Номер провадження 2/754/3500/26
Справа №754/4655/25
Іменем України
30 березня 2026 року м.Київ
Деснянський районний суд міста Києва
під головуванням судді Бабко В. В.
за участю секретаря судового засідання Денисової К. А.
за участю:
позивача ОСОБА_1
представника позивача - адвоката Седун Д. В.
представника відповідача - адвоката Шутова О. О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного Товариства "Дельта Банк", Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвест-Кредо", третя особа: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чернелюх Людмила Василівна про визнання дій неправомірними, визнання договору іпотеки виконаним, визнання недійсним договору відступлення прав вимоги, скасування запису про іпотеку,
Позивачка звернулась до суду з позовом про визнання дій неправомірними, визнання договору іпотеки виконаним, визнання недійним договору відступлення прав вимоги, скасування запису про іпотеку.
Позивачка свої позовні вимоги мотивує тим, що 10.12.2012 між ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний Договір № К1713442, відповідно до умов якого позичальниці було надано кредит в розмірі 150000,00грн під 16% річних з кінцевим терміном повернення до 09.12.2017. Також кредитним Договором було забезпечено виконання зобов'язань щодо повернення кредиту, житловою нерухомістю, а саме: квартирою АДРЕСА_1 . Позивачка сумлінно виконувала свої зобов'язання за кредитним договором. У подальшому 02.10.2015 НБУ за пропозицією фонду гарантування вкладів фізичних осіб ухвалив рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідації ПАТ «Дельта Банк». 21.09.2019 позивачка отримала від банка листа з повідомленням про те, що право вимоги за кредитним договором буде виставлено на відкритих торгах. 20.09.2019 позивачка сплатила кінцеву заборгованість в розмірі 43312,53грн та подала до банку заву про отримання довідки про відсутність заборгованості, однак довідки так і не отримала. Натомість позивачка отримала відповідь, що банк відступив право вимоги за кредитним договором та договором іпотеки ТОВ «Інвест Кредо». На звернення позивачки, ПАТ «Дельта Банк» надав розрахунок заборгованості за кредитним договором, з якого вбачалось, що заборгованість за кредитом, за відсотками відсутня, але банк безпідставно нарахував комісію станом на 30.06.2020 в розмірі 900,00грн. На підставі цієї заборгованості включив кредитний договір та договір іпотеки до Договору про відступлення прав вимоги. Позивачка не погоджується з протиправними діями ПАТ «Дельта Банк» та просить визнати дії ПАТ «Дельта Банк» неправомірними при нарахуванні заборгованості по комісії по кредитному договору № К-1713442 від 10.12.2012, та включення до Договору № 2291/К про відступлення прав вимоги від 30.07.2020. Визнати договір іпотеки № б/н від 10.12.2012 виконаним повністю та припинити його. Визнати недійним договір відступлення прав вимоги за кредитними договорами № 2291/К від 20.07.2020 укладеним між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «ФК «Інвест Кредо» в частині відступлення прав вимоги за кредитним договором № К-1713442 від 10.12.2012 та іпотечним Договором № б/н від 10.12.2012. Скасувати запис про іпотеку та обтяження нерухомого майна № 37479237 від 10.12.2012, а саме квартири АДРЕСА_1 .
18.04.2025 ухвалою Деснянського районного суму м. Києва, відкрито провадження у справі, призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження, визначено відповідачу п'ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.
