вул. Івана Ступака, 25, м. Фастів, Київська область, 08500, тел. (04565) 6-17-89,
e-mail: inbox@fs.ko.court.gov.ua, web: https://fs.ko.court.gov.ua, код ЄДРПОУ 26539699
2/381/648/26
381/7387/25
23 березня 2026 року м. Фастів
Фастівський міськрайонний суд Київської області в складі:
головуючої судді Анапріюк С.П.,
з участю секретаря Куценко К.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Органу опіки та піклування виконавчого комітету Фастівської міської ради Київської області до ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на утримання дитини,
установив:
У грудні 2025 року Орган опіки та піклування виконавчого комітету Фастівської міської ради Київської області звернувся до Фастівського міськрайонного суду Київської області з позовом про позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 відносно її малолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Крім того, просить стягнути аліменти на утримання малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі частини всіх видів доходу, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно до повноліття дитини.
Вимоги позову обґрунтовані тим, що малолітній ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до наказу № 132 з 24.11.2025 року знаходиться на обліку дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах.
Батьками дитини є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який ІНФОРМАЦІЯ_4 помер.
Позивач зазначає, що ця родина потрапила в поле зору служби у справах дітей та сім'ї у грудні 2024 року після надходження повідомлення голови комітету самоорганізації населення мікрорайону Завокзалля щодо перевірки умов проживання малолітнього ОСОБА_4 , який проживає з матір'ю, ОСОБА_1 , за адресою АДРЕСА_1 . У повідомлення зазначалося про те, що дитина не відвідує навчальний заклад, а мати веде негативний спосіб життя. Упродовж грудня 2024 року та січня 2025 року ні спеціалістам служби у справах дітей та сім'ї, ні представникам поліції не вдалося потрапити до помешкання, де проживає родина.
23.01.2025 спеціалісту служби у справах дітей вдалося поспілкуватися із ОСОБА_1 , яка під час розмови повідомила, що її син ОСОБА_4 дійсно не зарахований до навчального закладу, не навчається. Причиною назвала вроджені вади здоров'я дитини.
За повідомленням КНП ФМР «Фастівський центр ПМСД» декларація на отримання медичних послуг дитиною ОСОБА_4 з жодним лікарем не укладена.
Крім того, служба встановила, що ОСОБА_5 не зарахований до жодного освітнього закладу Фастівської міської територіальної громади.
13.02.2025 Фастівський районний відділ № 2 філії ДУ «Центр пробації» у м. Києві та Київській області повідомив, що ОСОБА_1 засуджена Фастівським міськрайонним судом Київської області за ч. 1 ст. 309 КК України.
З 13.02.2025 спеціалістам служби у справах дітей та сім'ї вдалося відновити контакт з ОСОБА_6 . Мати повідомила, що перебувала у реабілітаційному центрі м. Бровари на лікуванні від наркотичної залежності.
14.02.2025 проведено обстеження умов проживання малолітнього ОСОБА_2 за адресою АДРЕСА_1 , та визначено їх як задовільні, але потребують завершення ремонтних робіт в помешканні та прибирання. Добривода ОСОБА_4 добре розмовляє, мати без причини не влаштувала сина на навчання.
ОСОБА_1 за сприяння служби у справах дітей та сім'ї уклала декларацію на отримання медичних послуг сином ОСОБА_4 та здійснила обстеження сина.
У квітні 2025 року ОСОБА_1 влаштувалася на роботу санітаркою у клініку Національного інституту хірургії і трансплантології ім. О.О.Шалімова НАМН України.
09.06.2025 ОСОБА_5 обстежений генетиком та дитячим психіатром в НДСЛ «Охматдит», йому встановлені діагнози F88, F07.9, F80.2, F70.9. Призначене обстеження у дитячого невролога, психолога, проведення електроенцефалографії, МРТ, медикаментозне лікування, спостереження у дитячого психіатра, однак ОСОБА_1 медичне обстеження сину не провела.
За сприяння служби у справах дітей та сім'ї ОСОБА_1 подала заяву про зарахування сина до 1 класу Фастівської гімназії № 10.
З серпня 2025 року зв'язок з матір'ю був втрачений. Пізніше з'ясувалося, що відповідач знову почала вживати наркотичні речовини, паспорт та телефон у неї викрали, з роботи її звільнили. Вона періодично проживала з сином у подруги, жодних дій щодо зміни способу життя не зробила.
15.08.2025 надійшло повідомлення від адміністрації КНП ФМР «Фастівська БЛІЛ» щодо доправлення до педіатричного відділення ОСОБА_2 разом з матір'ю. У їхньому будинку сталася пожежа, від якої повністю був пошкоджений дах. Дитину та матір госпіталізовано до медичного закладу із діагнозом: гостра реакція на стрес, зовнішніх ушкоджень не виявлено.
Того ж дня малолітнього ОСОБА_4 на тимчасове проживання забрала його старша сестра, ОСОБА_7 , яка забезпечила проведення комплексної оцінки розвитку брата та влаштувала його до 1 класу КЗ КОР «Васильківська спеціалізована школа».
ОСОБА_7 надала пояснення, у яких зазначила, що її виховував батько, але 15.08.2025 вона приїхала у м. Фастів, оскільки їй зателефонувати сусіди та повідомили про пожежу у будинку, де проживала її мати з братом. За домовленістю з матір'ю вона взяла на тимчасове проживання молодшого брата до себе поки мама вирішить питання щодо місця проживання. Зазначила, що за весь час проживання ОСОБА_4 з нею мати телефонувала лише декілька разів з різних номерів, оскільки власний телефон у неї відсутній, не забезпечувала сина матеріально та одягом, медикаментами, харчуванням, навчальними матеріалами.
