єдиний унікальний номер справи 552/9397/25
номер провадження 2/546/224/26
Іменем УКРАЇНИ
30 березня 2026 року м. Решетилівка Полтавська область
Решетилівський районний суд Полтавської області у складі:
головуючого судді - Лівер І.В.,
за участю секретаря судового засідання - Лободи Н.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором
Представник позивача ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» звернувся до Київського районного суду м. Полтави з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, посилаючись на те, що 26.03.2023 року між ТОВ «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту №689823, відповідно до умов якого відповідачу було надано кредит у розмірі 2000 грн. на умовах визначених кредитним договором, а споживач зобов'язався одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов'язки, передбачені договором. Товариство свої зобов'язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, а саме надало відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк, визначений умовами кредитного договору. Однак, відповідач не виконав належним чином умови кредитного договору, в результаті чого у нього виникла заборгованість в розмірі 14533,29 грн., що складається із заборгованості за тілом кредиту - 1998,99 грн., заборгованості за процентами - 12534,3 грн.
01.02.2024 року ТОВ «Селфі Кредит» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», керуючись главою 47 ЦК України, уклали договір факторингу №01022024, у відповідності до умов якого ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ «Селфі Кредит», включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором №689823 від 26.03.2023 року.
Посилаючись на викладене, представник позивача просить стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за вказаним вище кредитним договором у розмірі 14533,29 грн. та понесені судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 2422,40 грн. та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 8000,00 грн.
Ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 27.11.2025 справу передано за підсудністю до Решетилівського районного суду Полтавської області.
Ухвалою Решетилівського районного суду Полтавської області від 29.12.2025 року відкрито провадження по справі та призначено справу до судового розгляду в порядку спрощеного провадження з викликом сторін, за клопотанням представника позивача витребувано від АТ «А-Банк» додаткові докази.
15.01.2026 до суду від АТ «А-Банк» надійшли витребувані ухвалою суду від 29.12.2025 документи.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, 08.01.2026 представник позивача до суду надіслав клопотання, в якому просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, розгляд справи здійснювати за відсутності представника позивача, проти заочного розгляду справи не заперечував.
Відповідач у судове засідання повторно не з'явився, був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, судові повістки, направлені на адресу реєстрації відповідача, повернулися до суду з відміткою пошти - адресат відсутній за вказаною адресою, будь-яких заяв, клопотань до суду не надав, правом на подання відзиву не скористався.
Відповідно до частини 4 статті 223 Цивільного процесуального кодексу України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення), якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
На підставі викладеного, суд вважає можливим розглянути справу за відсутності відповідачки та, зі згоди позивача, ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням статті 280 Цивільного процесуального кодексу України.
Зважаючи на те, що всі особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з'явилися, відповідно до частини 2 статті 247 Цивільного процесуального кодексу України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Суд, дослідивши докази по справі, дійшов до наступного висновку.
Судом встановлено, що 26.03.2023 року між ТОВ «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту № 689823 (далі кредитний договір).
На умовах цього кредитного договору ТОВ «Селфі Кредит» надало ОСОБА_1 суму кредиту, що становить 2 000,00 грн. строком на 420 днів. Детальні терміни (дати) повернення кредиту та сплати процентів визначені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, що є додатком № 1 до цього договору.
Згідно п. 1.5.1. кредитного договору стандартна процентна ставка становить 2,2 % в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в. п. 1.4. договору. Пунктом 1.5.2. визначена знижена процентна ставка в розмірі 0,01% в день, що застосовується у визначених договором випадках.
Кошти кредиту надаються товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок споживача, уключаючи використання платіжної картки № НОМЕР_1 .
Згідно додатку № 1 до кредитного договору загальна вартість кредиту становить 16 526,00 грн.
Договір про споживчий кредит № 689823 від 26.03.2023 підписаний відповідачем ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором 26.03.2023 о 14:45:13.
Довідкою про ідентифікацію ТОВ «Селфі Кредит» підтвердило ідентифікацію клієнта ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , з яким укладено договір № 689823 від 26.03.2023, що підписаний клієнтом одноразовим ідентифікатором - А861, що був відправлений відповідачу 26.03.2023 на номер телефону: НОМЕР_3 .
