Справа № 286/4155/25
30 березня 2026 року м. Овруч
Овруцький районний суд Житомирської області в складі:
головуючого судді Гришковець А. Л. ,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ТОВ «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором , -
Позивач звернувся до суду і просить стягнути з відповідача заборгованість за договором №0995594479 від 28.09.2019 в сумі 40 353 грн. 66 коп., з них: 3009 грн. 99 коп. заборгованості за тілом кредиту та 37 343 грн. 67 коп. заборгованості за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги, а також судовий збір в сумі 2422 грн. 40 коп. та понесені витрати на правову допомогу у розмірі 16 000 грн., мотивуючи тим, що 28.09.2019 між ТОВ «Інфінанс» та ОСОБА_1 було укладено договір №0995594479. Відповідно до умов договору позики кредит надається у вигляді відновлювальної кредитної лінії окремими частинами (траншами) з максимальним лімітом 20 000 грн., в межах строку дії договору - 36 календарних місяців з дня підписання договору з остаточним терміном повернення кожного траншу кредиту, не пізніше строку користування траншем, визначеного сторонами.
Пропозиція (оферта) на отримання 1 траншу згідно заявки-анкети № 2628744283 від 23.11.2019 в рамках договору про надання позики №0995594479 від 28.09.2019 підписана позичальником 28.09.2019 , електронним цифровим підписом (одноразовий ідентифікатор в якості особистого підпису), який було надіслано за допомогою СМС-повідомлення на телефонний номер, зазначений позичальником в особистому кабінеті на сайті кредитодавця.
Позикодавець, зі своєї строни, належним чином виконав свої зобов'язання за договором, надавши позичальнику кредитні кошти, в порядку передбаченому умовами договору.
14.07.2021 було укладено договір №14-07/21, відповідно до якого ТОВ «Інфінанс» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі і за договором №0995594479.
10.01.2023 було укладено договір №10-01/2023, відповідно до якого ТОВ «Вердикт Капітал» відступило на користь ТОВ «Коллект Центр» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі і за договором №0995594479.
Таким чином, ТОВ «Коллект Центр» наділено правом вимоги до відповідача за вищевказаним договором.
Станом на сьогоднішній день заборгованість за договором відповідачем не погашається, проценти за користування кредитними коштами не сплачуються, у зв'язку з чим у відповідача обліковується прострочена заборгованість.
Загальний розмір заборгованості за користування кредитом за вказаним договором становить 56 208 грн. 81 коп., з яких: 3009 грн. 99 коп. заборгованості за тілом кредиту та 53 198 грн. 82 коп. заборгованості за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги. Проте, враховуючи принцип розумності, співмірності і пропорційності позивач просить стягнути заборгованість у розмірі 40 353 грн. 66 коп., з них: 3009 грн. 99 коп. заборгованості за тілом кредиту та 37 343 грн. 67 коп. заборгованості за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги.
Статтею 133 ЦПК України передбачено види судових витрат, які складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи в суді.
Таким чином, попередня сума судових витрат, які позивач поніс у зв'язку з пред'явленням даного позову та розгляду справи складає 2422 грн. 40 коп., яка вираховується, виходячи із розміру сплати позивачем судового збору за подання даного позову та підтверджується долученим у формі додатку до позовної заяви копією платіжного доручення та 16 000 грн. 00 коп. витрат на правничу допомогу.
Розгляд справи проводиться відповідно до положень ст.279 ЦПК України в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи.
Представник позивача в своїй позовній заяві просить справу слухати у їх відсутність.
Відзиву на позов відповідачем до суду не надано, хоча своєчасно та належним чином остання була повідомлена про відкриття провадження у справі з роз'ясненням прав на подання відзиву на позов, що підтверджується поштовим повідомленням.
Суд, дослідивши в судовому засіданні письмові докази, вважає, що позов слід задовольнити частково з наступних підстав.
Згідно ч.1 ст.205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ч.ч.1-3 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Частиною 1 ст. 626 ЦК України закріплено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
В абзаці 2 ч.2 ст. 639 ЦК України визначено, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.
У силу положень ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику, якщо інше не встановлено цим параграфом та не випливає із суті кредитного договору.
Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.
