27.03.2026 Справа № 940/539/26
Провадження по справі № 1-кс/940/54/26
Іменем України
27 березня 2026 року слідчий суддя Тетіївського районного суду Київської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , слідчого слідчого відділення відділення поліції № 3 Білоцерківського районного управління поліції ГУ НП в Київській області ОСОБА_3 , прокурора Білоцерківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_4 (в режимі відеоконференції),підозрюваного ОСОБА_5 , захисника підозрюваного ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 , розглянувши клопотання слідчого слідчого відділення відділення поліції № 3 Білоцерківського районного управління поліції ГУ НП в Київській області ОСОБА_3 , поданого в межах кримінального провадження № 62025100140000156 від 21.01.2025, про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Тетієва Київської області, військовослужбовця військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат», зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
встановив:
Слідчий СВ відділення поліції № 3 Білоцерківського районного управління поліції ГУ НП в Київській області ОСОБА_3 звернулася до слідчого судді Тетіївського районного суду Київської області з клопотанням, поданого в межах кримінального провадження №62025100140000156 від 21.01.2025, в якому просить застосувати стосовно підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, із утриманням на гауптвахті ІНФОРМАЦІЯ_2 , строком на 60 днів, без визначення застави.
Клопотання мотивовано тим, що слідчими слідчого відділення відділення поліції № 3 Білоцерківського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області за процесуального керівництва прокурорів Білоцерківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62025100140000156 від 21.01.2025 за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
Так, солдат ОСОБА_5 підозрюється в тому, що він, будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період, обіймаючи посаду солдата резерву взводу резерву роти резерву рядового складу військової частини НОМЕР_1 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, тобто діючи з прямим умислом, у порушення вимог статей 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, статей 2, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України та частин 1, 3, 9 ст. 1, частин 1-4, 6, 13 ст. 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», з метою тимчасово ухилитись від військової служби о 15 годині 03.12.2024 в умовах воєнного стану без дозволу відповідних командирів (начальників) та без поважних причин, самовільно залишив військову частину НОМЕР_1 , дислоковану поблизу АДРЕСА_2 , та до 12 години 25 хвилин 26.03.2026 проводив час на власний розсуд, не пов'язуючи його з проходженням військової служби та не вживаючи жодних заходів для повернення до місця служби за наявності реальної можливості для цього.
У подальшому, о 12 годині 25 хвилин 26.03.2026 ОСОБА_5 затримано слідчим в порядку ст. 208 КПК України у м. Тетієві Білоцерківського району Київської області за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
26.03.2026 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
Водночас, обґрунтовуючи необхідність обрання підозрюваному ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий посилається у клопотанні на те, що обґрунтованість повідомленої ОСОБА_5 підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, підтверджується зібраними під час досудового розслідування доказами, а також встановлено наявність ризиків, передбачених пунктами 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України,які виправдовують обрання підозрюваному ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
У судовому засіданні слідчий СВ відділення поліції № 3 Білоцерківського районного управління поліції ГУ НП в Київській області ОСОБА_3 клопотання підтримала та просила його задовольнити.
Прокурор клопотання підтримав та просив його задовольнити, вказуючи, що більш м'які запобіжні заходи не зможуть забезпечити дієвість кримінального провадження та належну поведінку підозрюваного ОСОБА_5 .
Підозрюваний ОСОБА_5 не заперечував проти задоволення клопотання про обрання йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Захисник підозрюваного ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_6 заперечував проти задоволення клопотання про застосування до ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, просив застосувати запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою, а саме цілодобовий домашній арешт.
Заслухавши думку сторін кримінального провадження, дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя дійшов наступного висновку.
Відповідно до ст. 131 КПК України, з метою досягнення дієвості кримінального провадження застосовуються заходи його забезпечення, до яких віднесені, зокрема і запобіжні заходи.
