cправа № 752/21462/25
провадження №: 2/752/1767/26
11.03.2026 року суддя Голосіївського районного суду міста Києва Мазур Ю.Ю., розглянувши в приміщені суду м. Києва в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
У листопаді 2025 року позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст капітал», в особі представника Столітнього М.М., звернулося до Голосіївського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Свої вимоги мотивувало тим, що 08.01.2024 року між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» (первісний кредитор) та ОСОБА_1 укладено електронний Договір № 1375573 про надання споживчого кредиту. Договір було укладено за допомогою Інформаційно-комунікаційної системи ТОВ «СЛОН КРЕДИТ», відповідно до Правил надання коштів у кредит ТОВ «СЛОН КРЕДИТ», розміщених на їх сайті «SlonCredit». Договір підписано відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора «Х435».
На умовах, встановлених Договором, ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» зобов'язувалося надати клієнту грошові кошти в гривні на умовах строковості, зворотності, платності, шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача № НОМЕР_1 , а відповідач, в свою чергу, зобов'язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов'язки, передбачені договором.
Згідно умов Договору, сума кредиту становить 3000,00 грн., строк кредиту 360 днів, періодичність платежів зі сплати процентів кожні 15 днів, стандартна процентна ставка становить 2,50 % в день.
ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» свої зобов'язання перед відповідачем за вказаним кредитним договором виконало та за допомогою платіжного провайдера через систему Pay Tech надало їй кредит у сумі 3000,00 грн. шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача № НОМЕР_1 .
24.12.2024 року між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» укладено Договір факторингу № 24122024, згідно з умовами якого, ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» відступило ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» право грошової вимоги за кредитним договором, про що відповідачу було повідомлено шляхом направлення на електронну пошту, зазначену при укладенні кредитного договору, відповідного повідомлення.
Заборгованість за кредитним договором відповідача склала: сума кредиту - 3000,00 грн., сума процентів за користування кредитом - 24525,00 грн., 675 грн. - нараховані позивачем проценти за 9 календарних днів, а всього 28200,00 грн.
Посилаючись на те, що відповідач не виконав свого обов'язку за кредитним договором, позивач просить позов задовольнити, стягнути на користь позивача суму заборгованості в розмірі 28200,00 грн., 10000,00 грн. витрат на правову допомогу та 2422,40 грн. сплаченого судового збору.
Разом з вищезазначеним позивач просить в порядку ч. 10, 11 ст. 265 ЦПК України органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання цього рішення, нараховувати інфляційні втрати і 3% річних відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України за формулою: Розрахунок інфляційних втрат: І = ((si * s): 100) - 5, де І - сума інфляційних втрат; si - індекс інфляції за певний період; - сума заборгованості; 100 - переведення відсотків, Розрахунок 3 % річних: С* 3:100: 365 * Дн., де С - сума основного боргу; 3 - 3% річних; 100 - переведення відсотків; 365 - кількість днів у році; Дн. - кількість днів прострочення, починаючи з дати набрання рішення суду законної сили до моменту виконання рішення в частині задоволеної суми заборгованості і стягнути отриману суму інфляційних втрат і 3 % річних з ОСОБА_1 (дата народження - ІНФОРМАЦІЯ_1 ), на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст капітал». Роз?яснити органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення суду, що у разі часткової сплати основного боргу, інфляційні втрати і 3% річних нараховуються на залишок заборгованості, що залишився, при цьому день часткової оплати не включається до періоду часу, за який може здійснюватися таке нарахування.
Ухвалою від 15.09.2025 року відкрито провадження в указаній справі. Розгляд справи визначено проводити у порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін.
Заперечення щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до суду не надходили.
Від представника позивача разом із позовною заявою надійшло клопотання про витребування доказів, а саме витребувати у АТ КБ «ПриватБанк» підтвердження факту належності платіжної картки НОМЕР_1 ОСОБА_1 , а також підтвердження зарахування коштів.
Відповідачем відзиву на позовну заяву не подано.
Статтею 13 ЦПК України визначено принцип диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до якого суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до вимог ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує зокрема: чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; які правовідносини випливають зі встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Отже, суд розглядає справу за наявними у справі доказами, які надані сторонами.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до наступного.
Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 08.01.2024 року між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» (первісний кредитор) та ОСОБА_1 укладено електронний Договір № 1375573 про надання споживчого кредиту. Договір було укладено за допомогою Інформаційно-комунікаційної системи ТОВ «СЛОН КРЕДИТ», відповідно до Правил надання коштів у кредит ТОВ «СЛОН КРЕДИТ», розміщених на їх сайті «SlonCredit». Договір підписано відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора «Х435».
