Справа № 528/1177/25
Провадження № 2/533/98/26
30 березня 2026 року селище Козельщина
Козельщинський районний суд Полтавської області у складі:
головуючої судді - Козир В.П.,
за участю:
секретаря судового засідання - Заворотної К.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у порядку спрощеного позовного провадження без виклику цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ВВС-Факторинг» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
22 вересня 2025 року позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «ВВС-Факторинг» через систему «Електронний суд» звернувся до Гребінківського районного суду Полтавської області зі позовною заявою до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, у якій просив суд:
- стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВВС-Факторинг» заборгованість за кредитним договором № 3193904 від 25.02.2020 у розмірі 4952,00 гривень; збитки, завдані інфляцією, у розмірі 865,35 грн та три проценти річних у розмірі 224,67 грн;
- стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВВС-Факторинг» витрати зі сплати судового збору у сумі 2422 гривні 40 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн.
Процесуальні дії та рішення у справі
Ухвалою Гребінківського районного суду Полтавської області від 02 жовтня 2025 року цивільну справу було передано за територіальною підсудністю на розгляд до Кременчуцького районного суду Полтавської області (а.с. 84).
Ухвалою Кременчуцького районного суду Полтавської області від 24 листопада 2025 року цивільну справу було передано за територіальною підсудністю на розгляд до Козельщинського районного суду Полтавської області (а.с. 91).
15 грудня 2025 року цивільна справа надійшла до Козельщинського районного суду Полтавської області.
На підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Козельщинського районного суду Полтавської області від 15.12.2025 справу розподілено головуючій судді Козир В.П. (а.с. 95).
Ухвалою Козельщинського районного суду Полтавської області від 22 грудня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, призначено судове засідання на 03 лютого 2026 року (а.с. 96-97).
Цією ж ухвалою суду запропоновано позивачеві Товариству з обмеженою відповідальністю «ВВС-Факторинг» протягом 20 днів з дня отримання ухвали надати до суду докази на підтвердження власних позовних вимог, зокрема факту видачі кредиту відповідачу (виписки за банківськими рахунками, меморіальні ордера, платіжні доручення, докази належності платіжного засобу (банківської картки) тощо). Копії доказів заздалегідь направити відповідачу, а докази направлення - надати суду.
23.12.2025 від позивача через підсистему «Електронний суд» подано клопотання про витребування доказів (а.с. 104-107), у якому позивач просив суд витребувати від АТ «Універсал Банк» інформацію.
Ухвалою Козельщинського районного суд Полтавської області від 03.02.2026 клопотання ТОВ «ВВС-Факторинг» про витребування доказів задоволено частково, витребувано від АТ «Універсал Банк» інформацію. У судовому засіданні оголошено перерву до 30.03.2026 (а.с. 119-120).
10.03.2026 на адресу суду від АТ «Універсал Банк» надійшла витребувана судом інформація (а.с.131-134).
Справу розглянуто 30.03.2026 у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Аргументи сторін
Позиція позивача (а.с. 2-6)
25.02.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Арагон» (первісний кредитор) та ОСОБА_1 (відповідач) укладено кредитний договір № 3193904 (далі - кредитний договір).
Відповідно до умов кредитного договору первісний кредитор надав відповідачу у тимчасове платне користування грошові кошти в сумі 2000,00 грн строком на 30 днів зі сплатою відсотків від суми кредиту за кожний день користування кредитом, починаючи з першого дня надання суми кредиту позичальнику та до закінчення строку на який видавався кредит. Первісний кредитор свої зобов'язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі 2000,00 грн шляхом перерахування грошових коштів відповідачу.
Кредитний договір укладений у формі електронного документу та підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
21.07.2020 між первісним кредитором (ТОВ «ФК «Арагон») та ТОВ «ВВС-Факторинг» (позивачем) укладено договір про надання фінансових послуг факторингу № 21/07.2020 (далі - договір факторингу), відповідно до умов якого до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором.
Відповідач не виконує умови взятого на себе зобов'язання, не погашає кредит та не сплачує проценти за користування кредитом.
Станом на день звернення із даним позовом до суду заборгованість за кредитним договором не погашена.
Загальна сума заборгованості станом на 21.08.2020 за кредитним договором становить - 4952,00 грн, яка складається з такого: 3960,00 грн - розмір заборгованості на дату відступлення права вимоги; 992,00 грн - сума нарахованих відсотків станом на 21.08.2020.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідальність за порушення грошового зобов'язання становить: 865,35 грн - збитки, завдані інфляцією за період із 21.08.2020 по 24.02.2022; 224,67 грн - три проценти річних від простроченої суми за період із 21.08.2020 по 24.02.2022.
При нормативному обґрунтуванні позову позивач посилався на статтю статті 203, 257, 512, 514, 526, 610, 612, 625, 1049, 1054 та п.12, 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, статтю 175ЦПК України, статтю 11 Закону України «Про електронну комерцію», Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» та висновки Верховного Суду у справі №404/502/18 (постанова суду від 23 березня 2020 року), у справі №732/670/19 (постанова суду від 09 вересня 2020 року), у справі №524/5556/19 (постанова суду від 12 січня 2021 року).
