Справа № 240/4854/26
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Гурін Дмитро Миколайович
Суддя-доповідач - Боровицький О. А.
30 березня 2026 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Боровицького О. А.
суддів: Ватаманюка Р.В. Курка О. П. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2026 року відмовлено у задоволенні заяви представника позивача про поновлення строку звернення до суду від 20.02.2026 вх. №12083/26. Позовну заяву ОСОБА_1 до Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії в частині позовних вимог за період з 01.02.2023 по 05.08.2025 включно - повернуто особі яка її подала.
Не погоджуючись з даним рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Отже, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. Перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Право на звернення до адміністративного суду не є абсолютним та обмежене шестимісячним строком, який встановлений державою.
Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Щодо застосування шестимісячного строку звернення до суду.
Суд першої інстанції у цій справі не створює самостійного тлумачення відповідних правових норм, а користується тими висновками, які висловив Верховний Суд у подібних правовідносинах у постанові від 08.10.2025 у справі №560/12997/24 та в силу приписів частин 5, 6 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" враховує їх при вирішенні питання про поновлення строку звернення до суду.
Пропуск шестимісячного строку звернення до суду представник позивача пояснює тим, що довідку було отримано позивачем несвоєчасно, оскільки її видача стала можливою виключно в межах судової процедури - шляхом подання позову та ухвалення відповідного судового рішення у справі №240/19362/25 від 17.11.2025. Довідку видано уповноваженим органом лише 24.11.2025.
За обставинами справи справи №560/12997/24, рішення у якій переглядалося Верховним Судом, довідка від 11.06.2024 про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2023 для перерахунку пенсії була направлена до пенсійного органу для перерахунку пенсії позивачки. Позивач просила здійснити перерахунок пенсії з 01.02.2023. Верховний Суд у постанові від 08.10.2025 у справі №560/12997/24 аналізуючи положення статті 51 Закону України №2262-XII, дійшов висновку про застосування у спірних правовідносинах шестимісячного строку, встановленого частиною 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України.
Верховний Суд у постанові від 08.10.2025 у справі №560/12997/24 звернув увагу на те, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.12.2020 у справі №510/1286/16-а вказала, що у спорах, що виникають з органами Пенсійного фонду України, особа може дізнатися, що її права порушені, зокрема, при отриманні від органу Пенсійного фонду України відповіді (листа-відповіді, листа-роз'яснення) на надісланий запит щодо розміру пенсії, нормативно-правових документів (про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку), на підставі яких був здійснений саме такий розрахунок.
Водночас, як зазначив Верховний Суд, поняття "повинен був дізнатися" необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 №340/1019/19).
За висновком Верховного Суду, пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об'єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення пенсії чи був здійснений її перерахунок, з яких складових вона складається, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових.
З огляду на це, колегія суддів Верховного Суду у постанові від 08.10.2025 у справі №560/12997/24 не вбачала правових підстав для відступу від правової позиції, сформульованої Судовою палатою з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 31 березня 2021 року у справі №240/12017/19, щодо тлумачення положень статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, що стосуються перерахунку пенсій та дійшла висновку, що при зверненні з позовом до суду 06.09.2024, права позивачки щодо виплати пенсії можуть бути захищені судом лише з 06.03.2024 - тобто в межах шестимісячного строку, встановленого частиною 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, а не з 01.02.2023 як просила позивач.
Щодо випадків коли перерахунок пенсії не обмежується строком.
Строки встановленні статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України регламентують період часу протягом якого особа може звернутися до суду за захистом порушених прав, а строки встановлені статтями 51, 55 Закону України №2262-ХІІ регламентують визначення періоду за який може бути перерахована та виплачена пенсія.
Отже, строки встановлені статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України та строки встановлені статтями 51, 55 Закону України від 9 квітня 1992 року № 2262-XII №2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" є різними за своєю суттю та не є тотожними.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.12.2020 у справі №510/1286/16-а дійшла висновку, що норми статей 51, 55 Закону України №2262-ХІІ (щодо необмеження будь-яким строком невиплаченої пенсіонерові суми пенсії) підлягають застосуванню у справах за позовами про оскарження бездіяльності, дій та/або рішень суб'єкта владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку пенсійних виплат виключно за наявності таких умов: 1) ці суми мають бути нараховані пенсійним органом; 2) ці суми мають бути не виплаченими саме з вини держави в особі пенсійного органу.
Спір у даній справі стосується перерахунку пенсії на підставі довідки уповноваженого органу, тобто, передує нарахуванню конкретних сум пенсії.
На звернення до суду з позовом поширюються положення статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, а на перерахунок пенсії положення статей 51, 55 Закону України №2262-ХІІ.
Тобто положення статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України стосуються строків звернення до суду, а положення статей 51, 55 Закону України №2262-ХІІ суті спору.
Водночас порушене право в адміністративному суті може бути захищене лише у разі дотримання строків звернення до суду.
Позивач просить зобов'язати відповідача здійснити перерахунок пенсії з 01.02.2023, а доплату та подальшу виплату пенсії - з 01.01.2026 відповідно до статей 51, 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", обчисливши розмір пенсії на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 16.12.2025 для перерахунку пенсії з урахуванням розміру грошового забезпечення, визначеного станом на 01.01.2023.
Суд зауважує, що попри те, що у позовній заяві позивач просить здійснити виплату перерахованої пенсії лише з 01.01.2026, за своєю суттю спір стосується відмови пенсійного органу у проведенні перерахунку пенсії з 01.02.2023. За таких обставин, зміна позивачем дати початку виплати у межах шестимісячного строку до дня звернення до суду виходить за межі шестимісячного строку звернення до суду, оскільки позовні вимоги фактично спрямовані на судове підтвердження неправомірності відмови у перерахунку пенсії з більш ранньої дати.
Ухвалення судового рішення, яким буде визнано право позивача на перерахунок пенсії за межами шестимісячного строку без одночасного вирішення питання про нарахування та виплату пенсії за цей період, створить підстави для нового спору про стягнення різниці у пенсії за минулі роки поза межами спору, що розглядається.
Враховуючи викладене колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що позивач пропустив строк звернення до суду в частині позовних вимог за період з 01.02.2023 по 05.08.2025 включно.
Згідно з пунктом 9 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві, у випадках, передбачених частиною 2 статті 123 цього Кодексу.
Відповідно до частини 1 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом 10 днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Згідно з частиною 2 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Зважаючи на встановлені судом обставини, суд дійшов висновку, що позивач не довів, що не мав реальної, об'єктивної можливості виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії щодо звернення до суду за захистом своїх прав у встановлений законодавством строк, позивач пропустив строк звернення з цим адміністративним позовом до суду в частині позовних вимог за період з 01.02.2023 по 05.08.2025 включно, при цьому не навів поважних причин пропуску строку звернення з позовом до суду.
Враховуючи встановлені у справі обставини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку і, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.
Щодо інших доводі, колегія суддів зазначає, що у рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії», заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв'язку з чим підстав для його скасування не вбачається.
Інші доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
За змістом частини першої статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2026 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Головуючий Боровицький О. А.
Судді Ватаманюк Р.В. Курко О. П.