Справа № 755/2957/26
"03" березня 2026 р. місто Київ
Дніпровський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді ОСОБА_1
при секретарі ОСОБА_2 ,
розглянувши в порядку спрощеного провадження, обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026105040000169 від 23 лютого 2026 року, за обвинуваченням
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, українця, громадянина України, із середньо-спеціальною освітою, непрацюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого,
- 24 вересня 2024 вироком Дніпровського районного суду міста Києва за статтею 126-1 КК України, до покарання у виді громадських робіт на строк 150 годин,-
у вчиненні кримінального проступку, передбаченого частиною другою статті 389 КК України,
24 вересня 2024 року ОСОБА_3 вироком Дніпровського районного суду міста Києва засуджено за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого статтею 126-1 КК України до покарання у виді 150 годин громадських робіт. Вирок суду набрав законної сили 25 жовтня 2024 року та після цього 19 листопада 2024 року ОСОБА_3 поставлений на облік до Дніпровського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» у місті Києві та Київській області.
В рамках виконання заходів з відбуття вказаного вище покарання, відповідно до Порядку здійснення нагляду та проведення соціально-виховної роботи із засудженими до покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, що затверджений наказом Міністерства юстиції України від 29 січня 2019 року №272/5 (далі - Порядок), ОСОБА_3 11 грудня 2024 року письмово ознайомлений із вироком Дніпровського районного суду міста Києва від 24 вересня 2024 року, яким він засуджений до покарання у виді 150 годин громадських робіт, а також із порядком, умовами відбування покарання та попереджений про правові наслідки у разі ухилення від відбування покарання, передбачені частиною другою статті 389 КК України, про що в підписці, (що є Додатком до Порядку здійснення нагляду та проведення соціально-виховної роботи із засудженими до покарань, не пов'язаних з позбавленням волі (пункт 7 глави 2 розділу ІV)) поставив свій особистий підпис.
В рамках вказаних дій ОСОБА_4 , фахівцем ІІ категорії Дніпровського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» у місті Києві та Київській області, ОСОБА_3 роз'яснено положення статті 37 Кримінально-виконавчого кодексу України, у відповідності до яких він зобов'язаний додержуватися встановлених відповідно до закону порядку і умов відбування покарання, сумлінно ставитися до праці, працювати на визначеному об'єкті і відпрацьовувати встановлений судом строк громадських робіт, з'являтися за викликом до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, без погодження уповноваженого органу з питань пробації не виїжджати за межі України. Також, йому роз'яснено положення статті 40 Кримінально-виконавчого кодексу України, у відповідності до яких ухиленням від відбування покарання у виді громадських робіт є: невихід більше двох разів протягом місяця на громадські роботи без поважних причин, а також допущення більше двох порушень трудової дисципліни протягом місяця, поява на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння.
Стосовно особи, яка ухиляється від відбування покарання у виді громадських робіт, уповноважений орган з питань пробації надсилає матеріали правоохоронним органам для відповідного реагування для вирішення питання про притягнення до кримінальної відповідальності відповідно до статті 389 Кримінального кодексу України.
Цього ж дня, тобто 11 грудня 2024 року, ОСОБА_3 , особисто та під підпис, отримав від начальника Дніпровського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» у місті Києві та Київській області ОСОБА_5 направлення до Служби у справах дітей та сім'ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, для відбуття призначеного у відповідності до вказаного вище вироку суду покарання, до відбуття якого він був зобов'язаний приступити з 16 грудня 2024 року.
Однак, у відповідності до вказаного направлення ОСОБА_3 16 грудня 2024 року до Служби у справах дітей та сім'ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації не прибув, покарання відбувати не почав.
30 жовтня 2025 року (через 10 місяців) ОСОБА_3 повторно прибув до Дніпровського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» у місті Києві та Київській області, де йому повторно роз'яснено положення статтей 37,40 КВК України, повторно повідомлено, що стосовно особи, яка ухиляється від відбування покарання у виді громадських робіт, уповноважений орган з питань пробації надсилає матеріали правоохоронним органам для відповідного реагування для вирішення питання про притягнення до кримінальної відповідальності відповідно до статті 389 Кримінального кодексу України, а також повторно, особисто та під підпис, він отримав від начальника Дніпровського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» у місті Києві та Київській області ОСОБА_5 направлення до Служби у справах дітей та сім'ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, для відбуття призначеного у відповідності до вказаного вище вироку суду покарання, до відбуття якого він був зобов'язаний приступити з 04 листопада 2025 року.
