Справа № 295/14706/25
2/296/955/26
30 березня 2026 року м.Житомир
Корольовський районний суд міста Житомира в складі: головуючого судді Рожкової О.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
І. СУТЬ СПРАВИ
1.1. Представник ТОВ «ФК «Ейс» (позивач) - Поляков О.В. звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 (відповідач), в якому просив стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором №00-9767232 від 12.05.2024 у розмірі 18 950,50 грн. Також просив стягнути витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000 грн.
1.2. В обґрунтування позову зазначав, що 12.05.2024 між ТОВ «Макс Кредит» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір у формі електронного документа з використанням електронного підпису одноразового ідентифікатора №00-9767232, відповідно до якого відповідач отримав кредит в сумі 5500 грн. ТОВ «Макс Кредит» виконало свої зобов'язання за кредитним договором та ініціювало переказ коштів безготівковим зарахуванням через компанію ТОВ «Платежі онлайн» на платіжну картку 4149-43хх-хххх-2241, яка належить відповідачу. У свою чергу, ОСОБА_1 взяті на себе зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконує, в результаті чого утворилась заборгованість у розмірі 18 950,50 грн., з яких: заборгованість по кредиту 5500 грн та заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом 13 450 грн.
1.3. Зазначав, що 25.11.2024 між ТОВ «Макс Кредит» та ТОВ «ФК «Ейс» укладено договір факторингу №25112024-МК/Ейс, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Ейс» відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №00-9767232. Відповідно до реєстру боржників №Б/Н від 25.11.2024 до договору факторингу та акту приймання-передачі до позивача перейшло право вимоги до відповідача в сумі 18 950,50 грн., з яких: заборгованість по кредиту 5000 грн., заборгованості по несплаченим відсоткам за користування кредитом 13 450,50 грн та комісія - 500 грн. Враховуючи вищевикладене просив задовольнити позов в повному обсязі.
ІІ. ПРОЦЕДУРА та ПОЗИЦІЇ СТОРІН
2.1. 08.12.2025 ухвалою суду відкрито провадження у цивільній справі №295/14706/25, яку вирішено розглядати у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
2.2. Відповідач повідомлявся про розгляд справи шляхом направлення копії позовної заяви та ухвали про відкриття провадження у справі рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місця проживання. Однак, поштове відправлення адресоване ОСОБА_1 повернулося на адресу суду з відміткою «адресат відсутній».
2.3. Відповідно до норм ч. 1 ст. 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи.
2.4. У постанові Верховного Суду від 19 грудня 2022 року у cправі №910/1730/22 зазначено, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, за відсутності відомостей у суду про наявність у такої сторони інших засобів зв'язку та/або адреси електронної пошти, необхідність зазначення яких у процесуальних документах передбачена статтями 162, 165, 258, 263, 290, 295 ГПК України, і судовий акт повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (близький за змістом висновок викладено у постановах Верховного Суду від 12 квітня 2021 року у справі №910/8197/19, від 09 грудня 2021 року у справі №911/3113/20).
2.5. Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі №911/3142/19 зазначив, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду.
2.6. Відповідно до пункту 3 частини сьомої статті 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.
2.7. Враховуючи, що розгляд справи призначено у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін, вжиття судом заходів повідомлення відповідача про розгляд справи, передбачених процесуальним законом, ненадходження від відповідача відзиву на позовну заяву, суд вирішив проводити розгляд справи на підставі наявних у ній доказів.
ІІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ та ДОКАЗИ НА ЇХ ПІДТВЕРДЖЕННЯ
3.1. 12.05.2024 між ТОВ «Макс Кредит» та ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії №00-9767232, підписаний електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора 96920, який був надісланий на номер мобільного телефону відповідача (а.с.25-29).
3.2. За п. п. 1.2, 1.3 договору, сума ліміту кредитної лінії складає 5 000 грн. Цільове призначення кредиту - на споживчі потреби. Строк дії кредитної лінії - 360 календарних днів. Дата остаточного повернення кредиту - 07 травня 2025 року.