За інформацією від Фастівського районного відділу № 2 філії ДУ «Центр пробації» у м. Києві та Київській області, ОСОБА_1 перебуває на обліку та у зв'язку із ухиленням її від відбування покарання у виді пробаційного нагляду стосовно неї надіслані матеріали до органу поліції та 25.08.2025 стосовно неї порушене кримінальне провадження за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 389 КК України.
Відповідно до отриманої інформації від КНП ФМР «Фастівський міський центр первинної медичної допомоги», ОСОБА_1 зверталася на прийом до педіатра з приводу укладення декларації, проходження медичного огляду у супроводі соціальних служб. Обстеження пройдене частково , стоїть на диспансерному обліку, діагноз - неуточнені розлади мови.
Згідно з листом Фастівського міського центру соціальних служб від 24.11.2025, родині ОСОБА_1 , яка проживала разом із сином надавалася соціальна послуга «соціальний супровід», фахівці надали рекомендації. Під час супроводу мати влаштована на роботу, синові провела обстеження, але згодом припинила відповідати на телефонні дзвінки, під час виходів за місцем проживання родини до помешкання не впускала, на залишені повідомлення не реагувала. Родина знята з соціального супроводу у зв'язку зі зміною місця проживання/перебування отримувача соціальних послуг.
ОСОБА_1 не виходить на контакт зі службою, встановити її місце перебування не вдалося.
Згідно з інформацією із сайту «Судова влада України» стосовно ОСОБА_1 відкриті судові справи за вчинення різних правопорушень.
Оскільки відповідач самоусунулася від виконання своїх батьківських обов'язків, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Фастівський міськрайонний суд Київської області від 29 грудня 2025 року відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначив справу до підготовчого судового засідання на 26.01.2026.
Учасникам справи надіслано копію ухвали суду про відкриття провадження у справі, якою відповідачу встановлено п'ятнадцятиденний строк з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву на позовну заяву.
Також суд здійснив виклик відповідача через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України.
Відповідно до правил ст. 178 ЦПК України, відповідач не скористалася своїм правом подання до суду відзиву на позовну заяву.
26.01.2026 розгляд справи відкладено на 16.02.2026 для здійснення повторного повідомлення відповідача.
Фастівський міськрайонний суд Київської області ухвалою від 16 лютого 2026 року закрив підготовче провадження у справі та призначив її до розгляду по суті на 09.03.2026.
09.03.2026 розгляд справи відкладено на 23.03.2026.
Представник позивача ОСОБА_8 у судовому засіданні підтримала вимоги позову з підстав, що викладені у ньому, просила його задовольнити. Додатково пояснила, що у 2015 році у відповідачки народився син ОСОБА_4 , який перебуває на обліку служби з 24.11.2025. Батько дитини помер у 2021 році, а мати усунулась від виконання батьківських обов'язків стосовно дитини. Служба встановила, що дитина ніколи не була влаштована до закладів дитячої освіти та у десятирічному віці ніде не навчається. Натомість мати веде антисоціальний спосіб життя, за місцем її проживання збираються незрозумілі компанії. Працівники служби разом із працівниками поліції намагались потрапити до помешкання відповідачки з метою обстеження умов проживання дитини, проте тривалий час це здійснити не вдавалось. Пізніше стало відомо, що відповідачка перебуває на обліку у відділі пробації, є наркозалежною.
Відповідачка повідомила, що дитина ніде не навчається, оскільки не говорить, але обстеження з цієї причини вона дитині не провела, дитина не перебуває на обліку в лікарні, декларація з лікарем не укладена, щеплень та обстежень у дитини також немає.
Після цього мати дитини припинила виходити на зв'язок. Через деякий час вона зателефонувала та повідомила, що перебувала на лікуванні від наркотичної залежності у реабілітаційному центрі м. Бровари. Службі відомо, що відповідачка час від часу перебуває на такому лікуванні, проте курс лікування не закінчує і знову розпочинає вживання заборонених речовин, повертається у коло сумнівних компаній.
Служба здійснила обстеження умов проживання дитина та визнала їх задовільними, проте у помешканні був безлад. За сприяння служби дитина відвідала поліклініку, була укладена декларація із сімейним лікарем та отримані направлення на проходження обстежень. Також встановлено, що дитина говорить, проте має певні проблеми з мовленням. У зв'язку із цим дитині призначені огляди лікарів (лор, генетик, дитячий психіатр, невролог, психолог) та обстеження. Однак, мати знову почала вживати наркотики та припинила відповідати на дзвінки. Призначені огляди та обстеження дитина не пройшла. Через деякий час мати з'явилась на зв'язку, повідомила, що у неї вкрали телефон, паспорт, вона тимчасово з дитиною проживала у подруги, оскільки знову почали збиратись її сумнівні компанії і вона розпочала вживати наркотики.
