30.03.2026 Справа № 756/19699/25
Справа пр. № 2/756/3022/26
ун. № 756/19699/25
30 березня 2026 року місто Київ
Оболонський районний суд міста Києва у складі судді Андрейчука Т.В., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) учасників цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Коллект Центр" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
У грудні 2025 року позивач ТОВ "Коллект Центр" звернулося до суду в порядку цивільного судочинства з позовом до відповідачки ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що 30 червня 2021 року між ТОВ "Авентус Україна" та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту
№ 4396639, згідно з умовами якого ТОВ " Авентус Україна" надало позичальниці ОСОБА_1 кредит у сумі 6000,00 грн на строк 30 днів з можливістю пролонгації та автопролонгації відповідно до умов договору. Стандартна процентна ставка - 1,90 %, яка нараховується на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом; знижена процентна ставка - 0,95 %, яка нараховується на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом та застосовується відповідно умов, зазначених у пп. 1.5.2 п. 1.5 договору.
Відповідачка не дотримувалася умов договору про споживчий кредит, своєчасно не повернула кредит та не сплатила проценти за користування ним.
Заборгованість ОСОБА_1 за договором про надання споживчого кредиту від
30 червня 2021 року № 4396639 становить 19785,86 грн, у тому числі заборгованість за кредитом у сумі 6000,00 грн, проценти за користування ним у сумі 13680,00 грн, три проценти річних від простроченої суми у розмірі 9,86 грн, інфляційні збитки у сумі
90,00 грн.
Позивач стверджував, що на підставі договору факторингу від 04 лютого 2022 року № 04-02-01/2022 ТОВ "Авентус Україна" відступило ТОВ "Вердикт Капітал" право вимоги до позичальниці ОСОБА_1 за договором про надання споживчого кредиту від 30 червня 2021 року № 4396639.
10 січня 2023 року ТОВ "Вердикт Капітал" на підставі договору про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги № 10-01/2023 відступило ТОВ "Коллект Центр" право вимоги до позичальниці ОСОБА_1 за договором про надання споживчого кредиту від
30 червня 2021 року № 4396639.
За таких обставин позивач просив стягнути з відповідачки заборгованість за договором про надання споживчого кредиту від 30 червня 2021 року № 4396639 у сумі 19785,86 грн, у тому числі заборгованість за кредитом у сумі 6000,00 грн, проценти за користування кредитом у сумі 13680,00 грн, три проценти річних від простроченої суми у розмірі 9,86 грн, втрати від інфляції у сумі 96,00 грн. а також присудити з неї судовий збір у сумі 2422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 9000,00 грн.
Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 09 грудня 2025 року прийнято до провадження позовну заяву ТОВ "Коллект Центр" до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості та відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) сторін.
Зазначена ухвала була надіслана відповідачці за адресою, за якою зареєстроване його місце проживання, проте поштове відправлення з ухвалою судді Оболонського районного суду міста Києва від 09 грудня 2025 року про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі повернуто відправнику з проставленням 20 грудня
2025 року у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи у місці проживання.
Отже, за положеннями п. 4 ч. 6 ст. 272 ЦПК України ухвала Оболонського районного суду міста Києва від 09 грудня 2025 року про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі вважається врученою відповідачці 20 грудня 2025 року (зазначене узгоджується із правовою позицією викладеною у постанові Верховного Суду від 10 травня 2023 року у справі № 755/17944/18, від 14 лютого 2024 року у справі
№ 752/5040/19).
У строк, визначений вказаною ухвалою, відповідачка відзив на позовну заяву ТОВ "Коллект Центр" до суду не подала.
Згідно з ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
За таких обставин суд ухвалив розглянути справу за наявними матеріалами.
Повно та всебічно дослідивши наявні в матеріалах справи докази у їх сукупності, суд вважає встановленими такі обставини та відповідні їм правовідносини.
Ч. 1 ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ст. 6, ч. 1 ст. 627 та ч. 1 ст. 628 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
У ч. 2 ст. 639 ЦК України зазначено, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Кредитний договір укладається у письмовій формі (ст. 1055 ЦК України).
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України "Про електронну комерцію".
Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про електронну комерцію" електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію" електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію").
За правилом ч. 8 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію" у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному ч. 6 цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа (ч. 12 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію").
