№ 755/1771/26
№ 3/755/996/26
"25" березня 2026 р. суддя Дніпровського районного суду м. Києва Метелешко О.В. розглянувши справу, що надійшла з Дніпровського УП ГУ НП у м. Києві про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ч. ч. 1, 2 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративне правопорушення,
До Дніпровського районного суду м. Києва надійшли справи про адміністративні правопорушення стосовно ОСОБА_1 за ч. ч. 1, 2 ст. 173-2 КУпАП: справа № 755/1771/26 (провадження № 3/755/996/26) та справа № 755/1773/26 (провадження № 3/755/997/26), які постановою суду 06 лютого 2026 року об'єднано в одне провадження з присвоєнням справі єдиного номеру 755/1771/26 (провадження № 3/755/996/26).
Так, ОСОБА_1 , 27 січня 2026 року, близько 18 години 00 хвилин, за адресою: АДРЕСА_1 , вчинив домашнє насильство психологічного характеру відносно своєї колишньої співмешканки (цивільна дружина ОСОБА_2 ), а саме: кричав, чим завдав шкоди психологічному здоров'ю, тобто адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Крім того, ОСОБА_1 , 27 січня 2026 року, близько 18 години 00 хвилин, за адресою: АДРЕСА_1 , вчинив домашнє насильство психологічного характеру відносно неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , а саме: кричав, чим завдав шкоди психологічному здоров'ю, тобто адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 173-2 КУпАП.
У судовому засіданні 25 березня 2026 року, ОСОБА_1 вину не визнав, з протоколами про адміністративні правопорушення не погодився, подав письмові пояснення та зазначив, що він є власником 1/2 частини квартири за адресою: АДРЕСА_1 , а другим співвласником даної квартири є його колишня цивільна дружина, мати його 15 річної доньки, ОСОБА_2 та наразі вони всі проживають у цій кватирі. Так, 27 січня 2026 року, приблизно о 18 годині 30 хвилин, ОСОБА_2 після сварки, здебільшого пов'язаної з її наміром виселити його з їх спільної квартири, вчинила домашнє насильство по відношенню до нього, накинувшись на нього з кулаками, з наміром нанести тілесні ушкодження та спровокувати його на опір, він у свою чергу, нічого не робив, а фіксував все на мобільний телефон та надає відповідний запис. ОСОБА_2 кричала, що викличе поліцію та скаже, що нібито, він кидався на неї й дочку та вчинив домашнє насильство, а працівники поліції, які приїхали, не розбираючись, склали відносно них протоколи. Вважає, що саме ОСОБА_2 вчиняє постійні конфлікти, а він у свою чергу, будь-якого насильства не вчиняє. Зокрема, пояснив, що з початком повномасштабного вторгнення, його колишня дружина з дочкою знаходилися за кордоном і повернулися до України перед Новим роком у 2025 році та між ними постійно стали виникати конфлікти. З приводу доньки пояснив, що 27 січня 2026 року, він був на кухні з дочкою, яку спитав, чи подобається їй так жити у такій обстановці, але та почала кричати, потім, прибігла колишня дружина та почався конфлікт, кричали, а дружина нанесла йому побої, тобто, будь-яких дій щодо колишньої дружини та дочки не вчиняв, не кричав, нічого не робив, а обставини, викладені у протоколі, не відповідають дійсності.
