Справа №:755/22690/25
Провадження №: 2/755/5769/26
"30" березня 2026 р. Дніпровський районний суд міста Києва в складі:
головуючого судді - Гаврилової О.В.,
за участю секретаря - Гречаної Ю.О.,
розглянувши у відкритому підготовчому засіданні, в залі суду, в приміщенні Дніпровського районного суду міста Києва, матеріали зустрічної позовної заяви відповідача ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Служба у справах дітей та сім'ї Подільської районної в місті Києві державної адміністрації, про визначення порядку участі батька у вихованні дитини, поданої в межах розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи: Служба у справах дітей та сім'ї Подільської районної в місті Києві державної адміністрації, Подільська районна в місті Києві державна адміністрація, про визначення місця проживання дитини з матір'ю, -
В провадженні Дніпровського районного суду міста Києва перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи: Служба у справах дітей та сім'ї Подільської районної в місті Києві державної адміністрації, Подільська районна в місті Києві державна адміністрація, про визначення місця проживання дитини з матір'ю.
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 18 грудня 2025 року відкрито провадження в даній справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.
01 січня 2026 року до суду надійшов зустрічний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Служба у справах дітей та сім'ї Подільської районної в місті Києві державної адміністрації, про визначення порядку участі батька у вихованні дитини, поданий представником - адвокатом Косєй К.В. через систему «Електронний суд».
Відповідач ОСОБА_1 та його представник - адвокат Косєй К.В. в підготовчому засіданні просили прийняти зустрічну позовну заяву до спільного розгляду з первісним позовом та пояснили, що відповідач визнає вимоги первісної позовної заяви про визначення місця проживання дитини з матір'ю, проте це не має позбавити батька можливості спілкуватись з дитиною, тому відповідач подав зустрічний позов та просить встановити графік такого спілкування.
Представник позивача ОСОБА_2 - адвокат Панова І.Ю. в підготовчому засіданні заперечувала прости прийняття зустрічного позову через відсутність спору та не перешкоджання позивача відповідачу в зустрічах з дитиною.
Інші учасники справи в підготовче засідання не з'явились.
Вислухавши думку відповідача та представників сторін, вивчивши зустрічну позовну заяву, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.
Виходячи з приписів ст. 55, 129 Конституції України застосування та користування правами на судовий захист здійснюється у випадках та в порядку, встановлених законом.
Тобто, реалізація конституційного права, зокрема, на судовий захист ставиться у залежність від положень процесуального закону, у цьому випадку норм ЦПК України.
Таким чином, право на пред'явлення зустрічної позовної заяви не є абсолютним, подаючи зустрічну позовну заяву заявник повинен дотримуватися вимог ЦПК України щодо її подання.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 49 ЦПК України, відповідач має право подати зустрічний позов у строки, встановлені цим Кодексом.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 193 ЦПК України відповідач має право пред'явити зустрічний позов у строк для подання відзиву.
Зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов'язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову.
Зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом за наявністю одночасно двох умов: 1) обидва позови взаємопов'язані; 2) спільний їх розгляд є доцільним.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі №916/3245/17 зазначено, що ознаками зустрічного позову є його взаємопов'язаність із первісним позовом і доцільність його спільного розгляду з первісним позовом, зокрема, коли позови виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. Вимоги за зустрічним позовом можуть різнитися з вимогами первісного позову, але вони об'єднуються в одне провадження з первісним позовом ухвалою суду.
У постанові від 20 березня 2019 року у справі № 910/2987/18 Велика Палата Верховного Суду також вказала, що взаємопов'язаність зустрічного та первісного позовів може виражатися у підставах цих позовів або поданих доказах, а також у тому, що вимоги за зустрічним і первісним позовами можуть зараховуватись. Подання зустрічного позову, задоволення якого виключатиме повністю або частково задоволення первісного позову, має на меті довести відсутність матеріально-правової підстави для задоволення первісного позову через відсутність матеріальних правовідносин, з яких випливає суб'єктивне право позивача за первісним позовом.
У постанові від 18 грудня 2019 року у справі № 200/22329/14-ц Велика Палата Верховного Суду наголосила, що зустрічний позов є матеріально-правовою вимогою відповідача до позивача, яка заявляється для сумісного розгляду з первісним позовом, оскільки задоволення його вимог унеможливлює задоволення вимог позивача. Зустрічний позов має бути пред'явлений лише до первісного позивача (або одного зі співпозивачів).
Конструкція ч. 2 ст. 193 ЦПК вказує на її імперативність, тобто, суд позбавлений широкого розсуду щодо доцільності прийняття зустрічного позову; умовою цього є посилання у зустрічному позові на обставини, за якими задоволення зустрічного позову матиме наслідком повну або часткову відмову у задоволенні первісного позову, та виникнення позовів з одних правовідносин.