Судом з'ясовано, що 30 червня 2021 року ТОВ "Авентус Україна" та ОСОБА_1 укладено в електронному вигляді з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, що відповідає вимогам ст. 12 Закону України "Про електронну комерцію", договір про споживчий кредит № 4982175, за умовами якого ТОВ "Авентус Україна" зобов'язалось надати позичальниці ОСОБА_1 кредит у сумі 6000,00 грн на строк 30 днів, з можливістю пролонгації та автопролонгації відповідно до умов договору.
Оскільки цей договір укладено за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи товариства, доступ до якої забезпечується споживачу через веб-сайт або мобільний додаток, та відповідачка підписала його електронним підписом одноразовим ідентифікатором, тому без отримання відповідного ідентифікатора, без здійснення входу до інформаційно-телекомунікаційної системи товариства, такий договір не був би укладений.
Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 07 жовтня
2020 року у справі № 132/1006/19, від 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20, від
01 листопада 2021 року у справі № 234/8084/20, від 14 червня 2022 року у справі
№ 757/40395/20, від 08 серпня 2022 року у справі № 234/7298/20.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
За змістом ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором.
ТОВ "Авентус Україна" виконало умови кредитного договору, надавши ОСОБА_1 кредитні кошти у сумі 6000,00 грн (а. с. 14-15).
Ст. 530 ЦК України визначено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Позичальниця ОСОБА_1 не виконала зобов'язання щодо своєчасного повернення кредиту, допустила заборгованість за договором споживчого кредиту від 30 червня
2021 року № 4396639 за тілом кредиту у сумі 6000,00 грн.
За приписами ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 10561 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Відповідно до п. 1.5.1 договору про надання споживчого кредиту від 30 червня
2021 року № 4396639 стандартна процентна ставка становить 1,90 % в день та застосовується: у межах строку кредиту, вказаного в п. 1.4 цього договору, якщо не виконанні умови для застосування зниженої процентної ставки; у межах нового строку кредиту, якщо відбулася пролонгація за ініціативою споживача, відповідно до п. 4.2 договору; у межах нового строку кредиту, якщо відбулася автопролонгація, відповідно до п. 4.3 договору.
Відповідно до п. 1.4 договору про надання споживчого кредиту від 30 червня
2021 року № 4396639 строк кредиту 30 днів, строк кредиту може бути продовжено у порядку та на умовах визначених в розділі 4 цього Договору.
Також, у договорі сторони погодили застосування зниженої процентної ставки у розмірі 0,95 % в день та застосовується відповідно до наступних умов. Якщо споживач у межах строку, визначеного в п. 1.4 договору або протягом трьох календарних днів, що слідують за датою закінчення такого строку, здійснить повне погашення кредитної заборгованості або протягом такого строку за ініціативою споживача відбудеться продовження строку кредиту на новий строк, споживач, як учасник програми лояльності, отримає від ТОВ "Авентус Україна" індивідуальну знижку на стандартну процентну ставку, у зв'язку з чим розмір процентів, що повинен сплатити споживач за стандартною процентною ставкою до дати фактичного повернення кредиту, але в будь-якому випадку не більше ніж за період строку кредиту, визначеного в п. 1.4 договору, а у випадку пролонгації - до дати пролонгації (не включно), буде перераховано за зниженою процентною ставкою.
Відповідно пп. 4.3.1 п. 4.3 договору сторони домовились, що у випадку, якщо у споживача на дату закінчення строку кредиту (нового строку кредиту після пролонгації або автопролонгації) наявна заборгованість за кредитом, строк кредиту продовжується кожен раз на один наступний календарний день, що слідує за днем закінчення такого строку, але не більше ніж на 90 календарних днів поспіль, крім випадку, якщо в цей день повинна відбутися пролонгація строку кредиту за ініціативою споживача, відповідно до пп. пп. 4.2.2-4.2.4 п. 4.2 договору. Тобто в даному випадку кожен день автопролонгації є новою датою повернення кредиту.
Отже, сторони договору погодили продовження строку кредитування на стандартних (базових) умовах у випадку, якщо позичальник не повернув тіло кредиту та продовжує користуватися кредитним коштами після 29 липня 2021 року.
