Справа № 358/804/24 Провадження № 2/358/42/26
30 березня 2026 року м. Богуслав
Богуславський районний суд Київської області в складі:
головуючого судді Романенко К.С.,
за участю секретаря судового засідання Шпак К.М., Зеленько О.Д.,
дистанційно позивача ОСОБА_1 ,
дистанційно представника позивача - адвоката Каменської О.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в порядку загального позовного провадження в залі суду в м. Богуславі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Орган опіки та піклування в особі служби у справах дітей та сім'ї Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації про визначення місця проживання неповнолітньої дитини,
21.05.2024 ОСОБА_1 звернувся до Богуславського районного суду Київської області з позовною заявою до ОСОБА_2 , третя особа Орган опіки та піклування в особі служби у справах дітей та сім'ї Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації про визначення місця проживання дитини, вимоги якої уточнив на виконання ухвали суду про залишення розову без руху, в якому зазначив, що 9 серпня 2013 року, відповідно до актового запису № 93, відділом реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Богуславського районного управління юстиції у Київській області, був зареєстрований шлюб між ним - ОСОБА_1 та відповідачем - ОСОБА_2 . Від шлюбу, ІНФОРМАЦІЯ_1 , у них народилася спільна донька ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_1 , актовий запис № 502 від 15.02.2014 року.
15 липня 2018 року позивач з відповідачем уклали нотаріальний договір про щомісячну сплату аліментів на утримання їхньої неповнолітньої доньки, яка за спільною домовленістю між сторонами залишилася жити з батьком.
3 червня 2019 року рішенням Богуславського районного суду Київської області по цивільній справі №358/123/19 шлюб між сторонами був розірваний, дитина залишилася жити з позивачем, а її мати покинула їх. Таким чином, їхня спільна неповнолітня донька ОСОБА_3 протягом останніх п'яти років постійно проживає з позивачем, тож він її утримує, виховує, доглядає, та забезпечує повноцінний додатковий розвиток.
Позивач працює, має постійний заробіток для забезпечення дитини всім необхідним, постійно слідкує за здоров'ям дитини, донька відвідує школу, додаткові заняття в секціях, облікована в медичних установах за його місцем реєстрації.
Відповідач матеріально не допомагає, умови договору про сплату аліментів не виконує, що змусило позивача звернутися до суду з позовом про примусове стягнення аліментів, який наразі розглядається Солом'янським районним судом за цивільною справою №760/10954/24.
Доцільність визначення місця проживання дитини з позивачем обумовлена тим, що тільки позивач повністю опікується інтересами і потребами доньки, займається її вихованням, слідкує за її розвитком та здоров'ям, та створює всі необхідні умови для проживання та нормальною розвитку дитини, внаслідок чого між ними сформувалась довіра та тісний родинний зв'язок.
Після досягнення донькою десяти років позивач неодноразово намагався домовитися з матір'ю дитини про те, щоб дитина й надалі жила з позивачем, так як радикальна зміна середовища дитини: квартира в якій вона народилася, школа, навчання, гуртки, оточення друзів може нашкодити психологічному та моральному стану дитини. Однак відповідачка, перебуваючи за кордоном протягом декількох років, фактично не беручи участі у вихованні, утриманні дитини виказала свою незгоду та не бажаючи сплачувати аліменти на утримання дитини, з меркантильних переконань заявила, що нібито забере доньку, не враховуючи їхнє з донькою бажання. Однак у відповідача немає власного житла, вона протягом дванадцяти годин на день перебуває на роботі, плюс час на шлях на роботу. Саме ця егоцентрична, невиважена поведінка відповідачки та її наміри нашкодити дитині змусили його розв'язати їхній спір в інтересах дитини в судовому порядку.
Ухвалою судді Богуславського районного суду Київської області від 17.06.2024 відкрито провадження у справі та призначено у справі підготовче судове засідання.
18.07.2024 від представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Касьяненка Д.Л. надійшов відзив по позовну заяву про визначення місця проживання неповнолітньої дитини, в якому зазначає, що стороною позивача було введено суд в оману, вказуючи, що «відповідачка, нажаль, матеріально не допомагає, умови договору про сплату аліментів не виконує» та відповідачка не бере участі у вихованні дитини. Так, 19 липня 2018 року між відповідачем та позивачем був укладений договір про сплату аліментів на дитину, зареєстрований в реєстрі № 385 та завірений приватним нотаріусом Шафаренко Ж.Ю. В даному договорі було визначено відповідача як платника аліментів; було визначено розмір сплати аліментів на утримання малолітньої дитини сумою 2600 гривень щомісячно та було визначено місце проживання дитини з батьком до досягнення ОСОБА_3 десятирічного віку. Тому сторона відповідача звертає увагу суду, що заявлені позивачем твердження щодо того, що «відповідачка, нажаль, матеріально не допомагає, умови договору про сплату аліментів не виконує, змусивши мене в інтересах дитини звернутися до суду з позовом про примусове стягнення аліментів з матері, який наразі розглядається Солом'янським районним судом за цивільною справою №760/10954/24» є безпідставними та необгрунтованими.