Відповідачем ОСОБА_1 підписаний одноразовим ідентифікатором - А861 паспорт споживчого кредиту, в якому також зафіксовані умови кредитування.
Листом № 20251020-506 від 20.10.2025ТОВ «ПЕЙТЕК» підтвердило успішне перерахування коштів на платіжну картку клієнта від ТОВ «Селфі Кредит» на суму 2000,00 грн., номер в транзакції в системі ТОВ «ПЕЙТЕК» - 81dd04a8-780b-44b9-9b84-f4925de62881, номер транзакції в системі ТОВ «Селфі Кредит» - 51f326a26a56df6d4154778ad39807fc, код авторизації - 6В7АСВ, банк-еквайр - АТ «ПУМБ», дата і час створення - 26.03.2023 о 14:47:10, дата і час прийняття в роботу - 26.03.2023 о 14:47:11, дата і час виконання - 26.03.2023 о 14:47:16, призначення платежу - зарахування на картку ЕПЗ НОМЕР_4.
Згідно відповіді № 20.1.0.0.0/7-20260113/0075 від 13.01.2026 АТ «А-Банк» повідомив, що картка № НОМЕР_4 емітована на ім'я ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ), згідно банківської виписки про рух коштів по вказаному рахунку відповідача 26.03.2026 на рахунок ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) здійснено зарахування коштів в сумі 2000,00 грн.
Згідно розрахунку заборгованості за договором № 689823 від 26.03.2023 у відповідача ОСОБА_1 станом на 01.02.2024 наявна заборгованість за вказаним договором в сумі 14 533,29 грн, з яких: 1 998,99 грн. - сума заборгованості по тілу кредиту, 12 534,30 грн. - сума заборгованості за відсотками, період нарахування відсотків - з 26.03.2023 по 01.02.2024.
01.02.2024 року між ТОВ «Селфі Кредит» (Клієнт) та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» (Фактор) укладено договір факторингу № 01022024, у відповідності до умов якого Фактор набуває права вимоги від Клієнта та сплачує Клієнту за відступлення прав вимоги фінансування у сумі, що дорівнює ціні договору, а клієнт відступає (передає) факторові права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами.
Згідно п. 6.2.3. договору факторингу права вимоги переходять до Фактора після підписання сторонами Акту приймання-передачі реєстру боржників та виконання Фактором вимог пункту 7.2. договору.
В пункті 7.1. договору факторингу вказана ціна договору (фінансування), що складає 2 262 377,25 грн., що згідно п. 7.2. повинна бути сплачена Фактором на рахунок Клієнта протягом 2 (двох) робочих днів з дати підписання сторонами цього договору.
Згідно акту приймання-передачі реєстру боржників від 01.02.2024 до договору факторингу № 01022024 від 01.02.2024 ТОВ «Селфі Кредит» передав, а ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» прийняв реєстр боржників від 01.02.2024.
Згідно витягу реєстру боржників до договору факторингу № 01022024 від 01.02.2024 грошова вимога до відповідача ОСОБА_1 становить 14 533,30 грн, з яких: 1 998,99 грн. - сума заборгованості по тілу кредиту, 12 534,29 грн. - сума заборгованості за відсотками.
Згідно платіжної інструкції № 74875 від 01.02.2024 ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» сплатило ТОВ «Селфі Кредит» плату за відступлення права вимоги згідно договору факторингу № 01022024 від 01.02.2024 в сумі 2 262 377,25 грн.
З матеріалів справи вбачається, що договір про надання споживчого кредиту №689823 від 26.03.2023 укладений в електронній формі.
Правовідносини, які виникли між сторонами, крім положень вказаних вище договорів, врегульовані нормами ЦК України.
Так, у ст. 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають на підставі договору або правочину.
Згідно ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно ч. 1 ст. 1054 цього Кодексу за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України). Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).
За змістом ст. 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Особливості застосування змінюваної процентної ставки за договором про надання споживчого кредиту встановлюються законом.
Відповідно ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Як визначено у ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Статтями 525, 526 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно ст. 610 Цивільного Кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов'язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.
Згідно ст. 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.