Позиція відповідача
Відповідач ОСОБА_1 у розумінні п. 4 ч. 8 ст. 128 Цивільного процесуального кодексу України, належним чином повідомлений про дату та місце судового розгляду справи (а.с. 129-130). Відзив на позовну заяву у порядку, встановленому ст. 191 ЦПК України, та у строки, встановлені в ухвалі суду, не надав.
У зв'язку з ненаданням відзиву відповідачем суд вирішує справу за наявними матеріалами справи, що відповідає положенням ч. 7, 8 ст. 178 ЦПК України.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
25.02.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Арагон» (за договором - кредитодавець) та відповідачем ОСОБА_1 (за договором - позичальник) було укладено договір надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № 3193904 (надалі - кредитний договір або договір кредиту), який підписано електронним підписом шляхом направлення одноразового ідентифікатора UA744616, про що свідчить положення р. 12 договору (а.с. 74-76).
У кредитному договорі зазначено терміни, що використовуються в договорі, а саме:
Графік платежів за кредитом - невід'ємна частина договору позики, що містить розрахунок суми кредиту та нарахованих процентів за користування кредитом із зазначенням терміну платежу (п. 1.1 кредитного договору).
Електронний договір (далі - договір) - договір між кредитодавцем та позичальником, в якому визначаються основні умови, права та обов'язки сторін щодо отримання та повернення грошової позики позичальником (п. 1.6 кредитного договору).
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності (в якості логіна та пароля до особистого кабінета користувача), що додаються до інших електронних даних заявником, та надсилаються заявником кредитодавцю для ідентифікації підпису на цих даних. Одноразовий ідентифікатор доступний тільки заявнику/позичальнику та за домовленістю сторін договору позики та правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (п. 1.7 кредитного договору).
Строк кредиту - період, на який кредитодавець надає кредит, та який не перевищує 30 календарних днів (п. 1.18 кредитного договору).
Відповідно до п. 2.1 кредитного договору кредитодавець зобов'язується надати позичальнику кредит у сумі 2000 гривень 00 коп. (далі - кредит) на засадах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом та всі інші платежі на умовах, визначених цим договором.
Згідно з п. 3.1 кредитного договору кредит надається строком на 30 днів до 26 березня 2020 року (включно) від дати отримання позичальником кредиту, але не більше 30 днів.
Позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом у строк, визначений п. 3.1 цього договору (п. 3.1 кредитного договору).
Відповідно до п. 3.3 кредитного договору кредит надається позичальнику шляхом безготівкового перерахування суми кредиту на рахунок платіжної карти позичальника, зареєстрованої позичальником для цієї цілі у особистому кабінеті на сайті кредитодавця.
Кредит надається на умовах сплати процентів і основної суми кредиту в кінці строку дії кредитного договору (п. 3.6 кредитного договору).
У відповідності до п. 4.1 кредитного договору щоденна плата за користування кредитом (проценти) становить 1,6 % (плата за користування кредитом (проценти) є фіксованою і становить 584 % річних від суми залишку кредиту за кожен день користування кредитом). Проценти нараховуються за фактичне число календарних днів користування кредитом за виключенням дня отримання кредиту та включаючи дату його повернення, крім випадку, передбаченого п. 4.6 цього договору. У випадку дострокового погашення кредиту, нарахування процентів здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування кредитом, враховуючи день погашення.
Згідно з п. 4.2 кредитного договору, у випадку прострочення сплати за цим договором, буде діяти підвищена щоденна плата за користування кредитом (проценти), що становить 3.2 % за кожен день прострочення сплати заборгованості за кредитом (розмір річної підвищеної плати за користування кредитом (проценти) становить 1,16800 %.
У п. 4.3 кредитного договору зазначено, що якщо кредит надавався на акційних умовах по ставці 1,6 % в день, то у разі пролонгації цього договору, позичальник сплачує 1,60 % процентів від суми кредиту за кожний день користування кредитом (584,00 % річних), починаючи з другого дня пролонгації, та 1,60 % процентів за перший день продовженого строку кредиту.
Відповідно до п. 4.11 кредитного договору відповідно до вимог п. 9 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» реальна річна процентна ставка та загальна вартість кредиту для позичальника на дату укладення цього договору, а також, усі припущення, використані для обчислення такої ставки, зазначені в графіку платежів, що є додатком № 1 до цього договору. Розмір реальної річної процентної ставки не залежить від способу надання кредиту. Обчислення реальної річної процентної ставки та загальної вартості кредиту базується на припущенні, що цей договір залишається дійсним протягом строку кредиту та що кредитодавець і позичальник виконають свої обов'язки на умовах та у строки, визначені в цьому договорі.
У п. 5.2 кредитного договору зазначено, що позичальник зобов'язаний:… сплачувати проценти за користування кредитом та забезпечити своєчасне виконання зобов'язань відповідно до умов цього договору(п. 5.2.3); у випадку прострочення сплати заборгованості за цим договором сплатити в повному обсязі нараховані проценти та нести відповідальність, передбачену розділом 8 цього договору за порушення строків повернення кредиту та/або чинним законодавством України (п. 5.2.4).