Відповідач сумлінно дотримувалась умов, викладених у договорі, та протягом дії договору про сплату аліментів на дитину добросовісно та регулярно сплачувала аліменти на утримання своєї доньки на належний позивачу банківський рахунок, що підтверджено квитанціями переказу коштів, який зазначений у договорі про сплату аліментів на дитину, тому заявлені в позовній заяві твердження про те, що відповідачка не допомагає та не виконує умови вищезазначеного договору, є неправдивими.
Крім цього, сторона відповідача зазначає, що позивач вводить суд в оману, зазначаючи в позові, що «однак відповідачка, перебуваючи за кордом протягом декількох років, фактично не беручи участі у вихованні, утриманні дитини, виказала свою незгоду та небажання сплачувати аліменти на утримання дитини з меркантильних переконань, заявила, що нібито забере доньку, не враховуючи наше з донькою бажання».
Дані твердження щодо того, що відповідачка не брала участі у вихованні дитини, є неправдиві, адже відповідач регулярно спілкувалася з дитиною, направляла різного роду подарунки та неодноразово приїжджала для сумісного проведення часу з власною донькою. Також відповідачка не раз намагалася вмовити батька надати дозвіл на виїзд дитини за кордон на канікули з метою створення більш тісного зв'язку між матір'ю та донькою та якісного проведення часу з її улюбленою донечкою, однак батько перешкоджав матері що у спілкуванні з дитиною, про що свідчить листування ОСОБА_2 з користувачем « ОСОБА_4 » у соціальній мережі «Facebook» та «VIBER», що у бажанні дитини приїхати до матері на канікули за кордон.
Також відповідач зазначає, що у листуванні батько дуже агресивно реагував на дзвінки відповідачки, погрожуючи їй: «якщо не припиниш, я вимкну телефон», що доводить факт того, що батько перешкоджав матері спілкуватися та бачитися з дитиною, чим особисто ігнорував бажання дитини на спілкування з матір'ю, тому відповідач переконана, що ОСОБА_1 , діючи у своїх інтересах, умисно створює перешкоди у спілкуванні та вихованні ОСОБА_2 своєї доньки ОСОБА_3 .
Позивач вводить суд в оману, вказуючи, що має достатню кількість часу для виховання дитини. Позивач заявляє, що: «однак у відповідачки немає власного житла, вона протягом 12 годин на день перебуває на роботі, плюс час на шлях на роботу. Саме ця егоцентрична, невиважена поведінка відповідачки та її наміри нашкодити дитині змусили мене розв'язати наш спір в інтересах дитини в судовому порядку». Розглядаючи дану тезу, доречним є зазначити, що відповідач має хорошу орендовану квартиру у Республіці Польща за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідачка має хорошу та добре оплачувану роботу, яка дозволить їй забезпечувати фінансову стабільність для дитини, в той час, як позивач не раз зазначав у листуванні ОСОБА_2 з користувачем « ОСОБА_4 » у соціальній мережі «Facebook» та «VIBER» про складність для нього утримувати неповнолітню дитину, матір, в свою чергу, пропонувала перевезти дитину за кордон, на її утримання, для більш комфортного та безпечнішого проживання дитини в умовах воєнного часу, однак батько відреагував досить агресивно, ігноруючи потреби дитини на безпеку та спокій, керуючись лише власними інтересами. Крім цього, твердження, що відповідачка має наміри нашкодити дитині не мають доказів та є безпідставними та необгрунтованими. Відповідачка діє виключно в інтересах дитини, прагнучи забезпечити їй стабільне та безпечне середовище за для її розвитку. Робота позивача передбачає тривалий робочий графік, про що неодноразово зазначав сам позивач у листуванні, що до пізньої години знаходиться на роботі, а дитина в цей момент залишається без належного нагляду, що у зв'язку зі збройною агресією російської федерації проти України, через що є загроза масових ракетних атак є небезпечним та безвідповідальним. Залишаючи дитину без належного нагляду позивач демонструє свою байдужість до безпеки та інтересів дитини. На думку відповідача, позивач маніпулює інтересами дитини з метою ухилення від мобілізації, оскільки сам позивач у листуванні з відповідачкою у соціальній мережі «VIBER» не раз зазначав, що йому було вручені повістки про виклик до військкомату, проте дані повістки були проігноровані, чим ОСОБА_1 порушив свій прямий конституційний обов'язок щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, що є обов'язком громадян України. Тому для позивача інтереси дитини знаходяться на останньому місці, про що свідчать його слова з листування ОСОБА_2 з користувачем ОСОБА_5 у соціальній мережі «VIBER», де позивач заявив, що єдиний шанс на його «спасіння» від мобілізації - це позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 .
Враховуючи вищевикладене, цілком правдивим є висновок, що значення даної справи та справи про визначення місця проживання дитини для позивача є лише способом ухилення від мобілізації, а безпека та інтереси дитини для позивача не мають жодного значення, тому в задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 по справі про визначення місця проживання неповнолітньої дитини - просить відмовити в повному обсязі.