03.08.2025 до суду від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з питань безпосереднього виведення АТ «Дельта Банк» з ринку, надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого зазначено, що підписавши кредитний Договір № К-1713442 від 10.12.2012, позивачка добровільно взяла на себе обов'язок сплачувати кредитору одноразово комісію за надання кредиту в розмірі 0,99% річних від суми кредиту, а також щомісячну комісію за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 0,6% річних від суми кредиту. Як підтверджується розрахунком заборгованості, позивачка не погасила повністю заборгованість за кредитним договором. Таким чином позивачкою не доведено обставин повного виконання основного зобов'язання та відповідно й похідного від нього забезпечувального зобов'язання (іпотеки). Також у відзиві зазначають, що позивачкою пропущений трирічний строк звернення до суду з цим позовом. Зазначають, що 24.03.2020 через електронний майданчик оператора електронних торгів українська універсальна біржа відбувся відкритий електронний аукціон (торги) з продажу кредитного портфелю, до яких входили права вимоги (майнові права) АТ «Дельта Банк» до ОСОБА_1 за кредитним договором та похідним від нього іпотечним договором. Переможцем аукціону було визначено ТОВ «ФК «Інвест Кредо», в результаті чого було укладено договір про відступлення прав вимоги № 2291/К від 20.07.2020. На підставі викладеного просять відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
15.07.2025 до суду від ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої зазначено, що відповідач посилається на п. 1.3. кредитного договору, відповідно до якого позичальниця добровільно взяла на себе обов'язок сплачувати кредитору одноразово комісію за надання кредиту в розмірі 0,99% річних від суми кредиту, а також щомісячну комісію за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 0,6% річних від суми кредиту. Однак в п. 1.1. Договору зазначено, що кредитор надає позичальнику у тимчасове користування на умовах повернення, строковості, платності забезпеченості та цільового характеру використання грошові кошти в сумі 150000,00грн. Тобто за будь-якого тлумачення цього договору комісія могла бути нарахована на суму кредитної заборгованості. Однак аналіз розрахунку заборгованості перед банком, станом на 16.07.2020, в частині заборгованості за тілом кредиту та відсотками, становить 0,00грн з 01.10.2019, далі ця заборгованість знову не поновлюється. Однак згідно із даних, наведених в цьому ж розрахунку зазначено, що позивачка має заборгованість за комісією в розмірі 900,00грн з 01.06.2020, що суперечить умовам договору.
Позивачка ОСОБА_1 та її представник - адвокат Седун Д. В. в судовому засідання позов підтримували в повному обсязі та просили його задовольнити.
Представник Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з питань безпосереднього виведення АТ «Дельта Банк» з ринку, в судовому засіданні позовні вимоги не визнавав. Просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
ТОВ «ФК «Інвест Кредо» в судові засідання свого представника не направляли. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, причину неявки представника суду не повідомлено.
Приватний нотаріус Чернелюх Л. В. в судові засідання не з'являлися. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, причину неявки суду не повідомлено.
Ураховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає за можливе вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів та ухвалити рішення по справі.
Стаття 263 ЦПК України регламентує, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно із статтями 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів
Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.
Згідно із статтями 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір.
Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.
Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Дослідивши повно та всебічно обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази, виходячи зі свого внутрішнього переконання, суд дійшов висновку, що позов підлягає до часткового задоволення, з таких підстав.
Суд установив такі факти та їм правовідносини.
10.12.2012 між ОСОБА_1 та ПАТ «Дельта Банк» було укладено кредитний Договір № К-1713442.
Згідно із п. 1.1. Договору, кредитор надає позивальнику у тимчасове користування на умовах повернення, строковості, платності забезпеченості та цільового характеру використання грошові кошти в сумі 150000,00грн з кінцевим терміном повернення кредиту до 09.12.2017.
Відповідно до п. 1.1.1 Договору, плата за користування кредитом у вигляді процентів становить: 16,00% річних у разі якщо позичальником виконуються всі умови цього договору належним чином; 21,00% річних у разі невиконання позичальником будь-якого із зобов'язань; 21,00% річних у разі прострочення кінцевого терміну повернення кредиту.
Пунктом 1.3. Договору визначено, що позичальник сплачує кредитору: одноразово комісію за надання кредиту в розмірі 0,99% від суми кредиту; щомісячно комісію за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 0,6% від суми кредиту.