3.3. Відповідно п. 1.5.1 договору, стандартна процентна ставка складає 1,47% від суми кредиту за кожен день користування кредитом, застосовується у межах строку дії кредитної лінії, зазначеної в пункті 1.3 цього договору.
3.4. До укладання договору кредитної лінії відповідач ознайомився з паспортом споживчого кредиту та графіком платежів, про що свідчить його електронний підпис одноразовими ідентифікаторами 92696 та 96920 відповідно (а.с.18-19, 29 зворот).
3.5. Відповідно до довідки про ідентифікацію, наданої ТОВ «Макс Кредит», ОСОБА_1 , з яким укладено договір кредитної лінії №00-9767232 від 12.05.2024, ідентифікований ТОВ «Макс Кредит». Акцепт договору позичальником (підписання аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора), одноразовий ідентифікатор 96920, час відправки 12.05.2024 15:32:26, номер мобільного телефону НОМЕР_1 (а.с.17).
3.6. Факт перерахування відповідачу грошових коштів на його картковий рахунок, який був вказаний ним у заявці, підтверджується листом ТОВ «Платежі Онлайн» за яким, на банківську картку відповідача 12.05.2024 були перераховані грошові кошти у розмірі 5 000 грн (а.с.15-16).
3.7. Крім того, факт перерахування кредитних коштів в розмірі 5000 грн підтверджується листом АТ КБ «ПриватБанк» №20.1.0.0.0/7-251225/64305-БТ від 08.12.2025, відповідно до якого, на ім'я ОСОБА_1 банком емітовано картку НОМЕР_2 хх-хххх-2241, на яку 12.05.2024 були зараховані грошові кошти у розмірі 5000 грн (а.с.78-80).
3.8. 25.11.2024 між ТОВ «Макс Кредит» та ТОВ «ФК «Ейс» укладено договір факторингу №25112024-МК/Ейс, відповідно до умов якого ТОВ «Макс Кредит» відступило ТОВ «ФК «Ейс» за оплату належні йому права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників, в тому числі і за договором кредитної лінії, укладеним з відповідачем (а.с.47-53).
3.9. Відповідно до реєстру боржників до договору факторингу №25112024-МК/Ейс від 25.11.2024 та акту прийому-передачі реєстру боржників від 25.11.2024, ТОВ «ФК «Ейс» набуло право грошової вимоги до боржників, в тому числі до боржника за договором №00-9767232 від 12.05.2024 в сумі 18 950,50 грн., з яких: сума заборгованості за тілом кредиту - 5000 грн.; сума заборгованості за відсотками - 13 450,50 грн., сума заборгованості за комісією - 500 грн (а.с.44, 45-46).
3.10. Відповідно до платіжної інструкції №17 від 03.12.2024 ТОВ «ФК «Ейс» згідно договору факторингу №25112024-МК/Ейс від 25.11.2024 здійснило оплату на користь ТОВ «Макс Кредит» в сумі 1 532 950,83 грн (а.с.43).
3.11. Відповідно до детального розрахунку заборгованості, ОСОБА_1 має заборгованість в сумі 18 950,50 грн., з яких: сума заборгованості за тілом кредиту - 5000 грн.; сума заборгованості за відсотками - 13 450 грн., сума заборгованості за комісією - 500 (а.с.40, 41-42).
IV. НОРМИ ПРАВА, ЩО ПІДЛЯГАЮТЬ ЗАСТОСУВАННЮ
4.1. За приписами ч. 1, 2 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори).
4.2. За змістом ч.1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
4.3. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України).
4.4. Правовідносини з приводу надання кредиту регулюються Цивільним кодексом України та Законом України «Про банки та банківську діяльність».
4.5. Відповідно до статті 2 ЗУ «Про банки та банківську діяльність» банківським кредитом визнається будь-яке зобов'язання банку надати певну суму грошей в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, сплати процентів за її користування та інших зборів з такої суми.
4.6. Правовою формою щодо оформлення відносин сторін є кредитний договір.
4.7. В силу ч.1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
4.8. Згідно з ч.1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
4.9. Із положень ч.1 ст. 634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
4.10. Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
4.11. Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. 205, 207 ЦК України).
4.12. Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19.
4.13. Згідно з ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
4.14. Відповідно до частини 1 ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
4.15. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ч. 1 ст. 629 ЦК України).
