Справа № 947/1093/26
Провадження № 2/947/1367/26
30.03.2026 року
Київський районний суд м. Одеси в складі:
головуючого - судді Калініченко Л.В.
при секретарі - Матвієвої А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі у залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
08.01.2026 року до Київського районного суду міста Одеси через засоби поштового зв'язку надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, цивільну справу на підставі вказаного позову було розподілено судді Калініченко Л.В.
Ухвалою судді Київського районного суду міста Одеси Калініченко Л.В. від 13.01.2026 року прийнято вказану позовну заяву до розгляду, відкрито провадження по справі в порядку спрощеного позовного провадження та призначено дату, час і місце проведення судового засідання з повідомленням сторін по справі на 24.02.2026 року о 10 год. 30 хв.
У судове засідання призначене на 24.02.2026 року сторони по справі, у тому числі позивачка - ОСОБА_1 , не з'явились, про дату, час і місце проведення якого повідомлялись належним чином, про причини неявки суд не повідомили, позивачка заяви про розгляд справи за її відсутності не надала, відповідач відзив на позовну заяву не надав.
За наслідком чого судове засідання призначене на 24.02.2026 року було відкладено судом на 30.03.2026 року о 08 год. 45 хв.
У судове засідання призначене на 30.03.2026 року сторони по справі, у тому числі позивачка - ОСОБА_1 , не з'явились, про дату, час і місце проведення якого повідомлялись належним чином, про причини неявки суд не повідомили, позивачка заяви про розгляд справи за її відсутності не надала, відповідач відзив на позовну заяву не надав.
Приймаючи повторну неявку сторони позивача до судового засідання без поважних причин, оглянувши матеріали справи, суд дійшов до висновку про наявність підстав для залишення позову без розгляду з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивачка - ОСОБА_1 двічі поспіль не з'явилась до призначених судом судових засідань на 24.02.2026 року та 30.03.2026 року, щодо сповіщень про дату, час і місце проведення яких суд зазначає наступне.
У відповідності до положень статті 128 ЦПК України, суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою.
Судові повідомлення здійснюються судовими повістками-повідомленнями.
Судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - разом з копіями відповідних документів, надсилається до електронного кабінету відповідного учасника справи, а в разі його відсутності - разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення або кур'єром за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.
У разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається зокрема:
2) фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.
Приймаючи вказані положення цивільного процесуального законодавства, копія ухвали суду про відкриття провадження у справі від 13.01.2026 року разом з судовою повісткою повідомленням про призначену дату, час і місце розгляду справи на 24.02.2026 року о 10 год. 30 хв., приймаючи відсутність у позивачки зареєстрованого електронного кабінету в ЄСІТС, було скеровано судом на ім'я позивачки - ОСОБА_1 , засобами поштового зв'язку, разом з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, на адресу її місця проживання яка зазначена у позові, а саме: АДРЕСА_1 , яка також є адресою її зареєстрованого місця проживання у відповідності до відповіді 2231605 від 12.01.2026 року з Єдиного державного демографічного реєстру.
Однак вказане поштове відправлення повернуто до суду без вручення з підстав відсутності адресата за зазначеною адресою.
Також, судова повістка повідомлення про призначену дату, час і місце розгляду справи на 30.03.2026 року о 08год. 45 хв. приймаючи відсутність у позивачки зареєстрованого електронного кабінету в ЄСІТС, була скерована судом на ім'я позивачки - ОСОБА_1 , засобами поштового зв'язку, разом з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, на адресу її місця проживання яка зазначена у позові, а саме: АДРЕСА_1 , яка також є адресою її зареєстрованого місця проживання у відповідності до відповіді 2231605 від 12.01.2026 року з Єдиного державного демографічного реєстру.
Однак вказане поштове відправлення також повернуто до суду без вручення з підстав відсутності адресата за зазначеною адресою.
Відповідно до п.3 ч.8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.
Також, у відповідності до правового висновку Верховного Суду викладеного у постанові від 10.05.2023 року у справі №755/17944/18, довідка поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв'язку з «відсутній за вказаною адресою» вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду. Зазначене свідчить про умисне неотримання судової повістки.
Верховний Суд у постанові від 18.03.2021 у справі №911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).
Таким чином, позивачка - ОСОБА_1 про дату, час і місце проведення розгляду справи №947/1093/26, яке було призначено судом 24.02.2026 року та 30.03.2026 року повідомлялась належним чином і вважається повідомленою про розгляд справи у відповідності до положень статті 128 ЦПК України належним чином, однак двічі не з'явилась до суду, не повідомивши суд про причини неявки, а відтак без поважних причин, як і не скористалась процесуальним правом на подання заяви про розгляд справи за її відсутності.