У статті 3 Закону «Про електронну комерцію» законодавець закріпив, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Згідно положень ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
В ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» законодавець, в свою чергу, закріпив, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Згідно п.12 ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
Відповідно до п.п.15,16 ч.1 ст.1 Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» електронний підпис - електронні дані, які додаються підписувачем до інших електронних даних або логічно з ними пов'язуються і використовуються ним як підпис; електронні дані - будь-яка інформація в електронній формі.
Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору, що встановлено п.6 ч.1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію».
Аналіз вказаних правових норм дає підстави вважати, що електронний підпис - це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (вебсайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.
Без отримання листа на адресу електронної пошти та смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений.
Вказане узгоджується з правовим висновком Верховного Суду у постанові від 07.10.2020 по справі №127/33824/19.
Відповідно до ч. 3 ст.6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
У відповідності до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно ч.2 ст.530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу також врегульовані законодавством. Зокрема, відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів установлюються договором; якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. Такі ж правила щодо сплати процентів застосовуються до кредитних відносин у силу ч. 2 ст. 1054 ЦК України та до відносин із комерційного кредиту - в силу ч. 2 ст. 1057 цього Кодексу.
Наслідки прострочення грошового зобов'язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, також врегульовані законодавством. У цьому разі відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Проценти відповідно до ст. 1048 ЦК України сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за "користування кредитом" (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу).
Надання кредиту наділяє позичальника благом, яке полягає в тому, що позичальник, одержавши від кредитора грошові кошти, не повинен повертати їх негайно, а отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу (строку кредитування, у межах якого сторони можуть встановити періоди повернення частини суми кредиту), а кредитор, відповідно, за загальним правилом не вправі вимагати повернення боргу протягом відповідного строку (право кредитора достроково вимагати повернення всієї суми кредиту передбачає частина друга статті 1050 ЦК України). Саме за це благо - можливість правомірно не повертати кредитору борг протягом певного часу - позичальник сплачує кредитору плату, якою є проценти за договором кредиту відповідно до статті 1048 ЦК України.
Уклавши кредитний договір, сторони мають легітимні очікування щодо належного його виконання. Зокрема, позичальник розраховує, що протягом певного часу він може правомірно "користуватися кредитом", натомість кредитор розраховує, що він отримає плату (проценти за "користування кредитом") за надану позичальнику можливість не повертати всю суму кредиту одразу.
Разом з цим зі спливом строку кредитування чи пред'явленням кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту кредит позичальнику не надається, позичальник не може правомірно не повертати кошти, а тому кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування чи пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку. Тобто позичальник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення строку кредитування чи після пред'явлення кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту, а тому й не повинен сплачувати за нього нові проценти відповідно до статті 1048 ЦК України.
Очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за "користування кредитом" поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов'язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними.
Зазначене благо виникає у позичальника саме внаслідок укладення кредитного договору. Невиконання зобов'язання з повернення кредиту не може бути підставою для отримання позичальником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу, а отже - і для виникнення зобов'язання зі сплати процентів відповідно до статті 1048 ЦК України.
За таких обставин надання кредитодавцю можливості нарахування процентів відповідно до статті 1048 ЦК України поза межами строку кредитування чи після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту вочевидь порушить баланс інтересів сторін - на позичальника буде покладений обов'язок, який при цьому не кореспондує жодному праву кредитодавця.
Вказаного правового висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 05.04.2023 у справі №910/4518/16.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
За ч. 1 ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Відповідно до ч. 1 ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.
Таким чином, у ЦК України встановлена можливість замінити кредитора у зобов'язанні шляхом відступлення права вимоги новому кредитору, вчинивши відповідний правочин у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким відступається.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18 (провадження № 12-1гс21, пункт 38) навела такі ознаки, що притаманні договору відступлення права вимоги: 1) предметом договору є відступлення права вимоги виконання обов'язку у конкретному зобов'язанні; 2) зобов'язання, у якому відступлене право вимоги, може бути як грошовим, так і не грошовим (передача товарів, робіт, послуг тощо); 3) відступлення права вимоги може бути оплатним, а може бути безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, у якому виникло відповідне зобов'язання; 5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов'язанні.
Відповідно до ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.
Згідно ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.
Відповідно до ст. 1079 ЦК України сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.
Відповідно до ч.ч.1-3 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, визначених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з ч.ч. 5-6 ст.81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
В ст.89 ЦПК України законодавець закріпив, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Судом встановлено, що 28.09.2019 між ТОВ «Інфінанс» та ОСОБА_1 , тобто відповідачем, було укладено договір надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту №0995594479. Відповідно до умов вказаного договору (ч. 1 «Предмет договору») кредит надається у вигляді відновлювальної кредитної лінії окремими частинами (траншами) в межах строку дії договору - 36 календарних місяців з дня підписання договору з остаточним терміном повернення кожного траншу кредиту не пізніше строку користування траншем, визначеного стронами у Додатку №1 та Додатку №2 до договору - при наданні (отриманні) першого траншу кредиту, та Додату №3 та Додатку №4 до договору - при наданні (отриманні) другого та наступних траншів кредиту. Загальний (максимальний) розмір кредитної лінії - 20 000 грн..
В рамках дії даного договору сторони погодили наступні загальні умови, а саме: максимальний строк користування кредитом (траншем) - 30 календарних днів; діючий ліміт (сума) кредиту - 20 000 грн.; максимальна відсоткова ставка, нараховується за один календарний день на суму фактичного залишку заборгованості - 1,75%.
В ч. 8 договору визначено адреси та реквізити сторін.
Вказаний договір підписано сторонами електронними підписами одноразовими ідентифікаторами, зокрема відповідачем (позичальником) - ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором 9w216f (а. с. 9-11).
23.11.2019 ОСОБА_1 заповнила заявку-анкету на отримання кредиту, відповідно до якої просила ТОВ «Інфінанс» надати їй кредит на наступних умовах: сума кредиту 3010 грн., термін кредиту 30 днів; реквізити банківської платіжної картки: НОМЕР_1 (а. с. 51).
Цього ж дня, 23.11.2019 ТОВ «Інфінанс» було запропоновано ОСОБА_1 прийняти умови Правил надання грошових коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту за умовами програми «MoneyBOOM Loyal» та отримати 3-й транш кредиту в рамках договору надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту №0995594479 від 28.09.2019, на наступних умовах: розмір кредиту (траншу) 3010 грн., строк користування кредитом 30 днів, строк дії договору 3 роки; відсоткова ставка 1,75% за один день користування кредитом; річна відсоткова ставка 638,75%; загальна вартість кредиту у грошовому вираженні становить 1 580 грн. 00 коп.; реальна річна процентна ставка становить 638,75%.
У разі надання акцепту на дану оферту ТОВ «Інфінанс» буде вважати себе зобов'язаним надати кредит (транш) на викладених умовах. Вказана пропозиція підписана електронним підписом одноразовим ідентифікатором 23.11.2019 «4z0w2f». Вказане підтверджується копією прозиції надання 3 траншу кредиту згідно заявки-анкети №2628744283 від 23.11.2019 в рамках договору надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту №0995594479 від 28.09.2019 (оферта) (а. с. 63).
Акцепт оферти від 23 листопада 2019 року на отримання 3 траншу кредиту згідно заявки-анкети №2628744283 від 23.11.2019 в рамках договору надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту №0995594479 від 28 вересня 2019 року підтверджує факт погодження ОСОБА_1 з умовами оферти від ТОВ «ІНФІНАНС», умовами Правил надання грошових коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту за умовами програми «MoneyBOOM», згодна отримати 3 транш кредиту в рамках договору надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту №0995594479 від 28.09.2019 на вищевказаних умовах. Вказаний акцепт підписаний електронним підписом одноразовим ідентифікатором 23.11.2019 «4z0w2f» (а. с. 64).
Копія листа ТОВ «Універсальні платіжні рішення» №3365_25908142728 від 08.09.2025 свідчить, що 23.11.2019 було успішно перераховано грошові кошти на платіжну картку клієнта (маска карти) № НОМЕР_2 в сумі 3010 грн. 00 коп.. Номер транзакції в системі iPay.ua - 43369289 (а. с. 75).
Таким чином, укладення вищевказаного договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідача і укладений нею з ТОВ «Інфінанс» правочин відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Договір містить всі істотні умови, по яких сторони в належній формі досягли згоди.
При цьому, суд звертає увагу, що без входу відповідача на веб-сайт товариства і здійснення нею всього алгоритму дій, необхідного для отримання кредиту, кредитний договір між нею та ТОВ «Інфінанс» не був би укладений.