Зустрічний позов може подаватися не лише для захисту проти первісного позову, а й бути самостійним засобом захисту проти відповідача, іноді зустрічний позов може бути спрямовано тільки до заліку первісної вимоги. Подання зустрічного позову надає можливість через спільний розгляд первісної і зустрічної вимоги повніше врахувати правові відносини сторін. Зустрічний позов повинен бути взаємно пов'язаний з первісним. Взаємна пов'язаність зустрічного та первісного позовів може виявлятись у такому: а) обидва позови взаємно пов'язані, і їх спільний розгляд сприятиме оперативному і правильному вирішенню спору; взаємна пов'язаність первісного і зустрічного позову може виражатись у підставах цих позовів або поданих доказах; б) вимоги за зустрічним і первісним позовами можуть зараховуватись; в) задоволення зустрічного позову може виключати повністю або частково задоволення первісного позову; подання такого зустрічного позову має на меті довести відсутність у позивача матеріально-правової підстави на задоволення первісного позову через відсутність матеріальних правовідносин, з яких випливає суб'єктивне право позивача за первісним позовом.
З матеріалів справи вбачається, що предметом первісної позовної заяви в даній справі є вимоги про визначення місця проживання дитини з матір'ю.
Відповідач та його представник повідомили в підготовчому засіданні про визнання відповідачем позову про визначення місця проживання дитини з матір'ю.
Вимоги зустрічної позовної заяви полягають у визначенні батьку порядку його участі у вихованні дитини за наведеним у зустрічній позовній заяві графіком.
Статтею 161 СК України передбачено, що якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення. Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає алкогольними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.
Поряд із цим частиною 1 ст. 159 СК України визначено право того з батьків хто проживає окремо від дитини звернутися до суду з позовом про усунення перешкод, якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди у спілкуванні з дитиною та у її вихованні.
Частиною другою цієї статті імперативно закріплено, що суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування.
Виходячи з предмету та підстав позову за первісною та зустрічною позовними заявами, суд приходить до висновку, що ці позови мають самостійний характер, є різними за своєю правовою природою, обраним способом захисту, заявлені вимоги не є однорідними, як за предметом позову, так і способом захисту прав та законних інтересів сторін спору, що зумовлює самостійний предмет їх доказування.
Таким чином, вимоги як за первісним позовом так і за зустрічним позовом, хоча й виникають із сімейних правовідносин, проте ці позови не пов'язані між собою, мають різні матеріально-правові підстави та докази, якими ці обставини підтверджуються, їх спільний розгляд призведе до затягування розгляду первісного позову, при цьому задоволення зустрічного позову жодним чином не може виключити повністю або частково задоволення первісного позову, тому їх спільний розгляд не є доцільним. Тим більше, що відповідачем визнаються вимоги первісної позовної заяви.
Відповідно до ч. 3 ст.194 ЦПК України зустрічна позовна заява, подана з порушенням вимог частин першої та другої статті 193 цього Кодексу, ухвалою суду повертається заявнику. Копія зустрічної позовної заяви долучається до матеріалів справи.
З урахуванням викладеного та зважаючи на те, що зустрічна позовна заява подана з порушенням ч. 2 ст. 193 ЦПК України, суд убачає підстави для повернення зустрічного позову заявнику, що не позбавляє відповідача права звернутись до суду з окремим позовом в загальному порядку.
Згідно з практикою ЄСПЛ право доступу до суду є невід'ємною складовою права на суд, гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції (див. mutatis mutandis рішення від 21 лютого 1975 року у справі "Ґолдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom), заява № 4451/70, § 36).
"Право на суд" не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду потребує регулювання з боку держави. Гарантуючи сторонам право доступу до суду для визначення їхніх "цивільних прав та обов'язків", пункт 1 статті 6 Конвенції залишає державі вільний вибір засобів, що використовуватимуться для досягнення цієї мети (див. mutatis mutandis рішення від 16 червня 2001 року у справі "Креуз проти Польщі" (Kreuz v. Poland), заява № 28249/95, § 53).
Застосовані державою обмеження не можуть применшувати право доступу до суду настільки, щоби порушувати саму сутність цього права. Крім того, обмеження права доступу до суду не є сумісним із пунктом 1 статті 6 Конвенції, якщо не переслідує легітимну мету і якщо відсутнє "пропорційне співвідношення між використаними засобами та переслідуваною метою" (див. mutatis mutandis рішення від 28 травня 1985 рокуу справі "Ашинґдейн проти Сполученого Королівства" (Ashingdane v. the United Kingdom), заява № 8225/78, § 57; рішення від 21 вересня 1994 року у справі "Файєд проти Сполученого Королівства" (Fayed v. the United Kingdom), заява № 17101/90, § 65).
Повернення зустрічної позовної заяви не порушує право на доступ до суду, яке відповідач може реалізувати в інший визначений законом спосіб - шляхом звернення з цим позовом до суду в загальному порядку.
На підставі викладеного та керуючись статтями 2, 4, 10, 193, 194, 260, 353 ЦПК України, -
Зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Служба у справах дітей та сім'ї Подільської районної в місті Києві державної адміністрації, про визначення порядку участі батька у вихованні дитини - повернути заявнику.
Копію зустрічної позовної заяви долучити до матеріалів справи.
Роз'яснити ОСОБА_1 право на звернення з цим позовом до суду в загальному порядку.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Повна ухвала суду складена 30 березня 2026 року.
Суддя: