Справа №534/1037/23
Провадження №2/534/265/23
09 березня 2026 року місто Горішні Плавні
Горішньоплавнівський міський суд Полтавської області в складі головуючого судді Куц Т.О., з участю: секретаря судового засідання Савченко Я.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Горішні Плавні Полтавської області цивільну справу за позовною заявою Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» до ОСОБА_1 про стягнення завданих збитків,
встановив:
ПАТ «Страхова компанія «АРКС» звернулась до суду із зазначеним позовом до відповідача, в якому прохає стягнути з ОСОБА_1 суму сплаченого страхового відшкодування в розмірі 22862,46 грн та понесені судові витрати в сумі 2684 грн.
Заявлені вимоги мотивує тим, що 09.09.2021 року ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом Renauit д.н.з НОМЕР_1 допустив зіткнення з транспортним засобом Mercedes д.н.з НОМЕР_2 .
Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками.
На момент дорожньо-транспортної пригоди, цивільно правова відповідальність власника автомобіля «Mercedes» д.н.з НОМЕР_2 , була застрахована в ПАТ «СК «АРКС» полісом обов?язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №015287а0пп.
Постановою Крюківського районного суду м. Кременчука від 12.10.2021 ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
Власник пошкодженого транспортного засобу звернувся до ПАТ «СК «АРКС» із повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду та було здійснило виплату страхового відшкодування в розмірі 115 208,06 грн.
Ухвалою суду провадження у справі було відкрито з призначенням справи до судового розгляду.
03.10.2023 до суду надійшов відзив на позовну заяву згідно якого ОСОБА_1 позовні вимоги не визнає повністю, посилаючись на те, що у спірних правовідносинах позивач має право вимоги до її страховика - ПАТ «УПСК» і лише в разі недостатності страхової виплати він вправі пред?явити вимоги до неї. Жодних належних та допустимих доказів недостатності страхової виплати, здійсненої ПАТ «УПСК» на користь позивача, матеріали справи не містять, оскільки відсутні докази того, що розмір страхового відшкодування, який виплачений позивачу з боку ПАТ «УПСК» за договором ОСЦПВ становить лише 92345,60 грн, відсутні докази здійснення ПАТ «УПСК» розрахунку такого страхового відшкодування та докази відмови ПАТ«УПСК» у виплаті позивачу сплаченої ним суми страхового відшкодування у розмірі 115208,06 грн. При цьому, недоведеним залишається розмір ліміту страхового відшкодування ПАТ «УПСК», розмір шкоди з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу та фактична вартість ремонту, оскільки матеріали справи, крім копії рахунку №2121005883 від 20.09.2021 р. на суму 115208,06 грн. з ПДВ, не містять договору ОСЦІВ, відповідних ремонтних калькуляцій, висновку експерта (експертизи), актів виконаних робіт тощо.
Будучи належним чином повідомленими про час і місце розгляду справи, позивач свого представника до суду не направив. Від представника позивача надійшло письмове клопотання про розгляд справи за його відсутності, заявлені вимоги ним підтримані повністю.
Відповідач та її представник ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Відповідно до вимог ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ч. 1ст.4 ЦПК України).
Суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цьогоКодексув межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі (ч. 1.ст.13 ЦПК України).
Судом встановлено, що між АТ «Страхова компанія «АРКС» та ТОВ «Кремторг» було укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту №015287а0пп (а.с.10-17).
Предметом даного договору були майнові інтереси Страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом Mercedes Benz д.н.з НОМЕР_2 .
09.09.2021 відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу Mercedes Benz д.н.з НОМЕР_2 та транспортного засобу Renauit д.н.з НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 , що підтверджується копією постанови .
Відповідно до постанови Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 12.10.2021 ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст.124 КУпАП (а.с.18).
До АТ «СК «АРСК» із заявою про настання страхового випадку звернулась потерпіла особа ТОВ «Кремторг» (а.с.6).
АТ «СК «АРСК» здійснила виплату страхового відшкодування згідно страхового акту № ARX 2918238 у розмірі 115208,05 грн., що підтверджується копією платіжного доручення №8204540 від 22.09.2021 (а.с.32).
Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 на момент ДТП застрахована в ПАТ «Українська пожежно-страхова компанія» .
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина першої статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем, і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі (пункт 1 частини другої статті 11 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) (пункт 1 частини другої зазначеної статті).
У частинах першій, другій статті 1166 ЦК України вказано, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів (стаття 1 Закону України від 07 березня 1996 року №85/96-ВР «Про страхування» (далі - Закон № 85/96-ВР)).
За договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 979 ЦК України).
Відносини страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів врегульовані Законом України від 01 липня 2004 року №1961-IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон №1961-IV).
Згідно з статтею 999 ЦК України до відносин, що випливають із обов'язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.
Відповідно до статті 3 Закону №1961-IV обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок ДТП та захисту майнових інтересів страхувальників.
У разі настання страхового випадку страховик (страхова компанія) у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи (пункт 22.1 статті 22 Закону № 1961-IV).
Згідно з частинами першою, другою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Статтею 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Системний аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе за умови, що згідно із Законом №1961-IV у страховика (страховика) не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладання обов'язку з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2021 року у справі №147/66/17).
