Справа № 948/19/26
Номер провадження 2/948/201/26
30.03.2026
30.03.2026 с-ще Машівка
Машівський районний суд Полтавської області в складі:
головуючого - судді Тимофєєвої Г.Л,
за участю секретаря Порохні І.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Машівка цивільну справу в порядку спрощеного позовного провадження за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
19 січня 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» звернулося до Машівського районного суду Полтавської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №60971-05/2025 від 26.05.2025 в розмірі 18100,00 грн, з яких 5000,00 грн - сума основного боргу, 4050,00 грн - сума заборгованості за процентами, 9050,00 грн - сума заборгованості за штрафом та стягнення з відповідача понесених позивачем судових витрат.
Свої позовні вимоги представник позивача обґрунтував тим, що 26.05.2025 між ТОВ «Стар Файненс Груп» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №60971-05/2025, який підписано електронним підписом, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора що був надісланий на номер мобільного телефону відповідача, за умовами якого Товариство надає кредит на умовах строковості, зворотності та платності, а клієнт зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитним.
29.10.2025 року між ТОВ «Стар Файненс Груп» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська Агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу №29102025, у відповідності до умов якого, ТОВ «Стар Файненс Груп» передає (відступає) ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» приймає належні ТОВ «Стар Файненс Груп» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників.
Відповідно до реєстру боржників до договору факторингу ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло право грошової вимоги до відповідача у сумі 18100,00 грн.
Всупереч умовам Кредитного договору, незважаючи на повідомлення, відповідач не виконала свого зобов'язання. Після відступлення позивачеві права грошової вимоги до відповідача, останній не здійснив жодного платежу для погашення існуючої заборгованості ні на рахунок ТОВ «Європейська агенція з повернення боргів», ні на рахунки попереднього кредитора. Таким чином, ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ «ФК «ЄАПБ» за кредитним договором, яку позивач просив стягнути на свою користь з відповідачки.
Ухвалою судді Машівського районного суду Полтавської області від 23.01.2026 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за цим позовом за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін (а.с.45).
У судове засідання представник позивача вдруге не з'явився, про час, дату та місце розгляду повідомлений належним чином шляхом направлення тексту судової повістки до електронного кабінету позивача та представника позивача (а.с.53-54, 61-62). У позовній заяві представник позивача просив розгляд справи здійснювати за його відсутності, у випадку неявки у судове засідання відповідача просив ухвалити заочне рішення (а.с. 6 на зв.).
Відповідач у судове засідання вдруге не з'явилась, про дату, час і місце розгляду справи повідомлена належним чином шляхом направлення тексту судової повістки до її електронного кабінету та шляхом направлення судової повістки за зареєстрованим місцем проживання, судову повістку отримала, про що свідчить довідки про доставку електронного документу (а.с.55, 63) та поштове повідомлення про вручення судової повістки (а.с. 56), конверт з судовою повісткою на 30.03.2026 повернувся до суду (а.с.64-65).
Повідомлень про причину неявки у судове засідання від відповідачки до суду не надійшло.
Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнова проти України»).
При цьому вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов'язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини.
На день ухвалення рішення відповідачка своїм правом не скористалась, відзив на позов не подала.
Згідно ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення). За згодою позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
За положеннями ч. 2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, всебічно, повно, об'єктивно оцінивши надані докази та надавши їм належну оцінку, судом установлено таке.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за звернення особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Статтею 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
26.05.2026 між ТОВ «Стар Файненс Груп» та ОСОБА_1 в електронній формі укладено договір № 60971-25/2025, відповідно до якого: Товариство надає клієнту кредит в розмірі 5000,00 грн (п.1.1); строком на 120 днів, з 26.05.2025 по 22.09.2025 (п.1.2); за користування кредитом нараховуються проценти в розмірі 0.90% в день на залишок заборгованості, що є платою за користування кредитом та комісія за видачу кредиту в сумі 500.00 грн (п.1.4); денна процентна ставка складає 0,98% та застосовується у межах строку
кредитування, вказаного в п.1.2 цього Договору, орієнтовна загальна вартість кредиту станом на дату укладення цього Договору складає 10900.00 грн, загальні витрати по кредиту складають 5900.00 грн (п.1.4.1.).
