про відмову у відкритті апеляційного провадження
Справа № 120/7649/24
30 березня 2026 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
судді-доповідача: Драчук Т. О.
суддів: Смілянця Е. С. Полотнянка Ю.П.
перевіривши матеріали апеляційної скарги військової частини НОМЕР_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 03 грудня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частина НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
Відповідно до рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 03 грудня 2025 року позов задоволено частково.
Не погоджуючись із судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 17.03.2026 у задоволенні клопотання військової частини НОМЕР_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 03 грудня 2025 року відмовлено та визнано неповажними причини пропуску військової частини НОМЕР_1 строку на апеляційне оскарження рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 03 грудня 2025 року.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 17.03.2026 апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 03 грудня 2025 року залишено без руху та запропоновано апелянту протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку та надати оригінал документу про сплату судового збору.
26.03.2026 на адрес суду надійшло клопотання про поновлення строку на подання апеляційної скарги. В обґрунтування вказаного клопотання апелянт зазначає, що військова частина НОМЕР_1 не мала можливості з незалежних від неї причин вчасно сплатити судовий збір, а також вказує про воєнний стан.
Досліджуючи дане клопотання, колегія суддів зазначає наступне.
За приписами статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суд апеляційної інстанції, розглянувши клопотання апелянта про поновлення строку на апеляційне оскарження та дослідивши матеріали адміністративної справи, дійшов висновку, що підстави для поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження відсутні.
Судом встановлено, що оскаржуване рішення прийняте в порядку письмового провадження 03.12.2025.
Враховуючи зазначене, останнім днем подання апеляційної скарги на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 03 грудня 2025 року, є 02.01.2026.
Апеляційна скарга вперше подана 03.01.2026.
Встановивши невідповідність апеляційної скарги вимогам ст.296 КАС України, Сьомим апеляційним адміністративним судом відповідно до ухвали від 08 січня 2026 року залишено апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 без руху. При цьому особі, яка подала апеляційну скаргу, запропоновано в строк протягом п'яти днів з моменту отримання ухвали, усунути недоліки апеляційної скарги.
13 січня 2026 року до Сьомого апеляційного адміністративного суду надійшла заява військової частини НОМЕР_1 про продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги у зв'язку з ненадходженням коштів на сплату судового збору та необхідністю додаткового часу для сплати судового збору.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 14 січня 2026 року частково задоволено клопотання військової частини НОМЕР_1 про продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги та продовжено військовій частині НОМЕР_1 термін для усунення недоліків апеляційної скарги на п'ять днів з моменту отримання копії цієї ухвали.
Вказана ухвала суду отримана апелянтом 14.01.2026.
19.01.2026 до Сьомого апеляційного адміністративного суду надійшло клопотання військової частини НОМЕР_1 про продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги у зв'язку з відсутністю коштів на сплату судового збору.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2026 року відмовлено в задоволенні клопотання військової частини НОМЕР_1 про продовження строку на усунення недоліків. Апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 03 грудня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_2 , військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії повернуто особі, яка її подала.
Вказана ухвала отримана апелянтом 20.01.2026.
Апеляційна скарга вдруге подана 12.03.2026. Тобто, з пропуском строку на її подання.
Колегія суддів звертає увагу, що згідно з частиною 2 статті 44 КАС України учасники справи зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Відповідно до пункту 6 частини 5 статті 44 КАС України учасники справи зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
У пункті 74 рішення Європейського Суду з прав людини "Лелас проти Хорватії" суд звертав увагу на те, що "держава, чиї органи влади не дотримувалися своїх власних внутрішніх правил та процедур, не повинна отримувати вигоду від своїх правопорушень та уникати виконання своїх обов'язків. Іншими словами, ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи, особливо якщо при цьому немає жодного іншого приватного інтересу".
У справі "Рисовський проти України" Європейський Суд з прав людини підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на права людини, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.
Тобто, виходячи з принципу "належного урядування", державні органи та органи місцевого самоврядування загалом, зобов'язані діяти вчасно та в належний спосіб, а держава не повинна отримувати вигоду у вигляді поновлення судами строку на оскарження судових рішень та виправляти допущені органами державної влади помилки за рахунок приватної особи, яка діяла добросовісно.
У рішенні від 07 липня 1989 року у справі "Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain" Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов'язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Відповідно до частини 1 статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Отже, для поновлення пропущеного процесуального строку, встановленого законом, необхідно встановити наявність поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження, які об'єктивно перешкоджали особі вчасно подати апеляційну скаргу.