Згідно із п. 1.5. Договору, забезпеченням позичальником виконання своїх зобов'язань, щодо повернення кредиту, сплата нарахованих процентів за користування кредитом, комісій, можливих штрафних санкцій та пені, а також інших витрат на здійснення забезпечення іпотекою вимоги за цим Договором виступає забезпечення, а саме: іпотека нерухомого майна: квартирою АДРЕСА_1 ; порука фізичної особи ОСОБА_2
10.12.2012 Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ковальчуком С. П. було посвідчено Іпотечний договір, № запису 10984, укладений між ПАТ «Дельта Банк» (іпотекодержатель) та ОСОБА_3 (іпотекодавець 1), ОСОБА_2 (іпотекодавець 2), ОСОБА_4 (іпотекодавець 3).
Відповідно до п. 2 Договору, іпотекодавці з метою забезпечення належного зобов'язання позичальником, що випливає з кредитного договору передають, а іпотекодержатель приймає в іпотеку в порядку і на умовах, визначених цим Договором, нерухоме майно, а саме квартиру АДРЕСА_1 , яка належить іпотекодавцям на підставі Свідоцтва права власності на житло виданого 01.07.2004 Відділом державного житлового фонду Деснянської районної у місті Києві державної адміністрації.
21.08.2019 ОСОБА_1 отримала від «Дельта Банк» лист, з якого вбачалось, що право вимоги за кредитним Договором № К1713442 від 10.12.2012 буде виставлено для індивідуального продажу на відкритих торгах (аукціоні) 12.09.2019. Заборгованість за кредитним договором становить 56166,95грн.
06.09.2019 ОСОБА_1 сплатила 16000,00грн у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № К1713442 від 10.12.2012, що підтверджується квитанцією № 2823976.
20.09.2019 ОСОБА_1 сплатила 43312,53грн у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № К1713442 від 10.12.2012, що підтверджується квитанцією № 2823976.
Як убачається з розрахунку заборгованості за договором кредиту № К1713442 від 10.12.2012, у ОСОБА_1 , станом з 01.09.2019 заборгованість за кредитним договором становить 0,00грн. Та станом на 01.09.2019 заборгованість по комісії становить 0,00грн. Натомість загальна сума заборгованості станом на 16.07.2020 становить 900,00грн (комісія).
25.06.2020, згідно із Протоколу електронного аукціону № UA-EA-2020-06-12-000026-b, переможцем за лотом: кредитний портфель, що складається з прав вимоги та інших майнових прав за кредитними договорами, які укладались з фізичними особами: 76 кредитних договорів що забезпечені іпотекою, 4 кредитними договорами, що забезпечені транспортними засобами 1 беззаставним кредитним договором - визначено ТОВ «ФК Інвест Кредо»
20.07.2020 між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «ФК Інвест Кредо» було укладеного договір про відступлення прав вимоги № 2291/К, відповідно до умов якого банк відступає новому кредитору належні банку, а новий кредитор набуває права вимоги банку до позичальників та/або заставодавців (іпотекодавців) та або поручителів, зазначених у додатку № 1 до цього договору, включаючи права вимоги до правонаступників боржників за кредитними договорами (договорами про надання кредиту (овердрафту)) та/або договорами поруки, та/або договорами іпотеки з урахуванням усіх змін, доповнень та додатків до них згідно реєстру у додатках № 1 до цього договору.
16.02.2022 ОСОБА_1 отримала від «Дельта Банк» листа, з якого вбачалось, що в межах процедури реалізацій майна банку, в якому запроваджено ліквідаційну процедуру, на підставі Договору № 2291/К про відступлення прав вимоги за кредитними договорами від 20.07.2020, Банк відступив право вимоги за кредитним договором № К1713442 від 10.12.2012 до ТОВ «ФК «Інвест Кредо».
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України - завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Статтею 8 Конституції України, кожному гарантується звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина.
Відповідно до частини першою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Стаття 4 ЦПК України, передбачає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
Установивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, про захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту їх порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу в захисті, встановивши безпідставність та (або) необґрунтованість заявлених вимог.