На умовах, встановлених Договором, ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» зобов'язувалося надати клієнту грошові кошти в гривні на умовах строковості, зворотності, платності, шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача № НОМЕР_1 , а відповідач, в свою чергу, зобов'язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов'язки, передбачені договором.
Згідно умов Договору, сума кредиту становить 3000,00 грн., строк кредиту 360 днів, періодичність платежів зі сплати процентів кожні 15 днів, стандартна процентна ставка становить 2,50 % в день.
ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» свої зобов'язання перед відповідачем за вказаним кредитним договором виконало та за допомогою платіжного провайдера через систему Pay Tech надало їй кредит у сумі 3000,00 грн. шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача № НОМЕР_1 .
24.12.2024 року між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» укладено Договір факторингу № 24122024, згідно з умовами якого, ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» відступило ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» право грошової вимоги за кредитним договором, про що відповідачу було повідомлено шляхом направлення на електронну пошту, зазначену при укладенні кредитного договору, відповідного повідомлення. Перехід права вимоги підтверджується також витягом з реєстру боржників до договору факторингу.
Переказ грошових коштів у сумі 3000,00 грн. ОСОБА_1 підтверджується доданою до матеріалів справи довідкою ТОВ «Пейтек» про перерахування 08.01.2024року коштів на банківську картку (маска картки) № НОМЕР_1 .
Відповідно до наданого первісним кредитором ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» розрахунку заборгованості за кредитом, заборгованість відповідача складає 28200,00 грн., з яких: 3000,00 грн. - сума заборгованості за основним боргом (сумою кредиту) та 24525,00 грн. - сума заборгованості за процентами, нарахованими первісним кредитором.
Також, судом з'ясовано, що 24.12.2024 року між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» укладено Договір факторингу № 24122024, згідно з умовами якого, ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» відступило ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» право грошової вимоги за кредитним договором, про що відповідачу було повідомлено шляхом направлення на електронну пошту, зазначену при укладенні кредитного договору, відповідного повідомлення.
Умовами Договору передбачено, що відповідно до п. 4.1. ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» має право укладати договори щодо відступлення права вимоги за Договором або Договором факторингу з будь - якою третьою особою без окремої згоди споживача, але з обов'язковим повідомленням споживача про таке відступлення протягом 10 робочих днів із дати такого відступлення у спосіб, визначений ч. 1 ст. 25 Закону України «Про споживче кредитування», що забезпечить доведення до відома споживача такого факту.
Відповідно до п. 1.3. Договору факторингу № 24122024 від 24.12.2024 ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» зобов'язується протягом 10 (десяти) робочих днів з дати відступлення права вимоги за договором про споживчий кредит Фактору, повідомити боржників про відступлення права вимоги та про передачу їх персональних даних Фактору, надати інформацію передбачену чинним законодавством про Фактора, шляхом повідомлення в особистому кабінеті боржника, та/або відправлення текстового повідомлення (sms-повідомлення) на зазначену в анкеті боржника електронну адресу та/або телефонний номер.
Окрім того, позивачем після отримання права вимоги до відповідача нараховано проценти за 9 календарних днів (з 25.12.2024 року по 02.01.2024 року) в межах строку дії Договору та згідно умов Договору (3000,00 грн.*2,50%=119,40 грн.*9 календарних днів = 675,00 грн.).
Про відступлення права вимоги відповідач повідомлявся представниками позивача, про що відповідачу було повідомлено в особистому кабінеті, відповідним повідомленням.
Суд залишає без задоволення клопотання про витребування доказів, а саме витребування у АТ КБ «ПриватБанк» підтвердження факту належності платіжної картки НОМЕР_1 ОСОБА_1 , а також підтвердження зарахування коштів, так як матеріали справи містять відомості щодо оплати, що раніше встановлювалось судом.
В ч. 1 ст. 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Згідно зі ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» (в редакції чинній на день виникнення правовідносин) зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Згідно з ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію».
Як регламентовано в ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Частиною 5 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
За змістом ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу.
Зобов'язання, згідно із ст. 526 ЦК України, має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Порушення боржником умов договору є цивільним правопорушенням, оскільки ст. 629 ЦК встановлює принцип обов'язковості виконання договору.