Відповідно до ч. 1 ст. 44 ЦПК України, учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Статтею 223 ЦПК України врегульовані наслідки неявки в судове засідання учасника справи, відповідно до яких зокрема передбачено наступне.
Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав зокрема:
1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання;
2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.
Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі зокрема:
1) неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки;
2) повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника), крім відповідача, незалежно від причин неявки.
Поряд з цим, частиною п'ятої вказаної статті встановлено, що у разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору.
Пунктом 3 ч.1 ст. 257 ЦПК України врегульовано, що суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо зокрема належним чином повідомлений позивач повторно не з'явився у підготовче засідання чи в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає розгляду справи.;
Отже, залишення позову без розгляду - це форма закінчення розгляду цивільної справи без ухвалення судового рішення на стадії підготовчого провадження по справі або стадії розгляду справи по суті, у зв'язку із виникненням обставин, які перешкоджають розгляду справи, але можуть бути усунуті в майбутньому.
Однією з підстав для залишення позову без розгляду є повторна, тобто двічі поспіль, неявка в судове засідання (у тому числі підготовче) позивача, якщо від нього не надходило заяви про розгляд справи без його участі та існують перешкоди для такого розгляду.
Також, враховуючи редакцію статті 257 ЦПК України, з урахуванням внесених змін Законом № 3200-IX від 29.06.2023, залишення позову без розгляду здійснюється судом за наявності вказаних причин як на стадії підготовчого провадження, так і на стадії розгляду справи по суті.
Судом враховується, що процесуальний закон не вказує на необхідність врахування судом поважності причин повторної неявки позивача до суду. Такі положення процесуального закону пов'язані із принципом диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до якого особа, яка бере участь у справі, самостійно розпоряджається наданими їй законом процесуальними правами.
Зазначені наслідки настають незалежно від причин повторної неявки, які можуть бути поважними. Таким чином, навіть маючи докази поважності причин неявки позивача, суд повинен залишати позовну заяву без розгляду. Зазначена норма дисциплінує позивача як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми правами та не затягувати розгляд справи. Якщо позивач не може взяти участь в судовому засіданні, він може подати заяву про розгляд справи за його відсутності. Така заява може бути подана на будь-якій стадії розгляду справи.
Правове значення в такому разі має лише належне повідомлення позивача про день та час розгляду справи, повторність неявки в судове засідання та неподання заяви про розгляд справи за відсутності позивача.
Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 759/6512/17, провадження № 61-4437св20, від 07 грудня 2020 року у справі № 686/31597/19, провадження № 61-15254св20, від 20 січня 2021 року у справі № 450/1805/18, провадження № 61-2329св20.
Верховний Суд у постанові від 20 січня 2021 року у справі № 450/1805/18, провадження № 61-2329св20 зазначив, що норма, передбачена частиною п'ятою статті 223 ЦПК України, дисциплінує позивача, як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми правами та не затягувати розгляд справи. Якщо позивач не може взяти участь в судовому засіданні, він може подати заяву про розгляд справи за його відсутності. Така заява може бути подана на будь-якій стадії розгляду справи. З огляду на викладене суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про залишення позову без розгляду з тих підстав, що належним чином повідомлений позивач повторно не з'явився у судове засідання, що передбачено частиною п'ятою статті 223 та пунктом 3 частини першої статті 257 ЦПК України. Разом з тим Верховний Суд зазначає, що згідно з частиною другою статті 257 ЦПК України особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду, має право звернутися до суду повторно.
Ініціювавши судовий розгляд справи, позивач насамперед повинен активно використовувати визначені законом процесуальні права, здійснювати їх з метою, з якою такі права надано. Реалізація особою процесуальних прав невіддільна від виконання нею процесуального обов'язку щодо сприяння встановленню в судовому процесі дійсних обставин у справі з метою отримання правосудного судового рішення.
Аналогічні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 січня 2023 року у справі № 9901/278/21, провадження № 11-126заі22.
Заявник із великим ступенем зацікавленості повинен проявляти інтерес про хід розгляду судом ініційованої ним справи. У разі відсутності обставин непереборної сили, ігнорування позивачем (заявником) протягом тривалого періоду часу судового провадження, відкритого за його позовною заявою (заявою, скаргою), свідчить про недобросовісну поведінку та порушення основоположних засад цивільного процесу.
Наведене узгоджується із висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 25 вересня 2024 року у справі № 490/9587/18 (пункти 135-139).
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, має тлумачитися з урахуванням верховенства права, яке вимагає, щоб сторони у справі мали ефективний судовий засіб, що давав би їм можливість заявляти про свої громадянські права. Це положення втілює «право на суд», право на доступ до якого, тобто право на звернення до суду у цивільних справах, є лише одним аспектом; однак це аспект, який фактично дає можливість скористатися додатковими гарантіями, викладеними в пункті 1 статті 6 Конвенції.
Сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки (рішення ЄСПЛ у справі «Каракуця проти України», заява № 18986/06, від 16 лютого 2017 року).
Право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов'язки добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу; заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (постанови Верховного Суду від 11 листопада 2020 року у справі № 643/856/15-ц (провадження № 61-8953св20), від 21 грудня 2020 року у справі № 484/146/16-ц (провадження № 61-3299св20)).
Додатково суд враховує, що прецедентна практика ЄСПЛ щодо застосування статті 6 Конвенції визнає, що доступ до суду не є абсолютним і національним законодавством може обмежуватись, зокрема для дотримання правил судової процедури і це не є порушенням права на справедливий суд (рішення у справі «Станков проти Болгарії» від 12 липня 2007 року).
У рішеннях від 28 жовтня 1998 у справі «Осман проти Сполученого королівства» та від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) роз'яснив, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху в судовому процесі.
Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, серед іншого, розумність строків розгляду справи судом (п. 10 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
Суд зобов'язаний присікати недобросовісні дії позивача та залишати позов без розгляду у разі повторної неявки належно повідомленого позивача, від якого не надійшло заяви про розгляд справи без його участі. Це забезпечує дотримання судом строків розгляду справи та балансу інтересів сторін спору (постанови Верховного Суду, від 24 квітня 2019 року у справі № 757/23967/13-ц, провадження № 61-17220св18, від 28 жовтня 2021 року у справі № 465/6555/16-ц, провадження № 61-9020св21, від 12 травня 2022 року у справі № 645/5856/13-ц, провадження № 61-2876св20).
У рішенні від 06 вересня 2007 року, заява № 3572/03, у справі «Цихановський проти України» ЄСПЛ зазначив «:…. саме національні суди мають створювати умови для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним. Зокрема, національні суди мають вирішувати, чи відкласти судове засідання за клопотанням сторін, а також, чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричинила невиправдані затримки у провадженні».
Приймаючи вищевказані положення законодавства, суд зазначає, що позивачка ініціювавши відповідне судове провадження, будучи належним чином повідомленою про розгляд справи, двічі не з'явилась до судових засідань без поважних причин, не скориставшись процесуальним правом на розгляд справи за її відсутності.
Також суд зазначає, що за час перебування даної справи в провадженні суду позивачкою не здійснювалось жодних дій для дізнання інформації про ініційоване судове провадження, що свідчить про втрату позивача до даного судового провадження.
Судом враховується, що у відповідності до пункту 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», проголошена Конституцією України ( 254к/96-ВР ) охорона сім'ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. Із цією метою суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з'ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя.
Пунктом 11 вказаної постанови передбачено, що рішення суду у справі про розірвання шлюбу повинно відповідати вимогам ст. 215 ЦПК (1618-15). У ньому, зокрема, має бути зазначено дату й місце реєстрації шлюбу, час та причини фактичного його припинення, мотиви, з яких суд визнав збереження сім'ї можливим чи неможливим, обґрунтовані висновки з приводу інших заявлених вимог. У резолютивній частині рішення слід навести відомості, необхідні для реєстрації розірвання шлюбу в органах РАЦС.
Отже, неявки сторони позивача у судові засідання, що мають сталий характер, призводять до неможливості розгляду справи, у зв'язку з чим, суд також позбавлений можливості встановити усі необхідні обставини для розгляду відповідної справи, а також приймаючи процесуальну поведінку сторони позивача та відсутнє волевиявлення на розгляд справи за її відсутності, враховуючи предмет позову і значення справи для сторін, суд вважає відсутніми підстави для розгляду справи за відсутності сторони позивача по справі за наявними матеріалами справи.
За наслідком вищевикладеного в цілому, суд дійшов висновку та вважає наявними підстави для залишення позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу без розгляду на підставі п.3 ч.1 ст.257 ЦПК України.
Також дії суду не порушують права позивача, оскільки прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
Отже, залишення позову без розгляду не порушує право позивача на доступ до суду, а є способом вжиття дій направлених на усунення неналежних виконань позивачами своїх процесуальних обов'язків та певною мірою заходом суду для протидіяння здійсненим перепонам для руху справи створюваними недобросовісними учасниками справи, оскільки недієздатність суду протидіяти такім діям є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції. Одночасно суд зазначає, що залишення позову без розгляду, не перешкоджає позивачу повторному зверненню до суду з таким позовом, після усунення умов, що були підставою для залишення його заяви без розгляду.
Керуючись ст. ст. 257, 352-354 ЦПК України, суд,
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - залишити без розгляду.
Роз'яснити позивачеві, що залишення позову без розгляду, не перешкоджає повторному зверненню до суду з цим позовом, після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги на ухвалу суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Головуючий Калініченко Л. В.