про відмову у відкритті апеляційного провадження
Справа № 120/6406/21-а
30 березня 2026 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
судді-доповідача: Боровицького О. А.
суддів: Курка О. П. Шидловського В.Б.
перевіривши матеріали апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 28 серпня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Пенсійного фонду України, Управління соціального захисту населення про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
відповідно до ухвали Вінницького окружного адміністративного суду від 28 серпня 2021 року позовну заяву ОСОБА_1 до Пенсійного фонду України, Управління соціального захисту населення про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії разом з доданими до неї матеріалами повернуто особі, яка її подала.
Не погоджуючись із судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 25 лютого 2026 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 28 серпня 2021 року залишено без руху, зокрема, в апеляційній скарзі апелянтом не зазначено та необґрунтовано поважності пропуску строку на апеляційне оскарження ухвали Вінницького окружного адміністративного суду від 28 серпня 2021 року та запропоновано апелянту подати заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження.
24 березня 2026 року до Сьомого апеляційного адміністративного надійшла заява ОСОБА_1 , яка містить клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження у якій зазначає, що ним строк на апеляційне оскарження не пропущено.
За приписами статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Згідно з ч. 3 ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Згідно з матеріалами справи, оскаржувану ухвалу прийнято Вінницьким окружним адміністративним судом 28 серпня 2021 року.
Не погодившись з ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 28.08.2021, ОСОБА_1 неодноразово звертався до Сьомого апеляційного адміністративного суду.
Так, зокрема, вперше позивач звернувся з апеляційною скаргою до Сьомого апеляційного адміністративного суду 14.09.2021 року, однак ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 02.11.2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 28.08.2021 повернуто скаржнику на підставі пункту 1 частини четвертої статті 298 КАС України.
В подальшому, ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 16.04.2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 28.08.2021 повернуто скаржнику на підставі пункту 1 частини четвертої статті 298 КАС України.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 19.05.2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 28.08.2021 повернуто скаржнику на підставі пункту 1 частини четвертої статті 298 КАС України.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 20.05.2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 28.08.2021 повернуто скаржнику на підставі пункту 1 частини четвертої статті 298 КАС України.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 09.06.2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 28.08.2021 повернуто скаржнику на підставі пункту 1 частини четвертої статті 298 КАС України.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 25.08.2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 28.08.2021 повернуто скаржнику на підставі пункту 1 частини четвертої статті 298 КАС України.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 20.10.2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 28.08.2021 повернуто скаржнику на підставі пункту 1 частини четвертої статті 298 КАС України.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 08.12.2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 28.08.2021 повернуто скаржнику на підставі пункту 1 частини четвертої статті 298 КАС України.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 13.01.2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 28.08.2021 повернуто скаржнику на підставі пункту 1 частини четвертої статті 298 КАС України.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 28.08.2021 повернуто скаржнику на підставі пункту 1 частини четвертої статті 298 КАС України.
Також, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що 27.02.2026 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , в якій скаржник просить скасувати ухвали Сьомого апеляційного адміністративного суду від 13.01.2026 та 29.01.2026 у справі №120/6406/21-а, а матеріали адміністративної справи направити для продовження розгляду питання про відкриття провадження.
Однак, ухвалою Верховного Суду від 13.03.2026 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвали Сьомого апеляційного адміністративного суду від 13.01.2026 та 29.01.2026 у справі №120/6406/21-а за позовом ОСОБА_1 до Пенсійного фонду України, Управління соціального захисту населення про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії.
Тобто враховуючи зазначене, колегія суддів апеляційної інстанції звертає увагу на те, що вперше позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою 14.09.2021 року, а вдруге 02.01.2025 року що становить 1206 днів, протягом яких позивач не вчиняв будь яких дій щодо оскарження ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 28.08.2021, що свідчить про пропуск строку на аеляційне оскарження ухвали який передбачений приписами статті 295 КАС України.
Стосовно обґрунтувань поважності пропуску строку зазначених скаржником слід вказати наступне.
Відповідно до ч.1 ст.121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Отже, для поновлення пропущеного процесуального строку, встановленого законом, необхідно встановити наявність поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження, які об'єктивно перешкоджали особі вчасно подати апеляційну скаргу.
Поважними причинами пропуску строку апеляційного оскарження є лише такі обставини, які об'єктивно непереборні, не залежать від волевиявлення особи, пов'язані з дійсними істотними перешкодами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Згідно сталої практики Європейського суду з прав людини вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави.
У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків (див. рішення у справі “Пономарьов проти України» від 3 квітня 2008 року).
