Справа № 340/3638/25
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Комар Павло Анатолійович
Суддя-доповідач - Сторчак В. Ю.
30 березня 2026 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Сторчака В. Ю.
суддів: Матохнюка Д.Б. Граб Л.С. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 16 вересня 2025 року у справі за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Вінницькій області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу,
Головне управління ДПС у Вінницькій області звернулось до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 16 вересня 2025 року позов задоволено.
Стягнуто із ОСОБА_1 податковий борг в сумі 58 366,68 грн.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного з'ясування обставин справи і, як наслідок, невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованого рішення.
Позивач направив на адресу апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін, а скаргу - без задоволення, оскільки вважає, що судом вірно встановлені обставини справи та надано їх належну правову оцінку.
Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, згідно з довідкою про суму податкового боргу платника податків ОСОБА_1 , станом на 26.05.2025 року за відповідачем рахується податкова заборгованість на загальну суму 58 366,68 грн.
Вказаний податковий борг виник внаслідок несплати нарахованих відповідачу сум податкового зобов'язання та підтверджується карткою особового рахунку, а також податковими повідомленнями-рішеннями: № 0367833-2407-1103-UA0540070000093188 від 24.05.2024 року, № 0128912-2407-1103-UA05040070000093188 від 01.06.2023 року.
Податкові повідомлення-рішення №0367833-2407-1103-UA0504007000093188 від 24.05.2024 року, № 0128912-2407-1103-UA05040070000093188 від 01.06.2023 року, направлятися відповідачу на його податкову адресу, за якою відповідач рахувався відповідно до довідки з Державного реєстру фізичних осіб (26300, Кіровоградська обл., м. Гайворон, вул. Гайворонська, буд.91).
Також на адресу відповідача за зареєстрованим місцем знаходження відповідно до даних Єдиного державного реєстру фізичних осіб та юридичних осіб - АДРЕСА_1 , рекомендованим листом з повідомленням про вручення надсилалась податкова вимога за № 0007244-1311-0232 від 08.09.2023 року. Однак, вказані податкові повідомлення-рішення та податкова вимога отримані відповідачем не були та до позивача повернулись конверти із вкладенням із відміткою поштового зв'язку: "адресат відсутній за вказаною адресою".
Разом з тим, оскільки спірна сума податкового зобов'язання відповідачем сплачена не була, це стало підставою для звернення контролюючого органу до суду з цим позовом.
Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з обгрунтованості вимог позивача, відтак і наявності підстав для задоволення позовних вимог.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору та, відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідача.
За приписами статті 67 Конституції України, пп. 16.1.4 п. 16.1 статті 16 Податкового кодексу України відповідач, як платник податків, зобов'язаний сплачувати податки і збори в строки та у розмірах, встановлених законом.
Відповідно до п. 6.1 статті 6 ПК України податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.
Згідно з п.п. 15.1-15.2 статті 15 ПК України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом. Кожний з платників податків може бути платником податку за одним або кількома податками та зборами.
Грошове зобов'язання платника податків відповідно до пп. 14.1.39 п. 14.1 статті 14 ПК України - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Податкове зобов'язання згідно з п.п. 14.1.156 п. 14.1 статті 14 ПК України - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).
Відповідно до п. 57.2 статті 57 ПК України у разі коли відповідно до цього Кодексу або інших законів України контролюючий орган самостійно визначає податкове зобов'язання платника податків з причин, не пов'язаних з порушенням податкового законодавства, та надсилає (вручає) податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум платнику податку, такий платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму податкового зобов'язання у строки, визначені в цьому Кодексі та в статті 297 Митного кодексу України, а якщо такі строки не визначено, - протягом 30 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення про таке нарахування.
Згідно з п. 57.3 статті 57 ПК України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.
Відповідно до пп. 14.1.175 п. 14.1 статті 14 ПК України податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк.
Судом встановлено, що за відповідачем рахується податкова заборгованість з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості у загальній сумі 58 366,68 грн.
Грошове зобов'язання на вказану суму у встановленому законом порядку узгоджене, а отже визнається податковим боргом.
Пунктом 59.1 статті 59 ПК України передбачено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Згідно з пунктами 59.4, 59.5 статті 59 ПК України податкова вимога надсилається (вручається) також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. У разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
Судом встановлено, що на адресу відповідача надсилалась податкова вимога № 000724-1311-0232 від 08.09.2023 року, але податкова заборгованість повністю не погашалась. Тобто, на дату звернення позивача до суду загальна заборгованість відповідача становить 58 366,68 грн і залишається несплаченою на дату постановлення рішення у цій справі (доказів на підтвердження цього суду не надано).