У свою чергу, потерпіла ОСОБА_2 у судовому засіданні пояснила, що вони з ОСОБА_1 прожили у цивільному шлюбі майже 20 років та мають двох дітей, сина та дочку. За час спільного життя їх стосунки носили аб'юзний характер, вона часто піддавалася насильству, у тому числі, й побиттю на очах їх спільних дітей. Вона зверталася до дільничного раніше, але потім забрали заяву, хоча останній їй говорив, що більшість жінок так і роблять, жаліють потім чоловіків і не дають можливості розібратися в усьому. Конфліктних ситуацій із застосуванням фізичного насильства, побиття було багато і діти навіть бачили її у крові. Зокрема, зазначила, що ОСОБА_1 створює постійно конфліктні ситуації, доводить її та дочку до нервового стану, кричить, провокує, а коли вона вже не може стриматися і починає теж кричати, бо нервова система не витримує, він у свою чергу починає все швидко знімати і на камеру змінює тон, веде себе наче спокійно, а її виставляє у світі негативу і це було так завжди - аб'юзерні стосунки у них були на постійній основі, ОСОБА_1 є сімейним насильником, який вміє дуже спритно маскувати свою поведінку. Так, коли на території України почалися воєнні дії, вона з донькою виїхала за кордон, але донька сумувала за Україною і вони перед Новим роком вирішили повернутись, але до цих подій, вони з колишнім чоловіком підписали мирову угоду щодо розділу майна 50 % на 50 % і коли вони повернулись, то почали проживати разом, але як сусіди, тим більше, що у ОСОБА_1 тривалий час уже відносини з іншою жінкою. Так, 27 січня 2026 року, вона не надовго вийшла у справах, а дочка збиралася на тренування - займається спортом, але, коли вона повернулася, то побачила дочку просто в істеричному стані, а ОСОБА_1 бігав за нею у квартирі, намагався щось з'ясувати, але дочка сильно плакала і благала, щоб він залишив її у спокої, але той не зупинявся, тоді, вона не витримала і почала сваритися з ОСОБА_1 , щоб той залишив їх у спокої, не провокував дочку, яка не хоче з ним спілкуватися, оскільки, у неї страх з дитинства у зв'язку з його агресією, так як вона постійно бачила як він її бив. Так, вона дійсно почала кричати, бо злякалася за дочку, яка сильно плакала, а в цей час, ОСОБА_1 дочекавшись, коли вона почне нервувати, почав все як завжди знімати на телефон, наче він ні до чого, а це вони такі негативні. Вона, у свою чергу, викликала поліцію. Зокрема, ОСОБА_1 стояв на кухні з ножем і щось нарізав і так як раніше він її часто бив, то вона сильно злякалася і розповіла все та вказала, що ОСОБА_1 її вдарив, однак, вона уточнює в цій частині, що не вдарив, бо була на емоціях, але замахнувся. Зазначила, що вважає протоколи складені правомірно, так як ОСОБА_1 постійно вчиняє домашнє насильство, але це майстерно маскує і намагається показати себе з кращого боку.
У судовому засіданні неповнолітня потерпіла ОСОБА_3 , які вже виповнилося 14 років, у присутності своїх батьків пояснила, що у неї з її батьком ОСОБА_1 не складаються відносини, вона з дитинства бачила постійно з його боку агресію, у її присутності він бив її маму та вона пам'ятає як у мами йшла кров, приїжджала поліція і ці всі спогади викликають у неї страх, особливо, коли батько підходить до неї. Вона неодноразово прохала батька її не чіпати, не спілкуватися, так як їй неприємне таке спілкування і викликає страх. Зазначила, що її батько - ОСОБА_1 поступає дуже хитро, а саме - він провокує її та маму на конфлікт, сварку, довго до них чіпляється, а коли вони вже не витримують і починають вести себе емоційно, починає знімати все на телефон, при цьому, змінюючи відразу тон голосу і при цьому постійно стверджує, що він нічого не вчиняв. Такі дії батька є постійними, систематичними, особливо до мами. Так, 27 січня 2026 року вона була вдома, мама вийшла у справах, а вона збиралася на тренування і зайшовши на кухню батько почав до неї словесно чіплятися, на що вона повідомила, що поспішає та попрохала її не чіпати, однак, той продовжував навмисно ходити за нею, провокувати, не реагувати на її заперечення, доводити її до істерики, щоб потім це все знімати. Вона плакала, прохала до неї не звертатися, але батько не реагував і продовжував її чіпляти. У цей час, додому повернулася мама, яка, у черговий раз побачила її заплакану, знервовану, тому, почала прохати батька, щоб він її не чіпляв, але той не реагував і продовжував провокувати конфлікт, а вона вже була просто в істеричному стані, так як боїться його, тому, мама її не витримала і теж почала кричати на батька, а той у свою чергу, як завжди, почав знімати все на телефон, при цьому, стверджувати, що він ні до чого. Зазначила, що батько так робить постійно, між ними немає ніякого спілкування, а тільки страх у неї і спогади про негативне дитинство та дії батька, які є протиправними відносно мами, які продовжуються до цього часу.
Зокрема, у судовому засіданні було прослухано запис, наданий ОСОБА_1 .
Дослідивши наявні матеріали в їх сукупності, вислухавши пояснення ОСОБА_1 , потерпілих ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , приходжу до наступного.
Відповідно до ст. 245 КУпАП, одним з завдань провадження в справах про адміністративне правопорушення є всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.