Відповідно до п. 6.1.2 кредитного договору позичальник має право звертатися до кредитодавця з проханням продовжити строк кредиту, зазначений в п. 3.1 цього договору (при цьому укладання додаткового договору не потребується).
У відповідності до п.6.2 кредитного договору кредитодавець має право: вимагати від позичальника своєчасного повернення кредиту, сплати нарахованих процентів та належного виконання ним умов цього договору (п. 6.2.1);… кредитодавець має також інші права, передбачені чинним законодавством України, а також ті права, що випливають із зобов'язань позичальника, встановлених цим договором (п. 6.2.4).
За невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України (п. 8.2 кредитного договору).
Відповідно до п.9.2 кредитного договору з першого дня прострочення строку кредиту нараховуються проценти відповідно з умовами п. 4.2 цього договору протягом 100 днів (включно).
Відповідно до п. 11.4.10 кредитного договору, підписуючи цей договір позичальник засвідчує, що він надав згоду на укладення кредитодавцем з будь-якою третьою особою договору відступлення права вимоги за цим договором або іншого договору, за яким переходить право вимоги заборгованості від позичальника за цим договором.
У р. 12 кредитного договору зазначені такі відомості щодо позичальника: ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ; відомості про паспортні дані; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; тел.: НОМЕР_2 ; та електронний підпис одноразовим ідентифікатором UA744616 .
У графіку платежів, що є додатком № 1 до договору позики № 3193904 від 25 лютого 2020 року (а.с. 16 на звороті), заначено розрахунок орієнтовної сукупної вартості позики: дата надання позики: 25 лютого 2020 року; дата погашення позики по договору: 26 березня 2020 року; сума позики: 2000 грн 00 коп.; процентна ставка: 1,6 %; строк користування позикою: 30 днів; річна процентна ставка 584,00 %; сукупна вартість позики складає: - 148 %, від суми позики (у процентному вираженні) - 2960 грн (у грошовому вираженні) та включає в себе:. 48 % від суми позики (у процентному вираженні) 960 грн (у грошовому вираженні); сума позики 2000,00 грн (у грошовому вираженні).
У п. 2 графіку платежу зазначено, що цим графіком встановлюються періодичність та розміри платежів позичальника з повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом, а саме: дата надання позики - 25.02.2020; сума позики- 2000,00 грн; процентна ставка - 1,6 %; сума нарахованих процентів - 960,00 грн; до сплати (разом) 2960,00 грн.
З довідки щодо ідентифікації позичальника в системі Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Арагон» вбачається, що позичальник ОСОБА_1 ідентифікований кредитодавцем та зазначено основні умови кредитного договору (а.с. 24), а саме: позичальник: ОСОБА_1 ; адреса проживання: АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ; паспортні дані; договір № 3193904 від 19:46 25.02.2020; сума кредиту: 2000 грн 00 коп.; строк кредитування: 30; процентна ставка: 1,60 % в день; електронна адреса: ІНФОРМАЦІЯ_1 ; номер телефону: НОМЕР_4 ; заявка на кредит подана: 19:46 25.02.2020; договір відправлено позичальнику: 25.02.2020.
Також у довідці зазначено, що акцепт оферти позичальником (підписання договору одноразовим ідентифікатором): ПІБ позичальника - ОСОБА_1 ; одноразовий ідентифікатор - UA744616 ; ідентифікатор відправлено позичальнику - 24.11.2020 19:46:26; номер телефону - НОМЕР_2 ; ідентифікатор введено позичальником/відправлено товариству - 24.11.2020 19:46; перерахування грошових коштів позичальнику - 24.11.2020 19:46:51.
У анкеті зазначено дані позичальника (а.с.71).
З інформаційної довідки ТОВ «Платежі Онлайн» вбачається, що була успішна проведена транзакція на сайті торговця credit-pro.com.ua, а саме: номер транзакції - 28265-28091-87337; сума - 2000,00 грн; дата та час проведення 2020-02-25 19:46:51; номер платіжної картки НОМЕР_5 ; опис - видача кредиту по договору 3193904 (а.с. 26).
Згідно з довідкою АТ «Універсал Банк», наданої на виконання ухвали суду від 03.02.2026, на ім'я ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , емітовано платіжну карту № НОМЕР_6 , на яку за період з 25.02.2020 ро 28.02.2020 зараховано платіж у сумі 2000,00 грн (а.с.131).
З руху коштів по картці вбачається, що на картку № НОМЕР_6 25.02.2020 відбулося зарахування переказу на картку у сумі 2000,00 грн (а.с. 132).
21.07.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Арагон» (клієнт) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВВС-Факторинг» (фактор) укладено договір про надання фінансових послуг факторингу № 21/07/2020 (далі - договір факторингу) (а.с. 28-29).
Відповідно до п. 1.1 договору факторингу у порядку та на умовах, визначених цим договором, клієнт передає фактору, а фактор приймає і зобов?язується оплатити клієнтові усі права вимоги за грошовими зобов'язаннями, які виникли та існують на дату укладення цього договору та визначені в додатку № 1 до даного договору.
