Справа № 240/19908/25 Головуючий у 1-й інстанції: Майстренко Н.М.
Суддя-доповідач: Матохнюк Д.Б.
30 березня 2026 року м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Матохнюка Д.Б.
суддів: Граб Л.С. Сторчака В. Ю.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Адміністрації Державної прикордонної служби України, Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Адміністрації Державної прикордонної служби України, Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області в якому просив:
-визнати протиправною бездіяльність Адміністрації Державної прикордонної служби України із невиготовлення та ненадання довідки про розмір грошового забезпечення позивача, виходячи із розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2024 року Законом України "Про Державний бюджет України на 2024 рік", для перерахунку його пенсії;
- зобов'язати Адміністрації Державної прикордонної служби України підготувати та направити ГУ ПФУ в Житомирській області і позивачу нову довідку про розмір його грошового забезпечення станом на 18.06.2025 року за останньою займаною штатною посадою та тарифним розрядом, для проведення перерахунку та виплати основного розміру пенсії відповідно до вимог статей 43 і 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", із обов'язковим зазначенням відомостей про всі щомісячні основні ( оклад за посадою, військовим званням, надбавка за вислугу років) та додаткові (надбавки, доплати, підвищення та премії) види грошового забезпечення, визначені, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2024 року, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" для подальшого перерахунку пенсії з 01.07.2025 року;
- визнати дії ГУ ПФУ в Житомирській області з обмеження фактично нарахованої позивачу пенсії за її підсумком (з надбавками) максимальним фіксованим розміром із застосуванням понижуючих коефіцієнтів до відповідних сум перевищення, визначених п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 року № 1 "Про визначення порядку виплати пенсії деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану", протиправними;
- визнати дії ГУ ПФУ в Житомирській області з відмови у перерахунку пенсії позивачу, виходячи з його грошового забезпечення, обрахованого на підставі розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2024 року Законом України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" протиправними;
- зобов'язати ГУ ПФУ в Житомирській області здійснити з 01.07.2025 року обчислення, перерахунок і виплату пенсії позивачу без будь-якого обмеження її максимальним розміром, виходячи з призначеного основного розміру 90% відповідних сум грошового забезпечення, враховуючи рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 29.08.2023 року у справі № 240/18873/23, від 06.12.2023 року у справі № 240/25504/23, від 14.12.2023 року у справі № 240/25815/23 та від 10.01.2024 року у справі № 240/26983/23, згідно нової довідки Відповідача 1 про розмір грошового забезпечення першого, обрахованого на підставі розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2024 року Законом України "Про Державний бюджет України на 2024 рік", без застосуванням понижуючих коефіцієнтів до відповідних сум перевищення, визначених п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 року № 1 "Про визначення порядку виплати пенсії деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану", із збереженням підвищень (індексації) основного розміру пенсії за 2022-2024 роки, враховуючи рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 22.11.2024 року у справі № 240/14831/24, з урахуванням раніше виплачених сум;
- зобов'язати ГУ ПФУ в Житомирській області здійснити нарахування і виплатити позивачу компенсацію втрати частини недоотриманої пенсії у зв' язку з порушенням строків її виплати на підставі Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв' язку з порушенням строків їх виплати" і постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року № 159 "Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв' язку з порушенням термінів їх виплати", враховуючи рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 02.12.2024 року у справі № 240/16420/24 та від 22.11.2024 року у справі № 240/14831/24.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2025 року позовну заяву повернуто особі, яка її подала.
Не погоджуючись з вказаним рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказану ухвалу.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.
Заслухавши суддю -доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, з наступних підстав.
Так, статтями 5, 160 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси і просити про їх захист шляхом пред'явлення позову. Позов пред'являється шляхом подання позовної заяви в суд першої інстанції, який має відповідати вимогам встановленим ст. 160, 161 КАС України.