Механізм укладення електронного договору, який має використовуватися позивачем у взаємовідносинах із позичальниками, зокрема вимоги до його підписання сторонами, врегульовано Законом України «Про електронну комерцію» та Законом України «Про електронний цифровий підпис».
Відповідно ч. 2 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронна комерція - відносини, спрямовані на отримання прибутку, що виникають під час вчинення правочинів щодо набуття, зміни або припинення цивільних прав та обов'язків, здійснені дистанційно з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, внаслідок чого в учасників таких відносин виникають права та обов'язки майнового характеру; електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Згідно із ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Відповідно до ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Частиною 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію.
Враховуючи наведене, судом встановлено укладання договору про надання споживчого кредиту № 689823 від 26.03.2023 первісним кредитором ТОВ «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 в електронній формі, в якому сторони узгодили суму кредиту, строк надання кредиту, розмір процентів. Отримання відповідачем суми кредиту в розмірі 2000,00 грн. підтверджується копією зазначеного вище листа ТОВ «ПЕЙТЕК» та наданою АТ «А-БАНК» банківською випискою про рух коштів по рахунку відповідача за 26.03.2024.
З розрахунку заборгованості, доданого до позовної заяви, вбачається, що він складений відповідно до умов кредитного договору щодо розміру відсотків, періоду нарахування, а тому з врахуванням викладеного, а також ненадання відповідачем контррозрахунку заборгованості, доказів неотримання кредиту, чи його сплати, суд вважає наданий позивачем розрахунок заборгованості достатнім доказом її розміру.
Правочини щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняються у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ч. 1 ст. 513 ЦК України). Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 516 ЦК).
Згідно ч. 1 ст. 1082 ЦК України боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.
Дійсність вимоги (суб'єктивного права) означає належність первісному кредитору того чи іншого суб'єктивного права та відсутності законодавчих або договірних заборон (обмежень) на його відступлення (постанова Верховного Суду від 14.06.2023 у справі №755/15965/17).
У постанові Верховного Суду від 18.10.2023 у справі №905/306/17 сформовано висновок, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Верховного Суду від 29.06.2021 у справі №753/20537/18, від 21.07.2021 у справі №334/6972/17, від 27.09.2021 у справі №5026/886/2012).
Право вимоги по кредитному договору передані первісним кредитором позивачу ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» на підставі акту прийому-передачі реєстру боржників та самого реєстру боржників, які оформлені належним чином, в матеріалах справи містяться докази оплати позивачем первісному кредитору плати за договором факторингу. Зазначені документи є належними доказами щодо передачі відступлення права вимоги у спірних правовідносинах.
Крім того, суд ураховує, що при визначенні дійсності вимоги підлягають застосуванню норми статті 204 ЦК України, за змістом якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права та обов'язки, поки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов'язки підлягають виконанню. Наведене відповідає сталій позиції Верховного Суду, зокрема, сформованій у справах №916/1171/18 від 16.04.2019, №910/8682/18 від 14.11.2018, №904/8978/17 від 30.08.2018.
Суд приймає до уваги відсутність у справі доказів, які б свідчили про недійсність переданої вимоги в силу прямого припису статті 204 ЦК України. Отже, відповідний договір факторингу є чинним, а тому підлягає виконанню.
Таким чином, суд доходить висновку, що позовні вимоги про стягнення заборгованості в сумі 14533,29 грн., з яких 1998,99 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 12534,30 грн. - заборгованість за процентами є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі та стягнення з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача ТОВ ФК «Кредит-Капітал» суми заборгованості за договором про надання споживчого кредиту № 689823 від 26.03.2023 в сумі 14533,29 грн., з яких 1998,99 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 12534,30 грн. - заборгованість за процентами є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.
Позивач просить стягнути з відповідача судовий збір в розмірі 2422,40 грн. Згідно доданої до позовної заяви платіжної інструкції № 30155 від 07.11.2025 позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2422,40 грн.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8 000,00 грн.
Відповідно до положень частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до положення ст. 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомогу.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивач надав копії таких доказів: договору про надання правової (правничої) допомоги № 0107 від 01.07.2025, укладений між Адвокатським об'єднанням «Апологет» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», акту № 495 наданих послуг від 10.11.2025, детального опису наданих послуг до акту № 495 від 10.11.2025 за договором про надання правової (правничої) допомоги № 0107 від 01.07.2025.
