Справа № 382/693/26
Провадження № 2/382/854/26
30.03.2026 Суддя Яготинського районного суду Київської області Кисіль О. А. розглянувши заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Чуйко Я.В. про забезпечення позову,
27 березня 2026 року через систему «Електронний суд» до Яготинського районного суду Київської області надійшла заява, в якій представник заявника ОСОБА_1 , адвокат Чуйко Я.В. просить: забезпечити позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «ДЕТЕК КИЇВСЬКІ РЕГІОНАЛЬНІ МЕРЕЖІ» шляхом заборони Приватному акціонерному товариству «ДЕТЕК КИЇВСЬКІ РЕГІОНАЛЬНІ МЕРЕЖІ» (Код ЄДРПОУ: 23243188) проводити будь які роботи щодо відключення електропостачання споживачеві за адресою: АДРЕСА_1 , на час розгляду цієї судової справи.
Заяву обґрунтовано тим, що 01 грудня 2025 року позивачем було помічено надмірне споживання електроенергії за адресою: АДРЕСА_1 , про що було відразу повідомлено на гарячу лінію відповідача.
04 грудня 2025 року позивачем сплачено кошти на рахунок відповідача за проведення перевірки лічильника.
09 січня 2026р. відповідачем було знято лічильник (демонтовано).
20 лютого 2026р. стало відомо, що 29 січня 2026 р. було проведено експертизу лічильника та відповідно зроблено висновок про відсутність поломок.
Відразу 20 лютого 2026р. подано запити до директора по роботі з клієнтами ДТЕК щодо: направлення на незалежну експертизу лічильника або надати лічильник - відповідь не надано, лічильник на експертизу не передано; чи є ліцензія на проведення перевірок і експертизи у ДТЕК, хто і які саме перевірки проводив - відповідь не надано.
Контролером ДТЕК зафіксовано що за 2 місяці було спожито 30 000 кіловат притому коли середнє споживання становить близько 150 - 400 кВт/ місяць.
Відповідно аномальний скачок споживання є неможливим ЗО 000 кВт-год за 2 місяці (приблизно 60 днів або 1440 годин) дорівнює споживанню 20,83 кВт-год на годину (30000/1440 20,83). Це означає, що прилади працюють з середньою потужністю близько 21 кВт./год безперервно.
Відповідно 21 кВт (21 000 Вт) при струмі 220 В складає силу току приблизно 95,45 Ампер (21 000 -220).
Тобто це дуже велике навантаження для однофазної мережі та потребує автомата номіналом не менше 100 А, але з огляду на те що на вході після лічильника стоїть автомат номіналом лише 25А, що дорівнює 5,5 кВт (максимум до 5,75 кВт, но довготривало рекомендується не більше 5 кВт), а сам лічильник може здійснювати облік електроенергії до 60А.
Відповідно зазначені показники є неможливими, а відповідно прилад обліку є несправним. Окрім цього до матеріалів судової справи додано фото докази де видно як механізм обліку здійснює перекидання одночасно трьох цифр що як наслідок і є надмірним нарахуванням спожитої електроенергії.
В будинку проживає малолітня дитина, а саме ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Заборгованість яку намагається стягнути відповідач із позивача за якби спожиту електроенергію є безпідставною так, що також підтверджується характеристиками автоматичних вимикачів які встановлені самим ДЕТЕК та обмежують споживання на рівні 5.5 кВт натомість згідно до показників лічильника споживання було на рівні 21кВт, що уже унеможливлює таке споживання так як автоматичні вимикачі вимкнули б таке навантаження, окрім цього до позовної заяви надано перелік електрообладнання яке наявне у будинку та з врахуванням навіть що все обладнання ввімкнути і не вимикати такого об'єму електроенергії неможливо спожити.
Згідно положень ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Зважаючи на вказане, розгляд заяви в порядку ч. 1 ст. 153 ЦПК України проводиться судом без повідомлення учасників справи.
Дослідивши подану заяву про забезпечення позову, мотиви і обґрунтування заяви, суд дійшов наступних висновків.
Частиною 1 ст. 149 ЦПК України визначено, що суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених цим Кодексом заходів забезпечення позову.
Відповідно п.2 ч.1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується забороною вчиняти певні дії.
Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову. При цьому заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. (ч. 2, 3 ст. 150 ЦПК України).
Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову.
Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.
Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.
Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.
Цивільний процесуальний закон не зобов'язує при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову.
Відповідно роз'яснень Пленум Верховного Суду України п.4 постанови № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», заходи забезпечення позову застосовуються, якщо існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; вжиття заходів забезпечення повинно бути доцільним. Відповідно п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді справ про забезпечення позову» при розгляді заяви про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пере-свідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконанню чи утрудненню виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
Таким чином, заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватись лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб або учасників процесу.
Забезпечення позову це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог. По суті забезпечення позову є встановленням судом обмежень суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених претензій позивача (заявника). Вжиття заходів забезпечення позову є правом суду, а не його обов'язком. Тому при вирішенні питання щодо заяви про забезпечення позову суд враховує не лише доводи, викладені у відповідній заяві, а й інші наявні матеріали цивільної справи.
Судом встановлено, що в провадженні суду знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські Регіональні Електромережі» про захист прав споживачів.
Частиною 2 ст. 149 ЦПК України встановлено, що забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
Крім того, відповідно ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод як джерело права.
Згідно ч.1 ст.1 Першого протоколу до цієї Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном.
Окрім національного законодавства, також і прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що, реалізуючи п.1 ст.6 Конвенції Про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом з тим, Європейський суд зазначає, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним (Рішення Суду у справі Жоффре де ля Прадель проти Франції від 16 грудня 1992 року).