Частиною 1 ст. 171 КАС України передбачено, що суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи: 1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; 2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); 3)відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; 4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; 5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); 6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до п.6 ч. 4 ст.169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо порушено правила об'єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 172 цього Кодексу).
При цьому, ст.172 КАС України встановлює правила об'єднання і роз'єднання позовів.
Згідно ч.1 ст.172 КАС України в одній позовній заяві може бути об'єднано декілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.
Пунктом 2 ч. 1 ст.172 КАС України передбачено, що суд з урахуванням положень частини першої цієї статті може за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи об'єднати в одне провадження декілька справ за позовами одного й того самого позивача до різних відповідачів.
Так, ч. 2 ст. 172 КАС України визначено, що суд з урахуванням положень частини першої цієї статті може за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи об'єднати в одне провадження декілька справ за позовами:
1)одного й того самого позивача до одного й того самого відповідача;
2) одного й того самого позивача до різних відповідачів;
3) різних позивачів до одного й того самого відповідача.
Відповідно до ч. 3 ст.172 КАС України об'єднання справ в одне провадження допускається до початку підготовчого засідання, а у спрощеному позовному провадженні - до початку розгляду справи по суті у кожній із справ.
Згідно ч.ч. 4,5 ст.172 КАС України не допускається об'єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом.
Не допускається об'єднання в одне провадження кількох вимог, щодо яких законом визначена виключна підсудність різним судам.
Частинами 6-7 ст.172 КАС України встановлено, що суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи вправі до початку розгляду справи по суті роз'єднати позовні вимоги, виділивши одну або декілька об'єднаних вимог в самостійне провадження, якщо це сприятиме виконанню завдання адміністративного судочинства.
Розгляд позовних вимог, виділених у самостійне провадження, здійснює суддя, який прийняв рішення про роз'єднання позовних вимог.
Про об'єднання справ в одне провадження або роз'єднання позовних вимог, про відмову в об'єднанні справ в одне провадження, роз'єднанні позовних вимог суд постановляє ухвалу.
У разі об'єднання в одному позові вимог, які не пов'язані між собою, крім випадків, передбачених ч.ч.4-5 ст.172 КАС України, суд має право роз'єднати позовні вимоги.
При цьому, у разі заявлення в одному позові позовних вимог, об'єднання в одне провадження яких не дозволяється ч.ч.4-5 ст.172 КАС України суд постановляє ухвалу про повернення позовної заяви на підставі п.6 ч.4 ст.169 КАС України.
Так, зі змісту позовних вимог позивача не вбачається підстав, передбачених частинами 4 та 5 статті 172 КАС України, які є вичерпними та розширеному тлумаченню не підлягають.
Також, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції не скористався процесуальним правом, передбаченим частиною 6 статті 172 КАС України, відповідно до якого суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи вправі до початку розгляду справи по суті роз'єднати позовні вимоги, виділивши одну або декілька об'єднаних вимог в самостійне провадження, якщо це сприятиме виконанню завдання адміністративного судочинства.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції дійшов до передчасного висновку про можливість застосування п. 6 ч. 4 ст. 169 КАС України та повернення позовної заяви з підстав порушення правил об'єднання позовних вимог.
Частиною 2 ст. 6 КАС України визначено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
У справі Bellet v. France Європейський суд з прав людини зазначив, що "стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".
У рішенні в справі "Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії" від 13 січня 2000 року та у рішенні по справі "Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії" від 28 жовтня 1998 року Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням пункту 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Враховуючи вищевикладене, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи і оскаржувана ухвала прийнята з порушенням норм процесуального права.
Відповідно до п. 1, 4 ч. 1 ст. 320 КАС України, підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне зясування судом обставин, що мають значення для справи та неправильне застосування норм матеріального права чи порушенням норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, ухвала суду першої інстанції скасуванню, а справа направленню для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 320, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2025 року, - скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.
Головуючий Матохнюк Д.Б.
Судді Граб Л.С. Сторчак В. Ю.