4.16. Згідно з частиною 1 статті 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
4.17. Частиною 1 ст. 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
4.18. Статтями 1048, 1049, 1050 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
4.19. Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
4.20. За правилами ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
4.21. Частиною 1 ст. 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
4.22. Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
V. ОЦІНКА та МОТИВИ СУДУ
5.1. З матеріалів справи вбачається, що 12.05.2024 між ТОВ «Макс Кредит» та ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії №00-9767232, за умовами якого сторонами погоджено наступні умови кредитування: сума ліміту кредитної лінії складає 5 000 грн.; цільове призначення кредиту - на споживчі потреби; строк дії кредитної лінії - 360 календарних днів; дата остаточного повернення кредиту - 07 травня 2025 року, фіксована відсоткова ставка - 1,47% від суми кредиту за кожен день користування кредитом.
5.2. Факт перерахування відповідачу грошових коштів на його картковий рахунок, який був вказаний ним у заявці, підтверджується листом ТОВ «Платежі Онлайн» за яким, на банківську картку відповідача 12.05.2024 були перераховані грошові кошти у розмірі 5 000 грн.
5.3. Крім того, факт перерахування кредитних коштів в розмірі 5000 грн підтверджується листом АТ КБ «ПриватБанк» №20.1.0.0.0/7-251225/64305-БТ від 08.12.2025, відповідно до якого, на ім'я ОСОБА_1 банком емітовано картку НОМЕР_2 хх-хххх-2241, на яку 12.05.2024 були зараховані грошові кошти у розмірі 5000 грн. Даний факт постає із виписки по рахунку відповідача. Доказів зворотного матеріали справи не містять.
5.4. Відтак, суд вважає, що між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору.
5.5. За приписами статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
5.6. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-383/2010 зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
5.7. Матеріали справи не містять та відповідачем не надано доказів щодо спростування презумпції правомірності кредитного договору. Зазначений договір недійсним не визнано.
5.8. При цьому встановлення обставин, за яких цей правочин може бути визнаний недійсним (оспорюваний) за відсутності оспорення або визнання його недійсним у встановленому законом порядку, не входить у межі дослідження під час розгляду справи про стягнення заборгованості за кредитним договором, а тому відповідні обставини не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позову, оскільки це суперечитиме презумпції правомірності правочину, визначеному статтею 204 ЦК України.
5.9. 25.11.2024 між ТОВ «Макс Кредит» та ТОВ «ФК «Ейс» укладено договір факторингу №25112024-МК/Ейс, відповідно до умов якого ТОВ «Макс Кредит» відступило ТОВ «ФК «Ейс» за оплату належні йому права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників, в тому числі і за договором кредитної лінії, укладеним з відповідачем.
5.10. Відповідно до реєстру боржників до договору факторингу №25112024-МК/Ейс від 25.11.2024 та акту прийому-передачі реєстру боржників від 25.11.2024, ТОВ «ФК «Ейс» набуло право грошової вимоги до боржників, в тому числі до боржника за договором №00-9767232 від 12.05.2024 в сумі 18 950,50 грн., з яких: сума заборгованості за тілом кредиту - 5000 грн.; сума заборгованості за відсотками - 13 450,50 грн., сума заборгованості за комісією - 500 грн.
5.11. Суд визнає, що копія договору факторингу та реєстру права вимоги є належними та допустимими доказами відступлення права вимоги у спірних правовідносинах.
5.12. Наведене узгоджується з висновками Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 січня 2026 року викладеними у справі №727/2790/25 (провадження №61-13862св25).
5.13. Відповідно до детального розрахунку заборгованості, ОСОБА_1 має заборгованість в сумі 18 950,50 грн., з яких: сума заборгованості за тілом кредиту - 5000 грн.; сума заборгованості за відсотками - 13 450 грн., сума заборгованості за комісією - 500 грн.
5.14. Суд звертає увагу на те, що позивач просить стягнути заборгованість в сумі 18 950,50 грн., з яких: сума заборгованості за тілом кредиту - 5500 грн та сума заборгованості за відсотками - 13 450 грн. Тобто, позивачем до заборгованості по тілу кредиту включено і комісію, стягнення якої позивачем у позові не заявляється.