25.07.2024 від позивача ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзив, в якому позивач не погоджується з викладеним у відзиві на позов ствердженнями стороні відповідачки, вважаючи їх здебільшого неналежними, невідповідними та маніпулятивними в своєму спрямуванні ввести суд в оману та відволікти увагу від норм матеріального права, застосування якого безпосередньо потребують предмет та підстави позовних вимог.
По-перше: 19 липня 2018 року сторонами було укладено нотаріальний договір ННІ №497153 про сплату аліментів позивачу на утримання неповнолітньої дитини, за умовами п.2 якого сума сплати аліментів на дитину була вказана з невід'ємною прив'язкою до поточного курсу долара США, що на час підписання договору була зазначена еквівалентною 100 доларів США, що у гривнях складало близько 2600 гривень. Таким чином, сума сплати щомісячних аліментів зі зміною курсу вказаної валюти змінювалась за весь період сплати від 2600 гривень до 4100 гривень за 100 доларів США, та діяла до кінця дії договору, а саме до досягнення 10-літнього віку дитини, що відбулося 11 лютого 2024 року. Стороною відповідачки до відзиву на позов додані декілька копій скріншотів сумнівного походження та поганої якості, які намагаються видавати у якості доказів перерахунків відповідачкою аліментів на дитину. Однак при цьому сторона відповідачки не надала жодного доказу того, що ці копії є саме банківськими розрахунками, які мають будь-яке відношення до позивача, так як в них не зазначено призначення платежу (сплата аліментів), та відповідного рахунку «ІДЕЯ БАНКУ», що визначений умовами договору. Таким чином, додані стороною відповідачки копії не мають жодного відношення до предмету та підстав позову та не можуть бути належними, достовірними і об'єктивними доказами у цивільній справі про визначення місця проживання неповнолітньої дитини.
Позивач підкреслює, що орієнтовна сума сплачених відповідачкою за п'ять з половиною років аліментів на утримання неповнолітньої дитини, за формулою середнього курсу валюти за строк дії договору у 68 місяців, розраховується 2600 + 4100 = 6700 : 2 = 3350 гривень/місяць за середнім курсом валюти усього періоду, 68 х 3350 = має складати з урахуванням зміни валютного курсу близько - 227800 гривень. Тож не складно порахувати, що загальна сума невідомого походження переказів у доданих до відзиву копіях сторони відповідачки складає 121757,90 гривень, що дорівнює лише 53,44% від необхідної до сплати суми аліментів без врахування щомісячних додаткових витрат у сумі 1000 гривень/місяць, відповідно до умов договору. Тож заборгованість по сплаті аліментів майже у 50% не може вважатися «сумлінною», бо є красномовним свідченням про порушення умов договору про сплату аліментів та порушенням права на утримання і забезпечення життєвих потреб неповнолітньої дитини. Тобто, відповідач не доплатила 46,55% аліментів. Також передбачені у п.3 договору щомісячні додаткової витрати на потреби дитини у сумі 1000 гривень, за період дії договору 68 місяців повинні скласти близько 68000 гривень, які відповідачка здебільшого також проігнорувала. Тож замість обов'язкової загальної суми переказів близько 295800 гривень, сторона відповідачки намагається довести наявність сумнівних переказів невідомого призначення на суму близько 121757,90 гривень, називаючи це «сумлінною» сплатою аліментів на забезпечення потреб неповнолітньої дитини. Позивач безкорисливо пробачив відповідачці наявність великої суми заборгованості та у відповідності до п.9 договору про сплату аліментів на дитину не ініціював стягнення пені за несплачену заборгованість по аліментам у розмірі 1% на один день прострочення.
Своїм відзивом та додатками до нього сторона відповідачки відверто свідчить про самовикриття про невиконання в повному обсязі покладених на неї умовами договору обов'язків, а надані неналежні докази у вигляді копій переказів невідомого походження свідчать про несистемний, нерегулярний характер платежів, всупереч вимогам п.2 договору ПНІ №497153 про сплату аліментів.
По-друге: позивач проживає нерозривно зі своєю донькою ОСОБА_6 вже більше десяти років з її народження, між ними сформувався тісний родинний зв'язок, довіра, повага та психологічна близькість батька та доньки. Позивач разом з донькою є співвласниками квартири, в якій проживають, відповідно до свідоцтва на право власності, внаслідок приватизації. Позивач працевлаштований, має гідну зарплатню у розмірі близько 26000 гривень та 40-годинний режим роботи, п'ять днів на тиждень, який дозволяє приділяти увагу вихованню неповнолітньої доньки, відвідуючи її школу, гуртки, лікарню, дає можливість часто проводити вихідні на відпочинку з дитиною. На підтвердження батьківської турботи та піклування за дитиною позивачем додаються копії довідок з гуртку, зі школи, від лікаря педіатра та стоматології, де лікується дитина, в яких зазначено постійний батьківський супровід дитини, забезпечення її всебічного розвитку та життєвих потреб дитини, групу крові, якої відповідачка як мати навіть не знає, що свідчить про поверхневе ставлення до здоров'я дитини. Відповідачка жодного разу не звернулася до органу опіки та піклування з відповідною скаргою, та не подала жодного позову до суду про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною або визначення порядку та часу спілкування з нею, що свідчить про відсутність будь-якого спору, а лише вказує на бажання відповідачки маніпулювати внутрішнім переконанням суду, навантажуючи свій відзив переважно інформацією, що не має прямого відношення до предмету та підстав позову.
