Справа № 600/4282/22-а
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Брезіна Т.М.
Суддя-доповідач - Біла Л.М.
30 березня 2026 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Білої Л.М.
суддів: Матохнюка Д.Б. Гонтарука В. М. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 17 вересня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Чернівецькій області, Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про визнання дій протиправними,
Позивач звернувся до суду з позовом до Управління патрульної поліції в Чернівецькій області, Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, в якому просив:
- визнати протиправними дії ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , які є працівниками Управління патрульної поліції в Чернівецькій області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, стосовно незаконного заволодіння та пошкодження телефону Samsung НОМЕР_1 , застосування фізичної сили, а також фактичного затримання, що відбулось у період з 13:34 до 13:51 год 10.06.2022;
- зобов'язати Департамент патрульної поліції Національної поліції України відшкодувати матеріальну шкоду шляхом стягнення з відповідача 4500 грн та відшкодувати моральну шкоду шляхом стягнення з відповідача 12000 гривень.
Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 17 вересня 2025 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись з судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги, апелянт посилається на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для розгляду справи, невідповідність висновків обставинам справи та порушення норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення правового спору.
Розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила наступне.
Обгрунтовуючи позов, позивач зазначив, що працівниками Управління патрульної поліції в Чернівецькій області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України Плантоном Віктором Миколайовичем та Бобиком Дмитра Анатолійовича 10.06.2022 р. незаконно здійснено заволодіння та пошкодження телефону Samsung SM-A715F, застосовано фізичну силу до позивача, а також затримано останнього у період з 13:34 до 13:51 год. Позивач вказує, що спірний інцидент відбувся внаслідок зупинення працівниками поліції транспортного засобу Chery Amulet ДНЗ НОМЕР_2 , у якому позивач був пасажиром. Після зупинки даного транспортного засобу, працівниками поліції було затримано захисника позивача - Шеромова В.Д., та самого позивача, який почав знімати незаконні дії працівників поліції на телефон.
Після вилучення працівником поліції телефона позивача, останній зазнав механічних пошкоджень. Крім того, позивач вказує на факт позбавленння його права на отримання професійної правничої допомоги та застосування до нього фізичної сили.
Як встановлено судом першої інстанції, в підтвердження власних доводів, позивачем до матеріалів справи було додано акт технічного огляду №5245-22 від 08.12.2022 р. СПД-ФО Форемний С.Б. «Вірта Сервіс», в якому міститься інформація щодо пошкодження телефону Samsung SM-A715F та визначення вартості ремонту станом на 08.12.2022 р. в сумі 4500 року, квитанцію від 20.07.2020 р. про сплату позивачем за придбаний телефон Samsung SM-A715F в сумі 20498 гривень.
На запит позивача від 13.06.2022 р. відповідачем надано інформацію, згідно листа від 22.06.2022 р., до якого позивачу було надано відеозаписи створені 10.06.2022 р. за його участі з нагрудних бодікамер поліцейських.
Також, на запити позивача від 08.07.2022 р. позивачу було надано інформацію щодо його звернень 10.06.2022 р. на спецлінію «102» ГУНП в Чернівецькій області та звукові файли запису розмов з оператором спецлінії.
Наразі, матеріали справи містять копії аудіо та відеодоказів подій, що мали місце 10.06.2022 р., а також копії довідки огляду позивача у медичному закладі 23.04.2024 р., довідки Громадської організації «Психологічної допомоги і просвіти «Знайди себе» від 19.04.2024 р. та від 05.06.2024 р. про пройдений курс психотерапії з 17.05.2022 р. протягом 8 місяців.
За результатом розгляду матеріалів справи, суд першої інстанції не віднайшов підстав для задоволення позову.
Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів виходить із наступного.
Згідно ч.ч. 1-3 ст. 19 Закону України «Про Національну поліцію» у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову, матеріальну та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону, а також з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України "Про оборону України".
Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.
Держава відповідно до закону відшкодовує шкоду, завдану фізичній або юридичній особі рішеннями, дією чи бездіяльністю органу або підрозділу поліції, поліцейським під час здійснення ними своїх повноважень.
Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 42 Закону України «Про Національну поліцію» поліція під час виконання повноважень, визначених цим Законом, уповноважена застосовувати такі заходи примусу: 1) фізичний вплив (сила); 2) застосування спеціальних засобів; 3) застосування вогнепальної зброї.
Фізичним впливом є застосування будь-якої фізичної сили, а також спеціальних прийомів боротьби з метою припинення протиправних дій правопорушників.
Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 43 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський зобов'язаний заздалегідь попередити особу про застосування фізичної сили, спеціальних засобів і вогнепальної зброї і надати їй достатньо часу для виконання законної вимоги поліцейського, крім випадку, коли зволікання може спричинити посягання на життя і здоров'я особи чи та/або поліцейського або інші тяжкі наслідки, або в ситуації, що склалася, таке попередження є невиправданим або неможливим.
