30.03.2026
Справа № 522/27029/25
Провадження № 1-кп/522/2293/26
30 березня 2026 року місто Одеса
Приморський районний суд міста Одеси у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_3 ,
захисника - ОСОБА_4 ,
обвинуваченого - ОСОБА_5 ,
потерпілої - ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора Приморської окружної прокуратури м. Одеси ОСОБА_3 про продовження строку тримання під вартою без визначення розміру застави у кримінальному провадженні №12025162510001032, відомості про яке внесено 28.07.2025 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань відносно:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Новомиколаївка Камянського р-ну Дніпропетровської обл., громадянина України, пенсіонера, розлученого, із середньою освітою, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України, -
У провадження Приморського районного суду м. Одеси надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12025162510001032, відомості про яке внесено 28.07.2025 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань відносно ОСОБА_5 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України.
Прокурор у судовому засіданні заявив клопотання про продовження обраного відносно ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави, оскільки наявні ризики, передбачені п.п. 1,3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які продовжують існувати і в необхідності продовження застосування запобіжного заходу покладається необхідність запобігання подальшим спробам: переховуватися від суду; незаконного впливати на свідків, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.
Потерпіла в судовому засіданні підтримала клопотання прокурора.
Захисник заперечувала проти клопотання прокурора, зазначивши, що судовий розгляд триває вже тривалий час. Також наголосила, що ризики переховування від суду та впливу на потерпілу є формальними, у зв'язку із тим, що обвинувачений ОСОБА_5 під час досудового розслідування активно сприяв органу досудового розслідування у розкритті кримінального правопорушення, сам з'явився до відділу поліції, не вчиняв жодних спроб переховуватися від суду або органу досудового розслідування та вже був допитаний судом, як і потерпіла. Окрім того, захисник зазначила, що ОСОБА_5 раніше не судимий, у зв'язку із чим просила застосувати відносно її підзахисного запобіжний захід не пов'язаний із триманням під вартою.
Обвинувачений не заперечував щодо задоволення клопотання прокурора.
Розглянувши клопотання прокурора, вислухавши з приводу вказаного питання думки учасників судового провадження, суд приходить до наступних висновків.
Ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 30.07.2025 року відносно ОСОБА_5 обраний запобіжний захід у виді тримання під вартою без визначення розміру застави, строк дії якого в подальшому продовжувався та спливає 10 квітня 2026 року.
Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України, за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув'язнення.
За змістом ст. 199 КПК України підставою для продовження строку тримання під вартою є обставини, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.
Так, ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України, який відповідно до приписів ст. 12 КК України відноситься до категорії особливо тяжких злочинів.
У випадку доведеності вини ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, останньому загрожує покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до п'ятнадцяти років.
Таким чином, ураховуючи тяжкість покарання, існує ризик того, що ОСОБА_5 може переховуватись від суду з метою уникнути кримінальної відповідальності.
У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.
При цьому, суд зазначає, що в розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Суд також приймає до уваги, що обвинувачений є пенсіонером, а відтак в силу законодавства, для нього відсутні будь-які обмеження для перетинання державного кордону та виїзду за межі України.
З огляду на викладене, ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України не можна вважати недоведеним.
При встановленні наявності ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст.177 КПК - впливу на свідків в даному кримінальному провадженні, суд приймає до уваги встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224, ч. 4 ст. 95 КПК.
Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, крім порядку отримання показань, визначеного статтею 615 цього Кодексу.
Зважаючи на те, що судовий розгляд кримінального провадження ще не розпочато та свідки судом допитані не були, ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, не можна вважати недоведеним.
Ризик, передбачений п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України не можна вважати надуманим з огляду на те, що судовий розгляд кримінального провадження триває та перебуває на стадії дослідження доказів.
Згідно із ст.23 КПК України суд досліджує докази безпосередньо, а показання учасників кримінального провадження суд отримує усно, з метою виконання завдань кримінального процесуального закону, вказані обставини зумовлюють можливість поза процесуального впливу на свідків та хід судового розгляду з метою уникнення кримінальної відповідальності та підтверджують наявність ризику, передбаченого п .4 ч.1 ст.177 КПК України.
З огляду на те, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні закінченого замаху на умисне вбивство потерпілої, він може продовжити кримінальне правопорушення у якому обвинувачується.
Таким чином, існує ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків для застосування обвинуваченому більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою суду не надано та у судовому засіданні не встановлено.
Суд звертає увагу, що КПК України не вимагає доказів того, що обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» - слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії обвинуваченого кримінальному провадженню у формах, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК.
Обставин, передбачених ч. 2 ст. 183 КПК України, які є перешкодою для продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не встановлено.
Суд приймає до уваги, що ОСОБА_5 має постійне місце реєстрації та проживання на території м. Одеси, є особою похилого віку та пенсіонером, однак зазначені соціальні фактори не дають достатніх підстав вважати, що вони можуть мати стримуючу дію та сприятимуть зменшенню існуючих ризиків.
Так, відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України суд має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.
Оскільки ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, суд вважає за можливе на теперішній час, враховуючи стадію судового розгляду, не застосовувати щодо нього альтернативний запобіжний захід у вигляді застави.
На підставі викладеного, виходячи з положень ст. ст. 176, 177, 178, КПК України, ст. ст.5,6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та враховуючи наявність наведених вище ризиків та обставин, які свідчать про те, що інші запобіжні заходи не забезпечать належної поведінки обвинуваченого під час судового розгляду, та зважаючи на практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, обвинувачуваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, забезпечення яких вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства, суд приходить до висновку про доцільність продовження строку тримання ОСОБА_5 під вартою строком до 27 травня 2026 року, включно, без визначення розміру застави.
Керуючись вимогами ст.ст. 8, 9, 177, 178, 183, 194, 199, 331, 376 КПК України, суд,-
Клопотання прокурора Приморської окружної прокуратури м. Одеси ОСОБА_3 про продовження строку тримання під вартою без визначення розміру застави у кримінальному провадженні № 12025162510001032, відомості про яке внесено 28.07.2025 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань відносно ОСОБА_5 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України - задовольнити.
Строк дії обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , продовжити до 27 травня 2026 року, включно, без визначення розміру застави.
Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, а обвинуваченим, який тримається під вартою - в той же строк, з моменту вручення йому копії ухвали.
Суддя: ОСОБА_1