Зважаючи на те, що ОСОБА_1 не повернула тіло кредиту та продовжила користуватись кредитними коштами, за умовами пп. 4.3.1 п. 4.3 договору договору про споживчий кредит від 30 червня 2021 року № 4396639 вважається, що строк кредитування продовжено, а тому кредитодавець управі нараховувати проценти за користування до моменту повернення позичальницею тіла кредиту, але не більше 90 днів.
Загальний розмір процентів, які не сплатила ОСОБА_1 за договором про надання споживчого кредиту від 30 червня 2021 року № 4396639, складає 13680,00 грн.
Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України). Спеціальна позовна давність визначена ст. 258 цього Кодексу.
Позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі (ч. 1 ст. 259 ЦК України).
Договір про надання споживчого кредиту з можливістю відкриття карткового рахунку від 02 березня 2019 року № 95205179000 не містить положень щодо збільшення сторонами позовної давності. Отже, до вимоги про повернення кредиту, сплату процентів та комісій за цим договором застосовується загальна позовна давність тривалістю у три роки.
Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" (далі - Закон № 540-IX) розділ "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України доповнено п. 12, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені
ст. ст. 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Цей Закон набрав чинності 02 квітня 2020 року.
Відтак початок продовження строку для звернення до суду потрібно пов'язувати саме з моментом набрання чинності 02 квітня 2020 року Законом № 540-IX.
Строк дії карантину неодноразово продовжувався, а відмінений він був з 30 червня 2023 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року
№ 651 "Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2".
Отже, під час дії карантину позовна давність була продовжена з 02 квітня 2020 року до 30 червня 2023 року.
Водночас Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" було введено воєнний стан в Україні із 24 лютого
2022 року строком на 30 діб у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України. Надалі строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався Указами Президента України, цей стан триває до теперішнього часу.
Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-ІХ "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану" (далі - Закон № 2120-ІХ) розділ "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України доповнено п. 19, згідно з яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені ст. ст. 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії. Закон № 2102-IX набрав чинності 17 березня 2022 року.
Надалі Законом України від 08 листопада 2023 року № 3450-ІХ "Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини" (далі - Закон № 3450-ІХ) п. 19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення"
ЦК України викладено в новій редакції, відповідно до якої у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року
№ 2102-IX "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні", перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану. Закон № 3450-ІХ набрав чинності 30 січня 2024 року.
04 вересня 2025 року набрав чинності Закон України від 14 травня 2025 року № 4434-IX "Про внесення зміни до розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності". Цим Законом виключено з ЦК України п. 19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення", а отже поновлено перебіг позовної давності.
Таким чином, в умовах дії воєнного стану строк звернення до суду (позовна давність) було продовжено від початку воєнного стану до 29 січня 2024 року, а з 30 січня 2024 року до 04 вересня 2025 року.
Наведене свідчить, що у разі якщо позовна давність до про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 не спливла станом на 02 квітня 2020 року, то цей строк звернення до суду було продовжено до 04 вересня 2025 року.
Отже, позовна давність до вимог про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 не спливла.
Відповідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За приписами ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (ч. 1 ст. 625 ЦК України).
Ч. 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що у разі порушення грошового зобов'язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Норми ч. 2 ст. 625 ЦК України щодо сплати боргу з урахування встановленого індексу інфляції поширюються лише на випадки прострочення грошового зобов'язання, визначеного у гривнях (такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 25 листопада 2019 року у справі № 130/1058/16).
Зважаючи на те, що зобов'язання ОСОБА_1 з повернення кредитних коштів визначене у гривні, кредитодавець має право вимагати сплати боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції.
Втрати позивача від інфляції, розраховані ним, становлять 96,00 грн, три проценти річних від простроченої суми - 9,86 грн. Доказів на спростування розрахунку цих сум чи власного розрахунку відповідачка суду не надала.
04 лютого 2022 року на підставі договору факторингу № 04-02-01/2022 ТОВ "Авентус Україна" відступило ТОВ "Вердикт Капітал" право вимоги до позичальниці ОСОБА_1 за договором про надання споживчого кредиту від 30 червня 2021 року № 4396639.
Зі свого боку ТОВ "Вердикт Капітал" відступило на користь ТОВ "Коллект Центр" набуте ним право вимоги до ОСОБА_1 на підставі договору про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 10 січня 2023 року № 10-01/2023.
З огляду на викладене суд вважає, що позов слід задовольнити, стягнути з відповідачки ОСОБА_1 на користь ТОВ "Коллект Центр" заборгованість за договором про споживчий кредит від 30 червня 2021 року № 4396639 у сумі 19785,86 грн, у тому числі заборгованість за тілом кредиту у сумі 6000,00 грн, проценти за користування кредитом у сумі 13680,00 грн, втрати від інфляції у 96,00 грн, три проценти річних від простроченої суми у розмірі 9,86 грн.
Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).
Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (п. 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо)
(ч. 8 ст. 141 ЦПК України).
На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, понесених під час розгляду справи, позивачем було надано договір про надання правової допомоги від
01 липня 2024 року № 01/07/2024, укладений між ТОВ "Коллект Центр" та адвокатським об'єднанням "Лігал Ассістанс", прайс-лист адвокатського об'єднання "Лігал Ассістанс", заявку на надання юридичної допомоги від 01 жовтня 2025 року № 2637, витяг з акта про надання юридичної допомоги від 31 жовтня 2025 року № 15.
У витязі з акта про надання юридичної допомоги від 31 жовтня 2025 року № 15 зазначено, що адвокатським об'єднанням "Лігал Ассістанс" надано клієнту ТОВ "Коллект Центр", а клієнт отримав такі послуги: 1) надання усної консультації (витрачено 2 год, вартість послуг - 3000,00 грн); 2) складання позовної заяви про стягнення боргу для її подачі до суду (витрачено 2 год, вартість послуг - 6000,00 грн).
При визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Такі ж критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так, у рішенні від 23 січня 2014 року у справі "East/West Alliance Limited" v. Ukraine" ("Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України") від 23 січня 2014 року зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим, вказаний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від
19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).
Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", враховуючи положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу. Зазначений правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада
2022 року у справі № 922/1964/21.
Для суду не є обов'язковими зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, враховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (п. 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18).
Ураховуючи те, що обставини справи є стандартними для ТОВ "Коллект Центр" та адвокатського об'єднання "Лігал Ассістанс" (стягнення заборгованості за кредитним договором), обсяг доказів, якими обґрунтовуються позовні вимоги, є типовими у переважній більшості таких справ, послуги щодо надання усної консультації тривалістю 2 год не можна вважати необхідними та обґрунтованими за критерієм їх неминучості. Ці послуги охоплюються складанням позовної заяви ТОВ "Коллект Центр" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості (тривалість 2 год, вартість - 6000,00 грн).
Отже, виходячи з критеріїв реальності наданих адвокатських послуг та їх необхідності, обґрунтованими є витрати на професійну правничу допомогу у сумі
6000,00 грн.
Відповідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Отже, з стягненню з відповідачки на користь позивача підлягає судовий збір у сумі 2422,40 грн.
Керуючись до ст. ст. 15, 16, 526, 530, 533, 536, 549, 550, 553, 610, 612, 625, 1049, 1050, 1054-10561 ЦК України, ст. ст. 5, 12, 13, 81, 141, 259, 263, 264, 265, 268 ЦПК України, суд, -
Позов товариства з обмеженою відповідальністю "Коллект Центр" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Коллект Центр"(місцезнаходження юридичної особи: місто Київ, вулиця Мечнікова, будинок 3, офіс 306; код в ЄДРПОУ: 44276926) заборгованість за договором про споживчий кредит від 30 червня 2021 року № 4396639 у сумі 19785 (дев'ятнадцять тисяч сімсот вісімдесят п'ять) гривень 86 (вісімдесят шість) копійок, що складається з заборгованості за тілом кредиту у сумі 6000 (шість тисяч) гривень 00 (нуль) копійок, процентів за користування кредитом у сумі 13680 (тринадцять тисяч шістсот вісімдесят) гривень 00 (нуль) копійок, втрат від інфляції у сумі 96 (дев'яносто шість) гривень 00 (нуль) копійок, трьох процентів річних від простроченої суми у розмірі 9 (дев'ять) гривень 86 (вісімдесят шість) копійок,
Стягнути з ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Коллект Центр"(місцезнаходження юридичної особи: місто Київ, вулиця Мечнікова, будинок 3, офіс 306; код в ЄДРПОУ: 44276926) судовий збір у сумі 2422(дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 (сорок) копійок, витрати на професійну правничу допомогу у сумі 6000 (шість тисяч) гривень 00 (нуль) копійок.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Тарас АНДРЕЙЧУК