Відповідно до п. 1.6 Договору, кредит надається в безготівковій формі у національній валюті на рахунок Клієнта включаючи використання реквізитів платіжної картки № 4149 - 60ХХ - ХХХХ - 2296, кредит вважається наданим в день перерахування Товариством суми кредиту за вказаними реквізитами.
У п 4.4.2. встановлений обов'язок клієнтаповернути кредит та сплачувати всі нараховані платежі за видачу та користування кредитом в порядку встановленому Договором.
За умовами п.5.3 у випадку прострочення Клієнтом сплати платежів відповідно до термінів, встановлених в Графіку платежів, Товариство нараховує неустойку у вигляді штрафу: в розмірі 100% від суми простроченої заборгованості - на наступний день після терміну сплати, встановленого в Графіку платежу, за відповідний розрахунковий (платіжний) період, та до дати погашення заборгованості, з урахуванням обмежень, встановленим чинним законодавством України.
Згідно до п.7.1. договір вважається укладеним з моменту його підписання електронними підписами сторін та діє протягом строку вказаного в п.1.2 цього Договору. (а.с.7-11).
Кредитний договір № 60971-25/2025 підписано 26.05.2025 14:08:30 год. електронним підписом ОСОБА_1 за допомогою одноразового ідентифікатора Y112. Підписання кредитного договору свідчить про те, що відповідач ознайомився з умовами договору та прийняв їх (а.с.11)
Також ОСОБА_1 електронним підписом, за допомогою одноразового ідентифікатора W476 підписала Заяву-анкету клієнта на отримання фінансового кредиту (а.с.15).
Факт перерахування коштів ТОВ «Стар Файненс Груп» за кредитним договором, підтверджується повідомленням ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 30.12.2025 з як відповідно до якого ТОВ «Стар Файненс Груп» перерахувало 26-05-2025 14:10:01 суму 5000,00 грн, маска картки НОМЕР_1 , номер транзакції в системі iPay.ua - 753087873, призначення платежу: зарахування 5000 грн на карту НОМЕР_1 (а.с.16).
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає:
Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а сам договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.ст. 628, 629 ЦК України).
Статтею 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору, якими є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно з ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Частиною першою статті 627 ЦК України, визначено, що у відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України).
Договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі (абз. 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України).
Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).
Таким чином, судом установлено, що між первісним кредитором та відповідачем було укладено кредитний договір у якому сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Також установлено, що кредитний договір між сторонами був укладений в електронній формі.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно із ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилом ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Частиною 12 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» установлено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Відповідно до ст. 12 Закону, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом (абзац 3 ч.1).
Враховуючи, що Заяву-анкету на отримання кредиту та сам кредитний договір №60971-05/2025 від 26.05.2025 підписано електронними підписами позичальника, що відтворені шляхом використання одноразових ідентифікаторів, вказане свідчить, що ОСОБА_1 підтвердила прийняття нею умов Кредитного договору щодо розміру, строку кредитування, процентної ставки та взяття на себе зобов'язання, передбачені умовами договору.
Таким чином, суд вважає, що вказаний договір укладено саме з ОСОБА_1 оскільки без проходження реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора, без здійснення входу відповідача на веб-сайт за допомогою логіна і пароля особистого кабінету, укладання договору між сторонами є технічно неможливим.
Належних і допустимих доказів на спростування факту укладення договору та спростування тверджень позивача щодо наявності на договорі електронного цифрового підпису одноразового ідентифікатора відповідачкою не надано.
Згідно інформації, що міститься у довідці ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 30.12.2025, між ТОВ «Стар Файненс Груп» та ТОВ «Універсальні платіжні рішення» укладено договір про переказ кошів ФК-П-2022/02-3 від 22.02.2022, відповідно до якого було успішно прийнято платежі на користь ТОВ «Стар Файненс Груп», а 26-05-2025 14:10:01 на суму 5000,00 грн, маска картки НОМЕР_1 , номер транзакції в системі iPay.ua - 753087873, призначення платежу: Зарахування 5000 грн на карту НОМЕР_1 (а.с.26)
Отже, ТОВ «Стар Файненс Груп» виконало свої зобов'язання за Кредитним договором (п.1.6) та надало позичальнику грошові кошти шляхом їх перерахування на НОМЕР_2 .
Суд зазначає, що саме боржник має доступ до свого рахунку, зазначеного у договорі, а тому є всі підстави стверджувати, що ОСОБА_1 отримала від ТОВ «Стар Файненс Груп» 26.05.2025 кредитні кошти в сумі 5000,00 грн. та скористалась ними на власний розсуд.