5.15. Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
5.16. Оскільки, матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 отримав кредит в сумі 5000 грн., тому враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти у добровільному порядку не повернуті, суд приходить до висновку, що позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов'язання виконати боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.
5.17. Суд звертає увагу на те, що відсотки за користування кредитом позивачем нараховувалися в межах строку дії договору та за відсотковою ставкою погодженою сторонами.
5.18. Враховуючи, що позивач надав відповідачу обумовлені договором від 12.05.2024 грошові кошти, шляхом перерахування суми кредиту на банківський рахунок, вказаний позичальником, натомість відповідач свої зобов'язання з повернення коштів за договором не виконав, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 18 450,50 грн., з яких: тіло кредиту - 5000 грн., проценти - 13 450,50 грн., а в решті позову відмовити.
VI. ЩОДО СУДОВИХ ВИТРАТ
6.1. За правилами частини першої статті 141 Цивільного процесуального кодексу України, у зв'язку із частковим задоволенням позову (97,36%), з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені останнім витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 358,44 грн за подання позовної заяви до суду.
6.2. Щодо витрат на професійну правничу допомогу.
6.3. Відповідно до ч. 1. п. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаний з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
6.4. Згідно із статтею 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: - у разі задоволення позову - на відповідача; - у разі відмови в позові - на позивача; - у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
6.5. Відповідно до ч. 1 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
6.6. Відповідно до п. 1, 2 ч. 2 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
6.7. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
6.8. На підтвердження надання правової допомоги, позивачем надано копію акту прийому-передачі наданих послуг від 01.10.2025 (а.с.36), згідно якого загальна вартість витрат на правову допомогу складає 7 000 грн., копію додаткової угоди №25770807787 від 11.09.2025 до договору про надання правничої допомоги (а.с.37), копію договору про надання правничої допомоги №20/08/25-01 від 20.08.2025 (а.с.38-39).
6.9. Разом з тим суд звертає увагу на те, що предметом позову є стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 18 950,50 грн. Справа є малозначною в силу вимог закону та не є складною.
6.10. Верховний Суд у справах №905/1795/18 та №922/2685/19 неодноразово зауважував, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
6.11. У додатковій постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі №206/6537/19 (провадження №61-5486св21) зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.
6.12. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим. Відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
6.13. Аналогічні висновки щодо підтвердження витрат, пов'язаних з оплатою професійної правничої допомоги, зроблені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16, додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц, постанові Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі №742/2585/19.
6.14. Крім того, суд звертає увагу на те, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу. Наведене узгоджується з висновками викладеними в додатковій постанові Верховного Суду від 13 березня 2024 року у справі №910/5724/23. Така ж правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 24 січня 2022 року у справі №911/2737/17.
6.15. Таким чином, з урахуванням наявних у справі доказів фактично понесених витрат позивачем на професійну правничу допомогу, врахувавши співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; значенням справи для сторін, суд дійшов висновку про відшкодування судових витрат, понесених на професійну правничу допомогу в розмірі 2000 грн., шляхом їх стягнення з ОСОБА_1 .
Керуючись статтями 76-80, 89, 141, 259, 263, 265, 268, 273 Цивільного процесуального кодексу України, Корольовський районний суд міста Житомира,
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс», задовольнити частково.
2. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» заборгованість за договором кредитної лінії №00-9767232 від 12.05.2024 в розмірі 18 450 (вісімнадцять тисяч чотириста п'ятдесят) гривень 50 копійок, витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 358 (дві тисячі триста п'ятдесят вісім) гривень 44 копійок та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2000 (дві тисячі) гривень.
3. У задоволенні решти позовних вимог, відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс»,
місцезнаходження за адресою:
02094, м. Київ, Харківське шосе, буд. 19, офіс 2005,
код ЄДРПОУ 42986956.
Відповідач:
ОСОБА_1 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
зареєстроване місце проживання за адресою:
АДРЕСА_1 ,
РНОКПП: НОМЕР_3 .
Повне рішення суду складене 30 березня 2026 року.
Головуючий суддя Олена РОЖКОВА