Однак, у відповідності до вказаного направлення, ОСОБА_3 прибув до Служби у справах дітей та сім'ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації лише 05 листопада 2025 року, де, у відповідності до Наказу № 41 від 05 листопада 2025 року, останній розпочав з 06 листопада 2025 року відбуття покарання у виді громадських робіт 150 годин у відповідності до складеного графіку. Цього ж дня ОСОБА_3 , особисто та під підпис, роз'яснено техніку безпеки при виконанні громадських робіт та ознайомлено з порядком їх відбуття. В подальшому, останній приступив до виконання зазначеного покарання і до 14 листопада 2025 року (згідно графіку) його виконував.
Після зазначеної вище дати, у ОСОБА_3 , з особистих міркувань, всупереч роз'ясненому йому порядку і умов відбування покарання у виді громадських робіт, виник умисел на ухилення від відбування призначеного йому 24 вересня 2024 року вироком Дніпровського районного суду міста Києва покарання у виді 150 годин громадських робіт.
Реалізуючи свій протиправний та кримінально-карний умисел, спрямований на ухилення від відбування покарання у виді громадських робіт, діючи умисно та цілеспрямовано, грубо та систематично не дотримуючись своїх обов'язків, визначених статтями 37, 40 Кримінально-виконавчого кодексу, як засудженого до покарання у виді громадських робіт, що виразилося у несумлінному ставленні до праці, припиненні працювати на визначеному об'єкті і відпрацьовувати встановлений судом строк громадських робіт, не виході більше двох разів протягом місяця на громадські роботи без поважних причин відповідно до встановленого графіку виходу на роботу засудженого до громадських робіт, період роботи з 01 грудня 2025 року по 31 грудня 2025 року (з яких відбув тільки 10 грудня 2025 року та 17 грудня 2025 року), а також в період часу з 16 грудня 2024 року - (дата отримання першого направлення) до теперішнього часу, ОСОБА_3 , не відпрацьовував встановлений судом строк громадських робіт, тим самим ухилився від відбування покарання у виді 150 годин громадських робіт, що призначене йому вироком Дніпровського районного суду міста Києва від 24 вересня 2024 року.
Таким чином, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , своїми умисними діями вчинив кримінальний проступок, передбачений частиною другою статті 389 КК України, а саме ухилення засудженого від відбування покарання у виді громадських робіт.
Прокурор звернувся до суду із клопотанням про розгляд обвинувального акта у спрощеному порядку, без проведення судового розгляду, оскільки обвинувачений ОСОБА_3 , беззаперечно визнає свою винуватість, не оспорює встановлені досудовим розслідуванням обставини і згоден з розглядом обвинувального акта за його відсутності.
Частинами другою та третьою статті 381 КПК України визначено, що суд розглядає обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, якщо обвинувачений не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акта. Спрощене провадження щодо кримінальних проступків здійснюється згідно із загальними правилами судового провадження, передбаченими цим Кодексом, з урахуванням положень цього параграфа.
Відповідно до вимог частини третьої статті 302 КПК України до обвинувального акта додано письмову заяву ОСОБА_3 , складену в присутності захисника - адвоката ОСОБА_6 щодо беззаперечного визнання обвинуваченим винуватості у вчиненні кримінального проступку, передбаченого частиною другою статті 389 КК України, згоди із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлення з обмеженням права апеляційного оскарження згідно із частиною другою статті 302 КПК України та згоди з розглядом обвинувального акта у спрощеному провадженні.
Крім того, в заяві захисником обвинуваченого - адвокатом ОСОБА_6 засвідчено добровільність та беззаперечність визнання винуватості обвинуваченим, підтверджено його згоду зі встановленими в результаті досудового розслідування обставинами і згоду на розгляд обвинувального акта за його відсутності.