З урахуванням викладеного для вирішення спору, який виник на підставі звернення до суду позивача, який вважає порушеними, невизнаними або оспореними свої, зокрема майнові права, суду необхідно встановити наявність у позивача такого права, факт його порушення і у зв'язку із зазначеним з'ясувати, чи правильний спосіб захисту свого права обрано позивачем при зверненні до суду.
Верховний Суд зазначає, що судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Такі висновки сформульовані у пункті 63 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18 (провадження № 12-204гс19), пункті 50 постанови Великої Палати Верховного Суду від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (провадження № 12-52гс20).
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Як передбачено частиною першою статті 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
У частині першій статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому.
За змістом статей 610, 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом. У разі порушення боржником строків сплати чергових платежів, передбачених договором, відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України кредитор протягом усього часу - до встановленого договором строку закінчення виконання останнього зобов'язання вправі заявити в суді вимоги про дострокове повернення тієї частини позики (разом з нарахованими процентами - стаття 1048 ЦК України), що підлягає сплаті.
Отже, у випадку настання строку виконання зобов'язання за кредитним договором, у тому числі і випадку, передбаченому частиною другою статті 1050 ЦК України, позичальник повинен повернути кредитору позику у повному обсязі та нараховані на час повернення проценти.
З доданих стороною позивача квитанцій, платіжних доручень та розрахунку заборгованості суд беззаперечно встановив, що станом на 01.09.2019 позивачка не мала перед первісним кредитором ПАТ «Дельта Банк» заборгованості за кредитним договором № К1713442 від 10.12.2012, як за тілом кредиту так і за відсотками разом з комісією.
Відповідно до частини першої статті 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Згідно з частиною першою статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя (частина перша статті 554 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.
Закон України "Про іпотеку" є спеціальним законом щодо врегулювання правовідносин з приводу іпотечного майна.
У статті 1 Закону України "Про іпотеку" визначено, що іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
За змістом статті 11 Закону України "Про іпотеку" іпотекодавець (майновий поручитель) несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання в межах вартості предмета іпотеки.
Іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору (частина п'ята статті 3 Закону України "Про іпотеку").
Зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом (частина перша статті 598 ЦК України).
Однією з таких підстав, встановлених законом, є виконання, проведене належним чином (стаття 599 ЦК України).
Оскільки у статті 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, а тому з часу зарахування на банківський рахунок сум, стягнутих за рішенням суду або добровільно сплачених позичальником на вимогу про дострокове повернення позики, ці зобов'язання вважаються припиненими.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про іпотеку" іпотека припиняється у разі припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору.
За системним аналізом зазначених норм права іпотека припиняється у разі припинення основного зобов'язання, зокрема, на підставі виконання. При цьому законодавство не вимагає від іпотекодавця будь-яких дій, пов'язаних з припиненням іпотеки, оскільки за відсутності іншої обґрунтованої заборгованості іпотека припиняється за фактом виконання основного зобов'язання.
Отже, за відсутності обґрунтованої заборгованості позичальника та вимог кредитора на момент виконання рішення суду про стягнення заборгованості та припинення у зв'язку із цим основного зобов'язання - іпотека припиняється.
Обмеження речових прав на нерухоме майно (обтяження нерухомого майна) - це обмеження або заборона розпорядження нерухомим майном, установлена відповідно до правочину (договору), закону або актів органів державної влади, місцевого самоврядування, їх посадових осіб, прийнятих у межах повноважень, визначених законом (абзац п'ятий частини першої статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у редакції, чинній на час укладення іпотечного договору).
Відповідно до частини третьої статті 44 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" після припинення обтяження обтяжувач самостійно або на письмову вимогу боржника чи особи, права якої порушено внаслідок наявності запису про обтяження, протягом п'яти днів зобов'язаний подати держателю або реєстратору Державного реєстру заяву про припинення обтяження і подальше вилучення відповідного запису з Державного реєстру. У разі невиконання цього обов'язку обтяжувач несе відповідальність за відшкодування завданих збитків.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження.