У серпні 2025 до служби надійшло повідомлення з лікарні про те, що ОСОБА_4 госпіталізований через пожежу у помешканні відповідачки. Дитину забрала до себе на тимчасове проживання старша донька відповідачки ОСОБА_9 . Христина не проживала з відповідачкою, її виховував батько. Вона знала про брата та забрала його на час, поки мати знайде собі житло. Однак відповідачка взагалі усунулась від виховання, утримання сина, припинила відповідати на телефонні дзвінки. Спочатку вона телефонувала 1 раз на тиждень, потім 1 раз на місяць, а останні місяці взагалі не телефонувала доньці та взагалі не цікавилась сином. У неї немає телефону, брала для дзвінків доньці телефон у знайомих. Наразі зворотнього зв'язку з нею немає. Сестра хлопчика ОСОБА_10 проживає в орендованому помешканні, її робота пов'язана з відрядженнями, тому вона не може надати дитині повноцінний догляд, про що неодноразово повідомляла матері з проханням забрати дитину та займатись її вихованням. Проте мати взагалі припинила виходити на зв'язок.
Щодо навчання дитини представник повідомила, що за сприяння служби отриманий висновок про розвиток дитини та здійснений запис дитини до навчального закладу у м. Фастів. Пізніше мати фактично покинула дитину на утриманні своєї старшої доньки. Сестра хлопчика забезпечила проходження ним медичних обстежень та на підставі їх висновків хлопчик влаштований до навчального спецзакладу, де зараз і перебуває постійно та навчається. За правилами дитину потрібно забирати на вихідні та канікули, проте мати жодного разу не приїхала, не зателефонувала та не забрала дитину. Це робила сестра. Дитина часто хворіла, її потрібно було забирати із закладу поза графіком та лікувати. Мати на це ніяк не реагувала, дитину не забирала і не лікувала, постійно озвучувалась якісь відмовки. Зі злів сусідів вона була у «неадекватному стані», житла не має. За цей період хлопчик кілька разів говорив з матір'ю по телефону, але вона під час розмови була у нетверезому стані.
Службі відомо, що відповідачка перебуває на обліку у службі пробації за розповсюдження наркотичних речовин. Їй призначені громадські роботи, вона не з'являється, перебуває у розшуку. З 2025 року стосовно неї у суді перебуває провадження за ухилення від виконання вироку суду, також адміністративні справи щодо вчинення нею крадіжок продуктів. Крім цього, у Києво-Святошинському районному суді стосовно неї перебуває кримінальна справа за ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 185 КК України. Вказане свідчить про її спосіб життя та відсутність доходу на елементарні речі та їжу.
Останній візит служби до відповідачки відбувся восени 2025, після цього вона зникла зі зв'язку. Востаннє вона телефонувала та спілкувалась з сином наприкінці 2025. Вона знає місце перебування дитини. Доходу та житла вона не має, не має можливості забезпечити дитину хоча б на мінімальному рівні.
Навчальний заклад, у якому перебуває ОСОБА_4 , повідомив службу про те, що мати дитину жодного разу не відвідала.
Представник позивача додала, що відповідачка є хронічною наркоманкою, має проблеми з вибором законом, неодноразово вчиняє правопорушення, у тому числі й щодо обігу наркотичних речовин, крадіжки продуктів харчування, не працює, грошей та житла не має. Крім цього вона не займається утриманням, лікуванням та вихованням дитини, свідомо усунулась від виконання батьківських обов'язків. Не реагує на прохання старшої доньки забрати дитину. Будь-які обставини, які можуть об'єктивно перешкодити відповідачці виконувати свої батьківські обов'язки, відсутні.
Дитина зараз має у закладі нормальний догляд та належне харчування, набрав вагу, отримує розвиток, виховання та навчання. Це все мати йому ніколи не забезпечувала і без відібрання дитини у матері дитина може втратити нормальні умови проживання та необхідні навички соціалізації.
Відповідач у судове засідання не з'явилась, про день, час і місце розгляду справи повідомлена належним чином. Водночас надіслана судом на адресу відповідача кореспонденція повернулася до суду без вручення з відміткою уповноваженого працівника Укрпошти «адресат відсутній за вказаною адресою». Також суд здійснив виклик відповідача через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України.
Відповідач відзив на позовну заяву до суду не подала, причини неявки суду не повідомила, заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи до суду не подавала.
Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , пояснила, що забрала брата до себе на перший час, оскільки у результаті пожежі помешкання, де він мешкав разом з матір'ю, стало непридатним для проживання. Мати припинила спілкування з нею та братом, востаннє телефонувала 31.12.2025. Гроші на утримання дитини не надає, не забезпечує його нічим. Свідок повідомляла матері про те, де перебуває ОСОБА_4 та необхідність його забрати і виховувати, утримувати, однак вона спочатку озвучувала причини неможливості цього зробити, а потім зв'язок з нею припинився, вона зникла. Вона повідомляла, що не має власного телефону, тому щоразу телефонувала з різних номерів. У ОСОБА_4 є власний телефон і відповідачці відомий його номер, на нього вона йому телефонувала, а потім припинила. Вона є наркозалежною, не хоче лікуватись, тікає. У перші дні січня 2026 ОСОБА_4 повідомив, що мати телефонувала йому, але була у стані, що практично не могла говорити. Де вона зараз, ніхто не знає. Свідок намагалась з'ясувати її місце перебування через рідних та знайомих і довідалась, що вона ніби десь час від часу проживає, ніхто не має з нею зв'язку і контакту, вона бродить вулицями у неналежному стані. Про дитину не згадує, не питає, забирати не збирається.
Заслухавши присутніх у судовому засіданні учасників справи, з'ясувавши обставини, які мають значення для вирішення справи, дослідивши докази, якими обґрунтовуються вимоги заяви, перевіривши фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини суд встановив таке.
Згідно з відомостями свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Тернопільського міського управління юстиції, ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_6 , у графі «батько» вказаний ОСОБА_3 , у графі «мати» - ОСОБА_1 (а.с.14).
Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_7 , про що 10.09.2021 Тернопільський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Тернопільському районі Тернопільської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) склав актовий запис № 1824 (а.с. 18).
Відповідно до листа голови комітету самоорганізації населення мікрорайону Завокзалля Мороз О.В. № 2035 від 03.12.2024, вона звернулася до Начальника служби у справах дітей та сім'ї ОСОБА_11 із проханням перевірити умови проживання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мати якого ОСОБА_1 веде негативний спосіб життя і хлопчик не відвідує школу (а.с. 21).
Згідно з поясненнями, наданими Начальнику служби у справах дітей та сім'ї виконавчого комітету Фастівської міської ради Змаженко Л.А. від 23.01.2025, ОСОБА_1 повідомила, що її син ОСОБА_2 не влаштований до навчального закладу у зв'язку із тим, що дитина не розмовляє. Зобов'язувалась з'явитися до ССДС із сином, надати доступ до помешкання та виконувати всі рекомендації щодо медичного обстеження, навчання та виховання сина (а.с. 29).
Відповідно до листа директора Комунального некомерційного підприємства Фастівської міської ради «Фастівський міський Центр первинної медичної (медико-санітарної) допомоги Людмили Дубас від 04.02.2025 № 94, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою АДРЕСА_1 , на обліку в закладі не знаходиться, медична декларація ні з ким не укладена (а.с.24).
Згідно із повідомленням начальника управління освіти Виконавчого комітету Фастівської міської ради Київської області Наталії Єриш № 01-09/106 від 12.02.2025, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в закладах освіти Фастівської міської територіальної громади не навчається (а.с.23).
Відповідно до повідомлення начальника Фастівського районного відділу № 2 філії ДУ «Центр пробації» у м. Києві та Київській області № 686/32/35/1-25 від 13.02.2025, ОСОБА_1 перебуває на обліку Фастівського районного відділу №2, засуджена 26 червня 2023 року Фастівським міськрайонним судом Київської області за ч. 1 ст. 309 КК України. Ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 21 грудня 2023 року несплачена сума штрафу замінена на 240 громадських робіт. Відповідно до характеристики з місця проживання проживає разом з сином, розлучена, веде негативний спосіб життя, ніде не працює, з сусідами не спілкується, син не відвідує школу. ОСОБА_1 раніш судима зі слів засідженої, має наркотичну залежність, перебуває на замісній підтримувальній терапії. З грудня 2024 не з'являється на відпрацювання громадських робіт (а.с. 26).
Відповідно до акту обстеження умов проживання від 14.02.2025, складеного головним спеціалістом Служби у справах дітей та сім'ї виконавчого комітету Фастівської міської ради Київської області Небрат Наталією Володимирівною, інспектором СЮП Фастівського РУП Лисенко Іриною, начальником СЮП Фастівського РУП Петручиком Ярославом, проведено обстеження умов проживання за адресою: АДРЕСА_1 . Умови проживання: у помешканні всі кімнати заставлені речами, меблями, на меблях скупчення одягу та інших речей. Для дитини відведена окрема кімната де є окреме спальне місце з навчальним куточком. (а.с. 34).
Згідно з електронним направленням № 5486-9634-9510-4842 від 19.02.2025, ОСОБА_2 надане направлення до дитячого невролога та дитячого отоларинголога (а.с.39).
Згідно з електронним направленням №8022-0523-1008-4203 від 07.03.2025, ОСОБА_2 надане направлення на діагностичні процедури, електроенцефалографію (а.с.38).
Згідно із консультативним висновком дитячого психіатра від 09.06.2025, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 має діагноз: F88 інші розлади психологічного розвитку, F80.2 розлад рецептивності мови, F07.9 неуточнений органічний розлад особистості та поведінки внаслідок захворювання травми та дисфункції головного мозку, F70.9 легка розумова відсталість. Неуточнені відхилення поведінки (а.с. 36).
Згідно з електронним направленням №7367-2587-4069-3808 від 18.06.2025, ОСОБА_2 надане направлення до дитячого невролога (а.с.37).
Відповідно до листа Комунального некомерційного підприємства Фастівської міської ради «Фастівська багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування» № 01-06/923 від 15.08.2025, 15.08.2025 до педіатричного відділення працівниками екстреної медичної допомоги була доставлена дитина ОСОБА_2 разом з матір'ю ОСОБА_1 , які проживають у АДРЕСА_1 . Зі слів медичних працівників у будинку родини сталася пожежа. Дитина та мати госпіталізовані з діагнозом «гостра реакція на стрес». Під час спілкування з матір'ю було з'ясовано, що вона має трьох дітей, має судимість, перебуває на замісній програмі. Дитина не відвідує жоден дошкільний чи шкільний заклад. Зі слів матері має затримку мовного та розумового розвитку. 15.08.2025 до педіатричного відділення звернулася старша дочка та виявила бажання забрати матір і брата до себе на проживання (а.с.28).
Згідно з листом директора Фастівської гімназії №10 Лариси Чіпко № 02-07/179 від 10.09.2025, учень 1-Б класу ОСОБА_2 пропускає заняття без поважних причин. Класний керівник неодноразово телефонувала матері, однак вона їх ігнорує. 05.09.2025 класний керівник разом із головою батьківського комітету ОСОБА_12 відвідали попереднє місце проживання родини ОСОБА_13 . Вчитель побачила, що будинок згорів. Зі слів сусідів сім'я вела аморальний спосіб життя (а. с. 33).