14.07.2021 між ТОВ «Інфінанс» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено договір факторингу №14-07/21 (а. с. 12-16).
Згідно п. 2.1 договору за цим договором клієнт - первісний кредитор зобов'язується відступити за плату право грошової вимоги у сумі 221 939 136 грн. 68 коп., а фактор зобов'язується, здійснивши фінансування в порядку, передбаченому цим договором, прийняти право грошової вимоги до боржників, що належать клієнту, і стає новим кредитором за договорами про надання фінансових послуг, укладеними між клієнтом і боржниками.
В. п. 6.1.4. договору зазначено, що право вимоги переходить до фактора після оплати фінансування з моменту підписання сторонами акту приймання -передавання реєстру боржників (Додатко №2), який є підтвердженням передачі фактору права грошової вимоги до боржників, після чого фактор стає новим кредитором по відношенню до боржників стосовно переданого права вимоги.
Відповідно до п. 7.1. договору сторони домовились, що розмір фінансування за реєстром боржників складає 1 561 454 грн. 09 коп.
Копія платіжного доручення № М1 від 14.07.2021 підтверджує факт перерахування ТОВ «Вердикт Капітал» на рахунок ТОВ «Інфінанс» 1 561 454 грн. 09 коп.. Призначення платежу: оплата згідно договору відступлення прав вимоги №14-07/21 від 14.07.2021 (а. с. 21).
Копія акту приймання-передавання Реєстру боржників за договором факторингу №14-07/21 від 14.07.2021 свідчить, що клієнт - ТОВ «Інфінанс» передав, а фактор - ТОВ «Вердикт Капітал» прийняв реєстр боржників кількістю 8150, після чого, з урахуванням умов договору факторингу №14-07/21 від 14.07.2021, від клієнта до фактора переходять права вимоги заборгованості від боржників і фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей. Реєстр боржників передано в повному об'ємі відповідно до умов договору факторингу №14-07/21 від 14.07.2021, будь-яких зауважень до зазначеного реєстру немає (а. с. 22).
Копія акту приймання-передавання Реєстру боржників в електронному вигляді за договором факторингу №14-07/21 від 14.07.2021, свідчить, що клієнт - ТОВ «Інфінанс» передав, а фактор - ТОВ «Вердикт Капітал» прийняв реєстр боржників в електронному вигляді наданий на флеш-носії, у розмірі 1 957 Кбайт. Відповідно до цього реєстру боржників клієнт передав, а фактор прийняв право вимоги по боржниках в кількості 8150 (а. с. 23).
Копія реєстру боржників до договору факторингу №14/07 від 14.07.2021, який складено в м. Києві 14.07.2021, підтверджує, що в реєстрі боржників під №964 значиться ОСОБА_1 , яка є боржником за кредитним договором №0995594479. Загальна сума заборгованості становить 32 979 грн. 22 коп., із них: 3009 грн. 99 коп. заборгованості за кредитом та 29 969 грн. 23 коп. заборгованості по процентах за користування кредитом (а. с. 124-126).
10.01.2023 між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» було укладено договір №10-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги (а. с. 29-34).
Згідно п. 2.1. договору за цим договором первісний кредитор відступає шляхом продажу новому кредитору належні первісному кредитору, а новий кредитор набуває у обсязі та на умовах, визначених цим договором, права вимоги первісного кредитора до боржників, зазначених у Додатках №1 та №3 до цього договору, включаючи права вимоги до правонаступників боржників, спадкоємців боржників, страховиків або інших осіб, до яких перейшли обов'язки боржників або які зобов'язані виконати обов'язки боржників, за договорами позики (кредитними договорами), з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них. Новий кредитор сплачує первісному кредитору за права вимоги грошові кошти у розмірі та у порядку, визначених цим договором.
Пунктом 5.1 вказаного договору визначено, що первісний кредитор зобов'язаний передати новому кредитору реєстри боржників (в електронному та друкованому (підписаному) вигляді) та документацію на умовах та в порядку визначених цим договором.
Відповідно до п.5.4. договору з моменту відступлення (передачі) первісним кредитором новому кредитору прав вимоги, новий кредитор є таким, що замінив первісного кредитора у правовідносинах з боржниками, що існують на дату відступлення (передачі) прав вимоги та мають відношення до прав вимоги.