Згідно з ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
Так, слідчим суддею встановлено, що слідчими слідчого відділення відділення поліції №3 Білоцерківського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області за процесуального керівництва прокурорів Білоцерківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62025100140000156 від 21.01.2025 за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
У межах зазначеного кримінального провадження ОСОБА_5 о 12 год 25 хв. 26.03.2026 затримано в порядку ст. 208 КПК України за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
26.03.2026 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
Отже, відповідно до вимог ст. 42 КПК України, ОСОБА_5 має статус підозрюваного у зазначеному кримінальному провадженні і стосовно нього може вирішуватися питання про застосування запобіжного заходу.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Так, оцінюючи обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_5 кримінального правопорушення за наведених у повідомленні про підозру обставин, слідчий суддя керується стандартом доказування «обґрунтована підозра». Цей стандарт є менш суворим у порівнянні зі стандартом доказування «поза розумним сумнівом», який застосовується під час розгляду висунутого особі обвинувачення по суті, та не передбачає оцінку доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні злочину.
Як зазначав Європейський Суд з прав людини у рішеннях «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства», «Нечипорук та Йонкало проти України», під обґрунтованою підозрою Європейський суд розуміє існуючі факти або інформацію, яка може переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити кримінальне правопорушення. Отже, факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи висунення обвинувачення особі, але вони мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування та застосування заходів забезпечення кримінального провадження.
На підставі оцінки сукупності отриманих фактів та обставин слідчий суддя лише визначає, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї запобіжного заходу.
Як вбачається з матеріалів клопотання, підставою обрання підозрюваному ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
Обґрунтованість повідомленої ОСОБА_5 підозри підтверджується зібраними у кримінальному провадженні матеріалами, зокрема: повідомленням командира військової частини НОМЕР_1 від 12.01.2025 з доданими матеріалами; протоколами допиту свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 від 10.03.2026; протоколом затримання ОСОБА_5 від 26.03.2026; іншими матеріалами досудового розслідування у їх сукупності.
На переконання слідчого судді, оголошена ОСОБА_5 підозра у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, є обґрунтованою, в розпорядженні органу досудового розслідування є здобуті у визначеному законом порядку достатні відомості, які вказують на наявність ознак вказаного кримінального правопорушення.
Водночас необхідно зазначити, що стандарт доказування «обґрунтована підозра» обмежує міру, до якої слідчий суддя може оцінювати обставини, відомості про які надані сторонами. В межах оцінки питань, обумовлених розглядом клопотання, слідчий суддя не констатує та не має права констатувати винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення.
Крім того, обґрунтовуючи клопотання, слідчий посилалася на наявність ризиків, передбачених пунктами 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.
Так, оцінюючи ризик переховування підозрюваного від органу досудового розслідування та/або суду, слідчий суддя вважає обґрунтованими доводи прокурора про те, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, що відповідно до приписів кримінального законодавства України є тяжким злочином, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років та той факт, що останній відсутній на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 з 03.12.2024 дотепер.
На переконання слідчого судді, очікування можливого суворого покарання саме по собі може бути реальним мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. Це твердження узгоджується з позицією Європейського суду з прав людини, який зазначав, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування (п. 80 рішення у справі «Ілійков проти Болгарії»).
Отже, тяжкість інкримінованого кримінального правопорушення та усвідомлення можливості засудження до тривалого терміну позбавлення волі вже само по собі може бути підставою та мотивом для підозрюваного до втечі.
Відтак, оцінюючи можливість підозрюваного переховуватися від органу досудового розслідування та суду, слідчий суддя вважає такі дії цілком вірогідними в будь-який момент кримінального провадження.
Також досить вірогідним є заявлений ризик можливого незаконного впливу підозрюваного ОСОБА_5 на свідків кримінального провадження, оскільки з метою уникнення кримінальної відповідальності може здійснювати вплив на свідків, які надали викривальні покази щодо причин та факту його незаконної відсутності під час проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_1 .
Водночас необхідно зазначити, що ризик незаконного впливу на свідків залишається актуальним з огляду на встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме усно шляхом допиту особи в судовому засіданні відповідно до положень ст. 23 КПК України. Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, відповідно до ч. 4 ст. 95 КПК України.Відтак, ризик впливу існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від підозрюваного, свідків та дослідження їх судом.