Відповідно до статті 74 Закону України "Про нотаріат", одержавши повідомлення установи банку, підприємства чи організації про погашення позики (кредиту), повідомлення про припинення іпотечного договору або договору застави, а також припинення чи розірвання договору довічного утримання, звернення органів опіки та піклування про усунення обставин, що обумовили накладення заборони відчуження майна дитини, нотаріус знімає заборону відчуження жилого будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна.
Записи про державну реєстрацію обтяжень нерухомого майна, а також іпотеки за належного виконання у повному обсязі забезпеченого іпотекою основного зобов'язання за кредитним договором є перешкодами в реалізації власником права розпорядження відповідним майном.
Схожих за змістом висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 26 січня 2022 року у справі № 127/26402/20 (провадження № 61-12159св21) та від 25 червня 2024 року у справі № 646/5878/20 (провадження № 61-1152св23).
У той же час необхідно зазначити, що заміна кредитора у зобов'язанні не впливає на його зміст зобов'язального правовідношення, а відтак права боржника щодо нового кредитора залишаються такими, як і його права щодо первісного кредитора. У разі заміни кредитора законодавчо передбачено способи захисту інтересів як боржника (стаття 518 ЦК України), якому надається право висувати проти вимоги нового кредитора ті ж самі заперечення, які він мав проти первісного кредитора (наприклад зустрічні вимоги до первісного кредитора, заперечення, пов'язані із простроченням первісного кредитора, наявністю обставин непереборної сили тощо), так і нового кредитора (стаття 519 ЦК України), перед яким старий кредитор буде відповідати у зобов'язанні за недійсність переданої йому вимоги.
Отже, законодавством не встановлено підстав недійсності договору щодо відступлення права вимоги у разі передачі вимоги за зобов'язанням, із розміром якого сторона не погоджується, або якщо окремі складові такої заборгованості нараховані безпідставно. Обставини, пов'язані з фактичним виконанням чи невиконанням, чи частковим виконанням зобов'язань за відповідним договором не визначаються нормами матеріального права як підстава для визнання недійсним правочину щодо відступлення права вимоги за такими договорами (договору цесії). Питання про належне чи неналежне виконання сторонами зобов'язань за кредитним договором, право вимоги за яким передавалося за оспорюваним договором, підлягає дослідженню у межах спору про стягнення заборгованості та не впливає на дійсність договору про відступлення права вимоги.
Сам по собі факт укладення договору про відступлення права вимоги не створює для позивача безумовного обов'язку сплатити борг саме у такому розмірі, який зазначено у оспорюваному договорі під час його виконання. У разі отримання відповідної вимоги від нового кредитора, позивач не позбавлений права висловлювати свої заперечення проти такої вимоги на підставі наявних у нього доказів за основним зобов'язанням, що виникло на підставі кредитного договору.
Подібних за своїм змістом правових висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 16 жовтня 2018 року у справі № 914/2567/17, від 19 листопада 2019 року у справі № 924/1014/18, від 28 січня 2020 року у справі № 924/1208/18, від 19 лютого 2020 року № 639/4836/17.
Позивачем не наведено обставин, з якими чинне законодавство України пов'язує можливість визнання недійсним спірного правочину.
Отже суд вважає, що укладений договір відступлення прав вимоги від 20.07.2020 № 2291/К між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «ФК «Інвест-кредо» не суперечить приписам чинного законодавства України, вчинений учасниками, які мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, відповідав їхній внутрішній волі та спрямований на реальне настання правових наслідків, а тому не може вважатися недійсним з підстав, наведених позивачем, і така вимога не підлягає до задоволення.
До того ж вимога про визнання договору іпотеки виконаним не є ефективним захистом, оскільки правова природа договору іпотеки випливає з кредитного договору і слід пам'ятати, що він може виникати тільки як додатковий забезпечувальний договір основного зобов'язання. Тобто немає кредитного договору, то й немає іпотечного договору.