Відповідно п.42.2 ст.42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
Відповідно до п.45.1 ст.45 ПК України платник податків - фізична особа зобов'язаний визначити свою податкову адресу. Податковою адресою платника податків - фізичної особи визнається місце її проживання, за яким вона береться на облік як платник податків у контролюючому органі.
Податковий орган звернув увагу суду, що податковою адресою ОСОБА_1 є: АДРЕСА_2 , що підтверджується довідкою з Державного реєстру фізичних осіб.
Статтею 63 ПК України закріплено загальні положення щодо обліку платників податків Відповідно до п.63.1 ст. 63 ПК України облік платників податків ведеться з метою створення умов для здійснення контролюючими органами контролю за правильністю нарахування, своєчасністю і повнотою сплати податків, нарахованих фінансових санкцій, дотримання податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Відповідно до п.63.2. ст. 63 ПК України взяттю на облік або реєстрації у контролюючих органах підлягають всі платники податків. Згідно п.63.5 ст.63 ПК України всі фізичні особи - платники податків та зборів реєструються у контролюючих органах шляхом включення відомостей про них до Державного реєстру фізичних осіб - платників податків у порядку, визначеному цим Податковим кодексом.
Порядок формування та ведення Державного реєстру фізичних осіб - платників податків закріплено ст.70 ПК України.
Згідно п. 70.7. ст.70 ПК України фізичні особи - платники податків зобов'язані подавати контролюючим органам відомості про зміну даних, які вносяться до облікової картки або повідомлення (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і мають відмітку у паспорті), протягом місяця з дня виникнення таких змін шляхом подання відповідної заяви за формою та у порядку, визначеними центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Відповідно до п.42.3. ст. 42 ПКУ якщо платник податків у порядку та у строки, визначені статтею 66 цього Кодексу, повідомив контролюючий орган про зміну податкової адреси, він на період з дня державної реєстрації зміни податкової адреси до дня внесення змін до облікових даних такого платника податків звільняється від виконання вимог документів, надісланих йому контролюючим органом за попередньою податковою адресою та в подальшому повернених як таких, що не знайшли адресата.
Позивач наголошує, що у ГУ ДПС у Вінницькій області відсутні будь-які інші офіційні дані, які б свідчили про нову адресу ОСОБА_1 , а сам апелянт не повідомляв про зміну адреси, як того вимагає Податковий кодекс України.
З матеріалів доданих до позову про стягнення податкового боргу із ОСОБА_1 вбачається, що податкові повідомлення-рішення №0367833 2407-1103-UA05040070000093188 від 24.05.2024, №0128912-2407-1103 UA05040070000093188 від 01.06.2023 на підставі яких виникла заборгованість надсилалися на податкову адресу ОСОБА_1 : АДРЕСА_2 ., що підтверджується копіями рекомендованих відправлень.
Податкова вимога №0007244-1311-0232 від 08.09.2023 року направлялася за зареєстрованим місцезнаходженням ФОП ОСОБА_1 : АДРЕСА_3 , що підтверджується витягом з ЄДР.
Одночасно з тим, позовну заяву про стягнення податкового боргу було надіслано за податковою адресою ОСОБА_1 : АДРЕСА_2 ., на що надано письмові підтвердження.
Відповідно до пп. 20.1.34 п. 20.1 статті 20 ПК України контролюючий орган вправі звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.
Згідно з п. 87.11 статті 87 ПК України орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку-фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.
Окрім того, колегія суддів зазначає, що предметом доказування по справі є наявність або відсутність податкового боргу, та чи підлягає такий борг стягненню, а не підстави його виникнення. Тому, доводи апелянта стосовно підстав виникнення боргу, сум донарахованого податку, правомірності податкових повідомлень-рішень, які не є предметом розгляду даної справи, не приймаються колегією суддів до уваги.
З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача податкового боргу в сумі 58 366,68 грн є обґрунтованими та підтверджуються матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.
Враховуючи встановлені у справі обставини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку і, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.
Щодо інших доводів скаржників, колегія суддів зазначає, що у рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії», заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін.
Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Зазначеним вимогам закону рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 16 вересня 2025 року відповідає.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Апеляційний суд вважає, що Вінницький окружний адміністративний суд не допустив неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а судове рішення без змін.
Одночасно слід зазначити, що в контексті положень п.6 ч.6 ст.12 КАС України дана справа відноситься до категорій справ незначної складності, а тому відповідно до п.2 ч.5 ст.328 цього Кодексу судове рішення за результатами її розгляду судом апеляційної інстанції в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 16 вересня 2025 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.
Головуючий Сторчак В. Ю.
Судді Матохнюк Д.Б. Граб Л.С.