Попередження може бути зроблено голосом, а за значної відстані або звернення до великої групи людей - через гучномовні установки, підсилювачі звуку.
Вид та інтенсивність застосування заходів примусу визначаються з урахуванням конкретної ситуації, характеру правопорушення та індивідуальних особливостей особи, яка вчинила правопорушення.
Відповідно до ч.ч.1-4 ст. 14 Дисциплінарного статуту Національної поліції України службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського.
Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків.
Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.
Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, медіа (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.
Згідно з ст. 365 КК України перевищення влади або службових повноважень, тобто умисне вчинення працівником правоохоронного органу дій, які явно виходять за межі наданих йому прав чи повноважень, якщо вони завдали істотної шкоди охоронюваним законом правам, інтересам окремих громадян, державним чи громадським інтересам, інтересам юридичних осіб, - карається обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на строк від двох до п'яти років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
Дії, передбачені частиною першою цієї статті, якщо вони супроводжувалися насильством або погрозою застосування насильства, застосуванням зброї чи спеціальних засобів або болісними і такими, що ображають особисту гідність потерпілого, діями, за відсутності ознак катування, - караються позбавленням волі на строк від трьох до восьми років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, якщо вони спричинили тяжкі наслідки, - караються позбавленням волі на строк від семи до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
Згідно з положеннями ст. 3 та ч. 1 ст. 16 Закону України «Про звернення громадян» скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, посадових осіб.
Скарга на дії чи рішення органу державної влади, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, об'єднання громадян, медіа, посадової особи подається у порядку підлеглості вищому органу або посадовій особі, що не позбавляє громадянина права звернутися до суду відповідно до чинного законодавства, а в разі відсутності такого органу або незгоди громадянина з прийнятим за скаргою рішенням - безпосередньо до суду.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
При цьому, обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражені права чи інтереси особи, яка стверджує про їх порушення.
Неодмінним елементом правовідносин є їх зміст, тобто суб'єктивне право особи та її юридичний обов'язок. Відтак, судовому захисту підлягає суб'єктивне право особи, яке порушується у конкретних правовідносинах.
При цьому, позивач на власний розсуд визначає чи порушені його права, свободи чи інтереси рішеннями, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень. Водночас, задоволення відповідних вимог особи можливе лише в разі об'єктивної наявності порушення, тобто встановлення, що рішення, дія або бездіяльність протиправно породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин.
Відповідно до висновку, що сформований у постанові Верховного Суду України від 15.11.2016 у справі № 800/301/16, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване в законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження про порушення прав було обґрунтованим. Обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Відсутність спору, у свою чергу, виключає можливість звернення до суду, оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту.
Аналогічний висновок, сформований у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі № 802/2474/17-а.
Звернення до суду є способом захисту порушених суб'єктивних прав, а не способом відновлення законності та правопорядку у публічних правовідносинах.
Відсутність порушеного права та неправильний спосіб захисту встановлюються при розгляді справи по суті і є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.
Відсутність у заявника прав чи обов'язків у зв'язку із вчиненням оскаржуваних дій не породжує для останнього і права на захист, тобто права на звернення із цим адміністративним позовом.
Слід наголосити, що таке порушення має бути реальним, обґрунтованим, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи - позивача з боку відповідача, яка стверджує про їх порушення.
Як вбачається з матеріалів справи та доводів апеляційної скарги, події, що є предметом розгляду в межах даної справи, мали місце в перші місяці війни, коли в Україні діяв воєнний стан згідно із Указом Президента України № 64/2022 року від 24 лютого 2022 року. Спірні правовідносини пов'язані із діями працівників патрульної поліції, які відбулись 10.06.2022 р., внаслідок зупинення працівниками поліції транспортного засобу Chery Amulet ДНЗ НОМЕР_2 , у якому позивач був пасажиром. Під час вказаних подій, за доводами позивача, працівниками поліції було перевищено службові повноваження, внаслідок чого до позивача незаконно застосовано фізичну силу, затримано та пошкоджено телефон Samsung SM-A715F.
Разом з тим, у спорах з приводу перевищення поліцейським повноважень передбачена спеціальна процедура оскарження таких дій та притягнення відповідальних осіб до відповідальності, визначена Законом України «Про звернення громадян», проведення службового розслідування згідно з Дисциплінарним статутом Національної поліції України, притягнення до кримінальної відповідальності згідно з КК України. Саме вказаний порядок, передбачає можливість своєчасного, повного та всебічного дослідження обставин перевищення службовими особами поліції своїх повноважень шляхом проведення відповідного службового розслідування, допиту свідків, отримання пояснень від осіб, тощо. При цьому, законодавством визначено право оскаржити до суду результати розгляду скарги на дії чи рішення посадової особи Національної поліції. Однак, у спірних правовідносинах позивачем не надано доказів оскарження (звернення зі скаргою) дій працівників поліції до вищого органу чи прокуратури з метою притягнення винних осіб до відповідальності.