Згідно з поясненнями ОСОБА_7 від 17.10.2025 наданими Начальнику служби у справах дітей та сім'ї виконавчого комітету Фастівської міської ради ОСОБА_11 , 15.08.2025 їй зателефонували родичі і повідомили, що її мати ОСОБА_1 з якою вона не проживає та тривалий час не спілкувалася перебуває у лікарні із своїм сином у зв'язку з тим, що згорів будинок. Між донькою та матір'ю була домовленість про тимчасове проживання ОСОБА_2 з ОСОБА_7 . За весь час проживання ОСОБА_2 з ОСОБА_7 мати декілька разів телефонувала, кошти ніякі не надавала. Зазначає, що вона дитину влаштувала в спеціальну школу м. Василькова. В кінці вересня вона останній раз спілкувалася з матір'ю щодо знаходження житла, оскільки вона часто перебуває на роботі та у відрядженнях (а.с. 30).
Відповідно до повідомлення начальника Фастівського районного відділу № 2 філії ДУ «Центр пробації» у м. Києві та Київській області № 4211/32/35/11-25 від 21.11.2025, ОСОБА_1 засуджена 28 лютого 2025 року Фастівським міськрайонним судом Київської області за ч. 2 ст. 389 КК України. ОСОБА_1 обов'язки покладені на неї не виконує. З 01.09.2025 до Фастівського районного відділу №2 на реєстрацію та за викликами не з'являється. Відповідно до інформації наданої Фастівським РУП ГУНП в Київській області під час перевірки за місцем проживання: АДРЕСА_1 встановлено, що згорів будинок, тому вона за вказаною адресою не проживає, але на час перевірки навідалася до будинку та повідомила, що вона проживає «де прийдеться». Дитина проживає з її донькою та навчається у Васильківській спеціалізованій школі (а.с.27).
Згідно з листом директора Фастівського міського центру первинної медичної допомоги Людмили Дубас № 01-29/263 від 24.11.2025, за період надання послуги. Фахівцями центру постійно надавалися рекомендації стосовно працевлаштування, виховання, належного обстеження сина та влаштування дитини до навчального закладу і належного догляду за дитиною. Під час супроводу мати була влаштована на роботу, синові провела обстеження. Але згодом почала не відповідати на телефонні дзвінки, до помешкання не впускала. Родина зняття із соціального супроводу у зв'язку зі зміною місця проживання/перебування отримувача соціальних послуг (а.с. 32).
Згідно з поясненнями ОСОБА_7 від 24.11.2025, наданими Начальнику служби у справах дітей та сім'ї виконавчого комітету Фастівської міської ради ОСОБА_11 , мати фактично не бере участі у догляді та вихованні дитини. За останні 4 місяці вона телефонувала лише 4-5 разів. Матеріального забезпечення дитині не надає, участі у вихованні та догляді не бере. Мати наркозалежна, відмовляється звертатися до медичного закладу. Житло для спільного проживання з дитиною вона не шукає, де проживає невідоме (а.с. 31).
Відповідно до характеристики від 24.11.2025, складеної головою комітету самоорганізації населення мікрорайону Завокзалля ОСОБА_14 , ОСОБА_1 проживає в АДРЕСА_1 у приватному будинку, розлучена, син проживає разом з нею, школу не відвідує. Після нещодавної пожежі у будинку з її слів сина забрала донька ОСОБА_15 і хлопчик відвідує ОСОБА_16 школу. Після пожежі у зазначеному будинку не проживає, місце проживання її не відоме. Веде негативний спосіб життя, вечорами зустрічається із сумнівними особами. ОСОБА_1 з сусідами не контактує. До її оселі зайти неможливо, все зачинено. Вихованням сина не займається, хлопчик потребує медичного втручання (а.с. 22).
Відповідно до наказу Служби у справах дітей та сім'ї виконавчого комітету Фастівської міської ради Київської області № 132 від 24.11.2025, малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , взято на облік дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах (а.с. 19).
Згідно із заявою ОСОБА_1 просила дозволу на отримання наркотичних засобів, психотропних речовин та/або прекурсорів і виконання призначень лікаря препарату «Метадон» (а.с. 40).
Згідно з висновком Органу опіки та піклування виконавчого комітету Фастівської міської ради Київської області № 717 від 15.12.2025, визнано доцільним та таким, що відповідає інтересам дітей, позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відносно малолітньої дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.8-13).
Нормативно-правове обґрунтування.
Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права, а норми Конституції України є нормами прямої дії.
Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).
Відповідно до частини 3 статті 51 Конституції України, сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Згідно із частиною 7 статті 7 СК України, дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
Відповідно до статті 9 Конвенції про права дитини, держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.
Згідно зі статтею 18 Конвенції про права дитини, батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Відповідно до частини першої статті 19 Конвенції про права дитини, держава вживає усіх необхідних заходів з метою захисту дитини від відсутності піклування або недбалого ставлення до неї з боку батьків.
Відповідно до частин першої, другої статті 27 цієї Конвенції, кожна дитина має право на рівень життя, необхідний для її фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку. Батьки несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до частини восьмої статті 7 СК України, регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.
Згідно зі статтею 141 СК України, мати і батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини.
Статтею 150 СК України передбачений обов'язок батьків щодо виховання та розвитку дитини.
Згідно із частинами 2 та 4 статті 155 СК України, батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною 1 статті 164 СК України, зокрема, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.
Висновки суду.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, на предмет їх належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, надавши оцінку зібраним у справі доказам в цілому та кожному доказу окремо, суд дійшов до таких висновків.