Судові витрати складають судовий збір та витрати, пов'язані з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частини другої статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, потрібних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує , чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі, чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
У розумінні умов частин четвертої - шостої статті 137 ЦПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе винятково на підставі клопотання іншої сторони у разі доведення нею недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Подібні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі № 911/3312/21.
Водночас у частині третій статті 141 ЦПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила під час вирішення питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. У такому випадку суд повинен конкретно визначити, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести обґрунтування такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору.
У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну потребу судових витрат для конкретної справи.
Близькі за змістом висновки сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року № 922/1964/21.
У постановах від 19 лютого 2022 року № 755/9215/15-ц та від 05 липня 2023 року у справі № 911/3312/21 Велика Палата Верховного Суду вказала, що під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та потрібності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.
Отже, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. Натомість під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частиною третьою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, або ж присудити такі витрати частково.
Критерії оцінки реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та неодмінності), а також розумності їхнього розміру застосовують
з огляду на конкретні обставини справи, тобто є оціночним поняттям. Вирішення питання оцінки суми витрат, заявлених до відшкодування, на предмет відповідності зазначеним критеріям є завданням того суду, який розглядав конкретну справу і мав визначати суму відшкодування з належним урахуванням особливостей кожної справи та всіх обставин, що мають значення.
Суд врахував, що відповідач не подав клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, доводів щодо неспівмірності витрат не заявляв.
Правнича допомога, надана позивачу в суді, полягала в усній консультації клієнта щодо перспектив та порядку стягнення заборгованості за кредитним договором, ознайомлення з матеріалами кредитної справи, погодження правової позиції клієнта у справі, складання позовної заяви, подання заяви до суду. Вартість правової допомоги адвоката становить 8 00,00 грн. Будь-яких інших процесуальний дій адвокатом не вчинялось. Крім того, розгляд справи відбувався без участі позивача та його представника.
Суд наголошує, що подання доказів на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом таких витрат у зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критеріям реальності адвокатських витрат (їхньої дійсності й потрібності) та розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи.
Врахувавши конкретні обставини цієї справи, суд дійшов переконання, що зазначені адвокатом витрати на професійну правничу допомогу не відповідають критерію розумності їхнього розміру з огляду на їх обсяг, а також ціни позову, а тому заявлений позивачем розмір судових витрат, понесених в суді, підлягає зменшенню з 8000,00 грн до 4000,00 грн.
Таким чином, у відповідності до ст. 141 КПК України, з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» підлягають стягненню судові витрати з оплати судового збору в розмірі 2422,40 грн. та витрати на правничу допомогу в розмірі 4000,00 грн.
Враховуючи викладене та керуючись ст. 10, 12, 81, 133, 141, 259, 263-265, 268, 273, 274, 280 ЦПК України, суд
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.
Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (код ЄДРПОУ: 35234236, адреса: 79029, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, 28 корпус, 4-й поверх) заборгованості за договором про надання споживчого кредиту № 689823 від 26.03.2023 в сумі 14533 (чотирнадцять тисяч п'ятсот тридцять три) грн. 29 коп., з яких 1998,99 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 12534,30 грн. - заборгованість за процентами.
Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (код ЄДРПОУ: 35234236, адреса: 79029, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, 28 корпус, 4-й поверх) судові витрати у справі у вигляді судового збору в розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп.
Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (код ЄДРПОУ: 35234236, адреса: 79029, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, 28 корпус, 4-й поверх) судові витрати у справі у вигляді витрат на правничу допомогу в розмірі 4 000 (чотири тисячі) грн. 00 коп.
Відповідачем протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення може бути подана письмова заява про перегляд заочного рішення відповідно до вимог статтями 284-285 ЦПК України.
Заочне рішення може бути оскаржене позивачем в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом зазначених строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повне найменування (ім'я) сторін:
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», код ЄДРПОУ: 35234236, адреса: 79029, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, 28 корпус, 4-й поверх;
Представник позивача -Усенко Михайло Ігорович, РНОКПП: НОМЕР_5 , адреса: 79029, Львівська область, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1;
Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .
Повний текст рішення складено 30.03.2026.
Суддя І.В. Лівер