Поважними причинами пропуску строку апеляційного оскарження визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
Колегія суддів зауважує, що необхідність сплати судового збору при поданні апеляційної скарги встановлена законом, а тому відповідач, подаючи вперше апеляційну скаргу без надання документа про сплату судового збору, достеменно розумів про допущення ним порушення норм процесуального права. У свою чергу, дотримання вимог КАС України щодо належного оформлення апеляційних скарг залежить виключно від особи, яка подає апеляційну скаргу. До того ж, право на повторне звернення з апеляційною скаргою може бути реалізовано лише в межах процесуального строку на апеляційне оскарження, встановленого законом.
Згідно з установленою практикою Верховного Суду, відсутність відповідного бюджетного фінансування щодо видатків на оплату судового збору не може впливати на дотримання строку апеляційного оскарження судових рішень і, як наслідок, не є поважною підставою пропуску цього строку (зокрема, постанови від 07 червня 2018 року у справі № 822/276/17, від 30 вересня 2021 року у справі № 826/16458/18, від 23 грудня 2022 року у справі № 380/17601/21 та ін.).
Колегія суддів звертає увагу на те, що сама по собі сплата суб'єктом владних повноважень судового збору після спливу встановленого КАС України та наданого судом строку не може бути безумовною підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення.
Окрім того, та обставина, що повернення апеляційної скарги не позбавляє повторного звернення до апеляційного суду не означає наявність у особи безумовного права оскаржувати судові рішення у будь-який момент після повернення вперше поданої апеляційної скарги без урахування процесуальних строків встановлених для цього, а у суду - обов'язку поновлювати такий строк, у разі його пропуску, тим більш за відсутності поважних причин.
Вищезазначене узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 28 квітня 2021 року у справі №640/3393/19.
Судом апеляційної інстанції враховано правову позицію, викладену в постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.04.2021 у справі № 640/3393/19, згідно якої: « у ситуації з пропуском строків державними органами поважними причинами пропуску строку не може виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору чи тимчасова відсутність таких коштів.
Відсутність бюджетного фінансування не надає суб'єкту владних повноважень право в будь-який час після сплину строку апеляційного оскарження реалізовувати право на апеляційне оскарження судового рішення.».
Відтак, з огляду на викладене, колегія суддів зазначає, що скаржником не зазначено обставин, які перешкоджали подати апеляційну скаргу вчасно та які є об'єктивно непереборними чи істотною перешкодою для своєчасного вчинення процесуальних дій.
Крім того, колегія суддів звертає увагу, що звернення до суду через півтора місці після повернення апеляційної скарги поданої вперше та через понад два місяці після закінчення строку на апеляційне оскарження не може вважатись незначним пропуском строку звернення до суду і фактично поновлення строку з вказаних підстав порушуватиме права іншої сторони в межах даної справи.
Також, колегія суддів звертає увагу, що апелянт не зазначає про поважність причин пропуску строку звернення з апеляційною скаргою поданою вперше.
При цьому, неналежна організація процесу з оскарження судового рішення з боку відповідальних осіб та невиконання скаржником вимог процесуального закону не належать до об'єктивних обставин особливого і непереборного характеру, які можуть зумовити перегляд судового рішення після закінчення строку на його апеляційне оскарження, а тому не підтверджують наявність поважних підстав для поновлення цього строку.
Державні органи, маючи однаковий обсяг процесуальних прав та обов'язків разом з іншими учасниками справи, мають діяти вчасно та в належний спосіб дотримуватися відповідних правил і процедур, установлених, у тому числі нормами процесуального закону, не можуть і не повинні отримувати вигоду від їхнього порушення, уникати або шляхом допущення зайвих затримок та невиправданих зволікань відтермінувати виконання своїх процесуальних обов'язків.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 12.11.2024 у справі № 120/17546/23.
Також, щодо посилання апелянта на запровадження з 24.02.2022 на території України воєнного стану, колегія суддів зазначає, що Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», з 05 год. 30 хв. 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан, який у подальшому був продовжений Указами Президента України з затвердженням відповідними Законами України.
Запровадження воєнного стану є підставою, яка відповідно до частини першої статті 121 КАС України обов'язково враховується судом при вирішенні питання щодо поновлення процесуального строку, якщо пропуск строку знаходиться в прямому причинному зв'язку з такими обставинами.
Верховний Суд у своїх судових рішеннях неодноразово наголошував, що саме по собі посилання на введення воєнного стану на території України не може бути поважною причиною для поновлення процесуального строку для органу державної влади без зазначення конкретних обставин, які вплинули на своєчасність звернення до суду та без надання відповідних доказів, як саме введення воєнного стану вплинуло на роботу такого органу, що, в свою чергу, обумовило пропуск процесуального строку або необхідність його продовження (зокрема, у постанові від 04.04.2023 у справі №140/1487/22, у постанові від 30.01.2023 у справі № 280/9223/21, але не виключно).