Крім того, ч. 2 ст. 1050 ЦК України встановлено, що, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Згідно з ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно зі ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відповідно до ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
За ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно правового висновку Великої Палати Верховного Суду №202/4494/16-ц від 31.10.2018 року право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України.
Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.
Отже, 08.01.2024 виникли договірні відносини між первісним кредитором ТОВ «СЛОН КРЕДИТ», правонаступником якого є позивач, та відповідачем у зв'язку з укладенням Договору № 1375573 про надання споживчого кредиту.
Даний договір разом з Паспортом споживчого кредиту, укладені в електронній формі у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», що повністю підтверджується матеріалами справи.
ОСОБА_1 отримала кредитні кошти і в неї виникло зобов'язання повернути їх, у розмірах та у строки, зазначені в кредитному договорі.
Однак, відповідач передбачені кредитним договором зобов'язання щодо своєчасності погашення кредиту та сплати нарахованих відсотків за користування кредитом належним чином не виконала, внаслідок чого, в неї виникла заборгованість, у загальному розмірі 28200,00 грн.
На час розгляду справи відповідачем не надано доказів погашення зазначеної вище простроченої заборгованості.
ТОВ «ФК «Фінтраст капітал» є правонаступником первісного кредитора, що свідчить про належні правові підстави для переходу права вимоги до відповідача та товариство вправі вимагати захисту порушених прав у судовому порядку шляхом примусового стягнення з боржника коштів.
Надані позивачем розрахунки повністю відповідають умовам та строкам вищевказаного Договору про надання споживчого кредиту. Нарахування процентів як первісним кредитором так і в подальшому його правонаступником, (позивачем) здійснені відповідно до умов та строку дії Договору.
Крім того, відповідач не надав суду доказів, які спростовували б розмір заборгованості, а відтак надані позивачем розрахунки заборгованості за відсутності альтернативного розрахунку від відповідача, приймаються судом як достовірні.
Стосовно позовної вимоги щодо нарахування в порядку ч. 10, 11 ст. 265 ЦПК України інфляційних втрат і 3 % річних відповідно до ст. 625 ЦК України органом, що здійснюватиме примусове виконання цього рішення, суд зазначає наступне.
Встановлено, що станом на дату звернення з позовною заявою до суду відповідач не повернув позивачеві кошти відповідно до умов кредитного договору, доказів на спростування цього відповідач не надав.
Як передбачено ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання за вимогою кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлено договором або законом.
Формулювання ст. 625 ЦК України, коли нарахування процентів тісно пов'язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому 3 % річних не є неустойкою у розумінні положень ст. 549 ЦК України.
У п. 45 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц зазначено, що: «у ст. 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань».
За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України нараховані на суму боргу інфляційні втрати та 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування ним утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
У постановах Великої Палати Верховного Суду від 08 листопада 2019 у справі № 127/15672/16-ц, від 23 червня 2020 у справі № 536/1841/15-ц зроблено висновок, що внаслідок невиконання боржником грошового зобов'язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених ст. 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).
З огляду на викладені висновки Верховного Суду, які відповідно ч. 4 ст. 263 ЦПК України враховуються судом щодо застосування норм права в подібних правовідносинах, суд дійшов висновку, що позивач вправі вимагати від відповідача застосування наслідків порушення виконання рішення у виді сплати процентів річних та інфляційних втрат, передбачених ст. 625 ЦК України.
Як передбачено ч. 10, 11 ст. 265 ЦПК України, суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування. Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу.
Частинами 10, 11 ст. 265 ЦПК України кореспондують норми ч. 11, 12 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження», які конкретизують порядок виконавчих дій виконавця щодо нарахування пені, відсотків до моменту виконання рішення суду за алгоритмом (формулою), визначеним у рішенні суду. Зокрема врегульовано, що якщо у виконавчому документі про стягнення боргу зазначено про нарахування відсотків або пені до моменту виконання рішення, виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження розраховує остаточну суму відсотків (пені) за правилами, визначеними у виконавчому документі; до закінчення виконавчого провадження виконавець за заявою стягувача перераховує розмір остаточної суми відсотків (пені) які підлягають стягненню з боржника, не пізніше наступного дня з дня надходження заяви стягувача про такий перерахунок, про що повідомляє боржника не пізніше наступного дня після здійснення перерахунку.