Статтею 9 КУпАП передбачено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ч. 2 ст. 7 КУпАП, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Статтями 251, 280 КУпАП, визначено фактичні дані, обставини, на основі яких, у визначеному законом порядку, орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення.
Згідно з диспозиції ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, відповідальність за даною нормою настає у разі вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Відповідальність, згідно з ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, настає за ті самі дії, вчинені стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
При цьому, психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Крім того, фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.
Положення КУпАП передбачають, що обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення.
Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів. Згідно положень ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
З матеріалів справи вбачається, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. ч. 1, 2 КУпАП повністю доведена дослідженими доказами у справі, що ретельно перевірені та оцінені судом з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, достатності кожен окремо та взаємозв'язку для ухвалення даного рішення та підтверджується наступними матеріалами справи про адміністративне правопорушення: протоколами про адміністративні правопорушення серії ВАД № № 878251 та 878252 від 27.01.2026 року, складених щодо обставин, які є предметом розгляду; рапортами старшого інспектора СПДН ВП Дніпровського УП ГУ НП в м. Києві І. Мельника щодо виїзду на виклик щодо вчинення домашнього насильства 27.01.2026 року за адресою: АДРЕСА_1 ; поясненнями ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з приводу події за 27.01.2026 року, які також надали пояснення безпосередньо в судовому засіданні; терміновими заборонними приписами стосовно кривдника серії АА № № 483653 а 483654 від 27.01.2026 року, з яких вбачається, що ОСОБА_1 було встановлено тимчасовий заборонний припис протягом двох діб відносно потерпілих.
Зокрема, що стосується наданого запису ОСОБА_1 , то на ньому також чутно потерпілих і цей факт ніким не оспорюється, які неодноразово просять, у т.ч. дочка - ОСОБА_3 , щоб ОСОБА_1 до них не чіплявся, не кричав, а в свою чергу потерпілі пояснили у судовому засіданні, що останній постійно провокує конфлікти, після чого, починає все знімати на телефон, при цьому, сам постійно зазначає, що нічого не вчиняв та починає себе поводити спокійно при зйомці.
Суд сприймає пояснення потерпілих і немає підстав ставити їх під сумнів, оскільки вони узгоджуються із дослідженими матеріалами в їх сукупності.
Оцінюючи наявні у справі докази, визнаю їх належними та допустимими для використання в процесі доказування, оскільки ці докази містять у собі фактичні дані, які логічно пов'язані з тими обставинами, які підлягають доказуванню в справі та становлять предмет доказування, зібрані у порядку, встановленому КУпАП.
Досліджені та оцінені судом докази доводять винуватість ОСОБА_1 "поза розумним сумнівом", тобто достовірно і достатньо підтверджують вчинення ним вказаних порушень.
З огляду на це, дії ОСОБА_1 правильно кваліфіковано за ч. ч. 1, 2 ст. 173-2 КУпАП про вчинення домашнього насильства.
Відтак наведені обставини свідчать про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. ч. 1, 2 ст. 173-2 КУпАП.
Обставин, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність ОСОБА_1 судом не встановлено.
Враховуючи те, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами, вважаю, що з метою виховання правопорушника та запобігання вчинення ним нових правопорушень, необхідним та достатнім є вид адміністративного стягнення у виді штрафу.
Відповідно до ч. 2 ст. 36 КУпАП, якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне порушення з числа вчинених.
Положеннями ст. 40-1 КУпАП передбачено, що у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується судовий збір особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення ставка судового збору встановлюється у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У матеріалах справи про адміністративне правопорушення відсутні дані, які б підтверджували звільнення ОСОБА_1 від сплати судового збору, а відтак, з нього слід стягнути судовий збір за ухвалення постанови про накладення адміністративного стягнення.
Керуючись ст. ст. 23, 24, 33, 36, 40-1, 173-2, 283, 284 КУпАП, Законом України «Про судовий збір»,-
Накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1, 2 ст. 173-2 КУпАП, із застосуванням ч. 2 ст. 36 КУпАП, за більш серйозне правопорушення з числа вчинених, у вигляді штрафу на користь держави в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що на день розгляду справи становить 510 (п'ятсот) гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 665 гривень 60 копійок.
Роз'яснюється, що в разі несплати штрафу в строк, встановлений ч. 1 ст. 307 КУпАП, сума штрафу буде стягнена в порядку примусового виконання постанови в подвійному розмірі.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення через Дніпровський районний суд м. Києва.
Строк пред'явлення до виконання три місяці.
Суддя