У 2018 році, коли спільній донці виповнилося лише чотири роки, відповідачка свідомо прийняла особисте рішення залишити малолітню дитину проживати разом з позивачем, а сама виїхала на проживання та працю закордон, де перебуває й дотепер. Відповідачка приїздила до України з 2018 року лише декілька разів, а саме: у 2021 році у лютому (близько тижня), у 2023 році у лютому (тиждень), та у липні (два тижня). Тобто за останні шість з половиною років відповідачка приїздила тричі та безперешкодно бачилася з дитиною, проводила при бажанні з нею час. Добровільне бажання відповідачки з покладання обов'язків виховання та спільного проживання з дитиною на батька, який вже протягом шести років самостійно добросовісно та з любов'ю виконує батьківські обов'язки на відмінно, свідчить про високий рівень довіри, поваги до позивача зі сторони відповідачки, яка свідомо довірила долю дитини на відповідального та сумлінного батька, до якого жодних об'єктивних претензій за дитину не виникало. Саме завдяки переважно одноосібним зусиллям позивача забезпечено виконання та дотримання зазначених відповідачкою норм Сімейного кодексу України та Європейської Конвенції з прав дитини.
Щодо наданих суду копій нібито листування між сторонами цивільного провадження, на підставі яких сторона відповідачки, штучно створивши суб'єктивне судження, маніпулятивно подає як якийсь доказ, то дана стратегія поведінки сторони відповідачки має мету відволікти увагу суду від розгляду суті заявлених вимог. Доданий у зв'язку з цим стороною відповідачки «Акт» огляду листування є нікчемним та таким, що не несе у собі жодної об'єктивної інформації, яка заслуговує довіри та уваги, який у своїй формі та змісту не відповідає жодним нормативно-правовим нормам, та містить лише неприкрите нав'язування суб'єктивного оціночного судження зацікавленої сторони.
По-третє: щодо твердження сторони відповідачки про уникнення мобілізації позивачем, то не зважаючи на те, що це не стосується суті позовних вимог, позивач вже тривалий час офіційно працевлаштований на Комунальному підприємстві критичної інфраструктури КП «Київський метрополітен», має бронювання та виконав усі вимоги щодо оновлення свого військово-облікового статусу у РТЦК, не маючи з цього приводу жодних перешкод. Тож багаторічне самостійне виховання неповнолітньої дитини, жодним чином не пов'язане з оголошенням правового режиму воєнного стану, так як одноосібне виконання своїх батьківських обов'язків виникли та сумлінно виконуються позивачем більше шести років, що також підтверджується договором про сплату аліментів відповідачкою. Враховуючи вищевказане, предметом та підставами позову позивача не пропонується жодних радикальних змін життєвого шляху неповнолітньої дитини, яка вже більше десяти років проживає з батьком, сформувала своє соціальне оточення, коло друзів, однокласників, середовище реалізації дитячих здібностей, можливості спілкування з родичами, зберігаючи психологічну рівновагу та спокій підлітку.
Тому позивач просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі та визначити місце проживання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з позивачем - батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
30.07.2024 до суду надійшов зустрічний позов представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Касьяненка Д.Л. до ОСОБА_1 , третя особа служба у справах дітей та сім'ї Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації про визначення способу участі ОСОБА_2 у вихованні та піклуванні з неповнолітньою донькою ОСОБА_3 із заявою про поновлення процесуального строку на подання зустрічного позову.
Ухвалою судді Богуславського районного суду від 31 липня 2024 року зустрічна позовна заява була залишена без руху та представнику позивача за зустрічним позовом встановлений строк для усунення недоліків.
05.08.2024 разом із клопотанням про усунення недоліків зустрічної позовної заяви про визначення участі у вихованні дитини, представник відповідача за первісною позовною заявою та позивача за зустрічною позовною заявою ОСОБА_2 - адвокат Касьяненко Д.Л. подав нову редакцію зустрічного позову із клопотання про призначення судової психологічної експертизи.
17 вересня 2024 року до суду надійшла заява від представника відповідача - позивача за зустрічним позовом адвоката Касьяненка Д.Л., підписана ЕЦП, про зміну позовних вимог та надані докази її надсилання представнику позивача - відповідача по зустрічному позову ОСОБА_1 .