Правила ч. 10, 11 ст. 265 ЦПК України встановили виняток із зазначеного загального правила, надавши суду повноваження за результатами з'ясування характеру та правової природи матеріальних відносин між сторонами у справах про стягнення боргу, на який нараховують відсотки або пеню, продовжити нарахування відсотків або пені на період після ухвалення такого судового рішення. Правова мета приписів ч. 10, 11 ст. 265 ЦПК України передовсім полягає у наданні суду повноважень поширити дію постановленого ним рішення і продовжити нарахування пені або відсотків на майбутнє поза часовими межами, в яких суд розглянув і вирішив спір по суті заявлених позовних вимог про стягнення відповідних пені або відсотків, що має на меті позбавити кредитора потреби звертатися до суду з позовом про стягнення пені або відсотків за наступні періоди невиконання зобов'язання після того, як було ухвалено судове рішення. Формулювання вказаних норми процесуального права визначають право, а не обов'язок суду зазначити в рішенні про таке нарахування, відповідно суд на власний розсуд з урахуванням обставин, що мають істотне значення, як-от: майнового стану відповідача, на основі принципів розумності, справедливості та пропорційності, вирішує питання про можливість у конкретній справі застосовувати приписи ч. 10, 11 ст. 265 ЦПК України. Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великою Палати Верховного Суду від 05 червня 2024 року у справі № 910/14524/22.
Враховуючи викладене з відповідача підлягають стягненню інфляційні витрати та 3% річних відповідно до ст.625 ЦК України.
Суд, враховуючи вищевикладені норми чинного законодавства, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Порядок визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу, розподілу витрат між сторонами визначається ст. 137 ЦПК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Як передбачено ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до ч. 1 та 3 (п. 1) ст. 133 та ч. 1 - 3 ст. 137 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Ч. 1-3 ст. 134 ЦПК України визначають, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов'язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов'язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов'язана зі справою.
Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару не дає, як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару. Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».
Такий правовий висновок було зроблено Верховним Судом в постанові від 06.03.2019 року у справі № 922/1163/18.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Зазначена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16, постанові Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі №199/3939/18-ц та у постанові від 09.06.2020 року у справі № 466/9758/16-ц, у постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18.
До матеріалів справи долучено Договір про надання правової допомоги №10/12-2024 від 10.12.2024, ордер адвоката Столітнього М.М., заявка на виконання доручення до Договору про надання правової (правничої) допомоги, акт прийому-передачі виконаних робіт згідно Договору та рахунок фактура за надання правової допомоги. Разом з цим матеріали справи не містять жодного документу на підтвердження понесених позивачем витрат на правову допомогу у розмірі 10000,00 грн., а саме квитанції до прибуткового касового ордера, платіжного доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касовий чек, тощо.
Згідно ст. 141 ЦПК України позивачем при зверненні до суду з позовом сплачений судовий збір в розмірі 2422,40 грн, який підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 263-265 ЦПК України, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст капітал» (ЄДРПОУ: 44559822, місцезнаходження: м. Київ, вул. Загородня, буд. 15, оф. 118/2) заборгованість за Договором № 1375573 в розмірі 28200 (двадцять вісім тисяч двісті) грн. 00 коп.
В порядку ч. 10, 11 ст. 265 ЦПК України органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання цього рішення, нараховувати інфляційні втрати і 3% річних відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України за формулою: розрахунок інфляційних втрат: І = ((si * s): 100) - s, де І - сума інфляційних втрат; si - індекс інфляції за певний період; s - сума заборгованості; 100 - переведення відсотків; розрахунок 3 % річних: С* 3: 100: 365 * Дн., де С - сума основного боргу; 3 % річних; 100 - переведення відсотків; 365 - кількість днів у році; Дн. - кількість днів прострочення, починаючи з дати набрання рішення суду законної сили до моменту виконання рішення в частині задоволеної суми заборгованості і стягнути отриману суму інфляційних втрат і 3 % річних з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст капітал» (ЄДРПОУ: 44559822, місцезнаходження: м. Київ, вул. Загородня, буд. 15, оф. 118/2).
Роз'яснити органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення суду, що у разі часткової сплати основного боргу, інфляційні втрати і 3% річних нараховуються на залишок заборгованості, що залишився, при цьому день часткової оплати не включається до періоду часу, за який може здійснюватися таке нарахування.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст капітал» (ЄДРПОУ: 44559822, місцезнаходження: м. Київ, вул. Загородня, буд. 15, оф. 118/2) судовий збір у розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп.
В решті позовних вимог - відмовити.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано, або після перегляду рішення в апеляційному порядку, якщо його не скасовано.
Текст рішення виготовлений 26.03.2026.
Суддя Ю.Ю. Мазур