виділене не було.
Таким чином, як вбачається із наданих суду матеріалів, відсутні відомості вважати, що арештоване майно, а саме грошові кошти, відповідають критеріям визначеним ст. 98 КПК України і є безпосередньо предметом кримінального правопорушення що розслідується у кримінальному провадженні №12024100060002546 від 01.11.2024, а слідчим, прокурором не доведено зворотнього, а відтак посилання на наявність правових підстав, передбачених п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України.
При цьому ОСОБА_4 не є підозрюваним, в рамках кримінального провадження №12024100060002546 від 01.11.2024 не пред'являлась, що в свою чергу вказує на безпідставність такого обмеження права власника на мирне володіння та користування своїм майном.
У відповідності до практики Європейського Суду з прав людини, володіння майном повинно бути законним (рішення у справі «Іатрідіс проти Греції»). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення у справі «Антріш проти Франції», «Кушоглу проти Болгарії»). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції»).
Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати впевненість у тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.
Разом з тим, слідчому судді не надано доказів та не доведено існування правових підстав для подальшого збереження арешту майна, та відсутніми ризиками які слугували підставами для накладення арешту на майно, а відтак клопотання підлягає задоволенню.
Саме по собі винесення слідчим, прокурором постанови про визнання речовим доказом не спростовує цих обставин і не може слугувати підставою для подальшого позбавлення власника майна вільно користуватися ним.
Письмовими запереченнями прокурора не було належним чином спростовано доводів адвоката щодо підстав для скасування арешту.
Враховуючи зазначене вище, підстав вважати, що існує правова підстава для арешту майна ОСОБА_4 взагалі спростовується, а також слідчий суддя приходить до висновку про відсутність в кримінальному провадженні даних, які б виправдовували подальше втручання держави у право на мирне володіння заявників належним йому майном, у зв'язку з чим вважає за доцільне скасувати арешт майна.
Керуючись, ст. 41 Конституції України, ст. 1 Протоколу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст.169, 170, 174, 309 КК України, -
Клопотання адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 про скасування арешту майна - задовольнити.
Скасувати арешт майна накладений ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 06.06.2025 у справі № 757/24707/25-к, в рамках кримінального провадження № 12024100060002546 від 01.11.2024, на майно, яке вилучено за місцем проживання ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 , зокрема на грошові кошти в сумі 41000 доларів США, а саме:
- Перша пачка купюр, номіналом 100 доларів США у кількості сто штук;
- Друга пачка купюр, номіналом 100 доларів США у кількості сто штук;
- Третя пачка купюр, номіналом 100 доларів США у кількості сто штук;
- Четверта пачка купюр, номіналом 100 доларів США у кількості сто штук;
- П'ята пачка купюр, номіналом 100 доларів США у кількості десять штук.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1