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, зокрема новий кредитор має право здійснювати нарахування та стягнення процентів та/чи процентів, за прострочення виконання грошового зобов'язання (відповідно до ст. 625 ЦК України) за договорами позики (кредитними договорами) (в тому числі за періоди, що передували відступленню прав вимоги, якщо такі нарахування не були здійснені первісним кредитором) за умови дотримання вимог чинного законодавства України, нарахування та стягнення штрафних санкцій за порушення боржниками грошових зобов'язань, нарахування будь-яких платежів і комісій, а також право вимагати у боржників відшкодування збитків, завданих неналежним виконанням грошових зобов'язань, відповідно до законодавства та умов договорів позики (кредитних договорів).
10.01.2023 між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» було укладено акт прийому-передачі реєстру боржників за договором №10-01/2023 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 10.01.2023 про те, що на виконання умов вказаного договору первісний кредитор передав, а новий кредитор прийняв реєстр боржників кількістю 207 307.
Реєстр боржників передано в повному об'ємі відповідно до умов договору №10-01/2023 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 10.01.2023, будь-яких зауважень до зазначеного реєстру немає (а. с. 37).
З копії реєстру боржників до договору №10-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 10.01.2023 (том №1) вбачається, що у реєстрі боржників під №18 086 значиться ОСОБА_1 , кредитний договір №0995594479, сума заборгованості згідно якого становить 56 208 грн. 81 коп., з них: 3009 грн. 99 коп. заборгованості за основним борго та 53 198 грн. 82 коп. заборгованості за нарахованими відсотками (а. с. 127-129).
Розрахунок заборгованості за кредитним договором №0995594479 від 28.09.2019 (складеного ТОВ «Інфінанс»), свідчить, що заборгованість по вказаному кредитному договору виведено в сумі 32 979 грн. 22 коп. з них: 3009 грн. 99 коп. заборгованості за тілом кредиту та 29 969 грн. 23 коп. заборгованості за відсотками (а. с. 110-121).
З копії розрахунку заборгованості за кредитним договором №0995594479 від 28.09.2019 (складеного ТОВ «Коллект Центр»), вбачається, що заборгованість по зазначеному договору виведено в сумі 56 208 грн. 81 коп. з них: 3009 грн. 99 коп. заборгованості за тілом кредиту та 53 198 грн. 82 коп. заборгованості за відсотками (а. с. 123).
Позивач же просить стягнути з відповідача заборгованість в сумі 40 353 грн. 66 коп., з яких: 3009 грн. 99 коп. заборгованості за тілом кредиту та 37 343 грн. 67 коп. заборглованості за нарахованими процентами на дату відступлення прав вимоги.
Однак, враховуючи, що строк кредитування був погоджений сторонами строком на 30 днів, доказів того, що позичальник ініціювала продовження строку кредитування, а також зміну дати повернення всієї суми кредиту матеріали справи не містять, а тому розмір відсотків підлягає перерахуванню.
Так, розмір відсотків відповідно до умов договору становить 1580 грн. 25 коп. за період з 23.11.2019 (дата отримання кредитних коштів) по 23.12.2019, виходячи з розрахунку: 3010 грн. 00 коп. (розмір кредиту (траншу)) х 1,75% (відсоткова ставка за один день користування кредитом) х 30 днів (строк позики)= 1580 грн. 25 коп..
За таких обставин, враховуючи, що відповідачем не було вжито належним чином заходів щодо добровільного погашення заборгованості по договору надання позики, в тому числі і на на умовах фінансового кредиту №0995594479 від 28.09.2019 в повному обсязі, суд приходить до висновку про стягнення з неї суми заборгованості, яка складається з заборгованості за тілом кредиту в сумі 3009 грн. 99 коп. та заборгованості за відсотками в сумі 1580 грн. 25 коп., що в загальній сумі становить 4 590 грн. 24 коп., та відповідно до висновку про часткове задоволення позову.
Підстави, межі та порядок відшкодування судових витрат на правову допомогу регламентовано у ст.ст. 133-137 ЦПК України.
Частинами 1-2 ст. 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконання робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи має подати детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до ч.6 ст. 137 ЦПК України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У ч.48 постанови від 17.10.2014 №10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ роз'яснив, що витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом, про що зазначено в пункті 47 цієї постанови, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов'язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів).
Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
Такого висновку дійшов і Верховний Суд у постанові від 19.02.2020 по справі №755/9215/15-ц.