Згідно з п. 1.2 договору факторингу в силу цього договору фактор займає місце клієнта (як кредитора) в зобов'язаннях, що виникли із договорів визначених в додатку № 1 до договору відносно усіх прав клієнта, у тому числі права одержання від боржника сум основного боргу, відсотків, неустойок у повному обсязі.
У п. 2.1 договору факторингу зазначено, що для реалізації фактором придбаних ним прав клієнт передає під час підписання цього договору усі документи, які засвідчують право вимоги до боржників визначених в додатку № 1 до договору відповідно до акту прийому-передачі.
З акту приймання-передачі до договору про надання фінансових послуг факторингу № 21/07.2020 від 21.07.2020 вбачається, що ТОВ «Фінансова компанія «Арагон» передало, а ТОВ «ВВС-Факторинг» прийняло права вимоги, передбачені договором про надання фінансових послуг факторингу № 21/07.2020 від 21 липня 2020 року з наданням всіх документів, які засвідчують дійсність прав вимоги, зазначені в додатку № 1 до договору про надання фінансових послуг факторингу № 21/07.2020 від 21 липня 2020 року (а.с. 30).
Відповідно до реєстру боржників (а.с. 20-22, 30 (на звороті) - 68) до договору про надання фінансових послуг факторингу ТОВ «ВВС-Факторинг» набуло право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором № 3193904 у загальній сумі 3960,00 грн, з яких: прострочена заборгованість по основному боргу (тіло кредиту) - 2000,00 грн; прострочена заборгованість по відсоткам - 960,00 грн та прострочена заборгованість по підвищеним відсоткам - 1000,00 грн.
З розрахунку заборгованості, виконаного позивачем, вбачається, що відповідачу ОСОБА_1 донараховано проценти за користування кредитом за період з 21.07.2020 по 21.08.2020 у сумі 992,00 грн.
З цього ж розрахунку заборгованості вбачається, що ТОВ «ВВС-Факторинг» проценти за користування грошовими коштами нараховувало за 31 день з розрахунку 1,6 % у день.
Згідно з розрахунком заборгованості (а.с.72) ТОВ «ВВС-Факторинг» здійснило ОСОБА_1 нарахування інфляційних збитків та 3 % річних. Розрахунок інфляційних збитків здійснювався за період з 21.08.2020 по 24.02.2022 на суму 4952,00 грн й становив 865,35 грн. Розрахунок 3 % річних здійснювався за період з 21.08.2020 по 24.02.2022 на суму 4952,00 грн й становив 229,55 грн.
Відповідно до розрахунку заборгованості за договором № 3193904 від 25.02.2020 станом на 21.08.2020 (а.с. 70) загальна заборгованість ОСОБА_1 становить 5817,35 грн, яка складається зі: розміру заборгованості на дату продажу - 3960,00 грн; тіло кредиту - 2000,00 грн; інфляційні 3 % - 865,35 грн.
У цьому ж розрахунку зазначено, що період нарахування здійснено за період з 21.07.2020 по 21.08.2020 (31 день) з розрахунку 1,60 % у день.
Застосовані судом норми права
Відповідно до ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України (у редакції, чинній станом на дату укладення кредитного договору) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно зі ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами. Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріальне посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Відповідно до ч. 1 ст. 641 ЦК України (у редакції, чинній станом на дату укладення кредитного договору) пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
За ст. 642 ЦКУ відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом. Особа, яка прийняла пропозицію, може відкликати свою відповідь про її прийняття, повідомивши про це особу, яка зробила пропозицію укласти договір, до моменту або в момент одержання нею відповіді про прийняття пропозиції.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).
Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
Згідно зі ч. 3 ст. 1049 ЦК України позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
Організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-комунікаційних систем, права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції врегульовано Законом України «Про електронну комерцію» (по тексту рішення - у редакції, чинній на дату укладення договору).
Так, ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:
електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;
електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;
аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Частиною 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Згідно зі ч. 13 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» Електронні документи (повідомлення), пов'язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 Цивільного процесуального кодексу України, статтею 36 Господарського процесуального кодексу України та статтею 79 Кодексу адміністративного судочинства України.
Верховний Суд у постановах від 23.03.2020 (справа № 404/502/18), від 09.09.2020 (справа № 732/670/19) дійшов такого висновку:
«Не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.
Договір в спрощеній формі шляхом обміну, наприклад, електронними листами та іншими засобами електронної комунікації, або договір, який укладається шляхом приєднання до нього можна підписати з використанням:
Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.
Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.
Будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
Однак важливо, щоб електронний договір включав всі істотні умови для відповідного виду договору, інакше він може бути визнаний неукладеним або недійсним, у зв'язку з недодержанням письмової форми в силу прямої вказівки закону.
В силу частини першої статті 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Однак важливо розуміти в якому конкретному випадку потрібно створювати електронний договір у вигляді окремого електронного документа, а коли досить висловити свою волю за допомогою засобів електронної комунікації.
Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі.
Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом.»