Колегія суддів зауважує, що поважними причинами пропуску строку на апеляційне оскарження можуть бути визнані лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, які повинні бути підтверджені належними доказами.
Відповідно до ч. 1 ст. 118 КАС України процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії.
Частиною першої статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Згідно з частиною першою статті 45 Кодексу адміністративного судочинства України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Відповідно до пункту шостого частини п'ятої статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах
Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України» від 21.12.2010, заява №45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі «Мельник проти України» від 28.03.2006, заява №23436/03).
Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій.
При вирішенні питання про поновлення строку суд надає оцінку обставинам, які слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду, у взаємозв'язку інтервалів часу: з моменту закінчення встановленого Кодексом адміністративного судочинства України строку апеляційного оскарження до дати звернення з апеляційною скаргою вперше; з моменту повернення вперше поданої апеляційної скарги/відмови у відкритті апеляційного провадження за вперше поданою апеляційною скаргою до дати повторного звернення з апеляційною скаргою і так далі.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Невиконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху не є поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження, оскільки не є такою, що не залежить від волі особи, яка подає апеляційну скаргу, і не надає такій особі права у будь-який необмежений час після сплину строку апеляційного оскарження реалізовувати право на апеляційне оскарження судового рішення.
Відповідно на висновків Верховного Суду викладених у постанові від 03.11.2022 у справі №560/15534/21, строк на апеляційне оскарження, передбачений статтею 295 КАС України, не зупиняється у зв'язку із залишенням без руху, поверненням апеляційної скарги, а також його відлік не підлягає обрахуванню від дати вручення копій ухвал про залишення без руху та повернення первинної апеляційної скарги.
Колегія суддів у вищевказаній постанові вважала за доцільне звернути увагу й на те, що вчасна первинна подача апеляційної скарги не означає, що після її повернення повторне звернення до суду можливе у будь-який довільний строк, без дотримання часових меж, встановлених процесуальним законом, оскільки в такому разі порушуватиметься принцип юридичної визначеності.
Таким чином, особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для виконання процесуального обов'язку дотримання вимог процесуального закону стосовно форми і змісту апеляційної скарги.
Ухвалами Сьомого апеляційного адміністративного суду про залишення апеляційних скарг без руху, надавалися вичерпні, детальні роз'яснення щодо вимог до форми і змісту апеляційної скарги, яким така має відповідати та надавався достатній час для усунення таких недоліків апеляційної скарги. Однак, апеляційні скарги були неодноразово повернуті скаржнику, у зв'язку з неусуненням їх недоліків. Натомість, ці роз'яснення так і не були враховані скаржником при повторному зверненні.
Колегія суддів зауважує, що ухвали Сьомого апеляційного адміністративного суду про повернення первинно та повторно поданих апеляційних скарг на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 28.08.2021 року повернуто особі, яка їх подала набрали законної сили.
До того ж, апелянта не було обмежено у спробах апеляційного оскарження ухвали Вінницького окружного адміністративного суду від 28.08.2021 та надавалось достатньо часу для виконання вимог ухвал суду про залишення поданих ним апеляційних скарг без руху з врахуванням строку поштового перебігу кореспонденції.
Крім того, колегія суддів апеляційної інстанції звертає увагу на те, що у клопотанні яке подано 24 березня 2026 року до Сьомого апеляційного адміністративного ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження, зазначено, що апелянтом строк не пропущено і взагалі ненаведено ніяких підстав про пропущення строку на оскарження ухвали Вінницького окружного адміністративного суду від 28.08.2021.
Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що апелянтом не доведено наявності обставин, що перешкоджали йому звернутись до суду в межах строку, визначеного статтею 295 КАС України та становили об'єктивно непереборні перешкоди, які пов'язані з дійсними істотними труднощами у реалізації права на апеляційне оскарження судового рішення, а тому суд не знаходить підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали Вінницького окружного адміністративного суду від 28.08.2021.
Відповідно до п.4 ч.1 ст.299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Керуючись ч.3 ст.298, п.4 ч.1 ст.299 КАС України, суд
1. Визнати неповажними причини пропуску ОСОБА_1 строку на апеляційне оскарження ухвали Вінницького окружного адміністративного суду від 28 серпня 2021 року.
2. Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 28 серпня 2021 року.
3. Копію ухвали про відмову у відкритті апеляційного провадження разом з апеляційною скаргою та доданими до скарги матеріалами надіслати скаржнику.
4. Копію ухвали про відмову у відкритті апеляційного провадження надіслати учасникам справи.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддями та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Суддя-доповідач Боровицький О. А.
Судді Курко О. П. Шидловський В.Б.