Відповідно до частин другою та третьої статті 382 КПК України вирок суду за результатами спрощеного провадження ухвалюється в порядку, визначеному КПК України, та повинен відповідати загальним вимогам до вироку суду. У вироку суду за результатами спрощеного провадження замість доказів на підтвердження встановлених судом обставин зазначаються встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження.
Суд має право призначити розгляд у судовому засіданні обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку та викликати для участі в ньому учасників кримінального провадження, якщо визнає це за необхідне.
Враховуючи викладене, положення підпункту 6 пункту 4 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2617-VIII, те, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального проступку, заяву ОСОБА_3 , в якій він зазначає, що не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акта у спрощеному порядку без його участі, відсутність сумнівів в добровільності такої позиції обвинуваченого, з урахуванням заяви та клопотання прокурора, суд дійшов висновку, що обвинувальний акт має бути розглянутий в порядку, визначеному статтями 381-382 КПК України.
При цьому, у відповідності до частини четвертої статті 107 КПК України в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.
Вивчивши обвинувальний акт та долучені до нього матеріали в їх сукупності, перевіривши встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються сторонами кримінального провадження, суд доходить висновку, що винуватість ОСОБА_3 , у вчиненні ним кримінального проступку повністю доведена, а тому знаходить правильною кваліфікацію його дій за частиною другою статті 389 КК України, як ухилення засудженого від відбування покарання у виді громадських робіт.
При ухваленні вироку стосовно обвинуваченого ОСОБА_3 суд вважає за необхідне відповідно до положень статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосувати як джерело права Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод.
Дотримання загальних засад призначення покарання є гарантією обрання винній особі необхідного й доцільного заходу примусу, яке би ґрунтувалося на засадах законності, гуманізму, індивідуалізації та сприяло досягненню справедливого балансу між правами і свободами людини та захистом інтересів держави й суспільства.
Згідно статті 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд, відповідно до статті 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують його покарання.
Обставиною, що пом'якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , відповідно до статті 66 КК України, суд визнає щире каяття у вчиненні кримінального проступку.
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , відповідно до статті 67 КК України, судом не встановлено.
Також суд враховує те, що ОСОБА_3 , вчинив умисне кримінальне правопорушення, яке відповідно до статті 12 КК України відноситься до кримінального проступку, дані про особу обвинуваченого, який щиро розкаявся у вчиненому, раніше судимий, вчинив кримінальний проступок, не відбувши покарання, призначене йому вироком Дніпровського районного суду міста Києва від 24 вересня 2024 року, не працює, не перебуває під наглядом лікарів нарколога та психіатра, наявність обставини, яка пом'якшує покарання, та відсутність обставин, які обтяжують покарання, та вважає, що необхідним й достатнім буде призначення ОСОБА_3 , покарання у межах санкції частини другої статті 389 КК України, а саме у виді обмеження волі.
Крім того, відповідно до вимог частини третьої статті 80 КК України, перебіг строків давності виконання вироку зупиняється, якщо засуджений ухиляється від відбування покарання. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з'явлення засудженого для відбування покарання або з дня його затримання. У цьому разі строки давності, передбачені пунктами 1-3 частини першої цієї статті, подвоюються.
Згідно сталої судової практики Верховного Суду та Постанови Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду № 229/207/24 від 10 лютого 2025 року, період ухилення від виконання покарання не зараховується до строку давності. Під ухиленням від відбування покарання потрібно розуміти вчинення засудженим будь-якого діяння, метою якого є порушення обов'язків з виконання обвинувального вироку. Ухилення від відбування покарання може здійснюватися у різні способи залежно від того, який вид покарання призначений. Якщо особа, якій призначено покарання у виді громадських робіт, може не вийти більше двох разів протягом місяця на громадські роботи без поважних причин, то згідно з частини третьої статті 40 КВК це оцінюється як ухилення від відбування зазначеного покарання та тягне кримінальну відповідальність за частиною другою статті 389 КК України.