Судом при дослідженні письмових доказів встановлено, що 1 липня 2024 року між ТОВ «Коллект Центр» - клієнтом та Адвокатським об'єднанням «Лігал Ассістанс» було укладено договір №01-07/2024 про надання правової допомоги (а. с. 56-58).
Відповідно до п.1.1. вказаного договору клієнт доручає, а адвокатське об'єдання приймає на себе зобов'язання надавати юридичну допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним договором.
Пунктом 4.1 вказаного договору передбачено, що вартість послуг узгоджується сторонами у формі заявок на надання юридичної допомоги, які є невід'ємними додатками до договору.
01.10.2025 сторони за договором №01-07/2024 про надання правової допомоги від 01.07.2024: ТОВ «Коллект Центр» та Адвокатське об'єднання «Лігал Ассістанс» підписали заявку на надання юридичної допомоги №575, погодивши надання наступних правових (юридичних) послуг адвокатським об'єднанням клієнту по супроводу примусового стягнення заборгованості з ОСОБА_1 , а саме: надання усної консультації з вивченням документів та складання позовної заяви про стягнення боргу для подачі до суду, що в загальній сумі становить 16 000 грн. (а. с. 61).
Витяг з акту №15 про надання юридичної допомоги від 31.10.2025 підтверджує, що клієнт - ТОВ «Коллект центр» та Адвокатське об'єдання «Лігал Ассістанс» погодили надання правових послуг адвокатським об'єднанням клієнту у відповідності до заявок на надання юридичної допомоги на загальну суму 16 000 грн. 00 коп. (а. с. 62).
Верховний Суд у постанові від 02 червня 2022 року у справі №160/6899/20 зазначив про те, що визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 у справі №755/9215/15-ц вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Тож суд може зменшити розмір понесених витрат на правничу допомогу, якщо обсяг робіт і час, витрачений на підготовку документів, є явно неспівмірним із складністю виконаних адвокатом робіт.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04), заявник має право на відшкодування витрат у розмірі, який був необхідний та розумний і дійсно понесений (справа "Немайстер проти Австрії), у рішенні "Лавентс проти Латвії" також зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у постанові від 01.08.2019 у справі № 915/237/18).
Завданням суду при розгляді справи не є оцінка вищевказаних причин чи підстав, чи оцінка якості роботи адвоката, а є визначення обґрунтованого і адекватного розміру грошової суми, що підлягає стягненню з позивача за надані відповідачу послуги.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним.
Таким чином, за встановлених обставин та визначеного правового врегулювання, враховуючи характер та обсяги виконаної адвокатом роботи, критерій реальності адвокатських витрат та розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи, керуючись принципами справедливості та верховенства права, суд приходить до висновку, що сума витрат на професійну правничу допомогу підлягає зменшенню до 3500 грн. 00 коп..
Поряд з тим, зважаючи, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, згідно ст. 141 ЦПК України, стягненню на користь позивача підлягають витрати на професійну правничу допомогу в сумі 397 грн. 95 коп., що складає 11,37% від заявленої суми, що узгоджується з висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 12.05.2020 по справі №904/4507/18.
Позивачем сплачено судовий збір в розмірі 2422 грн. 40 коп. в дохід держави, (із застосуванням коефіцієнту 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору при поданні до суду процесуальних документів в електронній формі).
Відповідно до ст.141 ЦПК України судовий бір та витрати на правову допомогу підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених вимог, а саме: судовий збір в сумі (2422,40х11,37%)=275 грн. 42 коп..
Керуючись ст.ст.12, 13, 81, 141, 245, 263-265, 268, 274, 279 ЦПК України, суд -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ), яка зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ТОВ «Коллект Центр» (код ЄДРПОУ: 44276926), яке знаходиться за адресою: вул. Мечнікова, 3, офіс 306 в м. Київ, заборгованість за договором надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту №0995594479 від 28.09.2019, в сумі 4590 грн. 24 коп., з них: 3009 грн. 99 коп. заборгованості за тілом кредиту та 1580 грн. 25 коп. заборгованості по відсотках, витрати на правову допомогу в сумі 397 грн. 95 коп. та судовий збір в сумі 275 грн. 42 коп..
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
На рішення суду до Житомирського апеляційного суду може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя: А. Л. Гришковець