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Відповідно ч. 3 ст. 12 та ч. 1ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
За змістом правового висновку Верховного суду, викладеного у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі №183/5864/17-ц, заява про забезпечення позову повинна бути обґрунтованою, а доводи, викладені в ній свідчити про те, що невжиття відповідних заходів може утруднити чи унеможливити виконання рішення суду у майбутньому.
Таким чином, заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватись лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб або учасників процесу.
З викладених у заяві про забезпечення позову обставин вбачається, що між сторонами існує спір щодо зобов'язання Приватного акціонерного товариства «ДЕТЕК КИЇВСЬКІ РЕГІОНАЛЬНІ МЕРЕЖІ» (Код ЄДРПОУ: 23243188, 04136, м. Київ, вул. Стиценка 1А) здійснити
перерахунок суми боргу за період з 01.11.2025 до 09.01.2026р. на рівні споживання в попередній аналогічний період.
Забезпечення позову повинно застосовуватися із врахуванням принципу рівноправності сторін у спорі і не повинно призводити до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, так як справа по суті ще не вирішена та факт порушення законних прав позивача не встановлений.
Для того, щоб бути ефективним, засіб захисту має бути незалежним від будь-якої вжитої на розсуд державних органів дії, бути безпосередньо доступним для тих, кого він стосується, а також спроможним запобігти виникненню або продовженню порушенню чи надати належне відшкодування за будь-яке порушення, яке вже мало місце.
Пунктом 7.5. Правил користування електричною енергією, затверджених постановою НКПРЕ України від 31 липня 1996 року № 28 встановлено, що постачальник електричної енергії (електропередавальна організація або основний споживач за погодженням постачальника електричної енергії) зобов'язаний, попередивши споживача не пізніше ніж за три робочих дні, припинити повністю або частково постачання йому електричної енергії (передачу або спільне використання технологічних електричних мереж), у тому числі на виконання припису представника відповідного органу виконавчої влади, у разі, зокрема, несплати рахунків відповідно до умов договорів, наявність яких передбачена цими Правилами; несплати за недовраховану електричну енергію, визначену відповідно до законодавства.
Попередження про припинення повністю або частково постачання електричної енергії оформляється після встановлення факту наявності підстав для вчинення вказаних дій та надається окремим письмовим повідомленням, у якому зазначаються підстава, дата і час, з якого електропостачання буде повністю або частково припинено.
Аналогічні приписи містять Правила роздрібного ринку електричної енергії, затверджені постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14 березня 2018 року № 312.
Пунктом 7.5. вищезазначених правил встановлено, що припинення повністю або частково постачання електричної енергії споживачу здійснюється: 1) оператором системи за умови попередження споживача не пізніше ніж за 5 робочих днів до дня відключення у разі, зокрема, заборгованості за надані послуги з розподілу (передачі) електричної енергії відповідно до умов договору з оператором системи; несплати вартості необлікованої електричної енергії внаслідок порушення споживачем цих Правил, визначеної відповідно до законодавства (за умови прийняття судом рішення щодо споживання споживачем необлікованої електричної енергії на користь оператора системи); 2) електропостачаль-ником за умови попередження споживача не пізніше ніж за 10 робочих днів до дня відключення у разі, зокрема, заборгованості з оплати за спожиту електричну енергію відповідно до умов договору з електропостачальником.
Дослідивши заяву та додані до неї матеріали судом встановлено, що заявником, в порушення вимог ч. 3, 4 ст. 12, ст. 76, ч. 1 ст. 81, 83 ЦПК України, не надано жодних доказів на підтвердження відключення електропостачання за адресою: АДРЕСА_1 .
Доказів того, що станом на дату подачі даної заяви про забезпечення позову на адресу позивача надходили попередження про відключення електропостачання, суду не надано.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд враховує, що застосування заходу забезпечення позову є попередньою і запобіжною мірою і є обмеженням особи у правах ще до встановлення факту порушення, - тому такий захід може бути застосованим лише у виключних і дійсно необхідних випадках, - а такої необхідності позивачем не доведено. Крім того, застосування заходу забезпечення має бути співмірним і відповідним заявленим позовним вимогам, - проте така співмірність та відповідність так само судом при розгляді даного клопотання не встановлена.
Також суд враховує, що метою застосування заходу забезпечення позову є забезпечення можливості виконання рішення про задоволення позову (саме того позову, який заявлений і який забезпечується), натомість забезпечення захисту прав позивача на майбутнє від інших можливих порушень не є метою застосування заходу забезпечення позову в порядку ст. 150 ЦПК України.
Таким чином, вказаний заявником захід забезпечення позову є невідповідним заявленим позовним вимогам, його застосування не є необхідним і не є недоцільним, а тому відсутні підстави для задоволення заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову.
Також суд звертає увагу заявника на те, що у відповідності до вимог п 7.11 Правил роздрібного ринку електричної енергії, на період розгляду судом спірних питань щодо порушення споживачем цих Правил та/або умов договорів, наявність яких передбачена цими Правилами, припинення електропостачання такого споживача, пов'язане з оскаржуваним фактом порушення, не здійснюється за умови своєчасного надання споживачем до моменту відключення відповідної ухвали суду про прийняття позовної заяви до розгляду. Відкриття провадження у справі після факту відключення споживача є підставою для відновлення електропостачання.
За таких умов, суд приходить до обґрунтованого висновку про відсутність підстав та ризиків, визначенихст.149 ЦПК України визначених і доведених для забезпечення позову.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 7, 112, 76-81, 149-159, 260, 353, 354 ЦПК України, п. 3, 4 постанови Пленуму Верховного Суду України за№ 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», п.1 ст.6 Конвенції Про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суд -
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовити.
Копію ухвали суду невідкладно направити заявнику.
Ухвала суду може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії даної ухвали.
Суддя Кисіль О. А.