Необхідно зауважити, що Указ Президента України від 24.02.2022 №64/2022 стосується лише введення воєнного стану в Україні, будь-яких змін щодо строків розгляду справ, інших процесуальних строків вказаний Указ не містить, зміни в частині процесуальних строків до КАС України не вносились.
Органи державної влади продовжують здійснювати свої повноваження після введення воєнного стану.
В свою чергу, апелянтом не надано суду доказів щодо участі військової частини НОМЕР_1 у бойових діях або інших заходах, саме в розрізі командира військової частини та відповідальної особи на представництво військової частини.
Отже, лише факт введення воєнного стану на території України не може слугувати достатньою підставою для визнання поважними причин пропуску процесуального строку для органу державної влади за відсутності відповідних обґрунтувань та доказів того, як саме введення воєнного стану, вплинуло на роботу цього державного органу.
Згідно з ч.1,3 ст.45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається. Якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.
Відповідно до ст.129 Конституції України та ст.8 КАС України, однією із засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні від 15 травня 2008 року "Надточій проти України" принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.
Обмеження на законодавчому рівні права звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів відповідними строками узгоджується із принципом «Leges vigilantibus non dormientibus subveniunt», згідно з яким закони допомагають тим, хто пильнує. Тобто, реалізація апелянтом права на звернення до суду з апеляційною скаргою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого.
Крім того, колегія суддів зауважує, що апелянтом також 26.03.2026 подано заяву про усунення недоліків апеляційної скарги, в якій останній зазначає про оскарження рішення суду першої інстанції в частині однієї вимоги та додає платіжну інструкцію №228 від 02.03.2026 на суму 1453 грн 44 коп.
Щодо вказаної заяви, колегія суддів зазначає, що Надаючи оцінку доводам, викладеним в заяві, суд зазначає наступне.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 03.12.2025 (в межах військової частини НОМЕР_1 ) визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення з 22.12.2021 по 18.07.2022, грошову допомогу для оздоровлення за 2022 рік, без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня відповідного календарного року.
Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати ОСОБА_1 грошове забезпечення з 22.12.2021 по 18.07.2022, грошову допомогу для оздоровлення за 2022 рік, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021, Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022 на відповідні тарифні коефіцієнти, та провести виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
Тобто, фактично суд першої інстанції встановив протиправність дій відповідача щодо нарахування і виплати позивачу грошового забезпечення за період:
- з 22.12.2021 по 31.12.2021 виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2018 (1762 грн 00 коп) замість прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2021;
- з 01.01.2022 по 18.07.2022 виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2018 (1762 грн 00 коп) замість прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2022.
Враховуючи вказане, суд не може вважати дану вимогу однією, оскільки фактично за кожний з періодів суди досліджують питання щодо застосування іншого нормативно правового акту.
З урахуванням вказаного, суд дійшов висновку, що в межах даного апеляційного провадження (апеляційної скарги відповідача), апелянт оскаржує рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог в межах військової частини НОМЕР_1 , прийняте щодо двох вимог немайнового характеру, тому розмір судового збору становить 2906 грн 88 коп.
В свою чергу, апелянтом при поданні апеляційної скарги сплачено судовий збір в розмірі 1453,44 грн (платіжна інструкція №228 від 02.03.2026). Таким чином, судовий збір сплачено не в повній мірі.
Тобто, доводи апелянта в частині, що ним оскаржується лише одна вимога не знаходять свого підтвердження, а тому відповідна заява про усунення недоліків задоволенню не підлягає.
Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що апелянтом не доведено наявності обставин, що перешкоджали йому звернутись до суду в межах строку, визначеного статтею 295 КАС України, та становили об'єктивно непереборні перешкоди, які пов'язані з дійсними істотними труднощами у реалізації права на апеляційне оскарження судового рішення, причини пропуску строку апеляційного оскарження зазначені у вказаному клопотанні не є поважними, а тому суд не знаходить підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 03 грудня 2025 року.
Відповідно до п.4 ч.1 ст.299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Керуючись ч.3 ст.298, п.4 ч.1 ст.299 КАС України, суд
1. У задоволенні клопотання військової частини НОМЕР_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 03 грудня 2025 року відмовити.
2. У задоволенні заяви військової частини НОМЕР_1 про усунення недоліків апеляційної скарги в межах апеляційного оскарження рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 03 грудня 2025 року відмовити.
3. Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою військової частини НОМЕР_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 03 грудня 2025 року.
4. Копію ухвали про відмову у відкритті апеляційного провадження разом з апеляційною скаргою та доданими до скарги матеріалами надіслати скаржнику.
5. Копію ухвали про відмову у відкритті апеляційного провадження надіслати учасникам справи.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддями та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Суддя-доповідач Драчук Т. О.
Судді Смілянець Е. С. Полотнянко Ю.П.