Ухвалою Богуславського районного суду Київської області від 31.10.2024 визнано поважними причини пропуску пред'явлення зустрічного позову, поновлений пропущений процесуальний строк для звернення до суду із зустрічним позовом та вимоги за зустрічним позовом ОСОБА_2 , поданого в її інтересах представником - адвокатом Касьяненко Дмитром до ОСОБА_1 , третя особа орган опіки та піклування в особі служби у справах дітей та сім'ї Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації про визначення способу участі у вихованні дитини, об'єднане в одне провадження з первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа орган опіки та піклування в особі служби у справах дітей та сім'ї Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації, про визначення місця проживання неповнолітньої дитини.
18.11.2024 від представника відповідача по зустрічному позову ОСОБА_1 - адвоката Каменської О.Ю. надійшов документ, сформований в системі «Електронний суд» - заява про надання відзиву на зустрічний позов.
25.11.2024 на адресу Богуславського районного суду поштовим відправленням надійшов відзив на зустрічну позовну заяву про визначення способу участі у вихованні дитини із додатками.
Ухвалою Богуславського районного суду Київської області від 22 січня 2025 року призначена у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа орган опіки та піклування в особі служби у справах дітей та сім'ї Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації про визначення місця проживання неповнолітньої дитини та за зустрічною позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: орган опіки та піклування в особі Служби у справах дітей та сім'ї Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації про визначення способу участі у вихованні дитини, психологічно судову експертизу дитячо-батьківських відносин, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України, адреса: вулиця Сім'ї Бродських, 6, Київ. Провадження у справі зупинено на час проведення експертизи.
03.04.2025 до Богуславського районного суду Київської області надійшло клопотання від заступника директора з експертної роботи КНДІСЕ про уточнення питань від 21.03.2025 №1866/25-61.
Ухвалою Богуславського районного суду Київської області від 04.04.2025 провадження у справі поновлено.
Ухвалою Богуславського районного суду Київської області від 21.04.2025 задоволено клопотання експерта КНДІСЕ про уточнення питань, які поставлені на вирішення експертизи та провадження у справі зупинено на час проведення експертизи.
Ухвалою Богуславського районного суду Київської області від 22.08.2025 провадження у справі поновлено.
Ухвалою Богуславського районного суду Київської області від 20.10.2025 закрито підготовче провадження по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа орган опіки та піклування в особі служби у справах дітей та сім'ї Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації про визначення місця проживання неповнолітньої дитини та за зустрічною позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: органу опіки та піклування в особі Служби у справах дітей та сім'ї Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації про визначення способу участі у вихованні дитини та призначено справу до судового розгляду по суті.
Ухвалою Богуславського районного суду Київської області від 19.01.2026 зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: органу опіки та піклування в особі Служби у справах дітей та сім'ї Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації про визначення способу участі у вихованні дитини залишено без розгляду.
У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та представник позивача адвокат Каменська О.Ю. позов підтримали, просять визначити місце проживання малолітньої дочки разом з батьком ОСОБА_1 .
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилася, повідомлялася судом про день та час розгляду справи належним чином, про причини неявки суд не повідомила.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод передбачено, що ніщо не перешкоджає особі добровільно відмовитись від гарантій справедливого судового розгляду у однозначний або у мовчазний спосіб. Проте для того, щоб стати чинною з точки зору Конвенції, відмова від права брати участь у судовому засіданні повинна бути зроблена у однозначний спосіб і має супроводжуватись необхідним мінімальним рівнем гарантій, що відповідають серйозності такої відмови. До того ж, вона не повинна суперечити жодному важливому громадському інтересу рішення ЄСПЛ (Hermi проти Італії, § 73; Sejdovic проти Італії § 86).
Окрім того, відповідно до практики Європейського суду з прав людини- в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (Рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі "Смірнов проти України").
За таких підстав судом визнано за можливе розглядати справу на підставі доказів, наявних у матеріалах справі, та за погодженням позивача, третьої особи, згідно поданих ними заяв.
Заслухавши думку позивача та його представника , дослідивши подані сторонами документи і матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору суд по суті встановив.
Відповідно до ст. 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Проживання дитини разом із батьками є водночас правом дитини та обов'язком батьків утримувати дитину.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.
З матеріалів справи не вбачається між батьками конфлікту щодо існуючих прав та обов'язків по відношенню до дитини та їх реалізації.
За змістом статті 31 ЦК України малолітньою особою є дитина віком до чотирнадцяти років.
Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Відповідно до ч.ч. 1, 5-6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Принцип захисту судом порушеного права особи будується при встановленні порушення такого права. Так, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч.1 ст. 15 ЦК України).
Правом звернення до суду за захистом наділена особа, права якої порушені, невизнані або оспорені.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
З аналізу норм сімейного законодавства вбачається, що у тому разі, коли батьки дитини спільно не проживають, право визначати місце проживання дитини залишається за кожним з батьків. Питання про визначення місця проживання дитини має вирішуватись не тільки з урахуванням інтересів кожного з батьків, а перш за все, з урахуванням прав та законних інтересів дитини.
Відповідно до ст. 18, 27 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.