У статті 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частина 1 ст. 599 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (610 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до приписів ст. 625 ЦКУ боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Пунктом 6 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» (у редакції, чинній станом на дату виникнення спірних правовідносин) було передбачено, що у разі прострочення споживачем у період з 01 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), виконання зобов'язань за договором про споживчий кредит (в тому числі, але не виключно, прострочення споживачем у період з 01 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), виконання зобов'язань зі сплати платежів) споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. В тому числі, але не виключно, споживач в разі допущення такого прострочення звільняється від обов'язків сплачувати кредитодавцю неустойку (штраф, пеню) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов'язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з причин, інших ніж передбачені частиною четвертою статті 1056-1 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов'язань за договором про споживчий кредит у період з 01 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), наступного за місяцем, в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19) (в тому числі, але не виключно, прострочення споживачем у період з 01 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), наступного за місяцем, в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), виконання зобов'язань зі сплати платежів). Норми цього пункту поширюються у тому числі на кредити, визначені частиною другою статті 3 цього Закону.
Карантин, установлений постановою КМУ від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (зі змінами та доповненнями), діяв на території України з 12.03.2020 до 30 червня 2023 року.
Станом на дату розгляду даної справи судом п. 6 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» передбачає таке:
«У разі прострочення споживачем у період з 1 березня 2020 року до припинення зобов'язань за договором про споживчий кредит, укладеним до тридцятого дня включно з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", у тому числі того, строк дії якого продовжено після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У тому числі, але не виключно, споживач у разі допущення такого прострочення звільняється від обов'язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов'язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з інших причин, ніж передбачені частиною четвертою статті 1056-1 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов'язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Дія положень цього пункту поширюється, у тому числі, на кредити, визначені частиною другою статті 3 цього Закону.
Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит, нараховані за період, зазначений у цьому пункті, за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) зобов'язань за таким договором, підлягають списанню кредитодавцем».
Пунктом 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України встановлено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦКУ).
Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням (ст. 516 ЦКУ).
Відповідно до ст. 517 ЦКУ первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.
За ст. 518 ЦКУ боржник має право висувати проти вимоги нового кредитора у зобов'язанні заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент одержання письмового повідомлення про заміну кредитора. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, він має право висунути проти вимоги нового кредитора заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент пред'явлення йому вимоги новим кредитором або, якщо боржник виконав свій обов'язок до пред'явлення йому вимоги новим кредитором, - на момент його виконання.
Первісний кредитор у зобов'язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов'язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (ст. 519 ЦКУ).
Згідно зі ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.
Відповідно до ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України).
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ст. 81 ЦПК України).
Висновки суду та мотиви прийнятого рішення
З досліджених судом матеріалів справи вбачається, що 25.02.2020 між відповідачем ОСОБА_1 та ТОВ «Фінансова компанія «Арагон» (первісний кредитор) було укладено договір про надання коштів у позику, у тому числі і на умовах фінансового кредиту, № 3193904. За умовами договору відповідач отримав кредит у розмірі 2000,00 грн строком на 30 днів на умовах повернення кредитних коштів у кінці строку.
Договір укладено в електронній формі, що згідно зі ч. 2 ст. 639, ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» за правовими наслідками прирівнюється до укладення договору у письмовій формі.
Факт укладення такого договору належним чином підтверджено доказами, наданими позивачем.
Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.
Договір, укладений між сторонами в електронній формі, має силу договору, який укладений в письмовій формі та підписаний сторонами, які узгодили всі умови, так як без проходження реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора (коду, що відповідно до домовленості є електронним підписом позичальника, який використовується ним як аналог власноручного підпису) договір між відповідачем та первісним позикодавцем не було б укладено.
Так, підписання договору відповідачем підтверджується змістом договору та додатку до нього, які містить усю необхідну для ідентифікації особи інформацію, а саме: прізвище, ім'я, по батькові відповідача; податковий номер відповідача, номер паспорта, номер телефону; маску банківської картки; адресу місця проживання; електронну адресу.
Доказів підписання договору від імені відповідача іншими (третіми) особами, у тому числі через вчинення шахрайських дій, відповідачем суду не надано, доказів звернення з даного факту до правоохоронних органів також не надано.
Отже, суд уважає, що позивачем доведено належними та достатніми доказами факт укладення договору саме відповідачем.
Також суд уважає доведеним позивачем та не спростованим відповідачем факт видачі первісними кредитодавцем кредиту у сумі 2000,00 грн та перерахування коштів саме у такій сумі у день укладення договору на картковий рахунок відповідача.
Доказів повного погашення відповідачем заборгованості за кредитним договором перед первісним кредитодавцем чи перед позивачем як новим кредитором матеріали справи не містять, відповідачем суду не надано.
З цих підстав позовні вимоги позивача про стягнення основної суми заборгованості за кредитним договором у сумі 2000,00 грн суд уважає законними, обґрунтованими та такими, що ґрунтуються на умовах договору.
Факт набуття позивачем права вимоги до відповідача за договором суд також уважає доведеним належними та достатніми доказами.
Позивач станом на дату розгляду справи в суді є кредитором по відношенню до відповідача, має законне право вимоги до відповідача, що ґрунтується на договорі, який відповідачем не оспорювався.