Отже, як достеменно встановлено судом першої інстанції, позивачем оскаржено до суду дії працівників поліції під час подій, які відбулись 10.06.2022 р. без (попереднього) звернення зі скаргою до вищого органу чи прокуратури.
Щодо змісту заявленого позову, то слід повторно наголосити, що спірні події відбулись 10.06.2022 р. під час дії воєнного стану введеного на території України з 24.02.2022 року.
Згідно положень статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень.
Відповідно до п.6, 7 ч.1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, передбачених указом Президента України про введення воєнного стану, такі заходи правового режиму воєнного стану: 6) встановлювати у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, особливий режим в'їзду і виїзду, обмежувати свободу пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також рух транспортних засобів; 7) перевіряти у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, документи у осіб, а в разі потреби проводити огляд речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян, за винятком обмежень, встановлених Конституцією України.
При цьому, положення ст. 18 Закону України «Про дорожній рух» під час зупинки транспортного засобу на вимогу поліцейського знаходитися на своєму місці до відповідного розпорядження або вимоги поліцейського.
Судова колегія зауважує, що в матеріалах справи наявні відозаписи подій, що мали місце 16.06.2022 року.
Як встановлено в ході огляду вказаних відеодоказів, працівник поліції ОСОБА_2 під час зупинки транспортного засобу Chery Amulet ДНЗ НОМЕР_2 підійшов до автомобіля з боку водія, і розпочав спілкування з водієм. Надалі, із пасажирського місця виходить громадянин ОСОБА_4 рухається до поліцейського ОСОБА_2 та показує йому документ. На відео видно, що після цього до вказаного автомобіля прямують ще двоє поліцейських, а із зупиненого автомобіля виходить пасажир, позивач по справі - Мінічев О.В., та починає здійснювати відеозйомку поліцейських. На іншому відеодоказі міститься запис, на якому працівник поліції Бобик Д.А. вказує позивачу - ОСОБА_1 на необхідності повернутися в транспортний засіб Chery Amulet ДНЗ НОМЕР_2 і притримує його за лікоть, вони розмовляють і позивач без спротиву сідає в автомобіль Chery Amulet ДНЗ НОМЕР_2 , поліцейський Бобик Д.А. забирає з рук ОСОБА_1 телефон і кидає його в салон автомобіля.
Позивач в позові зазначає, що під час зупинки транспортного засобу водієві не пояснили причини зупинки автомобіля і він як пасажир автомобіля не чув вимоги поліцейського про необхідність залишатись в автомобілі. Однак, пізніше позивач, як видно із відеозапису, повідомляє іншим поліцейським, які приїхали за викликом як група реагування, що чув вказану вимогу, але вийшов із автомобіля тому, що громадянина ОСОБА_5 поліцейські відводили до поліцейського автомобіля.
У відповідності до вимог статті 62 Закону України "Про Національну поліцію" законні вимоги поліцейського є обов'язковими для виконання всіма фізичними та юридичними особами.
Наразі, суд першої інстанції критично оцінив доводи позивача, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції, щодо перевищення поліцейським повноважень у вигляді застосування фізичного впливу, затримання та пошкодження телефону, оскільки зі змісту вказаних відеодоказів вказаного не вбачається. Також, вказані відеодокази не підтверджують факт затримки позивача.
Протокол про адміністративні правопорушення щодо позивача поліцейськими не складався.
Щодо доводів позивача про завдану матеріальну шкоду, то судова колегія погоджується з судом першої інстанції про безпідставність останніх, оскільки акт технічного огляду щодо пошкодження телефону Samsung SM-A715F складено 08.12.2022 р., тобто майже через шість місяців після спірного інциденту.
Також, на момент спірних правовідносин, вказаний телефон перебував у користуванні позивача майже два роки, що у своїй сукупності вказує на відсутність об'єктивної можливості наразі встановити реальність завданої шкоди саме під час інциденту 10.06.2022 р., а з наданих відеодоказів неможливо чітко констатувати наявність пошкодження працівником поліції телефону Samsung SM-A715F.
Стосовно моральної шкоди, завданої позивачу, то суд першої інстанції вірно виснував, що оскільки протиправність дій працівників поліції під час судового розгляду не доведена, а відтак і відсутні підстави для задоволення вказаної вимоги.
З урахуванням встановлених обставин, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову.
В контексті викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв'язку з чим підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 17 вересня 2025 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 325 КАС України.
Головуючий Біла Л.М.
Судді Матохнюк Д.Б. Гонтарук В. М.