Доказів на спростування вказаного відповідач не надала.
29.10.2025 між ТОВ «Стар Файненс Груп» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 29102025, у відповідності до умов якого фактор зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги до боржників згідно переліку. Перехід прав вимог заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акту прийому-передачі Реєстру боржників (а.с.20-24).
Акт прийому передачі Реєстру боржників за договором факторингу №29102025 підписано 29.10.2025 (а.с.25).
Платіжною інструкцією № 168 від 31.10.2025 підтверджується факт проведення плати за відступлення права вимоги згідно Договору факторингу №29102025 від 29.10.2025 (а.с.26).
Відповідно до витягу з Реєстру боржників до Договору факторингу № №29102025 від 29.10.2025, ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №60971-05/2025 в сумі 18100,00 грн, з яких: 5000,00 грн сума заборгованості за основною сумою боргу; 4050,00 грн сума заборгованості за відсотками, 9050,00 - сума заборгованості за штрафами (а.с.27).
Статтею 512 ЦК України визначено підстави заміни кредитора у зобов'язанні, зокрема п. 1 ч. 1 цієї статті передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 1 ст. 517 ЦК України визначено, що первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.
Первісний кредитор у зобов'язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов'язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (ч. 1 ст. 519 ЦК України).
Таким чином, відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав.
Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі № 752/8842/14-ц.
Відповідно до ст. 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.
За змістом ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Верховний Суд у постанові від 02 листопада 2021 року у справі №905/306/17 зробив висновок про те, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія, як заінтересована сторона, повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.
Позивачем надано договір відступлення права вимоги, який оформлений та підписаний належним чином, витяг з реєстру боржників, платіжну інструкцію про перерахування узгодженої суми за договором про відступлення права вимоги.
Згідно зі ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
У постанові Верховного Суду від 23 вересня 2015 року у справі №6-979цс15 Як зазначено, що боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору. ... неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов'язку погашення кредиту взагалі.
Таким чином у суду відсутні підстави ставити під сумнів укладений договір відступлення права вимоги та реєстр боржників, у зв'язку з чим суд вважає, що ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» має право вимоги від боржника ОСОБА_1 заборгованості, що утворилася на підставі кредитного договору №29102025 від 29.10.2025.
Вирішуючи позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту в сумі 5000,00 грн та процентами в сумі 4050,00 грн, суд зазначає наступне.
За вимогами ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику в строк та в порядку, що встановлені договором.
Як визначено в ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Частиною 1 ст. 514 Цивільного кодексу України визначено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Судом установлено, що за договором № 60971-05/2025 від 26.05.2025 відповідач отримала кредит в розмірі 5000,00 грн.
З розрахунку заборгованості за кредитним договором 60971-25/2025 від 26.05.2025 вбачається, що ОСОБА_1 за період дії договору з 26.05.2025 по 22.09.2025 оплату по тілу кредиту не здійснювала, тобто зобов'язання за кредитним договором щодо повернення кредиту не виконала. Доказів на спростування вказаного відповідачка не надала (а.с.17-18).
Таким чином, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення 5000,00 грн тіла кредиту є законними, обґрунтованими та підлягають стягненню в повному обсязі.
За ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Відповідно до ст.1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Отже, за приписом зазначеної статті нарахування процентів до дня повернення позики може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку користування кредитом.
Тобто, нарахування відсотків за користування кредитом здійснюється виключно в межах строку кредиту, що передбачено, крім ст. 1048 ЦК України, і самим Договором.
Аналіз викладених норм матеріального права дозволяє дійти висновку про те, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється.
Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання (позиція Великої Палати Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018року у справі № 444/9519/12, від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц, від 31 жовтня 2018року у справі № 202/4494/16-ц).
Проценти за «користування кредитом» нараховані після спливу такого строку, тобто до моменту повного фактичного повернення кредитних коштів, свідчать про помилкове розуміння правової природи процентів, які сплачуються позичальником у випадку прострочення грошового зобов'язання.
На період після прострочення виконання зобов'язання з повернення кредиту кредит боржнику не надається, боржник не може правомірно не повертати кредит, а тому кредитор вправі вимагати повернення боргу разом з процентами, нарахованими на час спливу строку кредитування. Тобто боржник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення кредитування, а тому й не повинен сплачувати за нього проценти відповідно до статті 1048 ЦК України; натомість настає відповідальність боржника - обов'язок щодо сплати процентів відповідно до статті 625 ЦК України у розмірі, встановленому законом або договором.