У цій справі спір стосується питання позбавлення відповідачів батьківських прав.
Суд враховує, що позбавлення особи батьківських прав є, з одного боку, засобом захисту прав дитини, а з іншого ? заходом впливу на батьків, які неналежним чином виконують свої батьківські обов'язки стосовно дитини.
Першочергово суд бере до уваги, що взаємне задоволення батьків і дітей від товариства одне одного становить фундаментальний елемент «сімейного життя».
Інтереси дитини вимагають збереження зв'язків дитини з її сім'єю, за винятком випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною, і це може завдати шкоди здоров'ю та розвитку дитини (див., наприклад, пункт 143 рішення Європейського Суду з прав людини (далі ? ЄСПЛ) від 14 березня 2017 року у справі «KB та інші проти Хорватії», заява № 36216/13).
Розрив таких зв'язків означає відрізання дитини від її коріння, що можна зробити лише в дуже виняткових випадках, необхідно зробити все для збереження особистих стосунків і, якщо і коли це доречно, для «відбудови» сім'ї. У цьому контексті ЄСПЛ підкреслив, зокрема, зобов'язання держави вживати заходів для збереження зв'язку між батьками та дитиною, наскільки це можливо (див., наприклад, пункт 48 рішення ЄСПЛ від 13 жовтня 2015 року у справі «СH проти Італії, заява № 52557/14).
Вирішення питання про позбавлення відповідача батьківських прав охоплюється статтею 8 Конвенції і є втручанням у її право на повагу до свого сімейного життя, яке в свою чергу не є абсолютним.
Водночас суд зауважує, що втручання у право на повагу до сімейного життя не становить порушення статті 8 Конвенції, якщо воно здійснене «згідно із законом», відповідає одній чи кільком законним цілям, про які йдеться в пункті 2, і до того ж є необхідним у демократичному суспільстві для забезпечення цих цілей (пункт 50 рішення ЄСПЛ від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України», заява № 31111/04).
Підстави для позбавлення батьківських прав, що закріплені у статті 164 СК України, є вичерпними, і жодні інші обставини не можуть бути підставою для позбавлення батьківських прав одного з батьків.
Тлумачення пункту 2 частини 1 статті 164 СК України дозволяє зробити висновок про те, що ухилення від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема, ставлення батьків до дітей.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини, передбачені статтею 166 СК України.
Звертаючись до суду з цим позовом, позивач як підставу для позбавлення батьківських прав зазначає пункт 2 частини першої статті 164 СК України, тобто ухилення відповідачем від виконання своїх обов'язків щодо виховання дітей та/або забезпечення здобуття ними повної загальної середньої освіти, також вказала на відсутність з боку відповідача матеріальної допомоги на утримання дітей, не забезпечення ним ні першочергових необхідних потреб дітей, ні вирішення будь-яких питань, що стосуються життя дітей.
Також вказує на аморальний спосіб життя відповідачки, наявність у неї хронічної наркотичної залежності, перебування на обліку в органі пробації, наявність судимості за розповсюдження наркотичних засобів, притягнення до відповідальності за численні крадіжки, антисоціальний спосіб життя, відсутність доходу та житла. Свідоме усунення її від догляду дитини та надання йому медичної допомоги.
З огляду на вказане суд вважає беззаперечним у цій справі те, що втручання у право відповідача має законні підстави.
Також суд знаходить, що таке втручання спрямоване на захист «прав і свобод» дитини і відповідно воно має законну мету у значенні пункту 2 статті 8 Конвенції.
Визначаючи чи є захід щодо втручання у право відповідача необхідним в демократичному суспільстві, суд, беручи до уваги обставини справи у цілому, розглядає також підстави, наведені для виправдання застосованого заходу, на предмет їх відповідності та обґрунтованості відповідно до пункту 2 статті 8 Конвенції. Беззаперечно, що аналіз того, що має найкраще задовольняти «інтереси дитини», є дуже важливим у таких справах (пункт 53 рішення ЄСПЛ у справі «Хант проти України»).
Суд наголошує, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагає ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися.
ЄСПЛ у своїй прецедентній практиці вказує, що оцінюючи те, чи був оскаржуваний захід «необхідним у демократичному суспільстві», суд має розглянути, чи у світлі справи в цілому причини, наведені для виправдання оскаржуваного заходу, були «відповідними та достатніми» для цілей статті 8 Конвенції. З цією метою Суд повинен з'ясувати, чи національні суди провели поглиблений аналіз усієї сімейної ситуації та цілого ряду факторів, зокрема факторів фактичного, емоційного, психологічного, матеріального та медичного характеру, і здійснили збалансовану та обґрунтовану оцінку відповідних інтересів кожної особи, постійно піклуючись про те, яке рішення було б найкращим для дитини. Суд також повинен буде визначити, чи процес ухвалення рішення, розглядаючи його в цілому, був справедливим і забезпечив заявниці необхідний захист її інтересів, гарантований статтею 8 Конвенції (див. пункт 47 рішення ЄСПЛ від 30 червня 2020 року у справі «Ілля Ляпін проти росії», заява № 70879/11).
Суд підкреслює, що у спірних правовідносинах на перше місце ставляться «якнайкращі інтереси дитини» (стаття 3 Конвенції ООН про права дитини).
Важливо, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.
Верховний Суд виробив сталий підхід щодо застосування положень статі 8 Конвенції у поєднанні зі статтею 164 СК стосовно того, що врахував суд першої інстанції під час вирішення спору відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК.