Здійснюючи перевірку розрахунку заборгованості за процентами за користування кредитом суд висновує таке.
У дослідженому судом кредитному договорі від 25.02.2020 № 3193904 було встановлено строк користування кредитом - 30 днів та відповідна кінцева дата повернення кредиту - 26.03.2020. Через 30 днів сума кредиту, отримана відповідачем від кредитора (первісного кредитору), мала б бути повернута повністю.
У договорі була встановлена процентна ставка за користування кредитом протягом 30 днів (у разі вчасного повернення суми кредиту), а також процентна ставка за понадстрокове користування кредитом, тобто процентна ставка, що нараховувалася на прострочену суму кредиту.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 квітня 2023 року (справа № 910/4518/16) зробила такий уточнений висновок (п. 141): «у разі порушення виконання зобов'язання щодо повернення кредиту за період після прострочення виконання нараховуються не проценти за «користування кредитом» (стаття 1048 ЦК України), а проценти за порушення грошового зобов'язання (стаття 625 ЦК України) у розмірі, визначеному законом або договором».
Крім того ВП ВС у п. 122-128 цієї постанови роз'яснила таке:
«122. Для вирішення подібних спорів важливим є тлумачення умов договорів, на яких ґрунтуються вимоги кредиторів, для з'ясування того, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування. Для цього можуть братися до уваги формулювання умов про сплату процентів, їх розміщення в структурі договору (в розділах, які регулюють правомірну чи неправомірну поведінку сторін), співвідношення з іншими положеннями про відповідальність позичальника тощо. У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).
123. Установивши, що умова договору передбачає нарахування процентів як міри відповідальності після закінчення строку кредитування, тобто за період прострочення виконання грошового зобов'язання, слід застосовувати як статтю 625 ЦК України, так і інше законодавство, яке регулює наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
124. Так, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 05.03.2019 у справі № 5017/1987/2012 (на неврахування якої судом апеляційної інстанції посилається АТ «МР Банк») суд здійснив відповідне тлумачення умов кредитного договору.
125. Зокрема, суд установив, що кредитним договором були передбачені проценти за неправомірне користування кредитом - це плата, яка встановлюється банком за користування кредитом після настання строку його погашення та сплачується позичальником у розмірі та у строки, передбачені договором. При сплаті процентів за неправомірне користування кредитом проценти за користування кредитом не сплачуються. У випадку порушення позичальником установленого пунктом 2.2 договору строку погашення отриманого кредиту позичальник надалі сплачує проценти за неправомірне користування кредитом виходячи із процентної ставки у розмірі 36 % річних, порядок нарахування та сплати яких встановлюється згідно з пунктами 3.3, 3.4 цього договору (пункти 42, 43 вказаної вище постанови).
126. Здійснивши тлумачення умов кредитного договору, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку, що банк не позбавляється права на отримання належних йому процентів за неправомірне користування кредитом, оскільки ці проценти охоплюються диспозицією норми частини другої статті 625 ЦК України (пункт 50 вказаної вище постанови).
127. Тобто у справі № 5017/1987/2012 сторони чітко та недвозначно визначили, що поза межами строку кредитування позичальником сплачуються проценти, які при цьому не є процентами за «користування кредитом», а є відповідальністю за порушення зобов'язання, та погодили їх розмір. Установивши зазначене, суд дійшов висновку про задоволення вимог щодо стягнення таких процентів.
128. Отже, можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).».
У даній справі, що вирішувалася судом, чітко та недвозначно вбачається, що умови договору кредиту передбачають нарахування процентів як плати за правомірне користування кредитом (30 днів) та як міри відповідальності після настання строку погашення кредиту, тобто за період прострочення виконання грошового зобов'язання, слід застосовувати як статтю 625 ЦК України, так і інше законодавство, яке регулює наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання. Про таке свідчать і відповідні формулювання умов договору про сплату процентів («у випадку прострочення сплати за цим договором, буде діяти підвищена щоденна плата за користування кредитом (проценти)», «у випадку прострочення сплати заборгованості за цим договором сплатити в повному обсязі нараховані проценти», «з першого дня прострочення строку кредиту нараховуються проценти відповідно з умовами п. 4.2 цього договору» тощо).
Положеннями ст. 625 ЦКУ обґрунтовував й свої позовні вимоги позивач у позовній заяві.
З доказів, наданих позивачем та досліджених судом, які зазначені вище у розділі «Фактичні обставини…» вбачається, що сума кредиту за договором становить 2000,00 грн; строк правомірного користування кредитом - 30 днів; договірна дата повернення кредиту - 26.03.2020, процентна ставка базова в день 1,6 %; ставка за понадстрокове користування кредитом - 3,2 %.
З графіку, який є додатком до кредитного договору, вбачається, що за 30 днів правомірного користування кредитом сума процентів становитиме 960,00 грн.
З копії реєстру боржників вбачається, що позивач отримав право вимоги за кредитним договором у загальній сумі 3960,00 грн, з яких: прострочена заборгованість по основному боргу (тіло кредиту) - 2000,00 грн; прострочена заборгованість за процентами - 960,00 грн та прострочена заборгованість по підвищеним відсоткам - 1000,00 грн.
