про відмову у відкритті апеляційного провадження
Справа № 240/23714/25
30 березня 2026 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
судді-доповідача: Шидловського В.Б.
суддів: Капустинського М.М. Сапальової Т.В.
перевіривши матеріали апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 05 січня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Оліївської сільської ради Житомирського району Житомирської області про визнання протиправною бездіяльності, стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення,
Відповідно до рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 05 січня 2026 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу.
Сьомий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 09 березня 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без руху, у зв'язку з чим запропоновано апелянту протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
19 березня 2026 року скаржник звернувся до суду із клопотанням про поновлення процесуального строку, в якому зазначив, що повне судове рішення у даній справі було складено 15 січня 2026 року та вручено йому 16 січня 2026 року. 29 січня 2026 року засобами поштового зв'язку було відправлено апеляційну скаргу на адресу Сьомого апеляційного адміністративного суду, що підтверджується: квитанцією поштового відділення, поштовим конвертом, трекінгом поштового відправлення №1003100151726, які містять відповідні реквізіти. Проте 24 лютого 2026 року листоноша поштового відділення №31 повернула поштове відправлення з апеляційною скаргою. 28 лютого 2026 року позивач повторно засобами поштового зв'язку направив апеляційну скаргу на адресу Сьомого апеляційного адміністративного суду, а відтак вказує на наявність поважних причин для поновлення пропущеного процесуального строку.
Колегія суддів зазначає, що статтею 129 Конституції України передбачено, що однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Статтею 44 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено обов'язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Відповідно до ст. 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Згідно з ч. 1 ст. 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновленні.
Судом встановлено, що рішення суду першої інстанції прийняте 05 січня 2026 року, копію якого позивач отримав 16 січня 2026 року.
Апеляційну скаргу позивачем подано засобами поштового зв'язку 28.02.2026 року, тобто після закінчення строку, встановленого ст. 295 КАС України.
Так, апелянт наполягає на тому, що вперше вчасно направив апеляційну скаргу, однак з незрозумілих причин до нього повернулося поштове відправлення з апеляційною скаргою.
З даного приводу суд зазначає, що апелянтом долучено конверт, в якому вперше надіслано апеляційну скаргу, і зауважує, що на останньому вказано адресу та індекс, які не належать Сьомому апеляційному адміністративному суду, що вірогідно і слугувало підставою для повернення відправлення.
Верховний Суд, зокрема, у постанові від 08.02.2023 у справі № 717/314/22, зазначив, що, оцінюючи поважність підстав несвоєчасного звернення до суду, слід виходити з того, що причина пропуску строку є поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина (або кілька обставин), яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом або судом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Обмеження строку на апеляційне оскарження не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (рішення Конституційного Суду України від 13.12.2011 №17-рп/2011). Такі обмеження направлені на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.
Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути піддане обмеженням, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав, або фінансовим обмеженням (справа "Стаббігс на інші проти Великобританії", справа "Девеер проти Бельгії", справа "Креуз проти Польщі").
Таким чином, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій і стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Тобто, обставини, якими ОСОБА_1 обґрунтовує пропуск процесуального строку на апеляційне оскарження мали суто суб'єктивний характер, оскільки полягали в помилкову зазначенні адреси та індексу суду апеляційної інстанції.
Виходячи з наведеного, суд вважає, що апелянтом не доведено наявності обставин, що перешкоджали йому звернутись до суду в межах строку, визначеного статтею 295 КАС України та становили об'єктивно непереборні перешкоди, які пов'язані з дійсними істотними труднощами у реалізації права на апеляційне оскарження судового рішення.
З урахуванням викладеного суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для можливості визнання поважними причин пропуску ОСОБА_1 строку на апеляційне оскарження рішення суду від 05.01.2026. Інших доводів поважності причин пропуску строку апелянтом не зазначено.
Відповідно до п.4 ч.1 ст.299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Керуючись ч.3 ст.298, п.4 ч.1 ст.299 КАС України, суд
1. Визнати неповажними причини пропуску ОСОБА_1 строку на апеляційне оскарження рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 05 січня 2025 року.
2. Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 05 січня 2026 року.
3. Копію ухвали про відмову у відкритті апеляційного провадження разом з апеляційною скаргою та доданими до скарги матеріалами надіслати скаржнику.
4. Копію ухвали про відмову у відкритті апеляційного провадження надіслати учасникам справи.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддями та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Суддя-доповідач Шидловський В.Б.
Судді Капустинський М.М. Сапальова Т.В.