У п. 1 ст. 9 указаної Конвенції передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (ч. 1 ст. 3 Конвенції).
Місце проживання малолітньої дитини з одним із батьків визначається або за місцем проживання матері чи батька, або за конкретною адресою.
Із системного тлумачення ч. 1 ст. 3, ст. 9 Конвенції про права дитини, ч. ч. 2 і 3 ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства», ст.161 СК України випливає, що при вирішенні спору про визначення місця проживання дитини, суди мають враховувати передусім інтереси дитини. Встановлений сімейним законодавством принцип повної рівності обох батьків у питаннях виховання дітей може бути обмежений судом в інтересах дитини.
Представник третьої особи органу опіки та піклування в особі Служби у справах дітей та сім'ї Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації в судове засідання не з'явився, надав суду заяву про розгляд справи без участі представника. Також орган опіки та піклування рекомендує визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з батьком ОСОБА_1 , про що органом опіки та піклування надано відповідний висновок.
Допитана у судовому засіданні за клопотанням сторони позивача свідок ОСОБА_7 пояснила, що є дружиною рідного брата позивача. Підтвердила, що відповідач ОСОБА_8 виїхала закордон, коли дитині було чотири роки. Це рішення було дуже неочікуване. На сьогоднішній день ОСОБА_6 виповнилося 12 років, за цей час відповідачка приїжджала разів 3-4, внаслідок чого її спілкування із дитиною було обмежене, але компенсувалося спілкуванням із батьком. Наразі дитина проживає із татом та бабусею, саме позивач опікується дочкою, виховує її, забезпечує її розвиток, надає можливість займатися професійно спортом, возить її на змагання. Додала, що дівчинку бачить десь раз у два тижні, знає, що ОСОБА_6 дуже любить тата і бабусю, про маму майже нічого не говорить.
Допитана у судовому засіданні за клопотанням сторони позивача свідок ОСОБА_9 пояснила, що знайома зі сторонами по справі, так як давно товаришують, є кумами. Відповідачку востаннє бачила вісім років тому, коли ОСОБА_10 було чотири роки, ОСОБА_11 (відповідач) поїхала за кордон, на роботу. Але, виїхавши, обірвала зв'язки із позивачем та дитиною, чоловік залишився сам із дочкою. Позивач намагався налагодити контакт із відповідачкою, але вона не йшла назустріч. Дитина гарно навчається, займається спортом, танцями, фортепіано, IT, їздить до таборів, і все це забезпечує саме позивач. Відповідачка у розвитку дитини не бере жодної участі, нічого про життя доньки не знає і не цікавиться цим. Не приїжджає на змагання, не підключається навіть по відео, не приїжджає на дні народження дитини, минулого року навіть не привітала доньку. Додала, що спілкується із ОСОБА_6 десь раз на місяць/два. Вважає, що із батьком дитині комфортно, вона завжди охайна, доглянута, позивач навіть навчився робити дочці зачіски на змагання та виступи.
Заслухавши позивача ОСОБА_1 , його представника - адвоката Каменську О.Ю., свідків, дослідивши матеріали справи, судом було встановлено наступні обставини.
В рішенні у справі «Бендерський проти України» (пункт 42) Суд нагадує, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають достатньою мірою висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися в світлі обставин кожної справи. Конвенція не гарантує захист теоретичних та ілюзорних прав, а гарантує захист прав конкретних та ефективних. Право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді «заслухані», тобто належним чином вивчені судом.
Згідно з пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, чи здійснюються вони державними, приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними або законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Зокрема, має бути наданий такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя (ураховуючи при цьому права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, що відповідають за неї за законом), і для цього використовують всі відповідні законодавчі й адміністративні заходи.
Розкриваючи зміст принципу найкращих інтересів дитини і підходи по його реалізації Комітет ООН з прав дитини в своїх Зауваженнях загального порядку № 14 (2013) про право дитини на приділення першочергової уваги якнайкращому забезпеченню її інтересів (пункт 1 статті 3) сформулював такі підходи: «Найкраще забезпечення інтересів дитини» - це право, принцип і правило процедури, які засновані на оцінці всіх елементів, що відображають інтереси дитини або дітей, в конкретних обставинах.
У справах зі спорів щодо участі батьків у вихованні та спілкуванні з дитиною узагальнений та формальний підхід є неприпустимим, оскільки сама наявність спору з цього приводу є суттєвим інструментом впливу, особливо у відносинах між колишнім (фактичним) подружжям, який може використовуватися не в інтересах дитини. Кожна справа потребує детального вивчення ситуації, врахування різноманітних чинників, які можуть вплинути на інтереси дитини, у тому числі її думки, якщо вона відповідно до віку здатна сформулювати власні погляди.
Судом встановлено, що відповідно до актового запису № 93 сторони з 9 серпня 2013 року перебували в шлюбі, зареєстрованому відділом реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Богуславського районного управління юстиції у Київській області.
Від шлюбу сторони мають спільну дитину - доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_1 , актовий запис №502 від 15.02.2014 року.