Так, ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками (постанова Верховного Суду від 08 травня 2019 року у справі № 409/1865/17-ц).
Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками. Крім того, зазначені чинники, повинні мати систематичний та постійних характер (постанова Верховного Суду від 04 березня 2021 року у справі № 756/6112/18).
Доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов'язків, які можуть бути підставою позбавлення останньої батьківських прав, покладено на позивача (див. постанову Верховного Суду від 29 травня 2020 року у справі № 739/2159/18).
Верховний Суд у постанові від 29.09.2021 року у справ № 459/3411/18 зазначив, що ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
З огляду на вказане за результатами розгляду цієї справи суд дійшов таких висновків.
У цій справі суд встановив, що відповідач не відповідають вимогам, необхідним для виховання дитини, вона своїми свідомими та регулярними діями та бездіяльністю заподіюють шкоду своїй дитині, не дбає про нього, не виховує його, не надає йому доступ до культурних та інших духовних цінностей, її безвідповідальний, аморальний спосіб життя та морально-етичні переконання становлять загрозу для здоров'я та розвитку дитини, спілкування дитини з відповідачем порушувало право дитини на безпечне дитинство на захист, піклування, виховання.
Суд обґрунтовано вважає відсутньою у спірних правовідносинах можливість відновлення зв'язків між матір'ю та дитиною, оскільки суд встановив повну й абсолютну свободу доступу відповідача до дитини і її свідоме уникання та небажання виконувати батьківські обов'язки та дбати про дитину.
З огляду на це суд вважає, що така бездіяльність відповідача свідчить про наявність правових підстав для позбавлення її батьківських прав і відповідатиме найкращим інтересам дітей.
Відповідно до ст. 24 Лісабонського договору, діти мають право на захист і турботу, необхідну для їхнього благополуччя. Усі дії, що стосуються дітей, повинні керуватися найкращими інтересами дитини.
У п. 100 рішення у справ «Мамчур проти України» Суд Справедливості зазначив що у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.
При оцінці та визначення найкращих інтересів дитини суд враховує такі елементи: погляди дитини, індивідуальність дитини, збереження сімейного оточення і підтримання відносин, піклування, захист і безпеку дитини, вразливе положення дитини, право дитини на здоров'я, право дитини на освіту та розвиток.
У цих правовідносинах, співставляючи інтереси окремої особи, в право якої здійснюється втручання (відповідача), враховуючи суспільні інтереси та інтереси дитини, суд вважає, що позбавлення відповідача батьківських прав буде кращим заходом для дитини, ніж зворотне, оскільки таке позбавлення батьківських прав впливає на обставини щодо виховання і розвитку дитини, створює додаткові умови щодо її безпечного виховання, захисту її здоров'я, сприяє захисту її прав взагалі, а невжиття такої процедури створює умови для зловживання відповідача своїми правами стосовно дитини.
Крім цього, суд бере до уваги твердження позивача про те, що теперішній спосіб життя відповідача, яка не дбає про свою дитину на необхідному чи хоча б мінімальному рівні для забезпечення її розвитку, освіти, безпечних і стабільних умов життя у благополучному середовищі.
Водночас суд встановив достатні підстави для позбавлення відповідача батьківських прав стосовно її дитини, а також те, що сім'я перебуває на обліку, Служба у справах дітей здійснила передбачені законодавством дії та провела процедури, однак вказане не дало позитивних результатів, ситуація та обставини життя дитини не змінились.
Суд також керується тим, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу за доведеності винної поведінки батьків, яка суперечить інтересам дитини, і неможливості змінити цю поведінку.
Окремо суд бере до уваги на те, що, відповідно до частини першої та другої статті 3 Конвенції ООН про права дитини, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.
Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що права батьків щодо дитини є похідними від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об'єктивних обставин спору, а тільки потім права батьків.
Суд безальтернативно встановив у цій справі, що у взаємовідносинах відповідача з дитиною наявна стала відсутність між ними будь-якого психо-емоційного зв'язку, спілкування, а також стійке, свідоме та непохитне небажання відповідача відновити та встановити контакт із дитиної, її винне та свідоме нехтування своїми батьківськими обов'язками, усунення від піклування про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, не забезпечення необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; відсутність бажання до спілкування з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надання дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяння засвоєнню дитиною загальновизнаних норм моралі; не виявленні інтересу до внутрішнього світу дитини; не створення умов для отримання дитиною освіти.
Також суд бере до уваги, що матеріали справи та пояснення учасників справи у судовому засіданні свідчать про те, що відповідачу достовірно відомо про порушення позивачем процедури позбавлення її батьківських прав стосовно її дитини.
Водночас, відповідач будь-якого інтересу до спрямованих до неї вимог позову протягом всього часу розгляду справи у суді не виявила, заперечень щодо суті позовних вимог не подала. На думку суду, така її поведінка свідчить про байдуже ставлення до долі дитини.
Відповідно до висновку Органу опіки та піклування виконавчого комітету Фастівської міської ради Київської області № 717 від 15.12.2025, визнано доцільним та таким, що відповідає інтересам дітей, позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відносно малолітньої дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Суд бере до уваги висновок органу опіки та піклування, оскільки він належно обґрунтований, у ньому наведені достатні підстави та аргументи, які вказують на доцільність позбавлення відповідача батьківських прав, а також позитивного впливу такого рішення на інтереси дитини.
Крім цього, за підсумками розгляду справи суд встановив, що батьківські обов'язки стосовно дитини відповідач не виконує.