Така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від5 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16 (провадження N12-16гс22).
З Розрахунку заборгованості за кредитним договором 60971-25/2025 від 26.05.2025 вбачається, що заборгованості ОСОБА_2 за відсотками складає 4050,00 грн.(а.с.17-18).
Судом установлено, що позивачем відсотки нараховані у межах дії кредитного договору (з 26.05.2025 по 22.09.2025) та відповідно до процентної ставки визначеної умовами договору, після закінчення дії договору позивач не здійснював нарахування відсотків, що відповідає вимогам закону. При визначенні розміру заборгованості за відсотками позивачем також врахована сума, що сплачена ОСОБА_1 .
Доказів щодо повернення кредиту та спростування вказаного розміру заборгованості за відсотками відповідачем суду не надано.
З урахуванням вищенаведеного, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за відсотками в сумі 4050,00 грн законні та підлягають задоволенню.
Щодо правомірності вимог про стягнення штрафу в розмірі 9050,00 грн суд зазначає таке.
З 17.03.2022 набрав чинності пункт 18 «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, яким передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
З матеріалів справі вбачається, що кредитний договір №60971-05/2025 укладено 26.05.2025, тобто у період дії воєнного стану, а тому суд приходить до висновку, що у кредитодавця були відсутні законні підстави для нарахування пені (штрафу), оскільки останній був нарахований після 24 лютого 2022 року та підлягає списанню.
Таким чином, позивачу в стягненні неустойки (пені) в сумі 9050,00 грн слід відмовити.
Підсумовуючи викладене, суд зазначає, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитиним договором у сумі 9050,00 грн, з яких 5000,00 грн - тіло кредиту та 4050,00 грн - відсотки.
Вирішення питання стягнення судових витрат.
У позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача понесені судові витрати та наводить попередній орієнтовний розрахунок суми судових витрат, які позивач очікує понести у зв'язку з розглядом справи, які складаються з судового збору в розмірі 2662,40 грн та витрат пов'язаних з розглядом справи, а саме витребуванням доказів в розмірі 1664,00 грн. (а.с.5).
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних із розглядом справи.
Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору, що на момент подання позову до суду складає 2662,40 грн.
Позовна заява з доданими до неї матеріалами позивачем подано через систему «Електронний суд» та сплачено судовий збір в сумі 2662,40 грн.
Згідно з п. 3 ч. 2 ст.141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог.
Позивачем при подачі позову до суду було заявлено позовні вимоги в загальному розмірі 18100,00 грн, судом задоволено позовні вимоги на суму 9050,00 грн, що становить 50,00% від ціни позову.
Отже з відповідача на користь відповідача підлягає стягненню судовий збір в сумі 1331,20 грн що становить 50,00% від 2662,40 грн.
Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Частини перша статті 81 ЦПК України, визначає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Разом з тим, на момент ухвалення рішення, документального підтвердження (квитанцій, договорів) понесених витрат пов'язаних з витребуванням доказів представник позивача до суду не надав. У зв'язку з чим, питання визначення розміру витрат пов'язаних з витребуванням доказів та їх можливого стягнення судом не вирішується.
Суд зазначає, що представник відповідача не позбавлений можливості звернутись до суду з заявою про ухвалення додаткового рішення для вирішення питання про судові витрати.
На підставі наведеного, ст.247,263-265,273,279,354 ЦПК України, суд,
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за кредитним договором 60971-05/2025 від 26.05.2025 у розмірі 9050,00 грн (дев'ять тисяч п'ятдесят гривень 00 коп), де 5000,00 грн - сума основного боргу, 4050,00 грн - сума заборгованості за процентами.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» судовий збір у сумі 1331,20 грн (одна тисяча триста тридцять одна гривня 20 коп).
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на заочне рішення суду може бути подана позивачем протягом тридцяти днів до Полтавського апеляційного суду.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.Повне найменування сторін та учасників справи:
Повне найменування сторін та учасників справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», ЄДРПОУ: 35625014, місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 30,
Представник позивача: Кудіна Анастасія Вячеславівна, РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: 07400, Київська область, місто Бровари, вул. Лісова, буд 2.
Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 .
Суддя Г.Л.Тимофєєва