15 липня 2018 року між позивачем та відповідачем був складений нотаріальний договір про щомісячну сплату аліментів позивачу на утримання їхньої спільної неповнолітньої доньки, яка за спільною домовленістю між сторонами, залишилася жити із позивачем.
Рішенням Богуславського районного суду Київської області по цивільній справі №358/123/19 від 3 червня 2019 року шлюб між позивачем та відповідачем розірваний.
Рішенням Солом'янського районного суду міста Києва №760/10954/24 від 31.01.2025, зі ОСОБА_2 стягнуто на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання їхньої спільної дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/4 частини її заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 09.05.2024 року і до досягнення нею повноліття.
Після припинення спільного проживання сторін, їх малолітня дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , залишилась проживати з батьком ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_2 , де вони проживають на даний час, що було погоджено сторонами згідно нотаріального договору від 15 липня 2018 року. На даний час ніхто зі сторін цього не заперечує, відтак у суду відсутні обґрунтовані сумніви у добровільності визнання цих обставин та їх достовірності.
З договору від 15.07.2018, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шафаренко Ж.Ю., вбачається, що за домовленістю батьків встановлено обов'язок матері сплачувати на утримання дитини аліменти в розмірі 2600 (дві тисячі шістсот) гривень 00 копійок, що еквівалентно 100 доларів США, щомісяця. Батьки домовились, що до досягнення дитиною десятирічного віку дитина буде проживати разом з батьком за адресою: АДРЕСА_2 . Після досягнення дитиною десятирічного віку місце проживання дитини буде визначатися за спільною згодою батьків та дитини.
Згідно висновку оцінки потреб сім'ї № 290, який проводився з 08.05.2024 по 09.05.2024 фахівцями Солом'янського районного в місті Києві центру соціальних служб Солом'янської в місті Києві державної адміністрації, було проведено обстеження умов проживання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою: АДРЕСА_2 , де встановлено, що батько ОСОБА_1 має навички до самообслуговування, проживає з дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та доглядає за нею, в квартирі є необхідні меблі та побутова техніка, всі умови для зросту та розвитку дитини, іграшки, дитячі книжки. Дитина має задовільний стан здоров'я, емоційно стабільна, активна, радісна, урівноважена, в сім'ї є близькі родичі, конфлікти в сім'ї та громаді - відсутні. У дитини довірливі стосунки з дідусями, бабусями, має друзів, любить батька, з рідною матір'ю спілкується не часто, так як зі слів батька, мати перебуває за кордоном. Дитина здатна до самообслуговування, відвідує звичайну шкоду, секцію танців та айті-школу. Зі слів батька, мати дитини - ОСОБА_12 не бере участі у вихованні дитини, перебуває за кордоном. Дитина з батьком проживає за рахунок заробітної плати позивача, який має постійне місце роботи в метрополітені, борги за житлово - комунальні послуги відсутні, вплив зайнятості позивача на життєзабезпечення сім'ї - позитивний. Висновок соціальної служби: батьки ОСОБА_10 перебувають у розлученні з 2019 року, батько ОСОБА_1 виконує свої батьківські обов'язки, умови проживання є такими, що задовольняють потреби у вихованні та розвитку дитини.
Відповідно до витягу про реєстрацію місця проживання особи ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 18.07.2018 року по даний час зареєстрована разом із батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за адресою: АДРЕСА_2 .
Із довідки середньої загальноосвітньої школи № 69 м. Києва № 740 від 03.05.2024 вбачається, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , дійсно навчається в 4-А класі середньої загальноосвітньої школи № 69 м. Києва на денній формі навчання.
Відповідно до характеристики учениці 6-А класу, СЗШ № 69 в м. Києві ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яку надали директор школи та класний керівник від 03.02.2026 № 682 вбачається, що ОСОБА_6 навчається в СЗШ № 69 з 1 вересня 2020 року. Дівчинка до навчання ставиться відповідально, виявляє інтерес до уроків математики, української мови, «Я досліджую світ» та мистецтва. Добре і багато читає, віддає перевагу науково-популярній літературі. Основний мотив навчальної діяльності - нові знання та спілкування з однокласниками, серед яких ОСОБА_6 має багато друзів. У роботах зазвичай виявляє сумлінність, старанність і працелюбність. Заняття в школі без поважних причин не пропускає. На уроках уважна, темп і насиченість роботи дещо вищі за середній у класі. Усвідомлення навчального матеріалу в класі не викликає труднощів, вміє працювати самостійно. Завжди охайна, має усе необхідне для навчання шкільне приладдя. Вихованням дитини займається батько - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Зі слів учениці, дівчина проживає з батьком і бабусею, перебуває під наглядом батька та бабусі. Батьківськи збори відвідує тільки тато, завжди на зв'язку з класним керівником, обраний в актив батьками учнів. За час навчання в школі, матір ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , не виходила на зв'язок , не контактувала з класним керівником, не цікавилася академічними успіхами дитини, не брала участі у батьківських зборах, зокрема участі в освітньому процесі та житті класу не бере.