З огляду на зазначене, слідчий суддя дійшов висновку про достатню вірогідність ризику впливу на свідків, оскільки, не будучи обмеженим у вільному доступі до інших осіб, підозрюваний може здійснювати на них вплив з метою їх спонукання до ненадання показань, перекручування або спотворення обставин, які їм відомі.
Разом з тим, слідчий суддя вважає переконливими доводи прокурора про наявність ризику вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, який обґрунтовано тим, що ОСОБА_5 підозрюється у нез'явленні на службу без поважних причин військовослужбовцем (крім строкової служби), вчиненому в умовах воєнного стану, існує ризик, що він буде продовжувати переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, та продовжить вчиняти кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 407 КК України, у якому підозрюється.
Отже, з урахуванням обґрунтованої підозри та встановлених ризиків кримінального провадження, на цьому етапі кримінального провадження застосування запобіжного заходу є об'єктивно необхідним з метою досягнення дієвості відповідного кримінального провадження і забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного.
Одночасно слідчий суддя бере до уваги обставини, що враховуються при обранні запобіжного заходу, передбачені ст. 178 КПК України, а саме тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_5 у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні за ч. 5 ст. 407 КК України, відомості про особу підозрюваного.
Слідчий суддя також бере до уваги вік та стан здоров'я підозрюваного, щодо якого в розпорядженні слідчого судді відсутні об'єктивні медичні застереження щодо неможливості перебування його під вартою.
Поряд з наведеним, суд вважає за необхідне зазначити про неможливість застосування стосовно обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу, аніж тримання під вартою, з огляду на положення Закону України № 2531-IX від 16.08.2022 «Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України щодо обрання запобіжного заходу до військовослужбовців, які вчинили військові злочини під час дії воєнного стану».
Так, відповідно до ч. 8 ст. 176 КПК України, під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 КК України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті (тримання під вартою).
Крім того, будь-яких обставин, які би свідчили про те, що застосований захід забезпечення кримінального провадження у вигляді тримання під вартою не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи підозрюваного судом не встановлено та не доведено підозрюваним.
Більш того, будь-яких обставин, які б унеможливлювали утримування підозрюваного ОСОБА_5 під вартою, слідчому судді не надано.
Отже, з огляду на викладене та доведеність прокурором наявності підстав вважати, що на час розгляду клопотання наявні ризики вчинення дій, передбачених пунктами 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного, та оцінивши в сукупності всі обставини, що враховуються при обранні запобіжного заходу, слідчий суддя дійшов висновку про задоволення клопотання про обрання підозрюваному ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою із утриманням на гауптвахті строком на 60 днів.
Також, відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України, під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442-1 Кримінального кодексу України.
Відтак, зважаючи на те, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, та з метою забезпечення його належної процесуальної поведінки, суд не визначає розмір застави.
Крім того, слідчий суддя вважає за необхідне відмовити в задоволенні клопотання захисника підозрюваного адвоката ОСОБА_6 щодо застосування до ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, оскільки цей запобіжний захід не забезпечить належної процесуальної поведінки підозрюваного ОСОБА_5 та не зможе запобігти встановленим ризикам, передбаченими пунктами 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Керуючись статтями 176-178, 183, 193-194,196, 309 КПК України, слідчий суддя
постановив:
Клопотання слідчого слідчого відділення відділення поліції № 3 Білоцерківського районного управління поліції ГУ НП в Київській області ОСОБА_3 , поданого в межах кримінального провадження № 62025100140000156 від 21.01.2025, про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_5 - задовольнити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Тетієва Київської області, військовослужбовця військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат», зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, із утриманням на гауптвахті ІНФОРМАЦІЯ_2 , строком на 60 (шістдесят) днів, а саме до 12 год 25 хв. 24 травня 2026 року, без визначення розміру застави.
Визначити строк дії ухвали в частині обрання запобіжного заходу - до 12 год 25 хв. 24 травня 2026 року.
У задоволенні клопотання захисника підозрюваного ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 про обрання ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту - відмовити.
Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора у кримінальному провадженні.
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Повний текст ухвали слідчого судді буде виготовлено та оголошено о 12 год 45 хв. 30 березня 2026 року.
Слідчий суддя ОСОБА_10