Таким чином враховуючи зазначене вище та встановивши, що ОСОБА_1 виконали свої зобов'язання за Кредитним договором від 10.12.2012 № К-1713442 шляхом повного погашення усієї суми заборгованості за цим договором. Суд вважає, що нарахована сума комісії в розмірі 900грн через практично рік після повного погашення суми заборгованості не могла нараховуватися. По-перше суду не надано належних та допустимих доказів з якої суми заборгованості встановлене таке нарахування. По-друге таке нарахування суперечить не тільки умовам кредитного договору, а і нормам цивільного законодавства Українита Закону України «Про споживче кредитування». Крім того такі комісії можливо вважати нікчемними, оскільки надання кредиту - це послуга, за яку споживач не має платити додатково щомісяця.
Водночас суд вважає, що окремо вимога про визнання дій ПАТ «Дельта Банк» неправомірними щодо нарахування комісії в цій справі не є ефективним способом захисту, оскільки встановивши, що таке нарахування не підтверджено будь-якими доказами є підставою про визнання повного виконання кредитного договору.
Отже суд дійшов висновку про наявність підстав, передбачених статтею 17 Закону України "Про іпотеку", для визнання припиненим зобов'язання за іпотечним договором та, як наслідок, для задоволення позовних вимог про скасування запису про іпотеку та зняття обтяжень нерухомого майна, що є предметом іпотеки.
У п. 33 рішення ЄСПЛ від 19.02.2009 року у справі "Христов проти України" суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч.1 ст.6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.
Конституція України, проголосивши Україну соціальною, правовою державою, визначила зміст і спрямованість діяльності держави, зокрема її обов'язок щодо утвердження, забезпечення і гарантування прав і свобод людини (статті 1,3 Конституції України).
Згідно зі ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Відповідно до ст. 8 Загальної декларації прав людини, кожна людина має право на ефективне поновлення у правах компетентними національними судами в разі порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом.
Таким чином, на основі повно та всебічно з'ясованих обставин, на які посилається позивачка, як на підставу своїх вимог, підтверджених доказами, перевірених в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України підлягає до стягнення з відповідачів на користь позивачки судові витрати за сплату судового збору у розмірі 3699,00грн, а саме з кожного по 1849,50грн.
Керуючись Конституцією України, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, Законом України «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень», Законом України «Про іпотеку», Законом України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", Законом України "Про нотаріат", статтями 11, 16, 321, 328, 514-519, 546, 553, 554, 575, 598, 599, 610, 612, 627, 629, 1048, 1050, 1054 ЦК України, статтями 7, 10, 76-81, 133, 141, 263-265, 268 ЦПК України, суд,
Позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного Товариства "Дельта Банк", Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвест-Кредо", третя особа: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чернелюх Людмила Василівна про визнання дій неправомірними, визнання Договору іпотеки виконаним, визнання недійсним Договору відступлення прав вимоги, скасування запису про іпотеку - задовольнити частково.
Визнати Іпотечний договір від 10.12.2012, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ковальчуком С. П., зареєстрований за № 10985 - припиненим.
Скасувати запис про іпотеку та обтяження нерухомого майна № 37479237 від 10.12.2012, а саме квартири АДРЕСА_1 .
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Публічного акціонерного Товариства "Дельта Банк", Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвест-Кредо", третя особа: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чернелюх Людмила Василівна про визнання дій неправомірними, визнання договору іпотеки виконаним, визнання недійсним договору відступлення прав вимоги - відмовити.
Стягнути з Публічного акціонерного Товариства "Дельта Банк", Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвест-Кредо" на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 3699,00грн, а саме з кожного по 1849,50грн.
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_2 .
Відповідач: Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк», ЄДРПОУ 34047020, місцезнаходження за адресою: м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 17.
Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвст Кредо», ЄДРПОУ 39761587, місцезнаходження за адресою: м. Київ, вул. Ярославів Вал, 13/2 Б.
Третя особа: Приватний нотаріус Чернелюх Людмила Василівна, місцезнаходження за адресою: АДРЕСА_3 .
Повний текст рішення складено та підписано 30.03.2026.
Суддя В. В. Бабко