Відповідно до довідки позашкільного навчального закладу КДЮСШ "Квартал" вбачається, що ОСОБА_3 займається в спортивній групі бального танцю школи КДЮСШ Квартал з 2019 року по теперішній час. Всі костюми, членські внески, змагання та питання, щодо тренувальних процесів вирішував виключно батько дитини ОСОБА_1 . Оплату здійснював також батько дитини. Мати, ОСОБА_2 , в сім'ї, а саме з дитиною не проживає, участі в вихованні не бере. За час навчання ОСОБА_6 в школі жодного разу не цікавилася успіхами доньки, не приводила та не забирала дитину зі школи. Змагання не відвідувала. Оплати не вносила.
Крім того, 19.07.2018 року батько ОСОБА_1 та мати ОСОБА_2 уклали нотаріальний договір про сплату аліментів на дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за умовами якого батьки домовились про обов'язок матері сплачувати на утримання дитини аліменти в розмірі 2600 (дві тисячі шістсот) гривень 00 копійок, що еквівалентно 100 доларів США щомісяця. Також вказаним договором визначено сплату додаткових витрат на дитину.
Вказаним договором батьки домовились, що до досягнення дитиною десятирічного віку дитина буде проживати разом з батьком за адресою: АДРЕСА_2 . Після досягнення дитиною десятирічного віку місце проживання дитини буде визначатися за спільною згодою батьків та дитини.
Відповідно до ч. 4 ст. 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов'язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою.
Згідно ч. 5 ст. 19 СК України, орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
Відповідно до висновку Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації як органу опіки та піклування про визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , дане питання розглянуто 07.11.2024 на засіданні комісії з питань захисту прав дитини при Солом'янській районній в місті Києві державній адміністрації, за результатом якого рекомендовано визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 разом з батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за адресою: АДРЕСА_2 .
Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Статтею 157 СК України визначено, що питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
Згідно з ч.1, ч.2 ст.141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою статті 157 цього Кодексу.
Відповідно до положень ч.1 ст. 161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
В постанові Верховного Суду від 22.04.2019 у справі № 204/6905/17 зазначено, що тлумачення статті 161 СК України свідчить, що під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов'язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку. Рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об'єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків. При розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини (враховуючи, при цьому, сталі соціальні зв'язки, місце навчання, психологічний стан тощо) та балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини й обов'язком батьків діяти в її інтересах.
При визначенні місця проживання дитини судам необхідно крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору.
Отже, при розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв'язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов'язком батьків діяти в її інтересах.
При вирішенні даного спору щодо визначення місця проживання дитини, суд бере до уваги вік дитини; потребу у турботі та догляді, що дитина звикла до певного місця проживання, обстановки та режиму дня.
Також суд враховує надані позивачем докази про матеріально-побутові умови проживання, матеріальний стан, створені батьком дитині умови для виховання і розвитку, виконання ним своїх батьківських обов'язків, так як дитина з 2018 року проживає разом з ним та лише він її виховує та піклується про неї.
Відповідно до ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Враховуючи, вищезазначене, суд доходить висновку про те, що з 2018 року та під час розгляду справи по суті дитина постійно проживає з батьком, відповідач на судові виклики до суду не з'являється, через що суд позбавлений можливості особисто встановити ставлення матері до доньки, при цьому матеріали справи свідчать про відсутність останньої в житті малолітньої дитини, та як встановлено судом під час розгляду справи, дитина більш прихильна до батька, який сприяє всебічному та гармонійному розвитку дитини, створює атмосферу доброзичливості, безпеки, підтримки та любові, мати самоусунулася від виховання дитини, тому позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Разом з тим, варто зазначити, що відповідно до положень ст. 157 СК України, той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
В подальшому, з урахуванням обставин, які можуть виникнути, визначене у цій справі місце проживання дитини може бути змінено як за згодою батьків, так і в судовому порядку, а після досягнення ОСОБА_3 чотирнадцяти років вона вправі самостійно визначати, з ким із батьків буде проживати.
Щодо розподілу судових витрат суд дійшов наступних висновків.
Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч.1 ст. 141 ЦПК України).
Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч.2 ст.141 ЦПК України).
Оскільки позивач у своїй позовній заяві не просить суд про стягнення з відповідача на його користь судового збору, судом дане питання не вирішується.
На підставі викладеного, Конституції України, Конвенції про права дитини, ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», ст.ст. 24, 105, 110, 112, 141, 157, 161 СК України, керуючись ст.ст. 2, 4, 12, 13, 76-78, 245, 247, 259, 263 - 265, 267, 268, 280, 354 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: орган опіки та піклування в особі служби у справах дітей та сім'ї Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації про визначення місця проживання неповнолітньої дитини - задовольнити.
Визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом із батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , жителем: АДРЕСА_2 .
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду через Богуславський районний суд Київської області.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.
Головуючий: суддя К. С. Романенко