Справа № 287/988/25
1-кп/287/327/26
30 березня 2026 року м. Олевськ
Олевський районний суд Житомирської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченої ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
представника потерпілої ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження №12025060520000055 від 27.02.2025 за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Кам'яне Рокитнівського району Рівненської області, громадянки України, українки, пенсіонерки, проживаючої по АДРЕСА_1 , раніше не судимої, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України,-
ОСОБА_4 , будучи обізнаною у положеннях законодавства щодо підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, яка проживає на території радіоактивного забруднення, на підставі статті 39 Закону України «Про статус соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у не встановлений досудовим розслідуванням день, час та місці виник злочинний умисел, спрямований на заволодіння чужим майном (грошовими коштами Державного бюджету України) шляхом обману.
Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_4 звернулась до ОСОБА_7 та керуючись корисливим мотивом висловила прохання щодо реєстрації свого місця проживання за адресою: АДРЕСА_2 з метою підготовки та подання до Житомирського окружного адміністративного суду позову із внесеними до нього завідомо неправдивими відомостями щодо проживання за вказаною адресою та отримання шляхом обману підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, без фактичного проживання на території радіаційного забруднення, тобто з метою усунення перешкод та створення умов для вчинення кримінального правопорушення. На що ОСОБА_8 погодився та вступив з ОСОБА_4 у попередню злочинну змову, взявши на себе роль пособника у вчиненні кримінального правопорушення.
У подальшому, 25.01.2023, у точно не встановлений час, проте не пізніше 11 год 10 хв ОСОБА_4 та ОСОБА_7 , діючи в межах попередньої змови, керуючись корисливим мотивом, звернулись до Олевської міської ради, що за адресою: вул. Володимирська, 2, м. Олевськ Коростенського району Житомирської області з метою реєстрації місця проживання ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_2 та адміністратором Центру надання адміністративних послуг Олевської міської ради прийнято заяву від ОСОБА_4 про реєстрацію місця проживання (перебування) з одночасним зняттям із зареєстрованого місця проживання (перебування) та, на підставі згоди власника домоволодіння ОСОБА_7 , зареєстровано місце проживання ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_2 , про що ОСОБА_9 видано витяг з реєстру територіальної громади номер 2023/000622736. У подальшому, 22.02.2023 ОСОБА_4 отримала довідку № 476 про реєстрацію та проживання за адресою: АДРЕСА_2 від Покровського старостинського округу із внесенням відповідних відомостей до погосподарської книги №2 Покровського старостинського округу.
Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на заволодіння грошовими коштами ГУ ПФУ Житомирській області, 01.03.2023 ОСОБА_4 звернулась з адміністративним позовом про зобов'язання проведення перерахунку і виплати коштів із внесеними до нього завідомо неправдивими відомостями про проживання у зоні гарантованого добровільного відселення внаслідок аварії на ЧАЕС, а саме с. Журжевичі Коростенського району Житомирської області до Житомирського окружного адміністративного суду. 04.05.2023 за результатом розгляду вказаного адміністративного позову ухвалено рішення у справі №240/5218/23, яким позов ОСОБА_4 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області задоволено частково та зобов'язано ГУ ПФУ Житомирській області здійснити з 26.01.2023 нарахування та виплату ОСОБА_4 підвищення до пенсії у розмірі двох прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановленого на 01 січня календарного року. На підставі вказаного рішення Житомирського окружного адміністративного суду у період з 01.07.2023 по 31.12.2024 ГУ ПФУ Житомирській області. працівники якого не були обізнані про злочинні наміри ОСОБА_4 виплачено грошові кошти в сумі 102816,00 гривень, як підвищення до пенсії непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення.
Таким чином, ОСОБА_4 визнається винною у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України, за заволодіння чужим майном шляхом обману, вчинене за попередньою змовою групою осіб.