Окрім того, позивачем донараховано проценти за користування кредитом за період з 21.07.2020 по 21.08.2020 у сумі 992,00 грн.
Тобто загальна сума нарахованих процентів за кредитним договором після закінчення строку кредитування (26.03.2020) становить 1992,00 грн.
Такі проценти нараховувалися після 26.03.2020, тобто поза межами договірного строку правомірного користування кредитом.
Сума процентів за правомірне користування кредитом за договором буде складати - 960,00 грн (2000,00 грн х 1,6 % х 30 днів = 960,00 грн), як про це домовилися сторони, укладаючи договір.
Решта сума процентів, пред'явлена до стягнення, - 1992,00 грн - проценти, нараховані на прострочену суму кредиту поза межами строку, встановленого кредитним договором.
Чинна редакція Закону України «Про захист прав споживачів» звільняє відповідача як споживача від відповідальності перед кредитодавцем за прострочення за кредитним договором/договором позики у період з 01.03.2020 по 23.01.2024. Будь-які платежі, нараховані у вказаний період за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) зобов'язань за договором позики підлягають списанню кредитодавцем та примусовому стягненню не підлягають.
Отже, суд уважає, що відповідач на підставі п. 6 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» звільняється від відповідальності перед первісним позикодавцем, а відповідно й перед позивачем як правонаступником, за прострочення виконання зобов'язань за кредитним договором; звільняється від обов'язків сплачувати позикодавцю інші платежі (проценти за період прострочення).
Той факт, що проценти за понадстрокове користування кредитом нараховувалися за базовою ставкою, а не за підвищеною, правового значення не має. Доказів пролонгації строку дії договору позивачем не надано. Доказів звернення відповідача до кредитодавця з проханням продовжити строк кредиту у порядку, визначеному п. 6.1.2 кредитного договору, - також позивачем не надано.
Отже, за кредитним договором сума процентів 1992,00 грн пред'явлена до стягнення позивачем неправомірно. Така сума процентів, нарахована на прострочену заборгованість поза межами строку кредиту, підлягала списанню кредитодавцем, а обов'язок відповідача по сплаті процентів, нарахованих за понадстрокове користування кредитом, припинився без його виконання. Відповідно, у задоволенні вимог у цій частині суд відмовляє за безпідставністю.
Здійснюючи перевірку розрахунків заборгованості 3 % річних та інфляційних збитків за договором суд висновує таке.
Суд повторює, що у період нарахування позивачем 3 % річних та інфляційних збитків не була завершена дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19).
Закон України «Про споживче кредитування» звільняв споживача від відповідальності за прострочення зобов'язань за кредитним договором, у тому числі за кредитним договором про споживчий кредит, договором позики зі строком погашення кредиту/позики до одного місяця на період дії карантину.
Тлумачення пункту 6 розділу IV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України «Про споживче кредитування» (у редакції чинній у період нарахування процентів за спірним договором) свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов'язань. Така особливість проявляється:
- у періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19, або/та у тридцятиденний строк після дня завершення дії такого карантину
- у договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит;
- у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від обов'язку сплатити на користь кредитодавця (позикодавця) у тому числі, але не виключно, неустойку (штраф, пеню) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов'язань за таким договором. Законодавець на рівні акту цивільного законодавстві передбачив спеціальний випадок звільнення від обов'язку позичальника сплатити проценти за неправомірне користування позикою, кредитом. Такий обов'язок припиняється без його виконання.
Суд уважає, що відповідач на підставі п. 6 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» звільнявся від відповідальності перед первісним кредитором, а відповідно й перед позивачем як правонаступником, за прострочення виконання зобов'язань за договором кредиту; звільнявся від обов'язків сплачувати кредитодавцю інші платежі (3 % річних та інфляційні збитки).
Отже, сума збитків, завданих інфляцією, у розмірі 865,35 грн та сума трьох процентів річних у розмірі 224,67 грн пред'явлені до стягнення позивачем неправомірно. Такі суми підлягали списанню позивачем, а обов'язок відповідача по сплаті відсотків річних та інфляційних збитків припинився без його виконання. Відповідно, у задоволенні вимог у цій частині суд відмовляє за безпідставністю.
Підсумовуючи все викладене вище суд уважає такими, що є доведеними, обґрунтованими та підставними позовні вимоги у частині стягнення позивачем з відповідача суми заборгованості за кредитним договором у загальному розмірі 2960,00 грн (2000,00 (кредит) + 960,00 (проценти за правомірне користування кредитом) = 2960,00 грн). У задоволенні решти позовних вимог на суму 3082,02 грн (865,35 грн (інфляційні збитки) + 224,67 грн (3% річних) + 1992,00 грн = 3082,02 грн) суд відмовляє за безпідставністю.
Розподіл судових витрат
Згідно зі ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Матеріалами справи підтверджено сплату позивачем при зверненні до суду судового збору у сумі 2422,40 грн (а.с. 1, 88).
З урахуванням того, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково (48,99 % від ціни позову), суд на підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України стягує з відповідачки на користь позивача судові витрати у вигляді судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а саме - 1186,73 грн (2422,40 х 48,99 % = 1186,73).