Обвинувачений ОСОБА_3 вчиняв активні дії (а саме, без поважних причин не з'являвся до Служби у справах дітей та сім'ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації для відбуття покарання у виді громадських робіт згідно встановленого графіку з 01 грудня 2025 року по 05 грудня 2025 року, з 08 грудня 2025 року по 09 грудня 2025 року, з 11 грудня 2025 року по 16 грудня, з 18 грудня 2025 року по 26 грудня 2025 року, з 29 грудня 2025 року по 31 грудня 2025 року), які свідчать про його ухилення від виконання призначеного покарання. Доказів поважності причин неявки для відбуття покарання, до Дніпровського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» у місті Києві та Київській області не надавав. Тому суд доходить висновку, що ОСОБА_3 ухиляється від відбування покарання. На підставі наведеного, суд доходить висновку, що відповідно до вимог частини третьої статті 80 КК України, внаслідок умисних дій ОСОБА_7 по ухиленню від відбування покарання зупинено перебіг строку давності виконання вироку Дніпровського районного суду міста Києва від 24 вересня 2024 року.
Відповідно до вимог статті 71 КК України, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком. Остаточне покарання за сукупністю вироків має бути більше від покарання, призначеного за нове кримінальне правопорушення, а також від невідбутої частини покарання за попереднім вироком.
Враховуючи те, що ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, за яке він засуджується цим вироком, не відбувши покарання призначене вироком Дніпровського районного суду міста Києва від 24 вересня 2024 року, яким він засуджений за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого статтею 126-1 КК України, до покарання у вигляді 150 годин громадських робіт, то при призначенні остаточного покарання за цим вироком необхідно застосувати положення статтей 71, 72 КК України.
Відповідно до вимог пункту 4 частини першої статті 72 КК України, при складанні покарань за сукупністю кримінальних правопорушень та сукупністю вироків менш суворий вид покарання переводиться в більш суворий вид виходячи з такого їх співвідношення одному дню обмеження волі або арешту відповідають вісім годин громадських робіт.
Підстав для звільнення від відбування покарання з випробуванням, у відповідності до вимог статті 75 КК України, або ж застосування статті 69 КК України, чи норм статті 69-1 КК України до обвинуваченого ОСОБА_3 , суд не знаходить, у зв'язку з відсутністю передумов, за яких дані правові норми можуть бути застосовані, та оскільки суд однозначно переконаний в тому, що відповідно до вимог частини другої статті 65 КК України, визначена даним вироком міра покарання, а саме у виді обмеження волі, є достатньою для виправлення обвинуваченого та попередження нових кримінальних правопорушень.
На переконання суду, таке покарання, перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного, адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому порушенню. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад кримінального правопорушення та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винної. Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому кримінальному правопорушенню, так як категорія справедливості передбачає, що покарання за кримінальне правопорушення повинно бути домірним кримінальному правопорушенню.
Запобіжний захід ОСОБА_3 у цьому провадженні не обирався, клопотань про обрання запобіжного заходу від прокурора не надходило.
Процесуальні витрати у даному кримінальному провадженні відсутня.
Речові дока у даному кримінальному провадженні відсутня.
Цивільний позов у справі не заявлявся, потерпілих немає, майнову шкоду нікому не заподіяно.
На підставі викладеного та керуючись статтями 368-371, 373-374, 376, 381-382 КПК України, суд,
ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого частиною другою статті 389 КК України, та призначити йому покарання у виді 1 (одного) року обмеження волі.
На підставі статей 71, 72 КК України, за сукупністю вироків до покарання, призначеного цим вироком, частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Дніпровського районного суду міста Києва від 24 вересня 2024 року та остаточно призначити ОСОБА_3 покарання у виді 1 (одного) року 10 (десяти) днів обмеження волі.
Строк відбуття покарання засудженому ОСОБА_3 рахувати з дня його прибуття та постановки на облік у виправний центр за місцем відбуття покарання, після набрання цим вироком законної сили.
Запобіжний захід ОСОБА_3 у цьому провадженні не обирався, клопотань про обрання запобіжного заходу від прокурора не надходило.
Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд міста Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі, якщо вирок було ухвалено без виклику особи, яка його оскаржує, в порядку передбаченому статтею 382 цього Кодексу, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
У відповідності до частини першої статті 394 КПК України вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому статями 381 та 382 цього Кодексу, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку за результатами розгляду обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надіслати учасникам судового провадження.
Суддя Дніпровського районного суду
міста Києва ОСОБА_1