Щодо наявності підстав для стягнення з відповідача суми страхового відшкодування, сплаченого позивачем потерпілому, суд керується наступним.
Підставою для пред'явлення вимог до відповідача, позивач посилається на ст.993 ЦК України та ст.27 Закону України «Про страхування».
Згідно ст.979ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
В силу ст.27Закону України«Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток. Аналогічні приписи містяться у ст.993 ЦК України.
Дані норми законодавчо закріплюють перехід до страховика, який виплатив страхове відшкодування, права вимоги страхувальника, яке він має до особи, відповідальної за збитки. Таке право страховика іменується правом на суброгацію.
Разом з тим, позивач у позові помилково ототожнив поняття «суброгація» і «регрес», внаслідок чого просить в позовній заяві застосувати до спірних відносин ст.993 та ст.1191 ЦК України.
Однак між зазначеними поняттями існують відмінності. За суброгації відбувається лише зміна осіб у вже наявному зобов'язанні зі збереженням самого зобов'язання, тобто особа набуває прав і обов'язків іншої особи у конкретних правовідносинах. Фактично страхувальник передає свої права страховику на підставі договору і сприяє реалізації останнім прийнятих суброгаційних прав. При регресі одне зобов'язання замінює собою інше, але переходу прав від одного кредитора до іншого не відбувається. Тобто ці інститути мають різний режим правового регулювання. Так, регрес регулюється загальними нормами цивільного права, а для суброгації відповідно до ст.993ЦК України встановлений особливий правовий режим. Регрес у страхуванні виникає стосовно вузького кола осіб, тоді як суброгація застосовується щодо будь-якої особи, відповідальної за настання страхового випадку.
Отже, перехід права вимоги від страхувальника до страховика за договором добровільного страхування наземного транспорту, не є регресом, (регрес виникає на підставі договору обов'язкового добровільного страхування цивільно-правової відповідальності власника наземного транспортного засобу), а є суброгацією. При цьому зобов'язання, що виникло між страхувальником та боржником, залишається чинним для страховика, який стає у ньому новим кредитором боржника.
Отже, суд доходить до висновку щодо застосування до спірних правовідносин положення ст.27 Закону України «Про страхування» та ст.993 ЦК України, які регулюють суброгацію.
Як вбачається з матеріалів справи відповідно до акту огляду транспортного засобу (дефектної відомості) від 13.09.2021 (а.с.19), огляд транспортного засобу Mercedes Benz д.н.з НОМЕР_2 був проведений лише за участю власника транспортного засобу.
Відміток про повідомлення відповідача ОСОБА_1 про проведення огляду транспортного засобу потерпілого вказаний вище акт не містить, що свідчить про те, що відповідач не була присутня при складенні акту огляду пошкодженого транспортного засобу.
При визначенні суми страхового відшкодування, позивач виходив з акту огляду транспортного засобу (дефектної відомості), фото зображень (а.с.29-30), ремонтної калькуляції , рахунку фактури (а.с.34), згідно якого розмір ремонтно-відновлювальних робіт автомобіля потерпілого визначений в сумі 115 208,06 грн. При цьому вказана сума визначена, як вартість вузлів та деталей, що підлягають заміні, вартість необхідних експлуатаційних матеріалів згідно ремонтної калькуляції, вартість ремонтних і відновлювальних робіт без застосування коефіцієнту фізичної зношеності деталей і вузлів автомобіля.
Оцінюючи ремонтну калькуляцію в частині переліку та опису ремонтно-відновлювальних робіт, їх вартості та вартості деталей і вузлів, заміну яких пропонується здійснити на нові, наведених у калькуляції відновлювального ремонту, та співставляючи їх з описом та характером пошкоджень, які вказані у протоколі огляду ТЗ, суд за наявності заперечень відповідача, які не спростовані позивачем, приходить до висновку, що різниця вартості ремонтних відновлювальних робіт між даними звіту та рахунків, виставлених суб'єктом підприємницької діяльності, який проводив роботи з відновлення автомобіля страхувальника без надання обґрунтування формування ціни.
За таких обставин, суд доходить до висновку про відмову у задоволенні позову.
Згідно з нормами ст.ст.12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.
Стаття 76 ЦПК України передбачає, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ч.6 ст.81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, а відповідно до ч.2 ст.78 цього ж Кодексу обставини справи, які за законом мають бути підтверджені засобами доказування, не можуть бути підтверджені іншими засобами доказування.
Відповідно до ст.95 ЦПК України письмовими доказами є будь-які документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Відповідно до ст.263 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до п.6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі», враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява № 26864/03) від 26 червня 2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.
Згідно зі ст.263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
З огляду на викладене вище, приймаючи до уваги фактичні обставини справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для надання оцінки решті доводів, наведених сторонами по справі в обґрунтування власних правових позицій, оскільки їх дослідження судом у будь-якому випадку не матиме наслідком спростування висновків, до яких суд дійшов по тексту рішення вище щодо суті позовних вимог.
Керуючись ст.ст.2, 5, 10-13, 18, 141, 158, 258-259, 263 Цивільного-процесуального кодексу України, Суд
В позові Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» до ОСОБА_1 про стягнення завданих збитків - відомвити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення безпосередньо до Полтавського апеляційного суду.
Суддя Т.О.Куц