Крім того позивач просив стягнути з відповідачки на користь позивача судові витрати у виді витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн, на підтвердження яких надав відповідні докази.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, у разі часткового задоволення позову інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються- на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно зі ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Згідно зі п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу (ч. 3 ст. 133 ЦПК України).
У відповідності до ч. 2-6 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У цілому нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.
Зі сторони позивача на підтвердження витрат на правничу допомогу було надано такі докази (копії):
1) договір про надання правничої допомоги від 28 травня 2025 року № 28/05/25, укладений між адвокатським об'єднанням «Деналі» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВВС-Факторинг» (а.с. 11-13), відповідно до якого клієнт доручає, а адвокатське об'єднання приймає на себе зобов'язання надавати правничу допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним договором, зокрема, але не виключено, юридичний супровід справ, щодо стягнення заборгованості за кредитними договорами, перелік яких визначається окремими додатковими угодами до цього договору. Відповідно до п. 4.3 договору здійснення оплати гонорару за договором затверджується актом прийому-передачі наданих послуг…;
2) додаткову угоду № 3 від 15.09.2025 до договору про надання правничої допомоги № 28/05/25 від 28.05.2025 (а.с. 9), у якій зазначено, що відповідно до п. 1.1 договору клієнт доручає, а адвокатське об'єднання приймає на себе зобов'язання надавати правничу допомогу по захисту його прав та інтересів з питань, що відносяться до юрисдикції господарських судів, судів загальної юрисдикції, адміністративних судів по справам про стягнення заборгованості за кредитними договорами:…71) боржник - ОСОБА_1 ; номер кредитного договору - 3193904; дата кредитного договору - 25.02.2020. Згідно з п. 4.2 договору вартість послуг виконавця за супровід 1 справи становить - 5000,00 грн (п. 2 додаткової угоди);
2) акт № 1127 прийому-передачі наданих послуг від 15.09.2025 (а.с.42), відповідно до якого виконавець надав, а клієнт отримав наступні послуги надання усної консультації стосовно складання позовної заяви Товариство з обмеженою відповідальністю «ВВС-Факторинг» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Узгодження правової позиції. Складання позовної заяви Товариство з обмеженою відповідальністю «ВВС-Факторинг» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № 3193904 від 25.02.2020 - вартість послуги 5000,00 грн;
3) платіжну інструкцію від 19.09.2025 № 3361, відповідно до якої ТОВ «ВВС-Факторинг» сплатило адвокатському об'єднанню «Деналі» грошові кошти у сумі 5000, 00 грн відповідно до додаткової угоди №3 від 15.09.2025 до договору про надання правничої допомоги №28/05/25 від 28.05.2025, ОСОБА_1 (а.с. 69).
Позивачем надано усі необхідні докази на підтвердження розміру понесених ним витрат на правничу допомогу у строки, що передбачені ч. 8 ст. 141 ЦПК України, у тому числі: договір про надання правничої допомоги, акт про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги, платіжну інструкцію про сплату наданих послуг. Такі докази завчасно були направлені відповідачеві.
Клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу, з боку відповідача заявлено не було.
Оскільки суд задовольняє позовні вимоги частково (48,99 % від загального розміру позовних вимог), то керуючись ч. 1, ч. 2 ст. 141, 137 ЦПК України, з відповідача підлягають стягненню на користь позивача судові витрати, понесені позивачем, на оплату правничої допомоги у сумі 2449,50 грн (5000,00 х 48,99 % = 2449,50).
Керуючись статтями 12, 76, 77, 81, 133, 141, 259, 263-265, 268, 282 ЦПК України, нормами матеріального права, наведеними у мотивувальній частині рішення, суд
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ВВС-Факторинг» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути зі ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВВС-Факторинг» заборгованість за договором від 25.02.2020 № 3193904 у загальній сумі 2960 гривень 00 копійок, у тому числі: заборгованість за тілом кредиту - 2000 гривень 00 копійок; заборгованість за процентами за правомірне користування кредитом - 960 гривень 00 копійок.
У задоволенні решти позовних вимог на суму 3082 гривні 02 копійки - відмовити.
Стягнути зі ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВВС-Факторинг» судовий збір у сумі 1186 гривень 73 копійки.
Стягнути зі ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВВС-Факторинг» витрати на правничу допомогу у розмірі 2449 гривень 50 копійок.
Рішення суду може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду шляхом подання через Козельщинський районний суд Полтавської області апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга в електронній формі подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості про учасників справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ВВС-Факторинг» (місцезнаходження: провул. Бутишів, буд. 12, м. Київ, 01010; ідентифікаційний код юридичної особи: 37686875; електронна пошта: vvsfaktoring@vvsfaktoring.com; тел.: 0443590207).
Представник позивача: адвокат Юхименко Юрій Юрійович (місцезнаходження: вул. Якова Гніздовського, буд. 1, офіс 212/3, м. Київ, 02094; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_7 ; електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_2 ; тел.: НОМЕР_8 ).
Відповідач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ).
Повне рішення складено та підписано суддею 30.03.2026.
Суддя В.П. Козир