Зазначені факти як кожен окремо, так і в сукупності можна розцінювати як ухилення матір'ю від виховання своєї дитини, свідоме нехтування нею своїми обов'язками, за наявності винної поведінки.
Суд враховує, що позбавлення батьківських прав є винятковим заходом, який тягне за собою вагомі правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини. Це означає, що позбавлення батьківських прав допускається лише, коли змінити поведінку батьків в кращу сторону неможливо і лише при наявності вини в діях батьків.
Позбавлення батьківських прав ? це насамперед спосіб захисту прав і інтересів дитини, направлений на позитивний результат у долі неповнолітньої дитини.
В цій справі суд достовірно встановив, що у спірних правовідносинах мотиви для позбавлення батьківських прав є доречними і достатніми, рішення про позбавлення батьківських прав здатне забезпечити належний захист дитини з огляду на проведений судом ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини, висновок органу опіки ґрунтується на достатній доказовій базі.
З огляду на викладене суд вважає, що при розгляді справи знайшли підтвердження обставини того, що відповідач без поважних причин свідомо нехтує своїми батьківськими обов'язками, передбаченими ст. 150 СК України, за власною ініціативою самоусунулася від виконання своїх батьківських обов'язків стосовно дитини, без поважних причин залишила її без батьківської уваги та турботи, при цьому наявна відсутність перешкод у спілкуванні з дитиною, а отже поведінка відповідача стосовно дитини є свідомим нехтуванням нею своїми батьківськими обов'язками.
На думку суду, у спірних правовідносинах позбавлення відповідача батьківських прав не становитиме втручання в значенні пункту 2 статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у право відповідача на повагу до їхнього сімейного життя, яке гарантується пунктом 1 статті 8 цієї Конвенції.
Між інтересами дітей та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага, і при дотриманні такої рівноваги особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.
Батьківські права засновані на спорідненості батьків з дітьми, водночас ухилення від виконання батьківських обов'язків є законною підставою для позбавлення батьківських прав.
З наведених вище обставин, суд вважає, що у спірних правовідносинах наявні підстави, передбачені пунктом 2 частини 1 статті 164 СК України, для позбавлення відповідача батьківських прав щодо його дітей і це сприятиме захисту якнайкращих інтересів дітей.
Отже, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову в цій частині вимог.
Водночас, суд роз'яснює, що, відповідно до ч. 1 ст. 169 ЦПК України, мати, батько, позбавлені батьківських прав мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав.
Крім цього, позивач у цьому позові просить стягнути з ОСОБА_1 на користь законного представника дитини, аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_17 у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з дня звернення до суду з цим позовом та до досягнення дитиною повноліття.
Відповідно до ст. 166 СК України особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов'язку щодо утримання дитини.
Аналіз норм права, що регулюють спірні правовідносини, свідчить, що за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом; кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Суд встановив, що ОСОБА_1 є матір'ю ОСОБА_2 .
Отже, відповідач має конституційний обов'язок утримувати свого малолітнього сина до досягнення ним повноліття.
Суд бере до уваги, що аліменти - це платіж, спрямований на утримання дітей, і повинен бути достатнім для цього та співрозмірним з урахуванням мети аліментного зобов'язання, яке є в обох батьків, і має бути рівним, та покликаний захистити інтереси дітей в коштах у розмірі, необхідному для їх життєдіяльності, збереження достойного рівня життя, який необхідний для їх фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку, їх гармонійного розвитку, з врахуванням визначеного законом рекомендованого розміру прожиткового мінімуму для дитини.
При визначені розміру аліментів суд також враховує, що, відповідно до ст. 182 Сімейного кодексу України, мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Зважаючи на рівність обов'язку батьків по утриманню дітей, виходячи із принципу якнайкращого забезпечення інтересів дитини, на користь якої стягуються аліменти, беручи до уваги передбачені ст. 182 СК України обставини, виходячи з принципу розумності та достатності забезпечення належного матеріального утримання дитини, враховуючи відсутність між сторонами домовленості щодо розміру участі матері в утриманні дитини, суд вважає, що визначений позивачем розмір аліментів є помірним для відповідача, забезпечить права дитини на належний рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку і на збереження достойного рівня життя до досягнення дитиною повноліття.
З огляду на вказане суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову повністю.
Розподіл судових витрат.
Відповідно до ч. 1 , п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно із п. 1 ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З урахуванням результату вирішення цієї справи з відповідачів на користь держави підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору в розмірі у розмірі 1211,20 гривень.
Керуючись ст. 259, 263- 265 ЦПК України, суд
вирішив:
Задовольнити повністю позов.
Позбавити батьківських прав ОСОБА_1 стосовно її малолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Стягнути із ОСОБА_1 на користь законного представника дитини (опікуна, піклувальника, установи, до якої буде влаштована дитина) аліменти на утримання малолітньої дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з дня звернення до суду з цим позовом (19.12.2025) та до досягнення дитиною повноліття.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.
Рішення у частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.
Роз'яснити сторонам у справі, що відповідно до ст. 169 СК України, мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав у разі зміни поведінки особи, позбавленої батьківських прав, та обставин, що були підставою для позбавлення батьківських прав.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги до Київського апеляційного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Реквізити учасників справи:
Позивач: Орган опіки та піклування виконавчого комітету Фастівської міської ради Київської області, код ЄДРПОУ - 36491723, адреса місцезнаходження: Київська область, м. Фастів, площа Соборна, 1.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНОКПП - НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .
Повне судове рішення складене 30.03.2026.
Суддя Сніжана АНАПРІЮК