Допитана в судовому засіданні ОСОБА_4 свою вину у вчиненні їй інкримінованого злочину визнала повністю та повідомила, що постійно проживає у АДРЕСА_1 . Їй було відомо про те, що за рішенням судів непрацюючим пенсіонерам, які проживають на території радіоактивного забруднення виплачується підвищена пенсія. З цією метою вона звернула до ОСОБА_7 з проханням щодо реєстрації свого місця проживання за його адресою по АДРЕСА_2 . На що він погодився. Після реєстрації місця проживання у с. Журжевичі Коростенського району Житомирської області, подала позов до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про зобов'язання проведення перерахунку і виплати коштів, яке було задоволено.
На підставі рішення суду їй виплачено грошові кошти в сумі 102816 гривень, як підвищення до пенсії непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, які вона відшкодувала в повному обсязі. У вчиненому щиро розкаюється. Просила суд інші докази не досліджувати.
Представник потерпілого підтвердив відшкодування Пенсійному фонду України заподіяну ОСОБА_4 шкоду. Клопотав про застосування ст. 349 КПК України.
Враховуючи, що обвинувачена повністю визнала свою вину, фактичні обставини ніким не оспорюються, сторони самі клопотали про недослідження інших доказів, суд вважає за можливе визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому, суд переконався щодо добровільності їх позиції, з'ясував, що обвинувачена так і представник потерпілого правильно розуміють зміст цих обставин та роз'яснив, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши всебічно повно та неупереджено всі обставини кримінального провадження, суд вважає, що стороною обвинувачення у відповідності до вимог ст. 22 КПК України, доведено винуватість ОСОБА_4 поза розумним сумнівом.
Оцінивши кожен доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраний даних з точки зору достатності та взаємозв'язку, суд за своїм внутрішнім переконанням вважає достатніми підстави для призначення покарання ОСОБА_4 .
При призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Так, вчинений ОСОБА_4 злочин, відповідно до ст. 12 КК України є злочином невеликої тяжкості. Остання на обліку у лікарів нарколога і психіатра не перебуває. Раніше не судима.
Обставинами, які пом'якшують покарання обвинуваченої ОСОБА_4 , відповідно до ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття та добровільне відшкодування заподіяної шкоди.
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченої ОСОБА_4 , відповідно до ст.67 КК України, судом не встановлено.
За таких обставин, суд вважає, що покарання обвинуваченій необхідно призначити в межах санкції ч. 2 ст. 190 КК України у виді позбавлення волі.
Враховуючи дані про особу ОСОБА_4 яка є пенсіонеркою, усвідомила протиправність своєї злочинної поведінки, добровільно відшкодувала заподіяну шкоду, те, що представник потерпілого претензій до обвинуваченої не має, цивільного позову не заявляв, а також те, що ОСОБА_4 вказала, що зробила для себе позитивні висновки, має намір виправитись і не вчиняти нових злочинів, суд дійшов висновку про можливість її виправлення без ізоляції від суспільства та вважає за доцільне застосувати вимоги статей 75, 76 КК України, звільнивши останню відбування покарання з випробуванням.
На думку суду, виходячи з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, саме таке покарання буде повністю відповідати ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, конкретним його обставинам та наслідкам, буде необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого та запобіганню скоєнню нею нових кримінальних правопорушень.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся, речові докази та процесуальні витрати відсутні, заподіяна шкода відшкодована.
Запобіжний захід ОСОБА_4 не обирався і суд не вбачає підстав для його обрання.
На підставі викладеного, керуючись вимогами статей 349, 368-374 КПК України, суд, -
ОСОБА_4 визнати винуватою у пред'явленому обвинуваченні у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України та призначити їй покарання у виді позбавлення волі на строк 1 (один) рік.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання, встановивши іспитовий строк тривалістю 1 (один) рік.
На підставі ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 такі обов'язки:
- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;
- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Іспитовий строк обчислювати з дня проголошення вироку.
Запобіжний захід стосовно ОСОБА_4 до вступу вироку в законну силу не обирати.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на вирок може бути подана до Житомирського апеляційного суду через Олевський районний суд Житомирської області протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченій та прокурору.
Суддя: ОСОБА_1